Конспект з дисципліни Охорона праці
 Скачать 0.5 Mb.
|
|
Розділ 7. Надання першої (долікарняної) медичної допомоги потерпілим При отруєнні чадним газом (СО) Суть отруєння в тому, що СО в 200-300 раз активніше з’єднується з гемоглобіном крові (червоними кров’яними тільцями) ніж кисень повітря. При вдиханні СО з’єднується з гемоглобіном крові, утворюючи карбоксигемоглобін, в результаті чого настає кисневе голодування. Перші ознаки отруєння: блідість обличчя, відчуття важкості в голові, шум у вухах, загальна слабкість, посилене серцебиття, запаморочення, головний біль, нудота, рвота. При сильнішому отруєнні з’являється відчуття сонливості або збудження, важкість в тілі, стан байдужості, людина може виявитись неспроможною заставити себе вийти з приміщення на свіже повітря. При більш сильному отруєнні настає втрата свідомості з припиненням дихання. Найважче отруєння СО протікає у осіб з ослабленою нервовою системою. Потерпілого необхідно якнайшвидше вивести або винести з загазованого приміщення, напоїти гарячим чаєм або кавою, тепло закутати і не давати заснути. Якщо потерпілий без свідомості, то давати нюхати нашатирний спирт, звільнивши від стискаючого дихання одягу, збризкувати обличчя водою, плескати по щоках. Якщо у потерпілого порушилось нормальне дихання, то негайно проводять штучне дихання. В будь – якому випадку отруєння необхідно негайно повідомити лікаря. Задушшя настає із-за нестачі кисню в повітрі. Людина замість кисню вдихає загазоване повітря. Перша допомога така, як і при отруєнні СО. Найбільш раціональними методами штучного дихання є «з рота в рот», «з рота в ніс» і закритий масаж серця. Штучне дихання методом «з рота в рот» Вкласти потерпілого спиною на тверду рівну поверхню, відкрити йому рот, очистити від стороннього вмістимого, витягнути з’ємні зубні протези, підкласти під плечі валик з одягу, щоб голова звішувалась назад; слідкувати, щоб язик не закривав гортань. Однією рукою затиснути ніздрі потерпілого, глибоко вдихнути і, через хустинку, притиснувшись ротом до його рота, енергійно видихнути. Перші 5-10 вдувань робити швидко (за 20-30 секунд), наступні – із швидкістю 12-15 вдувань за хвилину (через кожні 5 сек). Слідкувати за рухом грудної клітки потерпілого. Видих проходить самовільно – грудна клітка опускається під своєю вагою. Після цього приступають до закритого масажу серця. Масаж проводять схрещеними долонями рук, які розміщують суворо посередині грудної клітки, натискуючи силою не тільки рук, а й всього тіла, причому, натискують основою долоні, а не всією долонею, припіднявши пальці рук. Різкими поштовхами натискують на груднину з частотою 1раз в секунду. Якщо реанімацію проводить одна людина, то на 1-2 швидких вдування 15 натискувань на груднину; якщо двоє – то на 1 вдування 5-6 натискувань. Необхідно пам’ятати, що реанімацію не можна припиняти до появи пульсу і самостійного дихання або до прибуття «швидкої допомоги» (або до появи трупних плям). В момент вдування натискати на груднину не можна. Якщо неможливо відкрити рот потерпілому і нема часу на це, то вдування проводиться через ніс (і малим дітям також). Однією рукою утримувати голову потерпілого в закинутому назад положенні, другою – закрити йому рот, глибоко вдихнути і, обхопивши губами ніздрі потерпілого (через хустинку), енергійно видихнути. Опіки За тяжкістю опіки поділяються на 4 ступені: І- почервоніння шкіри, трохи набряку; ІІ- поява пухирів; ІІІ- пошкодження шкіри і тканин, омертвіння їх; ІV- обвуглювання тканин і шкіри в місці опіку. Перша допомога і мета – не зробити потерпілому гірше і не спричинити йому додаткових страждань. Уражені ділянки захищають накладанням стерильної пов’язки. Не можна докладати ніяких зусиль для очищення шкіри від прилиплого або пригорілого одягу, не проколювати пухирі, так як можна внести інфекцію. Необхідно, насамперед, загасити палаючий одяг, накинувши на нього мокре пальто або якусь щільну тканину, притиснути потерпілого до землі і гасити вогонь. Суворо заборонено торкати відкриту рану руками, змащувати мазями, присипати порошком або навіть промивати водою. Обробляти опікові рани слід максимально обережно, щоб не занести гноєтворних мікробів. Пухирі треба прикрити захисною стерильною пов’язкою, змоченою розбавленим спиртом, одеколоном чи навіть горілкою. При масивних та глибоких опіках може розвиватись шок. Ознаки шоку: блідість шкіри, поверхневе дихання, частий, але слабкий пульс, повна байдужість до оточуючих. Потерпілого необхідно загорнути в чисте простирадло, вкласти в ліжко, тепло вкрити, давати сердечні краплі і якомога більше теплої солодкої рідини – води, чаю, кави, забезпечити спокій до прибуття лікаря. При опіках І і ІІ ступеню ушкоджену ділянку шкіри можна змочити міцним розчином марганцівки (вишневий колір розчину) або 20% водним розчином питної води (1ч.л. на склянку кип’яченої води). При опіках слизових оболонок і ротової порожнини їх промивають слабким водним розчином питної соди. Ураження електрострумом Потерпілого потрібно негайно звільнити від контакту з предметами, які знаходяться під напругою, оскільки від тривалості дії струму залежить ступінь ураження. Для цього необхідно вимкнути струм; або відтягнути потерпілого за одяг, не торкаючись руками відкритих ділянок тіла; або перерубати ел.провід сокирою з сухим дерев’яним топорищем, або перекусити інструментом з ізольованими ручками. На лінії ел.мережі, яку не можна швидко відключити, слід зробити коротке замикання проводів, накинувши на них гнучкий провід певного діаметра, заземливши перед тим один його кінець, а до другого кінця закріпити тягар. Накидати провід потрібно так, щоб він не торкався людей. Якщо потерпілий в момент ураження струмом перебуває на висоті, вимкнення установки може призвести до його падіння, тому потрібно подбати, щоб він не отримав травму при цьому. Рятівникові необхідно подбати і про свою безпеку, ізолювавши свої руки, а тоді вже допомагати. На руки можна одягти гумові рукавиці або замотати їх сухою вовняною тканиною, голову прикрити суконним кашкетом, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумований плащ або суху тканину. Можна також для ізоляції стати на гумовий килимок або суху дошку. Рекомендується по можливості діяти однією рукою. Якщо потерпілий стоїть на землі і судомно стискує в руці провід, потрібно відділити його від грунту, підклавши суху дошку. При ураженні ел.струмом необхідно викликати лікаря. При розладі дихання і зупинці пульсу у потерпілого внаслідок різкого погіршення кровообігу мозку і кисневого голодування розширюються зіниці, шкіра і слизові оболонки синіють. В таких випадках слід проводити штучне дихання і масаж серця. Спроба оживлення ефективна лише тоді, коли з моменту зупинки серця минуло не більше 4хв. Не можна закопувати потерпілого в землю, оскільки це може лише зашкодити. При ураженні блискавкою надають таку ж саму допомогу. Зупинка кровотечі з рани При поверхневих ранах виникає незначна капілярна кровотеча, яку можна зупинити, туго наклавши стерильну ватно-марлеву пов’язку і бинт. При бинтуванні руки або ноги виток бинта повинен йти знизу вгору - від пальців до тулуба. При глибоких ранах виникає венозна кровотеча: вона інтенсивніша, колір крові темно-червоний. Необхідно підняти вгору поранену кінцівку і після дезінфікування шкіри навколо рани йодом накласти тугу пов’язку. При пораненнях шийних вен потрібно негайно притиснути підключичну вену до ключиці, щоб не всмоктало повітря в венозне русло, де тиск нижчий за атмосферний. Артеріальна кровотеча найнебезпечніша. Вона частіше виникає при глибоких рубаних або колотих ранах. Артеріальна кров тече під високим тиском і б’є струменем у ритмі пульсу. Якщо кровотечу не вдається зупинити тугою пов’язкою, потрібно притиснути судину пальцями, а також накласти джгут або закрутку. Перед накладанням джгута кінцівку треба підняти на 2-3 хв. для знекровлення. Джгут накладається на місце, вкрите тканиною, щоб не пошкодити шкіру кінцівки. Джгут накладають вище рани, але якнайближче до неї, щоб при необхідності його можна було перенести вище. Час накладання джгута (година і хвилина) вказують на видному місці, наприклад на одязі, білизні чи шкірі, адже папірець може при транспортуванні загубитися. Тримати накладений джгут понад 2год. не дозволяється, бо це може спричинити омертвіння кінцівки або навіть смерть. При носовій кровотечі потерпілого слід посадити, закинувши голову назад, розстібнути комір, покласти на перенісся мокру холодну ганчірку, в ніс вставити ватний тампон, замочений 3%розчином перекису водню, і затиснути пальцями ніс. Пошкодження м’яких тканин При забитті (ушиб) на місці ураження доцільно прикласти «холод», накласти тугу пов’язку і створити спокій в місці забиття. При вивиху суглоба першою допомогою є знерухомлення кінцівки в такому положенні, якого вона набула після травми, шляхом накладання шини. Не рекомендується самим виправляти вивих. Це кваліфіковано зробить лікар. При переломі кінцівок пошкоджену кінцівку прибинтовують до шини або неушкоджених частин тіла, забезпечуючи тим самим нерухомість кісток місця пошкодження. Шини завжди накладаються поверх одягу і взуття. При переломі ключиці верхні частини рук зв’язують за спиною для розведення обломків ключиці. При переломі хребта і таза потерпілого вкладають спиною на тверду рівну поверхню (фанеру, широку дошку). При болях у шийному відділі хребта закріплюють голову і шию шляхом обкладання їх з боків м’якими предметами (подушками). При падінні з висоти і ударі можливі важкі переломи основи черепа, які супроводжуються кровотечею з вух і рота, глибокою і стійкою втратою свідомості. Потерпілого потрібно покласти на спину, до голови прикласти «холод», щоб зупинити внутрішньочерепну кровотечу, та забезпечити спокій. Якщо потерпілий знепритомнів, поїти його водою чи рідкими ліками категорично заборонено, бо рідина може потрапити в дихальні шляхи і спричинити задушення (асфіксію). При переломах нижньої щелепи потерпілого перевозять у положенні обличчям вниз, щоб не западав язик. ЗМІСТ Розділ 1. Наукові, правові та організаційні основи охорони праці (ОП)……………………..2 Закон України «Про охорону праці»
Розділ 2. Фізіологія та психологія праці………………………………………………………..16 2.1 Характеристика небезпечних речовин для працюючих в газовому господарстві………...16 Розділ 3. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії…………………………...18 3.1 Метеорологічні умови…………………………………………………………………………18 3.2 Шум і вібрація………………………………………………………………………………….19 3.3 Інфразвук……………………………………………………………………………………….19 3.4 Ультразвук……………………………………………………………………………………...20 3.5 Іонізуюче випромінювання…………………………………………………………………...20 3.6 Обладнання санітарно-побутових і допоміжних приміщень……………………………….21 3.7 Вентиляція приміщень………………………………………………………………………...21 3.8 Виробниче освітлення ………………………………………………………………………...22 3.9 Охорона праці користувача ПК……………………………………………………………….23 Розділ 4. Основи техніки безпеки………………………………………………………………24 4.1 Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання…………………………………..24 4.2 Безпека транспорту……………………………………………………………………………24 4.3 Електробезпека………………………………………………………………………………...25 4.4 Система електрозахисних засобів…………………………………………………………….26 4.5 Заходи безпеки при електровимірюваннях на діючих газопроводах………………………27 4.6 Захист об’єктів від розрядів статичного електроструму……………………………………28 4.7 Блискавкозахист будівель і споруд…………………………………………………………...29 Розділ 5. Пожежна безпека……………………………………………………………………...30
5.10Вибухозахист електрообладнання……………………………………………………….39 Розділ 6. Основи безпеки технологічних процесів під час спорудження та експлуатації обладнання і систем газопостачання……………………………………………………………..40 6.1Загальні положення «ПБСГУ»………………………………………………………...........40 6.2Вимоги до посадових осіб і обслуговуючого персоналу………………………….............41 6.3загальні вимоги «ПБСГУ» до експлуатації газових господарств………………………...42 6.4Організація техобслуговування і ремонту систем газопостачання підприємств і організацій………………………………………………………………………………………….43 6.5Обовязки осіб, відповідальних за безпечну експлуатацію системи газопостачання підприємства……………………………………………………………………………………….43 6.6Права особи, відповідальної за безпечну експлуатацію газового господарства…………..44 6.7Газонебезпечні роботи………………………………………………………………………...45 6.8Заходи безпеки при проведенні земляних робіт……………………………………………..49 6.9Заходи безпеки при електрозварювальних роботах…………………………………………51 6.10Заходи безпеки при газозварювальних роботах…………………………………………….51 6.11Газорозбірні пости і ведення газополум’яних робіт……………………………………….52 6.12Заходи безпеки при ізоляційних роботах……………………………………………………53 6.13Заходи безпеки при вантажно-навантажувальних роботах………………………………..54 6.14Заходи безпеки при обслуговуванні і ремонті групових установок СВГ…………………56 Розділ 7. Надання першої (долікарняної) медичної допомоги потерпілим………………….57 7.1 При отруєнні чадним газом (СО), при задушші газом……………………………………..57 7.2 Порядок проведення штучного дихання…………………………………………………….58 7.3 При опіках……………………………………………………………………………………..58 7.4 При ураженні електрострумом ………………………………………………………………59 7.5 Зупинка кровотечі з рани……………………………………………………………………..60 7.6 При пошкодженні м’яких тканин (забитті)………………………………………………….60 ДОДАТКИ: Додаток 1 – Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом – форма Н-1 Додаток 2 – Акт про нещасний випадок невиробничого характеру – форма НПВ Додаток 3 – Пояснення до заповнення актів форми Н-1 та форми НПВ Додаток 4 – Наряд-допуск на виконання газонебезпечних робіт у газовому господарстві Додаток 5 – Засоби індивідуального захисту. Шланговий протигаз ПШ-1 ПРИМІТКА: Додатки див. у друкованому варіанті |