Латинська мова
 Скачать 4.37 Mb.
|
Вправи1. Напишіть основні форми і провідміняйте в усіх часах системи інфекта активного і пасивного стану: pingo, advŏlo, removeo, scio. 2. Утворіть infinitīvus praesentis, perfecti, futūri actīvi et passīvi; провідміняйте дієслова в часах системи перфекта активного і пасивного стану: intellĕgo, desidĕro, compleo, sentio. 3. Провідміняйте словосполучення: is pictor celĕber (m) – цей знаменитий художник; illa tabŭla admirabĭlis (f) – ця дивовижна картина; hoc theatrum magnifĭcum (n) – цей славний театр. 4. Утворіть ступені порівняння прикметників від: celĕber, bris, bre; admirabĭlis, e; magnifĭcus, a, um. 5. Визначіть, від яких латинських числівників походять слова: унія, дует, тріо, квартет, квінтет, сантиметр, процент. 6. Утворіть аccusatīvus singulāris і plurālis від іменників: columna, murus, ovum, domĭnus, vox, ars, avis, linteum, error, artĭfex, lex, fructus, species. 7. Від яких латинських слів походять українські деривати: колосальний, вокал, овал, орнамент, сенс, реліквія, консервант, сиґніфікація, перфект, домінант, інтелект, меморіал. 8. Випишіть із текстів інфінітивні звороти аccusatīvus cum infinitīvo та nominatīvus cum infinitīvo. ТРИнадцяте заняття (Lectio TERTIA decĭma) Labōre peracto quies iucunda est Зробив діло, гуляй сміло! ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ ЗВОРОТИ Функції дієприкметника Дієприкметник у латинській мові виконує дві функції: 1) атрибу-тивну (participium coniunctum (attributīvum)); 2) предикативну (participium prae-dicatīvum). У дієприкметникових зворотах вживаються дієприкметники тепе-рішнього і минулого часу: participium praesentis actīvi вказує на од-ночасну дію із дією присудка, participium perfecti passīvi – на попе-редню. Дієприкметникові звороти можуть бути узгодженими та незалежними. Незалежний дієприкметниковий зворот виступає в орудному відмінку і називається аblatīvus absolūtus. Узгоджені дієприкметникові звороти (participium coniunctum та participium praedicatīvum) виступають у будь-якому відмінку, узгоджуються з підметом чи додатком у роді, числі та виконують дві функції: 1) розгорнутого означення; 2) розгорнутої обставини. Рarticipium coniunctum (attributīvum) Рarticipium coniunctum – дієприкметник або дієприкметниковий зворот, що виконує функцію простого чи розгорнутого означення і перекладається підрядними означальними реченнями або дієприкметниковими зворотами:
Рarticipium praedicatīvum Рarticipium praedicatīvum – дієприкметник або дієприкмет-никовий зворот, що виконує функцію простої чи розгорнутої обстави-ни часу, причини, допусту, умови, способу дії і перекладається під-рядними обставинними реченнями часу, причини, допусту, умови, способу дії або дієприкметниковими зворотами:
Рarticipium coniunctum (attributīvum) та рarticipium praedicatī-vum за формою не відрізняються. Однак, у реченні виконують різні функції: рarticipium coniunctum (attributīvum) – функцію означен-ня, рarticipium praedicatīvum – обставини. Орудний незалежний (самостійний) Ablatīvus absolūtus Ablatīvus absolūtus (орудний незалежний або самостійний) – це незалежний виокремлений дієприкметниковий зворот, який виконує у реченні функцію розгорнутої обставини часу, причини, допусту, умови, способу дії. Він складається з двох частин, узгоджених між собою в орудному відмінку: іменника (субстантивованого прикметника чи займенника), який виконує функцію логічного підмета звороту, та дієприкметника, що є логічним присудком звороту. Зворот називається незалежним (absolūtus) тому, що іменник, з яким узгоджується дієприкметник, не залежить від жодного члена речення. У звороті вживаються два види дієприкметників: participium praesentis actīvi (дієприкметник теперішнього часу активного стану) для вираження одночасної дії з дією дієслова-присудка та participium perfecti passīvi (дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану) – для попередньої дії. 1. Рarticipium praesentis actīvi: Romŭloregnante bellum cum Sabīnis fuit. – Коли царював Ромул, була війна із сабінянами (За царювання Ромула була війна із сабінянами). 2. Рarticipium perfecti passīvi: Imperātor hostĭbusvictis in castra properāvit. – Коли вороги були переможені, полководець поспішив до військового табору (Після перемоги над ворогами полководець поспішив до військового табору. – Перемігши ворогів, полководець поспішив до військового табору). Зворот аblatīvus absolūtus може вживатися без дієприкметника. В такому випадку до його складу входять:
Перше слово виконує роль логічного підмета, друге – виступає іменною частиною логічного присудка звороту. Дієслівна частина складеного присудка відсутня, оскільки, дієслово “sum, fui, esse” не утворює дієприкметників, що входять до складу звороту. Ablatīvus absolūtus перекладається:
Відкладні дієслова (Verba deponentia) Відкладними називаються дієслова, які мають пасивну форму, а значення активне. Відкладні дієслова мають три основні форми: 1) praesens, 2) perfectum, 3) infinitīvus praesentis:
Відкладні дієслова мають деякі форми активного стану: рarticipium praesentis, рarticipium futūri та ін. Відкладні дієслова відмінюються як звичайні, але у пасивному стані. Напіввідкладні дієслова (Verba semideponentia) Напіввідкладними називаються дієслова, які часи системи інфекта утворюють в активному стані, а часи системи перфекта – у пасивному, або навпаки: gaudeo, gavīsus sum, ēre – радіти; soleo, solĭtus sum, ēre – мати звичку; confīdo, confīsus sum, ĕre – довіряти; revertor, reverti, reverti – повертатись. Неправильне дієслово eo, ii, itum, ire – йти Особливістю відмінювання дієслова „ео” є те, що у часах системи інфекта перед приголосними виступає голосний основи „і”, перед голосними – „е”. Praesens indicatīvі actīvі: Imperfectum indicatīvі actīvі:
Futūrum I indicatīvі actīvі: Perfectum indicatīvі actīvі:
Plusquamperfectum indicatīvі actīvі: Futūrum II indicatīvі actīvі:
Imperatīvus praesentis: i! – йди!, ite! – йдіть! Infinitīvus praesentis: ire, iri. Participium praesentis actīvі: iens, euntis. |