Ортопедія. М. М. Рожко,ортопедична стоматологія
 Скачать 36.1 Mb.
|
|
Лиття каркасів бюгельних протезів на вогнетривких моделях. Для за- безпечення вільного доступу розплавленого металу у форму необхідно правиль- но побудувати ливарно-живильну систему. Для цього отвір в основі моделі за- повнюють паличкою воску діаметром 6-8 мм і розпочинають будову ливарно- живильної системи. Ливники являють собою дріт із воску, після виплавки яко- го залишаються канали у пакувальній масі, через які розплавлений у тиглі або ливарній частині опоки метал буде надходити у форму. Воскові ливники мо- жуть бути круглої або прямокутної форми товщиною 0,8-4,5 мм (мал. 135). Стоматологічна промисловість випускає ливники в наборах Ливники потрібного діаметру можна виготовити також із відходів воску в спе- ціальному пристрої, який нагадує апарат "Паркера". Оскільки кристалізація металу починається з периферії відливки, це супроводжується зменшенням його об'єму застигання. Для отримання гомогенної відливки необхідно, щоб процес кристалізації металу відбувався за умови постійного надходження його додаткової кількості у розплавленому стані для заповнення порожнин, які утворюються у процесі застигання металу. Для запобігання цьому на ливниках поблизу деталі, яку відливають, розміщують "муфти" у формі воскової кульки, яка в 3-4 рази більша, ніж відливка. У разі товстих та коротких ливників "муф- та" непотрібна. Для відливання бюгельних протезів на вогнетривких моделях використо- вують хрестоподібну, крильчасту та одноканальну ливникові системи. Хресто- подібну ливникову систему використовують для виготовлення складних кон- струкцій бюгельних протезів. Для побудови ливникової системи беруть прямокутні ливники у вигляді смужок воску шириною 3-4 мм і довжи- ною мм. Один кінець прикріплю- ють у ділянці з'єднання дуги із сіткою, другий — з восковим ливником, який укріплений в отворі основи моделі. Інші ливники одним кінцем прикріплюють до середини дуги багатоланкового та інших частин каркаса. Другий кінець ливників з'єднують з основним ливни- який проходить через основу моделі. Кількість ливників залежить від склад- Мал. Установлені ливники із воску протеза (мал. 136). 332 Крильчаста ливникова система скла- дається з дугоподібних вигнутих лив- ників діаметром 3-4 мм, які з'єднують ливник в основі моделі з елементами кар- каса протеза. Кількість ливників також залежить від складності конструкції про- теза. Вигин ливників дає змогу без різких змін руху металу виповнювати форму і зменшувати напругу в сплаві у процесі його охолодження (мал. 137). Одноканальна ливникова система утворена ливником завдовжки 5- мм, який товстим кінцем прикріплений си- до - стєма ють до 3-4 мм, прикріплюють до карка- са протеза з одного боку. З протилежного боку каркаса до конуса прикріплю- ють воскову нитку завдовжки 1 мм - для виходу газів. Ливник прикріплюють у напрямку обертання моделі під час заливання сплаву (мал. 138). Крім названих ливникових систем можна використовувати й інші. Під час побудови будь-якої ливникової системи ливники необхідно прикріплю- вати так, щоб їх можна було легко відокремити від відлитого каркаса, не по- шкодивши останнього. Каркас бюгельного протеза миють у розчині мильного порошку. Мильну піну видаляють струменем стисненого повітря і розпочинають наносити на каркас бюгельного протеза вогнетривку масу. Для формування моделі з каркасом бюгельного протеза в опоку необхідно брати ту саму масу, якої було виготовлено вогнетривку модель. Воскову репродукцію каркаса та ливникову систему покривають рідкою Мал. 137. Крильчаста ливникова система 333 Відновлення цілісності зубних рядів знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів пакувальною формувальною ма- її доцільно замішувати невели- кими порціями (10-15 г) і наноси- ти на каркас пензликом, утримую- чи його над моделлю, а рукою до- торкуючись до вібростолика. Під час вібрації маса помалу стікає з пензлика, заповнюючи щілини та отвори, що дозволяє уникнути де- фектів у відлитих каркасах. На по- криття одного каркаса бюгельного протеза витрачають приблизно 40- 50 г маси. Після висихання маси мо- дель закріплюють на спеціальній підставці або конусі і підбирають відповідного розміру опоку. Із сере- дини її вистеляють пластинками з бюгельного воску або азбесту. Опо- ку закріплюють на підставці або ко- нусі і приливають воском, щоб не Мал. Одноканальна ливникова система стуючись Інструкцією, готують формувальну масу і заливають її в опоку, розміщену на вібростолику. Після затвердіння формувальної маси опоку нагрівають, знімають підставку або ко- нус, витоплюють віск і проводять термічну обробку. Сучасні формувальні маси дозволяють відливати каркаси бюгельних про- тезів на вогнетривких моделях безопоковим методом. Для формування також використовують пластмасові опоки. Для нанесення вогнетривкого шару на каркас протеза та ливникову систе- му можна також використовувати маршаліт, змішаний і гідролізованим тетра- етилсилікатом. Цією сумішшю покривають каркас бюгельного протеза, нано- сячи її пензликом або обливачи його з ложки. Після нанесення шару маси каркас присипають сухим кварцовим піском. Модель з нанесеним на каркас вогнетривким шаром просушують протягом ЗО хв на повітрі, а потім ставлять її в ексикатор на 10 хв для просушування у парах аміаку. Для утворення пари аміаку на дно ексикатора наливають 4 мл 20 % розчину аміаку. Після просушування вогнетривкого шару в ексикаторі модель провітрю- ють протягом 10 хв, а потім наносять другий шар вогнетривкої маси, яка має бути трохи рідшою, ніж перший шар. Техніка нанесення другого шару така ж сама, як і першого. Після цього підбирають опоку, вистеляють її внутрішню поверхню папером з азбесту і розміщують на підставці або в конусі. Формуван- ня опоки проводять сухим кварцовим піском з двома вологими пробками. 334 Опоку висушують на повітрі протягом хв, а потім виплавляють віск, нагріваючи її у муфельній печі. Коли повністю виплавиться і вигорить віск, опоку переносять у другу муфельну піч з програмним керуванням, нагріту уже °С. Правильна термічна обробка ливарної форми забезпечує отримання точ- ної відливки каркаса бюгельного протеза. Для плавлення металу можна використовувати різні плавильні установ- ки, серед яких необхідно відзначити киснево-ацетиловий апарат, або автоген, апарат вольтової дуги, високочастотні та електрошлакові ливарні установки. Перші два апарати для лиття на вогнетривких моделях не використову- ють. Найкращі результати лиття дають високочастотні та електрошлакові ус- тановки. Модель з каркасом і ливниковою системою закріплюють на спеціальному конусі, покритому тонким шаром воску. Після виплавки воску у вогнетривкій масі залишається глибока ливникова чаша і конічний основний стояк. Опоку нагрівають до 800-900 °С і витримують за цієї температури 20-30 хв. Потім її виймають із муфельної печі і на термін плавлення металу основний стояк зак- ривають спеціальним клапаном з пружиною із ніхрому, щоб у канали не потра- пив шлак. Наплавивши достатню кількість металу, електроди виймають із шлакової ванни, одночасно вимикаючи струм. Натискують на педаль опускання пароут- ворювача, і стакан пароутворювача щільно прикриває ливникову чашу. Повер- хня шлакової ванни у ливниковій чаші має температуру понад 1000 °С, тому в пароутворювачі з'являється велика кількість пари і створюєть- ся тиск 10-12 атм. Тиск передається на рідкий шлак, що міститься над роз- плавленим металом, який, у свою чергу, тисне на клапан і спонукає його різко зміститися у своє крайнє положення у стояку. Розплавлений метал заповнює стояк і по каналах — усю форму. Через 3-4 хв після заливання металу опоку занурюють у холодну воду і поступово очищують відливки від вогнетривкої маси. Після обробки та полірування для надання каркасу високої твердості, ви- тривалості і зберігання пружності проводять термічну обробку каркаса за тем- ператури 760 °С протягом 15 хв з подальшим поступовим охолодженням у му- фельній печі. Для запобігання викривленню каркаса протеза його об- робляють на вогнетривкій моделі або занурюють у пісок. Для очищення відливок каркасів протезів від вогнетривкої маси використовують два методи: механічний (відливки очищають від вогнетрив- кої маси на піскоструменевому апараті); 2) хімічний (використовують калію або натрію гідроокис). Ливники відокремлюють від каркаса бюгельного протеза спеціальним відрізним диском, який фіксований на шліфмоторі. Обробку каркаса бюгель- ного протеза проводять абразивними кругами, головками, борами. Знімають залишки ливників, згладжують нерівності, притуплюють гострі краї каркаса. 335 Відновлення цілісності зубних рядів знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів Після такої обробки каркас протеза приміряють і підганяють на робочій моделі з супергіпсу. Приміряний та підігнаний каркас на моделі пере- дають у клініку для перевірки припасування його в ротовій по- рожнині хворого. Після цього проводять завершальне шліфування та поліру- вання за допомогою фільців, шорстких щіток і пасти на шліфдвигуні (мал. 33, див. кольорову вклейку). Каркаси бюгельних протезів мають багато важкодоступних для поліруван- ня місць, тому їх краще полірувати електролітичним способом протягом 10- хв. Після полірування каркас виймають з електроліту і промивають під про- точною водою. Особлива увага лікаря стоматолога-ортопеда та зубного техніка має бути спрямована на відстань між слизовою оболонкою ротової порожнини та лем, звичайно вона становить 1 мм. Загальним правилом у разі конструювання дуг на верхній та нижній ще- лепах є таке: дуга повинна знаходитися на відстані, що дорівнює ступеню по- датливості м'яких тканин протезного ложа. В іншому співвідношенні дуга, яка має малу площу, буде вдавлюватися у слизову оболонку, призводячи до її трав- мування та утворення декубітальних виразок. Дуги повинні точно повторюва- ти конфігурацію твердого піднебіння або коміркового відростка чи коміркової частини. Розміщення дуг на верхній щелепі залежить від характеру дефектів у зубному ряді. Але за наявності різних дефектів дуга повинна розміщуватися у задній третині твердого піднебіння на відстані від лінії "А" мм (мал. 139). У такому положенні дугу не можна дістати кінчиком язика і зняти про- тез, а в багатьох хворих це проявляється як звичка. Крім того, в тако- му положенні дуга не чинить перешкод під час розмови, і хворий швидко адап- тується до протеза. У стані спокою дуга не подразнює спинку язика. Особливу увагу необхідно приділяти розміщенню дуги у разі вираженого торуса; треба наголосити, що товщина прокладки знаходиться у прямій залеж- ності від ступеня податливості м'яких тканин, які покривають коміркові відрос- тки чи частини. Кінці дуги у ділянці коміркових відростка та частини на рівні 6- 7 зубів входять у решітку або сітку для фіксації пластмаси, вони повинні розта- шовуватися на віддалі 1,5-2 мм від слизової оболонки. Цей простір у майбут- ньому заповнюється пластмасою. Ширину дуги регламентува- ти дуже важко, оскільки вона за- лежить від величини дефектів зуб- них рядів, їх топографії та чутли- вості хворого. У середньому опти- мальна ширина дуги — від 3 до мм, а товщина мм. Дуга на нижній щелепі роз- у ділянці фронтальних за на верхній щелепі (пояснення у тексті) зубів між ясенним краєм та дном 336 ротової порожнини. Вуздечку язика необхідно обгинати таким чином, щоб під час будь-яких її рухів вона не контактувала з дугою. Дуга на нижній щелепі розміщується нижче від шийок зубів на 1-1,5 мм залежно від того, як виражена коміркова частина, і не доходить до дна ротової порожнини на 2-3 мм. Амплітуда рухомості м'яких тканин дна ротової порож- нини є незначною, тому у разі низького розміщення дуги остання буде травму- вати прилеглі тканини. Відстань між слизовою оболонкою коміркової частини та дугою залежить не тільки від ступеня рухомості її тканин, але також і від їх конфігу- рації. У разі прямого розміщення коміркової частини відстань може бути мінімальною, оскільки зміщення дуги буде проходити по вертикалі. У ділянці сідел каркасів бюгельних протезів зазор повинен складати не менше ніж 1,5-2 мм, повинні щільно прилягати до поверхні зубів на всьому протязі. Перед тим як розпочати постановку штучних зубів, необхідно визначити розмір базису протеза, який залежить від величини дефектів зубних рядів, кон- фігурації коміркових відростка та частини, ступеня податливості слизової обо- лонки, топографії дефекту. Межі базису позначають хімічним олівцем або фломастером. На модель накладають пластинку базисного воску і по цих межах його обрізають. Поки віск не затвердів, на протезне ложе накладають розігрітий каркас бюгельного протеза. На базисні сітки наносять ще одну пластинку базисного воску, поста- валики і проводять постановку штучних зубів за всіма правилами, вико- ристовуючи пластмасові і фарфорові зуби. Необхідно зазначити, що перевірку конструкції бюгельного протеза з постановкою штучних зубів на восковому базисі можна не проводити, адже співвідношення у положенні цент- ральної детально перевіряють на етапі примірки та припасування кар- каса бюгельного протеза в ротовій порожнині. Під час моделювання базису протеза необхідно звернути увагу на зону випинання у ділянці з'єднання дуги з сіткою. Віск моделюють на одному рівні з випином, металеву частину дуги не покривають воском. Для заміни воску на пластмасу можна використовувати два методи: гіпсу- вання протеза в кювету без моделі; 2) гіпсування протеза в кювету на моделі. На практиці широко використовують зворотний спосіб гіпсування в кювету. Формування пластмаси та режим полімеризації нічим не відрізняються від таких у разі виготовлення часткових знімних пластинкових протезів. Під час обробки бюгельного протеза звертають увагу на те, щоб край його був заокруглений. Полірують до отримання гладенької поверхні. Це сприяє ес- тетиці та гігієні протеза. Після полірування бюгельний протез передають у клініку для його фіксації у ротовій порожнині хворого. Фіксація часткових знімних та бюгельних про- тезів, за винятком деяких особливостей, має загальні закономірності, тому ми їх описуємо в одному розділі. 337 Відновлення цілісності зубних рядів конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів ФІКСАЦІЯ ТА КОРЕКЦІЯ ЧАСТКОВИХ ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ Перед накладанням готового протеза його слід оглянути, звернувши увагу на товщину базису і країв, їх поверхню, якість обробки і полірування, поло- ження Особливо важливою є якість полірування міжзубних проміжків. У разі порушення режиму полімеризації або співвідношень між ваговим вмістом по- лімера і мономера у базисі протеза з'являються пори, раковини, тріщини й інші дефекти. Під час полірування у них набивається полірувальна маса, і протез набуває неохайного вигляду. Пори можуть займати невелику ділянку, тоді їх легко видалити нашару- ванням пластмаси з полімеризацією під тиском. Коли вони роз- кидані по всій поверхні протеза, його слід переробити. Часто у краях протеза, що охоплюють комірковий відросток чи коміркову частину, спостерігаються зазубрини, гострі виступи, які необхідно загладити ще до накладання протеза. Краї протеза необхідно зробити заокругленими. Кламери також повинні стати предметом огляду. Слід звернути увагу на їх кінці. Гострі, незаокруглені кінці кламерів небезпечні. Ними можна ушкоди- ти слизову оболонку губ під час уведення і виведення протеза. Звертають ува- гу на колір зубів, їх розмір і постановку. Після цього вводять протез у ротову порожнину, перед тим обробивши його ватним тампоном, змоченим 3% пере- кисом водню, розчином марганцевокислого калію. І як би акуратно не був ви- готовлений протез, він ніколи не буде відразу вільно накладатися на протезне ложе. Затримка відбувається насамперед на природних зубах. Ділянки, що за- важають накладанню протеза, легко виявити за допомогою копіювального па- перу, заклавши його між протезом і природними зубами. Залишки пластмаси видаляють поступово, за декілька прийомів, за допомогою фрез або шаропо- дібних головок. Протез слід припасувати щоб без особливих зусиль міг уводити і виводити із ротової порожнини не тільки лікар, але й пацієнт. Під час видалення залишків які заважали накладанню протеза, можливі помилки, що призводять до порушення точності прилягання протеза до при- родних зубів. В утворені щілини буде попадати їжа, розкладаючись, вона по- гіршить гігієну ротової порожнини. Особливо небезпечні ці щілини біля зубів, які є опорою для кламерів. Базис протеза повинен знаходитися на слизовій оболонці. Перевірку при- лягання слід контролювати за допомогою дзеркала за умови хорошого освіт- лення. У такому разі перевіряють прилягання країв протеза по перехідній складці з присінкового і язикового боків, а також на твердому піднебінні. Щіли- на між слизовою оболонкою твердого піднебіння і протезом свідчить про його неповне прилягання. У такому разі необхідно знайти причину й усунути її. Однак слід мати на увазі, що у хворих, які вперше користуються знімними про- 338 тезами пластмасового типу, завершальну корекцію слід провести на наступний день після накладання протеза через неминуче його осідання у сли- зову оболонку. Дистальний край верхнього протеза стоншують, щоб відбувався плавний перехід з його поверхні на піднебіння. Рухомі складки слизової оболонки звільняють, інакше під час розмови, сміху вони будуть ушкоджуватися краєм протеза. Під час накладання бюгельного протеза, передусім керуючись даними па- ралелометрії, записують в історії хвороби шлях уведення протеза і просять па- цієнта запам'ятати його. Звичайно він має напрямок, зворотний вибраному нахилу моделі. Під час припасування дугового протеза звертають увагу на положення дуги на верхній і нижній щелепах. Між дугою і слизовою оболонкою повинен бути просвіт, величину якого можна перевірити кутовим зондом. У разі щільного прилягання дуги виникають пролежні, особливо за наявності на твердому піднебінні слизової оболонки. Великий просвіт між дугою і слизовою оболонкою у разі розташування у середній і задній третинах піднебіння також незручний. Для того щоб зрозу- міти це, слід пригадати шлях руху харчового комка. Як відомо, останній після його сформування притискається язиком до твердого піднебіння, по якому він ковзає, рухаючись до глотки. Низьке положення дуги протидіє ковзанню хар- чового комка і заважає язику під час ковтання. На нижній щелепі значне відста- вання дуги від слизової оболонки коміркової частини також може заважати язику. Низьке розташування призведе до ушкодження вуздечки язика. Якщо під час перевірки каркаса дугового протеза прилягання дуг і мерів було правильним, то положення їх може змінитися лише у разі грубих порушень техніки виготовлення протеза. Наступним етапом припасування протеза є перевірка Крамери, особливо утримувальні, під час обробки протеза можуть відгинатися. У разі викривлення їх слід ще раз підігнути, оскільки це ускладнює накладання про- теза і спричиняє зайвий тиск на емаль зубів. Потім перевіряють стійкість про- теза. У разі балансування необхідно визначити його причину. Балансування виникає від неправильного склеювання частин гіпсового відбитка, деформації робочої моделі, необережності під час полірування. Зрештою, балансування може виникнути за умови недостатнього припасування протеза. Нерідко причиною скарг хворого на незадовільну фіксацію знімного про- теза є балансування його на верхній щелепі у разі відсутності ізоляції вираже- ного піднебінного торуса. Для запобігання цьому ускладненню необхідно на етапі перевірки воскової композиції знімного пластинкового протеза проводи- ти пальпацію піднебіння з метою виявлення торуса, окреслювати його на мо- делі та вказувати в наряді зубному техніку ступінь його ізоляції (кількість шарів лейкопластиру або фольги). Під час визначення подібного балансу в клініці необхідно попробувати ізолювати торус з відповідною переробкою базису. 339 цілісності зубних рядів знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів Якщо погана фіксація протеза зумовлена неправильною постановкою штуч- них зубів із зміщенням у присінковий бік відносно вершини (середини) гребе- ня коміркового відростка, необхідно зняти їх з базису, перевизначити централь- не співвідношення щелеп та повторно провести постановку штучних зубів з урахуванням вищеназваної вимоги. Такий огріх, що є наслідком помилки зуб- ного техніка, своєчасно не проконтрольованого лікарем на етапі перевірки вос- кової композиції, звичайно спостерігається у разі виготовлення знімних про- тезів без перевірки постановки штучних зубів на восковому базисі в ротовій порожнині. Незадовільна фіксація протеза можлива і в разі невивірення оклюзійних взаємовідношень усіх видів у різні фази, особливо якщо використову- ються фарфорові зуби. Для профілактики подібних ускладнень доцільно про- водити постановку штучних зубів в артикуляторі. Підвищення висоти на окремих зубах перевіряють за допо- могою копіювального паперу. Горбки, що підвищують прикус, зішліфовують. У разі значного збільшення висоти прикусу необхідно видалити всі зуби одного із протезів, потім поставити на базис воскові валики і заново перевизна- чити міжкоміркову висоту. Після того проводять нову постановку зубів. Під час перевірки бічних оклюзійних співвідношень необхідно ліквідува- ти блокувальні моменти, не порушуючи численних контактів. Рух нижньої щелепи вперед може призводити до блокування у фронталь- ному відділі в результаті глибокого перекриття. У такому разі необхідно вко- ротити фронтальні зуби. Нерідко хворі незадоволені підібраним кольором штучних їх розмі- рами та формою, а також постановкою. Для запобігання помилкам під час ви- бору кольору штучних зубів необхідно дотримуватися певних правил, а саме перевіряти відповідність кольору штучних зубів еталону розцвітки. Після припасування протеза та його фіксації хворого навчають самостійно уводити та виводити протез із ротової порожнини, правилам користування ним. За протезом необхідний постійний догляд, його треба чистити зубною щіткою у проточній воді до і після вживання їжі. Не дозволяється кип'ятіння протеза, оскільки це може призвести до деформації базису. Щоб продовжити термін використання протеза, його необхідно увечері чистити і зберігати у пластмасовій коробці, а ранком змочувати водою і вводи- ти у ротову порожнину. Краще користуватися стоматологічною посудиною Хворому необхідно акцентувати увагу на тому, що спочатку він буде відчувати протез у ротовій порожнині як стороннє тіло. Можлива поява бо- льових відчуттів. У разі посилення болю протез необхідно вивести із ротової порожнини і ввести тільки за 3-4 год перед відвідуванням лікаря стоматолога- ортопеда. У більшості випадків після фіксації знімних протезів хворим необхідно проводити корекцію. Кожний лікар повинен уміти це робити. Виявлені недо- ліки ліквідують корекцією оклюзійних контактів, активацією 340 кламерів. Після детально оглядають тканини протезного ложа. Виявлені ділян- ки уражень слизової оболонки, ерозії та виразки окреслюють хімічним олівцем і переносять на базис протеза, зішліфовуючи на ньому відповідні місця. Щодо необхідності зняття протезів на період нічного сну, то серед спе- ціалістів немає єдиної думки. Тому лікар стоматолог-ортопед повинен це пи- тання вирішувати у кожному конкретному випадку. Дуже часто хворі скаржаться на незадовільну фіксацію (стабілізацію) знімних протезів, що є наслідком низки причин, а саме: атипової форми опор- них неправильного розміщення частини віднос- но лінії огляду (межової), "відвисання" знімного протеза на верхній щелепі з фарфоровими жувальними зубами, сагітального розміщення лінії, точкової фіксації, балансування протеза через різко виражений торус верхньої щелепи та відсутність його ізоляції, отримання компресійного відбитка за умо- ви атрофованої слизової оболонки, неправильної постановки штучних зубів. Покривати коронками опорні зуби з атиповою формою необхідно в тому разі, якщо вони мають форму трикутника або оберненого конуса, відновлені з при- боку пломбами або мають клиноподібні дефекти. Особливе місце належить токсичній дії пластмасового базису на слизову оболонку ротової порожнини за наявності збільшеної кількості в ньому залиш- кового мономера. Для ліквідації високого вмісту мономера запропоновані різні способи для — повторна термообробка в кюветі, ультрафіоле- тове та ультразвукове опромінення. Якщо названі способи не поліпшують біологічні якості базису тоді необхідно переробити його. Одним із проявів побічної дії пластмасових пластинкових протезів є "пар- никовий ефект", пов'язаний з терморегуляції слизової оболонки піднебіння, яка закрита пластмасою, що погано проводить тепло. У такому разі зменшення площі якщо дозволять клінічні умови, або виготовлення протеза з металевим базисом усувають це ускладнення. Для діагностики мож- ливої реакції на барвники або акрилову групу базисних пластмас проводять лікувально-діагностичні проби зі срібленням базису, пробу з експо- зицією, лейкопенічну пробу та спеціальні алергійні тести; останні проводить тільки Часто причинами печії під базисом протеза може бути поганий гігієнічний догляд за ним. Для профілактики подібного ускладнення необхідно в день фіксації протеза проводити з кожним хворим спеціальну бесіду щодо правил користування та догляду за протезами. Хворі звертаються у клініку з причин ослаблення дії кламерів, яка настає через певний проміжок часу. Хворі повинні знати, що їм з цим пи- танням необхідно 1-2 рази на рік звертатися до лікаря. Знімні протези через кожні 3-4 роки треба переробляти. Після фіксації протезів хворому протягом перших 3 днів він повинен щоденно відвідувати лікаря, а потім — за показан- нями. Спостереження необхідно вести до того часу, поки лікар не переконаєть- ся, що хворий повністю адаптувався до протезів. 341 Відновлення цілісності зубних рядів знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів Потяги до блювання переважно пов'язані з подразненням слизової обо- лонки м'якого піднебіння і рідше — твердого. Укорочення меж базису, який контактує з лінією "А", завжди дає добрий ефект. форма та товщина протезної пластинки має велике значення для ясної і чіткої вимови тих або інших звуків. Хворі, професійна діяльність яких пов'язнана з чіткою мовною функцією, часто скаржаться на неякісну ви- мову тих або інших звуків через наявність у ротовій порожнині знімного про- теза. Для ліквідації названих недоліків лікар повинен проводити корекцію у ділянці штучних зубів, а в разі поганої вимови піднебінних та гортанних звуків — зменшувати межі протеза або виготовляти тоншу пластинку. Лікарю стоматологу-ортопеду необхідно постійно пам'ятати, що базиси знімних протезів, виготовлені з акрилових пластмас, порушують тактильну, температурну та смакову чутливість. Розуміння процесів адаптації до знімних зубних протезів необхідне кож- ному стоматологу-ортопеду. Слід пам'ятати, що, по-перше, протез хворий знач- ною мірою сприймає як стороннє тіло, а по відношенню до слизової оболонки протезного ложа він є незвичним подразником. По-друге, протез змінює звичні взаємовідношення органів, оскільки зменшує обсяг власне ротової порожни- ни, одночасно порушуючи топографію артикуляційних пунктів, необхідних для утворення різних звуків. По-третє, нові взаємовідношення між штуч- ними зубами можуть змінювати характер жувальних рухів нижньої щелепи. По-четверте, у разі зміни міжкоміркової висоти створюються нові умови для діяльності жувальних м'язів та скронево-нижньощелепного суглоба. Таким чином, звикання до протезів є складним нервово-рефлекторним процесом, який складається з: 1) реакції гальмування на протез як на незвичний подразник; 2) формування нових рухів язика і губ під час вимови звуків; 3) пристосування м'язової діяльності до нової міжкоміркової висоти; 4) рефлекторної перебудови діяльності м'язів та суглобів, кінцевим резуль- татом якої є вироблення найраціональніших у функціональному відношенні рухів нижньої щелепи. Названі процеси за часом можуть не збігатися. Так, у разі повторного про- тезування процеси адаптації настають значно швидше і хворі мають можливість ефективно їх використовувати. Ефективність лікування хворих частковими знімними зубними протезами відразу після протезування та у віддалені терміни оцінюється на основі: 1) суб'єктивних відчуттів хворого; 2) стану тканин протезного ложа та пародонта опорних зубів; 3) ступеня фіксації протеза; 4) можливості вживання з протезом різної їжі; 5) відновлення зовнішнього вигляду хворого; 6) чистоти вимови; 7) даних кімограм нижньої щелепи, які дозволяють судити про успішність 342 перебудови рухових рефлексів та вироблення у зв'язку з цим повноцінних у функціональному відношенні жувальних рухів; 8) даних жувальних проб; 9) кількості корекцій базисів протезів, які були проведені на етапі звикан- ня до них; 10) кількості направок базисів часткових знімних протезів. |