Практикум по оперативной хирургии (укр.). Практикум по оперативной хирургии (укр. Магда І. І. та ін

• Название: Магда І. І. та ін
• Анкор: Практикум по оперативной хирургии (укр.).doc
• Дата: 02.05.2017
• Размер: 1.67 Mb.
• Имя файла: Практикум по оперативной хирургии (укр.).doc
• Тип: Документы; #6441
• Категория: Биология. Ветеринария. Сельское хозяйство
• страница: 10 из 12

ТЕМА 1 (22) (2 год, одне заняття). АМПУТАЦІЯ (КУПІРУВАННЯ) ВУШНИХ РАКОВИН У СОБАК

Мета і завдання: навчити студентів техніки ампу­тації вушних раковин з косметичною метою у собак різних порід; звернути увагу на способи знеболюван­ня вушних раковин, утворення їх певної форми відпо­відно до порід, застосування пов'язки.

Оснащення: 1) живі об'єкти (собаки)—3 гол.; 2) комплект № 2 (в) — 3; 3) комплект № 3 — 3; 4) комплект № 4 (г) — 3; 5) комплект № 5 (а, б, в, г) — 3; 6) вушні затискачі для собак порід доберман, боксер, дог — по 1; 7) кишкові жоми — 3; 8) стрепто­цид (порошок) — 50 мг.

Методика проведення. Формують 3 бригади студен­тів. Перша надаватиме вушним раковинам собаки фо­рми, якої вимагає порода доберман, друга — порода боксер, третя — порода дог. Розподіляють оснащення.

Починають з підготовки операційного поля в ді­лянках внутрішньом'язових ін'єкцій для здійснення наркозу та на кожній вушній раковині, видаляючи во­лосся по лінії розтину тканин у вигляді смуги 1,5— 2 см завширшки.

Знеболювання. Надійного способу місцевого зне­болювання вушної раковини у собак не існує, тому пропонується виконувати потенційний наркоз, відда­ючи перевагу кетаміновому (див. тему 4, заняття 3). Наркотизовану тварину фіксують на операційному столі в боковому положенні. У зовнішній слуховий

164

прохід для запобігання затікання крові під час опе­рації вставляють тампон.

Гемостаз забезпечують здавлюванням тканин роз­простаної вушної раковини біля її основи кишковим жомом. Жом накладають з боку від передньовнутріш-нього краю раковини, підводячи кінці інструмента до нижнього рівня вушної кишеньки.

Викладач пропонує студентам кожної бригади ви­значити форму, якої надаватимуть вушній раковині собаки оперативним шляхом.

При оперуванні вушних раковин собаки для надан­ня форми відповідно до вимог породи доберман вико­ристовують рівний вушний затискач. Гвинти затиска­ча відгвинчують настільки, щоб через щілину розведе­них пластин вільно просувалась вушна раковина. В цю щілину вводять задньозовнішній край вушної ра­ковини до передбаченої лінії відтину периферійної частини. У породи доберман ця лінія повинна почина­тися на межі верхньої і середньої третини раковини, а закінчуватися біля основи раковини, захоплюючи ки­шеньку (рис. 73). По наміченій лінії зводять пласти­ни затискача і помірно закручують гвинти. Зміщують до основи вуха рухому шкіру його зовнішньої поверхні, щоб після ампутації закрити шкірою оголений хрящ. Остаточно перевіряють ретельність накладання затис­кача і закручують гвинти. Асистент утримує руками накладений вушний затискач за гвинти. Хірург, при­тримуючи лівою рукою частину раковини, яку відти­натиме за верхівку, веде скальпель безпосередньо по зовнішній стороні затискача від верхівки до основи вушної раковини. Відсікання виконують швидко, плав-но і рівномірно. Якщо допущено нерівність ліній ампу­тації, рухами леза скальпеля по затискачу їх ліквіду­ють. Вушний затискач, яким намічали форму лінії ам­путації, знімають відкручуванням його гвинтів. Зігну­тими ножицями заокруглюють куксу біля основи вуш­ної раковини, притримуючи пінцетом оголений хрящ.

На ранову поверхню накладають вузловий шов із шовку № 4—6. Попередньо рану присипають порош­ком стрептоциду. Стібки накладають на відстані 1— 1,5 см один від одного. Зшивають тільки шкірні краї рани (шкіру внутрішньої та зовнішньої поверхонь вушної раковини), уникаючи проколу хряща. В про­тивному разі можливий некроз хрящової тканини утво­ренням деформуючих рубців. Перші стібки бажано на-

165



Рис. 73. Ампутація вушних раковин у собак:

й — форма, якої надають вушним раковинам у собак по­рід доберман, боксер, дог; б — вушні затискачі; в — бин­това і г — лігатурна пов'язки після операції.

кладати в місцях розташування великих судин. Після накладання швів знімають кишковий жом і наклада­ють легку тимчасову бинтову пов'язку.

Купірування другої вушної раковини здійснюють у такій же послідовності, як і попередньої. Собаку пе­ревертають на другий бік, перевіряють наявність там-

166

пона в зовнішньому слуховому проході. Щоб форма другої вушної раковини була аналогічна до поперед­ньої, як шаблон використовують відрізану ділянку протилежної вушної раковини. Визначати розмірність вушних раковин при купіруванні можна й інакше. Най­більш істотною є ідентичність верхівок майбутніх ра­ковин, бо далі лінія відсікання відповідатиме формі вушного затискача, а біля основи орієнтуються на вуш­ні кишеньки. Тому на початку операції ретельно при­кладають одну до одної верхівки обох раковин і по передньовнутрішньому краю намічають висоту купі-рування. В цьому місці хірургічною голкою проколю­ють обидві вушні раковини, відступивши від краю на 1 —1,5 мм, і протягують шовкову нитку. Між ракови­нами нитку перерізують, зав'язуючи вузол на кожній з них. Ці вузлики і е точним орієнтиром рівня лінії відсікання.

Щоб забезпечити нормальне проходження після­операційного періоду та запобігти утворенню дефор­муючих рубців, накладають пов'язки. Існує два варі­анти їх накладання. За першим варіантом після знят­тя тимчасової пов'язки і видалення тампона із слухо­вого проходу зрізують лишок ниток шва, залишаючи по одному біля верхівки раковини. Обидві вушні ра­ковини укладають у ділянці потилиці на ватно-марле­ву подушечку, зв'язують між собою залишеними нит­ками шва і прибинтовують до голови. Щоб пов'язка не зміщувалась, її фіксують відрізком бинта. Спочат­ку проколюють скальпелем (зсередини назовні!) пе­редній край пов'язки точно посередині. Через утворе­ний отвір протягують складений удвоє бинт 1 м зав­довжки і закріплюють його зашморгом. Обидва кінці бинта ведуть у напрямку носа і на рівні внутрішніх кутів очей зав'язують вузлом. Далі кінці бинта обво­дять навколо щелеп і знову зв'язують вузлом так, щоб не перешкоджати тварині приймати їжу. Залишок кін­ців бинта фіксують з боків переднього краю пов'язки, протягуючи через зроблені скальпелем отвори. Задній край пов'язки також фіксують бинтом до нашийника.

За другим варіантом застосовують лігатурну по­в'язку. Між кінцями ниток шва вкладають валик із скрученого бинта і закріплюють його поверх рани по­вторним зав'язуванням вузлів нитками кожного стіб-ка. На рану кожної вушної раковини можна накласти самостійні валики або використати один видовжений

167

валик для обох вушних раковин, зближених верхівка­ми на потилиці.

При ампутації для формування вушних раковин відповідно до вимог порід боксер або дог студенти ви­користовують подібні вушні затискачі. Вимоги до фор­ми і висоти створюваних верхівок вушних раковин різ­ні. Для породи боксер верхній кінець лінії відсікання визначають майже посередині передньовнутрішнього краю раковини, а для породи дог — майже біля вер­хівки, трохи відступивши.

Викладач пояснює студентам, що в клінічній прак­тиці власнику оперованої тварини дають рекоменда­ції про необхідність зняття бинтової пов'язки на 4— 5-й, а швів (у тому числі і лігатурної пов'язки) — на 7-й день.

Т Е М А 2 (23) (2 год, одне заняття). КАСТРАЦІЯ (ОВАРІЕКТОМІЯ) КОРІВ

Мета і завдання: навчити студентів кастрації ко­рів черезочеревинним та черезпіхвовим оперативними^ доступами до яєчників.

Оснащення: 1) живі об'єкти (корови)—4 гол.| 2) комплект № 1 (б) — 4; 3) комплект № 3 — 2| 4) комплект № 4 (а) —2; 5) комплект № 5 (а, б, в,1 г) — 2; 6) екразер ланцюговий — 2; 7) колпотом (ска-| льпель з широким лезом) —2; 8) розчин фурацилшу| (1 : 5000) або етакридину (1 : 500) — 5л.

Методика проведення. Найдоцільніше проводити на І м'ясокомбінаті під час навчальної практики. Підгрупу! студентів ділять на дві бригади, які виконують на 5 одній корові оваріектомію черезочеревинну, а на дру­гій — черезпіхвову. Корів фіксують у стоячому поло­женні на короткій прив'язі. Перед операцією їх транк-вілізують, вводячи внутрішньом'язово ксиламін (ром-пун або рометар) із розрахунку 0,5 мл препарату на 100 кг маси тіла.

Черезочеревинна оваріектомія корів. Підготовку і поля операції, включаючи депіляцію, механічну об­робку та дезинфекцію, проводять у межах лівої голод- ної ямки. Для знеболювання тканин черевної стінки застосовують паралюмбальну анестезію (див. тему 4, заняття 2).

Оперативний доступ. Хірург розтинає шкіру в цен­трі голодної ямки, відступивши від поперечнореберних

168

відростків на 8—10 см. Розріз веде вертикально звер­ху вниз на 12—15 см. У напрямку шкірного розрізу розтинає також поверхневу і жовту (поверхневий ли­сток глибокої) фасції, оголюючи м'язові шари.

М'язи живота роз'єднують тупим способом розша­руванням по ходу м'язових пучків. Перший шар (зов­нішній косий черевний м'яз) добре помітний за каудо-вентральним напрямком його пучків. У центрі рани студент приставляє до м'яза держак скальпеля і різ­ким коротким поштовхом перфорує його. Потім руха­ми скальпеля каудовентрально і в протилежний бік (за ходом пучків) подовжує рану до розмірів, потріб­них для введення руки в черевну порожнину. Асистент за допомогою ранових гачків розширює рану. Відкри­вається наступний м'язовий шар — внутрішній косий черевний м'яз з майже перпендикулярним щодо кра-ніовентрального напрямком пучків. Цей шар роз'єдну­ють, як і попередній, але в напрямку його м'язових пучків.

Останній шар, що складається з апоневрозу попе­речного черевного м'яза, поперечної черевної фасції (глибокий листок глибокої фасції) та очеревини, які щільно прилягають одна до.одної, розтинають скаль­пелем у напрямку шкірної рани. Спочатку хірург ві­стрям скальпеля перфорує весь шар згаданих елемен­тів настільки, щоб можна було ввести два пальці лі­вої руки. Під їх контролем рана подовжується. Пере­вага цього способу лапаротомії в тому, що на заключ­ному етапі операції не застосовуються шви в межах м'язового шару, бо спадаючі краї м'язових ран усу­вають зяяння.

Оперативний прийом. Яєчники видаляють за допо­могою ланцюжкового екразера (рис. 74). Хірург вво­дить праву руку з екразером, петля якого надіта на пальці, в черевну порожнину. По рогу матки відшукує правий яєчник, переносить на його брижу петлю ек­разера і доручає помічнику поступово зменшувати пе­тлю поворотами рукоятки інструмента до відокрем­лення яєчника, який видаляють назовні. Таким же чи­ном діють і з лівим яєчником. Останній можна під­тягти до просвіту рани і оваріектомію проводити під візуальним контролем.

Заключний етап. Виконують двоповерховий шов. Перший поверх заглибленого кушнірського шва, що накладається із кетгуту, захоплює очеревину, попереч-

7 5 169



Рис. 74. Екразер:

о — загальний вигляд; б — надівання ланцюжкової петлі екразера на| пальці руки.

ну фасцію і апоневроз поперечного черевного м'яза,! Косі м'язи черева не зашивають, їх поверхню приси-| пають порошком антибіотика. На шкіру з жовтою че- \ ревною фасцією накладають вузловий шов із шовку І № 6—8.

Черезпіхвова оваріектомія корів. Оперативний до-\ ступ виконують через стінку купола піхви дорсальною! або вентральною колпотомією. Для знеболювання ви­конують низьку сакральну анестезію (див. тему 4). Під її дією розслаблюються зовнішні жіночі статеві органи і досить сильно розтягуються стінки піхви, що полегшує виконання операції. Після знеболювання ре­тельно миють з милом зовнішні статеві органи і хвіст. Порожнину піхви промивають розчином фурациліну (1 : 5000) або етакридину (1 : 500), а шкіру при вхо­ді в піхву дезинфікують 5 % спиртовим розчином йоду.

Дорсальна колпотомія. Студент вводить у піхву праву руку, в долоні якої приховується скальпель з широким лезом і коротким держаком або спеціальний ніж — колпотом. Промацує шийку матки, яку зміщує мізинцем або безіменним пальцем униз, а над нею приставляє до стіни піхви вістря колпотома таким чином, щоб зробити медіальний розріз. Поштовхом уперед розтинає шари стінки піхви і прилеглу очере­вину, яка тут створює прямокишково-маткове заглиб­лення. Хірург витягає ніж, а потім пальцями введеної руки знову розширює рану у черевну порожнину.

170

Вентральна колпотомія, обгрунтована О. Б. Бонда­ренком, знайшла поширення останніми роками. Щоб уникнути розрізу розташованого поряд сечового міху­ра, вентральний купол піхви розтинають у фронталь­ній площині. Останні маніпуляції аналогічні до вико­нуваних при дорсальній колпотомії. Перевага способу полягає у полегшенні доступу до яєчників.

Оперативний прийом. Через зроблений у стінці пі­хви і очеревині отвір хірург вводить руку в черевну порожнину і розшукує з боків шийки матки один з яєч­ників. Захоплює його між середнім і вказівним паль­цями і витягає в порожнину піхви. Лівою рукою підво­дить до яєчника кінець екразера з виведеною ланцюж­ковою петлею, яку переносить на мезоварій, і відок­ремлює яєчник. Не витягаючи з піхви руки, хірург по­вторює маніпуляцію з другим яєчником.

На заключному етапі шви не застосовують. Внаслі­док випотівання фібрину і злиплого запалення рана в черевну порожнину закривається в перші години піс­ляопераційного періоду. Якщо немає екразера, можна застосовувати емаскулятор або накладати на мезо­варій лігатуру.

Наприкінці заняття викладач підводить підсумки, робить критичний аналіз відпрацьованих операцій, оцінює працю студентів.

Ситуаційні завдання з оперативної хірургії* Хірургічна операція

1. При дослідженні корови лікар виявив у перед-двер'ї піхви злоякісне новоутворення. Як Ви вважає­те— це відносне чи абсолютне показання до операції?

2. У свинки виявлено в пупковій ділянці кулясту, не болючу, нормальної температури припухлість. Вміст легко вправляється в черевну порожнину через роз­ширене пупкове кільце. Діагноз після дослідження: вправна пупкова грижа. Показання до цієї операції абсолютне чи відносне?

3. При огляді худої 10-річної корови ветфельдшер установив надмірне слиновиділення з ротової порож­нини, переповнення лівої голодної ямки. Зліва, в се-

* У написанні завдань брали участь Л. А. Тихонюк та В. В. Нагорний.

171

редній частині яремного жолоба, в стравоході вет­фельдшер виявив стороннє тіло. Він поставив діагноз: закупорка стравоходу. За допомогою зонда Хохлова ветфельдшер намагався видалити стороннє тіло, але це йому не вдалось. Ваші дії?

4. На фермі було зареєстровано сибірку і накладе­но карантин. Через 4 міс. після цього захворіла 4-річ- : на корова. Лікар поставив діагноз: піниста тимпанія. Консервативне лікування не допомогло. Очевидна не­обхідність руменотомії. Що Ви порадите лікарю?

5. На комплексі з відгодівлі свиней було зареєстро­вано чуму свиней і накладено карантин. Через 6 міс. від свиноматок одержали приплід. Завідуючий комп-лексом дав розпорядження лікарю провести кастра­цію кнурців. Які дії лікаря у цій ситуації?

6. У колгоспі лікар кастрував 200 свинок. Минуло 10 днів після операції, і він зробив вакцинацію проти сибірки. Оцініть дії лікаря.

7. 4-місячне худе теля хворіє на гостру катараль­ну бронхопневмонію. Крім того, у теляти вправна пуп­кова грижа. Лікар вирішив зробити операцію. Дайте оцінку цього рішення.

8. Через 7 днів після щеплення свиней проти беши­хи лікар провів розтин грижі у 20 тварин. Оцініть дії лікаря.

8. У господарстві зареєстровано туберкульоз вели­кої рогатої худоби і накладено карантин. Незважаю­чи на це, лікар вирішив оперувати вправну пупкову. грижу у двох телят. Дайте оцінку цього рішення.

10. У колгоспі зареєстровано мит коней і накладе­но карантин. Через 6 міс. у кобили Зірка в ділянці стегна з'явилась флуктуюча припухлість. Лікар поста­вив діагноз: флегмона стегна. Оперувати лікар від­мовився, посилаючись на карантин. Оцініть дії лі­каря.

11. У спеціалізованому господарстві з виробництва свинини зареєстровано туберкульоз свиней і накладе­но карантин. Через 3 міс. настав строк кастрації кнур­ців. Лікар відмовився проводити масову операцію, по­силаючись на карантин. Чи правильно вчинив лікар?

12. Ветлікар колгоспу зробив корові кесарів роз­тин. Через 4 дні після операції корова загинула. Го­лова колгоспу звинуватив лікаря. Яку помилку допус­тив лікар?

13. У поросяти лікар виявив защемлену пахвинно-

172

мошонкову грижу. Операцію відклали на наступним день, а вночі порося загинуло. Яку помилку допустив лікар?

14. Лікар діагностував у корови асфіксію. Він по­чав шукати директора радгоспу, щоб той дав дозвіл на операцію. За цей час корова загинула. В чому по­милка лікаря?

Інструменти

1. Ветеринарний лікар для перкутанної кастрації взяв з собою такі інструменти: скальпелі черевисті, щипці Занда, емаскулятор, щипці Телятникова великі й еластратор. Які з цих інструментів зайві?

2. Готуючись до перкутанної кастрації баранчиків, ветеринарний лікар у список необхідних інструментів включив: скальпель з тупим кінцем, хірургічний пін­цет, щипці Телятникова малі, еластратор, щипці Мю-зо і Амосова. Які з цих інструментів знадобляться лікарю?

3. У коня в ділянці крупа виявлено абсцес. Для про­ведення операції лікар взяв з собою резекційний ніж, ножиці, ранорозширювачі, гостру ложку, скальпель гострокінцевий і черевистий, гострокінцеві Іщипці і жо­лобкуватий зонд. Які з цих інструментів зайві?

4. Для проведення операції у поросяти з пахвинно-мошонковою грижею лікар підготував такі інструмен­ти: скальпелі черевисті, гострокінцеві, ножиці Купера і прямі, голкотримач Матьє, хірургічні голки, лещата дерев'яні і гвинт Обіха, зонд з тупим кінцем, пінцети хірургічні, ранорозширювачі. Які з цих інструментів зайві?

5. Готуючись до кастрації жеребців, лікар просте­рилізував такі інструменти: скальпелі черевисті, гос­трокінцеві і ґудзикуваті, щипці Занда і Телятникова, лещата дерев'яні і гвинт Обіха, зонд з тупим кінцем, пінцети хірургічні, ранорозширювачі. Які з цих інстру­ментів знадобляться лікарю?

6. У корови в ділянці стегна нориця. Для досліджен­ня її лікар взяв зонд з тупим кінцем, гостру ложку, ножиці, ранорозширювач. Які інструменти знадобля­ться лікарю?

7. Для виконання трепанації лобної пазухи лікар підготував такі інструменти: скальпель черевистий, распатор реберний, кісткові ножиці, пилку дугову і

173

трепан. Які з перелічених інструментів необхідні лі­карю?

8. Для ампутації пальця у корови лікар узяв такії інструменти: долото для кісток, резекційний ніж, тре-панаційний молоток, трепан, пилку дугову і дротяну, голкотримач Матьє, скальпель черевистий, зонд жо-лобкуватий, распатор прямий. Які інструменти зна-[добляться лікарю під час операції

9. У корови в лобній ділянці рубана рана і сильнаї кровотеча. Для спинення кровотечі лікар відібрав та-кі інструменти: голкотримач Гегара і хірургічні голки, кишковий затискач, корнцанг, гемостатичні пінцети Кохера і Пеана, щипці Мюзо і вікончасті щипці. Які з цих інструментів не потрібні?

10. У ділянці передпліччя корови різана рана. Для накладання швів на рану лікар узяв такі інструменти: скальпелі черевисті і ґудзикуваті, щипці Мюзо, голко-тримач Гегара, хірургічні голки, корнцанг, кишкові но-жиці, гемостатичний пінцет Пеана, лігатурну голку. Які інструменти знадобляться лікарю?

11. Для розсікання фасціальних чохлів судин і не-рвів лікар відібрав лігатурну голку, зонд з тупим кін-цем і жолобкуватий, скальпель і ножиці. Які з цих ін-струментів для операції зайві?

12. Для перев'язки протоки слинної залози підго-тували такі інструменти: пінцет анатомічний, скаль­пель черевистий, ножиці, щипці Мюзо і гострокінцеві, кишкові затискачі, голкотримач Гегара і хірургічні голки. Які інструменти не знадобляться лікарю?

13. Для виконання резекції кишок лікар підготу-вав такі інструменти: пінцет анатомічний, скальпель черевистий, ножиці, щипці Мюзо і гострокінцеві, киш­кові затискачі, голкотримач Гегара і хірургічні голки. Які інструменти не знадобляться лікарю?

14. Ветеринарний лікар для ампутації кінцівки у собаки склав список інструментів: долото кісткове, пилка листова, ампутаційний ніж, скальпель, голка лі­гатурна, вікончасті щипці. Які з цих інструментів не знадобляться під час операції?

15. Для підготовки операційного поля перед тубер-кулінізацією корів ветеринарний фельдшер узяв з со­бою ножиці Ріхтера, Купера і кишкові. Які ножиці необхідні для цього?

16. Для трепанації верхньощелепної пазухи у ко­рови підготували такі інструменти: скальпель чере-