РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНИІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПЗ медичні фа. Методичні вказівки для підготовки до практичних занять

• Название: Методичні вказівки для підготовки до практичних занять
• Дата: 03.01.2023
• Размер: 0.89 Mb.
• Имя файла: РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНИІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПЗ медичні фа.doc
• Тип: Методичні вказівки; #871843
• страница: 10 из 13

ТЕМА 9 (2 години): Біохімія печінки. Біотрансформація ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

АКТУАЛЬНІСТЬ. Печінка займає центральне місце в обміні речовин організму. Особливості ферментативного апарату печінки та анатомічних зв’язків з іншими органами надає їй можливість брати участь в регуляції практично всіх шляхів обміну речовин і забезпечувати динамічну сталість вмісту багатьох життєво важливих компонентів в організмі. Біохімічні процеси в печінці, з одного боку, націлені на утворення різних речовин для інших органів, а з іншого – забезпечують захист цих органів від ендогенних токсичних речовин та сторонніх, що надходять до організму (ксенобіотиків). При ураженні печінки відбувається дезінтеграція обміну речовин в організмі, зниження адаптивних властивостей.

МЕТА. Ознайомитись з особливостями хімічного складу печінки, основними біохімічними функціями та їх порушенням при патологічних станах; роллю в обміні вуглеводів, ліпідів, білків, пігментів; процесами біотрансформації ксенобіотиків, мікросомальним окисленням. Ознайомитись з тимоловою пробою та її клініко-діагностичним значенням.
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1.	Біохімічні функції печінки в організмі.
2*.	Роль печінки в обміні вуглеводів.
3*.	Роль печінки в обміні ліпідів.
4*.	Роль печінки в обміні білків.
5*.	Роль печінки в пігментному обміні.
6.	Жовчеутворювальна функція печінки. Хімічний склад жовчі.
7.	Детоксикаційна функція печінки. Типи реакцій біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів.
8.	Системи кон’югації в печінці для знешкодження токсичних речовин.
9.	Порушення функцій печінки при захворюваннях. Печінкові проби.
10.	Ксенобіотики: поняття, принципи класифікації, шляхи надходження до організму, транспорт через клітинні мембрани.
11.	Мікросомальне окислення. Характеристика мікросомальних монооксигеназних ланцюгів.
12.	Цитохроми Р-450 та b5: особливості структури, механізм дії при гідроксилуванні. Генетичний поліморфізм і регуляція синтезу цитохрому Р-450 (індуктори та інгібітори).
13*.	Типи кон’югації ксенобіотиків у гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення.
14*.	Шляхи виведення продуктів біотрансформації ксенобіотиків з організму.

Орієнтувальна картка для опрацювання теоретичних питань

для самостійного вивчення

Зміст	Вказівки до навчальних дій
1. Роль печінки в обміні вуглеводів.	1.1. Основна роль печінки у вуглеводному обміні – підтримання концентрації глюкози в крові на постійному рівні у діапазоні 3,3-6,1 мМ/л. 1.2. Глікогенна функція – синтез глікогену (депо глюкози в організмі) та розпад глікогену. 1.3. Глюконеогенез (активується в умовах вичерпання резерву глікогену). 1.4. Розщеплення глюкози (зводиться, перш за все, до запасання метаболітів-попередників для біосинтезу жирних кислот та ін.). 1.5. Пентозофосфатний шлях окислення глюкози (утворення НАДФН для відновлювальних синтезів жирних кислот, холестеролу та інших стероїдів; утворення рибозо-5-фосфату для синтиезу нуклеїнових кислот). 1.6. Перетворення інших моносахаридів (наявність ферментних систем, що перетворюють D-фруктозу, D-галактозу та D-манозу на фосфорильовані ефіри глюкози та інтермедіати гліколізу).
2. Роль печінки в обміні ліпідів.	2.1. Печінка бере участь практично у всіх етапах ліпідного обміну, починаючи з травлення ліпідів і закінчуючи специфічними метаболічними перетвореннями окремих ліпідних фракцій: - синтез жовчних кислот і утворення жовчі; -бета-окислення жирних кислот; -біосинтез жирних кислот; - синтез та секреція триацилгліцеролів; - утворення кетонових тіл; -синтез і розпад фосфоліпідів; -синтез холестеролу та утворення його ефірів; - синтез транспортних форм ліпідів – ЛПДНЩ та ЛПВЩ; -гідроксилування вітаміну D по 25-му положенню; - перетворення гліцеролу.
3. Роль печінки в обміні білків.	3.1. Білоксинтезувальна функція: синтез більшості білків плазми крові (альбумінів, близько 80 % глобулінів); синтез білкових факторів згортальної, антизгортальної та фібринолітичної систем крові. 3.2. Утворення сечовини. 3.3. Синтез холіну. 3.4. Синтез креатину. 3.5. Трансамінування, дезамінування, декарбоксилування амінокислот. 3.6. Підтримання сталості амінокислотного складу крові.
4. Роль печінки в пігментному обміні.	4.1. Пігментна функція: катаболізм гемоглобіну та інших гемовмісних білків (утворення пігментів – білірубіну, білівердину).
5. Типи кон’югації ксенобіотиків в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення.	5.1. Кон'югація – це приєднання до функціональних груп, що утворилися в першій фазі, або вже до наявних груп у ксенобіотиків інших молекул або груп зі збільшенням гідрофільності та зменшенням токсичності. 5.2. Кон’югація може відбуватися з глюкуронатом, гліцином, сульфатом, ацетатом, метильною групою, глутатіоном. 5.3. У цьому процесі беруть участь ферменти трансферази, які приєднують різні кон'югати до гідрофільних груп речовин, що знешкоджуються. Отриманий продукт, як правило, добре розчинний і легко видаляється з організму з жовчю та сечею.
6. Шляхи виведення продуктів біотрансформації ксенобіотиків з організму.	6.1. Ниркова екскреція (при цьому виділення летких органічних ксенобіотиків з сечею незначне). 6.2. Виведення через легені (переважно леткі речовини та леткі метаболіти нелетких речовин; основ-ний механізм – дифузія токсиканта, що циркулює в крові, через альвеолярно-капілярний бар'єр; перехід леткої речовини з крові у повітря альвеол визначається градієнтом концентрації або парціальним тиском між середовищами). 6.3. Виведення через шлунково-кишковий тракт (з екскрементами речовина або її метаболіти виділяються в результаті неповного всмоктування в шлунково-кишковому тракті; при біліарній екскреції без подальшої реабсорбції в кишечнику або в результаті виділення слизовою шлунково-кишкового тракту; ці процеси можуть відбуватись ізольовано та в комплексі). 6.4. Виведення печінкою (відносно ксенобіотиків, які потрапили в кровотік, печінка виступає й як основний орган їх метаболізму, й як орган екскреції; екскреція ксенобіотиків здійснюється в два етапи: захоплення гепатоцитами і виділення в жовч; обидва етапи можуть проходити або у формі простої дифузії, або активного транспорту).

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У печінці хворого порушена детоксикація природних метаболітів і ксенобіотиків. Зниження активності якого хромопротеїну є причиною цього?

А. Цитохрому в В. Гемоглобіну С. Цитохромоксидази

D. Цитохрому Р-450 Е. Цитохрому с₁

2. У пацієнта виявлена жирова дистрофія печінки. Порушення синтезу якої речовини в печінці може призвести до даної патології?

А. Холевої кислоти В. Сечовини С. Фосфатидної кислоти

D. Тристеарилгліцерину Е. Фосфатидилхоліну

3. Однією з функцій печінки є синтез та секреція жовчі, до складу якої входять жовчні кислоти, жовчні пігменти, холестерол, кінцеві продукти обміну. Які з наведених пігментів належать до жовчних?

А. Стеркобілін В. Мелатонін С. Гемоглобін

D. Білірубін Е. Міоглобін

4. До реанімаційного відділення госпіталізований чоловік у стані печінкової коми. До комплексу інтенсивної терапії включено аргінін, що активує:

А. Синтез сечовини В. Синтез глюкози С. Синтез білка

D. Знешкодження скатолу Е. Синтез холестеролу

5. Мікросомальне окислення – це реакції:

А. Використання киснюз біоенергетичною метою

В. Використання киснюв пластичних процесах

С. Розпадужирних кислот в організмі

D. Розпаду амінокислот

Е. Аеробного розпадувуглеводів

6. У жінки діагностовано цироз печінки. Лабораторно виявлено гіпоальбумінемію, гіперглобулінемію, візуально – набряки рук, вій, ніг. Найбільш вірогідною причиною набряків є порушення:

А. Кислотно-лужного стану В. Знешкоджувальної функції печінки

С. Синтезу глікогенув печінці D. Синтезу альбумінів у печінці

Е. Синтезу ліпопротеїнів у печінці

7. Печінка секретує в кров синтезовані жири у складі:

А. ЛПДНЩ В. ЛПНЩ С. ЛПВЩ D. Хіломікронів Е. У вільному вигляді

8. Ураження печінки (гепатит, цироз, пухлина) призводить до всіх перелічених порушень білкового обміну, крім:

А. Гіпоальбумінемії В. Геморагії С. Гіпераміноацидемії

D. Азотемії Е. Гіпер-α-глобулінемії

9. Яка сполука бере участь у кон’югації білірубіну в гепатоцитах?

А. Глюкоза В. Фруктоза С. Глюконова кислота.

D. Глюкуронова кислота Е. Гліцин

10. Печінка є центральним регулятором рівня глюкози крові завдяки наявності в гепатоцитах ферменту:

А. Глікогенсинтази В. Глікогенфосфорилази С. Гексокінази

D. Глюкозо-6-фосфатази Е. Фосфофруктокінази

11. Реакції біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів у гепатоцитах відбуваються або шляхом окисно-відновних та гідролітичних перетворень, або шляхом кон’югації. У ході кон’югації до сполуки, що знешкоджується, не може приєднатися залишок:

А. Глюконової кислоти В. Глюкуронової кислоти С. Сірчаної кислоти

D. Гліцину Е. Глутаміну

12. У пацієнта – цироз печінки. Дослідження якого з перерахованих речовин, що екскретуються з сечею, може характеризувати стан антитоксичної функції печінки?

A. Амонійних солейB. КреатинінуC. Гіпурової кислоти

D. Сечової кислотиE. Амінокислот

13. Знешкодження ксенобіотиків (лікарських речовин, епоксидів, альдегідів, нітропохідних) та ендогенних метаболітів відбувається в печінці шляхом їх кон'югації з:

A. Глутатіоном B. Аспарагіновою кислотою C. Глутаматом

D. S-Аденозилметіоніном E. Фосфоаденозином

14. Хворому з хронічним гепатитом для оцінки знешкоджувальної функції печінки проведена проба з навантаженням бензоатом натрію. Виділення якої кислоти з сечею характеризує знешкоджувальну функцію печінки?

A. Фенілоцтової B. Валеріанової C. Щавлевої

D. ГлутаміновоїE. Гіпурової

15. При токсичному пошкодженні клітин печінки з порушенням її функцій у хворого з'явилися набряки. Які зміни складу плазми крові є основною причиною розвитку набряків?

A. Збільшення вмісту глобулінівB. Зниження вмісту альбумінів

C. Зменшення вмісту фібриногенуD. Зменшення вмісту глобулінів

E. Збільшення вмісту альбумінів

16. У чоловіка з ураженням печінки при проведенні проби Квика на детоксика-ційну здатність спостерігали низький рівень в сечі:

A. Оксипроліну B. Бензоату натріюC. Креатиніну

D. Гіпурової кислотиE. Амінокислот

17. У пацієнтки з постійною гіпоглікемією аналіз крові після введення адре-наліну істотно не змінився. Лікар припустив порушення в печінці. Про зміну якої функції печінки може йти мова?

A. Кетогенної B. Гліколітичної C. Холестериноутворювальної

D. Глікогендепонувальної E. Екскреторної

18. У людини порушений синтез сечовини. Про патологію якого органу це свідчить?

A. НирокB. ПечінкиC. МозкуD. М'язівE. Легень

19. Знешкодження ксенобіотиків та активних ендогенних метаболітів часто відбувається за рахунок введення в молекулу субстрату атому кисню Укажіть, які з наведених процесів причетні до цього?

А. Гидроксилування В. Декарбоксилування С. Переамінування

D.Фосфорилування Е. Дезамінування

20. Хворому на гепатит для попередження уражень печінки призначили віта-міноподібну речовину – холін. Його лікувальний ефект пов'язаний з:

A. Активацією глікогенфосфорилази

B. Пригніченням синтезу холестерину

C. Ліпотропною дією, що попереджає ожиріння печінки

D. Активацією глікогенсинтази

E. Пригніченням синтезу кетонових тіл

21. У народі побутує вислів «пухнути з голоду». Порушення якої з функцій печінки може призвести до появи «голодних набряків» у людини?

A. Холестеринсинтезувальної B. Жовчоутворювальної

C. Глікогендепонувальної D. Детоксикаційної

E. Білоксинтезувальної

22. У хворого з алкогольним ураженням печінки порушені процеси біо-трансформації ксенобіотиків та ендогенних токсичних сполук. Зниження активності якого хромопротеїну може бути причиною цього?

A. Цитохрому Р-450 B. Цитохромоксидази C. Цитохрому с1

D. Гемоглобіну E. Цитохрому b