РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНИІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПЗ медичні фа. Методичні вказівки для підготовки до практичних занять
 Скачать 0.89 Mb.
|
|
Завдання. Визначити вміст загального білка в сироватці крові. Принцип. Білок реагує у лужному середовищі з розчином сульфату міді, що містить калій-натрій тартрат, NaI і KI (біуретовий реагент), формуючи фіолетово-голубий комплекс. Оптична щільність цього комплексу пропорційна концентрації білка у пробі. Хід роботи. У дослідну пробу додати 25 мкл сироватки крові (без гемолізу), 1 мл біуретового реагенту, що містить: 15 ммоль/л калій-натрій тартрату, 100 ммоль/л йодиду натрію, 15 ммоль/л йодиду калію та 5 ммоль/л сульфату міді. До стандартної проби додати 25 мкл стандарту загального білка (70 г/л) та 1 мл біуретового реагенту. У третю пробірку додати 1 мл біуретового реагенту. Усі пробірки добре перемішати та інкубувати 15 хв. при температурі 30-37°С. Залишити на 5 хв. при кімнатній температурі. Виміряти оптичну щільність проби та стандарту проти біуретового реагенту при 540 нм. Концентрацію загального білка (Х) в г/л обчислити за формулою: Х=(Сст.×Апр.)/Аст., де Сст. – концентрація загального білка у стандартній пробі (г/л); Апр. – оптична щільність проби; Аст. – оптична щільність стандарту. Клініко-діагностичне значення. Вміст загального білка у плазмі крові дорослих людей становить 65-85 г/л; у плазмі крові (за рахунок фібриногену) білка міститься на 2-4 г/л більше, ніж у сироватці крові. У новонароджених кількість білків плазми крові становить 50-60 г/л і протягом першого місяця трохи знижується, а у три роки – досягає рівня дорослих людей. Збільшення або зменшення вмісту загального білка плазми крові та окремих фракцій може бути обумовлено багатьма причинами. Ці зміни не є специфічними, а відображають загальний патологічний процес (запалення, некроз, новоутворення), динаміку, тяжкість захворювання. За їх допомогою можна оцінити ефективність лікування. Зміни вмісту білка можуть виявлятися у вигляді гіпер- та гіпопротеїнемії. Гіпопротеїнемія спостерігається при недостатньому надходженні білків до організму, недостатності травлення та всмоктування харчових білків, порушенні синтезу білків у печінці, захворюваннях нирок з нефротичним синдромом. Гіперпротеїнемія спостерігається при порушенні гемодинаміки та згущенні крові, втраті рідини при дегідратаціях (діарея, блювота, нецукровий діабет), у перші дні тяжких опіків, післяопераційний період та ін. Заслуговує на увагу не тільки гіпо- або гіперпротеїнемія, а й такі зміни як диспротеїнемія (співвідношення альбумінів і глобулінів змінюється при сталому вмісті загального білка) і парапротеїнемія (поява аномальних білків – мієломних білків, кріоглобуліну) при мієломній хворобі, колагенозах та ін. ЗАНЯТТЯ 2 (4 години) ТЕМА 2 (2 години): Біохімічний склад крові в нормі та при патології. Ферменти плазми крові. Небілкові органічні речовини плазми крові – нітрогенвмісні та безнітрогенові. Неорганічні компоненти плазми крові. Калікреїн-кінінова система. Кількісне визначення залишкового нітрогену крові. АКТУАЛЬНІСТЬ. При видаленні формених елементів з крові залишається плазма, а при видаленні з неї фібриногену – сироватка. Плазма крові – складна система, в якій міститься більш ніж 200 білків, що відрізняються за фізико-хімічними та функціональними властивостями (проферменти, ферменти, інгібітори ферментів, гормони, транспортні білки, фактори коагуляції та антикоагуляції, антитіла, антитоксини та ін.). Крім того, плазма крові містить небілкові органічні речовини та неорганічні компоненти. Більшість патологічних станів, вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, застосування фармакологічних засобів супроводжуються, як правило, зміною вмісту окремих компонентів плазми крові. За результатами аналізу крові можна охарактеризувати стан здоров'я людини, перебіг адаптаційних процесів та ін. МЕТА. Ознайомитись з біохімічним складом крові в нормі та при патології. Охарактеризувати ферменти крові: їх походження та значення визначення активності для діагностики патологічних станів. Визначити, які речовини складають загальний та залишковий нітроген крові. Ознайомитись з безнітрогеновими компонентами крові, їх вмістом, клінічним значенням кількісного визначення. Розглянути калікреїн-кінінову систему крові, її складові та роль в організмі. Ознайомитись з методом кількісного визначення залишкового нітрогену в крові та його клініко-діагностичним значенням. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
Орієнтувальна картка для опрацювання теоретичних питань для самостійного вивчення
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 1. У крові хворого вміст залишкового нітрогену становить 48 мМ/л, сечовини – 15,3 мМ/л. Про захворювання якого органу свідчать ці результати? А. Селезінки В. Печінки С. Шлунка D. Нирок Е. Підшлункової залози 2. Які показники залишкового нітрогену є характерними для дорослих? А. 14,3-25 мМ/л В. 25-38 мМ/л С. 42,8-71,4 мМ/л D. 70-90 мМ/л 3. Укажіть компонент крові, який відноситься до безнітрогенових. А. АТФ В. Тіамін С. Аскорбінова кислота D. Креатин Е. Глутамін 4. Який вид азотемії розвивається при дегідратації організму? А. Абсолютна В. Відносна С. Ретенційна D. Позаниркова Е. Продукційна 5. Яку дію чинить на судини брадикінін? А. Вазодилатацію В. Вазоконстрикцію С. Підвищення кров’яного тиску D. Посилення згортання крові Е. Зниження проникності стінок судин 6. У хворого з печінковою недостатністю виявлено зниження показника залишкового нітрогену крові. За рахунок якого компонента зменшився небілковий нітроген крові? А. Сечовини В. Амоніаку С. Амінокислот D. Білірубіну Е. Сечової кислоти 7. Хворий скаржиться на часту блювоту, загальну слабкість. Вміст залишкового нітрогену в крові становить 35 мМ/л, функція нирок не порушена. Який вид азотемії виник? А. Відносна В. Ниркова С. Ретенційна D. Продукційна 8. Які компоненти фракції залишкового нітрогену переважають у крові при продукційних азотеміях? А. Кетонові тіла, білки В. Ліпіди, вуглеводи С. Амінокислоти, сечовина D. Порфірини, білірубін 9. У хворого виявлені патологічні зміни з боку печінки та головного мозку. У плазмі крові – різке зниження, а у сечі – збільшення вмісту міді. Діагноз – хвороба Коновалова-Вільсона. Активність якого ферменту в сироватці крові необхідно дослідити для підтвердження діагнозу? A. Карбоангідрази B. Ксантиноксидази C. Лейцинамінопептидази D. Церулоплазміну E. Алкогольдегідрогенази 10. У хворого – геморагічний інсульт. У крові виявлена підвищена концентрація кінінів. Лікар призначив хворому контрикал. Для гальмування якої протеїнази було зроблено це призначення? A. Пепсину B. Трипсину C. Хімотрипсину D. Колагенази E. Калікреїну 11. У крові хворого виявлено значне збільшення активності МВ-форми креатинфосфокінази і ЛДГ1. Назвіть можливу патологію. A. Інфаркт міокарда B. Гепатит C. Ревматизм D. Панкреатит E. Холецистит 12. На підставі клінічних даних хворому поставлений попередній діагноз – гострий панкреатит. Haзвіть біохімічний тест, що підтверджує цей діагноз. A. Активність кислої фосфатази крові B. Активність лужної фосфатази крові C. Активність амілази крові D. Активність амінотрансфераз крові E. Рівень креатиніну в крові 13. При одержанні плазми крові для дослідження ізоферментного спектра ЛДГ стався гемоліз еритроцитів. Які з ізоферментних форм ЛДГ обов’язково будуть підвищеними при дослідженні цієї проби? A. ЛДГ4 і ЛДГ5 B. ЛДГ3 і ЛДГ5 C. ЛДГ2 і ЛДГ5 D. ЛДГ1 і ЛДГ4 Е. ЛДГ1і ЛДГ2 14. Аналіз крові пацієнта свідчить про азотемію. Відсотковий вміст азоту сечовини у залишковому азоті крові істотно знижений. Для захворювання якого органу характерний даний аналіз? A. Шлунка B. Нирок C. Кишечника D. ПечінкиE. Серця 15. У крові хворого, який страждає на хронічну ниркову недостатність, виявлено підвищення рівня залишкового азоту до 35 мМ/л, більше половини якого становить сечовина. Виявлена гіперазотемія є: A. Печінковою B. Продукційною C. Ретенційною D. Резидуальною E. Змішаною ПРАКТИЧНА РОБОТА Кількісне визначення залишкового нітрогену крові Завдання. Визначити вміст залишкового нітрогену крові. Принцип. Метод ґрунтується на здатності амоніаку, що утворюється внаслідок мінералізації безбілкових нітрогенвмісних сполук крові, давати з реактивом Несслера сполуку жовтого кольору, інтенсивність якої пропорційна концентрації залишкового нітрогену. Хід роботи. У центрифужну пробірку наливають 0,5 мл води та 0,2 мл крові, додають 1,3 мл 10% розчину трихлороцтової кислоти. Перемішують скляною паличкою і залишають осаджуватися білки протягом 20 хв., потім центрифугують 10 хв. при 3000 об/хв. Переливають надосадову рідину в чисту пробірку, з неї відбирають 1 мл безбілкового центрифугату в іншу пробірку, додають до нього 3 краплі концентрованої сульфатної кислоти і 2 краплі 30% розчину гідрогену пероксиду. Ставлять пробірку приблизно на 30 хв. на піщану баню для мінералізації (до повного прояснення розчину). Після охолодження пробірки до кімнатної температури до неї вливають 10 мл води, ретельно знімають зі стінок мінералізат скляною паличкою і перемішують. Додають у пробірку по 0,5 мл розчину 0,4 моль/л натрію гідроксиду і реактиву Несслера. Після появи жовтого забарвлення фотометрують дослідну пробу проти контрольної (20 мл води і 1 мл реактиву Несслера) на ФЕК при довжині хвилі 610-650 нм (червоний світлофільтр) у кюветі з товщиною шару 20 мм. Обчислення в г/л проводять за формулою: (m×2×5000)/(1×1000) = m×10, де m – вміст нітрогену в пробі, знайдений за калібрувальним графіком (мг); 5000 – коефіцієнт перерахування на 1 л крові; 2 – об’єм трихлороцтового екстракту (мл); 1 – об’єм безбілкового центрифугату, взятого для аналізу (мл). Клініко-діагностичне значення. До складу залишкового нітрогену входять нітроген сечовини, пептидів, амінокислот, амоніаку та інших нітрогенвмісних низькомолекулярних сполук. У здорової людини вміст залишкового нітрогену в крові коливається у межах 14-25 мМ/л. Розрізняють абсолютну та відносну нітрогенемію (азотемію). Абсолютна азотемія спостерігається при затримці нітрогенових шлаків або збільшенні їх утворення в організмі; відносна – при зневодненні організму (посилене потовиділення, нестримне блювання, діарея та ін.). Розрізняють ниркову та позаниркову азотемію. Ниркова азотемія спостерігається при порушенні екскреторної функції нирок (гострі та хронічні нефрити, гломерулонефрити), причому рівень азотемії відповідає тяжкості патологічного процесу. Позаниркова азотемія є наслідком підвищеного розпаду білків в організмі при гарячці, опіках, діабеті, тяжких ураженнях печінки тощо. ТЕМА 3 (2 години): Біохімія еритроцитів. Структура, властивості та роль гемоглобіну. Кількісне визначення гемоглобіну у крові. АКТУАЛЬНІСТЬ. Гемоглобін – червоний пігмент еритроцитів, що транспортує кисень з легень до тканин, а диоксид вуглецю – з тканин до легень; підтримує рН крові. Складається з білка (глобіну) та комплексу заліза з протопорфірином (гему). Багато захворювань крові пов'язано з порушеннями будови та синтезу гемоглобіну, в тому числі й спадкові, що призводять до змін його будови, функцій та вмісту в крові. МЕТА. Ознайомитись зі структурою, властивостями, роллю та гетерогенністю гемоглобіну. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 1. Еритроцит для своєї життєдіяльності потребує енергію у вигляді АТФ. Який процес забезпечує цю клітину необхідною кількістю АТФ? A. Пентозофосфатний цикл B. Бета-окислення жирних кислот C. Анаеробний гліколіз D. Аеробне окислення глюкози E. Цикл трикарбонових кислот 2. При дії окислювачів (перекису водню, оксиду нітрогену та ін.) гемоглобін, до складу якого входить Fe2+, перетворюється на сполуку з Fе3+, нездатну транспортувати кисень. Як називається ця сполука? A. Метгемоглобін B. Карбоксигемоглобін C. Карбгемоглобін D. Оксигемоглобін E. Глікозильований гемоглобін |