Методичні-вказівки-2-курс-медицина-МС. Методичні вказівки до самостійної підготовки студентів 2 курсу медичного факультету (молодші спеціалісти) до практичних занять
Скачать 376.68 Kb.
|
МОДУЛЬ 1. ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ. СПЛАНХНОЛОГІЯВивчення нормальної будови опорно-рухового апарата закладає основи для засвоєння теоретичного та практичного матеріалу на наступних кафедрах (патологічної анатомії, хірургії, травматології та ін.), а також дозволяє майбутнім спеціалістам правильно оцінювати різноманітні патологічні стани кістково-м’язової системи і адекватно призначати заходи профілактики і лікування. Згідно освітньо-професійній програмі, студент повинен вміти (цілі модуля):
Модуль 1 включає змістовних модулі:
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. ВСТУП ДО АНАТОМІ. АНАТОМІЯ КІСТОК СКЕЛЕТАЦілі:
Тема. Організація навчального процесу на кафедрі. Осі, площини, ділянки тіла людини. Латинська термінологія. Класифікація кісток. Будова типового хребця. Відділи хребта. Особливості будови хребців. Крижова та куприкова кістки. Хребтовий стовбур в цілому. Ребра, груднина, грудна клітка в цілому.Актуальність теми Вивчення курсу анатомії тісно пов’язане з латинською термінологією. Підкреслити, що навчання майбутнього лікаря починається з детального вивчення будови людського тіла. Знайомство з кафедрою нормальної анатомії, інформація про навчальну документацію та розміщення навчальних та музейних препаратів допоможе студентам оптимально спланувати навчальну діяльність, зокрема, при самопідготовці у позаурочні години. Підкреслити важливість бережливого відношення до анатомічних препаратів, носіння медичної форми, що спрямовано на виховання у студентів гуманності, акуратності і дисципліни. Знання матеріалу з даної теми є основою для засвоєння як курсу анатомії в цілому, так і його окремих розділів: артросиндесмологія, міологія, неврологія. Закладаються теоретичні основи для вивчення ортопедії, мануальної терапії, неврології, діагностики ряду патологій Для правильної орієнтації препаратів у визначенні їх частин і анатомічних деталей необхідно засвоїти напрям трьох осей і площин в тілі людини. Осі: фронтальна, сагітальна (стрілоподібна) і вертикальна. Площини: фронтальна, сагітальна і горизонтальна. По відношенню до фронтальної площини визначають передню і задню поверхню, по відношенню до горизонтальної площини визначають верхні і нижні структури кісток, по відношенню до сагітальної площини визначають медіальну (присередню) і латеральну (бічну) поверхні. У тілі людини 206 кісток, частина з них парні. В скелеті розрізняють кістки тулуба, голови (череп), плечового і тазового поясу, вільних верхніх і нижніх кінцівок. Значення кісткової тканини різноманітне: захисне, опорне і локомоторне, участь в обміні речовин, кровотворення і імунологічне. Різноманітна форма і внутрішня структура кісток, розвиток і ріст визначаються як біологічними, так і соціальними факторами (харчування, спосіб життя, професія, спорт і т.д.). В процесі життя структура кісток постійно міняється (губчаста і компактна речовина). Кістки скелету проходять 3 стадії розвитку: сполучнотканинну, хрящову і кісткову. Ріст кісток в довжину відбувається за рахунок метаепіфізарних хрящів (зона росту в довжину), в ширину за рахунок окістя. В кістках дітей більше органічних речовин, у дорослих більше неорганічних солей, - це призводить до частих переломів у людей похилого віку і викривлення кісток у дітей. Хребтовий стовп містить 32 хребці із них 24 рухомих. В процесі антропогенезу у зв’язку з прямоходінням від придбав ряд змін (редукція хребців, утворення криж і куприка, зміни в атланті, утворення мису, вигини – лордозів і кіфозів). У зв’язку з навантаженням і сполученням з іншими кістками і м’язами, хребці отримали особливі відмінності. Але загальна структура (тіло, дуги, відростки, отвори) характерні для всіх хребців, окрім шийного. Знання форми, будови, розвитку хребців, їх вікових особливостей, аномалій розвитку необхідні для вивчення: гістології, патанатомії, фізіології, патфізіології, травматології, рентгенанатомії, хірургії, а також для визначення відхилень від норми, наявність і локалізація патологічних процесів, їх лікування. Різне функціональне навантаження на відділи хребта і взаємозв’язок з іншими кістками і органами виявилось на анатомічних особливостях хребці різних відділів. Грудна клітка являється вмістилищем для легень і серця, судин і нервів. Вона утворюється сполученням грудини, грудним відділом хребта і ребрами. Ребра поділяються на справжні (7 пар), несправжні (3 пари) і коливні (11-12). Форма і об’єм грудної клітки залежить від віку, статі і конституційних типів будови. Розмір грудної клітки залежить від розвитку грудних м’язів, що визначає об’єм і вентиляцію легень. Особлива губчаста структура грудини, ребер, хребців з наявність червоного кісткового мозку використовується для внутрішньокісткового переливання крові при лікуванні променевої хвороби. Можливі аномалії розвитку хребта (викривлення, мобілізація і сакралізація хребців, роздвоєння дуг і криж та ін.), а також грудної клітки (плоска, килеподібна), що підвищує ризик захворювань органів дихання і серця. Знання дихальної будови, розвитку і вікових особливостей хребта і грудної клітки необхідно для вивчення наступних розділів анатомії (суглобів, м’язів, нервів і судин), фізіології і патофізіології, патанатомії, лікувальної фізкультури, травматології, терапії, туберкульозу, хірургії, рентгенології. Ці знання необхідні для визначення відхилень від норми, профілактики, наявності і локалізації патологічних процесів, а також їх терапевтичного і хірургічного лікування. Мета вивчення (загальна) Вміти оцінювати інформацію про розвиток і ріст скелету, формі і внутрішній структурі кісток, функції скелету і будові типового хребця, про будову окремих видів хребців, хребтового стовба в цілому, ребер, грудини, грудної клітки для визначення на наступних кафедрах відхилень від норми, наявності і локалізації патологічних процесів. Конкретні цілі: вміти
Теоретичні питання
Граф логічної структури (див.дод.) Джерела інформації
Набір тестових завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
Еталони відповідей: 1-А. 2-С. 3-А, 4-А,5-С, 6-С, 7-А, 8-А, 9-А, 10-А. Стислі методичні керівництва до роботи на практичному занятті На початку заняття викладач проводить перевірку рівня підготовки студентів до цього заняття з використанням контрольних питань. Проводиться корекція знань студентів. Більшу частину заняття студенти самостійно працюють на анатомічних препаратах. Під керівництвом викладача за допомогою атласу і графа логічної структури заняття студенти вивчають препарати, визначають їх топографію, частини, анатомічні утворення. Викладач контролює самостійну роботу студентів, здійснює корекцію знань і оцінює практичні навички. Потім проводиться тестовий контроль. Наприкінці заняття здійснюється аналіз роботи кожного студента на занятті, виставляються оцінки. Тема. Кістки верхньої кінцівки: ключиця, лопатка, плечова, променева, ліктьова кістки, кістки кисті.Актуальність теми Верхня кінцівка людини складається з плечового поясу (лопатка, ключиця) і вільної верхньої кінцівки, яка послідовно сполучається суглобами, забезпечуючи вільні рухи кисті, як продукту і органу праці. Вільна верхня кінцівка людини складається з трьох сегментів (проксимального, середнього і дистального). По формі це трубчасті кістки (за виключенням кісток зап’ястя), які мають типову для цих кісток структуру (діафіз, епіфіз, кістково-мозкову порожнину, метафізи – зона росту). Знання особливості будови кісток верхніх кінцівок, використовується у клініці при лікуванні переломів, пересадці кісткового мозку. Верхні кінцівки, як і іншим кісткам скелета, присутні вікові, статеві і індивідуальні особливості. Можливі анмалії розвитку. Знання анатомії, розвитку і росту верхньої кінцівки необхідно для вивчення суглобів і м’язів на кафедрах анатомії, фізіології, лікувальної фізкультури, травматології, дитячих хворобах для визначення наявності і локалізації патологічних процесів. Мета навчання (загальна) Вміти оцінювати інформацію про будову кіток плечового поясу (ключиці і лопатки), плечової кістки, кісток передпліччя (променевої і ліктьової) і кісток кисті для визначення на наступних кафедрах відхилень від норми, наявності і локалізації патологічних процесів. Конкретні цілі: вміти
Теоретичні питання
Граф логічної структури (див.дод.) Джерела інформації
Набір тестових завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
Еталони відповідей: 1-В, 2-В, 3-С, 4-С, 5-Е, 6-С, 7-Е, 8-D, 9-С, 10-С. Стислі методичні керівництва до роботи на практичному занятті. На початку заняття викладач проводить перевірку рівня підготовки студентів до цього заняття з використанням контрольних питань. Проводиться корекція знань студентів. Більшу частину заняття студенти самостійно працюють на анатомічних препаратах. Під керівництвом викладача за допомогою атласу і графа логічної структури заняття студенти вивчають препарати, визначають їх топографію, частини, анатомічні утворення. Викладач контролює самостійну роботу студентів, здійснює корекцію знань і оцінює практичні навички. Потім проводиться тестовий контроль. Наприкінці заняття здійснюється аналіз роботи кожного студента на занятті, виставляються оцінки. Тема. Кульшова (тазова) кістка, таз у цілому. Розміри тазу. Кістки нижньої кінцівки: стегнова, надколінок, великогомілкова, малогомілкова, кістки стопиАктуальність теми Нижня кінцівка людини складається з тазового поясу (кульшова кістка) та вільної нижньої кінцівки (стегна, гомілки, стопи), які послідовно з’єднуються між собою суглобами, забезпечують стійкість тіла і необхідну зведенню рухів усіх ланок нижньої кінцівки. Тазова кістка до 16-18 років складається з трьох окремих кісток – клубової, сідничої і лобкової – в єдину конструкцію. Обидві тазові кістки, з’єднуючись з крижовою кісткою, формують тазове кільце (великий і малий таз) - вмістище і захист внутрішніх органів (сечового міхура, прямої кишки, внутрішніх статевих органів, судин і нервів). Тазовий пояс в процесі еволюції і антропогенезу придбав ряд специфічних особливостей у зв’язку з прямоходінням (форма, нахил тазу) і тиском внутрішніх органів на тазову діафрагму. Таз в цілому має вікові, статеві і індивідуальні особливості. Жіночий таз відрізняється більшими розмірами у порівнянні з чоловічим. Це пов’язано з дітородною функцією. Антропометрія тазу дає можливість визначити нормальні розміри порожнини тазу і аномальні форми, що має практичне значення в акушерстві і гінекології. Вільна нижня кінцівка людини складається з трьох сегментів (проксимального, середнього, дистального), з’єднання яких забезпечують необхідний об’єм рухів при ходьбі. В процесі еволюції і антропогенезу нижня кінцівка втратила хапальну функцію і набула характерних анатомічних ознак для опори і ходьби. Кістки нижньої кінцівки - довгі трубчасті кістки (за винятком кісток стопи), яким властива типова форма і структура (діафіз, епіфізи, метафізи і кістковомозкова порожнина). Відповідно до призначення кістки нижньої кінцівки відрізняються масивністю і укороченням фаланг. Склепінчаста форма стопи сприяє вертикальному положенню тіла, рухам при ходьбі, бігу, стрибках. Анатомічні особливості нижньої кінцівки використовуються при пересадці кісткового мозку і хірургічному лікуванні. Нижній кінцівці, як і верхній, властиві вікові, статеві і індивідуальні особливості будови. Можливі аномалії розвитку. Знання будови кісток тазу, кісток вільної нижньої кінцівки, розмірів тазу потрібні для вивчення подальших розділів анатомії (суглобів, м’язів, судин і нервів), гістології, фізіології, рентгенології, травматології, хірургії, акушерстві і гінекології і для визначення наявності і локалізації патологічних процесів і їх лікування. Мета навчання (загальна) Вміти оцінювати інформацію про будову тазових кісток, таза в цілому і його розмірах, будову кісток вільної нижньої кінцівки для визначення на подальших кафедрах відхилень від норми, наявності і локалізації патологічних процесів. Конкретні цілі: вміти
Теоретичні питання
Граф логічної структури (див.дод.) Джерела інформації
Набір тестових завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
Еталон відповідей: 1- A, 2-B, 3-A, 4-B, 5-A, 6-C, 7-B, 8-E, 9-D, 10 -E Стислі методичні керівництва до роботи на практичному занятті На початку заняття викладач проводить перевірку рівня підготовки студентів до цього заняття з використанням контрольних питань. Проводиться корекція знань студентів. Більшу частину заняття студенти самостійно працюють на анатомічних препаратах. Під керівництвом викладача за допомогою атласу і графа логічної структури заняття студенти вивчають препарати, визначають їх топографію, частини, анатомічні утворення. Викладач контролює самостійну роботу студентів, здійснює корекцію знань і оцінює практичні навички. Потім проводиться тестовий контроль. Наприкінці заняття здійснюється аналіз роботи кожного студента на занятті, виставляються оцінки. Тема. Кістки склепіння черепу: лобова, тім’яна, потилична. Клиноподібна кістка: частини та будова. Скронева кістка: частини та будова. Канали скроневої кістки, їхній вміст. Решітчаста кістка: частини та будоваАктуальність теми Кістки склепіння черепу: лобова, тім’яна, потилична відносяться до плоских кісток, що розвиваються на основі сполучної тканини. Клиноподібна кістка разом із скроневою та решітчастою кістками і основною частиною потиличної кістки складають основу черепа. Клиноподібна кістка розвивається на основі хряща. Лобова і клиноподібна кістки містять повітроносні пазухи. Ці кістки утворюють вмістище для головного мозку, органів зору, ямок черепу, порожнини носа. Їх отвори, щілини і канали містять нерви, артерії і вени. Характерна будова кісток склепіння черепу з наявністю зовнішньої і внутрішньої пластинок компактної речовини, губчастої речовини (диплое) і венозних випускників пояснює утворення тріщин при травмах черепу. Знання розвитку і будови кісток черепу потрібні для вивчення подальших розділів анатомії (з’єднання кісток, топографії судин і нервів мозку) і клінічних дисциплін (патологічної анатомії, топографічної анатомії, рентгенології, травматології, нейрохірургії). Ці знання потрібні для визначення наявності і локалізації патологічних процесів, надання лікувальної допомоги. Скронева кістка – важлива конструктивна деталь у формуванні середньої черепної ямки. Вона бере участь в конструюванні мозкової основи черепу. Pars petrosa скроневої кістки - місце локалізації середнього і внутрішнього вуха, ось чому дуже важливо знати стінки барабанної порожнини для прогнозування ускладнень запалень середнього вуха. Тільки детальне знання каналів скроневої кістки може дати основу для вивчення органів слуху і рівноваги, а також особливостей проходження цілої низки черепних нервів через цей відділ черепу. При вивченні решітчастої кістки актуальними є наступні моменти: дірчаста пластинка відділяє порожнину носа від порожнини передньої черепної ямки, а звідси – небезпека запалення слизової оболонки носа, що супроводжується слизисто-гнійними виділеннями. Обов’язкове помірне відхилення від середньої лінії перпендикулярної пластинки решітчастої кістки, що утворює верхню частину кісткової носової перегородки, також слід враховувати в оториноларингології, педіатрії та ін. дисциплінах. Мета навчання (загальна) Вміти оцінювати інформацію про будову лобової, потиличної, тім’яної, клиноподібної, скроневої та решітчастої кісток мозкового черепу для визначення на подальших кафедрах відхилень від норми, наявності і локалізації патологічних процесів. Конкретні цілі: вміти
Теоретичні питання 1. Загальний план будови черепу. 2. Розвиток кісток черепу, варіанти норми і аномалії. 3. Будова кісток склепіння черепу. 4. Вікові особливості. 5. Індивідуальна анатомічна мінливість і аномалії розвитку черепу. 6. Канали скроневої кістки. Граф логічної структури (див.дод.) Джерела інформації
Набір тестових завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
A. Sguama frontalis B. Pars orbitalis dexter C. Pars orbitalis sinister D. Pars nasalis E. Processus zygomaticus
A. Sguama occipitalis B. Pars basilaris C. Pars lateralis dexter D. Pars lateralis sinister E. Tuberculum jugulare
A. Corpus B. Ala minor C. Ala major D. Processus pterygoideus E. Clivus
A. Canalis palatinus major B. Canalis incisivus C. Canalis sphenopalatinus D. Canalis pterygoideus E. Canalis musculotubarius
А. Лобова В. Тім’яна C. Потилична D. Скронева E. Клиноподібна
A. Виросток B. Ліва бічна C. Основна D. Права бічна E. Луска
A. Canaliculi caroticotympanici B. Canaliculus tympanicus C. Canaliculus chоrdae tympani D. Canalis facialis E. Canaliculus mastoideus
А. Лицьовий В. М’язово-трубний С. Барабанної струни D. Барабанний Е. Сонно-барабанний Еталон відповідей: 1-А, 2-С, 3-А, 4-D, 5-C, 6-E, 7-A, 8-D. Стислі методичні керівництва до роботи на практичному занятті На початку заняття викладач проводить перевірку рівня підготовки студентів до цього заняття з використанням контрольних питань. Проводиться корекція знань студентів. Більшу частину заняття студенти самостійно працюють на анатомічних препаратах. Під керівництвом викладача за допомогою атласу і графа логічної структури заняття студенти вивчають препарати, визначають їх топографію, частини, анатомічні утворення. Викладач контролює самостійну роботу студентів, здійснює корекцію знань і оцінює практичні навички. Потім проводиться тестовий контроль. Наприкінці заняття здійснюється аналіз роботи кожного студента на занятті, виставляються оцінки. Тема. Кістки лицевого черепу: вилична, піднебінна, носові кістки, сльозова, леміш, нижня носова раковина, під’язикова, верхня та нижня щелепи. Очна ямка, порожнина носу, тверде піднебіння, ямки черепа (скронева, підскронева, крило-піднебінна) та їхнє сполучення. Череп у цілому (внутрішня та зовнішня основи черепа)Актуальність теми Кістки лицевого черепа є опорними конструкціями для початкових відділів органів дихання і травлення. Одночасно вони утворюють порожнини, що є вмістищами для органів зору і початкової частини органу нюху; формують канали, щілини і сполучення між окремими утвореннями зовнішньої основи черепа і мозкового черепа, через які проходять судини і нерви. Знання будови кісток лицевого черепа потрібне для вивчення будови черепа в цілому, формування стінок очних ямок, порожнини носа, ямок черепу; використання їх на кафедрах очних хвороб, оториноларингології, щелепно-лицевій хірургії, стоматології і нейрохірургії. Знання будови склепіння черепу відіграє важливу роль в прогнозуванні можливого ушкодження верхньої стрілової пазухи і поширення в порожнину черепа запальних процесів місцевих тканин. Знання внутрішньої основи черепа з його конструкцією з трьох черепних ямок, виходу черепних нервів, артерій і вен, також дуже важливо. Таким чином, цей матеріал – трамплін для подальшого вивчення відповідних розділів ангіології і неврології. Мета навчання (загальна) Вміти оцінювати інформацію про будову і розташування кісток лицевого черепа для подальшого вивчення черепа в цілому, відхилень від норми, наявності і локалізації патологічних процесів. Конкретні цілі: вміти
Теоретичні питання
Граф логічної структури (див.дод.) Джерела інформації
Набір тестових завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
A. Розщеплення верхньої губи - ”заяча губа” B. Розщеплення піднебіння - “вовча паща” C. Розщеплення альвеолярного відростка D. Відсутність піднебінної завіси E. Це - нормальне явище
A. У середню черепну ямку B. У передню черепну ямку C. В очну ямку D. У крило-піднебінну ямку E. У задню черепну ямку.
A. Скроневий відросток виличної і виличний відросток скроневої B. Виличний відросток лобової і виличний відросток скроневої C. Скроневий відросток виличної і виличний відросток лобової D. Виличний відросток верхньої щелепи і виличний відросток скроневої E. Виличний відросток верхньої щелепи і виличний відросток лобової
A. Temporalis B. Pterygopalatina C. Infratemporalis D. Cranii anterior E. Cranii media
А. Решітчастої В. Клиноподібної С. Лобової D. Верхньощелепної Е. Соскоподібних комірок
А. Правої лобової В. Лівої лобової С. Правої верхньощелепної D. Клиноподібної Е. Решітчастих комірок
А. Нижня носова раковина В. Клино-решітчастий закуток С. Верхня носова раковина D. Середня носова раковина Е. Решітчастий пухир
А. Через вилично-очноямковий отвір В. Через нижню очноямкову щілину С. Через задній решітчастий отвір D. Через передній решітчастий отвір Е. Через верхню очноямкову щілину Еталон відповідей: 1-В, 2-Е, 3-А, 4-В, 5-D, 6-С, 7-А, 8-Е Стислі методичні керівництва до роботи на практичному занятті. На початку заняття викладач проводить перевірку рівня підготовки студентів до цього заняття з використанням контрольних питань. Проводиться корекція знань студентів. Більшу частину заняття студенти самостійно працюють на анатомічних препаратах. Під керівництвом викладача за допомогою атласу і графа логічної структури заняття студенти вивчають препарати, визначають їх топографію, частини, анатомічні утворення. Викладач контролює самостійну роботу студентів, здійснює корекцію знань і оцінює практичні навички. Потім проводиться тестовий контроль. Наприкінці заняття здійснюється аналіз роботи кожного студента на занятті, виставляються оцінки. |