Методичні-вказівки-2-курс-медицина-МС. Методичні вказівки до самостійної підготовки студентів 2 курсу медичного факультету (молодші спеціалісти) до практичних занять
Скачать 376.68 Kb.
|
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2. АРТРОСИНДЕСМОЛОГІЯ. З’ЄДНАННЯ КІСТОК СКЕЛЕТА, ТУЛУБА І КІНЦІВОКТема. Загальна артросиндесмологія. З’єднання хребців, ребер, груднини, ключиці, лопатки. Скронево-нижньощелепний суглоб, атланто-потиличний, атланто-аксіальний суглоби. Шви черепа. З’єднання кісток верхньої кінцівкиАктуальність теми З’єднання кісток між собою у людини відображають процес еволюції у зв’язку з умовами пересування і функціональним навантаженням (прямоходіння і вертикальне положення голови). В процесі ембріо- і філогенезу розвилися два види з’єднань кісток: 1) безперервні (синартрози) – більш ранні з розвитку, нерухомі або малорухомі по функції; 2) переривчасті (діартрози) – більш пізні з розвитку, рухливі по функції. Існує перехідна форма (напівсуглоб) – симфіз. Аналогічно розвитку скелета в 3 стадії (сполучнотканинна, хрящова, кісткова), синартрози підрозділяються на 3 види: синдесмози (міжкісткові перегородки, зв’язки, шви), синхондрози (тимчасові, постійні), синостози. Переривчасті з’єднання (діартрози) – суглоби, характеризуються наявністю 3-х головних анатомічних елементів: 1) суглобових поверхонь, покритих суглобовим хрящем; 2) суглобової капсули; 3) суглобової порожнини. У суглобах є допоміжні елементи (внутрішньосуглобові диски і меніски), які визначаються у людини всю складність анатомічних і функціональних особливостей окремих частин тіла. Наявність всіх видів з’єднань в хребетному стовпі забезпечує стійкість, перенесення великих навантажень, рухливість. З’єднання ребер з хребцями і грудиною формують грудну клітку в цілому, забезпечуючи опору і захист для легких, серця, судин і нервів. Рука людини досягла найбільшою мірою свободи в процесі еволюції і трудових процесів. Ключиця, з’єднуючись з грудиною і лопаткою двома суглобами, забезпечує різноманітність синхронних рухів у великому обсязі, що пов’язано з трудовими процесами. Найбільшою свободою руху має кисть; завдяки сідлоподібному суглобу I п’ясткової кістки можливо протиставлення великого пальця всім іншим. Вивчення анатомії з’єднань хребтового стовбура і ребер, а також скронево-нижньощелепного суглоба необхідно для розуміння фізіології дихання і артикуляції мови, визначення аномалій розвитку, вікових особливостей фізіології. Ці знання необхідно використовувати на клінічних кафедрах: травматології і ортопедії, хірургії, стоматології, терапії, ЛФК, педіатрії, шкільної гігієни, рентгенології, для діагностики ряду захворювань опорно-рухового апарату та інших систем організму, їх лікування та оперативних втручань. Вивчення анатомії з’єднань кісток плечового пояса і вільної верхньої кінцівки необхідно, перш за все, для розуміння біомеханіки роботи м’язів в них, визначення аномалій розвитку, вікових особливостей Мета навчання (загальна) Вміти оцінювати інформацію про будову сполук хребетного стовпа і з’єднань ребер з грудиною і хребцями, а також будові скронево-нижньощелепного суглоба для визначення на наступних кафедрах відхилень від норми, наявності та локалізації патологічних процесів. Конкретні цілі: вміти
Теоретичні питання
Граф логічної структури (див.дод.) Джерела інформації
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
A. Міжхребетні диски B. Жовті зв’язки C. Міжпоперекові зв’язки D. Надостисті зв’язки E. Крижово-куприкова зв’язка
A. Тіла хребця B. Міжхребцевого диска C. Дуги хребця D. суглобових відростків E. остистого відростка
A. Крижово-куприковий синдесмоз B. Крижово-куприковий синхондроз C. Крижово-куприковий симфіз D. Крижово-куприковий синартрози E. Крижово-куприковий синостоз
A. Атланто-потиличному B. Атланто-аксіальному бічному C. Дуговідросткових суглобах D. Атланто-аксіальному посередньому E. Між тілами хребців
A. Постійний синхондроз B. Тимчасовий синхондроз C. Синдесмоз D. Синостоз E. Діартрози
A. Шило-щелепна B. Бічна C. Клиноподібно-щелепна D. Внутрішньокапсульна E. Крилоподібно-щелепна
A. Довгої головки двоголового B. Короткої головки двоголового C. Довгої головки триголового D. Плечового E. Дзьобо-надплечового
A. Ліктьовому проксимальному B. Ліктьовому дистальному C. Плечо-променевому D. Плечо-ліктьовому E. -
A. Art. humeroulnaris B. Art. humeroradialis C. Art. radioulnaris proximalis D. Art. radioulnaris distalis E. Art. radiocarpea
A. Art. radiocarpea B.Art. radioulnaris proximalis C.Art. radioulnaris distalis D.Art. humeroulnaris E.Art. Humeroradialis Еталони відповідей: 1-A, 2-C, 3-C, 4-D, 5-А, 6-A, 7-A, 8- D, 9 A, 10-С. Стислі методичні керівництва до роботи на практичному занятті На початку заняття викладач проводить перевірку рівня підготовки студентів до цього заняття з використанням контрольних питань. Проводиться корекція знань студентів. Більшу частину заняття студенти самостійно працюють на анатомічних препаратах. Під керівництвом викладача за допомогою атласу і графа логічної структури заняття студенти вивчають препарати, визначають їх топографію, частини, анатомічні утворення. Викладач контролює самостійну роботу студентів, здійснює корекцію знань і оцінює практичні навички. Потім проводиться тестовий контроль. Наприкінці заняття здійснюється аналіз роботи кожного студента на занятті, виставляються оцінки. Тема. З’єднання кісток тазу та нижньої кінцівкиАктуальність теми З’єднання кісток тазу поєднує міцність і рухливість, пов’язані з прямоходінням. Тазу людини властиві всі види з’єднань. Форма тазу відображає його функціональне призначення – у зв’язку з дітородною функцією жінки. Тазостегновий суглоб додає одночасно: стійкість тілу людини і допускає рух довкола трьох осей обертання. Кістки вільної нижньої кінцівки з’єднуються між собою суглобами і зв’язками, що обумовлене опорною і руховою функцією (колінний суглоб). Кістки гомілки утворюють суглобові поверхні для надступаково-гомілкового суглоба. Безліч плоских і тугих суглобів стопи фіксують зведення стопи – пасивні затягування. Склепінчаста форма стопи властива лише людині, вона створює пружинистість і еластичність при ході. Вивчення анатомії з’єднань кісток тазу і вільної нижньої кінцівки необхідне, перш за все, для розуміння фізіології пологів, прямоходіння, визначення аномалій розвитку, вікових особливостей. Ці знання необхідно використовувати на клінічних кафедрах: акушерства і гінекології, рентгенології, для діагностики низки захворювань, їх лікування і оперативних втручань. Мета вчення (загальна) Вміти оцінювати інформацію про будову з’єднань кісток тазу і вільної нижньої кінцівки, розуміти біомеханіку для визначення на подальших кафедрах відхилень від норми, наявності і локалізації патологічних процесів. Конкретні цілі: вміти
Теоретичні питання
Граф логічної структури (див.дод.) Джерела інформації
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
A. Фронтальній B. Сагітальній C. Горизонтальній D. Вертикальній E. Бічній
А. Ligg. sacroiliaca interossea В. Lig. iliolumbale С. Ligg. sacroiliaca ventralia D. Ligg. sacroiliaca dorsalia E. Lig. sacrospinale
А. Lig. pubicum superius et lig. arcuatum pubis В. Lig. pubofemorale et lig. ischiofemorale С. Lig. pubicum superius et lig. pubofemorale D. Lig. pubofemorale et lig. arcuatum pubis E. Lig. arcuatum pubis et membrana obturatoria
A. Поперечна B. Дугоподібна C. Надколінника D. Коса E. Колатеральна
A. Роздвоєну B. Таранно-човноподібну C. Довгу підошвову D. Надп’ятково-човноподібну E. П’ятково-кубоподібну.
A. Тильну заплесно-плесневу B. Міжкісткові плеснові зв’язки C. Підошвову заплесно-плесневу D. Міжкісткову медіальну клино-плесневу E. Підошвові плеснові
A. Тазостегновий суглоб B. Крижово-клубовий суглоб C. Лобковий симфіз D. Крижово-куприковий симфіз E. Затульний канал
A. Lig. cruciatum anterior B. Lig. pubofemorale C. Lig. transversum acetabuli D. Lig. ischiofemorale E. Lig. iliofemorale Еталони відповідей: 1-A, 2-D, 3-А, 4-E, 5-D, 6-A, 7-A, 8- C, 9- C, 10-E. Стислі методичні керівництва до роботи на практичному занятті На початку заняття викладач проводить перевірку рівня підготовки студентів до цього заняття з використанням контрольних питань. Проводиться корекція знань студентів. Більшу частину заняття студенти самостійно працюють на анатомічних препаратах. Під керівництвом викладача за допомогою атласу і графа логічної структури заняття студенти вивчають препарати, визначають їх топографію, частини, анатомічні утворення. Викладач контролює самостійну роботу студентів, здійснює корекцію знань і оцінює практичні навички. Потім проводиться тестовий контроль. Наприкінці заняття здійснюється аналіз роботи кожного студента на занятті, виставляються оцінки. |