основное(шпоры) о методике преподавания укр. яз. основное(шпоры) о методике преподавания укр. Методика викладання української мови як наука і навчальна дисципліна Методика навчання української мови
 Скачать 1.05 Mb.
|
|
46. Словникова робота. Завдання: Збагачення словникового запасу учнів за рахунок засвоєння нових слів, синонімів, антонімів до уже відомих для них слів; Формування умінь і навичок визначати семантику, емоційно-експресивне забарвлення слів і правильно користуватися ними; Формування умінь і навичок правильного слововживання з урахуванням сполучуваності слів; Розвиток умінь доцільного використання слів залежно від типу і стилю мовлення; Виховання в учнів мовного чуття, естетичного смаку до краси слова; Попередження і виправлення лексичних недоліків у мовленні учнів. Основні принципи словникової роботи: Позамовний - Враховує виховний і розвивальний характер словникової роботи; Синтагматичний - Допомагає осмислити семантичні відношення слів у тексті; Парадигматичний - Передбачає ознайомлення учнів з лексичною парадигмою; Функціональний - Передбачає ознайомлення учнів з функціями слів у тексті; Контекстуальний - Вимагає дотримання функціонально-стилістичного аспекту розвитку мовлення. Об’єкти: Слова і стійкі словосполучення, з якими учні зустрічаються вперше або значення яких не зовсім розуміють; Лексико-семантичні групи слів, що функціонують у різних контекстах; Співвідносні лексичні засоби: слова активної і пасивної лексики, літера-турні і позалітературні слова, нейтральні і стилістично забарвлені слова; Словниковий запас учнів, відповідність його літературній нормі. Словникова робота повинна спиратися на знання, набуті учнями в процесі засвоєння лексики і фразеології. Основні види словникових вправ. Лексичні вправи - Спрямовані на з’ясування семантики слова, його основних ознак, ознайомлення із словни-ковим складом рідної мови, сферою вживання різних лексичних шарів. Лексико-граматичні - Використовуються для засвоєння знань з граматики і повторення теоретичних відомостей. Лексико-орфографічні - Пов’язані із засвоєнням граматичного матеріалу, його правописних явищ та засвоєння лексичних понять. Лексико-стилістичні - Передбачають вироблення в учнів навичок правильно користуватися словом у певному стилі. 47. Види переказів. Переказ розвиває в учнів ло гічне мислення; уточнює і розширює словниковий запас, активізує його; сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок. Крім того, переказ художнього твору чи статті збуджує в учнів певні думки, викликає відповідні настрої, почуття, розширює їхні знання про навколишній світ. У загальноосвітніх школах застосовують різні види усних та письмових переказів. В основу їх класифікації вчені поклали чотири провідні ознаки: а) характер текстового матеріалу; б) спосіб передачі змісту; в) мету переказу; г) місце виконання. За типом мовлення (характером текстового матеріалу) перекази можуть виступати у вигляді розповідей, описів, роздумів. Перекази-розповіді — це перекази, в яких описано одну або кілька подій. Для розповідей характерна часова логічна послідовність викладу явищ. Діти без особливих труднощів засвоюють і відтворюють зміст оповідань. Перекази-описи — це перекази, в яких викладено зовнішню характеристику одного чи кількох предметів. Між окремими частинами в описі наявні просторові зв’язки, які сприймаються і засвоюються учнями з більшими зусиллями, ніж часові. Перекази-роздуми — це перекази міркувань щодо подій, явищ, предметів. Вони не тільки сприяють розвиткові мови, а й дають учням можливість проявити самостійність, до помагають учителеві з'ясувати, що цікавить та хвилює уч нів у тому чи іншому уривку, якими людськими якостями вони бажають оволодіти. Залежно від того, як опрацьовується учнями зміст і виклад тексту, перекази бувають: докладні (детальні), стислі, вибіркові, творчі, перекази-переклади. Докладні перекази ставлять своєю метою пере давати зміст оповідання, уривка чи епізоду повністю (без пропуску окремих деталей), послідовно (не порушуючи порядку дій) і правильно (точно називаючи імена, факти, окремі назви). Завдання стислого переказу — навчити учнів ви словлювати свої думки та почуття стисло і чітко. Відомо, що передача основи твору, його сюжетного стержня вимагає значно більших зусиль, ніж детальна роз повідь тексту. Головна мета вибіркового переказу — навчити учнів відбирати з тексту найістотніше з того чи іншого пи тання. Це значно складніший вид роботи, ніж написання стислого переказу. Стислий переказ вимагає вміння стисло передати зміст твору, а вибірковий — лише те, що стосу ється певної особи, події тощо. Працюючи над таким ви дом переказу, спочатку учні колективно вибирають найголовніше. Серед різних видів переказів, що найближче стоять до творів і значно сприяють розвиткові розумової активності учнів, самостійності виконання завдань, свідомому підхо дові до розв'язання їх, провідне місце займають творчі перекази. За метою та методикою проведення перекази поділяють ся на навчальні та контрольні. Мета навчальних — при щепити учням уміння виконувати той чи інший вид пе реказів, мета контрольних — перевірити, як учні оволоділи навичками письмового викладу прослуханого тексту. 49. Письмові роботи контрольного характеру. Найчастіше вживаним засобом письмової перевірки знань і умінь з мови є диктант. Текст для диктанту добирати порівняно легко; записують усі одне і те ж, тому диктанти перевіряти незрівнянно легше, ніж інші види письмових робіт, оскільки тотожність текстів дає змогу зосередитися на "критичних" місцях — орфограмах і пунктограмах, на які найчастіше допускаються помилки; той, хто пише диктант, не може ухилитися від запису продиктованого і, отже, приховати неміцне засвоєння певного матеріалу. Проте у диктанту як засобу контролю є й слабкі місця. Найістотніші з них — однобічність одержуваних результатів, обмеженість лише сферою правопису. Іншим засобом контролю є переказ. Порівняно з диктантом, він має і сильні, і слабкі сторони. Оскільки початковий текст є тільки загальним орієнтиром щодо змісту і стильового забарвлення висловлювання, текст самого переказу кожен створює сам. Тому чітко запрограмувати параметри перевірки рівня орфографічної і пунктуаційної грамотності просто неможливо, адже будь-яку думку можна висловити по-різному, а якщо так, то й обійти всі сумнівні написання, застосувавши ті мовні засоби, в яких цілком упевнений. Отже, переказ дозволяє визначити лише загальний рівень грамотності, а не знання конкретних правил і вміння їх застосовувати. Третій вид письмової роботи контрольного характеру — твір. Багатьма характерними ознаками і дидактичними можливостями він нагадує переказ. Передусім важливо, що виконавець роботи не записує готовий, а створює власний текст, отже, він вільний у доборі слів, у побудові речень і їх розташуванні. Тому, як і переказ, твір може виявити не справжній стан орфографічної і пунктуаційної грамотності, а тільки загальний мовний розвиток, рівень мовленнєвої культури. У цьому відношенні твір переважає переказ, оскільки всі ознаки створюваного тексту цілком залежать від автора: він самостійно продумує і зміст, і композицію, забезпечує найдоцільніше з його погляду мовне оформлення. Тому твір цілком оправдовує свою назву: він є творчою роботою в повному розумінні цього слова, завдяки чому може свідчити не лише про мовну підготовку автора, але й про його погляди й уподобання, про загальний розвиток, начитаність, про чіткість і логічність мислення, тобто — про всі характерні властивості особистості. 50. Ознайомлення з мовними нормами. На уроці учні повинні усвідомити, що культура людини складається з культури поведінки, культури мовлення, культури спілкування. Необхідно переконувати школярів І тому, що часто завдяки правильності мовлення людина досягає успіху в офіційному та неофіційному спілкуванні, тому варто прагнути оволодіти нормами літературної мови. У старших класах передбачено вивчення розділу "Культура мови і стилістики де засвоюються поняття, систематизуються знання та вдосконалюються вміння навички з культури мовлення,Так, десятикласники мають засвоїти, що культура мовлення - важлива складові загальної культури людини; відповідність нормам літературної мови є однією з основних вимог до культури мовлення. Перед учнями ставляться вимоги обгрунтувавати необхідність дотримання правил культури мовлення як показника культури й рівня інтелектуального розвитку кожної окремої людини. Тема "Правильність мовлення передбачає засвоєння норм української літературної мови, а саме: орфоепічних, морфологічних, синтаксичних, правописних. Формування в учнів УН будувати власні й сприймати та відтворювати чужі усні та писемні висловлювання. Цей напрям роботи представлений мовленнєвою змістовою лінією шкіл програми, де визначено зміст навчального матеріалу:відомості про мовлення (загальне уявлення про мовлення і спілкування мовленнєвої діяльності, мета спілкування, мовлення монологічне й діалогічне основні правила спілкування, текст, тема й основна думка висловлювання простий і складний план, стилі, типи, жанри мовлення та іп.(.перелік основних видів робіт за кожним видом мовленнєвої діяльності:сприймання чужого мовлення: аудіювання, читання мовчки;відтворення готового тексту: виразне читання вголос, усні (говорі письмові (письмо) перекази;створення власних висловлювань: діалог, монолог (твір, відгук, ви час дискусії, доповідь, реферат, виступ, анотація), ділові папери та ін. 51. Усні й письмові твори. Серед творів на нелітературні теми найбільш поширені твори про мистецтво і твори на основі особистих спостережень. До творів на нелітературні теми належать розповіді, описи, роздуми. Твір-розповідь — це зв'язний текст, усний чи письмовий, у якому послідовно повідомляється про якісь події. Зміст розповіді складається з трьох частин: початок дії, її розвиток і закінчення. Твір-опис — це зв'язний текст, який дає словесне зображення основних ознак предмета, явища, особи в усній чи письмовій формі. У творі-описі спочатку висловлюється загальне враження від предмета, а потім характеризуються деталі. Розрізняють описи ділові та художні. У діловому описі суттєві ознаки предмета чи явища передаються у строгій логічній послідовності з використанням лексики ділового стилю мовлення. У художньому описі за допомогою образотворчих засобів (епітетів, метафор, порівнянь) зображуються предмети, явища, події. Він може бути казковим. Обидва описи можуть поєднуватись: в діловому описі припустимі елементи художності і навпаки. Твір-роздум — це зв'язний текст, у якому в логічній послідовності передано думки, міркування як доказ чи пояснення чогось, робляться відповідні висновки. Основними ознаками такого твору є: 1) наявність провідної ідеї; 2) наявність тез; 3) достатність аргументації; 4) плановість, логічна послідовність розташування матеріалу в роботі. 52. Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності. Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності видозмінюється відповідно до її кожної окремої форми та здійснюється за такими критеріями: I. Аудіювання (слухання та розуміння прослуханого) Оцінюється здатність учня сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання після одного прослуховування. Це передбачає: а) розуміння комунікативної мети висловлювання, фактичного змісту, причинно-наслідкових зв'язків, теми й основної думки висловлювання, виражально-зображувальних засобів висловлювання, стилю й типу мовлення прослуханого висловлювання; б) оцінювання прослуханого. II. Говоріння й письмо (діалогічне та монологічне мовлення) Діалогічне мовлення Оцінюється здатність учнів: а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється; б) уміти складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування; самостійно досягати комунікативної мети; використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуватись теми, спілкування та норм літературної мови; демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, точність, емоційність тощо); в) висловлювати власну думку з теми, яка обговорюється; г) аргументувати висловлені тези, коректно спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника. Критерії оцінювання діалогічного мовлення
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||