   Методика викладання української мови як наука і навчальна дисципліна
Методика навчання української мови – наука про загальні закономірності навчання учнів рідної (державної) мови (засвоєння ними знань про мову, формування мовних і мовленнєвих умінь і навичок); забезпечує технологію застосування принципів, методів, прийомів і засобів навчання залежно від дидактичної мети й завдань, характеру матеріалу, етапу навчання та інетелектуально-мовного розвитку учнів.
Методика навчання української мови
як наука
Визначає мету, об’єм, зміст і структуру, форми організації навчання мови, технологію уроку
Вивчаєй описує застосування найбільш раціональних методів, прийомів і засобів навчання української мови
Досліджує умови і шляхи засвоєння учнями точно окресленого кола знань, оволодіння ними мовними і мовленнєвими уміннями й навичками
Забезпечує реалізацію принципів і методів навчання мови; розуміння суспільної ролі мови; засвоєння мінімуму мовних знань і понять, оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності, культурою усного і писемного мовлення
Зв’язо
к методики навчання мови з іншими науками
Педагогіка
Етнопедагогіка
Психологія
Психолінгвістика
Мовознавство
Соціолінгвістика
Етнолінгвістика
Література
Етика
Лінгводидактика
Методика навчання мови
Історія
Естетика
Філософія Генетика
Шкільна гігієна
Анатомія і фізіологія
2. Історія становлення методики навчання української мови як науки.
Методика навчання української мови як наука у своєму розвитку сягає глибокої давнини. Уже в ХVІ столітті у навчанні мови застосовували різні методи, прийоми і форми роботи, хоч методика була ще недостатньо розроблена і як наука, і як навчальна дисципліна. Значну роль відіграли у становленні сучасної лінгводидактики братські школи та Київські колегії, підручники і посібники з мови яких свідчать про високий рівень методичної думки.
Ґрунтовні праці з методики вивчення мови з'явились у другій половині ХІХ століття у вигляді посібників, підручників, статей. У цей час педагогічна думка збагатилась ефективними дидактичними методами і прийомами. Розквіт методичної думки припадає на першу половину ХХ століття. Закладаються основи сучасного розуміння таких важливих питань, як визначення методики мови у галузі педагогічної освіти, виділення основних типів уроків, класифікації методів навчання.
Час із 1917 до 1945 року вважають періодом становлення нового методологічного напрямку методики викладання мови. З'являються численні документи, в яких знайшли відображення концептуальні положення нової школи, головне з яких - навчання рідною мовою. Як наслідок, у навчальні плани шкіл повноправно увійшло вивчення української мови. Це все призводить до зацікавлення методикою української мови, перед якою виникає низка важливих проблем: треба було за короткий час ознайомити широкі маси вчителів із нормативними основами української мови, поінформувати про останні досягнення методичної думки і на цьому фоні виділити специфічні моменти навчання української мови.
Одним із важливих аспектів лінвгодидактичної спадщини О. М. Біляєва є розвиток методики навчання мови як науки. Глибоко проаналізувавши особливості розвитку лінгводидактики, учений подав своє бачення основних етапів її становлення, вказав на вихідні позиції шкільного навчання мови, які й визначають дієвість його методичної системи.
Однією з перших наукових розвідок методиста була стаття, написана у співавторстві з доктором педагогічних наук, професором В.І.Масальським «Розвиток методики мови в радянський період» [3]. Саме ця праця свідчить про широку обізнаність молодого вченого в галузі методичної науки. Автори визначають 4 основні етапи розвитку тогочасної лінгводидактики: 1) 1917-1931 роки; 2) 1931-1936 роки; 3) 1937-1945 роки; 4) 1945-1964 роки.
Шкільний курс навчання мови значною мірою створювався під впливом формально-граматичних тенденцій у мовознавстві, що особливо позначилося на змісті програм 1919-1921 років. Основними методами роботи були граматичні спостереження учнів над мовою, а також опрацювання елементів мовознавства та історії мови.
Із 1931 до 1936 року тривав другий етап розвитку методики мови. Саме в цей час визначаються найважливіші основи, зміст і методи навчання мови в школі. Класно-урочна система займає належне місце в школі; у полі зору з'являється проблема уроку української мови, його типології та структури, методики проведення.
Третій етап розвитку лінгводидактики - 1937-1945 роки - це час «докладного опрацювання змісту і методів навчання мови (засвоєння граматики, правопису, розвитку мови)» [3, с. 42]. У програмах чітко визначається система знань і навичок із фонетики, граматики; уточнюються дефініції частин мови; підкреслюється значення роботи над складом слова; установлюється диференційований підхід до другорядних членів речення.
Говорячи про особливості методики навчання рідної мови у післявоєнні роки, потрібно відзначити, що цей час характеризується інтенсивною відбудовою школи, створенням нових програм, підручників, методичних посібників. З'являються перші методичні праці, що сприяли розв'язанню поставлених завдань. Так, у 1946 році вийшла друком стаття А.О.Загродського «До методики використання підручника української мови в V-VІІ класах середньої школи», в якій автор обґрунтовує роль підручника в навчально-виховному процесі школи, окреслює різноманітні прийоми роботи з підручником, зупиняючись на негативних моментах, які мають місце під час використання цього методу (маємо на увазі поверхневе читання підручника, захоплення переказуванням і читанням тощо).
У другій половині 40-х років ХХ століття продовжують виходити друком підручники для середніх шкіл. У 1946 році з'явилась друга частина «Граматики української мови» А.О.Загродського, а в наступні роки вийшли друком друге, третє і четверте видання, кожне з яких відзначалося певними змінами, новизною, що випливали із завдань педагогічної науки того часу.
На думку О.М.Біляєва, характерною особливістю праць із методики граматики того часу, є, «по-перше, наявність перспективних спроб показати наукові основи викладання граматки в школі, а також - зв'язок опанування граматики з освоєнням інших сторін мови; по-друге, докладний опис, інколи підкріплений доказами, роботи в школі над конкретними граматичними темами, з певною деталізацією, чого вимагала школа, в якій у післявоєнний час ще не вистачало посібників; по-третє, відповідне обґрунтування і виявлення способів здійснення зв'язку між вивченням української та російської мов у школі» [3, с. 44].
На початку 50-х років у практиці роботи школи реалізовувалися актуальні на той час методичні ідеї, основні з них були пов'язані зі створенням нової програми з української мови в школі, специфічною особливістю якої була її конкретизація.
Як наслідок, якість навчання мови в середній школі поліпшилася за рахунок свідомого засвоєння учнями правил граматики і вміння використовувати їх у практиці. Це, у свою чергу, призвело до підвищення культури усного та писемного мовлення, і, відповідно, до покращення орфографічної, пунктуаційної та стилістичної грамотності. Проте у викладанні української мови в середній школі мали місце й негативні моменти, оскільки «слабке володіння методами і прийомами роботи, невміння вчителів пов'язати теорію з практикою» [3, с.38] все ж переважало у навчально-виховному процесі. На часі було створення методичної системи, яка б допомогла розв'язати завдання, що постали перед лінгводидактикою, а саме: 1) обґрунтувати зміст мовного матеріалу для кожного класу; 2) створити підручник з української мови, який би відповідав тогочасним запитам методичної науки); 3) піднести рівень викладання мови в початкових класах із метою удосконалити засвоєння навчального матеріалу у 8-10 класах; 4) створити відповідну методику занять у 8-10 класах.
Відповідно до проблематики поставлених завдань, на початку 50-х років ХХ століття з'являється чимало наукових розвідок, спрямованих на розв'язання тих чи інших завдань.
Так, у 1953 році виходить посібник В.І. Масальського «Питання методики викладання граматки, правопису і розвитку мови учнів». Навіть назва лінгводидактичної розвідки конкретизує питання, котрі були в центрі уваги методиста. Автор зробив спробу створити «певну систему методичних прийомів, які забезпечували б міцне засвоєння учнями найважливіших теоретичних відомостей, вироблення практичних умінь та формування навичок, а відтак і піднесення грамотності» [3, с. 40].
Для забезпечення вчителя-словесника навчальним матеріалом і методичними порадами в 1955 році зусиллями співробітників Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР вийшла колективна праця «Викладання фонетики і морфології української мови в 5 класі середньої школи» за редакцією В.І.Масальського. У ній актуалізовано увагу на зразках уроків із вивчення фонетики, складу слова, частин мови, а також на методичних порадах до проведення уроків вивчення фонетики і морфології. За тим самим принципом побудований і посібник «Викладання морфології української мови в 6 класі середньої школи» за редакцією В.І.Масальського.
Завдання, які мають розв'язати вчені, окреслив В.І.Масальський у праці «Вивчення російської та української мов у середніх школах УРСР і завдання методики мови» (1955). Вони полягають у тому, щоб точніше окреслити коло знань і навичок (із граматики, правопису, розвитку мови), що їх мають засвоїти учні за програмою середньої школи; забезпечити зв'язок роботи вчителів початкових і середніх класів, упорядкувати методику навчання в початковій школі, зокрема, науково розробити принципи укладання підручника з мови для учнів ІV класу, методику опрацювання матеріалу посібника автором та вчителем; глибше дослідити важливі питання паралельного викладання російської та української мови в середній школі.
Проблема структури уроків, методичних рекомендації щодо їх проведення висвітлюється у статті М.К.Тищенка «Структура і типи уроків граматики української мови в 5-7 класах» (1956).
Значною прогалиною в історії методичної думки до 1955 року була відсутність посібника, який би допомагав викладачам і студентам педагогічних інститутів в організації практичних занять. Дослідники урахувати потреби середньої і вищої школи. Як наслідок - виходять друком «Збірник вправ з сучасної української мови» І.Г.Чередниченка (1957), «Збірник диктантів з української мови» С.С.Білого, Л.П.Любивця (1957), «Українська мова для педагогічних училищ» О.М.Пархоменка (1958).
У другій половині 50-х років частіше обговорюється проблема грамотності учнів, зокрема володіння стилістичними навичками. З метою розв'язання окресленої проблеми у 1957 році вийшов у світ «Збірник вправ з стилістики» Б.М.Кулика і О.М.Масюкевича, в якому «аналізуються зі стилістичного боку літературна і розмовна мова, даються деякі методичні поради, наводяться зразки вправ і завдань» [3, с. 53].
Проведений нами аналіз розвитку методики навчання мови як науки дає нам право стверджувати, що протягом чотирьох століть спостерігається досить складний і багатогранний процес прогресування методичної думки, у якому відображаються потреби тогочасної науки, державної мовної політики, а також запити суспільства в цілому.
3. Підручники та посібники з методики викладання української мови та розвитку зв'язного мовлення. Періодичні методичні видання.
Підручники з української мови визначають обсяг знань з кожної програмної теми, подають визначення граматичних понять, формулюють орфографічні, пунктуаційні та інші правила, містять дидактичний матеріал. У підручниках подана система тренувальних вправ, виконання яких як у класі, так і вдома покликане виробити в учнів уміння й навички високої мовної культури. Дидактичний матеріал, крім підручників, маємо також у збірниках вправ, у збірниках диктантів і переказів, у спеціальних виданнях, де він подається як роздатковий матеріал на картках.
Підручник привчає учнів до самостійної роботи над книгою в класі і вдома, дає можливість закріпити набуті знання, забезпечує систематичне повторення. Він допомагає школярам засвоювати одержані знання в стрункій системі, зрозуміти місце в ній окремих мовних явищ. Отже, підручник є одним із важливих джерел одержання знань і набуття навичок з української мови.
Наявність підручників координує роботу вчителів української мови, запобігає можливим розбіжностям у визначеннях, формулюваннях правил і поясненнях тих чи інших питань.
Підручник повинен зайняти належне йому місце в процесі навчання на уроці. Учні можуть одержувати нові знання, читаючи відповідний матеріал підручника з наступним обговоренням. Часто за завданням учителя школярі читають з підручника тільки визначення, правила, висновки, які були предметом розгляду під час пояснення нового матеріалу. В процесі вивчення матеріалу можуть аналізуватися таблиці і схеми, вміщені у підручнику. За підручником під час закріплення матеріалу діти в класі виконують різні види тренувальних вправ. З цією метою можна використовувати й збірники вправ, дидактичний (роздатковий) матеріал тощо.
У класі підручник використовується і тоді, коли роз'яснюється, як потрібно виконувати домашні завдання.
Уже на перших уроках учитель знайомить учнів з підручником, з тим, як оформляється окремий параграф, як і яким шрифтом виділяються правила, висновки, пояснення, ілюстративний матеріал та ін. Школярі повинні чітко усвідомити, як користуватися підручником і різними посібниками на уроці, як удома повторювати матеріал і виконувати вправи за підручником.
Нові підручники для 5—11 класів для шкіл з українською мовою навчання в основному відповідають найголовнішим дидактичним вимогам:
1) побудовані у повній відповідності до програм кожного року навчання;
2) забезпечують виховні вимоги, формують світогляд, розвивають логічне мислення, виховують любов до мови;
3) теоретичний матеріал подано у повній відповідності до вимог мовознавчої науки, у чіткій системі, доступно для учнів відповідного класу;
4) дидактичний матеріал, як правило, дібраний з кращих зразків різних стилів української літературної мови;
5) велику увагу приділено збагаченню лексики учнів і розвитку зв'язного мовлення в процесі вивчення всіх програмових тем курсу; розбору (фонетичного, лексичного, морфемного, словотворчого, морфологічного, синтаксичного, стилістичного); кожен з них може бути усним і письмовим, повним і частковим, відомі прийоми графічного розбору, розбору-доведення; заміна, поширення, перестановка мовних одиниць; моделювання структури речення, словосполучення, конструювання різних типів синтаксичних одиниць, заміна мовних одиниць співвідносними; лінгвістичний і стилістичний експерименти; алгоритмізація. У процесі роботи над формуванням комунікативних умінь склалися прийоми роботи над текстами: озаглавлення тексту, визначення головної думки, членування тексту, складання плану, композиційне оформлення текстів різних типів мовлення, побудова тексту певного стилю.
М. І. Пентилюк, Т. Г.Окуневич, Н. С. Бородіна та ін.
Методика навчання української мови: поточний та модульний контроль. Тести. Контрольні роботи навч.-метод. посібник. – К. : Ленвіт, 2012. – 232 с.
ISBN 978-966-8995-73-6
У посібнику пропонуються різні форми контролю самостійної роботи в умовах модульно-кредитної системи. Тестові завдання допоможуть перевірити засвоєння розділів чинної програми з методики навчання української мови в середніх освітніх закладах упродовж лекційно-практичних занять.
Зрізові модульні контрольні роботи дозволять студентові здійснити самоконтроль знань, умінь і навичок, а викладачеві оцінити рівень засвоєння змістових модулів із курсу. Окремо пропонується система контрольних робіт для студентів заочної та екстернатної форм навчання, що забезпечить організацію самостійної роботи студентів, можливість застосування дистанційного навчання.
У посібнику вміщено олімпіадні завдання, що сприятиме розвиткові творчих здібностей студентів й удосконаленню професійної підготовки.
Посібник розрахований на студентів-філологів та викладачів ВНЗ.
2. Кол.авторів за редакцією Пентилюк М.І.
Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах. Підручник. – К.: Ленвіт, 2009. – 400с.
ІSBN 966-7043-91-6
ЗМІСТ
У підручнику розглядаються вузлові питання методики навчання рідної мови в сучасній школі. Він побудований на нових концептуальних засадах мовної освіти в Україні, поєднує традиційні й нові технології навчання української мови, містить конкретний матеріал, що стане в пригоді як молодим, так і досвідченим учителям. У ньому вперше подаються відомості з лінгводидактики вищих навчальних закладів.
Для студентів філологічних факультетів, учителів-словесників, аспірантів та викладачів.
Допущено Міністерством освіти і науки України.
3. Методика навчання української мови в середній загальноосвітній школі
ПРОГРАМА
для студентів спеціальності 8.010103 «Українська мова і література»
факультетів української філології педагогічних університетів та інститутів
4. Методика навчання української мови в середніх навчальних закладах у таблицях і схемах. Навчальний посібник. – К.: Ленвіт, 2010.– 136 с.
ІSBN 966-7043-99-1
ЗМІСТ
Посібник може вважатися інноваційним для методики викладання української мови. У посібнику автори узагальнили сучасні досягнення в галузі навчання української мови і оформили їх у вигляді опорних структурно-логічних схем і таблиць. Авторами запропонована технологія використання посібника: опрацювання розділу підручника "Методика навчання української мови в середніх закладах освіти” (К.: Ленвіт, 2004р.); відтворення опрацьованого матеріалу за схемами і таблицями; визначення складних або незрозумілих положень методики; знаходження відповіді у підручнику або у викладача. Позитивним є і запрошення студентів до укладання додаткових таблиць самостійно. Такий підхід здатний реалізувати інтерактивність навчання. Використання посібника стимулюватиме самостійну роботу студентів і допоможе їм у підготовці планів-конспектів уроків, написанні курсових, дипломних, кваліфікаційних робіт. Особливої уваги потребує і рекомендація авторів щодо використання таблиць і схем під час заліків та екзаменів.
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України.
Періодичні видання
Журнал „Вивчаємо українську мову та літературу”
Науково-методичний журнал, заснований у серпні 2003 року. Виходить тричі на місяць (з книжковим додатком). Видається за сприяння Міністерства освіти і науки України; учасники проекту: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, КМПУ ім. Б. Грінченка. Новітні технології презентації навчального матеріалу на уроці; нове прочитання відомих текстів; актуальні проблеми українського літературного процесу; нагальні питання мовної ситуації в Україні. Адреса: 61045, м. Харків, а/с 11076 «ВГ «Основа». Тел. (057) 717-99-30 Адреса web-сайту: www.osnova.com.ua E-mail: ukr@osnova.com.ua
|
|
Журнал „Дивослово”
Щомісячний науково-методичний журнал Міністерства освіти і науки України. Видається з березня 1951 року. Постановою президії ВАК включений до переліку наукових фахових видань України. Друкує матеріали програм з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів, подає методичні рекомендації щодо викладання української мови і літератури в закладах освіти. Адреса редакції: 02094, Київ, вул. Попудренка, 30. Тел./факс 559-91-83. E-mail: dyvoslovo@ukr.net
|
|
„Мовознавство”
Науково-теоретичний журнал Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Українського мовно-інформаційного фонду НАН України. Заснований у січні 1967року. Виходить один раз на два місяці. Журнал друкує статті мовознавчого характеру, матеріали наукових робіт та досліджень з мовознавства; висвітлює події, що відбуваються в сучасній мовознавчій науці. Адреса редакції: 01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4. Тел. 279-29-64 Факс 278-43-83.
|
|
„Слово і час”
Науково-теоретичний журнал, заснований у січні 1957 року, виходить щомісяця. Видається Інститутом літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України та Національною спілкою письменників України. Журнал розглядає питання з історії та теорії літератури і літературної критики. Адреса редакції: 01001 Київ-1, вул. М.Грушевського, 4. Тел. (044) 279-24-56, 278-53-75. Факс: (044) 278-52-81. E-mail: jour_sich@iatp.org.ua Адреса web-сайту: www.word-and-time.iatp.org.ua
|
|
„Українська література в загальноосвітній школі”
Науково-методичний журнал Інституту педагогіки АПН України. Видається з січня 1999 року. Виходить щомісяця. Журнал друкує статті літературознавчого та мовознавчого характеру, матеріали розробок уроків та методичні рекомендації вчителям-словесникам. Адреса редакції: 04053, київ-53, вул. Артема, 52-Д. Тел.211-94-41.
|
|
„Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах”
Журнал засновано у 1999 році. Виходить щомісяця. Засновники: Міністерство освіти і науки України, видавництво «Педагогічна преса». Видається за сприяння Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Журнал подає методичні матеріали, необхідні для вчителя-словесника; розглядає питання мовної освіти в широкому науковому і культурологічному контексті. Адреса редакції: 01004 м. Київ, вул. Басейна, 1/2. Тел./факс (044) 234-41-87, 235-50-53. Адреса web-сайту: www.ped-pressa.kiev.ua E-mail:admin@ped-pressa.kiev.ua
|
|
„Урок української”
Науково-публіцистичний журнал, видається з лютого 1999 року. Засновники – Національний університет „Києво-Могилянська Академія”, Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Львівський національний університет ім. І. Франка, Редакція журналу „Урок Української”. Розглядає питання мовної політики, філологічної освіти й українознавства в контексті національної безпеки та діяльності ЗМІ. Адреса редакції: 01030, Київ, бул. Т.Шевченка, 14, к.29. Тел.239-31-76. E-mail: urok_ukra@ukr.net
|
ПОСІБНИК ІЗ РЗМ ДЛЯ УЧНІВ
|
Глазова О.П. Рідне слово, 9 клас. Посібник з розвитку зв’язного мовлення для учнів. – Київ: Магістр-S, 1999. – 64 с.
ISBN 966-557-088-9
Текст посібника
У посібнику зібрано й систематизовано матеріал, який дев’ятикласники вивчають на уроках розвитку зв’язного мовлення, подано теоретичні положення та вправи і завдання практичного характеру.
Цікаво, що книжка повністю відповідає вимогам чинної сьогодні програми. Вона дає школярам чітке уявлення про спілкування, навчає діалогічного й монологічного мовлення. Посібник дає знання про текст, типи і стилі мовлення, готуючи до опанування такої хитрої штуки, як актуальний синтаксис (актуальне членування речення: «відоме» і «нове» в реченнях тексту). Автори книжки чи не вперше (див. дату видання) розробили ситуативні вправи – їх подано в рубриці «Спілкуймося правильно!» (Діалог – встановлення контакту. Формули мовленнєвого етикету. Діалог – обмін повідомленнями. Діалог дискусійного характеру. Емоційно-оцінний діалог. Діалог-волевиявлення). Виконуючи такі вправи, дев’ятикласники привчатимуться враховувати ситуацію спілкування, доречно вживати етикетні формули, вправлятимуться в доборі відповідної до умов і мети спілкування лексики. Рубрика містить зразки найбільш типових за змістом час діалогів.
Тексти для вправ дібрано з усної народної творчості, творів класиків української літератури і сучасних письменників. Посібник містить тексти для усних і письмових переказів. Система поданих у посібнику вправ готує дев’ятикласників до самостійної роботи над твором-роздумом на морально-етичні та суспільні теми, над рефератом на основі двох-трьох видань, до підготовки доповіді, оповіданням на самостійно обрану тему. Посібник готує до складання ділових паперів: заяви та автобіографії.
Книжку адресовано дев’ятикласникам Учителям вона суттєво допоможе в підготовці уроків розвитку зв’язного мовлення.
4. Предмет, зміст, цілі і структура курсу методики навчання української мови.
Предмет – професійна підготовка сучасного вчителя-філолога до роботи у школі.
|
Структура курсу:
Загальні засади методики навчання української мови
Особливості вивчення основ мовної системи
Робота з розвитку зв’язного мовлення
Основні напрями роботи з стилістики
Удосконалення знань, умінь і навичок з мови у старших класах
Позакласна робота з української мови
Методична робота вчителя-словесника
Кабінет української мови
Відповідно до поставленої мети головними завданнями навчання української мови є:
— виховання потреби у вивченні рідної мови;
— формування духовного світу учнів, цілісних світоглядів уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів шляхом через мову до культурних надбань рідного народу і людства;
— вироблення у школярів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення висловлювань з дотриманням українського мовленнєвого етикету;
— засвоєння учнями базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь і навичок;
— ознайомлення учнів з мовною системою як основою для формування нових, мовленнєвих умінь і навичок.
Передовий досвід вітчизняної і зарубіжної шкіл — також досить важливе джерело розвитку методичної теорії. Досвід учителів, що досягають найкращих показників у навчанні і вихованні дітей, може збагатити методику, якщо вивчення та аналіз їх роботи будуть спрямовані на узагальнення передового, що є в цьому досвіді, з наступним перенесенням його в масову школу.
Сучасну теорію методики викладання української мови, безумовно, збагачує і критичне використання методичної спадщини, зокрема ідей Ф. І. Буслаєва, К. Д. Ушинського, І. І. Срезневського та інших методистів про велике освітньо-виховне значення рідної мови, про принципи побудови системи занять.
Зміст навчання, мовний матеріал, що вивчається, мовні вміння, які повинні бути засвоєні
Предмет методики
Процес навчання рідної (української) мови,
що включає:
Діяльність учителя, його роль в організації навчання, доборі й подачі матеріалу, формуванні мовних і мовленнєвих умінь і навичок учнів
Діяльність учнів, спрямована на засвоєння знань, формування мовної, мовленнєвої і комунікативної компетенції, розвиток творчих здібностей
5. Внесок видатних вітчизняних методистів у розвиток методичної думки.
В. О. Сухомлинський увійшов в історію української педагогіки як педагог-гуманіст, творець педагогічної системи, в центрі якої перебуває дитина як унікальна особистість. В. О. Сухомлинський вбачав мету виховання у розвитку творчих сил і здібностей особистості в умовах колективу й на основі етико-естетичних цінностей, інтересів і потреб, спрямованих на творчу працю і саморозвиток. З позицій гуманізму, загальнолюдських цінностей, витоки яких лежать в українській духовності, її моральних імперативах та культурах, педагог розглянув виховання особистості як пізнання, духовність, працю. В. О. Сухомлинський включив українську народну педагогіку в систему різнобічних педагогічних впливів, важав її основою формування особистості. Великого значення надавав прищепленню любові до рідного слова. На цій основі створив власні оригінальні форми й методи організації навчання та виховання дітей у школі та в позакласній і позаурочній роботі.
В 1955 р. В. О. Сухомлинський захищає кандидатську дисертацію на тему "Директор школи – керівник навчально-виховної роботи". З 1957 р. – чл.-кор. АПН РРФСР, з 1958 р. — заслужений учитель УРСР. У 1968 р. йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Того ж року був обраний чл.-кор. АПН СРСР.
Різноплановий і багатоаспектний творчий доробок В. О. Сухомлинського складає 48 книг, 500 наукових статей, більше як 1500 оповідань і казок для дітей. На початок ХХІ століття вийшло 65 творів В. О. Сухомлинського тиражем близько 15 млн примірників. Вони перекладені на 59 мов народів світу.
Найбільш відомі книги В. О. Сухомлинського:"Серце віддаю дітям" (видана на 32 мовах світу, має 55 видань); "Народження громадянина"; "Павлиська середня школа"; "Як виховати справжню людину"; "Сто порад вчителеві"; "Розмова з молодим директором школи"; "Книга про любов" та інші.
Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського глибоко вивчається в Україні, Росії, багатьох країнах світу. Створена і активно працює Українська асоціація імені Василя Сухомлинського (1991), Міжнародне товаритсов послідовників Сухомлинського (Німеччина, Марбург, 1990), Всекитайське товариство прихильників В. Сухомлинського (1998).
Христина Данилівна Алчевська (1841-1920) - український педагог, прогресивна діячка народної освіти, організатор і керівник недільних шкіл, методист початкової школи, засновник й учитель Харківської жіночої недільної школи, яка стала організаційно-методичним центром недільних шкіл Росії, член Харківського товариства поширення серед народу грамотності, попечителька однокласної земської школи в с. Олексіївка Катеринославської губернії (нині Луганська обл.), збудованої на власні кошти, автор методичного посібника для навчання дорослих «Книга дорослих», праці «Передумане й пережите», в яку ввійшли щоденники, листи, спомини; упорядник покажчика книжок для народного й дитячого читання "Що читати народу?" у 3-х т.
Духнович Олександ Васильович (1803–1865) – українськомуписьменнику, педагогу, літератору, богослову, культурно-освітньому і громадсько-політичному діячу Закарпаття, організатору народного шкільництва, засновнику у Пряшеві (тепер Словаччина) Товариства Іоанна Хрестителя та «Літературного закладу», засновнику 70-ти сільських народних шкіл, авторупосібника для вчителів сільських шкіл «Народня педагогія», в якій визначив принципи навчання: єдність навчання і виховання, доступність, наочність, активність, самостійність, міцність засвоєння матеріалу; творцю перших на Закарпатті шкільних підручників «Книжица читальная для начинающих» (буквар), «Краткий землепис» (географія та історія), «Сокращенная грамматика письменного русского языка», історичної праці «Істинная істория карпато-россов».
Русова Софія Федорівна (1856–1940) – видатний український педагог, громадсько-освітій діяч, письменниця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ–початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху. У 1871 р. разом з сестрою відкрила в Києві перший приватний дитячий садок, вихованцями якого здебільшого були діти української інтелігенції. У своїх працях висвітлювала питання дошкільного виховання, історії педагогіки, хроніку педагогічного життя в Україні та за кордоном, обстоювала право українського народу на навчання рідною мовою, створила підручники „Український букварь”, „Початкову географію”, „Початковий підручник французької мови задля самонавчання і перших класів гімназії з французько-українським словарем” та ін. 5.02.2010 виповнилось 70 років з дня смерті С. Ф. Русової, а 18.02.2011 освітяни України відзначили 155 років з дня народження С. Ф. Русової.
Костянтин Дмитрович Ушинський - видатний український і російський педагог-класик, новатор, реформатор шкільної освіти, основоположник наукової педагогіки й народної школи, професор Ярославського юридичного ліцею, викладач й інспектор Гатчинського сирітського та Смольного інститутів, поборник класно-урочної системи навчання, автор праць із теорії та історії педагогіки, підручників для початкової школи «Дитячий світ», «Рідне слово», фундаментальної праці «Людина як предмет виховання» (у 2 т.). Педагогічна система К. Д. Ушинського позитивно вплинула на подальший розвиток педагогічної думки в Росії, Україні та інших країнах світу.
6. Зв'язок методики з навчальними дисциплінами.
Зв’язок методики навчання мови з іншими науками
Педагогіка
Етнопедагогіка
Психологія
Психолінгвістика
Мовознавство
Соціолінгвістика
Етнолінгвістика
Література
Етика
|
Скачать 1.05 Mb.