Анатомія модульні питання. Модульні питання. Модуль Травна система Класифікація внутрішніх органів
 Скачать 1.07 Mb.
|
|
3. Склепіння: його топографія, частини, функціональне значення; Під мозолистим тілом розміщене склепіння(fornix), яке складається з: а) тіла(corpus) – середня частина, зрощена із стовбуром мозолистого тіла б) двох ніжок(crus) – задня частина, що продовжується в торочку морського коника(fimbria hippocampi) в) двох стовпів(columna) – передня частина, що закінчується в сосочкових тілах(corpora mamillaria). Стовпи відмежовують міжлуночкові отвори(foramina interventricularia). Загалом склепіння обʼєднує важливі шляхи лімбічної системи. 4. Нюховий мозок: частини, їх компоненти, функціональне значення; описати і продемонструвати на препаратах. Нюховий мозок(rhinencephalon) має такі частини: а)передню нюхову частку(lobus olfactorius anterior) ,що в свою чергу складається з нюхової цибулини(bulbus olfactorius), нюхового шляху(tractus olfactorius), присередньої та бічної нюхових звивин(gyrus olfactorius medialis et lateralis),ділянки прозорої перегородки( area septalis) та нюхового трикутника(trigonum olfactorium), що включає в себе передню пронизану речовину (substantia perforata anterior), діагональну стрічку(stria diagonalis) і нюховий горбок(tuberculum olfactorium) б). задню нюхову частку(грушоподібну частку) lobus olfactorius posterior(lobus piriformis), що складається з приморськоконикової звивини(gyrus parahippocampalis) і мигдалеподібного тіла(corpus amygdaloideum) в)морський коник(hippocampus), що складається з підставки(subiculum), аммонового рогу(cornu Ammonis) зубчастої звивини( gyrus dentatus) і рудиментарних утворень морського коника(indusium griseum et stria diagonalis) Нюховий мозок є центром нюху, бере участь у забезпеченні памяті, уваги, розумових здібностей людини,сну, емоцій, мотивацій, відповідає за інстинкти. У передній пронизаній речовині(substantia perforate anterior) знаходиться безіменна речовина(substantia innominata), або базальне ядро Мейнерта( nucleus basalis Meynerti), дегенерація якого призводить до хвороби Альцгеймера 5. Базальні ядра: топографія, частини, функціональне значення; описати і продемонструвати на препаратах. Базальні ядра(nuclei basales) являють собою утворення сірої речовини у товщі півкуль великого мозку. До них належать: а) смугасте тіло(corpus striatum), що складається з хвостатого ядра(nucleus caudatus) і сочевице подібного ядра(nucleus lentiformis), яке поділяється на лушпину(putamen) і присередню та бічну бліді кулі(globus pallidus medialis et lateralis). Лушпина із хвостатим ядром формують неостріатум(neostriatum). Бліді кулі – pallidum. Все разом – стріопалідарна система, яка являє собою частину екстрапірамідної системи( звичні рухи, мотортонічна дія) , а також центри терморегуляції і вуглеводного обміну. б) огорожа(claustrum) в) мигдалеподібне тіло(corpus amygdaloideum) – комплекс ядер і навколо мигдалеподібної кори(cortex periamygdaloideus). Сприймає нюхові,зорові, слухові імпульси,породжує страх та агресію. 6. Смугасте тіло: топографія, частини, функціональне значення; описати і продемонструвати на препаратах. Смугасте тіло(corpus striatum) –утворення сірої речовини у товщі півкуль великого мозку. Поділяється на хвостате ядро( nucleus caudatus) – вигнуте навколо таламуса ядро, що має головку(caput), тіло(corpus) і хвіст(cauda) і сочевицеподібне ядро(nucleus lentiformis), яке поділяється на лушпину(putamen) і присередню та бічну бліді кулі(globus pallidus medialis et lateralis). Ці ядра розмежовані прошарком білої речовини – внутрішньою капсулою(capsula interna), але в ній проходять з’єднувальні елементи у вигляді смуг – хвостато-сочевицеподібні сірі мости(pontes grisei caudatolenticulares), тому тіло – смугасте. Лушпина із хвостатим ядром формують неостріатум(neostriatum). Бліді кулі – pallidum. Все разом – стріопалідарна система, яка являє собою частину екстрапірамідної системи( звичні рухи, мотортонічна дія) , а також центри терморегуляції і вуглеводного обміну. 7. Лімбічна система: компоненти, функціональне значення. Лімбічна система(systema limbicum) локалізується у ділянках старої кори( поясна звивина(gyrus cinguli), перешийок(isthmus), приморськоконикова звивина(gyrus parahippocampalis), гачок(uncus), зубчаста звивина( gyrus dentatus)) та мигдалеподібному тілі. Лімбічна система оточує таламус. Нервові зв’язки між структурами лімбічної системи представлені нейрональним колом Пейпеца.Нервові імпульси з морського коника(hippocampus) через склепіння(fornix) прямують до сосочкового тіла(corpus mamillare), а від нього до передньої групи ядер таламуса(fasciculus mamillothalamicus). Далі імпульси передаються до поясної звивини( gyrus cinguli), а потім повертаються до морського коника, окреслюючи коло. Лімбічна система відповідає за емоції, інстинкти, гомеостаз, довготривалу пам'ять . 8. Бічні шлуночки: розвиток, частини, топографія, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препаратах. Бічний шлуночок(ventriculus lateralis) – парна щілиноподібна порожнина, яка розміщена в глибині півкуль в горизонтальній площині і заповнена спинномозковою рідиною. Розвивається з порожнини кінцевого мозку(telencephalon) на стадії пяти мозкових міхурів. Лівий шлуночок вважають першим, а правий – другим. Бічний шлуночок сполучається з третім шлуночком через міжшлуночковий отвір( foramen interventriculare). Має такі частини: а) центральна частина(pars centralis) розташована в тімяній частці півкулі і має три стінки: верхню – стовбур мозолистого тіла(truncus corpori callosi, нижню- таламус(thalamus), тіло хвостатого ядра(corpus nuclei caudati), кінцева смуга(stria terminalis) , присередню – тіло склепіння( corpus fornici) б) Лобовий( передній) ріг(cornu frontale) міститься у лобовій частці і має 5 стінок: передня і верхня – мозолисте тіло(corpus callosum) , нижня і бічна – головка хвостатого ядра( caput nuclei caudati) , присередня – прозора перегородка(septum pellucidum) в) Потиличний ріг (задній)(cornu occipitale) міститься у потиличній частці і має 4 стінки: верхня та бічна –покрив мозолистого тіла(tapetum corpori callosi), нижня і при середня – обхідний трикутник(trigonum collaterale), цибулина(bulbus), пташина шпора(острога)(calcar avis) г) Скроневий ріг(нижній)(cornu temporale) міститься у скроневій частці і має 4 стінки: верхня – хвіст хвостатого ядра(cauda nuclei caudati), нижня – обхідний трикутник(trigonum collaterale), бічна – покрив мозолистого тіла(tapetum corpori callosi), при середня – гіпокамп(hippocampus). 9. Передній ріг бічного шлуночка: топографія, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препаратах. Лобовий( передній) ріг бічного шлуночка(cornu frontale, cornu anterius) міститься у лобовій частці півкуль мозку(lobus frontalis hemispherii cerebri) і має 5 стінок:передню, верхню,нижню,бічну,присередню. Передня і верхня – мозолисте тіло(corpus callosum) , нижня і бічна – головка хвостатого ядра( caput nuclei caudati) , присередня – прозора перегородка(septum pellucidum). Задньої стінки не має, бо переходить у центральну частину бічного шлуночка( pars centralis ventriculi lateralis). У задніх відділах лобового рогу залягає міжшлуночковий отвір(foramen interventriculare) 10. Задній ріг бічного шлуночка: топографія, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препаратах. Потиличний ріг (задній ріг) бічного шлуночка(cornu occipitale,cornu posterius) міститься у потиличній частці півкуль мозку(lobus occipitalis hemispherii cerebri) і має 4 стінки: верхню,бічну,нижню і при середню.Верхня та бічна –покрив мозолистого тіла(tapetum corpori callosi), нижня і при середня – обхідний (побічний)трикутник(trigonum collaterale), цибулина(bulbus), пташина шпора(острога)(calcar avis) 11. Нижній ріг бічного шлуночка: топографія, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препаратах. Скроневий ріг(нижній)(cornu temporale, cornu inferius) міститься у скроневій частці півкуль мозку(lobus temporalis hemispherii cerebri) і має 4 стінки:верхню, нижню, бічну і при середню. Верхня – хвіст хвостатого ядра(cauda nuclei caudati), нижня – обхідний трикутник(trigonum collaterale), бічна – покрив мозолистого тіла(tapetum corpori callosi), при середня – аммонів ріг(cornu Ammonis). Містить судинне сплетення бічного шлуночка( plexus choroideus ventriculi lateralis) 12. Центральна частина бічного шлуночка: топографія, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препаратах. Центральна частина(pars centralis) розташована в тімяній частці півкуль мозку(lobus parietalis hemispherii cerebri) і має три стінки: верхню, нижню та при середню.Верхня – стовбур мозолистого тіла(truncus corpori callosi, нижня- таламус(thalamus), тіло хвостатого ядра(corpus nuclei caudati), кінцева смуга(stria terminalis) , присередня – тіло склепіння( corpus fornici). Задня центральна частина переходить у потиличний ріг бічного шлуночка( cornu occipitalis ventriculi lateralis) . Містить судинне сплетення бічного шлуночка( plexus choroideus ventriculi lateralis) 13. Біла речовина півкуль великого мозку: класифікація, функціональне значення. 14. Біла речовина півкуль великого мозку: класифікація асоціативних волокон, функціональне значення. 15. Біла речовина півкуль великого мозку: довгі асоціативні волокна, їх пучки, топографія, функціональне значення. 16. Біла речовина півкуль великого мозку: комісуральні волокна, їх функціональне значення. 17. Біла речовина півкуль великого мозку: проекційні волокна, класифікація, функціональне значення. 18. Біла речовина півкуль великого мозку: внутрішня капсула, її топографія, частини, провідні шляхи, що проходять в кожній частині. Головний мозок 62. Будова кори півкуль великого мозку. Роботи В.О.Беца. Засновником вчення про гістотопографію нейронів кори півкуль великого мозку (цитоархітектоніку) є всесвітньовідомий київський анатом – В.О. Бец. Цитоархітектоніка кори в різних її ділянках неідентична і тому розрізняють: • Стародавню кору – двотришарову • Стару кору – тришарову • Нову кору – 6 шарову – 6 пластинок: молекулярна, зовнішня зерниста, зовнішня пірамідна, внутрішня зерниста, внутрішня пірамідна (5-ий шар велетенських пірамідних клітин Беца), багатоформна Кора великого мозку (cortex cerebri) або плащ (pallium) - зовнішній порив півкуль, що побудований із сірої речовини, що побудований в основному з тіль нейронів, кількість яких сягає 14 млрд. 63. Півкулі великого мозку: поверхні, частки, їх межі; описати і продемонструвати на препаратах. Поверхні півкуль головного мозку: верхньобічна (anterolateralis), присередня (medialis), нижня поверхня (inferior). Частки: лобова (lobus frontalis), потилична (lobus occipitalis), тім’яна (lobus parietalis), скронева (lobus temporalis), острівцева (lobus insularis). Межею між лобовою та тім’яною частками є центральна борозна (sulcus centralis), між тім’яною та потиличною частками – тім’яно-потилична борозна (sulcus parietoocipitalis), між скроневою та лобовою, тім’яною – бічна борозна (sulcus lateralis). 64. Рельєф (борозни та звивини) верхньобічної поверхні півкуль головного мозку; описати і продемонструвати на препараті. Трьома борознами: бічною, центральною і тім’яно-потиличною на верхньобічній поверхні півкуля поділяється на 5 часток: лобова (lobus frontalis), потилична (lobus occipitalis), тім’яна (lobus parietalis), скронева (lobus temporalis), острівцева (lobus insularis). Центральна борозна (sulcus centralis) – розмежовує лобову та тім’яну частки, тім’яно-потилична борозна (sulcus parietoocipitalis) - тім’яну і потиличну частки, бічна борозна (sulcus lateralis) – передньоверхня межа скроневої частки. Лобова частка. Трьома борознами: перед центральною(s. Precentralis), верхньою лобовою (s. Frontalis superior) та нижньою лобовою (s. Frontalis inferior), поділена на передцентральну, верхню/середню/нижню лобові звивини. Нижня лобова звивина гілками(висхідною та передньою), що виходять з бічної борозни поділена на частини: очноямкову, трикутну, покришкову. Тім’яна частка. Містить за центральну та внутрішньотім’яну борозну, що поділяють частку на за центральну звивину, верхню тім’яну і нижню тім’яну часточки. Також на цій частці виділяють надкрайову та кутову звивини. Скронева частка. Двома борознами: верхньою та нижньою скроневими поділена на 3 звивини – верхня/середня/нижня скроневі. Потилична частка. Розрізняють поперечну потиличну борозну та місяцеву борозну. Звивини цієї частки непостійні. 65.Рельєф (борозни та звивини) присередньої поверхні півкуль головного мозку; описати і продемонструвати на препараті. Мозолисте тіло оточує борозна мозолистого тіла (s. Corporis callosi), вище якої знаходиться поясна борозна (s. Cinguli). Між цими борознами розташована поясна звивина (gyrus cinguli), над якою – присередня лобова звивина. У межах тім’яної частки поясна борозна продовжується у підтім’яну (s. Subparietalis). На присередній поверхні починається центральна борозна спереду від якої міститься прицентральна борозна як передняя межа прицентральної часточки. Позаду ід прицентральної часточки мститься перед клин (precuneus). Тім’яно-потилична борозна і шпорна борозна (s. calcarinus) ззаду обмежують клин (cuneus). Позаду і знизу від мозолистого тіла поясна звивина продовжується у перешийок (isthmus gyri cinguli), який переходить у приморськоконикову зивину (gyrus hoppocampalis), яка обмежена морскокониковою та побічною борознами. Передній кінець приморскоконикової звивини продовжується у гачок (uncus). У глибині морськоконикової борозни міститься зубчаста звивина, яка продовжується у смужкову звивину. 66. Рельєф (борозни та звивини) нижньої поверхні півкуль головного мозку; описати і продемонструвати на препараті. На нижній поверхні півкулі розміщені обхідна, а збоку від неї потилично-скронева борозни. Передній кінець обхідної борозни має назву носової борозни. Поблизу від потилично-скроневої борозни розташовані присредня потилично-скронева та бічна потилично-скроневі звивини. Знизу від шпорної борозни міститься язикова звивина. Нижня поверхня лобової частки містить нюхову та очноямкові борозни, між якими розміщені пряма та очноямкові звивини. 67. Рельєф лобової частки: описати і продемонструвати на препаратах. Локалізація кіркових кінців аналізаторів в корі лобової частки. Трьома борознами: перед центральною(s. Precentralis), верхньою лобовою (s. Frontalis superior) та нижньою лобовою (s. Frontalis inferior), поділена на передцентральну, верхню/середню/нижню лобові звивини. Нижня лобова звивина гілками(висхідною та передньою), що виходять з бічної борозни поділена на частини: очноямкову, трикутну, покришкову. Нижня поверхня лобової частки містить нюхову та очноямкові борозни, між якими розміщені пряма та очноямкові звивини. На лобову часку локалізуються: ядро рухового аналізатора (пропріцептивних, кінестетичних подразнень), ядро рухового аналізатора усної мови, ядро рухового аналізатора письмової мови, ядро рухового аналізатора спів дружнього повороту голови та очей. 68. Рельєф тім’яної частки: описати і продемонструвати на препаратах. Локалізація кіркових кінців аналізаторів в корі тім’яної частки. Тім’яна частка. Містить за центральну та внутрішньотім’яну борозну, що поділяють частку на за центральну звивину, верхню тім’яну і нижню тім’яну часточки. Також на цій частці виділяють надкрайову та кутову звивини. На тім’яну часку локалізуються: ядро шкірного аналізатора ( загально чутливість – біль, температура, тиск, дотик), ядро рухового аналізатора координації комбінованих, цілеспрямованих, професійних рухів. 69. Рельєф скроневої частки: описати і продемонструвати на препаратах. Локалізація кіркових кінців аналізаторів в корі скроневої частки. Скронева частка. Двома борознами: верхньою та нижньою скроневими (sulcus temporalis superior et inferior) поділена на 3 звивини – верхня/середня/нижня скроневі. На скроневу часку локалізуються: ядро слухового аналізатора усної мови, ядро слухового аналізатора, смакове вторинне поле. 70. Рельєф потиличної частки: описати і продемонструвати на препаратах. Локалізація кіркових кінців аналізаторів в корі потиличної частки. Потилична частка. Розрізняють поперечну потиличну борозну (sulcus occipitalis transevrsus) та місяцеву борозну. Звивини цієї частки непостійні. На потиличну частку локалізуються: зорова зона. 71. Хемергічні структури головного та спинного мозку. Синаптична передача збудження у центральній і периферійній нервовій системі здійснюється за участю хімічних речовин - нейромедіаторів. До них належать ацетилхолін, норадреналін, дофамін, серотонін та ін. У головному мозку виділяють скупчення хемергічних клітин(aggregations cellularum chemergicarum), продукція якими цих речовин впливає на процеси збудження та гальмування у головному мозку. За хімічною будовою медіатора ці скупчення об’єднують у дві невеликі групи. 1. Амінергічні клітини, cellulae aminergicae: норадренергічні клітини довгастого мозку, callulae noradrenergicae medullae oblongate, амінергічні клітини сітчастого утвору( дофамінергічні та норадренергічні клітини), cellulae aminergicae formations reticulares (cellulae dopaminergicae/noradrenergicae), амінергічні клітини щільної частини чорної речовини (дофамінергічні та норадренергічні клітини), cellulae aminergicae partis compactae substantiae nigrae ( cellulae dopaminergicae/noradrenergicae), дофамінергічні клітини заднього гіпоталамічного поля,cellulae dopaminergicae areae hypotalamicae pasteriores, серотонінернічні клітини ядер шва паллідума, cellulae serotoninergicae nuclei raphes pallidi, серотонінергічні клітини ядер шва моста, cellulae serotoninergicae nuclei raphes pontis, тощо. 2. Холінергічні клітини, cellulae cholinergicae: холінергічні клітини блідої кулі, прилеглих ядер та діагональної звивини, cellulae cholinergicae globi pallidi, nuclei accumbentis et gyri diagonalis, холінергічні клітини безіменної речовини, основних ядер мигдалеподібного тіла та нюхового горбка, cellulae cholinergicae substantiae innominatae, nuclei basalis, corporis amygdaloidei et tuberculi olfactorii, епіталамічні холінергічні клітини, cellulae cholinergicae epithalamicae, тощо. Близько 3 відсотків населення після 65 років страждають на хворобу Паркінсона, обумовлену загибеллю дофамінергічних клітин головного мозку, які регулюють активність рухів людини. |