Анатомія модульні питання. Модульні питання. Модуль Травна система Класифікація внутрішніх органів
 Скачать 1.07 Mb.
|
|
27. Яєчко: внутрішня будова, функції; описати і продемонструвати на препараті. Білкова оболонка утворює по задньому краю ущільнення – середостіння яєчка mediastinum testis, від якого всередину відходять перегородочки, septula testis , що поділяють залозу на 250 -300 часточок. В кожній часточці знаходяться 1-2 покручені сім’яні канальці . Біля верхівки часточки канальці стають прямими tubuli seminiferi recti , та пронизують середостіння яєчка, утворюючи 18-20 виносних проток яєчка , які впадають в придаток яєчка. Прямі канальці формують сітку яєчка. Функції: 1) Гермінативна – створення сперматозоїдів(у покручених сім’яних канальцях) 2) Ендокринна – синтез статевих гормонів (у ендокриноцитах інтесціальної тканини) 28. Над'яєчко: топографія, частини, будова, функції Epididimis. Розташований на задній поверхні яєчка . Розміри: Довж- 5-6 см ширина 1-1.5 товщ. – 0.6-0.8см . Частини: головка, тіло, хвіст. Складається з вивідних канальців, які виходять зі стінки яєчка т аутворюють протоку придатка яєчка, що переходить у сім’явиносну протоку. Функції : служить для проведення , накопичення та дозрівання сперматозоїдів. 29. Сім'явиносна протока: розміри, частини, топографія, будова стінки, функції; Розміри: Довжина : 40 -45 см. Діаметр: 2.5 мм. Частини: Калиткова pars scrotalis, канатикова pars funicularis, пахвинна pars ingularis , тазова pars pelvica. Являє собою тонку трубку, яка проходить в сім’явиносному канатику , підіймаючись по калитці до поверхневого пахвинного кільця. Пройшовши через пахвинний канал , вона йде позаду, потовщується й утворює ампулу сім’явиносної протоки . Стінка складається з трьох шарів: Слизового, м’язового та адвентиційного. 30. Сім'яний пухирець: топографія, будова, функції, описати і продемонструвати на препараті. Glandуla vesiculosa. Парна. Утворюється як випин дистальної частини сім’явиносної протоки, має сітчастокоміркову будову. Пухирці прилягають до задньої поверхні сечового міхура. Нижній звужений кінець пухиряатох залози переходить в тонку вивідну протоку, яка сполучається з сім’явиносною протокою й утворює сім’явпорскувальну протоку ductus ejaculatorius, яка впадає в передміхурову частину сечівника. Функції: Під впливом андрогенів виробляє фруктозу, яка потрібна для рухомості сперматозоїдів. 31. Сім'явипорскувальна протока: її утворення. Куди вона відкривається? Ductus ejaculatorius. Утворюється з мезонефральної протоки. Утворюється при з’єднанні ампули сім’явиносної протоки з вивідною протокою пухирчастої залози. 32. Назвіть послідовно шляхи виведення сімені. Сім’я утворюється в покручених канальцях яєчка, далі просувається в над’яєчко, де дозріває, далі просувається по сім’явиносній протоці до передміхурової залози та бульбо уретральної залози. До сечівника, та вивергається назовні. 33. Сім'яний канатик: його склад, топографія, , початок, кінець, оболонки; Склад: Сім’явиносна протока , яєчкова артерія та вена , лозоподібне венозне сплетення pl. Pampiniformis, лімфатичні судини, яєчкове нервове сплетення , лімфатичні судини та облітерований залишок піхвового відростка очеревини. Має вигляд круглого м’якого тяжа , розташований у пахвинному каналі . Починається від рівня верхнього кінця яєчка і доходить до глибокого пахвинного кільця . Довжина: 15-20 см Оболонки: Шкіра, М’язиста оболонка, зовнішня сім’яна фасція, фасція м’яза , що тримає яєчко у підвішеному стані , м’яз, що тримає яєчко у підвішеному стані, внутрішня сім’яна фасція, піхвова оболонка яєчка 34. Передміхурова залоза: топографія, зовнішня будова; Gl.Prostatica. Розташована під дном сечового міхура, ексцентрично охоплює сечівник, зв΄язками прикріплюється до лобкового симфізу. Передня поверхня звернена до лобкового зрощення , відділяючись від нього клітковиною позалобкового простору. Задня поверхня: прилягає до передньої стінки прямої кишки. Крізь залозу від її основи до верхівки проходить сечівник. По боках розташовані сім΄явиносні протоки .Навколо залози проходить венозне сплетення Непарна. Поверхні : передня, задня, нижньо-бокова. Частки: права та ліва, перешийок та середня частка (розташована між дном сечового міхура і задньою частиною сечівника та обома сім΄явиносними протоками. Зовнішня будова: вкрита сполучнотканинною капсулою – капсулою передміхурової залози. Також ззовні виділяють надчутливу ділянку – трапецієподібне поле. 35. Передміхурова залоза: частини, внутрішня будова, функції. Частини: основа, звернена до сечового міхура, та верхівку, звернену до сечового міхура . Внутрішня будова: Складається з 40-50 трубчасто-коміркових залозок, які утворюють залозисту речовину. Залозки утворюють вивідні передміхурові протоки , які відкриваються в простатичну частину сечівника. Між залозками та новколо проходять жмутики гладких м΄язів , які в сукупності формують м΄язову речовину. Жмутики м΄язових волокон оточують сечівник і утворюють його довільний сфінктер. Функції:секрет передміхурової залози стимулює рухливість сперматозоїдів та розріджують еякулят. 36. Статевий член: частини, зовнішня будова; Складається з трьох печеристих тіл , одного парного та одного непарного губчастого. В ньому розрізняють корінь , тіло та головку. Початкові відділи печеристих тіл – ніжки прикріплюються на нижніх гілках лобкових кісток. Спереду ніжки сходяться і до них приєднується губчасте тіло. Проксимальна частина утворює цибулину , а дистальна – головку. Печеристе та губчасте тіло складаються з губчастої речовини, що має невеликі порожнини, які під час ерекції наливаються кров’ю. печеристі та губчасті тіла оточені білковою оболонкою. Всі три тіла покриті шкірою та загальною фасцією. Шкіра обмежує головку і утворює вільну збірку - передню шкірочку, яка з’єднується вуздечкою передньої шкірочки з нижньою поверхнею головки. 37. Чоловічий сечівник: частини, їх топографія, звуження і розширення Uretra. Частини: Простатична, перетинчаста, губчаста. Топографія: Знаходиться в порожнині малого таза та в губчастій речовині статевого члена. Передміхурова частина проходить через сечовостатеву діафрагму. До задньої поверхні прилягає цибулино-сечівникова залоза. Звуження та розширення : чол. Сечівник має три звуження – 1) біля внутрішнього отвору 2) в перетинчастій частині 3) біля зовнішнього отвору . Розширення : 1) В простатичній частині( середній відділ) 2) в цибулині чоловічого статевого члена 3) Перед зовнішнім отвором, у човноподібній ямці. 38. Чоловічий сечівник: будова стінки;. Стінка складається з трьох оболонок: 1) Слизова оболонка 2) Підслизова основа 3) М’язова оболонка. У губчастій частині м’язова оболонка відсутня. Слизова містить багато слизових залоз. В підслизовому шарі розташовані навколосечівникові лакуни. М’язова добре розвинена в простатичній та перетинчастій частинах. 39. Чоловічий сечівник: частини, що відкривається в кожну частину? Частини: Простатична, перетинчаста, губчаста. Простатична : на задній стінці простатичної частини сечівника розташований сім’яний горбок colliculus seminalis , а по боках від горбка – численні вивідні протоки передміхурової залози. Губчаста : закінчується зовнішнім вічком ostum urethrae externum . В цибулинний відділ сечівника відкриваються численні сечівникові залози та протоки цибулино-сечівникових залоз. Перетинчаста: - 40. Цибулинно-сечівникова залоза: топографія, будова, функції. (залоза Купера) Топографія : Розташована між м’язами сечово-статевої ділянки промежини , позаду від проміжної частини сечівника над цибулиною статевого члена. Має протоку цибулинно-сечівникової залози , протоки яких пронизують цибулину статевого члена і відкриваються на задній поверхні початкової ділянки губчастої частини сечівника. Функції: Слаболужний в’язкий секрет цибулинно-сечівникової залози нейтралізує залишки сечі в сечівнику, готуючи його для проходження сперми. 41. Перерахуйте залози, які виробляють рідку частину сперми. Бульбоуретральна залоза, передміхурова залоза, яєчко. 42. Промежина: визначення промежини в вузькому і широкому розумінні. Perineum. Відрізок промежини, розташований між задньою спайкою великих соромітних губ і відхідниковим отвором Промежина — простір між задньою спайкою великих статевих губ і зовнішнім отвором заднього проходу. Зовні промежина вкрита шкірою, на якій видно лінію від задньої спайки до заднього проходу — шов промежини. У товщі промежини знаходяться три шари м'язів, що складають тазове дно. Відстань від задньої спайки до заднього проходу називають висотою промежини; вона дорівнює 3-4 см. При вищій або малорозтяжній (ригідній) промежині під час пологів, щоб уникнути розривання промежини, її розтинають. 43. Промежина: частини, їх межі, описати і продемонструвати на препаратах Межі: Спереду – лобковим симфізом, заду – верхівкою куприка, з боків – сідничними горбами та крижово-горбовою зв’язками. Поділяється на два трикутники: Передній та задній. Передній , або сечо-статева ділянка – заповнена сечо-статевою діафрагмою, яка розташована фронтально. Задній трикутник, або відхідникова ділянка – розтащована горизонтально. 44. Сечостатева діафрагма: межі, м’язи і фасції, що її утворюють. Які органи пронизують сечостатеву діафрагму у жінок і чоловіків Diaphragma urogenitale. Представлена щільною м’язово-фасціальною пластинкою, яка складається із глибокого поперечного м’яза промежини та двох фасціальних листків, які покривають м’яз зверху та знизу. Спереду сечівника діафрагма не досягає лобкового зрощення , а утворює щільну поперечну зв’язку промежини. 45. Тазова діафрагма: межі, м’язи і фасції, що її утворюють. Описати і продемонструвати на препаратах Diaphragma pelvicum. Утворена правим та лівим м’язами, що піднімають відхідниковий отвір і розташованими позаду них правим та лівим куприковими м’язами та фасціями. 46. Сідничо-відхідникова ямка: її стінки, вміст.; Fossa ischioanalis. Стінки: Латеральна – внутрішній затульний м’яз та його фасція, Медіальна – м’яз-підіймач відхідника та його фасція; спереду – поперечним поверхневим м’язом промежини; ззаду – нижнім краєм ведикого сідничного м’яза та зовнішнім м’язом замикачем відхідника. На латеральній стінці сіднично-відхідникової ямки у розщерленні фасції знаходиться соромітний канал ( канал Олкока) , в якому проходить судинно – нервовий пучок, утворений соромітною артерією, веною та нервом. Анатомія органів імунної та ендокринної систем 1. Первинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (центральні органи імунної системи): загальні закономірності будови, функції. До первинних лімфатичних органів відносять кістковий мозок та тимус. Функція пов’язана з утворенням форменних елементів крові та забезпечення умов для антигензалежного утворення лімфоцитів. Родоначальником усіх видів клітин крові та імунної системи є поліпотентні стовбурові клітини червоного кісткового мозку, тому що таку клітину називають стовбуровою кровотворною клітиною. Червоний кістковий мозок є аналогом бурси Фабриціуса у птахів і у якому відбувається антигеннезалежна проліферація і диференцііація субпопуляцій В-лімфоцітів. Тимус – Thymus – Функції: у тимусі відбувається антигеннезалежна проліферація і диференціація субпопуляцій Т-лімфоцітив із стовбурових клітин. Є центральним органом лімфопоезу та імуногенезу, оскільки в ньому утворюються Т-лімфоцити. Складається з з часток – правої та лівої, які з’єднані між собою у середній частині. Ліва частка довша за праву. Вкрита тонкою сполучнотканинною капсулою, від якої всередину входять тоненькі перегородки, що розділяють її на численні часточки загруднинної залози. Субпопуляції Т- і В- лімфоцитів потім «заселяють» Т- і В- залежні зони у вторинних лімфоїдних органах, де формується конкрктна імунна відповідь на антигени. 2. Первинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (центральні органи імунної системи): кістковий мозок, розвиток, топографія, будова, функції, вікові особливості. Кістковий мозок. Поділяють на жовтий та червоний. Червоний знаходиться переважнов плоских кістках т а епіфізах трубчастих кісток і кістковомозкових порожнинах. Строму червоного кісткового мозку утворюють ретикулярні клітини і ретикулярні волокна. Розташований у вигляді тяжів циліндричної форми навколо артеріол. Тяжі розмежовані між собою великими капілярами – синусоїдними капілярами. Кровоносні судини кісткового мозку є гілками артерій. Які живлять кістку. Розвиток та вікові особливості: Починає формуватися в кістках зародка в кінці другого місяця розвитку. З 12-го розвиваються кровоносні судини . Навколо судин розташовується ретикулярна тканина та формуються острівці кровотворення . (починає функціонувати як кровотворний орган) З 20-го тижня швидко росте, проникає в епіфізи кісток і в утворену кістково – мозкову порожнину. Через 1-6 місяців після народження починає утворюватися жовтий кістковий мозок, В 4-5 років червоний кістковий мозок заміщужться жовтим. У старечому віці жовтий кістковий мозок набуває драглистої консистенції та перетворюється на желатинозний кістковий мозок. 3. Види кісткового мозку: вікові особливості, топографія, функції. Кістковий мозок: червоний та жовтий. Див. Питання 2. 4. Первинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (центральні органи імунної системи): загруднинна залоза (тимус), розвиток, топографія, будова, функції, вікові особливості Топографія: Розташований за грудниною у верхньому середостінні між правою та лівою середостінними частинами пристінкової плеври – у верхньому міжплевральному полі.передня поверхня прилягає до груднини, з боків – до медіастінальної плеврита внутрішньої грудної артерії. Задня – до перикарда , дуги аорти та плечоголових вен. Нижня частина кожної частки розширена, досягає рівня четвертого ребрового хряща, а верхня частина звужена. Частки виступають в передню ділянку шиї у вигляді двозубої вилки. Будова: Утворений з правої та лівої часток, які видовжені у вертикальному напрямі. Ззовні тимус покритий сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перегородки і поділяють залозу на часточки. У часточках розрізняють кіркову та мозкову речовину. Кіркова – розташована по периферії кожної часточки і заповнена лімфоцитами . Мозкова – по центрі та утворена малими , середніми та великими Т-лімфоцітами, які оточені епітеліоретикулоцитами і макрофагами . В мозковій речавині наявні ще колові нашарування – тільця тимуса (тільця Гассаля) Функції: Виробляє гормон тимозин, який регулює кровотворення у периферійних кровотворних органах , стимулює необхідні умови для дозрівання Т-лімфоцитів. Є центральним органом лімфопоезу та імуногенезу, оскільки в ньому з кістковомозкових попередників утворюються різні види Т-лімфоцитів, які беруть активну участь в імунних реакціяхта стимулюють розвиток лімфоцитів в інших органах імунної системи. Розвиток та вікові особливості: Починає формуватися на 4-5 тижні із епітеліальних клітин 3 та 4 зябрових кишень зкожного боку, що у вигляді тяжів вростають каудально у мезенхіму. На 2 місяці розвитку в зачаток тимуса вростають кровоносну капіляри, з яких у тканину проникають стовбурові клітини – попередники лімфоцитів. На 3 місяці відбувається поділ на часточки, кіркову та мозкову речовини. Впродовж 3 років життя тимус росте найінтенсивніше, досягає максимального розвитку в 12-16 років( в період статевого дозрівання ) З віком маса тимусу поступово зменшується . 5. Вторинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (периферійні органи імунної системи): загальні закономірності будови, функції. До вторинних лімфоїдних органів належать лімфатичні вузли, мигдалики, червоподібний відросток, селезінка. Вторинні лімфоїдні органи виробляють імунокомпетентні клітини , зокрема лімфоцити, включають їх в імунний процес , розпізнають та знижують чужорідні речовини, що потрапили в організм або утворилися в ньому і містять у собі ознаки чужорідно генетичної інформації. Розташовані в місцях найімовірнішого проникнення в організм антигенів . 6. Вторинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (периферійні органи імунної системи): селезінка, розвиток, топографія, зовнішня будова, внутрішня будова, функції; Функції: забезпечує імунний контроль крові , що протікає від аорти в систему ворітної печінкової вени. Знищуються «відпрацьовані» еритроцити, клітини крові, антигени. Відбувається антигензалежна проліферація та диференціація популяцій Т- і В лімфоцитів. Топографія: Розташована у черевній порожнині – в лівому підребер’ї , у верхньому поверсі очеревинної порожнини в селезінковому закутку на рівні 9-11 ребер. Ззовні селезінка покрита сполучнотканинною капсулою, яка складається з волокнистої сполучної тканини, від якої в паренхіму проникають численні перекладки і утворюють строму органа. Перекладки розрізняють пульпу селезінки, на окремі ділянки , в яких знаходяться селезінкові лімфоїдні фолікули. В селезінці розрізняють білу та червону пульпу. Біла пульпа складається із лімфоїдної тканиниу вигляді кулькоподібних скупчень або вузликів. Червона пульпа утворюється з ретикулярної тканини і розміщених в ній клітин крові, а також кровоносних судин. 7. Вторинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (периферійні органи імунної системи): мигдалики топографія, будова, функції; описати і продемонструвати на препаратах. Розташовані в ділянці зіва, кореня язика і носової частини глотки. Є 6 мигдаликів: Два парні – піднебінний і трубний, та два непарні – язиковий та глотковий. ( Утворюють лімфатичне кільце Пирогова – Вальдейєра) Оточують вхід у глотку з носової та ротової порожнини. Структурно-функціональною одиницею є лімфоїдні вузлики( Схожі на лімфоїдні вузлики лімфатичного вузла) Язиковий мигдалик – розташований у власній пластинці слизової оболонки кореня язика. Утворений численними лімфатичними вузликами . Між горбками у слизовій оболонці є заглибини – мигдаликові крипти. Піднебінний мигдалик – Парний. Розташований у мигдаликовій ямці м’якого піднебіння, що обмежована піднебінно-язиковою та піднебінно-глотковою дужками. Овальної форми, зовні покриті сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму відходять перетинки , поділяючи паренхіму мигдаликів на часточки. Глотковий(аденоїдний ) мигдалик – знаходиться в слизовій оболонці глотки. Будова подібна до будови інших мигдаликів Трубний мигдалик – Знаходиться в слизовій оболонці глоткового отвору слухової труби. Будова подібна. |