Анатомія модульні питання. Модульні питання. Модуль Травна система Класифікація внутрішніх органів
 Скачать 1.07 Mb.
|
|
7. Які органи статевої системи розвиваються з парамезонефральної протоки? З боків від обох мезонефральних проток з клітин, що вистеляють стінки первинної порожнини тіла, розвивається також парна парамезонефральна протока (протока Мюллера). Верхні (проксимальні, або каудальні) кінці парамезонефральних проток відкриваються в первинну порожнину тіла, а нижні (дистальні, або краніальні), з’єднуючись між собою, відкриваються загальним вічком у сечо – статеву пазуху. І жінок із парамезонефральних проток розвиваються маткові труби, матка і піхва. У чоловіків цей орган редукується, але від нього залишається при яєчко і передміхуровий мішечок (чоловіча маточка). 8. Яєчник: топографія, зв’язки, будова, функції; Топографія: Яєчник розташований в малому тазі та задній поверхні широкої маткової зв’язки. Зв’язки: В яєчнику розрізняють дві зв’язки: - Власну зв’язку яєчника, яку ще називають матково – яєчниковою зв’язкою (lig. ovarii proprium, lig. uteroovaricum), що з’єднує матковий кінець яєчника з матковою. - Підвішувальна зв’язка яєчника (lig. suspensorium ovarii). Будова: Яєчник має: - 2 поверхні (при середню і бічну) fasies mediales et lateralis - 2 краї (вільний і брижовий) margo liber et mesovaricus - 2 кінці (трубний і матковий) extremitas tubaria et uterina Яєчник має дві функції: - Ендокринну (вироблення естрогенів і прогестерону); - Генеративну (регулярне утворення здорових овоцитів у той час, коли є максимальна можливість їх запліднення). Ці функції взаємопов’язані. 9. Матка: топографія, положення матки, зв’язки матки, відношення до очеревини; Топографія: Матка розміщена в порожнині малого таза між сечовим міхуром попереду і прямою кишкою позаду. Положення: Положення матки в порожнині залежить від наповнення сусідніх органів. При незначному наповнені сечового міхура і прямої кишки матка невагітної жінки розташована так, що вічка маткових труб розміщені симетрично стосовно серединної стрілової площини, а сама матка в нормі нихилена вперед – антеверзіо (anteversio). Тіло матки нахилене вперед стосовно її шийки – антефлексіо (anteflexio). При наповнені сечового міхура дно і тіло сечового міхура зміщується назад – ретроверзіо (retroversio), тіло матки нахилене назад стосовно її шийки – ретрофлексіо (retroflexio). Зв’язки: - Права і ліва широкі маткові зв’язки (lig. Latum uteri); - Кругла маткова зв’язка (lig. Teres uteri) лежить між листками широкої маткової зв’язки; - Кардинальна зв’язка або поперечна зв’язка шийки (lig, cordinale, lig. Transversum cervicis) - Прямокишково – маткова зв’язка (lig. rectouterinum) - Лобково – шийкова зв’язка (lig. pubocervicale). Матка вкрита очеревиною з усіх боків – інтраперитонеально. 10. Матка: частини, будова стінки, відношення до очеревини, функції; параметрій; Рентгенанатомія матки. Частини: Матка складається з трьох частин: дна матки (fundus uteri), тіла матки (corpus uteri) і шийки матки (cervix uteri). Стінка матки складається з трьох шарів – слизової оболонки або ендометрій (tunica mucosa, endometrium); м’язової оболонки або біометрій (tunica muscularis, myometrium) та серозної оболонки або периметрій (tunica serosa, perimetrium). Підсерозний прошарок (tela subserosa) є тільки в ділянці шийки матки. Основна функція матки – виношування плоду і його вигнання назовні. 11. Шийка матки: частини, особливості будови слизової оболонки; Частини: Шийка матки має довжину 3 – 4 см і поділяється на 2 частини – над піхвову і піхвову. Верхні дві третини шийки матки розташовані вище піхви, називаються над піхвовою частиною шийки (portio supravaginalis cervicis). Піхвова частина шийки (portio vaginalis cervicis) розташована в піхві і охоплена її склепінням. Слизова оболонка каналу шийки матки утворює одну велику поздовжню складку, від якої в обидва боки відходять під гострим кутом дрібніші пальмоподібні складки (plicae palmatae). 12. Маткова труба: топографія, частини, будова стінки, відношення до очеревини, функції. Рентгенанатомія маткових труб. Топографія: Маткова руба розташована майже горизонтально в порожнині малого таза біля верхнього краю широкої маткової зв’язки, збоку від матки. Частини: Маткова труба має 4 частини: - Початковою, розширеною її частиною є лійка маткової труби (infundibulum tubae uterinae); - Найдовша частина – ампула маткової труби (ampulla tubae uterinae); - Найкоротша частина – перешийок маткової труби (isthmus tubae uterinae) - Кінцевим відділом маткової труби є маткова частина (pars uterina). Стінка маткової труби складається з трьох оболонок – слизової, м’язової і серозної. Слизова оболонка (tunica mucosa) утворює розгалужені поздовжні трубні складки (plicae tubariae). М’язова оболонка (tunica muscularis), що складається з внутрішнього колового (stratum internum circulare) і зовнішнього поздовжнього (stratun externum longitudinale ) шарів. Зовні маткова труба вкрита серозною оболонкою (tunica serosa) з підсерозним прошарком (tela subserosa). Маткова труба вкрита очеревиною з усіх боків – інтраперитонеально. Маткова труба виконує функції транспортування яйцеклітини і сперматозоїдів, створення сприятливого середовища для процесу запліднення яйцеклітини. 13. Піхва: топографія, склепіння, будова стінки; Топографія: Піхва розташована в порожнині малого таза, простягається від матки до соромітної щілини, проходячи через сечо – статеву ділянку промежини. Верхня частина, що охоплює піхвову частину шийки матки, називається склепінням піхви () і має передню, задню і дві бічні частини. Стінка піхви складається зх. 3 оболонок: слизової, м’язової і зовнішньої – губчастої, у якій відсутні залози. Слизова оболонка (tunica mucosa) – зростається з м’язовою і утворює численні поперечні піхвові зморшки (rugae vaginales). М’язова оболонка(tunica muscularis). Зовнішня оболонка піхви побудована з пухкої сполучної тканини, в ній розташоване потужне піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis), тому її називають губчастою оболонкою. 14. Рудиментарні додатки яєчника: над’яєчник, прияєчник, їх топографія і утворення. Над’яєчник і при яєчник є залишками канальців первинної нирки і мезонефральної протоки. Над’яєчник (epoophoron) – розміщений між листками широкої маткової зв’язки в бічній ділянці брижі маткової труби і складається з поздовжньої протоки – протоки Партнера – поперечних проточок (ductuli transversi) Прияєчник (paraophoron)має вигляд невеликого жовтуватого вузлика і розташований при середньо від над яєчника між листками широкої маткової зв’язки. Прияєчник складається з невеликих покрученихі замкнутих з кінців трубочок. 15. Зовнішні жіночі статеві органи: топографія, будова. До зовнішніх жіночих статевих органів (organa genitalia feminine externa) належить жіноча соромітна ділянка, або вульва (pudendum femininum, vulva) і клітор (clitoris). До жіночої соромітної ділянки, або вульви належить лобкове підвищення, великі і малі соромітні губи, присінок піхви і дівоча перетинка. Лобкове підвищення (mons pubis) обмежоване зверху лобковою борозною, а з боків і знизу тазо – стегновими борознами. Утворене горбками лобкових кісток з добре розвиненою підшкірною клітковиною.. Великі соромітні губи (labia majora pudendi) обмежовують з боків соромітну щілину (rima pudendi) і з’єднуються між собою спайками передньою та задньою (comissurae labiorum anterior et posterior). Малі соромітні губи (labia minora pudendi) – це дві тонкі складки, які лежать при середньо від великих соромітних губ і паралельно до них, обмежовуючи присінок піхви. Присінок піхви (vestibulum vaginae) – це човноподібне заглиблення між малими соромітними губами. Клітор (clitoris) – рудиментарний гомолог печеристих тіл статевого члена між передньою спайкою соромітних губ та зовнішнім вічком сечівника. Він складається з головки з передньою шкірочкою, печеристих тіл та ніжок. 16. Жіноча соромітна ділянка (вульва): топографія і будова компонентів, що її утворюють. До жіночої соромітної ділянки, або вульви належить лобкове підвищення, великі і малі соромітні губи, присінок піхви і дівоча перетинка. Лобкове підвищення (mons pubis) обмежоване зверху лобковою борозною, а з боків і знизу тазо – стегновими борознами. Утворене горбками лобкових кісток з добре розвиненою підшкірною клітковиною.. Великі соромітні губи (labia majora pudendi)- це дві пружні дугоподібні складки шкіри, що обмежовують з боків соромітну щілину (rima pudendi). Спереду та ззаду обидві великі соромітні губи з’єднуються між собою відповідно передньою спайкою губ (comissura labiorum anterior) і задньою спайкою губ (comissura labiorum posterior). Задня спайка губ продовжується у шов промежини (raphe perinei). Малі соромітні губи (labia minora pudendi) – це дві тонкі складки, які лежать при середньо від великих соромітних губ і паралельно до них, обмежовуючи присінок піхви. Верхньопередній кінець кожної малої соромітної губи розділяється на дві ніжки, що спрямовані до клітора. Присінок піхви (vestibulum vaginae) – це човноподібне заглиблення між малими соромітними губами. У задній ділянці присінка попереду вуздечки соромітних губ помітна ямка присінка піхви (fossa vestibili vaginae). 17. Присінок піхви: межі, що в нього відкривається? Присінок піхви (vestibulum vaginae) – це човноподібне заглиблення між малими соромітними губами, обмежоване попереду клітором, позаду – вуздечкою соромітних губ, з боків присередніми поверхнями малих соромітних губ. У задній ділянці присінка попереду вуздечки соромітних губ помітна ямка присінка піхви (fossa vestibuli vaginae). Між клітором і отвором піхви на вершині невеликого сосочка відкривається зовнішнє вічко сечівника (ostium urethrae externum). З боків від зовнішнього вічка сечівника відкриваються при сечівникові протоки (ductus paraurethrales). 18. Молочні залози: топографія, будова: описати і продемонструвати на препаратах. Грудь (mamma) статевозрілої (що не народжувала) жінки має вигляд більш або менш правильної півкулі, розміщеної на передній поверхні m. Pectoralis major і частково на m. serratus anterior між 3 і 4 (рідше 7) ребрами. Власне молочна залоза, яка складає основу жіночих грудей, називається тілом молочної залози (corpus mammae) і являє собою щільне тіло у формі опуклого диска, оточене шаром жиру (capsula adiposa). Тіло молочної залози складається з 15 – 20 окремих конусоподібних часток. Кожна частка складається з часточок (lobuli mammae). Кожна часточка складається з альвеол. 19. Чоловічі статеві органи: класифікація. Чоловіча статева система складається з внутрішніх чоловічих статевих органів (systema genitalia maskulina interna): яєчка (testis), над’яєчка (epididymis), сім’явиносної протоки (ductus deferens), пухирчастої залози (glandula vesiculosa), передміхурової залози (prostata), цибулино – сечівникової залози (glandula bulbourethralis) і сімяного канатика (funiculus spermaticus) та зовнішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculine externa): калитки (scrotum) і статевого члена (penis). 20. Джерела і механізми розвитку яєчка. Стадії розвитку яєчка. Вади розвитку яєчка. Яєчка починають утворюватися на 6 тижні ембріогенезу. Від обох статевих валиків у кожну первинну нирку вростають тяжі епітеліальних клітин – статеві шнури, у товщі яких містяться гоноцитобласти. Зі статевих шнурів утворюються звивисті і прямі сім’яні трубочки, а також сітка яєчка. З мезонефральної протоки розвивається протока над’яєчка, сім’явиносна і сім’явипорскувальна протоки, а також пухирчаста залоза. Вади розвитку: Бувають випадки, коли одне чи обидва яєчка недорозвинені, або їх немає в калитці у зв’язку з затримкою їх опускання. Затриматися в порожнині таза або в пахвинному каналі може одне яєчко чи навіть обидва яєчка (крипторхізм). Іноді під час опускання яєчко залишається в незвичному місці – у черевній порожнині, під шкірою промежини або навіть під шкірою в ділянці зовнішнього кільця стегнового каналу – підшкірного розтвору. 21. Процес опускання яєчка. Вади розвитку яєчка. Оболонки яєчка. Яким шарам передньої черевної стінки вони відповідають? Опускання статевих залоз – яєчок і яєчників (descensus testis et ovarium)забезпечує статево – пахвинна зв’язка (lig. genitoinguinale), яка містить гладкі міозит і еластичні волокна. У чоловіків ця зв’язка називається напрямною зв’язкою яєчка (gubernaculum testis). На 3–му місяці внутрішньоутробного розвитку (ще до початку опускання яєчка) на місці майбутнього глибокого пахвинного кільця утворюється випин очеревини – піхвовий відросток яєчка (pricessus vaginalis testis). Порожнина піхвового відростка через відносно широкий отвір сполучається з очеревинною порожниною. Яєчко поступово опускається заочеревинно по шляху, прокладеному піхвовим відростком. В кінці 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку яєчко опускається у клубову ямку, упродовж 5-го місяця воно просувається до глибокого пахвинного кільця, протягом 7-го місяця проходить через пахвинний канал і опускається в калитку. Після цього ближча (проксимальна) ділянка піхвового відростка зростається, а пахвинний канал звужується. З кінцевої частини піхвового відростка утворюються пристінкова і нутрощева пластинки піхвової оболонки яєчка. 19. Джерела і механізми розвитку над’яєчка, сім’явиносної протоки і сім’яного пухирця. Вади розвитку. З мезонефральної протоки розвивається протока над’яєчка, сім’явиносна і сім’явипорскувальна протоки, а також пухирчаста залоза. Вади розвитку:У яєчках дуже мінлива кількість часточок і виносних проточок. Іноді одна чи обидві сім’явипорскувальні протоки відкриваються не в сечівник на сім’яному горбку, а в збільшений передміхуровий мішечок (у чоловічу маточку). 20. Джерела і механізми розвитку передміхурової залози і цибулинно-сечівникових залоз. Передміхурова залоза починає формуватися на 10 – 12-му тижні внутрішньоутробного розвитку з епітеліальних виростів зачатка сечівника у прилеглу мезенхіму. Із 40 – 50 епітеліальних тяжів утворюються часточки передміхурової залози з залозистими структурами. Пізніше з мезенхіми виникають м’язові – сполучнотканинні елементи. Цибулино – сечівникові залози розвиваються з епітеліальних виростів губчастої частини сечівника. 21. Джерела і механізми розвитку зовнішніх чоловічих статевих органів. Вади розвитку. На третьому місяці внутрішньоутробного розвитку людини попереду від відхідникової (клоакальної)мембрани на передньонижній стінці сечово – статевої пазухи з мезенхіми виникає статевий горбок (tuberculum genitale). Позаду від цього горбка в напрямку до відхідника поздовжньо розташована сечово – статева борозна (sulcus urethralis). Через цю цілину відкривається назовні сечово – статева пазуха. Сечово – статева борозна обмежована з боків статевими складками (plicae genitales). З боків ід статевого горбка і статевих складок утворюється півмісяцеве підвищення шкіри і підшкірної клітковини – статеві валики (tori genitales), які ще називаються губно – калитковими горбами. Усі ці структури є індиферентними зовнішніми статевими органами, з яких надалі розвиватимуться зовнішні чоловічі та жіночі статеві органи. При розвитку особини чоловічої статті статевий горбок швидко росте і подовжується, перетворюючись на печеристі тіла статевого члена. Статеві складки також ростуть, сечово – статева борозна поглиблюється і перетворюється в жолобок, а в результаті зрощення його країв утворюються чоловічий сечівник і губчасте тіло статевого члена. У процесі росту статевого члена зовнішнє вічко чоловічого сечівника поступово пересувається в дистальний кінець. Місце зрощення статевих складок зберігається у вигляді шва статевого члена. Статеві валики ростуть, зближаються і зростаються по серединній лінії, утворюючи калитку. На місці зрощення статевих валиків утворюється шов калитки. 22. Джерела і механізми розвитку чоловічого сечівника. Вади розвитку. Вади розвитку: У сечовому міхурі трапляються різноманітні випадання його стінки. Дуже рідкісною вадою розвитку сечового міхура є розчеплення його передньої стінки, що зазвичай супроводжується незрощенням лобкових кісток – ектопія сечового міхура. При цьому порожнина сечового міхура відкривається назовні. При подвоєнні сечоводів у сечовому міхурі збільшується відповідно число вічок. 23.Які органи статевої системи розвиваються з мезонефральної протоки? З мезонефральної протоки у чоловіків розвивається протока над’яєчка , сім’явиносна і сім’явпорскувальна протоки , пухирчаста (сім’яна ) залоза. У жінок : Повздовжня протока надя’єчника 24. Що розвивається з канальців мезонефроса? У чоловіків:З краніального віддділу – Виносні протоки яєчка, привісок над’яєчка. З каудального відділу – проточки привіска яєчка У жінок: З краніального віддділу – над’яєчник. З каудального відділу – прияєчник. 25. Що розвивається у чоловіків і жінок зі статевого валика та статевого горбка ? У чоловіків: А)Зі статевого валика – калитка Б)Зі статевого горбка – Печеристі тіла статевого члена У жінок: А) Зі статевого валика – Великі соромітні губи Б)Зі статевого горбка – Клітор 26. Яєчко : топографія, зовнішня будова? Парний орган, має яйцеподібну форму, розташоване в калитці. Має два кінці: верхній кінець та нижній кінець. Поверхні: Бічна та присередня. До заднього краю прилягає над’яєчко. На верхньому кінці є невеликий відросток – привісок яєчка appendix testis (привісок морганьї) Поверхня гладка, блискуча. Ззовні яєчко вкрите білковою оболонкою під якою розташована паренхіма яєчка. Оболонки: Шкіра, М’язиста оболонка, зовнішня сім’яна фасція, фасція м’яза , що тримає яєчко у підвішеному стані , м’яз, що тримає яєчко у підвішеному стані, внутрішня сім’яна фасція, піхвова оболонка яєчка |