Анатомія модульні питання. Модульні питання. Модуль Травна система Класифікація внутрішніх органів
 Скачать 1.07 Mb.
|
|
20. Зовнішнє вухо: вушна раковина, будова, функції;описати і продемонструвати на препаратах Вушна раковина(auricular) утв. еластичнимхрящем. Вільний край – завиток (helix), спередувід завитка – протизавиток (antihelix), між ними – човен (scapha); спередувідпротизавитка раковина вуха, на їїдні - зовнішнійслуховийотвір, щопродовжується у зовнішнійслуховийхід. Внизу відпрозавиткапротикозелок (antitragus), спередувідякогокозелок (tragus), між ними – міжкозелковавирізка (incisuraintertragica).Вушна раковина сприяє концентрації звуків, бере участь в обмеженні потоку звукових сигналів та ототопіці (визначенні напрямку звуків). 21. Зовнішнє вухо: зовнішній слуховий хід, частини, межі, будова. Зовнішній слуховий хід(meatusacusticusexternus): зовнішня (хрящова) і внутрішня (кісткова) частина, два згини (S-побідний хід). Починається зовнішнім слуховим отвором (porusacusticusexternus), закінчується сліпо барабанною перетинкою (membranatympanica). Вкритий шкірою, містить волосяні фолікули, сальні та сірчані (glandulaeceruminosae) залози. 22. Барабанна перетинка: топографія, частини, будова, функції. Барабанна перетинка (membranatympanica)відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Складається з двох шарів колагенових волокон, розташованих радіально (зовнішній шар) і циркулярно (внутрішній шар). У центрі – пупок барабанної перетинки (umbomembranaetympanicae) (місце прикріплення ручки молоточка). Завдяки тому, що коливання барабанної перетинки швидко загасають, вона майже не спотворює форму звукової хвилі. 23. Середнє вухо: частини, назвати і продемонструвати на препаратах. Складається з барабанної порожнини (cavitastympani), слухової труби (tubaauditiva), слухових кісточок (ossiculaauditus) та комірок соскоподібного відростка скроневої кістки. Барабанна порожнинамає шість стінок: передня – сонна, задня – соскоподібна, верхня – покрівельна, нижня – яремна, присередня – лабіринтна, бічна – перетинчаста. Сполучається з соскоподібною печерою та соскоподібними комірками, що вкриті слизовою оболонкою. Слухова труба:дві частини – кісткова і хрящова, на межі частин – перешийок. Сполучає барабанну порожнину з носоглоткою. Слухові кісточки: молоточок (malleus), коваделко (incus), стремінце (stapes). 24. Барабанна порожнина: топографія, стінки, сполучення, вміст; описати і продемонструвати на препаратах. Барабанна порожнина(cavitastympani) розміщена всередині кам’янистої частини скроневої кістки, має шість стінок: передня – сонна, задня – соскоподібна, верхня – покрівельна, нижня – яремна, присередня – лабіринтна, бічна – перетинчаста. Сполучається з соскоподібною печерою та соскоподібними комірками, що вкриті слизовою оболонкою.У барабанній порожнині локалізовані два малі скелетні м'язи – м’яз - натягувачбарабанної перетинки (прикріплюється до ручки молоточка) і стремінцевий м'яз (прикріплюється до стремінця біля його головки). 25.Слухові кісточки: топографія, їх частини; суглоби слухових кісточок; м’язи слухових кісточок; описати і продемонструвати на препаратах. Слухові кісточки(ossiculaauditus) : молоточок (malleus), коваделко (incus), стремінце (stapes). Шляхом суглобових з’єднань утв. ланцюжок для проведення звукових коливань від барабанної перетинки до перилімфи присінку. Ручка молоточка з'єднується з барабанною перетинкою. Головка молоточка і тіло коваделка сполучені між собою суглобом(art. incudomallearis) та укріплені зв'язками. Довгий відросток коваделка з'єднаний з головкою стремінця (art. incudostapedalis), основа якого сполучається зі стінкою овального вікна кільцевою зв'язкою.М’язи слухових кісточок: м’яз-натягувач барабанної перетинки (musculustensortympani), стремінцевий м’яз (musculusstapedius). 26.Слухова труба: топографія, частини, сполучення, будова; описати і продемонструвати на препаратах. Слухова труба або Єістахія(tubaauditiva): дві частини – кісткова (має повітроносні комірки) і хрящова (від неї починаються м’яз-натягувач піднебінної занавіски та м’яз-підіймач піднебінної занавіски), на межі частин – перешийок. Сполучає барабанну порожнину з носоглоткоючерез глотковий отвір слухової труби(ostiumpharynguemtubaeauditivae) та барабанний отвір слухової труби(ostiumtympanicumtubaeauditivae), врівноважуючи в ній тиск повітря з довкіллям. 26. Внутрішнє вухо: частини. Внутрішнє вухоабо присінково-завитковий орган: кістковий (labyrinthusosseus) та перетинчастий (labyrinthusmembranaseus) лабіринти, між ними щілина, заповнена перилімфою. Перетинчастий лабіринт - це замкнута система порожнин і каналів, заповнених ендолімфою. Кістковий лабіринт: присінок (vestibulum), три півколових канали (canalssemicirculares) і завитка (cochlea). 27. Кістковий лабіринт: частини, назвати і продемонструвати на препараті. Кістковий лабіринт: присінок (vestibulum), три півколових канали (canalssemicirculares) і завитка (cochlea). 28. Кістковий лабіринт: півколові канали, їх топографія, частини, сполучення, будова, функції. Півколові канали (canalessemicercularis): передній, задній, бічний. Знаходяться у трьох взаємоперпендикулярних площинах позаду присінка. Кожен канал має дві ніжки, суміжні ніжки переднього та заднього каналів утв. спільну кісткову ніжку (crusosseumcommune). Одна з ніжок кожного каналу відкривається кістковою ампулою (утв. три ампульні ніжки (crusaosseaampularia)). Задня ніжка бічного каналу – проста (crusosseumsimplex). 29. Кістковий лабіринт: присінок, його топографія, стінки, рельєф внутрішньої поверхні, сполучення, функції. Присінок (vestibulum) - овальна порожнина, займає центральне положення, сполучена з півколовими каналами ззаду і завиткою - спереду. На бічній стінці – 2 вікна (присінка і завитки), на присередній –еліптичний, кулястий та завитковий закутки, що пронизані решітчастими плямами(проходять волокна пристінкового нерва). На дні –внутрішній отвір канальця присінка. Задня стінка – 5 отворів півколових каналів. Спереду присінок продовжується у спіральний канал завитки (canalisspiraliscochleae). 30. Кістковий лабіринт: завитка: топографія, будова, сполучення, функції. Завитка (cochlea)утв. спіральним каналом завитки (canalisspiraliscochlea). Має основу завитки (basiscochleae), купол завитки (cupulacochleae), веретено (стрижень) (modiolus). Основа веретена має отвори, через них проходять волока завиткового нерва. У спіральний канал випинає кісткова спіральна пластинка, яка має гачок (hamuluslaminaespiralis). Гачок обмежує отвір завитки, крізь який сполучаються сходи присінка (scalavestibule) та барабанні сходи (scalatympani). 31. Перетинчастий лабіринт: топографія, частини. Перетинчастий лабіринт(labyrinthusmembranaseus) залягає всередині кісткового, відокремлений від нього перилімфою, що заповнює периліфматичний простір; заповнений ендолімфою. Має три частини: присінковий лабіринт (labyrinthusvestibularis), півколові протоки (ductussemicirculares) , завиткова протока (ductuscochlearis). 32. Перилімфатичний простір, утворення, вміст, сполучення. Перилімфатичний простір(spatiumperilynphaticum) — порожнина між стінками перетинчастого і кісткового лабіринтів внутрішнього вуха.Він заповнений перилімфою і сполучнотканинними перегородками (утримують перетинчастий лабіринт). Перилімфа відтікає зі перилімфатичного просторучерез водопровід завитки (aqueductuscochleae). 33. Ендолімфатичний простір: утворення, вміст, сполучення. Знаходиться всередині перетинчастого лабіринту. Заповнений ендолімфою. Ендолімфатичний простір завитки є замкненим каналом. 34. Перетинчастий лабіринт: присінковий лабіринт, його частини, топографія, будова, функцї. Присінковий лабіринт(labyrinthusvestibularis)складається з маточки (utriculus) та мішечка (sacculus). У маточку відкриваються п’ять перетинчастих півколових протоків. Мішечок та маточка сполучені маточково-мішечковою протокою (ductusutriculosaccularis), яка продовжується в ендолімфатичну протоку (ductusendulymphaticus). З іншого боку мішечок продовжується у завиткову протоку крізь сполучну протоку (ductusreuniens). Плями маточки та мішечка є рецепторами, що сприймають гравітацію, статичне положення та рухи тіла. 35. Перетинчастий лабіринт: півколові протоки, їх топографія, частини, будова, функції. Розрізняють передню, задню та бічну півколові потоки. Кожна протока має перетинчасту ампулу (ampullamembranacea). Трьома ампулами, спільною та простою перетинчастою ніжками протоки впадають в маточку. На внутрішній поверхні протоки – ампулярний гребінь (cristaampullaris). Він вкритий колосковими сенсорними клітинами,волоски занурені в драглистий купол (cupula). Гребінці сприймають кутове прискорення, силу зміни швидкості. 36. Перетинчастий лабіринт: завитковий лабіринт, стінки, їх будова, функції Завиткова протока(ductuscochlearis) знаходиться у спіральному каналі завитки. Закінчується купольним сліпим кінцем (caecumcupulare). Присінковий сліпий кінець (caecumvestibulare) сполучається з мішечком через сполучну протоку. На розрізі має трикутну форму: зовнішня стінка зростається з окістям стінки спірального каналу, нижня – основна пластинка – з кістковою спіральною пластинкою, верхня – присінковастінка – найтонша. Над і під завитковою протокою - сходи присінка (scalavestibuli) та барабанні сходи (scalatympani). На основній пластинці – спіральний (кортіїв) орган (organumspirale (Corti)): має сітчасту перетинку на сенсорних клітинах, над ними – покрівельна мембрана. 37. Описати шляхи проходження звукових коливань. Звукові хвилізовнішній слуховий хідвібрація барабанної перетинкизміщення ручкимолоточкаколивання основи стремінцятиск на перилімфу присінка коливання перилімфи присінкових сходівколивання перилімфи барабанних сходів коливання барабанної стінки та ендолімфи завиткової протоки спіральний орган зміщення покривної перетинки спірального органа розтягнення і згинання волосків волоскових сенсорних клітин волоскові клітини (трансформують механічний рух у нервовий імпульс) 38. Провідні шляхи слухового аналізатора. 39. Провідні шляхи рівноваги (вестибулярного апарата). Рух рідини, що міститься у вестибулярному апараті, що викликається переміщенням тіла, трясінням, хитким, викликає роздратування чутливих волосків рецепторів. Збудження передаються по черепно-мозкових нервах в довгастий мозок, міст. Звідси вони прямують до мозочка, а також до спинного мозку. Цей зв'язок із спинним мозком обумовлює рефлекторні (мимовільні) рухи м'язів шиї, тулуба, кінцівок, завдяки чому вирівнюється положення голови, тулуба, запобігає падінню. При усвідомленому визначенні положення голови збудження поступає з довгастого мозку і моста через зорові горби в кору великого мозку. Вважається, що кіркові центри контролю рівноваги і положення тіла в просторі знаходяться в тім'яній і скроневій частках мозку. Завдяки кірковим кінцям аналізатора можливий усвідомлений контроль рівноваги і положення тіла, забезпечується прямоходіння. |