Анатомія модульні питання. Модульні питання. Модуль Травна система Класифікація внутрішніх органів
 Скачать 1.07 Mb.
|
|
72. Оболони головного мозку: назвати, описати і продемонструвати на препаратах. Головний мозок охоплений 3-ма оболонами (ззовні в середину): тверда, павутинна, м’яка. Тверда мозкова оболона (dura mater encephali) – зовнішня оболона головного мозку, що встеляє черепну коробку і міцно прилягає до кісток мозкового черепа. Побудована оболона з шару еластичних та колагенових волокон. У ділянці великого потилчного отвору оболона зрощується з його краями і продовжується у тверду оболонку спинного мозку. Внутрішня поверхня твердої оболони гладенька і прилягає до павутинної оболонки. Павутинна оболонка (arachnoidea mater encephali) – тонка напівпрозора сполучнотканинна перетинка,що позбавлена судин. Вона вкриває відділи головного мозку, не заходячи в глибину його борозен та щілин. Між павутинною і м’якою оболонкою є під павутинний простір (spatium subarachnoideum). М’яка оболонка – це тонка пластинка, побудована з пухкої сполучної тканини, що містить рясне сплетення кровоносних судин. М’яка оболона прилягає до поверхні головного мозку, заходячи у всі його щілини та борозни, цим самими забезпечуючи його трофіку. 73. Відмінності між твердою оболоною головного і спинного мозку. Тверда оболона головного мозку, на відміну від спинного може утворювати відростки на пазухи, які відділяють одну від одної окремі частини головного мозку. Функція цих відростків полягає у зменшенні ступеня механічного пошкодження тканин головного мозку, внаслідок дії ударного фактора та у зменшенні тиску однієї частини мозку на іншу. 74. Тверда оболона головного мозку та її відростки, описати і продемонструвати на препаратах. Найбільшими відростками твердої оболони головного мозку є: • Серп великого мозку (falx cerebri) – займає середине сагітальне положення. Цей відросток у вигляді серпа у поздовжню мозкову щілину, розділяючи мозкові півкулі. Простягається від півнячого гребеня до внутрішнього потиличного отвору. • Серп мозочка (falx cerebelli) – є немовби продовженням попереднього відростку. Протягається від внутрішнього потиличного виступу до заднього краю великого потиличного отвору, поділяючи мозочок на дві півкулі. • Намет мозочка (tentorium cerebelli) – у вигляді тенту вкриває мозочок. Натягнений від верхніх країв пірамід скроневих кісток до борозен обох поперечних пазух. • Діафрагма сідла (diaphragm sellae) – горизонтальна пластинка, що з’єднує між собою клиноподібні відростки і натягнена над гіпофізарною ямкою турецького сідла. • Стінка трійчастої порожнини (cavitas trigeminalis) – утворена розщепленням твердої мозкової оболонки в ділянці трійчастого втиснення скроневої кістки. У цьому місці залягає вузол трійчастого нерва. 75. Тверда оболона головного мозку : синуси, їх топографія, описати і продемонструвати на препаратах. Пазухи твердої оболонки, sinus durae matris, утворені розщепленням твердої оболони. Вони вистелені ендотелієм та заповнені венозною кров’ю. Окремі пазухи можуть пронизувати судини та нерви. Сукупність пазух формує систему венозних каналів, що сполучаються між собою. Пазухи твердої оболонки головного мозку, sinus durae matris, є венозними каналами, що розміщені у розщепленні листків твердої мозкової оболони. Стінка пазух побудована з неоформленої щільної волокнистої сполучної тканини і вистелена зсередини ендотелієм. У пазухах відсутні клапани, натомість є неповні перегородки. У пазухи впадають усі інші внутрішньочерепні вени. 1. Верхня стрілова пазуха,sinus sagitalis superior, розміщується вздовж верхнього краю мозкового серпа від півнячого гребеня до стоку пазух. По боках верхня стрілова пазуха містить невеликі кишені - бічні лакуни(lacunae laterals). Закінчується на внутрішньому потиличному виступі стоком пазух. 2. Стік пазух,confluens sinuum, розміщений на внутрішньому потиличному виступі, де стикаються верхня стрілова, пряма, потилична та поперечна пазухи. 3. Поперечна пазуха,sinus transverses, лежить в однойменній борозні потиличної кістки між стоком пазух та сигмоподібною пазухою. 4. Сигмоподібна пазуха,sinus sigmoideus, S-подібно вигинається між бічним кінцем поперечної пазухи і яремним отвором. Впадає у верхню цибулину яремної вени. 5. Потилична пазуха,sinus occipitalis, знаходиться у борозні однойменної пазухи потиличної кістки. В ній кров тече від стоку пазух до заднього краю великого потиличного отвору, де потилична пазуха роздвоюється на парну крайову пазуху. 6. Крайова пазуха, sinus marginalis, йде по краю великого потиличного отвору, з’єднує потиличну пазуху ззаду із сигмоподібною пазухою збоку. 7. Нижня стрілова пазуха,sinus sigittalis inferior, проходить дугоподібно спереду назад по нижньому вільному краю серпа великого мозку і впадає у пряму пазуху. 8. Пряма пазуха, sinus rectus,розміщена в місці прикріплення серпа великого мозку до намету мозочка. Утворюється внаслідок злиття нижньої стрілової пазухи та великої вени мозку. 9. Верхня кам’яниста пазуха, sinus petrosus superior, розміщена вздовж верхнього краю кам’янистої частини скроневої кістки, з’єднує печеристу пазуху із сигмоподібною пазухою. 10. Нижня кам’яниста пазуха,sinus petrosus inferior, з’єднує вздовж заднього краю кам’янистої частини скроневої кістки печеристу пазуху з яремним отвором. 11. Клино- тім’яна пазуха, sinus sphenoparietalis, йде від внутрішньої поверхні тім’яної кістки позаду вінцевого шва вздовж вільного краю малих крил клиноподібної кістки до печеристої пазухи. 12. Печериста пазуха, sinus cavernosus,парна, розміщена з обох боків турецького сідла. Порожнина пазухи містить велику кількість перегородок, що надають її внутрішній будові печеристого характеру. Пазуха оточує внутрішню сонну артерію та відвідний нерв, а своєю бічною стінкою – окоруховий,блоковий, очний та верхньощелепний нерви. 13. Передня та задня між печеристі пазухи, sinus intercavernosus anterior/ posterior, розміщені у турецькому сідлі навколо гіпофіза. Вони сполучають між собою печеристі пазухи. 14. Кам’янисто-лускова пазуха, sinus petrosquamosus, - мала пазуха, що йде від кам’янисто-лускової щілини до печеристої пазухи. 77. Шляхи відтоку венозної крові із синусів твердої оболони головного мозку. Венозна кров пазух зливається у сигмоподібну та нижню кам’янисту пазухи і далі крізь яремний отвір до верхньої цибулини яремної вени. У пазухи, у свою чергу, вливаються інші внутрішньочерепні притоки внутрішньої яремної вени. 78. Оболони головного мозку: міжоболонні простори, їх вміст. У нормі надтвердооболонного простору(spatium epidurale) і підтвердооболонного простору( spatium subdurale) не існує, їх поява – наслідок травми або патологічного процесу, що штучно відокремлює павутинну оболону від твердої, а тверду оболонку – від черепа. Між павутинною та м’якою оболонами є підпавутинний простір(м’якооболонний) простір, spatium subarachnoideum (leptomeningeum), заповнений спинномозковою рідиною та пронизаний численними тонкими сполучнотканинними павутинними перекладками(trabeculae arachnoideae), що зв’язують обидві оболонки. 79.Утворення і відтік спинномозкової рідини. Аномалї розвитку оболон головного мозку. Епендимоцити, які вистилають шлуночки мозку, мають локальні структурно-функціональні особливості. Зокрема, вкриваючи судинні сплетення шлуночків, являються складовою структурою гемато-лікворного бар’єра і носять назву хороїдних епендимоцитів. Сецернація спинномозкової рідини(лікворопоез) ворсинчастих сплетень шлуночків головного мозку досягає 350-450 мл на добу, а 50-150 мл продукується тканинами ЦНС і виділяється епендимоцитами інших ділянок. Локально епендимоцити формують так звані органи циркумвентрикулярної системи людини( судинний орган кінцевої пластинки, підслепінний орган, зазаднє поле, шишкоподібна залоза, гіпофіз, а також транзиторні структури – підспайковий орган і парафіз). Структури циркумвентрикулярної системи мають численні зв’язки з нейросекретною системою гіпоталамуса та регулюють хімічний склад і тиск спинномозкової рідини. Спинномозкова рідина підтримує постійний іонний баланс нейроцитів і нейроглії, виводить продукти метаболізму, переносить нейросекрети, гормони та захищає ЦНС як гідростатичний амортизатор. 80. Підпавутинний простір: утворення, цистерни, сполучення. Між павутинною та м’якою оболонами є підпавутинний простір(м’якооболонний) простір, spatium subarachnoideum (leptomeningeum), заповнений спинномозковою рідиною та пронизаний численними тонкими сполучнотканинними павутинними перекладками(trabeculae arachnoideae), що зв’язують обидві оболонки. Ці сполучнотканинні тяжі та спинномозкова рідина попереджають стиснення мозкових судин, які проходять у під павутинному просторі. Над поверхнею звивин під павутинний простір дуже вузький, капіляроподібний, а над борознами півкуль великого мозку цей простір розширюється. Великі розширення під павутинного простору, так званні цистерни, утворюються в тих місцях, де павутинна оболона перекидається над великими заглибленнями на поверхні головного мозку, натомість м’яка оболона заходить у глибину кожного з цих заглиблень. Описують такі пів павутинні цистерни (cristernae subarachnoideae): 1. Задня мозочкова-мозкова (велика) цистерна, cristerna cerebellomedullaris posterior(magna), непарна – найбільша під павутинна цистерна. Розміщена у заглибленні між мозочком та довгастим мозком. Сполучається з IV шлуночком через його серединний отвір. Забір спинномозкової рідини з цієї цистерни виконується при проведенні підпотиличної пункції. 2. Бічна мозочкова-мозкова цистерна, cristerna cerebellomedullaris lateralis, - невелика парна цистерна, що розміщена з боків мозочка. 3. Цистерна бічної ямки великого мозку, cristerna fossae lateralis cerebri, парна, лежить у бічній ямці та у бічній борозні мозкових півкуль, містить середню мозкову артерію. 4. Мосто-мозочкова цистерна, cristerna pontocerebellaris, парна, розміщена в ділянці мосто-мозочкового трикутника. Сполучається з IVшлуночком через його бічний отвір. 5. Міжніжкова цистерна, cristerna interpeduncularis, непарна, займає міжніжкову ямку та простір перед ніжками мозку. Обмежена спереду зоровим перехрестям, містить задню частину артеріального кола мозку. 6. Оточна цистерна,cristerna ambiens, парна, розміщена збоку від ніжок мозку. 7. Перехресна цистерна,cristerna chiasmatica, непарна, розміщена перед зоровим перехрестям, продовжується ззаду у міжніжкову цистерну, зверху – у цистерну кінцевої пластинки. 8. Цистерна кінцевої пластинки, cristerna laminae terminalis,непарна, розміщена перед кінцевою пластинкою, сполучається з навколо мозолистою цистерною. 9. Навколомозолиста цистерна, cristerna pericallosa, непарна, вузька, простягується у поздовжній мозковій щілині вздовж передньоверхньої поверхні мозолистого тіла. 10. Чотиригорбкова цистерна(цистерна великої вени мозку), cristerna quadrigeminalis(cristerna venae magnae cerebri), непарна, розміщена над чотиригорбковою пластинкою між валком мозолистого тіла та верхньою поверхнею мозочка, містить велику вену мозку і шишкоподібну залозу. 81. Провідні шляхи ЦНС: визначення, класифікація. Провідні шляхи центральної нервової системи Асоціативні Комісуральні Проекційні Довгі Короткі Висхідні Низхідні Інтероцептивні Пропріоцептивні Екстрапірамідні Екстероцептивні Пірамідні 82. Соматосенсорні шляхи свідомої чутливості : шлях епікритичної чутливості. (свідомої пропріоцептивної чутливості). Кіркового напрямку (усвідомлене м’язово-суглобове чуття від тулуба, шиї, кінцівок) поділяються на 2 пучки: тонкий пучок (шлях Голля) (fasciculus gracillis) проводить імпульси від нижніх кінцівок і нижньої частини тулуба; та клиноподібний пучок (Бурдаха) (fasciculus cuneatus) – проводить імпульси від верхніх кінцівок, верхньої частини тулуба та шиї. Псевдоуніполярний нейрон (І нейрон) – тонке ядро (nucl. Gracillis) та клиноподібне ядро (nucl. Cuneatus) (ІІ нейрон) – Внутрішні дугоподібні волокна(fibrae arquatae internae) – приcередня петля (lemniscus medialis) – латеровентральна група таламуса (ІІІ нейрон) – Таламо-кірковий шлях ( tractus thalamocoticalis) (IV нейрон) – Дорзальні зовнішні дугоподібні волокна(fibrae arquatae externae dorsales) – вентральні зовнішні дугоподібні волокна (fibrae arquatae externae ventrales). 83. Соматосенсорні шляхи свідомої чутливості :шлях протопатичної чутливості (больової і температурної чутливості). Складається з ланцюга трьох послідовно розміщених нейронів. Тіло першого лежить у спинномозковому вузлі. Його дендрит тягнеться від рецептора, що розташовується у шкірі або слизовій і сприймає біль, тепло, холод. Центральний відросток І нейрона у складі задніх корінців спинномозкових нервів досягає задніх рогів спинного мозку. У задніх рогах лежить тіло другого нейрона, на якому синапсом закінчується аксон І нейрона. Аксон ІІ нейрона зразу ж у спинному мозку переходить на протилежний бік через передню сіру спайку і тягнеться вверх у складі бічного канатика. У стовбурі головного мозку бічний спинномозковий-таламічний шлях проходить через довгастий мозок позаду ядра оливи, через задню частину моста, через покрив середнього мозку у складі спинномозкової петлі і досягає таламуса. У таламусі аксон ІІ нейрона переключається за допомогою сина пса на ІІІ нейрон. Аксон ІІІ нейрона йде через задню ніжку внутрішньої капсули і досягає нейронів мозкової кори за центральної звивини тім’яної частки, де розміщений кірковий центр аналізатора загальної чутливості. 84. Соматосенсорні шляхи свідомої чутливості: :шлях протопатичної чутливості (тактильної чутливості). Нервовий ланцюг цього шляху скаладається з трьох нейронів. Тіло першого розміщене у спинномозковому вузлі. Периферійний відросток цього псевдо уніполярного нейрона йде до шкіри і закінчується специфічним рецептором, який сприймає дотик і тиск, а цетральний відросток у складі заднього корінця спинномозкового нерва прямує до задніх рогів спинного мозку, де він переключається на другий нейрон. Аксон ІІ нейрона відразу переходить на протилежну половину спинного мозку і досягає переднього канатика. В складі переднього канатика спинного мозку волокна переднього спинномозково-таламічного шляхи проходять через усі вище розміщені сегменти спинного мозку, проходять через довгастий мозок, міст та середній мозок, приєднуючись збоку до при середньої петлі і досягають таламуса. У таламусі аксон ІІ нейрона контактує з третім нейроном. Аксон ІІІ нейрона досягає зацентральної звивини тім’яної частки, прийшовши через задню ніжку внутрішньої капсули.
86. Соматосенсорні шляхи несвідомої чутливості ( пропріоцептивної чутливості мозочкового направлення). 87. Низхідні провідні шляхи: класифікація. Низхідні проекційні шляхи складаються із сукупності двонейронних нервових ланцюгів. Ці шляхи отримують назву за місцем розташування тіла першого нейрона нервового ланцюга та місця, де закінчується його аксон. Низхідні проекційні шляхи поділяють на дві великі групи – пірамідні (забезпечуються вольові (свідомі) рухи. Вони поділяються на кірково-ядрові та власне пірамідні шляхи, які проходять крізь піраміди довгастого мозку) та екстра пірамідні (об’єднують в одну групу усі низхідні шляхи, що не ввійшли до пірамідних шляхів. Передаються імпульси, що підтримують тонус м’язів, забезпечують безумовно рефлектору рівновагу тіла людини та виконання несвідомих рухів). 88. Пірамідні шляхи: кірково-спинномозковий шлях. Передній та бічний, починаються від великих пірамідних клітин мозкової кори – Беца. Аксони І нейронів проходять послідовно через передній відділ задньої ніжки внутрішньої капсули, середню частину основи ніжки мозку, передню частину моста і досягають пірамід довгастого мозку. У пірамідах бічний і передній шляхи розходяться. Волокна бічного пірамідного шляху переходять на протилежний бік (90%) і утворюють перехрестя пірамід. Волокна переднього пірамідного шляху продовжуються у спинний мозок без перехрестя. Аксони І нейрона бічного кірково –спинномозкового шляху після перехрестя йдуть вниз у складі переднього канатика спинного мозку, вони переходять на протилежну половину спинного мозку у своєму кінцевому відрізку перед самим закінченням на мотонейроні передніх рогів спинного мозку. Аксони других нейронів пірамідних шляхів виходять із спинного мозку у складі передніх корінців спинномозкових нервів іпрямують до скелетних м’язів тулуба та кінцівок. 89. Пірамідні шляхи: кірково-ядерний шлях. Починається від мозкової кори. Тіла перших нейронів являють собою клітини Беца. Аксони І нейронів кірково-ядерного шляху проходять через коліно внутрішньої капсули, середню частину основи ніжки мозку, переходять на протилежний бік у межах стовбура мозку, утворюючи часткове перехрестя, і закінчується синапсами на тілах других нейронів, що залягають у рухових ядрах черепних нервів. Аксони ІІ нейронів у складі відповідних черепних нервів прямують до скелетних м’язів голови та шиї. 90. Екстрапірамідна рухова система: центри, функції. Терміном екстра пірамідна система визначаються моторні шляхи, які не проходять через піраміди довгастого мозку. Екстрапірамідна система складається з еферентних шляхів і включає низку підкіркових та стовбурових утворів: хвостате ядро, лушпину, латеральну та медіальну бліді кулі, субталамічне ядро, червоне ядро, чорну речовину. Основні функції: міостатична функція, або по-іншому функція регуляції тонусу м’язів; участь в реалізації так званих психорефлексів;.участь в реалізації складних рефлекторних рухів оріентовного та захисного характеру, які виникають інстинктивно, без участі свідомомсті; Участь в реалізації завчених, стереотипних, автоматизованих дій. |