Анатомія модульні питання. Модульні питання. Модуль Травна система Класифікація внутрішніх органів

• Название: Модульні питання. Модуль Травна система Класифікація внутрішніх органів
• Анкор: Анатомія модульні питання.docx
• Дата: 15.02.2017
• Размер: 1.07 Mb.
• Имя файла: Анатомія модульні питання.docx
• Тип: Документы; #2736
• страница: 10 из 14

24.

На розрізах біла та сіра речовина утворює дерево життя. Сіра речовина – кора мозочка та 4 пари ядер: ядро вершини(шатра) fastigii, кулясте ядро globosus, коркоподібне ядро emboliformis, зубчасте ядро dentatus.

25. Филогенез: клаптик і вузлик archicerebellum (рівновага), червяк paleocerebellum (тонус, подолання тяжіння і інерції), півкулі мозочка neocerebellum (координація рухів).

Ядро вершини(шатра) fastigii - archicerebellum, кулясте ядро globosus i коркоподібне ядро emboliformis - paleocerebellum, зубчасте ядро dentatus - neocerebellum.

Функції мозочка: підкірковий центр пропріоцептивної чутливості, центр екстрапірамідної системи ( тонус м’язів, подолання тяжіння, інерції), рефлекторна координація рухів і рівноваги, вегетативний центр (адаптаційно-трофічна функція). Забезпечення мозочкової корективи рухових актів.

1. Мозочок: класифікація білої речовини; описати і продемонструвати на препаратах

Мозочок має тіло та три пари мозочкових ніжок, які зв'язують його з іншими відділами головного мозку. Тіло мозочка, corpus cerebelli, складається з двох півкуль та черв'яка, розташованого між ними.

Півкулі мозочка, (hemispheria cerebella), знизу відділяються одна від одної долинкою мозочка (valleculae cerebelli), в якій розміщена цибулина мозку. Півкулі та черв'як мозочка вкриті численними і різними за глибиною щілинами мозочка (fissura cerebelli). Між щілинами розміщені вузькі листки мозочка (folia cerebelli). Глибокі щілини поділяють мозочок на частки та часточки. Найбільшими серед часток мозочка є передня і задня.

Передня частка мозочка, lobus cerebelli anterior, менша від задньої і відділена від неї першою щілиною (fissura prima). Передня частка мозочка майже повністю складається з чотирикутної часточки (lobulus quadrangularis), яка доповнена спереду центральною часточкою (lobulus centralis). У півкулях мозочка центральна часточка представлена крилом центральної часточки (ala lobuli centralis).

Задня частка мозочка, lobus posterior cerebelli, складається з таких часточок (зверху вниз): простої часточки, або задньої частини чотирикутної часточки (lobulus simplex), верхньої півмісяцевої часточки (lobulus semilunaris superior), нижньої півмісяцевої часточки (lobulus semilunaris inferior), тонкої часточки (lobulus gracilis), двочеревцевої часточки (lobulus biventer), мигдалика мозочка (tonsilla cerebelli). Друга щілина, fissura secunda, відділяє зверху мигдалик мозочка від решти задньої частки мозочка. Горизонтальна щілина, fissura horisontalis, відділяє верхню півмісяцеву часточку від нижньої.

Черв'як мозочка, vermis поділений щілинами на такі колу зверху вниз): язичок. ;ro.j (центральної часточки), culm declive, листок черв'яка, fol горб черв'яка, tuber vermis, черв'яка, pyramis vermis, язичок черв uvula vermis, вузлик, nodulus.

2. Мозочок: склад верхніх мозочкових ніжок.

Мозочкові ніжки, pedunculi cerebellaris, парні, складаються з волокон, що з'єднують мозочок з іншими відділами головного мозку.

Верхня мозочкова ніжка, pedunculus cerebellaris superior, зв'язує мозочок з середнім мозком. Ця ніжка містить волокна, що йдуть від зубчастого ядра мозочка до червоного ядра середнього мозку (зубчасто-червоноядрові волокна) та до ядер таламуса (зубчасто-таламічний шлях), а також волокна переднього спинномозково-мозочкового шляху. Між верхніми мозочковими ніжками натягнений верхній мозковий парус, velum medullare superius, який з'єднується посередині з язичком мозочка.

3. Мозочок: склад нижніх мозочкових ніжок.

Нижня мозочкова ніжка, pedunculus cerebellaris inferior, зв'язує мозочок із довгастим мозком і складається з двох тіл: мотузкового і білямотузкового. Мотузкове тіло, corpus restiforme, розміщене ближче до довгастого мозку і містить аферентні волокна, що йдуть до мозочка від спинного мозку (задній спинномозково-мозочковий шлях), від оливи довгастого мозку (оливо-мозочковий шлях) та від дугоподібних ядер довгастого мозку через зовнішні дугоподібні волокна. Білямотузкове тіло, corpus juxtarestiforme, розміщене ближче до мозочка і містить сполучні волокна між власними ядрами і корою мозочка. Між нижніми мозочковими ніжками натягнений нижній мозковий парус, velum medullare inferius, який з'єднується з вузликом, клаптиком та клаптиковою ніжкою мозочка.

4. Мозочок: склад середніх мозочкових ніжок.

Середня мозочкова ніжка, pedunculus cerebellaris medius, - найбільша з мозочкових ніжок, зв'язує мозочок з мостом. Вона містить волокна мосто-мозочкового шляху.

5. Передній мозок: його похідні, продемонструвати на препараті.

Передній мозок (prosencephalon) первинний мозковий міхур, який розчленовується на кінцевий(telencephalon) і проміжний мозок(diencephalon).

6. Проміжний мозок: частини ( за Міжнародною анатомічною номенклатурою – Український стандарт); описати і продемонструвати на препаратах.

За Міжнародною анатомічною номенклатурою diencephalon поділяється на:

епіталамус, таламус, субталамус (підталамічне ядро, навколозональні ядра поля, невизначена зона), метаталамус і гіпоталамус.

Epithalamus – розміщений позаду таламусу; до нього відносяться: повідцеві трикутники, повідці та шишкоподібна залоза.

Thalamus – це велике, утворене скупченням сірої речовини тіло, яке виглядає як горб на бічній стінці ІІІ шлуночка.

Methatalamus. Під подушкою таламуса розміщені складові частини метаталамуса у вигляді довгастих незначної величини, білого кольору горбків- при середнього колінчастого тіла і бічного колінчастого тіла.

Hypothalamus – об’єднує структури, розташовані під гіпоталамічною борозною. Є 2 частини: зорова й нюхова.

7. Проміжний мозок: частини ( за філогенетичним розвитком) описати і продемонструвати на препаратах.

За філогенетичним розвитком diencephalon поділяється на 2 основні групи:

1) Дорсальну (філогенетично молодшу)-thalamencephalon – центр аферентних шляхів. У свою чергу складається з 3 частин: таламуса, епіталамуса і метаталамуса.

Thalamus – це велике, утворене скупченням сірої речовини тіло, яке виглядає як горб на бічній стінці ІІІ шлуночка.

Methatalamus. Під подушкою таламуса розміщені складові частини метаталамуса у вигляді довгастих незначної величини, білого кольору горбків- при середнього колінчастого тіла і бічного колінчастого тіла.

Epithalamus – розміщений позаду таламусу; до нього відносяться: повідцеві трикутники, повідці та шишкоподібна залоза.

2) Вентральну (філогенетично старшу)-hypothalamus – вищий вегетативний центр.

8. Таламічний мозок: частини, описати і продемонструвати на препаратах.

9. Таламус: зовнішня будова, описати і продемонструвати на препаратах; ядра таламуса, їх функціональне значення.

Thalamus – це велике, утворене скупченням сірої речовини тіло, яке виглядає як горб на бічній стінці ІІІ шлуночка і відмежовується від структур гіпоталамуса дугоподібною гіпоталамічною борозною(sulcus hypothalamicus), що проходить по цій стінці.

Задній потовщений кінець таламуса зветься подушкою (pulvinar) передній його кінець закінчується невеликим підвищенням таламічним переднім горбком (tuberculum anterius thalamicum). Таламус має дві вільні поверхні (присередню верхню), що мають опуклу форму і обернені в порожнину шлуночків. Присередня поверхня таламуса обернена у порожнину III шлуночка і віділена від верхньої поверхні таламічною мозковою стрічкою(stria medullaris thalаmica) Ця стрічка є продовженням нервових волокон склепіння і переходить ззаду у повідки епіталамуса. Верхня поверхня таламуса обернена у порожнину бічного шлуночка і обмежена при середньо таламічною мозковою стрічкою, а збоку кінцевою стрічкою бічного шлуночка. Інші поверхні таламуса вкриті білою речовиною мозкових півкуль.

10. Метаталамус: частини, їх функціональне значення; описати і продемонструвати на препаратах.

Скадові частини метаталамуса. або зазоровогорбової ділянки(metathalamus) - присереднє та бічне колінчасті тіла розміщені під подушкою таламуса. Присередис колінчасте тіло (corpus geniculatum mediale) є підкірковим центром слуху, в ньому закінчується частина волокон слухового шляху. Присереднє колінчасте тіло з'єднується ззаду з нижніми горбками покрівельної пластинки середнього мозку через ручки цих горбків. Бічне колінчасте тіло (corpus geniculatum laterale) є підпірковим центром зору нарівні з подушкою зорового горба, де закінчується частина волокон зорового шляху. Бічне колінчасте тіло з'єднується з верхніми горбками пластинки покрівлі середнього мозку через ручки цих горбків. У колінчастих тілах містяться відповідні ядра: бічного колінчастого тіла i дорсальне, вентральне присереднє великоклітинне ядра присереднього колінчастого тіла.

11. Епіталамус: частини, їх функціональне значення; описати і продемонструвати на препаратах.

Епіталамус (або надзоровогорбова ділянка) epithalamus, розміщений позаду дорсального таламуса. Він складається з шишкоподібної залози, повідців та задньої спайки. Шишкоподібна залоза(епіфіз мозку (epiphysis cerebri), лежить на пластинці середнього мозку між верхніми горбками цієї пластинки. Цей орган належить до залоз внутрішньої секреції. Шишкоподібна залоза прикріплюється до таламуса за допомогою повідців.

Повідець, habenula, парна видовжена структура, що з'єднує таламус із шишкоподібним тілом і є продовженням дозаду мозкової стрічки таламуса. У задній частині повідців є розширена пластинка мозкової речовини трикутної форми повідцевий трикутник(trigonum halenulаre). Трикутник повідка відмежований від подушки таламуса повідцевою борозною(stiles habenularis). У глибині трикутника повідка розміщені присередис та бічне повідцеві ядра(mide habenulires medialis et later dis), які належать до структур нюхового мозку.

Під спайкою повідців розміщена задня (епіталамічна) спайка, (соmissura posterior epithalаmica). Вона побудована з незначної кількості комісуральних нервових волокон. мозкових півкуль. Група епендимних клітин, розташованих у стінці третього шлуночка під епіталамічною спайкою, об'єднується під назвою підспайковий орган (organum subcomissurale).

12. Шишкоподібна залоза: топографія, функції; описати і продемонструвати на препаратах.

Шишкоподібна залоза(епіфіз мозку (epiphysis cerebri), лежить на пластинці середнього мозку між верхніми горбками цієї пластинки. Цей орган належить до залоз внутрішньої секреції. Шишкоподібна залоза прикріплюється до таламуса за допомогою повідців.

13. Субталамус: частини, їх функціональне значення.

???????????????????????????


14. Гіпоталамус: частини, зовнішня будова;описати і продемонструвати на препаратах.

Гіпоталамус (Hypothalamus), скадасться з базальних структур проміжного мозку, розміщених нижче рівня гіпоталамічної борозни. На вентральній поверхні гіпоталамуса помітні структури основи мозку, що формують дно III шлуночка зорове перехрестя, зоровий шлях, сірий горб, нейрогіпофіз, соскоподібне тіло.

Зорове перехрестя chiаsma opticum, розміщене позаду кінцевої пластинки мозкових півкуль. Перехрестя має вигляд поперечно видовженої пластинки, бічні кінці якої переходять дозаду у зорові шляхи

Парний зоровий шлях, trаctus optic огинає збоку ніжку мозку і досягає підкіркових центрів зору. Закінчується шлях бічним корінцем (radiх laterаlis) та присереднім корінцем(radiх medialis) у бічному колінчасом тілі метаталамуса та у верхніх горбках середньомозкової покрівлі відповідно.

Сірий горб, tuber cinereum, знаходиться позаду зорового перехрестя і являє собою випин тонкої пластинки сірої речовини на дні III шлуночка. Верхівка сірого горба видовжена у лійку(infundibulum), на кінці якої розміщений нейрогіпофіз.

Нейрогіпофіз (neurohypophysis) є задньою часткою залози внутрішньої секреції – гіпофіза. Iз нейрогіпофіза гормони окситоцин та вазопресин потрапляють у кров.

Парне соскоподібне тіло, соrpus mamillaire, являє собою кулястий утвір діаметром білого кольору близько 0,5 см. Соскоподібні тіла розміщені позаду сірого горба.
15. Гіпофіз: топографія, частини, функції.

Гіпофіз (hypophysis) непарний невеликий утвір овальної форми. Maca якого становить близько 0,5 г, розміри: довжина 8-10 мм, ширина 12-15 мм, висота-5-6 мм. Максимальних розмірів гіпофіз досягає у 20-річному віці, після чого його розміри не змінюються. У жінок під час вагітності гіпофіз значно збільшується і залишається таким після пологів на все життя. Гіпофіз розміщений у турецькому сідлі, прикритий зверху діафрагмою сідла крізь отвір у діафрагмі сідла проходить лійка, яка з'єднує гіпофіз з гіпоталамусом. У гіпофізі розрізняють дві частки передню та задню. Передня частка(аденогіпофіз) (lobus anterior(adenohypophysis), має більші за задню частку гіпофіза розміри. В аденогіпофізі розрізняють 3 основні частини горбову, проміжну та дистальну. Горбова частина оточує лійку. Проміжна частина розміщена на межі з нейрогіпофізом. Дальша(дистальна) частина - найбільша частина аденогіпофіза, що містить заповнені колоїдом фолікули.

Задня частка (нейрогіпофіз) (lobus posterior) є гормонокумулюючою гіпоталамуса. До задньої частки належать лійка та нервова частка. По лійці у складі гіпоталамо-гіпофізного шляху гормони вазопресин та окситоцин від надзорового та пришлуночкового ядер гіпоталамуса потрапляють до нервової частки(lobus nervosus) нейрогіпофіза.
16. Гіпоталамус: ядра, їх топографія, функціональне значення. Гіпоталамо-гіпофізарна система.

У товщі гіпоталамуса сіра речовина групується у вигляді ядер, що розміщені у певних його полях виділяють дзьобове, дорсальне, проміжне бічне та заднє гіпоталамічні поля (area hypothalаmica rostralis/ dorsalis/ intermedia/ lateralis/posterior).

Серед більше ніж 30 ядер гіпоталамуса можна виділити наступні ядра, яким властива гормональна активність. Надзорове ядро (nucleus supraopticus) та пришлуночкове ядро, nucleus paraventricularis, розміщені у дзьобовому гіпоталамічному полі вони містять тіла специфічних нейронів, що продукують гормони вазопресин та окситоцин. Аксони цих нейронів прямують вниз і утворюють супра-оптично-гіпофізний шлях(trаctus supropticohypophysicilis) та паравен-трикулярно-гіпофізний шлях(trаctus paraventricullypophysialis). Продовжуючись вниз, ці шляхи об'єднуються у гіпоталамо-гіпофізний шлях, (trаctus hypothalamohypophysis), що досягає гіпофіза.

Бічні горбові ядра (nuclei tuberalis lateralis), дугоподібне ядро(nuclei arcuatus) i ще кілька ядер, що лежать у проміжному гіпотатамічному полі, секретують у ворітні судини гіпофіза нейрогормони, які регулюють продукцію гормонів передньою часткою гіпофіза.

Окрім регуляції діяльності гіпофіза, ядра гіпоталамуса регулюють діяльність автономної нервової системи (є вишим підкірковим вегетативним центром), регулюють електролітний та водний баланси, температуру тіла, апетит, біоритми, є центральним органом ендокринної системи, який регулює секрецію гормонів.

Контроль за активністю гіпоталамуса здійснюють мигдалеподібне тіло, гіпокамп, дофамінергічні нейрони чорної речовини.
17. Третій шлуночок: розвиток, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препаратах.

Третій шлуночок, ventriculus tertius є порожниною проміжного мозку. Він являє собою щілиноподібний простір, розташований у серединій сагітальній площині між правим та лівим таламусами і заповнений спинномозковою рідиною. Стінки шлуночка вистелені епендимою. У III шлуночку мозку можна виділити 6 стінок - дві бічні, верхню, нижню передню та задню.

Бічна стінка III шлуночка утворена присередніми поверхнями таламуса та гіпоталамуса. По бічній стінці III шлуночка від міжшлуночкового отвору спереду до водопроводу мозку ззаду дугоподібно проходить гіпоталамічна борозна (Монро), (sulcus hypothalamicus) яка є умовною межею між дорсальним та вентральним таламусами.

Верхньою стінкою шлуночка є ворсинчаста основа третього шлуночка (tela choroidea ventriculi tertii), що збоку прикріплена до таламічної мозкової стрічки. З ворсинчастої основи у порожнину шлуночка звисає ворсинчасте сплетення третього шлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii), побудоване з великої кількості переплетених між собою судин.

Нижня стінка, або дно ІІІ шлуночка, утворене в основному структурами гіпоталамуса (сірим горбом, лійкою, зоровим перехрестям, сосочковими тілами), а в задній частині – структурами середнього мозку (передніми відділами ніжок мозку та міжніжковою пронизаною речовиною).

Передня стінка ІІІ шлуночка утворена стовпами склепіння, кінцевою пластинкою та передньою спайкою великого мозку.

1. Півкулі великого мозку: частини, описати і продемонструвати на препаратах.

Півкулі великого мозку(hemispherii cerebri dextrum et sinistrum) з’єднані між собою мозолистим тілом(corpus callosum). До складу кожної півкулі входять:

а) плащ (pallium) – кора великого мозку(cortex cerebri - neoencephalon)

б) біла речовина півкуль(substantia alba hemispherii)

в) базальні ядра(nuclei basales - paleencephalon)

г) нюховий мозок(rhinencephalon – archiencephalon)

Кожна півкуля великого мозку має :

а) три поверхні:верхньобічну, присередню, нижню( facies superolateralis, medialis,inferior)

б) три краї: верхній, нижньоприсередній, нижньобічний( margo superior, inferomedialis,inferolateralis)

в) три полюси: лобовий, потиличний,скроневий(polus frontalis, occipitalis, temporalis)

г) шість часток:лобову, тімяну, скроневу,потиличну, острівцеву, лімбічну(обідкову)( lobus frontalis,parietalis,temporalis,occipitalis,insularis,limbicus)

2. Мозолисте тіло, його топографія, частини, функціональне значення;

Мозолисте тіло( corpus callosum) – сплетення нервових комісуральних та асоціативних волокон, що з’єднує ліву і праву півкулі головного мозку . Знаходиться в глибині поздовжньої щілини( fissura longitudinalis cerebri) . Має три частини:

а) коліно( genu) –передня частина, загинаючись донизу утворює дзьоб(rostrum) і продовжується в тонку пластинку(lamina rostralis), а та далі в кінцеву пластинку(lamina terminalis)

б) стовбур( truncus) – середня

в)валик( splenium) – задня

Функцією мозолистого тіло є передача інформації, накопиченої в корі однієї півкулі, в кіркові області протилежної півкулі