|
|
Коров на Л.Д. Основи правознавства. Навчальний посібник (для студентів технікумів залізничного транспорту) Кременчук 2008 р
Глава 10. Основи соціального права України
10.1. Поняття права соціального захисту та соціального забезпечення.
Ст.1 Конституції України проголосила нашу державу правовою соціальною державою, яка повинна визнавати та забезпечувати основні соціальні права людини і громадянина.
Конституція України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Одним із елементів соціального захисту громадян є соціальне забезпечення (ст..46).
Розвиток і вдосконалення державної політики, спрямованої на забезпечення соціальних прав громадян, неможливий без відповідної галузі права – права соціального захисту.
Право соціального захисту – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина.
Одним із елементів соціального захисту громадян є соціальне забезпечення.
Соціальне забезпечення – це передбачена законодавством система матеріального забезпечення й обслуговування непрацездатних громадян.
Види соціального забезпечення:
пенсії;
соціальна допомога (наприклад, державна допомога сім’ям з дітьми);
пільги (надання права безкоштовного проїзду в громадському транспорті окремим категоріям громадян);
утримання непрацездатних громадян у будинках для старих та інвалідів.
Соціальне забезпечення здійснюється за рахунок спеціальних фондів державного бюджету.
10.2. Правові основи загальнообов’язкового соціального страхування
Загальнообов’язкове соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття;
інші види страхування, передбачені законами України.
Джерела соціального страхування: закони України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням чи похованням”. З 2004р. вступили в дію Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та „Про недержавне пенсійне забезпечення”.
Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають:
особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах держаної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:
тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
необхідності догляду за хворою дитиною;
необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає цю дитину;
карантину, накладеного органами санітарно-епідемічної служби;
тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу;
протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
санаторно-курортного лікування.
Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу).
Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога.
Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні:
дружини (чоловіка)
дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків – за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання – до 23 років;
батька, матері;
діда та баби за прямою лінією спорідненості.
Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних із таким сп’янінням;
за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
10.3. Пенсійне забезпечення
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють пенсійне забезпечення в Україні, є Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закони України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення” (два останні вступили в дію з 2004 року).
Згідно зазначеного закону система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:
перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі солідарна система, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом;
другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат та оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених цим законом.
третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян-роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:
громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли пенсійного віку, визнані інвалідами у встановленому законом порядку;
особи, яким була призначена пенсія (крім соціальних пенсій), за умови, що вони не отримують пенсій з інших джерел.
10.4. Види пенсій за Законом України “Про пенсійне забезпечення”
Пенсія – щомісячна грошова виплата, призначувана непрацездатним громадянам, є основним видом їх соціального забезпечення.
Порядок призначення і виплати пенсій регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” (5 листопада 1991р.) та деякими іншими законами.
Види пенсій:
трудові пенсії. Підставами для призначення трудової пенсії є досягнення певного віку (його звуть пенсійним) і наявність певного стажу роботи. Різновиди трудових пенсій:
пенсія за віком. За загальним правилом, право не пенсію за віком мають чоловіки, що досягли 60 років, і жінки, що досягли 55 років. Друга умова для призначення пенсії за віком – наявність загального трудового стажу:25 років для чоловіків і 20 років – для жінок. Ряд категорій працівників має право на пенсію за віком на пільгових умовах: у таких випадках пенсійний вік і виробничий стаж знижуються;
пенсія за вислугою років. Пенсія за вислугою років призначається, як правило, незалежно від досягнення певного віку. Головна умова – наявність спеціального виробничого стажу. Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що надає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугою років мають військовослужбовці та працівники органів внутрішніх справ, державні службовці, деякі інші категорії працівників:
пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, яка спричинила повну або часткову втрату здоров’я внаслідок:
трудового каліцтва або професійного захворювання;
загального захворювання (в т.ч. каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утримуванні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
2) соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацездатним громадянам, крім інвалідів з дитинства. при відсутності права на трудову пенсію:
інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи;
особам, які досягли віку: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років;
дітям – у разі втрати годувальника;
дітям – інвалідам віком до 16 років. У ст. 93 Закону є певне протиріччя стосовно пенсій інвалідам з дитинства.
10.5. Державна соціальна підтримка сім’ї, материнства й дитинства.
Правове регулювання цього виду соціального забезпечення здійснюється на підставі Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (нова редакція від 22 березня 2001 р.). Закон визначає види державної допомоги сім’ям з дітьми і коло осіб, що мають право претендувати на одержання цієї допомоги.
Види державної допомоги сім’ям з дітьми:
допомога у зв’язку з вагітністю і пологами. Цей вид допомоги виплачується жінкам за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами в розмірі 100 % середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю), але не менш ніж 25 % прожиткового мінімуму для працездатної особи на місяць;
одноразова допомога знагоди народження дитинипризначається в розмірі прожиткового мінімуму для дітей у віці до 3 років і виплачується одному з батьків (усиновителю чи опікуну);
допомога по догляду за дитиноюдо досягнення нею трирічного віку призначається в розмірі прожиткового мінімуму (для дітей у віці до 6 років) і щомісяця виплачується особі, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків, усиновитель, опікун, бабуся, дідусь або інший родич);
допомога на дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням. Цей вид допомоги призначається опікуну або піклувальнику дитини. Розмір допомоги дорівнює різниці між прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку і середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів і пенсій за попередні шість місяців;
допомога малозабезпеченим сім’ям здітьми. Допомога призначається сім’ї з дітьми у віці до 16 років (учнів – до 18 років), якщо середньомісячний сукупний дохід родини нижче прожиткового мінімуму для родини. Розмір допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для родини та її середньомісячним сукупним доходом за попередні шість місяців.
Всі види державної допомоги родинам з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Допомога по вагітності та пологах виплачується за місцем роботи (служби).
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Дайте визначення понять „право соціального забезпечення”, „право соціального захисту”.
Охарактеризуйте види соціального забезпечення.
Дайте характеристику видам пенсій в Україні.
В чому полягає соціальна підтримка сім’ї, материнства, дитинства?
Тестові завдання
Вставте відповідні числа в речення. Пенсії за віком призначаються чоловікам, яким виповнилось ___________ років, стаж роботи __________ років, жінкам віком _____________ років, стаж роботи ____________ років.
Вкажіть основні види пенсій:
соціальна, трудова.
вікова, соціальна.
пенсія по інвалідності, трудова.
Допишіть: Громадяни України мають право на соціальний захист у випадках:
Доповніть схему назвами видів пенсій.
Допомога по тимчасовій втраті працездатності надається застрахованій особі у випадках:
проведення судово-медичної експертизи;
тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
необхідності догляду за хворою дитиною;
примусове лікування, призначеного за постановою суду;
карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби
Глава 11. Основи фінансового права України
11.1. Фінансова діяльність та фінансове право України
Фінансове право— це галузь права, що регулює суспільні відносини в галузі мобілізації, розподілу і використання державних фінансових коштів.
Фінансове право регулює виключно відносини, що виникають у фінансовій діяльності держави: складання, затвердження, виконання бюджету, збір платежів і податків, державне фінансування і кредитування, регулювання грошової і валютної систем та ін.
Фінансове законодавство України — це сукупність нормативно-правових актів, що містять норми фінансового права. До їх числа належать Бюджетний кодекс України (22 червня 2001 р.), Закон України «Про систему оподаткування» (18 лютого 1997 р.), Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (26 грудня 1992 р., з подальшими змінами), Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» (1993 р.) та інші нормативно-правові акти.
Фінансова система Українивключає:
загальнодержавний централізований фонд (Державний бюджет України). За рахунок цих коштів фінансуються Збройні Сили, правоохоронні органи, освіта, охорона здоров'я, культура, соціальний захист населення, охорона природи та інші загально-соціальні справи;
централізовані фонди для окремих територій (місцеві бюджети);
позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд для вживання заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціальному захисту населення та інші фонди);
децентралізовані фонди (фінанси галузей народного господарства, підприємств різних форм власності, установ і організацій);
різні форми кредиту (банківського і державного). Державний внутрішній кредит становить залучення державою вільних коштів населення (шляхом випуску облігацій та інших цінних паперів) з наступним поверненням цих коштів. Державний зовнішній кредит становить запозичення коштів інших держав і міжнародних організацій. Обслуговування зовнішнього кредиту здійснюється в першу чергу. Банківський кредит надається з вільних коштів Національним банком України комерційним банкам;
страхування (наприклад, державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності).
Суб’єктами фінансового права є юридичні та фізичні особи, наділені фінансового правосуб’єктивністю (правоздатність і дієздатність).
Виникнення, зміна чи припинення фінансових правовідносин не відбувається лише за волевиявленням сторін, а зумовлені фінансово-правовим актом.
11.2. Бюджет і бюджетна система
Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів, необхідних для функціонування держави протягом бюджетного періоду.
|
За своєю суттю бюджет - це розпис доходів і видатків держави на один бюджетний період. Він затверджується Верховною Радою і набуває сили закону, який у грошовій формі покладає на державні органи обов'язки по мобілізації коштів та надає повноваження наїх витрачання. Бюджетні відносини в Україні регламентовані Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р.Цей кодекс дає визначення основних термінів, які використовуються у сфері бюджетних відносин, визначає структуру бюджетної системи та її принципи, склад доходів і видатків бюджету, стадії і процедуру бюджетного процесу, його учасників, суб'єктів контролю задодержанням бюджетного законодавства таїхні повноваження, відповідальність за бюджетні правопорушення тощо.
Бюджетна система України складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, якими є бюджети територіальних громад сіл, селищ та їх об'єднань.
Державний бюджет України затверджується Верховною Радою, а місцеві бюджети - місцевими радами, які й контролюють їх виконання.
Сукупність фінансових ресурсів, яка зосереджена у бюджетах усіх рівнів, утворює бюджетні ресурси України.
Джерелами бюджетних ресурсів є платежі господарських організацій та податки з фізичних і юридичних осіб тощо.
Державний і місцевий бюджети можуть складатися з загального і спеціального фондів.
Загальний фонд бюджету включає:
всі доходи бюджету, крім призначених для зарахування у спеціальний фонд. До доходів бюджету належать податкові надходження, доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори і платежі, надходження від штрафів і фінансових санкцій та ін.;
всі витрати бюджету за рахунок надходжень у загальний фонд бюджету. Бюджетні кошти витрачаються на виконання функцій держави, завдань місцевого самоврядування;
фінансування загального фонду бюджету. Цей розділ загального фонду бюджету визначає джерела покриття дефіциту бюджету, а також витрати фінансів, що утворилися внаслідок перевищення доходів бюджету над його витратами.
Спеціальний фонд бюджету включає:
бюджетні призначення на витрати за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;
гранти або подарунки, отримані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
різницю між доходами і витратами спеціального фонду бюджету.
Передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки через зміну в Законі про Державний бюджет України або шляхом ухвалення рішення відповідної ради.
Проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Він має бути поданий до Верховної Ради України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.
Верховна Рада України розглядає проект закону в трьох читаннях і приймає Закон про Державний бюджет до 1 грудня року, що передує плановому.
Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати і стягувати обов'язкові платежі в бюджет відповідно до Закону про Державний бюджет за попередній бюджетний період.
Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Обслуговування бюджетних операцій здійснюється Державним казначейством України.
Контроль за виконанням Державного бюджету покладено на Верховну Раду України. Зокрема, Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України. У випадках, визначених Бюджетним кодексом (наприклад, зміна структури витрат), Верховна Рада має право внести зміни до закону про Державний бюджет. Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту Кабінету Міністрів України про виконання Державного бюджету України.
11.3. Система оподаткування в Україні
Принципи податкової політики України визначені Конституцією, згідно з якою всі види податків встановлюються виключно уповноваженими на те державними органами. Референдум щодо законопроектів з питань податків не допускається. Згідно зі ст. 67 Конституції кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, визначених законом. Громадяни зобов'язані щорічно подавати до податкових адміністрацій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік.
Відносини, що пов'язані з оподаткуванням, регламентовані Законом "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. (в редакції від 18 лютого 1997 р.) та іншими нормативними актами, прийнятими на його основі. Цей закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Податки- це обов'язкові відрахування від прибутків фізичних і юридичних осіб до бюджету держави.
Система оподаткування- це сукупність податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що справляються у визначеному законом порядку.
Під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законодавством про оподаткування.
Ознаками податку є:обов'язковість та примусовість; безоплатність; нецільовий характер, тобто відсутність вказівок щодо мети використання надходжень від певного податку; розподіл надходжень коштів від податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами; безповоротність, тобто кошти, сплачені у вигляді податків, платникам не повертаються.
Встановлення і скасування видів податків і зборівта пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України. Ставки загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, а ставки місцевих податків і зборів встановлюються Верховною Радою АРК та місцевими радами і не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Платниками податків і зборів є фізичні та юридичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки ізбори.
За правовим статусом платники податків поділяються на національних платників (резидентів) та іноземних платників (нерезидентів).
Об'єктами оподаткуванняє доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб тощо.
Всі податки і збори поділяються на:
Загальнодержавні податки і збори:
|
Місцеві податки і збори:
|
Податки на прибуток підприємства
Акційний збір
Мито
Державне мито
Податок на промисел
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
Податок на додану вартість
Податок на доходи фізичних осіб
Податок на нерухоме майно
Податок на землю
Збір на спеціальне використання природного середовища
Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та спеціального захисту населення
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
Збір за забруднення навколишнього природного середовища
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності
Збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства
Збір на обов’язкове соціальне страхування
Збір на обов’язкове державне соціальне страхування
Єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України
Збір за використання радіочастотного ресурсу України
|
Податок з реклами
Готельний збір
Збір за паркування автотранспорту
Ринковий збір
Курортний збір
Збір с осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі, на іподромі
Збір з власників собак
Збір за видачу ордера на квартиру
Збір за право використання місцевої символіки
Збір за виграш у бігах на іподромі
Збір за право проведення кіно- та телезйомок
Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розподілу та лотерей
Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг
|
11.4. Законодавство України про банки і банківську діяльність
Структуру банківської системи, економічні, організаційні та правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон "Про банки і банківську діяльність" від 7.12.2000 р. з наступними змінами і доповненнями.
Банківська система України
|
Національний банк України
|
Інші банки, що створені і діють на території України відповідно до закону
|
Банки
|
універсальні
|
спеціалізовані
|
ощадні
|
інвестиційні
|
іпотечні
|
розрахункові(клірингові)
|
Банк – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції:
• залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик,
• відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Національний банк України — центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України — гривні.
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.
Учасниками банку можуть бути:
юридичні і фізичні особи,
резиденти та нерезиденти,
держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.
Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.
Банки в Україні створюються у формі
|
акціонерного товариства
|
товариства з обмеженою відповідальністю
|
кооперативного банку
|
Необхідною умовою діяльності банку є отримання банківської ліцензії, яку надає Національний банк України.
Фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основні види банківських операцій:
Депозитні операції. Вони полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, розміщені юридичними особами чи громадянами(клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику.
Розрахункові операції. Їх призначення – забезпеченнявзаємних розрахунків між учасниками господарських відносин.
Кредитні операції. Вони полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучена коштів фізичних та юридичних осіб (позичальників). Кредити надаються банком під відсоток ставка якого, як правило не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.
Факторингові операції. За договором факторингу банк бере на себе зобов'язаний передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов’язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, щовипливає з відносин клієнта з цією третьою особою.
Лізингові операції.Банки мають право придбати за власні кошти засоби виробництва для передачі їх у лізинг.
Центральною ланкою банківської системи України, особливим центральним органом державного управління єНаціональний банк України, основною функцією якого, згідно з Конституцією, є забезпечення стабільності грошової одиниці. На відміну від інших банків для Національного банку одержання прибутку не є основною метою діяльності.
Особливістю правового статусу Національного банку є те, що він функціонує як економічно самостійна державна установа і наділений владними повноваженнями. Нормативні акти, які він видає, є обов'язковими до виконання для всіх органів держави і місцевого самоврядування.
Керівними органами Національного банку України є Рада та Правління. До складу Ради входять 14 членів, які в однаковій кількості призначаються Президентом та Верховною Радою. Строк їхніх повноважень — сім років. Голова Національного банку призначається на посаду (строком на п'яті, років) ї звільняється з посади Верховною Радою за поданням Президента, Він входить до складу Ради банку за посадою.
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Що таке фінансова система та її елементи?
Дайте визначення поняття „бюджет”. Що таке бюджетна система?
Що таке „система оподаткування”, „податки”?
Охарактеризуйте загальнодержавні податки і збори.
Дайте характеристику банківській системі України.
Тестові завдання
Державний бюджет України розробляє:
Бюджетний комітет Верховної Ради України;
Кабінет Міністрів України
Міністерство фінансів України
Бюджетна система України складається з:
Бюджет України приймається у формі:
закону
постанови
указу
розпорядження
Виконання Державного бюджету забезпечує:
Верховна Рада України;
Рахункова палата України;
Міністерство фінансів України;
Кабінет Міністрів України
Умисне ухилення від сплати податків у великих розмірах тягне за собою відповідальність:
дисциплінарну;
адміністративну;
цивільно-правову;
кримінальну
За суб’єктами платники податків поділяються на:
Місцевим є збір:
з власників собак;
акцизний збір;
за забруднення навколишнього середовища;
правильне все вище викладене
Національний банк підзвітний:
Президенту України та Верховній Раді України;
Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України;
Кабінету Міністрів України і Президенту України;
немає правильної відповіді
Юридичний практикум
Сім’я Антонців складається з чотирьох чоловік. Батько Микола працює заступником директора у приватній фірмі , яка знаходиться за межами міста. Кожного ранку на роботу він їде на власному автомобілі. Мати Олена – приватний підприємець , має на ринку власний кіоск, де продає взуття. Син Семен має власне кафе, розташоване на території міського парку відпочинку. Донька Марина вчиться в університеті і часто полюбляє разом з їхньою собакою відпочивати у сімейному заміському будинку, розташованому за 5 км від міста, який разом із 1 га землі залишила їм у спадок бабуся. Які податки сплачує сім’я Антонців?
Знайдіть помилку в тесті: Проект закону про Державний бюджет розробляє бюджетний комітет Верховної Ради України і на 1 жовтня поточного року подає його на розгляд на пленарному засіданні ВРУ. Закон повинен бути прийнятий до 30 грудня поточного року. Виконує Державний бюджет Кабінет міністрів України. За його виконанням слідкує бюджетний комітет ВРУ.
|
|
|
Скачать 1.5 Mb.