Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
|
Запитання. Завдання
464 Прикладні політичні дослідження
Література Айзеке Р. Дифференциальные игры. — М., 1967. Вилкас Э. Й. Оптимальность в играх и решениях. — М., 1990. Гермейер Ю. Б. Игры с непротивоположными интересами. — М., 1976. Горелик В. А., Фомина Т. П. Элементы теории игр. — Липецк, 1999. Губко М. В., Новиков Д. А. Теория игр в управлении организационными системами. — М., 2005. Краснощекое П. С, Петров А. А. Принципы построения моделей. — М., 2000. Нейман Д., Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение. — М„ 1970. Новиков Д. А., Шохина Т. Е. Механизмы управления динамическими активными системами. — М., 2002. Шиян А. А. Формирование иерархических социальных структур как способ проведения избирательных кампаний. Теория и результаты апробации. Анализ одной избирательной кампании по одномандатному избирательному округу на выборах в государственную Думу России в 1999 году// Политический маркетинг. — 2000. — № 3. Шиян А. А. Выборы в Украине: технологический тупик // Политический маркетинг. — 2006. — № 5. Acemoglu, D., Robinson, J. A. Economic Origins of Dictatorship and Democracy. Cambridge. — Cambridge University Press, Cambridge. — 2006. Acemoglu D. Constitutions, Politics and Economics: A Review Essay on Persson and Tabellini's The Economic Effects of Constitutions // Journal of Econoimic Literature. — 2005. — V. 43. Persson Т., Tabellini G. The Economic Effects of Constitutions: What Do the Data Say? — Cambridge: MIT Press, 2003. Howard N. Theory of meta-games / General systems. 1966. № 11. Myerson R. B. Game theory: analysis of conflict. — London: Harvard Univ. Press, 1991. Fudenberg D., Tirole J. Game theory. — Cambridge: MIT Press, 1995. Короткий термінологічний словник Абсентеїзм (лат. absentia — відсутність) — байдуже ставлення до здійснення своїх політичних прав, ухилення від здійснення громадських обов'язків, у т. ч. від участі у виборах. Авторитаризм (лат. auctoritas —- влада, вплив) — тип політичного режиму, який характеризується субординацією суб'єктів політичних відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливістю застосування насильства чи примусу. Адміністративно-командне управління — сукупність управлінських форм і методів, згідно з якими діяльність людей стимулюється переважно засобами адміністративного примусу, а всі фази управлінського циклу (прийняття рішення, організація виконання, контроль за виконанням) ініціюються і здійснюються засобами жорсткого централізму, обмеженням самоврядування на всіх рівнях. Адресні (франц. adresser — скеровувати) групи — соціальні групи, які виокремлюють за результатами сегментації політичного ринку і на які здійснюють специфічний вплив. Аналітичне конструювання ситуації — отримання конкретного знання про учасників політико-управлінського процесу й умови, в яких він розгортається, а також про вироблення практичних рекомендацій щодо підвищення його ефективності. Архів (грец. archeion— адміністративна установа, відомство) — сукупність листів, рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності особи, організації, установи, підприємства, а також спеціальні установи, де збирають, упорядковують і зберігають документальні матеріали. Багатопарадигмальність — існування різних теоретичних методів, що пояснюють соціальну реальність і поведінку людей. Біхевіоризм (англ. behavior— поведінка) — метод політичної психології, спрямований на дослідження різноманітних аспектів доступної для спостереження індивідуальної поведінки учасників політичних подій, процесів безвідносно від мікро- і макросоціальних факторів. Виборчий маркетинг — складова політичного маркетингу, покликана допомогти політичним партіям і кандидатам розробити та здійснити ефективну виборчу кампанію; має за основу розробку прийомів виборчої боротьби, використання яких повинно забезпечити перемогу. Виборчі кампанії — цілеспрямована системна робота щодо висунення і обрання певних осіб, політичних партій і блоків до органів влади та місцевого самоврядування. Виборчі технології — сукупність логічно взаємопов'язаних методів і конкретних способів підготовки, організації і проведення виборчих кампаній, спрямованих на досягнення успішного результату на виборах. Громадськість — сформована у зв'язку з певними політичними, економічними, соціальними обставинами спільнота людей (специфіч- 466 Короткий термінологічний словник на її частина, індивіди), яка усвідомлює ці обставини та однаково реагує на них. Демократія (грец. demokratia— народовладдя, від demos— народ і kratos— влада) — форма державно-політичного устрою суспільства, яка грунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут усіх людей, які населяють певну державу. Державне управління — організуючий вплив держави на суспільство шляхом використання повноважень виконавчої влади, організації виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, окремих територій; втілення державної політики в усі сфери суспільного життя; створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод. Державно-адміністративне управління — управлінська діяльність, здійснювана органами виконавчої влади (урядом, міністерствами, відомствами та іншими держустановами). Державнс-політичні рішення — рішення, які приймають вищі та центральні органи державної влади з метою визначення і реалізації державних цілей, стратегії їх досягнення, державної політики, організації державної влади, а також розв'язання інших проблем державного рівня. Захист від маніпулювання — система дій, спрямованих на усунення, мінімізацію негативних переживань (відчуття тривоги, невпевненості, вини, дискомфорту тощо) та інших впливів, які можуть травмувати особистість. Івент-аналіз (від англ. event— подія) — метод прикладної політології, який грунтується на припущенні, що політичний процес складається з первинних клітинок, якими є політичні події. Інституційна адаптація (лат. adapto— пристосовую) — ухвалення в межах політичної системи інституційного рішення щодо нових виборчих процедур, електоральних інститутів, вдосконалення партійної структури і формування організованих груп інтересів тощо. Комуністичний тоталітаризм — штучна форма соціальної інтеграції, заснована на класовому підході, ліквідації приватної власності, знищенні автономності особистості. Контент-аналіз (англ. content— зміст) — аналіз змісту політичних та інших текстів і переведення його у цифрові дані. Концепт (лат. conceptus— думка, поняття) — узагальнене формулювання про природу, зміст, складові політичної проблеми, а результатом — універсальні концептуальні висновки. Криза політичної участі — зменшення політичної активності громадян, тобто кількості тих, хто голосує на виборах, бере участь у референдумах, є членом політичної партії, цікавиться політикою загалом. Лобізм (англ. lobbysm, від lobby— кулуари) — співробітництво з органами, представниками влади з метою впливу на процеси ухвалення певних законів чи нормативних актів. Математичне моделювання — заміщення реального об'єкта політичної дійсності штучно створеним об'єктом (моделлю), який повторює найвагоміші сторони реального досліджуваного об'єкта. Короткий термінологічний словник 467 Менеджмент (англ. management— керування, управління) — управління людськими ресурсами з метою досягнення значущих для суспільства, політичної, економічної або соціальної структур, окремих спільнот цілей; його здійснення пов'язане із впливом на окремих осіб, певні органи з використанням особливих інструментів і методів. Місцеве самоврядування — політико-правовий орган народовладдя, покликаний забезпечувати управління місцевими справами, дотримання конституційних прав людини і громадянина; створювати умови для реалізації життєво важливих потреб і законних інтересів населення, розвитку місцевої демократії. Модель — сукупність логічних, математичних або інших співвідношень, які відображають із необхідним або досяжним ступенем подібності певний фрагмент політичної реальності, істотні властивості досліджуваного політичного процесу. Моніторинг — спеціально організована система спостереження за змінами у стані суб'єктів та явищами політичної системи. Націонал-соціалізм — синтезований тип ідеократії на базі органічного зіставлення категорій соціалізму і націоналізму. Паблік (англ. public— публічний, суспільний) рілейшнз (англ. relation— відношення, зв'язок) — різновид соціально-психологічного (політичного) менеджменту, в якому на основі точної і вичерпної інформації, отриманої у результаті аналізу тенденцій політичного, соціально-економічного розвитку країни (регіону, галузей економіки, сфер діяльності, організацій та ін.), дотримання етичних норм і громадських інтересів планомірно реалізують соціально-технологічні заходи, спрямовані на встановлення усвідомлених, гармонійних і взаємовигідних зв'язків між суб'єктами соціальної діяльності, між ними і громадськістю (її групами), владою, задля впливу на громадську думку та прийняття рішень у процесі соціального (політичного) управління. Партійна ідеологія — своєрідне відображення уявлень значної частини виборців про призначення і характер партії, яка повинна спонукати їх вступити в її ряди, брати участь у її діяльності. Партійні активісти — члени партії, які працюють у ній переважно на громадських засадах, а в період виборів — агітаторами, довіреними особами, керівниками виборчих штабів, членами виборчих комісій. Піддансько-партициптивний тип політичної культури — поєднання високих вимог (суб'єктивних, об'єктивних) до політичної особистості за суттєвого обмеження можливостей щодо їх реалізації. Плітки — повідомлення фактів або припущень про приватні справи, які не повинні були розголошуватися. Політична апатія (грец. apatheia— нечутливість, байдужість), або політична аномія (франц. anomie— відсутність закону, організації), — морально-психологічний стан свідомості, для якого характерні деформація системи цінностей, зумовлена протиріччям між проголошеними цінностями і неможливістю їх досягнення, відчуження від соціального життя. 468 Короткий термінологічний словник Політична ідеологія — система концептуальних ідей, уявлень, поглядів на політичне життя, яка виражає інтереси, умонастрої, світогляд людей, класів, націй, суспільства. Політична криза (грец. krisis— перелом, поворотний пункт) — тимчасове припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості. Політична мобілізація — заходи, що забезпечують готовність політичних сил (партій, громадських об'єднань) до конкретних суспільно-політичних подій, акцій. Політична поведінка — дії особистості, які мають певні політичні наслідки незалежно від того, наскільки усвідомленими вони є. Політична реклама — профінансоване друковане, рукописне, усне або графічне повідомлення про зацікавлену у ньому особу, політичну силу, ідею, покликане підвищити їх популярність, збільшити кількість прихильників, посилити політичну підтримку. Політична участь — залучення членів соціально-політичної спільноти до політико-владних відносин; вплив громадськості на формування і перебіг існуючих соціально-політичних процесів у суспільстві, створення владних структур; індивідуальні або групові дії суб'єктів політичного процесу з метою впливу на владу будь-якого рівня. Політична чутка — специфічна форма недостовірної або частково достовірної інформації про певні політичні події, явища, осіб. Політичне життя — сукупність духовних, чуттєвих, емоційних, предметних форм політичного буття людини і суспільства, що характеризують їх ставлення до політики та участь у ній. Політичне консультування — процес надання спеціалістом (групою спеціалістів) професійної допомоги суб'єктові політики в його практичній діяльності. Політичне маніпулювання (франц. manipulation, від лат. manipu-lus— жменя) — комплекс психологічних дій, спрямованих на приховане коригування масової свідомості з метою стимулювання суспільної активності у потрібному маніпуляторові напрямі в боротьбі за політичну владу, її захоплення, використання, утримання. Політичне прогнозування — здійснення спеціальних наукових досліджень політичних процесів, явищ, подій, внаслідок чого на основі відомих даних про минуле і актуальний стан виробляють уявлення про можливий їх розвиток у майбутньому. Політичний апарат — сукупність установ, кадрів, що здійснюють управлінську роботу на всіх рівнях її організації. Політичний документ (лаг. documentum— повчальний приклад, взірець, доказ) — матеріальний об'єкт, який фіксує призначену для зберігання, передавання у часі та просторі інформацію. Політичний клас — особи, які професійно займаються політикою. Політичний конфлікт (лат. conflictus— зіткнення) — зіткнення, боротьба соціально-політичних сил, суб'єктів політики в їх прагненні реалізувати власні інтереси і цілі, пов'язані з боротьбою за здобуття, Короткий термінологічний словник 469 перерозподіл влади, зміну свого політичного статусу, а також з вибором політичних перспектив розвитку суспільства. Політичний маркетинг (англ. marketing, від market— ринок, збут) — сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику певних настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади. Політичний менеджмент — особливий вид управління в політиці, наука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва, забезпечення їх реалізації в політичній практиці. Політичний міф — феномен колективної психіки, основою якого є штучно створене, узагальнене, спрощене, контрастне уявлення про дійсність, що, поєднуючи реальність з вигадками, містикою, фантазіями, неадекватно інтерпретує суспільні процеси. Політичний моніторинг — система спостережень за політичними процесами, діяльністю суб'єктів політики. Політичний режим — сукупність певних політичних відносин, засобів і методів досягнення політичних цілей, що застосовуються владою, панівних форм ідеології, соціальних і класових відносин, стану політичної культури. Політичний стереотип — спрощене стандартизоване, схематизоване, аксіоматичне й емоційно забарвлене уявлення про суб'єкт політики, соціальне, політичне явище. Політичний технологічний процес — послідовність взаємодій суб'єкта управління, який переслідує певну мету, з об'єктом, від дій якого залежить досягнення поставленої мети. Політичні технології (грец. texne— мистецтво, майстерність і logos— вчення) — набір стратегічних принципів, прийомів, технік, пов'язаних із впливом на свідомість і поведінку людей у політичній сфері з метою здобуття, використання або втримання політичної влади. Постбіхевіоризм (лаг. post— після і англ. behavior— поведінка) — напрям у західній позитивістській політичній психології, зорієнтований на дослідження соціальних цінностей, конфлікту в суспільстві у ставленні до ідеалів, інтересів та рішень політичних сил. Представницька демократія — участь громадян у роботі періодично або постійно діючих виборних органів державної влади та місцевого самоврядування. Прикладна політологія — соціоінженерна і політична субдисци-пліна, предметом якої є розроблення принципів і методів аналізу, діагностики і прогнозування політичних ситуацій, проектування і вироблення варіантів типових політичних рішень і процедур, конструювання алгоритмів і технологій, які впливають на політичний процес. Прикладне політологічне дослідження — система організаційно-технічних процедур на основі методів політичного аналізу, спрямованих на отримання науково обґрунтованих даних про прогнозовані 470 Короткий термінологічний словник політичні події, явища та процеси з метою використання їх у практиці політичного управління. |