Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
 ББК 66.01 П50 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист № 1.4/18-Г-1823 від 15.07.2008 р.) У посібнику висвітлено сутність і загальні засади прикладної політології, прикладних політичних технологій, їх місце і роль у політичній практиці, особливості застосування у розв'язанні проблем політичного життя, забезпеченні конкурентних переваг на політичному ринку, досягнення політичного результату. Розкрито специфіку політичного маніпулювання і можливості протидії йому. З'ясовано зміст і функціональну роль прикладних політичних досліджень (систематизації та оброблення інформації, політичного аналізу, політичного прогнозування, політичного консультування, моделювання політичних процесів). Містить короткий термінологічний словник, запитання, завдання для самостійної роботи. Для студентів вищих навчальних закладів, усіх, хто прагне пізнати особливості політичного життя в Україні. Колектив авторів: Бойко О. Д., Горбатенко В. П., Денисюк С. Г., Зеленько Г. І., Коваленко А. О., Корнієнко В. О., Кукуруз О. В., Мірошниченко Ю. Р., Моисеев В. А., Смолянкж В. Ф., Теремко В. В., Шиян А. А. Рецензенти: доктор політичних наук, професор Карбунов О. В.; доктор політичних наук, професор Храмов В. О.; доктор філософських наук, професор Воронкова В. Г. © Бойко 0. Д., Горбатенко В. П., Денисюк С. Г. та ін., 2008 ISBN 978-966-580-270-9 © ВЦ «Академія», оригінал-макет, 2008 Зміст 1. Предмет і специфіка прикладної політології В. П. Горбатенко 1.1. Сутність, функції і структура прикладної політології 9 Сутність прикладної політології 10 Функції прикладної політології 16 Структура прикладної політології 17 Методологія і методи прикладної політології 23 В. Ф. Смолянкж 1.2. Політичне життя і державне управління 31 Сутність і особливості державного управління 32 Залежність якості політичного життя від типу політичного (державного) управління 37 Соціотехніка політичного (державного) управління 44 Ю. Р. Мірошниченко 1.3. Підготовка і прийняття державно-політичних рішень Сутність, класифікація і особливості практичної реалізації державно-політичних рішень 51 Процедура підготовки і прийняття державно-політичних рішень 58 В. О. Корнієнко 1.4. Політичний маркетинг 65 Сутність, функції та види політичного маркетингу 66 Еволюція наукових поглядів на політичний маркетинг 72 Державний політичний маркетинг 74 Міжнародний політичний маркетинг Технологічні аспекти політичного маркетингу 81 Системотворчі елементи політичного ринку 83 Сегментація політичного ринку 84 Стратегічне позиціювання політичного продукту 91 В. 0. Корнієнко 1.5. Політичний менеджмент 94 Сутність, особливості і функції політичного менеджменту 95 Різновиди політичного менеджменту 100 Об'єкт і предмет політичного менеджменту 102 Методологічний інструментарій політичного менеджменту 103 Етико-моральні аспекти політичного менеджменту 110 Політичний технологічний процес як механізм суб'єкт-об'єктної взаємодії 112 Політична культура як чинник політичного менеджменту 115 Роль мотивації в досягненні цілей політичного менеджменту 116 Управління політичною ситуацією 123 Управління комунікаційними процесами 127 Г. І. Зеленько 1.6. Формування і забезпечення діяльності політичної партії 135 Принципи формування політичної партії 136 Організація роботи з членами і прихильниками партії 139 Внутрішня організація політичної партії 143 Моніторинг, ефективності партійної структури 146 Напрями діяльності політичної партії 147 Планування діяльності партійної організації 149 Діяльність партії щодо поповнення своїх лав 151 Організаційна структура політичних партій України 152 Г. І. Зеленько 1.7. Політична участь як показник якості політичного режиму 156 Природа і сутність політичної участі 157 Політичне відчуження 163 Особливості політичної участі громадян України 165 2. Прикладні політичні технології В. 0. Корнієнко 2.1. Політичні технології у політичній практиці 170 Особливості застосування політичних технологій 171 Політичні технології як інструмент політичної практики 177 Практичне використання політичних технологій 180 В. А. Моисеев 2.2. Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері ПР як сфера професійної діяльності 197 Сутність і принципи ПР 198 Особливості реалізації можливостей ПР 200 Функції ПР 202 ПР у системі менеджменту 204 ПР у політичному менеджменті 205 ПР у системі маркетингу 206 ПР у формуванні політичного іміджу 209 Інформаційно-посередницькі функції ПР 210 Засоби реалізації завдань ПР 211 ПР як інструмент політики і державного управління 216 ПР у державному управлінні і місцевому самоврядуванні 220 ПР-структура в політичних організаціях та органах управління 223 Псевдотехнології ПР 224 О. В. Кукуруз 2.3. Виборчі технології Виборчі технології як засіб регулювання електоральної поведінки 230 Класифікація виборчих технологій 233 Особливості основних типів виборчих технологій 238 О. В. Кукуруз 2.4. Регулювання політичних конфліктів 256 Сутність політичного конфлікту й основні етапи управління конфліктними ситуаціями 257 Аналіз причин політичних конфліктів 259 Методи врегулювання політичних конфліктів 264 Форми вирішення політичних конфліктів 268 В. 0. Корнієнко 2.5. Політичний імідж як чинник позиціювання суб'єкта політики Формування іміджу політичних акторів 270 Імідж політичного лідера як суспільно-політичний феномен 273 Особливості формування іміджу політичної партії 282 0. Д. Бойко 2.6. Політичне маніпулювання Політичне маніпулювання як вид психологічного впливу 295 Принципи політичного маніпулювання 297 Мішені політичного маніпулювання 301 Об'єкти політичного маніпулювання 317 Механізм політичної маніпуляції 319 Методи та прийоми маніпулювання 321 Технологія реалізації маніпулятивного впливу 329 Форми і методи боротьби з чутками 345 Захист від політичного маніпулювання 347 3. Прикладні політичні дослідження A. 0. Коваленко 3.1. Систематизація і оброблення інформації 365 Аналіз документів і їх різновидів 366 Особливості вивчення документальних джерел 369 Вимоги до якості документальної інформації 374 Спостереження як засіб збору первинної політичної інформації 377 Опитування і механізм його використання 384 B. В. Теремко З.2. Прикладний політичний аналіз 390 Сутнісні характеристики прикладного політичного аналізу 391 Методологічні підходи і методи прикладного політичного аналізу 395 Особливості здійснення прикладного політичного аналізу 404 Інформаційне забезпечення прикладного політичного аналізу 407 B. П. Горбатенко 3.3. Політичне прогнозування 409 Сутність, можливості і межі політичного прогнозування 410 Методи політичного прогнозування і особливості їх застосування 417 Процедури та етапи прогнозування у сфері політики 422 Розвиток політичної системи, формування державної політики 428 Прогнозування механізмів виникнення, ескалації політичних конфліктів і запобігання їм 432 Передбачення і забезпечення результатів виборчих кампаній 434 Прогнозування можливих наслідків політичних рішень 435 С В. Горбатенко 3.4. Політичне консультування 438 Зміст і функції політичного консультування 439 Особливості взаємодії політичних консультантів і суб'єктів політичної діяльності 443 Основні напрями політичного консультування 445 C. Г. Денисюк 3.5. Моделювання політичних процесів А. А. Шиян Сутність математичного моделювання політичних процесів 453 Теорія ігор та її місце в практичній політології 455 Способи застосування моделювання у практичній політології 460 Короткий термінологічний словник 465 1. Предмет і специфіка прикладної політології Політологія як наука функціонує на теоретичному і прикладному (практичному)рівнях, які, взаємодіючи, доповнюють один одного. Адже без збору, класифікації, аналізу матеріалу, який дає політична діяльність, вона приречена на виродження в схоластику. Водночас без теоретичного осмислення подій і фактів неможливо зрозуміти їх сенс, логіку виникнення і розвитку, побачити цілісну картину політичного буття. Саме взаємодія цих рівнів політичного знання зумовлює повноцінний розвиток політичної науки. Крім того, політологія формує здатність до критичного мислення, оцінювання політичних режимів, інститутів, окремих акцій. Як прикладне експертне знання вона описує і прогнозує індивідуальну, групову поведінку у сфері владних відносин. 1.1. Сутність, функції і структура прикладної політології У широкому значенні політологія є комплексом різних дисциплін, що вивчають політику; вона системно охоплює теорію і практику політичного розвитку та політичної  10 Предмет і специфіка прикладної політологіїдіяльності. До теорії політики передусім належить завдання пізнання, осмислення і пояснення різноманітних політичних явищ. Сутність прикладної політології Прикладна політологія розглядає проблеми, пов'язані з ефективною реалізацією політики в суспільній практиці, сприяє забезпеченню інтересів суб'єктів політики (суспільства, держави, особистості). За теоретичним рівнем політології вгадується постать ученого, науковця, за прикладним — особистість консультанта, політтехнолога, покликаного аналітично оцінити конкретну проблему й запропонувати рекомендації щодо реалізації інтересів суб'єкта політики, пошуку оптимальних шляхів їхнього забезпечення. Теоретичні аспекти політичної науки переважно розробляють в університетах і науково-дослідницьких центрах, а прикладну політологію впроваджують у життя агенції і радники уряду, політичних партій тощо. Теорія політології збирає, аналізує і систематизує інформацію, створює концепції, моделі, які можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях. Прикладна політологія збирає та обробляє актуальну інформацію, необхідну для уточнення, коригування або реформування поточної політики. Теорія зорієнтована на довготривалу перспективу, прикладна наука — на конкретну політичну ситуацію. При цьому не існує жорсткої відокремленості політичної теорії від політичної практики, яка завжди підтверджується конкретними теоретичними положеннями. Для розмежування теоретичної і прикладної сторін політичної науки використовують різноманітні критерії (табл. 1.1). Фундатором прикладної політології вважають американського вченого Чарлза Мерріама (1874—1953), який у 1921 р. звернувся до фахівців із закликом про створення прикладної науки про політику, головними прийомами якої мають бути методи, що використовують у психології й статистиці. Цей заклик підтримали соціальний психолог, психіатр, фундатор соціометрії Джекоб-Леві Морено (1892 — 1974), політичний психолог Гарольд Лассвел (1902— 1978), спеціаліст у галузі кількісного аналізу поглядів і позицій людей Джон Геллап (1901—1984), засновник теорії груп Артур Бентлі (1870—1957) та ін. Розвитку прикладних політологічних досліджень слугували ідеї Тол- Сугність, функції і структура прикладної політології 11 Таблиця 1.1 Критерії розмежування фундаментальних і прикладних досліджень у політології
котта Парсонса (1902—1979), який досліджував взаємозв'язок між структурою і функціями основних складових соціальних систем; Девіда Істона (нар. 1917), котрий аналізував механізм зворотного зв'язку між результатами політичного курсу, підтримкою політичної системи населенням та вимогами громадян до неї; Карла Дойча (нар. 1912), який вивчав подібність між процесами комунікації та контролю, що розвиваються в людському мозку, та відповідними функціями елементів політичної системи; Габріеля Алмонда (1911—2002), який зосереджував увагу на порівнянні політико-системних характеристик промислових та аграрних країн; фундаторів загальної системної методології К. Вінера та Л. Берталанфі, які пропонували перетворити системне мислення на новий світогляд, що сприяв би збереженню позитивних людських цінностей. Формування прикладної політології відбувалося переважно на американських теренах. Це було спричинено неможливістю в міжвоєнній Європі (1920—1940) незалежного політичного аналізу, оскільки у більшості європейських країн політичні дослідження підпорядковувались ідеологічним і політико-пропагандистським завданням. 12 Предмет і специфіка прикладної політології Утвердження на європейському континенті фашистських режимів змусило багатьох учених (П. Лазарсфельд, К. Ман-гейм, Г. Моргентау, Л. Страусе, 3. Фройд, Г. Маркузе) виїхати за океан, що надало нового імпульсу американській політичній науці, в т. ч. прикладним політичним дослідженням. У СІЛА прикладні політичні дослідження активно підтримували держава і приватний бізнес. Проголошена Ч. Мерріамом орієнтація на практичну корисність наукових досліджень у політичній сфері була глибоко обґрунтована і продемонстрована передусім Чиказькою школою політології. Саме тут були розроблені перші програми емпіричних досліджень з використанням кількісних і експериментальних методів (вивчення орієнтацій виборців під час виборів мера Чикаго в 1923, демографічних характеристик основних груп населення, впливу на результати голосування цілеспрямованої агітації та ін.). Представники цієї школи виступали за точність емпіричних досліджень, обґрунтованість висновків при вивченні політичних проблем, започаткували психологічну і соціологічну інтерпретацію політики. Завдяки їм було обґрунтовано і використано у практичній діяльності метод інституціонального вимірювання, а також поведінковий методологічний підхід, який значно вплинув на розвиток західної політології. Діяльність Чиказької школи була припинена наприкінці 30-х років XX ст. у зв'язку з недовірою адміністрації університету до цінності емпіричних досліджень у галузі суспільних наук, що змусило провідних її представників покинути роботу або перейти в інші навчальні заклади. Однак започаткована ними традиція поширилась на дослідження міжнародних відносин, порівняльну політологію, вивчення груп інтересів, політичних партій, електоральних процесів та громадської думки. Значно зросла роль прикладних політологічних досліджень у роки Другої світової війни. Метою цих досліджень було з'ясування ставлення населення до ворогів і союзників у війні, способів забезпечення високого рівня продуктивності праці в сільському господарстві та промисловості в умовах скорочення чисельності робочої сили, найвигідні-шого розміщення облігацій тощо. У повоєнний час прикладні дослідження розвивалися на базі організованої у 1947 р. при Мічиганському університеті літньої ніколи, в якій навчалося багато фахівців з європейських країн. Після створення у 1949 р. Міжнародної асоціації політичних наук принципи і стандарти американської політичної науки активно почали використо- Сутність, функції і структура прикладної політології 13 вувати європейські вчені. Особливого пожвавлення набули прикладні політичні дослідження в 60-ті роки XX ст. У 1985 р. уже було офіційно зареєстровано 2,5 тис. європейських вчених, які займалися політичною наукою, в т. ч. й у сфері прикладної політології. Провідні позиції у цьому процесі займали Американський національний комітет електоральних досліджень, Дослідницька комісія з суспільних наук (США), Міжуні-верситетський консорціум політичних і соціальних досліджень (СІЛА), Європейський консорціум політичних і соціальних досліджень, створений у 1970 р. на кошти фонду Форда, за сприяння якого було налагоджено випуск «Європейського журналу політичних досліджень». У 70-ті роки XX ст. політична наука та її важлива складова прикладна політологія набули статусу загальновизнаних, організаційно оформлених самостійних дисциплін з розгалуженою системою освітніх та науково-дослідних закладів, наукову діяльність яких координує Міжнародна асоціація політичних наук. У прикладній політології існує тісний взаємозв'язок між безпосереднім суб'єктом політичної дії (замовником) і політичним консультантом (виконавцем), завдання якого полягає у тому, щоб на основі аналізу складних ситуацій рекомендувати найнадійніші шляхи політичної діяльності. Це є свідченням того, що прикладна політологія акумулює і продукує інструментальні знання, спрямовані на розв'язання конкретної проблеми в конкретній ситуації, на вироблення реалістичних, ефективних політичних рішень, забезпечення оптимальної діяльності суб'єкта політики, кваліфіковане використання інтелекту у вирішенні суспільних проблем. Важливим сутнісним чинником прикладної політології є прагматизм. Вивчення та вирішення конкретних колізій політичного життя зорієнтоване не на ідеальне, а на реальне спрямування зусиль державних інститутів, партій, рухів, груп інтересів та інших суб'єктів. Основним її пріоритетом є вплив на існуючу політику. Вона зосереджує свою увагу на політичних силах, які формують політику, безпосередньо відповідають за втілення певної політичної стратегії. У сфері інтересів прикладної політології перебувають партії, вибори, громадська думка, засоби масової інформації, суспільно-політичні об'єднання, а також політичні цілі і наміри, політичний вплив, політичні конфлікти, різноманітні форми опозиційної діяльності тощо. 14 Предмет і специфіка прикладної політології Кінцевим продуктом прикладної політології є практичні рекомендації і пропозиції конкретним учасникам політичного процесу, обґрунтування переваг відповідних способів і засобів здійснення політики, довгострокові і короткострокові прогнози розвитку політичних подій. її пропозиції й узагальнення, як правило, адресовані особам, наділеним владними повноваженнями у сфері управління, від яких безпосередньо залежить спрямування державної політики. Висновки її можуть бути використані для обґрунтування чи спростування типових установок суспільної думки, збереження або порушення політичної стабільності, надання конкретним політичним процесам певної спрямованості. Суб'єктами практичної політології є аналітики, експерти, радники політичних діячів, працівники владних структур і установ державного управління, фахівці з політичної реклами, які здійснюють налагодження відносин з громадськістю, формування й реалізацію виборчих технологій, політичного прогнозування і безпосередньо пов'язані з виробленням політичної лінії політичних лідерів, органів управління з прийняття політичних рішень. Прикладне дослідження з політології, як правило, є міждисциплінарним, оскільки до його сфери разом із моделями політичної системи належать і фактори (економічні, психологічні, соціокультурні та ін.), які потребують залучення надбань інших фундаментальних наук. Прикладне політологічне знання у цьому сенсі є не еклектичним (грец. eklektikos — той, що вибирає) поєднанням конкретно-емпіричних висновків різних дисциплін, а технологічним синтезом, єдиною картиною різних абстрактних моделей, що дає змогу теоретично проінтерпретувати конкретну політичну ситуацію, поєднуючи можливості теоретичного, емпіричного (грец. empeiria — досвід) і практично зорієнтованого ставлення до дійсності. Це дає підстави для твердження, що предметом прикладної політології є сукупність теоретичних моделей, методологічних принципів, методів і процедур дослідження, а також політичних технологій, програм і рекомендацій. Прикладна політологія — соціоінженерна і політична субдисциплі-на, предметом якої є розроблення принципів і методів аналізу, діагностики і прогнозування політичних ситуацій, проектування і вироблення варіантів типових політичних рішень і процедур, конструювання алгоритмів і технологій, які впливають на політичний процес. Вона відповідає на питання «для чого?» і «як?». її метою є вироблення оцінок, настанов щодо конкретних дій, Сутність, функції і структура прикладної політології 15 поведінки, способу життя. Такі оцінки і настанови мають бути адекватними реальним проблемам, відповідати критеріям практичного мислення, що спирається на практичний досвід, здебільшого пов'язаний із конструюванням, реалізацією механізмів консервування або розвитку чи докорінної зміни політичних систем, їх суб'єктів, політичної практики тощо. За словами австрійського філософа і політолога Карла Поппера (1902—1994), якщо проблемою теоретичного мислення у сфері політики є те, хто повинен правити, то практичне мислення шукає відповіді на питання «як організуввати політичні установи, щоб некомпетентні правителі не заподіяли надто багато шкоди? ». Отже, для прикладної політології важливою є передусім практична користь політичних дій, а не примноження знань. Вона різнобічно досліджує основних учасників політичних подій (класи і внутрікласові утворення, партії, маси, регіональні, територіальні, релігійно-етнічні і соціально-економічні групи та ін.), їх роль у прийнятті та реалізації політичних рішень. Сферою її інтересів є політична обстановка; аналіз конкретної політичної ситуації; рівень сили учасників політичних подій, їх інтереси щодо здобуття й утримання політичної влади; розстановка суспільно-політичних сил і основні їх методики; використовувані інформаційні технології в політиці, моделювання політичних процесів, політичне прогнозування; вибори в органи політичної влади і технології виборчих кампаній; управління політичними подіями і політичні ризики; алгоритм прийняття політичного рішення; логічна гра («стратегія невразливості» (з позиції структурно-логічної моделі «восьми коліс»)) у стратегічному плануванні і прийнятті рішень, а також використання політичного моніторингу, контент-аналізу та ін. Прикладна політологія реалізує себе на таких рівнях:
16 Предмет і специфіка прикладної політології |