Главная страница
Навигация по странице:

  • Політичні

  • Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів


    Скачать 3.21 Mb.
    НазваниеНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
    АнкорПрикладна політологія. Бойко О. Д.doc
    Дата27.12.2017
    Размер3.21 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаПрикладна політологія. Бойко О. Д.doc
    ТипНавчальний посібник
    #13258
    страница14 из 39
    1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   39

    Політичні технології у політичній практиці 173

    на допомогу політтехнологів. Політичний режим визначає ступінь використання адміністративного ресурсу, доступ­ність каналів інформування, реалізацію громадянами прав і свобод. Останніми роками політичні технології активно використовують і на пострадянському просторі, а сфера їх застосування в кожній країні має свої особливості.

    1. Законодавство, що регулює політичну сферу. Вико­ристання багатьох виборчих технологій безпосередньо за­лежить від норм виборчого законодавства. Наприклад, у країнах з невисоким прохідним бар'єром політичним інве­сторам на виборах вигідніше вкладати свої ресурси в нові політичні партії і блоки, а в тих, де цей бар'єр досить висо­кий, такий підхід ризикований. У багатьох країнах поши­рене державне фінансування партій і кандидатів, що уне-залежнює їх від великого капіталу. В Ізраїлі будь-який громадянин може отримати муніципальний кредит для фі­нансового забезпечення власної участі у виборах. У Латвії виборець може голосувати в будь-якому окрузі без відкріп­ного посвідчення, що створює сприятливі умови для фаль­сифікацій. У США кожен громадянин має право голосу, але щоб проголосувати, він повинен заздалегідь (за чотири місяці) зареєструватися як виборець конкретної партії, в іншому разі він не зможе проголосувати, що істотно обме­жує можливості підкупу виборців. Особливості виборчого законодавства в Україні зосереджують кандидатів на робо­ту з членами виборчих комісій (включення лояльних осіб). Певні можливості відкриває відсутність контролю за ви­тратами учасників кампанії.

    2. Специфічні особливості еліт. Під ними розуміють до­мінуючі типології еліт, рівень їх політичної культури, ха­рактер взаємовідносин, рівень впливу на суспільство, ме­ханізми рекрутування (елітогенез). Наприклад, відмін­ність російської й української еліт полягає в тому, що в Україні практично всі елітні групи так чи інакше пов'яза­ні між собою, чого немає в Росії. Досить деструктивним за своїми наслідками проявом культури сучасної української політичної еліти є родинність, земляцтво і клановість.

    3. Наявність діаспори. За оцінками експертів, існуван­ня численної діаспори є важливим чинником виборчої кампанії. Наприклад, у штаті Каліфорнія (СІЛА) мешкає До 70% вихідців з інших країн, що суттєво вплинуло на гу­бернаторську кампанію Арнольда Шварценеггера, в штабі якого існував навіть спеціальний напрям роботи з російсь­кою діаспорою. Численна українська діаспора в США, Ка-

    174 Прикладні політичні технології

    наді та Росії завжди була важливим чинником президент­ських кампаній в Україні.

    8. Критерії оцінювання політика. На основі опитувань
    у різних країнах виокремлено універсальні якості, за яки­
    ми оцінюють політика: чесність, доброта, освіченість, про­
    фесіоналізм, розум, безкорисливість. В Україні й Росії пе­
    редусім цінують чесність і порядність, потім — турботу
    про людей, і нарешті — принциповість; у Казахстані —
    чесність, доброту, розум; у Грузії — освіченість, патріо­
    тизм, чесність, потім — дипломатичність, уміння виступа­
    ти імпровізовано, у формі тосту (колоритно й образно), ро­
    зум (під час виборів президента команда Е. Шеварнадзе ви­
    користовувала ролики, на яких він був зображений за
    грою в шахи).

    Крім універсальних, важливі й специфічні якості (у Чехії, наприклад, це сексуальність). Багатство для політи­ка — швидше перевага, ніж недолік.

    Неоднаковим є ставлення електорату різних країн до здоров'я політиків. На Заході за будь-якої нагоди слід під­креслювати свою добру фізичну форму; в Росії це не обов'язково: під час кількох регіональних виборів там було виявлено, що обнародування опонентами фактів по­ганого стану здоров'я кандидата підвищувало його рей­тинг (сприймався як жертва опонентів; прихильники вва­жали, що він багато працює, жертвує собою заради людей). Характерне для американських політиків підкреслення своїх чеснот в Україні сприймається як нескромність. Не­гативне ставлення українців до гомосексуалістів не викли­кає такого неприйняття в країнах Балтії і Європи, де геї стають мерами столичних міст, не приховуючи своєї орієн­тації. У США стосунки Біла Клінтона з Монікою Левінсь-ки викликали скандал. В Україні подібна ситуація не викликала б такого резонансу.

    9. Географічні та кліматичні умови життя. Політтехно-
    логи, розробляючи масштабні акції і ситуативні проекти,
    мають враховувати географічні, кліматичні та інші осо­
    бливості життя людей у конкретній місцевості, актуальні
    для них проблеми, сподівання (наприклад, на території, де
    найгострішою є проблема доріг, найбільше симпатій здо­
    буде політик, який обіцятиме і сприятиме їх будівництву;
    у період важливих, життєзабезпечувальних робіт явка на­
    селення на вибори буде найнижчою тощо).

    Політичні орієнтації, уподобання людей можуть мати виражену регіональну специфіку (президентські вибори в Україні у 2004 p.).

    Політичні технології у політичній практиці 175

    10. Соціокультурні, тендерні традиції. Навіть на су­
    часному етапі традиції мають важливе значення. У США,
    наприклад, жінка ніколи не ставала президентом. У ба­
    гатьох азійських країнах, попри деклароване верховен­
    ство чоловіків, вплив жінок на політичну сферу завжди
    був відчутним. У деяких країнах належність до певного
    клану більш значуща, ніж стать, внаслідок чого на верши­
    ні політичної піраміди опинялися жінки. У Скандинавії і
    Балтії утвердилося реальне рівноправ'я статей, а жінки в
    політиці — швидше правило, ніж виняток, трапляються
    навіть випадки дискримінації на користь жінок.

    У країнах Європи і СІЛА традиційною є масова участь у виборчій кампанії добровольців (волонтерів); у постра­дянських країнах польові структури комплектуються зде­більшого найманими особами.

    Двопартійна система формує у виборців спокійне ста­влення до негативної реклами конкурентів, оскільки лег­ко зрозуміти, хто її замовник.

    11. Релігійний чинник. Для більшості людей релігій­
    ний світогляд є визначальним. Керуючись настановами ре­
    лігії, яку сповідують, вони описують свої соціальні ідеали
    й орієнтири, оцінюють політичні події, формують ставлен­
    ня до них. Політики обов'язково мають враховувати це,
    реалізовуючи свої цілі, використовувати за потреби засоби
    тиску, матеріальні заохочення, апелювати до спільних
    цінностей та інтересів. Політичні і державні діячі, дбаючи
    про зростання їхньої популярності, звертаються за благо­
    словенням до церкви.

    Політики повинні знати, що за експертними оцінками існують істотні відмінності в психотипах і соціально-полі­тичній поведінці православного (пасивний тип), католика, протестанта (активний тип) і буддиста, мусульманина та ін. Важливе значення має також ступінь релігійності населення.

    12. Особливості темпоритму життя. Швидкість сприй­
    няття й ефективність впливу політичної інформації вели­
    кою мірою залежать від темпоритму життя народу. У кра­
    їнах, де цей показник високий, значно швидше можна
    сформувати і поліпшити рейтинг політика, а там, де він
    розмірний, для цього потрібно багато часу. Отже, для од­
    них місцевостей готують короткотривалі й динамічні ін­
    формаційно-агітаційні відеоматеріали, для інших — три­
    валіші й спокійніші.

    ^ 13. Міфологія. У боротьбі політиків, політичних пар­тій часто використовують можливості міфотворчості з ме-

    176 Прикладні політичні технології

    тою формування образів героїв, антигероїв, референтних осіб. Свого часу, наприклад, консультанти намагалися пе-реформатувати імідж Ю. Тимошенко, маючи на меті сформувати асоціацію із княгинею Ольгою, однак ідея не була підтримана.

    14. Мовні особливості. За оцінками експертів, особливо­
    сті мови безпосередньо впливають на формування соціоло­
    гічних анкет, обмежують використання універсальних га­
    сел, реалізацію зашифрованих у них ідей, відкривають ши­
    рокі можливості для тих, хто вміє ефективно ці особливості
    використовувати. Наприклад, у Японії немає слова «ні»,
    тому соціологічне опитування в цій країні не припускає та­
    кого варіанта відповіді, там використовують «так» або
    «інші варіанти». У країнах СНД велике значення має пра­
    вильний вибір мови. Так, в Україні слід використовувати бі-
    лінгви, дві форми анкети. У Східній Україні анкетування
    зазвичай проводять російською мовою (це не викликає нега­
    тивної реакції), а в Західній Україні — лише українською.

    У двомовних країнах рекламну кампанію також не варто будувати, послуговуючись тільки однією мовою. Пе­реклад рекламних текстів має бути якісним, слід уникати немилозвучності, неприємних асоціацій тощо. На прези­дентських виборах у Молдові консультанти кандидата П. Лучинського запропонували гасло, що звучало молдав­ською просто і гарно — «Пентру Петру» («За Петра»). Для росіян таке звучання нічого не означало, тому акцент було зроблено на асоціацію з Петром І.

    Нерідко політики послуговуються певною мовою за­лежно від переваг аудиторії: колишній президент України Л. Кучма під час виборчої кампанії на Сході країни висту­пав російською мовою, на Заході — українською.

    15. Особливості сприйняття кольору. Для позиціону­
    вання політика, політичної сили, проектування індивіду­
    альної і масової реакції на їх символіку важливо врахову­
    вати особливості сприйняття кольору, з яким вони іденти­
    фікуються. Адже фірмовий колір чи поєднання кольорів
    характеризують політика, партію, блок, рух, суттєво
    впливають на їх сприйняття.

    Колір має певні універсальні закономірності та націо­нальні особливості. Так, стримані кольори краще сприй­маються представниками балто-скандинавських країн, а в Казахстані політтехнологічно придатнішим є рожево-зе­лений з яскравим золотом.

    На президентських виборах 2004 р. команда В. Ющен­ка вдало використала помаранчевий колір, який активізує

    Політичні технології у політичній практиці 177

    людину, але не викликає агресії. Фахівці відзначають ус­пішність ребрендингових дій у 2006 р. БЮТ, зовнішніми атрибутами якого стали білий прапор із зображенням чер­воного серця. Водночас використання Партією регіонів бі­ло-блакитної гамми вважається не цілком вдалим.

    По-своєму сприймають конкретні політичні технології молодь і літні люди, мешканці міст і сіл, представники різ­них професій, безпосередні учасники політичних процесів і ті, хто дізнається про них із ЗМІ, — всі ці та багато інших універсальних і специфічних особливостей доводиться враховувати у політтехнологічній практиці.

    Політичні технології

    як інструмент політичної практики

    Для успішного застосування політичних технологій необхідно знати мету, іміджеві характеристики (сильні і слабкі сторони суб'єкта політики), володіти методами кон­струювання політтехнологічних проектів, акцій, врахову­вати найрізноманітніші особливості життєдіяльності інди­відів, груп і масштабних соціальних утворень. Обов'язко­вим елементом політичної технології є політична дія, ефективність від схильності об'єктів, на які вона спрямо­вана, до її сприйняття, тобто від психологічної готовності

    ДО ДІЇ.

    Політичне маніпулювання у широкому розумінні є прихованим управлінням політичною свідомістю та пове­дінкою людей з метою змусити їх до дії чи бездіяльності.

    Основою будь-якого маніпулювання масовою свідо­містю і поведінкою є соціальний міф — твердження чи ідеї, які сприймаються переважно на віру, без критич­ного осмислення. У будь-якому суспільстві побутують міфи, що активно підтримують і правлячі кола, зокрема за допомогою засобів масової інформації. Тому маніпу­лювання, які здійснюють непомітно для тих, ким мані­пулюють, не призводять до насилля, не потребують знаних матеріальних затрат, однак це мають бути лише свідо­мі, заплановані дії, спрямовані на досягнення поставле­ної мети.

    Політичне маніпулювання у вузькому розумінні охо­плює теорію і практику передвиборних технологій та мето­дику проведення виборчих кампаній. При цьому слід зва­жати, що, як і будь-які інші (наприклад, соціальні, упра­влінські), політичні технології також містять важливі

    178 Прикладні політичні технології

    психологічні, педагогічні, управлінські, іміджеві, по­пулістські та інші складові, що тісно взаємодіють між со­бою, їх використання загалом зумовлює ефективність, діє­вість реалізації конкретної технології.

    Отже, політичне маніпулювання зводиться до таких операцій:

    а) упровадження в суспільну свідомість під виглядом
    об'єктивної інформації бажаного для певної групи змісту;

    б) «тиск» на больові точки суспільної свідомості, що
    викликає страх, тривогу, ненависть тощо;

    в) реалізація декларованих і прихованих намірів, до­
    сягнення яких маніпулятор пов'язує з підтриманням гро­
    мадською думкою своєї позиції (цілі політичного маніпу­
    лювання).

    Однак можливості маніпулятивного впливу на свідо­мість особистості не безмежні. Перешкодами для маніпу­лювання можуть бути власний досвід людей, неконтрольо-вані владою системи комунікацій (сім'я, друзі тощо), вже існуючий стан масової свідомості, сформовані стереотипи та погляди людей.

    У просторі політичних маніпуляцій, залежно від кри­теріїв, виокремлюють такі типи політичних технологій:

    1) залежно від політичного режиму:

    • демократичні;

    • недемократичні;

    2) за рівнем впливу на суспільство:

    • головні, або базові, які стосуються точки зору, дії ве­ликих груп або й усього населення країни (опитування гро­мадської думки, референдуми, вибори);

    • другорядні, або специфічні (технології розробки і прийняття політичних рішень, проведення окремих полі­тичних акцій — зборів, мітингів, маніфестації, пікету­вань, маршів підтримки і протесту);

    3) за спрямованістю:

    • створення сприятливого для політика порядку ден­ного;

    • змінювання сприйняття діяльності поведінки полі­тиків;

    • внесення потрібних змін у виборче законодавство;

    • розподіл зусиль за конкретними цілями (перемога на виборах, зростання довіри до політика, політичної сили);

    4) за легальністю використання:

    — «білі», або технології відкритої комунікації, які
    охоплюють весь інструментарій донесення повідомлень до
    виборця (діяльність агітаторів, реклама у ЗМІ, масові ак­
    ції, зустрічі з виборцями тощо);

    Політичні технології у політичній практиці j_yg

    • «чорні», або технології закритої комунікації, які включають підкуп виборців, різноманітні способи фальси­фікації результатів виборів та ін.;

    • «сірі», які не передбачають прямого порушення за­кону, але суперечать нормам моралі, коректним способам ведення політичної кампанії (присутність на мітингу полі­тика його противників із транспарантами, листівками та іншими матеріалами опозиційного до нього змісту). Така діяльність не є незаконною, якщо матеріали не містять на­клепу на політика, а його противники не порушують гро­мадського порядку. Громадськість зазвичай засуджує такі дії, вважаючи їх ігноруванням неписаних правил публіч­них відносин політиків;

    5) за відношенням до виборчої системи:

    • технології, що реалізують поза виборчою системою (кар'єр-менеджмент, політичний переворот, досягнення домовленостей з елітами);

    • виборчі технології та технології здійснення влади (рішення, акції, проекти, політика влади);

    6) за масштабами:

    • масові (спрямовані на весь електорат);

    • сегментарні (спрямовані на сегмент, групу електо-рату);

    7) за характером мотивації:

    • мотивувальні, заохочувальні (пов'язані з обіцянка­ми, пропонуванням та очікуванням благ);

    • погрожувальні (ґрунтуються на використанні при­родних і навіяних страхів);

    8) за інформаційними носіями:

    • друковані;

    • електронні;

    • зовнішні;

    9) за територіальними особливостями:

    • східні (створюють і застосовують у країнах східного типу);

    • західні (використовують у державах європейського типу).

    У країнах європейського типу універсальною техноло­гією є, наприклад, директ-мейл, що ґрунтується на вико­ристанні достовірних баз даних про виборців. У східних країнах ефективніші домовленості зі старійшинами, гла­вами кланів тощо;

    10) за етапами застосування:

    • довиборні;

    • виборчі;

    • післявиборчі;

    180 Прикладні політичні технології

    11) «за трьома обставинами»:

    • місце (де застосовується технологія — кафе, чаю­вання вдома, мітинг на площі);

    • час (алгоритм застосування —- разові, регулярні);

    • спосіб дії (способи впливу на виборців — пасивні, активні, партнерські тощо);

    12) за рівнями впровадження:

    • стандартні політтехнологічні процедури, спрямова­ні на розв'язання типових завдань;

    • творчі політтехнологічні розробки (комбінації тех­нологій, експерименти із змістом), до яких вдаються за не­ефективності стандартних процедур.

    Зазвичай використання технологій має на меті зміну (перетворення) політичного контексту.

    У критичних ситуаціях може постати потреба пошуку і використання нетривіальних рішень, якщо технології, які використовувались раніше, не забезпечили необхідно­го політичного результату.

    Практичне використання політичних технологій

    Більшість політичних технологій спрямовуються на до­сягнення необхідних результатів у боротьбі за владу (здо­буття, зміцнення, розширення її). У політичній практиці реалізуються вони як виборчі технології — інформаційні, пропагандистські, організаційні та інші дії, спрямовані на забезпечення перемоги суб'єкту виборчого процесу. Систе­му виборчих переконань утворюють: виборча інженерія; пряма робота з виборцями, рекламні технології та ін.

    Виборча інженерія. Ця система політичних (виборчих) технологій спрямована на маніпулювання параметрами виборчого процесу. Одним із результатів її використання може бути те, що партії, які виграють вибори за кількістю голосів виборців, програють їх за кількістю отриманих де­путатських мандатів. На результати виборів, крім ціле­спрямовано здійснених системних помилок у підрахунках голосів, впливає, наприклад, кількість партій, що беруть участь у виборчому процесі. Як свідчить практика, фак­тично втраченими є голоси виборців, віддані за дрібні пар­тії, які не подолали кваліфікаційний бар'єр.

    У передвиборчій боротьбі використовують такі методи виборчої інженерії:

    1. Зміна процедур виборів. Політична сила, яка за прогнозами не має шансів перемогти на виборах відповід-

    Політичні технології у політичній практиці 181

    но до норм чинного законодавства або підозрює, що ці нор­ми вигідні її опонентам, завжди домагатиметься їх зміни, сподіваючись, що за інших виборчих процедур у неї будуть значно кращі можливості.

    1. Переміщення виборців з одних виборчих округів до інших. З цією метою під різними приводами (навчання, курси, семінари, туристичні подорожі, військові збори тощо) організовують переміщення виборців, які симпати­зують конкретному учасникові виборчого процесу, в окру­ги, де в них немає шансів на перемогу.

    2. Маніпулювання межами виборчих округів. Провла­дна політична сила, маючи інформацію про традиції голо­сування на виборах, референдумах, під час опитувань у ви­борчих округах і країні загалом може вдатися до об'єднан­ня районів, де мешкають її прихильники, в округи з гарантованою перемогою завдяки збільшенню «своїх» го­лосів або до поділу районів, де мешкають прихильники опонентів, на округи, де їхні голоси розпорошуються серед більшості «своїх» голосів.

    Конструювання виборчих округів є складною справою, що потребує врахування співвідношення кількості насе­лення в кожному окрузі. Суттєвим чинником при цьому є межі адміністративно-територіального поділу, специфічні інтереси різних соціальних груп населення (за віком, на­ціональністю, видом занять тощо).

    4. Вибір відповідного часу для проведення виборів.
    Якщо партія, виборчий блок щойно перемогли, напри­
    клад, на президентських виборах, логічним для них буде
    намагання якнайшвидше взяти участь у парламентських
    виборах, щоб використати позитивний потенціал першої
    перемоги. Цей вагомий та ефективний інструмент політич­
    ної боротьби часто використовують разом з іншими мето­
    дами виборчої інженерії.

    5. Маніпулювання з виборчими бюлетенями («кару­
    сель Островського»). Суть його полягає в незаконному ви­
    несенні пустого бюлетеня за певну плату з виборчої дільни­
    ці, відповідне його заповнення й опускання в урну іншою
    людиною, яка, в свою чергу, також виносить пустий бюле­
    тень. Операція може повторюватись багато разів.

    6. Формування лояльного до правлячих сил складу ви­
    борчої комісії. За нерозвинутого виборчого законодавства
    та низької політичної культури нерідко успіх у боротьбі за
    склад виборчої комісії може принести перемогу на виборах
    загалом, оскільки «своя людина» працює на користь пев­
    ного політика і проти його опонента.

    182 Прикладні політичні технології

    Технології прямої роботи з виборцями. Особливістю технологій прямої роботи з виборцями є безпосередній контакт кандидата або працівників його штабу з учасника­ми голосування, що дає змогу впливати на їх електоральну позицію, отримувати необхідну зворотну інформацію. У системі цих технологій найчастіше використовують:

    1) агітацію «від дверей до дверей». Ця технологія одна
    із найпоширеніших, однак з її використанням пов'язані й
    певні обмеження: кримінальна обстановка, відстань,
    сприйняття виборцями дій агітаторів як вторгнення в осо­
    бисте життя. У Німеччині її, як правило, не використову­
    ють, оскільки населення цієї країни вкрай негативно реа­
    гує на вторгнення у свій персональний простір.

    У багатьох країнах агітацію «від дверей до дверей» ви­користовують для виявлення своїх прихильників і забез­печення їх участі у виборах;

    1. зустрічі кандидата з виборцями. Така форма роботи у передвиборний період є найпоширенішою. Останнім ча­сом кандидати дедалі більше використовують віртуальне (через мас-медіа) спілкування з виборцями. До нього вда­ються для агітації за кандидата, провокування негативно­го ставлення до його суперника, а також з метою з'ясуван­ня електоральних симпатій населення;

    2. пікети. В Україні ця форма агітації виборців досить популярна, однак організацію пікетів обмежують закон, погода, стереотипи сприйняття (у деяких регіонах пікет­ників сприймають як ледарів);

    3. телефонне спілкування. Використання цієї техноло­гії викликає невдоволення втручанням у приватне життя, обмежується рівнем телефонізації населення;

    4. збір підписів, наказів, побажань. Завдяки цим захо­дам політик має змогу довести до людей свою програму, політичну позицію, отримати інформацію про очікування виборців і ставлення до себе. Обмеженнями при викори­станні цієї технології є конкуренція виборчих штабів, сприйняття таких дій як вторгнення в приватне життя, фальсифікування результатів.

    Рекламні технології. Ці політичні технології, особливо в період масових виборчих кампаній, розраховані:

    а) на пересічну особистість (більшість громадян), котра є своєрідним середньостатистичним представником елек-торату, не має великих, а то й будь-яких взагалі претензій до влади і вважає, що від її голосу, точки зору мало що в суспільстві залежить;

    Політичні технології у політичній практиці 183

    б) на те, щоб ознайомити виборців із кандидатом, нага­дати про нього, дослідити, як сприймає його громадськість, чи варто й надалі прагнути сподобатися електоратові.

    Виділяють такі рекламні технології:

    1. Пряма реклама в ЗМІ. Для застосування цієї техно­логії потрібні популярні ЗМІ, які охоплюють певну ауди­торію. У деяких країнах (наприклад, у Франції) платна по­літична реклама на телебаченні заборонена законодавчо.

    2. Інтернет-технології. Законодавство України не пе­решкоджає політичним суб'єктам здійснювати комуніка­цію в усіх можливих формах, у т. ч. за допомогою елек­тронних носіїв інформації. Як і ЗМІ, Інтернет є важливим засобом комунікації, особливо для молоді, людей із вищою освітою. Спілкування через Інтернет сприяє утворенню міцних зв'язків між людьми, внаслідок чого громадсь­кість позбавляється від обмежень, пов'язаних із геогра­фічним місцем розташування. Для поширення в Інтернеті рекламних повідомлень використовують такі прийоми:




    • розсилання рекламних повідомлень за допомогою електронної пошти, факсів. Для цього необхідні база да­них, простий виклад інформації, щоб уникнути ефекту вторгнення у приватне життя;

    • створення веб-сайту політика. Політично активна частина населення, обізнана з технологіями електронних комунікацій, знаходитиме там цікаву для себе і вигідну для політика інформацію. Щоправда, рівень довіри до Ін-тернет-інформації поки невисокий. Іноді для компромету­вання конкурентів створюють їх псевдосайти;

    • Інтернет-конференції. Завдяки їм політик має змогу поспілкуватися зі своїми прибічниками й опонентами в он-лайн-режимі.




    1. Підтримання кандидата авторитетними у суспільст­ві особами. Слово відомих у суспільстві людей на користь кандидата, спільний фотознімок, спільна участь у резо­нансних акціях позитивно сприймаються серед народу і підвищують його електоральний потенціал. Однак експер­ти не радять надмірно захоплюватися залученням для своєї підтримки авторитетних осіб, брати до уваги не лише їх рейтинги, а й антирейтинги та інші негативні аспекти, які можуть зашкодити кандидатові.

    2. Використання обіцянок. Універсальним рекламним прийомом є оприлюднення передвиборних програм (на­приклад, «Десять кроків назустріч людям», «Український прорив»), у яких обов'язково вказують важливі для вибор­ців справи. Часто обіцянки висловлюють прямо, в імпера­тивній («Я обіцяю зробити...») або неявній («З приходом

    184 Прикладні політичні технології

    нашої сили до влади відбудеться суттєве підвищення рівня соціальних виплат населенню») формах.

    5. Непряма реклама в ЗМІ. її ознакою є начебто неціле-
    спрямоване використання у ЗМІ символіки, яку не можна
    розцінити як рекламу, але вона чітко асоціюється з пев­
    ною політичною силою. У країнах, для населення яких
    асоціативне мислення не характерне, така реклама нічого
    не дає, її не сприймають і не розуміють.

    1. Використання різноманітних форм нетрадиційної реклами. Сильне враження на виборців справляє викори­стання гасел, слоганів на автопоїздах, дирижаблях, на за­сніжених скелях, фільми, книги тощо. Однак вони досить дорогі, вразливі для критики опонентами («кандидат ви­трачає на вибори надмірні кошти»).

    2. Розповсюдження агітаційно-рекламних матеріалів через поштові скриньки. Завдяки цьому рекламні матеріа­ли оперативно розповсюджують серед цільової аудиторії, однак їх не всі прочитують, вони рідко вселяють довіру.

    3. Використання в рекламно-агітаційних цілях творів мистецтва. Нерідко фільми, спектаклі, пісні містять від­верту або приховану рекламу. Наприклад, головного героя фільму «Особливості російського полювання» асоціювали з відомим політиком А. Лебедем. У СІЛА напередодні пре­зидентської кампанії 2000 р. було знято фільм «Хвіст кру­тить собакою», в сюжеті якого містився натяк на скандал навколо стосунків Б. Клінтона і М. Левінські. Цим актив­но скористалися опоненти А. Гора, іншого кандидата на президентський пост.

    4. Теледебати. Цей тип «саморекламної» політтехноло-гії найпоширеніший і чи не найпотужніший (з огляду на популярність ток-шоу Савіка Шустера), оскільки дає змо­гу охопити велику аудиторію, оперативно і швидко доне­сти свою точку зору, позицію до кожного, навіть байдужо­го, виборця, вплинути на його уподобання, а можливо, й на вибір. Однак за багатьох обставин (усе на виду — зов­нішність, мова, переконання, погляди на життя) теледеба­ти можуть виявитися останнім виступом політика перед виборцями.

    Популярність і успіх теледебатів як політичної техно­логії залежать від багатьох складових, головними з яких є:

    — учасники дискусії повинні репрезентувати якщо не діаметрально протилежні сторони (ідеї, ідеології, програ­ми, блоки, об'єднання, партії), то хоч у чомусь несумісні (наприклад, у тактичних кроках задля досягнення заде­кларованих програм);
    1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   39


    написать администратору сайта