Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
|
Політичні технології у політичній практиці 173 на допомогу політтехнологів. Політичний режим визначає ступінь використання адміністративного ресурсу, доступність каналів інформування, реалізацію громадянами прав і свобод. Останніми роками політичні технології активно використовують і на пострадянському просторі, а сфера їх застосування в кожній країні має свої особливості.
174 Прикладні політичні технології наді та Росії завжди була важливим чинником президентських кампаній в Україні. 8. Критерії оцінювання політика. На основі опитувань у різних країнах виокремлено універсальні якості, за яки ми оцінюють політика: чесність, доброта, освіченість, про фесіоналізм, розум, безкорисливість. В Україні й Росії пе редусім цінують чесність і порядність, потім — турботу про людей, і нарешті — принциповість; у Казахстані — чесність, доброту, розум; у Грузії — освіченість, патріо тизм, чесність, потім — дипломатичність, уміння виступа ти імпровізовано, у формі тосту (колоритно й образно), ро зум (під час виборів президента команда Е. Шеварнадзе ви користовувала ролики, на яких він був зображений за грою в шахи). Крім універсальних, важливі й специфічні якості (у Чехії, наприклад, це сексуальність). Багатство для політика — швидше перевага, ніж недолік. Неоднаковим є ставлення електорату різних країн до здоров'я політиків. На Заході за будь-якої нагоди слід підкреслювати свою добру фізичну форму; в Росії це не обов'язково: під час кількох регіональних виборів там було виявлено, що обнародування опонентами фактів поганого стану здоров'я кандидата підвищувало його рейтинг (сприймався як жертва опонентів; прихильники вважали, що він багато працює, жертвує собою заради людей). Характерне для американських політиків підкреслення своїх чеснот в Україні сприймається як нескромність. Негативне ставлення українців до гомосексуалістів не викликає такого неприйняття в країнах Балтії і Європи, де геї стають мерами столичних міст, не приховуючи своєї орієнтації. У США стосунки Біла Клінтона з Монікою Левінсь-ки викликали скандал. В Україні подібна ситуація не викликала б такого резонансу. 9. Географічні та кліматичні умови життя. Політтехно- логи, розробляючи масштабні акції і ситуативні проекти, мають враховувати географічні, кліматичні та інші осо бливості життя людей у конкретній місцевості, актуальні для них проблеми, сподівання (наприклад, на території, де найгострішою є проблема доріг, найбільше симпатій здо буде політик, який обіцятиме і сприятиме їх будівництву; у період важливих, життєзабезпечувальних робіт явка на селення на вибори буде найнижчою тощо). Політичні орієнтації, уподобання людей можуть мати виражену регіональну специфіку (президентські вибори в Україні у 2004 p.). Політичні технології у політичній практиці 175 10. Соціокультурні, тендерні традиції. Навіть на су часному етапі традиції мають важливе значення. У США, наприклад, жінка ніколи не ставала президентом. У ба гатьох азійських країнах, попри деклароване верховен ство чоловіків, вплив жінок на політичну сферу завжди був відчутним. У деяких країнах належність до певного клану більш значуща, ніж стать, внаслідок чого на верши ні політичної піраміди опинялися жінки. У Скандинавії і Балтії утвердилося реальне рівноправ'я статей, а жінки в політиці — швидше правило, ніж виняток, трапляються навіть випадки дискримінації на користь жінок. У країнах Європи і СІЛА традиційною є масова участь у виборчій кампанії добровольців (волонтерів); у пострадянських країнах польові структури комплектуються здебільшого найманими особами. Двопартійна система формує у виборців спокійне ставлення до негативної реклами конкурентів, оскільки легко зрозуміти, хто її замовник. 11. Релігійний чинник. Для більшості людей релігій ний світогляд є визначальним. Керуючись настановами ре лігії, яку сповідують, вони описують свої соціальні ідеали й орієнтири, оцінюють політичні події, формують ставлен ня до них. Політики обов'язково мають враховувати це, реалізовуючи свої цілі, використовувати за потреби засоби тиску, матеріальні заохочення, апелювати до спільних цінностей та інтересів. Політичні і державні діячі, дбаючи про зростання їхньої популярності, звертаються за благо словенням до церкви. Політики повинні знати, що за експертними оцінками існують істотні відмінності в психотипах і соціально-політичній поведінці православного (пасивний тип), католика, протестанта (активний тип) і буддиста, мусульманина та ін. Важливе значення має також ступінь релігійності населення. 12. Особливості темпоритму життя. Швидкість сприй няття й ефективність впливу політичної інформації вели кою мірою залежать від темпоритму життя народу. У кра їнах, де цей показник високий, значно швидше можна сформувати і поліпшити рейтинг політика, а там, де він розмірний, для цього потрібно багато часу. Отже, для од них місцевостей готують короткотривалі й динамічні ін формаційно-агітаційні відеоматеріали, для інших — три валіші й спокійніші. ^ 13. Міфологія. У боротьбі політиків, політичних партій часто використовують можливості міфотворчості з ме- 176 Прикладні політичні технології тою формування образів героїв, антигероїв, референтних осіб. Свого часу, наприклад, консультанти намагалися пе-реформатувати імідж Ю. Тимошенко, маючи на меті сформувати асоціацію із княгинею Ольгою, однак ідея не була підтримана. 14. Мовні особливості. За оцінками експертів, особливо сті мови безпосередньо впливають на формування соціоло гічних анкет, обмежують використання універсальних га сел, реалізацію зашифрованих у них ідей, відкривають ши рокі можливості для тих, хто вміє ефективно ці особливості використовувати. Наприклад, у Японії немає слова «ні», тому соціологічне опитування в цій країні не припускає та кого варіанта відповіді, там використовують «так» або «інші варіанти». У країнах СНД велике значення має пра вильний вибір мови. Так, в Україні слід використовувати бі- лінгви, дві форми анкети. У Східній Україні анкетування зазвичай проводять російською мовою (це не викликає нега тивної реакції), а в Західній Україні — лише українською. У двомовних країнах рекламну кампанію також не варто будувати, послуговуючись тільки однією мовою. Переклад рекламних текстів має бути якісним, слід уникати немилозвучності, неприємних асоціацій тощо. На президентських виборах у Молдові консультанти кандидата П. Лучинського запропонували гасло, що звучало молдавською просто і гарно — «Пентру Петру» («За Петра»). Для росіян таке звучання нічого не означало, тому акцент було зроблено на асоціацію з Петром І. Нерідко політики послуговуються певною мовою залежно від переваг аудиторії: колишній президент України Л. Кучма під час виборчої кампанії на Сході країни виступав російською мовою, на Заході — українською. 15. Особливості сприйняття кольору. Для позиціону вання політика, політичної сили, проектування індивіду альної і масової реакції на їх символіку важливо врахову вати особливості сприйняття кольору, з яким вони іденти фікуються. Адже фірмовий колір чи поєднання кольорів характеризують політика, партію, блок, рух, суттєво впливають на їх сприйняття. Колір має певні універсальні закономірності та національні особливості. Так, стримані кольори краще сприймаються представниками балто-скандинавських країн, а в Казахстані політтехнологічно придатнішим є рожево-зелений з яскравим золотом. На президентських виборах 2004 р. команда В. Ющенка вдало використала помаранчевий колір, який активізує Політичні технології у політичній практиці 177 людину, але не викликає агресії. Фахівці відзначають успішність ребрендингових дій у 2006 р. БЮТ, зовнішніми атрибутами якого стали білий прапор із зображенням червоного серця. Водночас використання Партією регіонів біло-блакитної гамми вважається не цілком вдалим. По-своєму сприймають конкретні політичні технології молодь і літні люди, мешканці міст і сіл, представники різних професій, безпосередні учасники політичних процесів і ті, хто дізнається про них із ЗМІ, — всі ці та багато інших універсальних і специфічних особливостей доводиться враховувати у політтехнологічній практиці. Політичні технології як інструмент політичної практики Для успішного застосування політичних технологій необхідно знати мету, іміджеві характеристики (сильні і слабкі сторони суб'єкта політики), володіти методами конструювання політтехнологічних проектів, акцій, враховувати найрізноманітніші особливості життєдіяльності індивідів, груп і масштабних соціальних утворень. Обов'язковим елементом політичної технології є політична дія, ефективність від схильності об'єктів, на які вона спрямована, до її сприйняття, тобто від психологічної готовності ДО ДІЇ. Політичне маніпулювання у широкому розумінні є прихованим управлінням політичною свідомістю та поведінкою людей з метою змусити їх до дії чи бездіяльності. Основою будь-якого маніпулювання масовою свідомістю і поведінкою є соціальний міф — твердження чи ідеї, які сприймаються переважно на віру, без критичного осмислення. У будь-якому суспільстві побутують міфи, що активно підтримують і правлячі кола, зокрема за допомогою засобів масової інформації. Тому маніпулювання, які здійснюють непомітно для тих, ким маніпулюють, не призводять до насилля, не потребують знаних матеріальних затрат, однак це мають бути лише свідомі, заплановані дії, спрямовані на досягнення поставленої мети. Політичне маніпулювання у вузькому розумінні охоплює теорію і практику передвиборних технологій та методику проведення виборчих кампаній. При цьому слід зважати, що, як і будь-які інші (наприклад, соціальні, управлінські), політичні технології також містять важливі 178 Прикладні політичні технології психологічні, педагогічні, управлінські, іміджеві, популістські та інші складові, що тісно взаємодіють між собою, їх використання загалом зумовлює ефективність, дієвість реалізації конкретної технології. Отже, політичне маніпулювання зводиться до таких операцій: а) упровадження в суспільну свідомість під виглядом об'єктивної інформації бажаного для певної групи змісту; б) «тиск» на больові точки суспільної свідомості, що викликає страх, тривогу, ненависть тощо; в) реалізація декларованих і прихованих намірів, до сягнення яких маніпулятор пов'язує з підтриманням гро мадською думкою своєї позиції (цілі політичного маніпу лювання). Однак можливості маніпулятивного впливу на свідомість особистості не безмежні. Перешкодами для маніпулювання можуть бути власний досвід людей, неконтрольо-вані владою системи комунікацій (сім'я, друзі тощо), вже існуючий стан масової свідомості, сформовані стереотипи та погляди людей. У просторі політичних маніпуляцій, залежно від критеріїв, виокремлюють такі типи політичних технологій: 1) залежно від політичного режиму:
2) за рівнем впливу на суспільство:
3) за спрямованістю:
4) за легальністю використання: — «білі», або технології відкритої комунікації, які охоплюють весь інструментарій донесення повідомлень до виборця (діяльність агітаторів, реклама у ЗМІ, масові ак ції, зустрічі з виборцями тощо); Політичні технології у політичній практиці j_yg
5) за відношенням до виборчої системи:
6) за масштабами:
7) за характером мотивації:
8) за інформаційними носіями:
9) за територіальними особливостями:
У країнах європейського типу універсальною технологією є, наприклад, директ-мейл, що ґрунтується на використанні достовірних баз даних про виборців. У східних країнах ефективніші домовленості зі старійшинами, главами кланів тощо; 10) за етапами застосування:
180 Прикладні політичні технології 11) «за трьома обставинами»:
12) за рівнями впровадження:
Зазвичай використання технологій має на меті зміну (перетворення) політичного контексту. У критичних ситуаціях може постати потреба пошуку і використання нетривіальних рішень, якщо технології, які використовувались раніше, не забезпечили необхідного політичного результату. Практичне використання політичних технологій Більшість політичних технологій спрямовуються на досягнення необхідних результатів у боротьбі за владу (здобуття, зміцнення, розширення її). У політичній практиці реалізуються вони як виборчі технології — інформаційні, пропагандистські, організаційні та інші дії, спрямовані на забезпечення перемоги суб'єкту виборчого процесу. Систему виборчих переконань утворюють: виборча інженерія; пряма робота з виборцями, рекламні технології та ін. Виборча інженерія. Ця система політичних (виборчих) технологій спрямована на маніпулювання параметрами виборчого процесу. Одним із результатів її використання може бути те, що партії, які виграють вибори за кількістю голосів виборців, програють їх за кількістю отриманих депутатських мандатів. На результати виборів, крім цілеспрямовано здійснених системних помилок у підрахунках голосів, впливає, наприклад, кількість партій, що беруть участь у виборчому процесі. Як свідчить практика, фактично втраченими є голоси виборців, віддані за дрібні партії, які не подолали кваліфікаційний бар'єр. У передвиборчій боротьбі використовують такі методи виборчої інженерії: 1. Зміна процедур виборів. Політична сила, яка за прогнозами не має шансів перемогти на виборах відповід- Політичні технології у політичній практиці 181 но до норм чинного законодавства або підозрює, що ці норми вигідні її опонентам, завжди домагатиметься їх зміни, сподіваючись, що за інших виборчих процедур у неї будуть значно кращі можливості.
Конструювання виборчих округів є складною справою, що потребує врахування співвідношення кількості населення в кожному окрузі. Суттєвим чинником при цьому є межі адміністративно-територіального поділу, специфічні інтереси різних соціальних груп населення (за віком, національністю, видом занять тощо). 4. Вибір відповідного часу для проведення виборів. Якщо партія, виборчий блок щойно перемогли, напри клад, на президентських виборах, логічним для них буде намагання якнайшвидше взяти участь у парламентських виборах, щоб використати позитивний потенціал першої перемоги. Цей вагомий та ефективний інструмент політич ної боротьби часто використовують разом з іншими мето дами виборчої інженерії. 5. Маніпулювання з виборчими бюлетенями («кару сель Островського»). Суть його полягає в незаконному ви несенні пустого бюлетеня за певну плату з виборчої дільни ці, відповідне його заповнення й опускання в урну іншою людиною, яка, в свою чергу, також виносить пустий бюле тень. Операція може повторюватись багато разів. 6. Формування лояльного до правлячих сил складу ви борчої комісії. За нерозвинутого виборчого законодавства та низької політичної культури нерідко успіх у боротьбі за склад виборчої комісії може принести перемогу на виборах загалом, оскільки «своя людина» працює на користь пев ного політика і проти його опонента. 182 Прикладні політичні технології Технології прямої роботи з виборцями. Особливістю технологій прямої роботи з виборцями є безпосередній контакт кандидата або працівників його штабу з учасниками голосування, що дає змогу впливати на їх електоральну позицію, отримувати необхідну зворотну інформацію. У системі цих технологій найчастіше використовують: 1) агітацію «від дверей до дверей». Ця технологія одна із найпоширеніших, однак з її використанням пов'язані й певні обмеження: кримінальна обстановка, відстань, сприйняття виборцями дій агітаторів як вторгнення в осо бисте життя. У Німеччині її, як правило, не використову ють, оскільки населення цієї країни вкрай негативно реа гує на вторгнення у свій персональний простір. У багатьох країнах агітацію «від дверей до дверей» використовують для виявлення своїх прихильників і забезпечення їх участі у виборах;
Рекламні технології. Ці політичні технології, особливо в період масових виборчих кампаній, розраховані: а) на пересічну особистість (більшість громадян), котра є своєрідним середньостатистичним представником елек-торату, не має великих, а то й будь-яких взагалі претензій до влади і вважає, що від її голосу, точки зору мало що в суспільстві залежить; Політичні технології у політичній практиці 183 б) на те, щоб ознайомити виборців із кандидатом, нагадати про нього, дослідити, як сприймає його громадськість, чи варто й надалі прагнути сподобатися електоратові. Виділяють такі рекламні технології:
184 Прикладні політичні технології нашої сили до влади відбудеться суттєве підвищення рівня соціальних виплат населенню») формах. 5. Непряма реклама в ЗМІ. її ознакою є начебто неціле- спрямоване використання у ЗМІ символіки, яку не можна розцінити як рекламу, але вона чітко асоціюється з пев ною політичною силою. У країнах, для населення яких асоціативне мислення не характерне, така реклама нічого не дає, її не сприймають і не розуміють.
Популярність і успіх теледебатів як політичної технології залежать від багатьох складових, головними з яких є: — учасники дискусії повинні репрезентувати якщо не діаметрально протилежні сторони (ідеї, ідеології, програми, блоки, об'єднання, партії), то хоч у чомусь несумісні (наприклад, у тактичних кроках задля досягнення задекларованих програм); |