Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
|
Запитання. Завдання
Формування і забезпечення діяльності політичної партії 135 9. Покажіть на конкретному прикладі з вітчизняної політичної реальності, який політичний менеджмент сприяє підвищенню автори тету державного або політичного діяча. 10. Охарактеризуйте механізми формування електоральних переваг населення.
Література Атаманчук Г., Гірник А. Політичний менеджмент. Теорія та практика політичних технологій. — Рівне, 2004. Бебик В. М. Основи теоретичної та практичної політології. — К., 1994. Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. — К., 1996. Горкина М. Б., Мамонтов А. А., Манн И. Б. PR на 100%: Как стать хорошим менеджером по PR: Учеб. пособ. — М., 2003. Горин С. Гипнотический НЛП-подход в политической рекламе и пропаганде // Виборчі технології: Збірник матеріалів / Упоряд. В. Ціон. — К., 1998. Зимичев А. Психология политической борьбы. — К., 1992. Казмиренко В. П. Социальная психология организаций. — К., 1993. Комаровский В. Типология избирателей // Социологические исследования. — 1990. — № 1. Мертон Р. Явные латентные функции. Американская социологическая мысль: Тексты / Под ред. В. И. Добренькова. — М., 1994. Пушкарева Г. В. Политический менеджмент: Учеб. пособ. — М., 2002. Фишер Р., Юри У. Переговоры без пораження. — М., 1991. Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. — М., 1998. 1.6. Формування і забезпечення діяльності політичної партії Партія є основним артикулятором і носієм суспільних інтересів, єдиним інститутом громадянського суспільства, який формується винятково для здобуття політичної влади. Однак щоб досягти цієї мети, вона повинна виконати 136 Предмет і специфіка прикладної політології багато важливих умов, без чого неможливий успіх на виборах: залучити у свої ряди членів-ентузіастів, мати відданих лідерів; спродукувати практичні інноваційні ідеї, які б зацікавили значну кількість громадян країни і змусили проголосувати за неї; створити чітку внутрішню організаційну структуру з належним рівнем дисципліни тощо. Принципи формування політичної партії Про створення повноцінної партії свідчить її успішна виборча кампанія, тобто кількість відданих за неї голосів. Організаційно процес створення політичної партії пов'язаний з розв'язанням формальних (прийняття статуту, програми, формування внутріпартійних підрозділів) і функціональних (формування партійної ідеології, яка б спонукала громадян добровільно і свідомо вступати в її ряди і брати участь у її діяльності; налагодження постійних первинних осередків; забезпечення стабільності партійних структур; фінансування партії) проблем. Це означає, що ініціатори створення політичної партії мають виробити її статут, програму, сформувати первинні організації, горизонтальну і вертикальну партійні інфраструктури. Тобто партії насамперед необхідно виконати всі необхідні для її реєстрації формальні умови. Основоположним документом політичної партії є її статут. Статут (лат. statutum — встановлюю, вирішую) партії — документ, що визначає організаційну структуру, принципи і норми внутріпартійного життя; порядок вступу і припинення членства в ній, права і обов'язки члена партії; порядок скликання і проведення партійних зборів, конференцій, з'їздів; формування керівних і виконавчих органів та ін. Процес розроблення статуту політичної партії передбачає численні внутріпартійні (на рівні керівництва партії) дискусії щодо її філософії та мети, внутрішньої організації і структури, форм і способів прийняття внутрішніх рішень. Статут політичної партії зазвичай визначає право на членство; окреслює методи керівництва партією, методи добору керівників, принципи їх ротації; описує відносини між різними структурами партії; містить перелік постійних комісій, робочих груп із важливих питань, порядок їх формування тощо. формування і забезпечення діяльності політичної партії 137 Інститут членства у політичній партії стандартний в усіх країнах світу. Членство у політичній партії можуть мати громадяни держави, які володіють правом голосу на виборах. Одночасно один громадянин може перебувати лише в одній політичній партії. Як правило, законодавством встановлюються обмеження на членство у політичній партії для деяких категорій населення. Найчастіше членами політичних партій не можуть бути судді, працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці, співробітники спецслужб. На час перебування на зазначених посадах вони призупиняють членство у політичній партії. Членство у політичній партії має фіксований характер. Умовою вступу громадянина до політичної партії є його особиста заява про бажання стати членом партії, додана до статутного органу партії. Форма фіксації членства у партії визначається статутом. Створення і діяльність структурних осередків політичних партій в органах виконавчої і судової влади, виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях не дозволяється. Кожна партія повинна мати свою політичну програму, в якій указується позиція партії з актуальних питань, чітко окреслене майбутнє країни, за яке вона боротиметься. Крім того, вона має містити виклад ідеологічних засад функціонування партії — те, заради чого вона створюється. У програмі зазначається мета партії, форми роботи тощо. Процес вироблення програми партії пов'язаний із формуванням партійної ідеології, основні положення якої є головною складовою партійної програми. Функціональна діяльність політичної партії пов'язана з організацією її ефективної роботи, спрямованої на здобуття визнання, авторитету в суспільстві, перемоги на виборах. Це потребує набагато більше зусиль, ніж виконання Формальних критеріїв реєстрації партії. Політична ідеологія — система концептуальних ідей, уявлень, поглядів на політичне життя, яка виражає інтереси, умонастрої, світогляд людей, класів, націй, суспільства. Одним із основних функціональних завдань, які поста-^^ь у процесі створення політичної партії, є формування Партійної ідеології, яка за багатьма ознаками відрізняєть-** від політичної ідеології. 138 Предмет і специфіка прикладної політології Завдання партії полягає в тому, щоб вписати одну з наявних політичних ідеологій, прихильником якої вона є, у власний контекст. Партійна ідеологія — своєрідне відображення уявлень значної частини виборців про призначення і характер партії, яка повинна спонукати їх вступити в її ряди, брати участь у її діяльності. Партійна ідеологія охоплює не лише чітко виписане в програмі бачення майбутнього країни, а й конкретні кроки партії, спрямовані на досягнення мети, позицію партії з актуальних для суспільства питань тощо. Структура партійної ідеології складається із системоутворюючої ідеї, «моменту сили» та «образу ворога». їх сукупність утворює ідеологічний комплекс, який спонукає громадян приєднатися до партії. Системоутворююча ідея розкриває позицію партії щодо найважливіших для суспільства питань, які мають стратегічне значення для держави. Працездатна, системоутворююча ідея повинна відповідати певному стереотипу масової свідомості. Для України такими стереотипами можуть бути єдина незалежна держава, високий рівень життя, конкурентоспроможне сільське господарство, подолання корупції тощо. Системоутворююча ідея буде ефективною за умови, що вона дасть змогу кожному потенційному члену партії відчути себе причетним до боротьби «за світле майбутнє». «Момент сили» є найважливішим спонукальним мотивом приєднання громадян до партії, яка артикулює певну ідею. Це складова партійної ідеології, яка окреслює конкретні кроки партії щодо реалізації власної програми, розв'язання найактуальніших для громадян проблем, формулює положення, що відрізняють її від інших партій. «Образ ворога» — окреслення перешкод, які ускладнюють досягнення мети партії і суспільних цілей. Добре про-артикульований «образ ворога» органічно доповнює «момент сили». Не менш важливою складовою створення політичної партії є формування позитивного іміджу її лідера. Нерідко фігура лідера може успішно замінити системоутворюючу ідею. Така особливість формування політичних партій характерна для пострадянських країн, де більшість політичних партій створювалася «під конкретного лідера», що отримало назву «партійний вождизм». Більшість українських центристських партій створено саме за таким принципом. За невиразної партійної ідеології на посади керівників партій часто призначають впливових політиків. Важливим системоутворюючим компонентом партійної ідеології є політична позиція партії — положення, які формування і забезпечення діяльності політичної партії 139 розкривають ставлення партії до поточних проблем і процесів. Політична позиція партії повинна мати певний запас гнучкості: залежно від ситуації партія може її змінювати, інколи на протилежну. Неприпустимими вважають позиції, які руйнуть системоутворюючу ідею і позитивний образ лідера; неоднозначну або невизначену позицію щодо конкретної проблеми (партія може сприйматися прихильниками як невпевнена). З психологічного погляду, неви-значена позиція політичної партії є значно гіршим засобом її збереження, ніж категорична позитивна, а згодом категорична негативна відповідь на одне й те саме питання. Після визначення базових засад партійної ідеології ініціатори створення політичної партії повинні забезпечити канали донесення до потенційних виборців її положень, подбати про формування вертикальної та горизонтальної структур, тобто організувати прихильників певної ідеї у відповідну партійну структуру. Організація роботи з членами і прихильниками партії Усі громадяни формально належать до однієї з таких категорій: члени партії; співчуваючі — громадяни, які не є членами партії, але підтримують її на виборах, інколи навіть фінансово; громадяни, які нейтрально або негативно ставляться до партії. Членів партії поділяють на партійних функціонерів і партійних активістів. Саме вони відіграють вирішальну роль у повсякденній роботі партійної організації. Тому створити дієздатну партію чи первинну її організацію в регіоні означає правильно задіяти функціонерів, активістів і прихильників партії. Партійними функціонерами називають членів партії, які працюють у ній на професійній основі. Політична діяльність для них — основне заняття, а інколи й головне джерело доходів. Як правило, функціонерами є представники партії У владі, керівники її регіональних і місцевих осередків та провідні співробітники апарату. Передусім це стосується країн, де парламентські партії безпосередньо формують УРяд і виконавчу вертикаль, тобто там, де посади міністрів і керівників підрозділів виконавчої влади є політичними. У такому разі представником виконавчої влади на регіональному чи локальному рівні стає лідер місцевого осередку правлячої партії. Мережа функціонерів утворює її скелет. Партія вважається присутньою на певній території лише тоді, Коли має на ній хоча б одного свого функціонера. 140 Предмет і специфіка прикладної політології Інколи партія спрямовує свої зусилля на створення мережі функціонерів опосередковано, застосовуючи примус або своєрідний підкуп. Найчастіше до цього вдаються правлячі партії (у пострадянському розумінні — «партії влади») або партії, які близькі до влади і мають достатні матеріальні ресурси. У першому випадку партійний функціонер, який є також чиновником високого рангу, призначає підпорядкованих йому співробітників партійними функціонерами нижчого рівня, завдяки чому створюється видимість наявності місцевих осередків у всіх регіонах країни. У другому — партійними функціонерами стають громадяни, яких привабили надані або обіцяні матеріальні вигоди. В обох випадках партійними функціонерами часто стають люди, які не є переконаними прихильниками партії або не користуються належним авторитетом серед населення місцевості. В такий спосіб за нетривалий час можна створити мережу партійних функціонерів по всій країні, однак ефективність їх роботи буде невисокою. Це свідчить, що лише матеріальних стимулів чи адміністративних важелів недостатньо для створення ефективної політичної партії. Найефективніше працюють партійні функціонери, орієнтовані на політичну кар'єру. Функціонери, які поєднують адміністративну, виробничу чи іншу діяльність з політичною або працюють лише за зарплату, не завжди надійні й активні. Тому одним із першочергових завдань при створенні регіональної структури партії є формування та використання системи політичних стимулів і політичної перспективи для функціонерів. Ініціатори створення партії і партійних організацій, які не розуміють цього, рано чи пізно стикаються з тим, що найкращі партійні працівники залишають їх організацію і переходять в інші. Так, наприклад, сталося з Народно-демократичною партією України, коли цілими підрозділами партійці почали переходити до Партії регіонів. Найчастіше створення мережі партійних функціонерів відбувається з використанням кількох підходів. 1. Призначення функціонерів зі співробітників базових організацій, які контролює керівництво партії. Ними можуть бути адміністративні (стосуються «партії влади» чи правлячої партії) або виробничі структури, на які партія має вплив через особисті неполітичні контакти. Такий підхід найпростіший щодо швидкості формування партійних осередків на місцях, повністю контрольованих центром. Однак його недоліком є непрофесійність функціонерів у сфері публічної політики, які часто не мають до неї Формування і забезпечення діяльності політичної партії 141 ніякої схильності. Тому замість партії утворюється бюрократична структура, нездатна ефективно провести виборчу кампанію.
Оскільки криза росту неминуча для партії і вона обов'язково супроводжуватиметься з'ясуванням внутріпартійних відносин, краще спровокувати і пережити її якомога раніше, не відкладаючи на передвиборний період. У повсякденному житті створення партійних осередків часто відбувається на основі поєднання всіх трьох підходів. Тому, формуючи партійні осередки, важливо не залишити поза увагою критичну масу невдоволених кадровими рішеннями, оскільки це може спричинити бюрократичне переродження партії або її розвал. Партійними активістами вважають членів партії, які працюють у ній переважно на громадських засадах, а в період виборів ■— агітаторами, довіреними особами, керівниками виборчих штабів, членами виборчих комісій (нерідко за окрему плату). На відміну від функціонерів, яких потрібно знайти й організувати в структуру, з потенційними активістами в регіонах не буває проблем, якщо партія є Восієм ідеології, близької жителям цього регіону. Вони відразу дають про себе знати, але слід пам'ятати, що активі- 142 Предмет і специфіка прикладної' політології сти реагують саме на ідеологію. Якщо функціонерів можна зацікавити грошима чи перспективами, то активістів цікавить передусім ідеологія, та й у жодної партії коштів для підтримання протягом тривалого часу сталої кількості активістів не вистачить. Завдяки активістам партія отримує могутній ресурс для виборчої кампанії, є повноцінною виборчою машиною. Тому добір активістів і взаємодія з ними є важливим напрямом партійної роботи, яка традиційно охоплює такі етапи: а) визначення активіста. Цей етап відбувається тоді, коли активіст уперше вступає в контакт з представником партії і висловлює бажання брати участь у її діяльності. Як правило, потенційних активістів виявляють на масових заходах партії, а також через її громадські приймальні; б) фіксація активіста. Це роблять після визначення ак тивіста, доручивши йому не надто обтяжливе завдання: по ширення матеріалів партії за місцем його проживання, роз клеювання листівок про партійний захід тощо. Якщо після виконання такого завдання активіст продовжує брати участь у роботі партії, можна вважати його зафіксованим; в) включення (вербування) активіста. Після фіксації необхідно залучити активіста до постійної роботи партійно го підрозділу. Оптимальною формою включення активіста є залучення до реалізації політичних проектів. Співпраця з ним має відбуватися постійно, а не лише у період виборчої кампанії. Активіст повинен відчувати доброзичливе ста влення до себе керівництва партії, бачити, що його роботу цінують, виявляють інтерес до його думки при прийнятті рішень з різноманітних аспектів партійної політики. Часто політичні партії «молодих демократій» уникають безпосередньої роботи зі створення партійної інфраструктури і намагаються формувати власний імідж лише за допомогою засобів реклами у ЗМІ, а не шляхом формування розгалуженої мережі активістів. Іноді здається, що відсутність достатньо чисельного і добре підготованого активу з успіхом може замінити на виборах PR-агентство, однак така перемога є свідченням результативності технологій, а не авторитету партії, в чому їй доведеться невдовзі переконатися. Подібною тактикою на парламентських виборах скористалися свого часу Партія зелених України, Команда озимого покоління (КОПи). Прихильники партії — громадяни, які голосували за неї, її кандидата і виявили доброзичливе ставлення до її ініціатив. Робота партії у міжвиборчий період однаково повинна бути спрямована як на її членів, так і на прихильників, формування і забезпечення діяльності політичної партії 143 кількість яких, як правило, вдвічі-втричі перевищує кількість тих, хто офіційно перебуває в її лавах. Виявлення і фіксація прихильників є одним із основних завдань партійної організації. Контакт з ними має бути постійним і різностороннім. їх запрошують на збори парторганізацій, з ними листуються, відомості про них фіксують у спеціальних документах (анкетах). Багато хто з прихильників згодом вступає в партію. Внутрішня організація політичної партії Партійну структуру утворюють члени партії і вибудовується вона за територіальною ознакою як мережа регіональних і місцевих осередків. Групи активістів і члени партії об'єднуються у первинні організації. За незначної кількості членів осередку на невеликій території члени партії можуть входити до її місцевого (регіонального) відділення, яке у такому разі відіграє роль первинної організації. На вищих рівнях партійної структури створюють партійні відділення: місцеві (міські й районні), регіональні та, нарешті, партійний центр. Усі ці рівні утворюють загальнонаціональну партійну структуру. Однак партійна структура не обмежується лише створенням партійних осередків різних рівнів. Ефективною формою популяризації партійної ідеології є агітація в трудових колективах, попри обмеження щодо створення первинних структур у трудових колективах. Тому для політичної партії важливо мати партійних організаторів на місцях і в трудових колективах, де значно легше виявляти і залучати до партійної роботи існуючих прихильників. Формально активісти і прихильники партії в трудових колективах прилучаються До відповідної територіальної організації. Створену партійну структуру необхідно постійно підтримувати у функціональному стані, розвивати, наповнювати значущими справами, інакше в ній відбуватиметься відплив активістів, і з часом вона стане недієздатною. Основною формою такої роботи є реалізація партійних проектів, які розробляє партійне керівництво з урахуванням специфіки регіону, інтересів і потреб його населення. Для реалізації партійних проектів і проведення виборної кампанії політична партія повинна мати добре розви-^Уту внутрішню структуру. Якими мають бути конфігурація, взаємозв'язки елементів, вирішує партія та її керівні органи. Головне, щоб це була працездатна команда 144 Предмет і специфіка прикладної політології з чітким розподілом функцій, а найближче оточення лідера партії кількісно наближалося до «психологічного числа» 7 (саме така кількість людей, на думку психологів, є найкраще керованою, організованою, здатною до командної праці). Універсальна схема побудови партії складається з таких компонентів:
Підбір керівників партії та її кандидатів на державні керівні посади здійснюється за допомогою прямих і непрямих виборів всередині партії. З цією метою вони проводять періодичні чергові або позачергові з'їзди, на яких обирають найвище партійне керівництво, розробляють курс партії. Делегатів на національний з'їзд обирають члени партії місцевого чи обласного рівнів. Для уникнення домінування в партії однієї особи або обмеженого кола осіб статути деяких партій формулюють умови на заміщення посади лідера партії протягом певного періоду. На центральному рівні функціонує офіс партії, який забезпечує її поточну роботу і має такі підрозділи: а) організаційний відділ: відповідає за формування бази даних членів партії, координує їх діяльність; забезпечує регіональні структури агітаційними матеріалами; організовує масові акції (заходи) — конференції, збори, мітинги, пікети, концерти тощо; розробляє стратегію залучення нових членів; організовує зустрічі відомих членів і формування і забезпечення діяльності політичної партії 145 прихильників партії з виборцями; дбає про розвиток партійної структури (створення нових територіальних організацій, закріплення активістів за дільницями; методична допомога територіальним організаціям); підбір, підготовку і навчання кадрів для політичної та партійної роботи; функціонування громадських приймалень; організаційний супровід політичних проектів; б) прес-служба партії: відповідає за роботу зі ЗМІ, про ведення прес-конференцій; здійснює моніторинг преси; відповідає за написання заяв, текстів виступів партійних лідерів; в) інформаційно-аналітичний відділ: здійснює само стійно або замовляє відповідним службам проведення соці ологічних опитувань; аналізує діяльність партій-конку- рентів; аналізує структуру, соціально-демографічну та іншу специфіку виборчих округів; г) юридичний відділ: відповідає за роботу із ЦВК; за безпечує реєстрацію партії як суб'єкта виборчого процесу, юридичне оформлення документації; юридично супрово джує діяльність партії; ґ) рекламно-агітаційний відділ: розробляє макети агітаційних матеріалів (плакати, листівки); замовляє відео-, аудіоролики, кліпи, сюжети про партію у ЗМІ; д) фінансовий відділ: відповідає за фінансові аспекти Діяльності партії, поповнення партійних рахунків; є) служба регіонів: складає графік відвідувань регіонів керівництвом партії, координує перебування в них лідерів тощо. Внутріпартійні підрозділи можуть бути збільшені або подрібнені залежно від інтенсивності діяльності партії. Якщо вона надто чисельна, аналогічні внутріпартійні підрозділи можуть діяти і в регіонах. Традиційно окремі напрями роботи ведуть партійні функціонери, які не мають штату працівників (відділів). У передвиборний період чисельність осіб і внутріпартійних підрозділів, як правило, збільшується. Ефективній роботі внутріпартійних підрозділів сприяє система внутріпартійної звітності. Раз на тиждень співробітники звітують перед керівниками відповідних партійних підрозділів щодо проведеної роботи, а вони — перед лідером партії або особою, відповідальною за акумулювання й аналіз такої інформації. За необхідності (під 4ac виборного процесу) частоту звітувань збільшують, а керівники регіональних організацій звітують Щоденно. 146 Предмет і специфіка прикладної політології Моніторинг ефективності партійної структури Ефективне функціонування партії неможливе без чіткої системи моніторингу її діяльності. Однак партійна робота важко піддається формалізованому контролю подібно до будь-якого процесу, в якому значну роль відіграє «людський фактор». Тому критерії, за якими оцінюють діяльність партії, мають формальний і неформальний характер. До них зараховують:
— рівень самофінансування організації. Універсальним критерієм при цьому є якість участі партійної організації (відділення) в загальнопартійних виборних кампаніях і політичних проектах, показники якого свідчать про дієздатність організації, її стабільність та лояльність. Однак, цей критерій важко піддається формалізації: не завжди можна встановити, яка частина успіхів організації на виборах зумовлена її власною діяльністю, а яка — централізованою агітацією, про яку подбало керівництво партії. Крім того, ці чинники не є абсолютними. Завжди слід враховувати специфіку регіону. Організація може тривалий час мати високі показники, але не одержувати на виборах очікуваного результату. Це свідчить про імітування активності місцевими партійними функціонерами без реальної роботи у певному середовищі. Іноді партійна організація перемикається на обслуго- формування і забезпечення діяльності політичної партії 147 вування місцевої еліти, недостатньо враховуючи інтереси партії. Отже, ефективна партійна організація завжди має високий політичний вплив і є надійною опорою партії під час виборних кампаній. При оцінюванні ефективності роботи первинних організацій партії не слід перебільшувати роль кількісних характеристик (кількість членів, реалізованих проектів), оскільки це може переорієнтувати членів партії на досягнення формальних показників, а не на змістовну роботу. Напрями діяльності політичної партії Усі аспекти діяльності політичної партії підпорядковуються логіці її перемоги на виборах, що залежить не лише від ефективності виборної кампанії, а й від авторитету партії в суспільстві, довіри до неї широких мас, послідовності у відстоюванні значущих цінностей, ідей, принципів. Досягнути цього можна системною, цілеспрямованою роботою, яка здійснюється за такими основними напрямами:
148 Предмет і специфіка прикладної політології ми в ЗМІ; підготовка і випуск продукції зовнішньої реклами та агітаційних матеріалів; випуск інформаційних бюлетенів регіональної організації; створення Інтернет-сайту організації; агітаційно-рекламна підтримка політичних проектів організації. У поточній роботі деякі з цих питань реалізуються завдяки організаційно-масовим зусиллям. Зокрема, замість прямої реклами в ЗМІ може бути використано оголошення про партійні заходи і координати громадських приймалень. Інформаційними приводами для непрямої реклами є заплановані заходи, що організовуються партійними органами. Однак агітація через ЗМІ повинна використовуватися як складова певного політичного проекту, тобто поєднуватися з організаційною роботою. Інтенсивність цієї роботи залежить від особливостей виборчої кампанії, виборчої стратегії партії та ін.
|