Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
|
Запитання. Завдання
Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері 229
10. Чим обумовлена необхідність планування зв'язків із гро мадськістю? Назвіть і охарактеризуйте основні види планів зв'язків і- з громадськістю. Література Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? — М., 1990. Королько В. Основи паблік рілейшнз. — К., 1997. Лебедева Т. Искусство обольщения. Паблик рилейшнз по-французски. — М., 1996. Мейтленд Я. Рабочая книга PR-менеджера: Пер. с англ. — СПб., 2007. Моисеев В. А. Паблік рілейшнз: Навч. посіб. — К.: Академвидав, 2007. ПлассерФ., Плассер Г. Мировая практика проведения политических кампаний: анализ деятельности профессионалов и их опыта. — М., 2005. Політичний маркетинг та електоральні технології. — К. — Запоріжжя, 2002. Полторак В. Политический маркетинг и организация избирательных кампаний // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2002. — № 1. Почепцов Г. Г. Паблік рілейшнз. — 2-ге вид., випр. і доп. — К., 2003. Рубель К. В. Система зв'язків з громадськістю провідних країн світу. — К., 1997. Сакада М. О. Діяльність штабів кандидатів у виборчій кампанії 1999 року// Політичний маркетинг та електоральні технології. — К. — Запоріжжя, 2002. Связь с общественностью — «паблик рилейшнз» — государственной власти и управления. — 2-е изд. — Алматы, 1997. Соціальна реклама в Україні: Сучасний стан та перспективи розвитку: Матеріали конференції. — К., 2004. 230 Прикладні політичні технології 2.3. Виборчі технології Вибори здавна були складовою соціального життя людства. Завжди, навіть під час виборів вождів племен, потрібні були ефективні засоби впливу на людей. З розвитком цивілізації ускладнювалися й урізноманітнювалися виборчі технології, що ґрунтуються на таких чинниках впливу на людину, як примус, маніпуляція, співробітництво. У тоталітарних, авторитарних суспільствах виборчі технології максимально експлуатують можливості примусу, маніпуляції, у демократичних — потенціал співробітництва. Виборчі технології як засіб регулювання електоральної поведінки Головне завдання виборчих технологій полягає у цілеспрямованому впливі на електоральну поведінку мас, різноманітних соціальних груп, що залежить від багатьох чинників. Дослідити проблему електоральної поведінки — означає з'ясувати, під впливом яких чинників і як саме люди приймають рішення про участь у виборах, а також чому вони, належачи до різних соціальних, демографічних та інших груп, маючи різні інтереси та ціннісні орієнтації, надають перевагу одному кандидатові чи одній партії. Проблема електоральної поведінки є комплексною, міждисциплінарною, її аналізом займаються передусім політологія, соціологія та психологія. Кожна з них аналізує цю проблему відповідно до своїх пізнавальних інтересів, послуговуючись специфічним інструментарієм пізнання, понятійним апаратом. Політологія називає електоратом виборців, які голосують за певну політичну партію на парламентських, муніципальних виборах чи за певного кандидата на президентських виборах, а соціологія не тільки людей, які беруть участь у голосуванні, а й усіх громадян, які мають право голосу і реалізують чи не реалізують його у спеціально створених для цього умовах. Тому соціологічний підхід до вивчення та організації виборів є нерідко ефективнішим, ніж політологічний. Адже аналіз електоральної поведінки виборців, які не визначилися до моменту виборів чи відмовляються брати в них участь (але можуть бути стимульованими до неї), часто може вирішально впливати на результати виборів. Знаючи це, американські політичні консультанти нерідко під час виборчої кампанії обмежуються роботою з тими, хто ще не визначився, вва- диборчі технології 231 яеаючи, що поведінку постійних прихильників конкретних партій, кандидатів неможливо змінити. Очевидно, така логіка міркувань може бути виправданою у США, де здавна функціонує двопартійна система. Однак у більшості країн спеціалісти з організації виборчих кампаній орієнтуються на значно ширший арсенал виборчих технологій. Виборчі технології — сукупність логічно взаємопов'язаних мето-' дів і конкретних способів підготовки, організації і проведення виборчих кампаній, спрямованих на досягнення успішного результа -ту на виборах. Відповідно до методів виборчої боротьби, ресурсів, що використовують в її процесі, виокремлюють ринкову, адміністративно-командну, організаційно-партійну, неструк-туровану та комплексну виборчі моделі (табл.2.1). Таблиця 2.1 Основні виборчі моделі
За ринкової виборчої моделі кандидата вважають товаром, який консультанти і організатори кампаній повинні продати покупцям-виборцям, використовуючи для цього різноманітні методи реклами та пропаганди. Така модель Може існувати тільки в демократичному суспільстві, в якому забезпечено вільний доступ до ЗМІ для всіх, хто платить гроші. Адміністративно-командна виборча модель передбачає ефективне використання владних ресурсів у певних Регіонах, що може забезпечити виграш усієї кампанії. Проте з демократизацією суспільства сфера використання ОДміністративно-командних методів поступово звужуєть-Ся- Як свідчить політична практика, їх абсолютизація **°Же мати особливо негативні наслідки. Причиною цього е загальне ослаблення могутності виконавчої влади, зде- 232 Прикладні політичні технології більшого невисокий її авторитет серед виборців. За такої моделі намагання підтримати на виборах конкретного кандидата чи політичну партію часто спонукає виборців голосувати проти них. Крім того, щоб регіональна, місцева виконавчі влади ефективно почали працювати на кандидата, необхідно мотивувати чиновницьку ієрархію. Однак, навіть будучи достатньо мотивованими, місцеві керівники слабо володіють впливовими прийомами агітації і пропаганди, рідко виявляють належну творчу ініціативу. Нерідко у найвідповідальніший момент багато хто починає працювати на іншого кандидата, чиї шанси бути обраним вони вважають вищими або хто пообіцяв їм більшу винагороду. За організаційно-партійної моделі агітаційна діяльність ґрунтується на роботі партійних активістів. «Кампанії виграються не грошима, а організаціями», — наголошують американські консультанти. Проте кампанії цього типу доступні лише великим партіям і блокам, які мають достатньо сил і коштів, щоб підтримувати в активному стані необхідну для країни кількість регіональних структур. За такої моделі стратегія і тактика виборчої кампанії розробляються в центральних партійних органах і доводяться окремими фрагментами до регіональних структур для виконання. Місцеві організації при цьому мають ширше поле для творчості, виявлення ініціативи. Здатність місцевих осередків враховувати під час агітації та пропаганди менталітет жителів, виявляти їх нагальні потреби забезпечує успіх. Основним ресурсом неструктурованої виборчої моделі є сам кандидат на виборах, який особисто планує і здійснює всі агітаційні акції. Зазвичай такі кандидати переконані, що ніхто краще від них не впорається з цим завданням, і тільки вони або їх ідеї здатні схвилювати маси і забезпечити перемогу. Неструктуровані кампанії, як правило, не витримують конкуренції із ґрунтовно підготовленими виборчими заходами. У сучасній політичній практиці рідко трапляються виборчі кампанії, що використовують лише одну із виборчих моделей. Елементи різних моделей можна простежити під час будь-яких виборів, але цілком використати їх переваги вдається не завжди. Головною передумовою застосування комплексної виборчої моделі є використання ресурсів усіх напрямів виборчої діяльності (фінансових, адміністративних, людських). Однак якою б привабливою не була та чи інша виборча модель або їх комплекс, на виборах перемагає не модель, а Виборчі технології 233 люди, здатні продукувати й ефективно пропагувати важливі для виборців ідеї, чітко формулювати цілі й домагатися їх здійснення, мобілізуючи для цього необхідні ресурси. Класифікація виборчих технологій ;.■ У політичній науці і практиці не існує загальновизнаних критеріїв класифікації виборчих технологій та загальноприйнятої їх типології. Однак необхідність у них надзвичайно актуальна, оскільки у процесі організації виборчої кампанії важливо знати, які технології і на якому етапі доцільно використовувати. , Згідно із запропонованою українським соціологом О. Петровим класифікацією виборчі технології поділяють на дослідницькі (спрямовані на вивчення інформації, яка дає змогу спланувати, організувати і спрогнозувати перебіг і результати виборчої кампанії) і регулювальні (забезпечують вплив на кінцеві результати виборів). Дослідницькі виборчі технології здійснюють за такими основними напрямами:
— соціологічні дослідження післявиборної ситуації. Без таких досліджень практично неможливо успішно провести виборчу кампанію. Дослідницькі технології є основою створення і використання виборчих регулювальних технологій, безпосередньо пов'язаних із практичною організацією виборчих кампаній, передусім із цілеспрямованим та організованим впливом на громадську думку виборців. Залежно від цілей та етапів використання регулювальних виборчих технологій виокремлюють кілька їх типів: Організаційно-політичні виборчі технології. Ними по-^Уговуються у процесі формування команди кандидата, Розроблення стратегічного плану виборчої кампанії, органі- 234 Прикладні політичні технології зації збору коштів на неї, висунення кандидата, формулювання основного гасла виборчої кампанії; налагодження роботи партії і місцевих партійних організацій щодо підтримання свого кандидата; організації телефонних кампаній, реалізації кампаній «від дверей до дверей», здійсненні спе-цзаходів (презентацій, «круглих столів», прийомів та ін.). Інформаційно-комунікативні виборчі технології. Вони охоплюють методики щодо оптимізації впливу на виборців через ЗМІ та у процесі публічних виступів; збір аналітичної інформації під час виборчої кампанії; організації ефективного прес-посередництва, роботи прес-секретарів у період виборів; соціологічних і психологічних досліджень з метою їх використання в ЗМІ. Психолого-іміджмейкерські виборчі технології. Завдяки цим технологіям впливають на свідомість та підсвідомість виборців, використовуючи різноманітні символи і соціальні стереотипи під час формування і модифікації іміджів кандидатів, партій, їх програм. Соціологічні виборчі технології. Виникнення такої сфери політичної діяльності як організація виборчих кампаній пов'язане з появою і використанням у політиці соціологічних досліджень, опитувань. На думку французьких філософів П. Бурдьє і П. Шампаня, поширення практики проведення опитувань громадської думки призвело до змін у політичній грі: політики нині змушені зважати на нову інстанцію, яка знаходиться під контролем політологів; вона краще, ніж представники народу, передає його думки та сподівання. З огляду на функціональні особливості розрізняють базові, прогнозні, пропагандистські, поствиборчі соціологічні виборчі технології. 1. Базові соціологічні виборчі технології. їх мета полягає у зборі різноманітної інформації, необхідної для стратегічного планування виборчої кампанії й уточнення тактики її організації. Вони мають проводитися перед початком виборчої кампанії або на початку, оскільки на їх основі планують всі подальші кроки виборчого штабу. Основними завданнями базового соціологічного опитування є: а) визначення шансів кандидата (партії) на перемогу та співвідносних шансів основних суперників; б) з'ясування основних соціально-економічних і полі тичних проблем, що стоятимуть у центрі виборчої кампанії; в) з'ясування «моделі бажаного кандидата» або ідеаль ного іміджу партії; Виборчі технології 235 г) визначення потенційно «свого» електорату, на який переважно буде спрямований вплив під час виборчої кампанії; г) вивчення «перехрещуваності» електорату головних суперників на спільному електоральному полі; д) вивчення можливих реакцій електорату на програм ні засади партії чи кандидата; є) визначення найвпливовіших засобів масової інформації та їхньої аудиторії для розробки плану агітаційної кампанії. Базові виборчі технології поділяють на технології, спрямовані на вироблення стратегії виборчої кампанії (використання цільових груп виборців; конструювання іміджу кандидата партії та ін.) і технології уточнення тактики виборчої кампанії (вибір ключових проблем виборчої кампанії; вибір основних гасел та ін.).
Під час проведення пропагандистських кампаній дотримуються таких правил:
236 Прикладні політичні технології 3) замовчування. Щодо цього побутує твердження, яким послуговувався ще Геббельс: «Важливо не те, про що пишуть у газетах, важливо те, про що в них не пишуть». На думку італійського соціолога Вільфредо Парето (1848—1923), існує чотири типи деривацій (лат. derivatio, від derivo — відводжу, утворюю) (псевдодоказів), які використовують для обґрунтування певних тез у пропаганді: 1) використання незаперечних істин (наприклад, до певного часу вважалося, що Сонце обертається навколо Землі, всі інші версії заперечувалися); 2) посилання на авторитет;
4. Поствиборчі соціологічні виборчі технології. Вони мають велике значення при аналізі ситуації після виборів, а також у підготовці до наступних виборчих кампаній. Після завершення виборів їх учасники, як правило, розсудливо та неупереджено відповідають на питання соціологів, завдяки чому вдається з'ясувати багато складних питань щодо організації виборчих кампаній. Отже, вдале застосування виборчих технологій залежить від вивчення мотивацій індивідів, взаємозв'язку між соціально-політичними показниками та електоральною поведінкою виборців, між усталеною їх орієнтацією та реально зробленим вибором. Це сприяє посиленню впливу технологій, спроможних забезпечити потрібний результат. З огляду на відповідність чинному законодавству і суспільній моралі розрізняють «білі», «сірі» та «чорні» виборчі технології. «Білими» є внесені до офіційного реєстру технології, які не суперечать чинному законодавству. Більшість із них проста: розклеювання інформаційних листівок, зустрічі з виборцями, реклама тощо. До «сірих» зараховують технології, які не передбачають безпосереднього порушення закону, але суперечать нормам суспільної моралі та цивілізованим засобам ведення політичної (виборчої) кампанії. Наприклад, присутність на мітингу політика, групи його супротивників із транспарантами, листівками, іншими матеріалами опозиційного змісту. Така діяльність не є порушенням закону (якщо матеріали не містять наклепів на адресу політика, а його опоненти не порушують громадського порядку), однак, послуговуючись моральними критеріями, громадсь- Вйборчі технології 237 кість зазвичай засуджує ці дії, вважаючи їх порушенням написаних правил публічних відносин політиків. «Чорними» вважають політичні технології, застосування яких передбачає безпосереднє порушення чинного законодавства. Ними можуть бути як відверто кримінальні (замах на суперників, підкуп членів виборчих комісій | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||