Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
|
Функції прикладної політології Особливості предмета і завдань прикладної політології зумовлюють і специфіку її функцій, які загалом спрямовані на політичну реальність і передбачають певний вплив на неї. Найважливішими є такі функції:
Сутність, функції і структура прикладної політології 17 сприяти формуванню в суспільстві політичної культури з урахуванням національних традицій, політичних норм і цінностей, політичних ідеалів. Важливість політологічного супроводу політичного процесу особливо зростає в умовах демократизації суспільства, оскільки політична культура населення вирішально впливає на відповідальні дії політичної еліти, становлення громадянської відповідальності в суспільстві. 5. Кадрове та змістове забезпечення основних взаємопов'язаних напрямів прикладної політології — «політології радників» і «політології консультантів». Специфіка «політології радників» полягає у наближеності політологів до влади. У зв'язку з цим основним завданням політо-лога-радника є розуміння своєї ролі як спаринг-партнера представника влади. Цей напрям прикладної політології не слід плутати з «політологією порадників» (політологічною публіцистикою) — тих, хто публічно обговорює політичні проблеми, дає поради представникам влади без відповідного на це замовлення та відповідальності за свої пропозиції. Роль «політологів-консультантів» полягає в забезпеченні незалежних емпіричних досліджень. Як правило, вони володіють методами глибинного інтерв'ювання, вторинної обробки соціологічних опитувань; використовують з урахуванням запитів політичної практики надбання академічної політичної науки. Структура прикладної політології Належачи до системи політичних наук, прикладна політологія також є складною системою, що має у своїй структурі такі складові: 1. Державне управління і політичне життя. Цей структурний підрозділ прикладної політології дає змогу формально відстежувати конституційно регламентовану систему державного управління, виявляти реальну специфіку функціонування політичних режимів, давати виважені оцінки політичним режимам. Головне завдання його полягає в забезпеченні ефективного управління суспільством. Для такого типу управління важливе поєднання розуму, теоретичних і практичних знань, уявлень, стилю керівництва, технології, системи мотивацій. Щоб отримати знання про ступінь ефективності управління, необхідно визначити його критерії та показники (кількість державних службовців, структура організації управління, органі- 18 Предмет і специфіка прикладної політології заційно-психологічний клімат в управлінській системі; ступінь розвиненості інформаційних структур; ієрархічні відносини і характер взаємодії елементів управлінської системи; індивідуальні характеристики керівництва, рівень спеціальної підготовки та інтелекту управлінських кадрів; мобільність у системі прийняття державно-політичних рішень; мотиваційна спрямованість управлінської діяльності; адекватність і точність планування та прогнозування суспільного розвитку).
Сутність, функції і структура прикладної політології 19 них царинах політичного життя завдяки поєднанню світового досвіду та позитивних надбань національної культури. Він є важливим різновидом управлінських відносин у політичній сфері. Передбачає вивчення та оптимізацію функціонування команди у правлячих групах та під час виборчих кампаній. Уміле використання його можливостей сприяє зміцненню авторитету державного, політичного діяча, створенню стратегічних умов для діяльності державної установи, політичної партії, формуванню політичних коаліцій і блоків, допомагає впливати на опонентів у політичних конфліктах. Особливістю політичного менеджменту є те, що в його рамках суб'єкт управління, прагнучи досягнути поставлених цілей, не використовує право легітимного насилля, статусні ресурси політичної влади, нормотворчість. Він використовує специфічні механізми і методи, які забезпечують вплив на погляди і поведінку людей, що відповідає його політичним цілям та інтересам. 5. Політична конфліктологія. У політичній сфері конфлікти породжують:
— спонтанну міграцію населення, появу біженців; формування «внутрішнього пролетаріату», показ никами якого є абсентеїзм, соціальна апатія, протестні ва ріанти голосування та ін. Роль прикладної політології щодо політичних конфліктів полягає у всебічному вивченні й осмисленні можливих культурних, історичних, соціально-економічних і політичних передумов їх виникнення, а також у виявленні ознак небезпеки ще в зародковій стадії конфлікту або на стадії його перебігу. Визначення, своєчасне прогнозування та професійне врегулювання конфліктів передбачає розробку ефективних міждисциплінарних методик аналізу та експертизи конфліктних ситуацій, що передбачає оціню-вання схильності особистості або соціальної групи до ескалації (англ. escalation — поступове розширення, підсилен-Ня) чи продуктивного вирішення конфлікту і задіяння партнерських відносин, діалогічного потенціалу групи до      20 Предмет і специфіка прикладної політологіїспівробітництва і пошуку альтернатив; визначення гостроти, стадії перебігу, явних і прихованих особливостей учасників, психологічного змісту конфлікту (культури, стереотипів поведінки, схильності до ініціатив учасників конфлікту).
Сутність, функції і структура прикладної політології 21 — передвиборний етап (цілеспрямовану підготовку до виборів, під час якої основні актори електорального процесу визначають стратегію і тактику політичної бо ротьби); ^, g. — етап виборів (активні дії основних суб єктів виборчо го процесу, які вступають у змагання за голоси виборців); — поствиборний етап (відкритий загальнонаціональ ний політичний дискурс, що означає підготовку до наступ них виборів). 9. Інформаційні технології. Включають технології добору і обробки інформації, які передбачають аналіз до кументів, спостереження як метод добору первинної со ціальної інформації, опитування та механізм його засто сування. Ці технології забезпечують всебічне вивчення першоджерел, з'ясування особливостей функціонування державних інститутів, громадського впливу на їх діяль ність тощо. Інформаційні технології в сучасних умовах ак тивно використовують для узгодження стереотипів, цілей, соціальних норм, орієнтацій індивідів і соціальних груп. До них належать: Інтернат, ПР-технології, політична ре клама, нейролінгвістичне програмування, формування громадської думки. 10. Виборчі технології. Основою забезпечення резуль татів виборчої кампанії є її ефективна організація й упра вління нею. Для цього створюється команда фахівців (на чальник штабу, прес-секретарі, політологи, юристи, жур налісти, виконавці різних рівнів). Технологічна схема супроводження виборчої кампанії передбачає: оцінювання співвідношення сил кандидатів, орієнтацію виборців та рі вень їх можливої участі. Важливе значення під час вибор чої кампанії має правильна побудова агітаційної роботи. Так, на першій стадії увагу зосереджують на популяриза ції імені кандидата з метою зробити його відомим для ви борців, збудити до нього інтерес. Надалі основні зусилля спрямовуються на формування образу кандидата. Потім висвітлюють основні положення його політичної платфор ми, одночасно зосереджуючись на нейтралізації суперни ків свого кандидата. Досвід інформаційно-аналітичного супроводження виборчої кампанії дає змогу виокремити основні складові прикладних аналітичних досліджень у цій сфері: а) попередні дослідження, які допомагають кандидатові прийняти рішення про участь у виборах або відмовитись від неї; 22 Предмет і специфіка прикладної політології б) моніторингові дослідження, які забезпечують відсте- ження соціально-політичних орієнтацій виборців, фіксу вання змін в їхньому середовищі щодо ставлення до канди датів; в) спеціальні дослідження: виявлення специфічних пи тань, які виникають під час виборчої кампанії (релігійна приналежність, сімейний стан, науковий потенціал кан дидатів), а також впливу нових чинників породжених пе ребігом виборчої кампанії; г) підсумкові дослідження, за допомогою яких виявля ються мотиви голосування, ефективність засобів пропа гандистського впливу, розстановка політичних сил та інша інформація, важлива для діяльності переможця на виборах та учасників майбутніх виборів.
Така структура певною мірою є умовною, оскільки прикладна політологія тісно пов'язана з політичною практикою, яка динамічно розвивається і відповідно продукує нові завдання та новий досвід для політичного знання. Зміст прикладної політології перебуває в залежності від орієнтації політичної науки на інструментальне, експертно-прикладне застосування потенціалу загальнотеоретичних здобутків з метою подолання авторитаризму, догматизму, бюрократизму, корупції, утопічного мислення, вестернізації, різного роду симуляцій, елітократії, популізму тощо. Сутність, функції і структура прикладної політології 23 Методологія і методи прикладної політології Методологія здійснення прикладних політологічних досліджень є складним процесом, наповненим різними видами діяльності, науковими процедурами і операціями. Важливу роль у ньому відіграє організаційне і матеріально-технічне забезпечення збору актуальної інформації про різноманітні аспекти. Як правило, ця інформація відображає приховані від буденного погляду факти, процеси і явища, які потрібно враховувати при здійсненні зв'язків із громадськістю, підготовці і прийнятті політичних рішень, у політичному прогнозуванні. Усе це потребує за-діяння кваліфікованих експертів, формування аналітичних груп із компетентних фахівців. Прикладне політологічне дослідження — система організаційно-технічних процедур на основі методів політичного аналізу, спрямованих на отримання науково обґрунтованих даних про прогнозовані політичні події, явища та процеси з метою використання їх у практиці політичного управління. Система організаційно-технічних процедур прикладного політологічного дослідження охоплює такі етапи:
Отже, основними різновидами прикладних політологічних досліджень є: а) пошукове прикладне політологічне дослідження. Ґрунтується воно на спрощеній програмі та обмежене певним методичним інструментарієм (анкета, бланк-інтерв'ю, ви вчення документів тощо). Для з'ясування ставлення людей до актуальних політичних подій, ефективності політичних ак цій може використовуватися експрес-опитування, для уточ нення предмета чи об'єкта широкомасштабного досліджен ня — опитування спеціалістів (експертів) з цієї проблеми; б) описове прикладне політологічне дослідження. Це досить складний вид дослідження, його завжди проводять за повною програмою і на базі методично апробованого ін струментарію. Найчастіше об'єктом такого дослідження є 24 Предмет і специфіка прикладної політології масштабна політична подія з різноманітними характеристиками; в) аналітичне прикладне політологічне дослідження. Метою його є не лише описування структурних елементів певного явища, а й з'ясування причин, що зумовили його, визначають його характер, поширеність, гостроту та інші параметри. Якщо під час описового дослідження встановлюють наявність зв'язку між характеристиками політичних подій, процесів, то аналітичне дослідження покликане з'ясувати, чи має зв'язок між цими подіями, явищами, процесами причинний характер. Кожне аналітичне дослідження зосереджується не на одному факторі, а на їх сукупності, серед яких виокремлюють основні і другорядні, тимчасові й сталі, контрольовані та неконтрольовані, керовані і некеровані. Різновидом аналітичного дослідження є експеримент (лат. experimen-tum — проба, дослід), під час якого особливо ретельно вивчають включені в експериментальну ситуацію фактори, які додають досліджуваному об'єкту нових властивостей. Розрізняють ці фактори за особливостями збору інформації (опитування, спостереження, аналіз документів), а також за формою і характером дослідження. Для упорядкування різнопланових досліджень їх можна умовно згрупувати за такими характеристиками: а) за завданнями і фазами циклу політичної діяльно сті. Такі дослідження зорієнтовані переважно на ситуацій ний аналіз, діагностику і прогнозування позиціонування та співвідношення політичних сил, підготовку і прийнят тя політичних рішень, створення технологій політичної дії (мобілізація, маневрування, маніпулювання та ін.); б) за аналітичними інструментами, методами і методи ками, які застосовують для вирішення поставлених зав дань (івент-аналіз, сегментація електорату тощо); в) за об'єктами (парламентське голосування, управлін ня муніципалітетом, техніка лобіювання та ін.). Основними функціями прикладних політологічних досліджень є моделювання (дослідження політичних об'єктів на основі побудови їх аналогів, відмінних від форми їх реального існування) та цільове програмування (ґрунтується на аналізі статистичних матеріалів, програм партій, рухів, звітів про офіційні переговори, стенограм засідань парламенту, стратегії і тактики виборчих кампаній, політичної поведінки електорату, можновладців тощо). Прикладні політологічні програми і моделі створюють із залученням сучасних технічних засобів та математичних методів. Так, використання комп'ютерів у Сутність, функції і структура прикладної політології 25 політичних цілях дає змогу моделювати політичні ситуації, виробляти стратегію діяльності. Цільове програмування виконує такі функції:
Прикладна політологія послуговується різноманітними методами досліджень, що є сукупністю прийомів, операцій, спрямованих на теоретичне відображення, практичне опанування об'єкта пізнання чи діяльності. Сутнісні особливості, предмет дослідження, завдання прикладної політології передбачають використання як за-гйльнонаукових, так і специфічних методів пізнання, що забезпечує відповідне продукування нею ідей і механізмів їх реалізації. Найбільш використовуваним у прикладній політології є біхевіористський метод. Біхевіористський метод у прикладній політології. Цей метод спершу утвердився в американській експериментальній психології. Особливості використання його в політології обґрунтував американський політолог Д. Істон, розробивши принципи системного аналізу політики. Біхевіоризм (англ. behavior— поведінка) — метод політичної психології, спрямований на дослідження різноманітних аспектів доступної для спостереження індивідуальної поведінки учасників політичних подій, процесів безвідносно від мікро- і макросоціаль-них факторів. Політологи, які сповідують біхевіористський метод, цікавляться передусім механізмами індивідуальної, між-особистісної і групової поведінки. Політику як суспільне явище вони намагаються тлумачити на основі пізнання психічних мотивів участі в ній окремих людей. Вважається, що участь індивідів у політичних явищах і процесах є наслідком їхнього психічного стану. У своїх дослідженнях вони найчастіше послуговуються категорією «політична поведінка» — дії особистості, які мають певні політичні наслідки незалежно від того, наскільки усвідомленими вони є. Аналізу політичної поведінки передує отримання емпіричної інформації одним або кількома методами: безпосереднім спостереженням, контент-аналізом документів та інформаційних потоків, експериментом, анкетним опиту-    26 Предмет і специфіка прикладної політологіїванням, інтерв'ю. Ефективність використання біхевіори-стичних методів, за переконаннями їх прихильників, обумовлена тим, що всі форми спільнот є результатом дій і взаємодій індивідів, зв'язків між ними. Біхевіористичні дослідження зосереджені передусім на електоральній поведінці громадян. Розгортаються вони на таких рівнях: а) «мікро — мікро»: дослідження зв'язків між біогра фічними даними, ролями та мотиваціями людини та її по літичними настроями, рішеннями; б) «макро — макро»: дослідження впливу структурних зв'язків на рівень політичних рішень, стабільність і спря мованість «мікро — мікро»-зв'язків; в) «мікро — макро»: дослідження впливу громадян на політику, стратегію й тактику політичних структур (пар тій, суспільних організацій, рухів, процедури прийняття рішень); г) «макро — мікро»: дослідження, спрямовані на піз нання особливостей підтримування, легітимізації та стабі лізації політичної системи. З часом біхевіоризм став об'єктом критики за надмірне захоплення фактами, просту описовість. На цій хвилі виник постбіхевіоризм (лат. post — після і англ. behavior — поведінка) — напрям у західній позитивістській політичній психології, зорієнтований на дослідження соціальних цінностей; конфлікту в суспільстві у ставленні до ідеалів; інтересів та рішень політичних сил. З біхевіористськими тісно пов'язані кількісні методи досліджень у прикладній політології, оскільки політична практика потребує кількісного вимірювання політичних процесів і явищ. З цією метою використовують електронно-обчислювальну техніку для з'ясування політичних орієнтацій, позицій і поведінки громадян стосовно політичних інститутів суспільства, виборів тощо. Найчастіше використовують такі кількісні методи, як контент-аналіз, івент-аналіз, статистичний метод, опитування громадської думки, експеримент та ін. Метод контент-аналізу. Суть його полягає в інтерпретації текстової інформації мовою цифр (відсотків), що надає йому ознак універсальності. Контент-аналіз (англ. content — зміст) — аналіз змісту політичних та інших текстів і переведення його у цифрові дані. За одиницю аналізу, як правило, беруть один чи кілька параметрів, згідно з якими аналізують, оцінюють певне явище, подію, суб'єкта політики, про які йдеться в Сутність, функції і структура прикладної політології 27 текстах, що розглядаються. Досліджувати можна як один політичний текст, так і декілька, наприклад кілька виступів політичного лідера протягом певного періоду. Якщо у своїх промовах якійсь доктрині він 10 разів дав негативну оцінку, 2 — нейтральну і 3 — позитивну, то можна з високою вірогідністю охарактеризувати його ставлення до неї. Використовують контент-аналіз і під час вивчення повідомлень різних засобів масової інформації про одну й ту саму подію чи особу. Проаналізувавши у такий спосіб повідомлення засобів масової інформації, можна отримати досить об'єктивну картину громадської думки з певної проблеми. А якщо протягом тривалого часу досліджувати повідомлення засобу масової інформації, то можна зробити висновок про його власні політичні симпатії та антипатії. Використання цього методу передусім потребує підготовлених експертів для отримання первинних оцінок, які, однак, можуть бути доволі суб'єктивними. Складно його і комп'ютеризувати, оскільки комп'ютер часто не може адекватно оцінити різноманітні смислові відтінки, підтекст, якими нерідко насичені політичні документи. Метод івент-аналізу. Цей метод був спеціально створений для державного департаменту СІЛА і використовувався в експертній системі WEIS (світогляд подій і взаємодій). Суть його полягає у баченні політичного процесу як цілісності, яка складається з певних політичних подій. Івент-аналіз (від англ. event— подія) — метод прикладної політології, який грунтується на припущенні, що політичний процес складається з первинних клітинок, якими є політичні події. Під час використання цього методу події структурують за такими компонентами:
Аналіз передбачає виокремлення трьох категорій подій — явних, прихованих, тіньових. Також створюється п'ятирівнева проблемна мережа, яка розподіляє події за п'ятьма типовими блоками: лідери, офіційні інститути, групи інтересів, суб'єкти держави, електорат. Далі намічають основні тенденції політичних подій, маючи на меті прогнозування за допомогою методів екстраполяції і побудови сценаріїв альтернатив розвитку соціально-політич- 28 Предмет і специфіка прикладної політології них ситуацій. На завершення здійснюють експертне оцінювання потенціалу політиків за такими параметрами, як контроль над фінансовими, організаційними і адміністративними ресурсами; розпізнавання серед виборців; сприяння ЗМІ та ін. Статистичний метод. До нього вдаються переважно при дослідженні результатів голосування виборців (під час виборів, референдумів, опитувань), аналізі даних державних статистичних органів. Статистичний метод — вивчення та аналіз закономірностей у політичній поведінці виборців залежно від специфіки виборчих округів, стану суспільної свідомості громадян тощо. Статистичне моделювання включає розроблення й аналіз моделей, створених на основі минулого і поточного статистичного матеріалу. Статистичні моделі як інструмент розроблення політичних прогнозів використовують за умови, що показники окремого процесу, явища є постійними впродовж певного часу. Однак це досить рідкісні випадки, пов'язані зі статистичними закономірностями. Більшість політичних процесів, як правило, має амбівалентний характер, що перетворює політичне прогнозування на складний технологічний процес, який повинен враховувати значну кількість суперечливих чинників розвитку системи. Отже, статистичне моделювання використовувати необхідно, але без абсолютизації даних, на які воно спирається. Опитування громадської думки. Цей метод дає змогу з'ясувати безпосереднє (не інтерпретоване) ставлення суспільства чи певних структурних елементів соціуму до політичних подій, явищ, процесів. Опитування може відбуватися безпосередньо (у так званих польових умовах), за допомогою анкетування, інтерв'ю через засоби масової комунікації (телефон, телебачення, радіо, преса, пошта), через комп'ютерні мережі та ін. Техніка опитування полягає в тому, що респондентам пропонують зазделегідь підготовлені анкети, які складаються із закритих і відкритих запитань. Під час проведення опитувань громадської думки вкрай важливо правильно побудувати респондентський масив — вибірку, яка має бути репрезентативною, тобто відповідати структурі населення в досліджуваному об'єкті (країні, області, місті, районі, селі). Контрольними параметрами вибірки можуть бути стать, вік, освіта, соціально-професійний статус опитуваних, їхні політичні уподобання тощо. За правильної побудови вибірки помилка у прогнозах, наприклад під час голосування на виборах, не перевищує Сутність, функції і структура прикладної політології 29 двох відсотків. Нерідко в політичній практиці використовують експертні опитування, коли респондентами є не широкий загал (від кількох сотень до кількох тисяч опитаних), а лише кілька фахівців у галузі політики. За належного добору експертів і відповідного рівня їхньої кваліфікації результати таких опитувань можуть бути дуже корисними. Експериментальні дослідження. Такі дослідження є класичним способом наукового доказу. Вони ґрунтуються на припущенні, що динаміка значення однієї змінної зумовлює зміни в значенні іншої. Розрізняють лабораторні і польові експерименти. Лабораторні експерименти використовують під час моделювання політичних ситуацій з метою розроблення правдоподібних сценаріїв можливих політичних подій та відповідних політичних рішень. Суть лабораторного експерименту полягає, як правило, в тому, щоб віднайти зв'язки між психологічними, політичними та іншими якостями людей, котрі ухвалюють політичні рішення, та їхньою ймовірною політичною поведінкою. Польові експерименти дають змогу точніше відображати те, що відбувається у навколишньому світі. В якості можливого польового експерименту можуть слугувати, скажімо, дослідження впливу вищої освіти на поведінку виборців, залежності тих чи інших категорій населення від політичних гасел, наявності чи відсутності конфлікто-генних чинників у певній частині суспільства. |