Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
|
Системний підхід у політичному аналізі. Будь-яке політичне явище є системою, тобто сукупністю взаємопов'язаних елементів, що функціонують як цілісність. Елементи кожної системи перебувають в особливих зв'язках, а сама вона має різноманітні зв'язки з іншими системами (середовищем). Тому однією з найважливіших процедур за системного підходу є ідентифікація та опис структурних елементів політичного феномену як системи (учасників політичного процесу, їхніх цілей, можливостей, співвідношення сил тощо) і їх зв'язків, чинників, які забезпечують стійкість чи дестабілізують її (руйнують зв'язки). Кожна система є частиною (підсистемою) іншої системи, а її компоненти теж становлять системи. Властивості будь-якої з них не є сумою властивостей їх елементів. Це означає, що політична система суспільства особливо складна система з великою кількістю різноманітних підсистем. Синергетичний підхід у політичному аналізі. Будь-яке політичне явище як система долає у своєму зародженні й становленні певний шлях, тобто самоорганізовується, має особливі джерела розвитку, є відкритим для зовнішніх впливів. Розвиток політичного явища як системи може відбуватися за багатьма варіантами, особливо якщо воно перебуває у точці біфуркації (лат. bifurcus — роздвоєння) — розгалуження, напрям якого може змінитися під впливом флуктуації (лат. fluctuatio — коливання) — незначних відхилень величини від середнього значення. Проблематичність цього підходу пов'язана з поглядом на системи і процеси в політиці як на залежні від випадко- 398 Прикладні політичні дослідження вих чинників феномени, що здебільшого не підтверджується політичною практикою, яка загалом підпорядковується певним закономірностям, причинно-наслідковим зв'язкам. Історичний підхід у політичному аналізі. Кожне політичне явище, крім його актуальних на певний час особливостей, пов'язане з минулим, елементи якого наявні в ньому; в його структурі зріють і зародки майбутнього політичного явища. Цим обумовлений аналіз особливостей політичного явища у взаємозв'язках його минулого, сучасного і майбутнього, що спонукає до використання при цьому і потенціалу політичного прогнозування. Статистичний підхід у політичному аналізі. Будь-яке політичне явище можна побачити у статистичному вимірі, тобто з використанням кількісних даних. Такий аналіз різноманітних проявів цього явища дає змогу побачити досить чітку його картину. При цьому аналітика мало цікавить якісна інформація, оскільки він послуговується переважно математичними засобами. Найвикористовуванішими методами за статистичного підходу є кореляційний аналіз (вимірювання й аналіз зв'язків між двома змінними: як впливають зміни значень однієї змінної на зміни значень іншої; ця залежність характерна для всіх змінних чи лише для їх певної кількості), множинний аналіз (регресійна модель: дві або більше незалежних змінних сукупно впливають на залежну; бага-тофакторний аналіз: виявлення прихованих факторів, здатних впливати на змінні; аналіз часових рядів: вимірювання змінних через певні інтервали часу). Теорія раціонального вибору у політичному аналізі. Методологічна криза, що спіткала у 60—70-ті роки XX ст. біхевіоризм і структурно-функціональний підхід, спонукала до пошуку нової методологічної основи пізнання політичних процесів, результатом чого було оновлення класичних методологічних підходів, створення системи теорій «середнього рівня», а також технократичних теорій і використання їх як методологічної основи в політичному аналізі. Політичний аналіз запозичив теорію раціонального вибору в економіці, де вчені аналізували економічну поведінку людини, беручи за основу індивідуальний характер її установок і цінностей. Методологічними засадами теорії раціонального вибору є індивідуалізм (політика і суспільство, соціальні і політичні структури вторинні стосовно індивідів, які своєю діяльністю створюють політичні інститути і Прикладний політичний аналіз 399 політичні відносини); егоїзм індивіда (індивід завжди прагнутиме максимізувати свою вигоду, а якщо він буде демонструвати альтруїстичну поведінку, це свідчитиме, що вона для нього вигідна); раціональність індивіда (індивід визначає свою діяльність, орієнтуючись на максимальну вигоду, співвідносячи витрати й очікувані результати: максималі-зуючи результати і мінімізуючи витрати). Однак вибір у політиці не завжди відповідає критеріям раціональності. Дискурсний підхід у політичному аналізі. Його засновниками вважають російських формалістів, розквіт діяльності яких припадає на 20-ті роки XX ст. Дискурс (лат. dis-cursus — мовлення, міркування) — фрагмент дійсності, тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну, тобто невербальну), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників. У політичному аналізі фігурують поняття: а) дискурс-рамка — загальний дискурс, своєрідна по- роджувальна система в межах певної ідеології; б) конкретний дискурс — наділений певним сюжетом дискурс-твір, наприклад дискурс президентських вибо рів, дискурс щодо масового обговорення проекту консти туції тощо. Стосовно політичного дискурсу використовують семіотичний аналіз (вивчення дискурсу-рамки), знання риторики і літературознавства (аналіз конкретного дискурсу-тво-ру). Одним із найрозвиненіших напрямів є контекстний аналіз політичного дискурсу. Із дискурсним пов'язаний постмодерністський підхід у політичному аналізі, прихильники якого заперечують можливість існування єдиного для всіх учасників політичного процесу образу реальності, вважаючи навколишній світ продуктом індивідуальних уявлень і вірувань людей. Тому зміст шукають у мовленні (тексті), яке є механізмом створення і транслювання індивідуальних уявлень, у т. ч. й політичних. Позиційний підхід у політичному аналізі. Сповідуючи цей підхід, аналітик зосереджується на пізнанні реальних можливостей (ресурсів) впливу учасників політичного процесу на його зміст і перебіг, ухвалення і реалізацію політичних рішень, розв'язання конкретних проблем. Джерелом інформації при цьому є правові акти, програмні документи партій, біографії політичних лідерів та ін. Діяльнісний підхід у політичному аналізі. Основна увага аналітика за такого підходу спрямовується на вив- 400 Прикладні політичні дослідження чення результатів, ефективності діяльності політичних гравців, особливостей їх взаємодій у конкретних політичних ситуаціях. Пізнавальним матеріалом при цьому є документи, статистичні звіти, які стосуються діяльності об'єкта аналізу, безпосередні спостереження аналітиків. Міждисциплінарний підхід у політичному аналізі. Як правило, політичні процеси, явища акумулюють у собі економічні, соціальні, психологічні, духовні, культурні, демографічні, географічні, екологічні, історичні та інші чинники, дослідження яких потребує використовуваного відповідними науками спеціального пізнавального інструментарію і логіки його використання. Це дає змогу побачити їх у різних вимірах і виробити адекватні засоби впливу на них. Немало цінної інформації аналітик почерпне, використовуючи нормативний підхід (аналіз політичних явищ крізь призму правових, моральних, етичних норм), емпіричний (вироблення міркувань на основі широкої емпіричної інформації) та ін. У межах певних методологічних підходів застосовують конкретні методи політичного аналізу — інструменти, засоби оброблення актуальної політичної інформації. Вибір їх залежить від характеру політичної події, процесу, явища, цілей і завдань аналітика, ресурсів, якими він володіє (час, фінанси, інформація), особливостей аналітичного продукту, на який розраховує замовник. При цьому головним є не метод, а результат (продукт) політичного аналізу. Часто аналітики використовують інструменти і методи суміжних дисциплін: аналіз здобутків і витрат, витрат і ефективності — запозичено з економіки; експертні методи (синектика, метод «Дельфі» та ін.) — із психології; інтерв'ю, контент-ана-ліз, анкетне опитування — із соціології; івент-аналіз (англ. event — подія) — з політології. Сукупність методів політичного аналізу поділяють на загальні і часткові, хоч ця класифікація не цілком відображає їх багатоманітність. Загальні методи політичного аналізу зумовлюють його спрямованість, ракурс і методологічне забезпечення. До них відносять івент-аналіз і ситуаційний аналіз. Івент-аналіз як метод політичного аналізу. При використанні його політичний процес уявляють як послідовність певних подій, якими можуть бути виступи політичних лідерів, масові акції, прийняття політичних актів, які впливають на зміст і розвиток політичної ситуації і відображають інтереси певних політичних сил. Це дає змогу відстежити, оцінити в потоці політичних подій певні об'єктивні тенденції, закономірності, побачити перспективи їх розвитку. Все це, як правило, передбачає: Прикладний політичний аналіз 401
Загалом івент-аналіз передбачає опис політичної ситуації в такій послідовності: політична ситуація — події — середовище — учасники (ресурси, інтереси, зв'язки) — обмеження в діяльності — цілі і завдання (критерії успіху, невдачі) — альтернативні рішення — сценарії і прогнози — стратегія діяльності. Ситуаційний політичний аналіз. Суть його полягає в постійному моніторингу політичної ситуації, динаміці основних її параметрів, прогнозуванні перспектив їх розвитку і чинників, які його обумовлюють, виробленні стратегій впливу на неї наявних і прогнозованих умов. Часткові методи політичного аналізу взяті зі статистики, соціології, економіки та інших дисциплін. їх використовують у різних комбінаціях на певних етапах аналітичної роботи, що залежить від характеру проблеми, ресурсів дослідника, термінів виконання замовлення тощо. До часткових методів зараховують метод експертної оцінки, порівняльного аналізу, контент-аналіз, методи аналізу ієрархій, наукового моделювання, аналізу вигід і витрат у політичному аналізі, фактор-аналіз, ігрові методи, альтернативні, групові експертні оцінки. Метод порівняльного аналізу. Особливості його полягають у з'ясуванні закономірностей, притаманних різним політичним ситуаціям і типам політичної поведінки за різних політичних і соціальних умов. Етапами його є виявлення у них однакових і відмінних ознак, взаємозв'язків між ними; формулювання гіпотез щодо їх розвитку. У такий спосіб порівнюють різні політичні системи, інститути, типи політичної поведінки, політичних лідерів, електоральні групи та ін. Контент-аналіз. Як кількісний метод аналізу він сформувався у 20-ті роки XX ст. в лоні соціології і психології, в Україні його почали використовувати в 60-ті роки  402 Прикладні політичні дослідженняXX ст. Полягає він у цілеспрямованому вивченні з використанням комп'ютерних технологій носіїв інформації (книг, кінофільмів, гасел, виступів у ЗМІ) щодо наявності (повторюваності) у них певних мотивів, настанов, аргументацій, на підставі чого роблять висновки про актуальність, масштаби певного політичного явища, ставлення до нього індивідів, спільнот тощо. Кількісний аспект контент-аналізу полягає у підрахунку частоти вживання певних слів. Однак не всі документи піддаються йому. Іноді неможливо задати чіткі правила для фіксування певних елементів змісту, надати їм статистичної значущості, формалізованості. Метод аналізу ієрархій. Використання його дає змогу, декомпонувавши проблему, побачити її складові автономно і в різноманітних зв'язках (ієрархії). Досить ефективним він є під час політичних переговорів, оскільки дає змогу учасникам побачити проблему та її складові, позиції сторін, оцінити пропоновані стратегії крізь призму різноманітних інтересів, виробити взаємоприйнятне рішення. Методи наукового моделювання. Взявши їх за основу, аналітик імітує структуру, процес функціонування і розвитку політичної системи (створює її модель), що дає йому змогу побачити всю сукупність її елементів і зв'язків, спрогнозувати їх параметри за різних умов, а нерідко і поекспериментувати з нею. Моделювання може бути здійснене й у формі гри. Аналіз вигід і витрат у політичному аналізі. До цього методу вдаються, маючи на меті досягти найвищої ефективності від участі у політичному процесі. Часто критерій ефективності виражається у грошовій формі, а перевага надається альтернативі, яка обіцяє найвищий результат за найнижчих витрат. Фактор-аналіз. Основою його є використання когні-тивних карт-матриць, у яких фіксують типові реакції політичних лідерів на кризові ситуації, їх дії у стабільних умовах, біографічні дані та іншу інформацію, яка є основою прогнозування майбутньої їх поведінки. Ігрові методи. У політичному аналізі передбачають конструювання ситуації, імітацію певного варіанту розвитку процесу, конфлікту. Це дає змогу виробити різні моделі дій управлінських структур, політичних сил, розподілити ролі учасників подій, уточнити особливості їхньої поведінки та взаємовідносин між ними. Метод альтернатив у політичному аналізі. За необхідності обирати рішення на основі кількох альтернативних критеріїв аналітик може скористатися методом задовільних альтернатив (якщо жодна альтернатива не відпо- Прикладний політичний аналіз 403 відає оптимальним очікуванням, перевагу надають тій, яка найбільше може задовольнити потребу), методом домінантних альтернатив (пріоритетною вважається альтернатива, яка переважає хоча б одну з конкурентних і не поступається всім іншим), методом еквівалентних альтернатив (альтернатива, яка найбільше відповідає усім критеріям, вважається оптимальною). Групові експертні оцінки. їх цінність полягає у можливості синхронного використання під час аналітичних процедур кількох експертів, що за належної організації роботи значно підвищує якість аналізу ситуацій, ефективність прогнозів. Групові експертні оцінки поділяють на очні (наради, семінари, «мозковий штурм», дискусії з використанням психологічних методик, простий обмін думками) і заочні (метод «Дельфі» та ін.). Головними вимогами до методів політичного аналізу є їх оперативність і своєчасність, аргументованість, адаптованість до конкретної політичної ситуації, придатність до вироблення доступних для реалізації рішень. Функціональні особливості певних груп методів аналізу політичних проблем можна відстежити, аналізуючи табл. З.1. Таблиця 3.1 Ефективність використання методів аналізу конкретних політичних проблем   404 Прикладні політичні дослідженняЗакінчення таблиці 3.1  Результати політичного аналізу втілюються у політичному консультуванні, налагодженні та здійсненні політичної практики. Особливості здійснення прикладного політичного аналізу З огляду на визначальну роль у прикладному політичному аналізі потреб замовника деякі дослідники не вважають його точною наукою, оскільки, на їх погляд, замість пошуку істини, аналітик займається підготовкою, обгрунтуванням, забезпеченням кон'юнктурного політичного рішення. А запропоновані ним моделі іноді дають ефективні результати навіть за відсутності їх наукового обгрунтування. Процес прикладного політичного аналізу охоплює такі етапи: 1) концептуалізація проблеми (розгляд конкретної ситуації, її впливу на суспільство, соціальні спільноти, інтереси політичних гравців; збір, опис інформації; формулювання проблеми); Прикладний політичний аналіз 405 2) моделювання, структурування проблеми (вироблен ня на основі дослідницької гіпотези цілісного уявлення про проблему та її складові; перехід від якісних до кількіс них параметрів ситуації, внаслідок чого проблема постає як вимірюване явище);
6) аналіз альтернативи політики. Фахово відповідаль ний політичний аналітик, з'ясувавши проблему, перед якою опинився клієнт, обов'язково займеться пошуком адекватних відповідей на неї, тобто з'ясуванням альтерна тиви політики. На думку Д.-Л. Веймера, Е.-Р. Вайнінга, етапами цієї роботи є визначення, моделювання, форму лювання цілей діяльності, на підставі яких відбувається вибір альтернатив політики. При цьому аналітику і його клієнту варто дотримуватися таких правил:
— недопустимість протиставлення обраної клієнтом альтернативи політики штучним, вигаданим; — уникнення нездійсненних альтернатив; 406 Прикладні політичні дослідження 7) вироблення рекомендацій щодо прийняття політичного рішення (вибору альтернатив політики). У процесі прийняття ефективного рішення (вибору конкретної альтернативи політики) можуть бути використані такі підходи:
Вибір конкретного підходу залежить від сфери його застосування (простору політики) та багатьох інших зовнішніх і внутрішніх чинників. Головне при цьому — зробити кращий вибір «маніпулювання реальним світом» (Е. Квейд). Результатом реалізації аналітичної роботи є нове знання, подане у формі аналітичних довідок, оцінок, прогнозів, рекомендацій, порад, настанов, планів, програм, сценаріїв, діяльності тощо. Конкретним продуктом прикладного політичного аналізу можуть бути: а) довідка — документ, в якому стисло викладено суть або певні параметри проблеми; б) аналітична записка — документ, який містить все бічний аналіз причин, суть проблеми, а також пропозиції щодо її подолання. Масштабне бачення проблеми поєдну ється в ньому з детальним аналізом основних її аспектів, Прикладний політичний аналіз 407 ілюстрування міркувань, висновків конкретними фактами, статистичними даними; в) оглядова записка — документ, в якому положення широко ілюструються фактами політичного життя (цитатами документів, публікацій, виступів, описом особливостей політичної ситуації, поведінки в ній конкретних політичних акторів, статистичними даними). Матеріал аналітичних документів повинен бути викладений чітко, лаконічно, з точним використанням термінології. Обов'язкові їх атрибути: об'єктивна оцінка ситуації; конкретні, зрозумілі замовнику висновки (узагальнення), прагматичні рекомендації щодо подальшої діяльності (бажано кілька варіантів із відповідними їх прогнозними оцінками. Особливо важливо, щоб документ акцентував увагу на корінних проблемах, розкривав їх причини, значущість і шляхи їх подолання. Аналітичний документ може супроводжуватися додатками (таблицями, цитатами, проектами рішень, планів дій тощо). Для полегшення сприйняття клієнтом аналітичного документа доцільно супроводжувати його виконавчим резюме (стислим викладом найважливіших аспектів аналізу, положень, висновків), переліком розділів, використовувати заголовки і підзаголовки, які передають зміст фрагменту тексту, а також діаграми, таблиці, графіки тощо. Прикладні політико-аналітичні розробки мають бути адекватними політичній ситуації, коректними, обґрунтованими, зосередженими на пізнанні і практичному вирішенні проблеми, своєчасними, містити оцінки, пропозиції та рекомендації, зорієнтовані на використання оптимальної кількості інформаційних, управлінських, фінансових, людських та інших ресурсів. Науково, фахово коректний політико-аналітичний продукт необхідно відрізняти від різноманітних його імітацій, якими намагаються відгородити громадську думку від об'єктивного бачення і розуміння проблем, спотворити її, інспірувати вигідні для деяких політичних гравців стереотипи сприйняття політичних реалій і відповідну політичну поведінку. Інформаційне забезпечення прикладного політичного аналізу Інформація є одним із найважливіших ресурсів політичної діяльності, як і діяльності політичного аналітика. Тому будь-який суб'єкт політики повинен налагодити по- 408 Прикладні політичні дослідження стійне інформування суспільства про свої програми, плани і результати їх реалізації, аналізувати інформацію про плани і діяльність своїх опонентів. Відсутність такої інформації або несвоєчасне використання її може суттєвео погіршити його політичні позиції. Ефективний політичний аналіз неможливий без комплексної інформації про клієнта і середовище його діяльності, яку, як правило, нагромаджують у спеціальних базах даних. У ній зберігається об'єктивна (статистичні дані, результати спеціальних досліджень) і суб'єктивна (статті, виступи, окремі висловлювання, що стосуються клієнта і його діяльності) інформація. Політичним аналітиком вона може бути використана як довідкова (різноманітні статичні, інформативні відомості), рекомендована (результати політичних досліджень, прогнози, оцінки тощо), нормативна (програми, проекти), регулятивна (закони, підза-конні акти), сигнальна (відомості про несподівані зміни в політичному середовища). їм потрібна як внутрішня (стосується різноманітних аспектів діяльності клієнта), так і зовнішня (про стан політичного ринку й основних його гравців) інформація. За формою вираження вона буває кількісною (статистичні, аналітичні дані) і якісною (судження, оцінки). Цей інформаційний комплекс є базовим джерелом для суджень, висновків, рекомендацій аналітика, який у своїй мислительній діяльності виявляє зв'язки, закономірності, суперечності між даними. Завдяки таким інтелектуальним процедурам політичного аналітика у його клієнта формується відносно об'єктивне розуміння, наприклад, закономірностей, тенденцій електоральної поведінки людей у певний час і в конкретних регіонах, залежності її від ситуації, старань політичних сил і команд, які на них працюють. |