Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
|
Запитання. Завдання
4. Сформулюйте завдання політичному аналітику щодо таких до сліджень: а) ставлення студентської молоді до ідеї запровадження двопалатного парламенту; б) з'ясування рівня довіри до політичної пар- Політичне прогнозування 409 тії і чинників, які його обумовлюють; в) вкажіть причини електоральних симпатій, виявлені до різних партій на парламентських виборах.
Література Аналіз вигід і витрат: Практ. посіб. / Секретаріат Ради Скарбниці Канади: Пер. з англ. С. Соколик; Наук. ред. О. Кілєвич. — К., 1999. Браун М. Посібник з аналізу державної політики. — К., 2000. Веймер Д., Вайнінг Е. Аналіз політики: концепції і практика / Пер. з англ. І. Дзюби, А. Олійника; Наук. ред. 0. Кілєвич. — К., 1998. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. — К., 2000. Коваленко А. О. Політичний аналіз і прогнозування. — К., 2002. Пал Л., Леслі А. Аналіз державної політики. — К.: 1999. Парсонс В. Публічна політика: Вступ до теорії й практики аналізу політики — К., 2006. Ребкало В. А., Валевський О. Л., Кальниш Ю. Г. Політична аналітика та прогнозування: Навч. посіб. — К., 2002. Ребкало В. А., Кальниш Ю. Г. Практикум з політичної аналітики в державному управлінні: Навч.-метод, посіб. — К., 2005. Романов В., Рудік О., Брус Т. Вступ до аналізу державної політики. — К., 2001. Симонов К. В. Политический анализ: Учеб. пособие. — М., 2002. Сурмин Ю. П. Методология анализа ситуаций. — К., 1999. Телешун С. О., Баронін А. С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. — К., 2001. Теорія і практика політичного аналізу: Навч. посіб. / За заг. ред. О. Л. Валевського, В. А. Ребкала. — К., 2003. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. — К., 2002. 3.3. Політичне прогнозування Людство завжди прагне якомога більше дізнатися про своє майбутнє, зацікавленість прогнозами має сильні життєві мотиви. У реалізації цих прагнень воно вдається до прогнозування, від рівня якого залежить ефективність планування й управління. Отже, політичне керівництво повинно застосовувати науково обґрунтовані прогнози як лл q Прикладні політичні дослідження одну з гарантій передбачуваного розвитку суспільно-політичних подій і явищ. Прогнозування виходить із необхідності виявлення загальних тенденцій розвитку суспільства. Особливу роль воно відіграє у політиці, яка пронизує усі сфери суспільного життя і стосується інтересів мільйонів людей. Надзвичайно важливим є передбачення майбутніх наслідків політичних рішень. Ефективна політика завжди правильно оцінює сучасність, використовує минулий досвід, враховує складність соціальних, політичних і економічних явищ, що можуть проявитися в майбутньому. Сутність, можливості і межі політичного прогнозування Ключовим фактором у політичному прогнозуванні є прогноз як універсальний метод і функція будь-якої наукової дисципліни. Прогноз — науково обгрунтоване судження про можливі стани певних явищ, процесів у майбутньому, альтернативні шляхи і терміни їх реалізації. Політичний прогноз покликаний розв'язувати проблеми політичного і суспільного розвитку, ґрунтується на аналізі конкретних ситуацій, а тому його часто формулюють як рекомендацію щодо оптимізації певних аспектів політичного розвитку через побудову моделей майбутнього. Прогнози розробляють з метою запобігання небажаного розвитку подій, розуміння тенденцій майбутнього розвитку, пристосування до неминучого. Навіть за наявності вихідних даних неможливо зробити прогноз, не розуміючи соціальних і економічних взаємозв'язків усередині процесу, об'єкта, явища. Прогноз спирається на знання про невідомі на момент прогнозування властивості об'єктів дійсності, а також на знання про властивості неіснуючих на момент прогнозування об'єктів. Крім смислових, прогноз має і часові виміри, головним із яких є період випередження — проміжок часу від певного моменту до майбутнього, на який розробляється прогноз. Із ним пов'язаний прогнозний горизонт — максимально можливий період випередження. Різноманітними питаннями теорії методології і практики розроблення прогнозів займається прогностика — Політичне прогнозування 411 міжгалузева дисципліна, що охоплює методологію дослідження динаміки і перспектив розвитку процесів і явищ суспільного життя. Метою прогностики є забезпечення процесу прогнозування у певному сегменті суспільного життя. Прогностичні дослідження постійно підвищують обґрунтованість та ефективність прогнозів. Основними інструментами, якими оперує прогностика, є ретроспективний аналіз, нелінійні методи опанування майбутнього, стратегія і тактика, моделювання сценарного простору, проектування оптимальних траєкторій, моніторингові зрізи громадської думки, визначення недоступних для людського розуміння зон індивідуального і суспільного буття людини. Прогнозування у широкому значенні є виробленням імовірного судження про стан явища в майбутньому; у вузькому — спеціальним науковим дослідженням перспектив розвитку явища, переважно з кількісними оцінками і вказівкою приблизних термінів його зміни. Успішність його залежить від наявності достовірної інформації; знання національних та етнічних особливостей країни, регіону, що досліджуються; використання знань на основі загальних принципів передбачення; компетентності; творчих здібностей, досвіду, здатності зріло оцінювати. Процес прогнозування, як правило, передує розробленню планів, програм, проектів і пов'язаний із баченням наслідків їх реалізації. У прогнозуванні процес пізнання розвивається від сутності об'єкта на певний момент до майбутнього її вияву. Основою прогнозування є такі взаємопов'язані джерела інформації про майбутнє: оцінювання перспектив розвитку майбутнього стану прогнозованого явища на основі існуючого досвіду за допомогою аналогії з відомими подібними явищами і процесами; екстраполяція на майбутнє тенденцій, закономірності яких у минулому і на певний час добре відомі; модель передбачуваного стану явища, процесу, побудована відповідно до очікуваних або бажаних змін, характер і перспективи розвитку яких достатньо відомі. Здійснюється прогнозування одноразово або безперервно. Одноразове прогнозування виправдане за можливості передбачати або контролювати основні чинники, що впливають на об'єкт. Безперервне прогнозування застосовують до об'єктів, що постійно оновлюються. Воно є дорожчим за разовий прогноз, однак раціональнішим за серію спеціальних одноразових досліджень. 412 Прикладні політичні дослідження Прогнозування повинне здійснюватися на розвинутій науково-теоретичній основі, без чого воно перетвориться на збирання інформації і припущень. У кожній сфері прогнозування має специфічні особливості. Політологія займається соціальним прогнозуванням, складовою якого є політичне прогнозування як один із найважливіших напрямів випереджального пізнання політичної дійсності з метою запобігання небажаних результатів у країні, світі, а також забезпечення розвитку суспільства у потрібному напрямі. З огляду на роль, яку відіграє у суспільстві політика, політичне прогнозування вважають самодостатнім напрямом прогностики. Політичне прогнозування — здійснення спеціальних наукових досліджень політичних процесів, явищ, подій, внаслідок чого на основі відомих даних про минуле і актуальний стан виробляють уявлення про можливий їх розвиток у майбутньому. До проблематики політичного прогнозування належать глобальні питання, що охоплюють великі регіони, людство, та локальні проблеми в різноманітних сферах людської діяльності. Важливими його аспектами є проектування у політичній сфері, розроблення політичних сценаріїв, проектів майбутнього політичного буття. При цьому суттєве значення має здатність до політичного передбачення за допомогою інтуїції, знання, інтелектуального чи соціального проектування на основі сукупного досвіду. Політичному прогнозуванню передує політичний аналіз, який ґрунтується на знаннях про допустимі технології, їх можливості та обмеження. У теорії і практиці політичного прогнозування останнім часом активно використовують: екотопія (грец. oikos — дім, середовище і topos — місце) — глобальне проектування майбутнього, спрямоване на виживання людства; технотопія (грец. techne — мистецтво, майстерність і topos — місце) — передбачення майбутнього за допомогою практичного застосування знань, умінь, досвіду; eyncu-хія — розкриття духовного світу особистості за допомогою соціальної терапії; практопія — формування системи соціальних реформ, спрямованих на побудову кращого, ніж існуючий, світу; есхатологія (грец. eschatos — останній і logos — учення) — вивчення загроз сучасної цивілізації і можливих шляхів розв'язання наявних технологічних, соціально-політичних проблем; альтернативістика (лат. аі-terno — чергую, змінюю) — дослідження різноманітних Політичне прогнозування 41З напрямів і проблем формування альтернативної цивілізації (пошуки економної енергетики, сталого розвитку, збереження довкілля, можливостей всезагального роззброєння, гуманізації освіти і культури, стабілізації сім'ї, підвищення ефективності охорони здоров'я та ін.). Залежно від спрямованості розрізняють такі види прогнозування: 1) внутріполітичне, яке охоплює взаємовідносини со ціальних верств і груп суспільства, характерними ознака ми яких є прямий чи опосередкований зв'язок з держав ною владою, прагнення до оптимізації управління полі тичними процесами. Воно охоплює весь зміст внутрішньої політики, а його суб'єктами є держава і політичні органи. Як правило, внутріполітичне прогнозування зосереджу ється на соціальній, ідеологічній, військово-політичній, екологічній, державно-правовій, економічній та інших сферах суспільного розвитку; 2) зовнішньополітичне, результатами якого є прогнози у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики: оці нювання розвитку і взаємовідносин держав, вивчення за гальних тенденцій світового розвитку. На основі зовніш ньополітичних прогнозів виявляють нові можливі факто ри розвитку світу, регіону, країни. Такі дослідження поширені у США (Гудзонівський інститут, Інститут обо ронних досліджень, Інститут майбутнього, Інститут полі тичних досліджень, Інститут стратегічних досліджень Гарвардського університету та ін.). На сучасному етапі ме тою зовнішньополітичного прогнозування є передбачення особливостей міжнародних відносин у XXI ст. Щодо цього триває полеміка між «ідеалістами», які намагаються уявити майбутнє суспільство, систему міжнародних відно син крізь призму стратегій розвитку, проектів реформ, які б наближали світове співтовариство до образу цивілі зації майбутнього, що несе в собі добробут, гармонію, мир і співтворчість на благо всього людства, і «реалістами», які дотримуються силових догм у політиці, сформульова них американським політологом Г. Моргентау в книзі «Політика у відносинах між державами» (1948), розвину тих Г. Кісінджером, 3. Бжезинським та ін. Зовнішньопо літичне прогнозування зорієнтоване на розв'язання гло бальних проблем. Політичне прогнозування як уявне опанування майбутнього є багатоступінчастим процесом наукового пошуку, який охоплює постановку мети; одержання, оброблен- 414 Прикладні політичні дослідження ня, оцінювання й аналіз інформації; визначення перспектив і вірогідності реалізації прогнозу. Воно потребує значних фінансових, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів, без яких неможливо обійтися, оскільки непрог-нозований перебіг політичних, соціальних ситуацій може спричинити суттєві проблеми, подолання яких потребуватиме ще більших фінансових та інших ресурсів. Ефективне політичне прогнозування можливе лише за постійного коригування прогнозів з урахуванням найновішої інформації. Прогнозування не може бути безумовною констатацією подій майбутнього з використанням дієслів «буде», «станеться», воно виражає ймовірну умовну його картину за формулою: «може бути», «станеться за певних умов». Такий підхід, відображений у працях В. Базарова-Руднєва, Б. де Жувенеля, Д. Белла, І. Бестужева-Лади та інших учених, викристалізувався у концепцію «технологічного прогнозування» і є альтернативою спрощеним передбаченням, що намагаються дати конкретні відповіді, наприклад, на питання: «Хто переможе на виборах?», «Яким буде курс долара?», «Хто стане президентом?» та ін. Навіть якщо наукові прогнози не здійснюються, вони відрізняються від різноманітних наукоподібних передбачень. Прогнозист у сфері політики є технологом, який показує, за яких умов і за допомогою яких засобів можна досягнути бажаного майбутнього. Для пізнання сутності й ефективного здійснення політичного прогнозування важливо враховувати потенціал різних типів прогнозів, виокремлених за такими критеріями: а) за метою і завданнями: — пошукові прогнози. Суть їх полягає у визначенні мо жливих станів політичних явищ, процесів, подій у майбут ньому на основі наявних тенденцій, абстрагування від рі шень, що можуть змінити ці тенденції. Метою є виявлення й уточнення перспективних проблем, які можна розв'яза ти засобами політичного управління, за незмінних со ціально-політичних тенденцій. Завдяки пошуковим прог нозам будують «дерево проблем», що охоплює надзвичай но цінну інформацію для суб'єктів прийняття рішення. Пошуковими є, наприклад, періодичні прогнози ООН і Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР); — нормативні прогнози. Вони зорієнтовані на визна чення способів і термінів досягнення бажаного стану об'єк та політичного прогнозування на основі заданих норм, іде алів, стимулів, цілей. Такі прогнози дають змогу уточнити «дерево соціальних цілей», виявити резерви управління, Політичне прогнозування 415 успішного вирішення проблем. Із втіленням нормативних прогнозів нерідко пов'язують ефект Едіпа — самоздій-снення або саморуйнування прогнозу діями на його основі; б) за проблемно-цільовим критерієм: аналітичні прогнози. їх метою є науковий пошук пізнавальної цінності різноманітних методів і засобів дослідження майбутнього, допомога розробникам політичних рішень у пошуку оптимальних їх варіантів;
в) за характером здійснення:
г) за ступенем достовірності: — прогноз ефекту від майже прийнятого рішення або чинника, вплив якого вже відомий. Точно, наприклад, 416 Прикладні політичні дослідження можна прогнозувати кількість пенсіонерів через 20 років, однак складно передбачити кількість людей, які потребуватимуть тоді соціальної допомоги, оскільки це залежить від багатьох непідвладних прогнозуванню чинників;
ґ) за часовими параметрами:
В одному прогнозі можуть поєднуватися ознаки кількох типів, нерідко вони доповнюють один одного. Такими Політичне прогнозування 417 бувають нормативні прогнози та прогнози-застереження. Наприклад, представники Римського клубу мали на меті деякими своїми прогнозами піддати громадську думку шоковій терапії, щоб у наступних нормативних прогнозах було легше нав'язати їй рецепти убезпечення людства від криз і катастроф. Отже, перебіг суспільних процесів значною мірою залежить від рівня моральної і ціннісної мобілізованості громадян, у т. ч. і від звернення поглядів у власне майбутнє. Якщо суспільство не знає, чого хоче, в якому напрямі і до якої мети йому розвиватися, воно може виявитися нездатним подолати одну із найнебезпечніших криз — кризу ідентичності. Подолання її в сучасних умовах неможливе без активного прагнення населення до постійного діалогу всередині суспільства, на рівні інших цивілізацій і культур. Методи політичного прогнозування і особливості їх застосування У сучасних дослідженнях майбутнього застосовують багатоманітний арсенал загальних і спеціальних методик, конкретних методів науково-прогностичних досліджень. Нині налічується до 200 загальних і вузькоорієнтованих методів прогнозування. Вирішальну роль у забезпеченні результату політичного прогнозування відіграє оптимізація добору його методів, оптимальне визначення сфери використання кожного з них залежно від мети і термінів, відведених на розроблення прогнозів. Найчастіше у політичному прогнозуванні застосовують такі методи: колективної генерації ідей, моделювання, метод «Дельфі», побудову сценаріїв, метод гри та ін. |