Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
|
Колективна генерація ідей («мозкова атака»). На Заході цей метод називають «брейнстормінгом» (методом несподіваних ідей). Він передбачає формування групи учасників (не більше 15-ти осіб) з високим рівнем загальної ерудиції. Під час підготовки «мозкової атаки» складають проблемну записку для учасників. Генерація ідей передбачає зрозумілість і стислість висловлювань, заборону виступати багато разів, толерантне ставлення ведучого й учасників до висловлених ідей, фіксування змісту розмови. Результатами такої роботи можуть бути з'ясування вірогідних подій, тенденції, моделювання політичних рішень і дій. Перший її етап передбачає генерування великої 418 Прикладні політичні дослідження кількості ідей за невеликий відрізок часу в невеликій групі (5—12 осіб), їх коментування й оцінювання. При цьому необхідно утримуватися від рішень, заохочувати висловлювання будь-яких ідей, їх осмислення і доповнення. На другому етапі група з 25—30-ти осіб аналізує й оцінює висловлені ідеї, відбираючи найпродуктивніші з них. Моделювання. У моделюванні розрізняють економе-тричний підхід, за якого побудова прогнозу спирається на статистичні показники та їх відношення, а всі зміни системи вважаються екзогенними, тобто не пов'язаними з її внутрішніми змінами, та системно-динамічний, що трактує всі зміни як ендогенні (внутрішні стосовно системи, що аналізується). При моделюванні зосереджуються не на об'єктах, а на їх моделях — аналогах певного фрагмента дійсності, концептуально-теоретичних утвореннях. У прогностичному моделюванні слід дотримуватися вірогіднісного підходу до проблем майбутнього, а створена на цій основі модель пов'язана із розробленням шкали можливостей і побудовою на її основі функції розподілу вірогідності (менш вірогідно — більш вірогідно). Залежно від використовуваних даних і технологічних прийомів розрізняють операційне моделювання (засноване на застосуванні математичного апарату дослідницьких операцій), каузальне (ґрунтується на встановленні при-чинно-наслідкових зв'язків відомих подій, явищ) і статистичне (розроблення й аналіз моделей, створених на основі статистичного матеріалу минулого і сьогодення). Статистичні моделі як інструмент розроблення політичних прогнозів використовують, маючи постійні упродовж певного часу показники процесу, явища, що трапляється дуже рідко. Більшість політичних процесів, як правило, є амбівалентними, що ускладнює політичне прогнозування, яке повинне враховувати значну кількість суперечливих чинників розвитку системи. Моделі поділяють на матеріальні (макети, муляжі), ідеальні та уявні (використовують у суспільних науках). Ідеальними моделями вважають знакові (математичні) і моделі-образи, що ґрунтуються на теоретичних уявленнях, узагальненнях (інтегративна модель соцієтальної суспільності, яка повинна, на думку Т. Парсонса, вийти за межі, де правлять політична влада, багатство та чинники, що їх породжують, і піднестися до рівня ціннісних схильностей і механізмів впливу). Будь-яка модель характеризує об'єкт, процес, явище лише приблизно. Ступінь її наближення до реальності за- Політичне прогнозування 419 лежить від виду моделі, методики та технічних способів моделювання. Моделі соціально-політичних систем можуть бути описані у термінах гуманітарних наук, виражені у графіках, діаграмах, математичних, кібернетичних системах. Найпоширенішими типами моделей соціально-політичних систем є статистичні (відображають стан соціально-політичних систем на певний час); прості динамічні (відображають структуру, функціонування систем); складні динамічні (відображають структуру, функціонування процесу розвитку соціально-політичних систем). Модель може віддзеркалювати об'єктивну структуру політичної системи, закономірності її функціонування і розвитку. Моделювати можна не тільки розвиток певних суспільних сфер, видів діяльності, а й світового співробітництва. Першу глобальну модель світового розвитку запропонував Дж. Форестер (США, 1971). Останнім часом широко використовується імітаційне (комп'ютерне) моделювання з подальшим експериментуванням на створеній моделі. За результатами вивчення її функціонування в різних умовах і за різних значень вихідних параметрів можна прогнозувати поведінку реальної системи, передбачати результати певних дій чи змін. Імітаційне моделювання ефективне у дослідженні складних соціально-економічних, політичних процесів на регіональному і глобальному рівнях, коли прямий експеримент принципово неможливий або може спричинити непередба-чувані результати. Метод «Дельфі». Один із найефективніших експертних методів, умовами реалізації якого є анонімність експертів, використання результатів попереднього туру опитувань, наявність статистичної характеристики групової відповіді. Анонімне опитування групи експертів здійснюють письмово у кілька турів; при цьому експерти не контактують між собою, а лише дають змогу ознайомитися із систематизованими результатами попереднього туру. Кількість опитувань (від двох до чотирьох) залежить від зведення поляризованих оцінок до мінімуму. Якщо експерти досягають згоди з принципових питань у другому турі, опитування припиняють. Точність і надійність результатів експертизи залежить від того, наскільки якісно підібрано групу експертів. За технологією «Дельфі» прогноз може бути отриманий шляхом інтуїтивних роздумів компетентних людей. Важливо, щоб кожен експерт при формулюванні своїх прогнозів був захищений від впливу інших осіб. 420 Прикладні політичні дослідження Побудова сценаріїв. Сценарне планування вперше було використано на початку 60-х років XX ст. прогностичною групою, яка, складаючи плани для нафтової компанії «Ройял Датч Шелл», спрогнозувала енергетичні кризи 1973 і 1979 pp., розгортання руху енергетичної економії, розвиток світового руху за охорону навколишнього середовища і навіть розвал Радянського Союзу. Пізніше американський учений Г. Кан запропонував новий підхід до сценарного планування, за яким необхідно «мислити про немислиме». У такий спосіб він створив сценарії про ядерну війну. Використання методу сценаріїв пов'язане з необхідністю аналізу політичних ситуацій, які розвиваються за кількома траєкторіями. Сценарій — спосіб встановлення логічної послідовності подій з метою визначення альтернатив розвитку великих систем (міжнародних відносин, національної економіки, сфери політики, соціальних відносин та ін.). Складання сценарію допомагає пізнати небезпеки і можливості, зумовлені реалізацією конкретного політичного рішення, а також імовірний розвиток передбачуваної ситуації, альтернативні її варіанти, поведінку дійових осіб на кожній стадії сприяння, випередження чи запобігання процесу. Кожен сценарій має бути детальною історією можливого майбутнього. Ступінь деталізації залежить від важливості проекту. У підготовці сценаріїв використовують аналітичні матеріали. Написання їх передбачає визначення часового інтервалу формулювання подій, словесне тлумачення їх сутності, а також кількісне оцінювання. Оскільки сценарій описує не реальну, а вірогідну ситуацію, він найчастіше передбачає вибір одного з кількох прогнозованих варіантів розвитку подій. Такий вибір може бути однозначним, альтернативним і компромісним (на основі поєднання позитивних аспектів близьких або альтернативних варіантів, які допомагають знайти оптимальний вихід із ситуації, альтернативне розв'язання якої загрожує існуванню цілого). Одним із різновидів сценарного методу є зворотне прогнозування — формулювання на початковій стадії різноманітних варіантів бажаного майбутнього, вироблення для кожного варіанта вірогідних сценаріїв, спрямованих від майбутнього до сьогодення, а на завершальній — відбір тільки сценаріїв, позбавлених нереалістичних елементів. Розроблення сценарію може мати різні цілі: оцінювання політичної обстановки, визначення можливих варіантів і напрямів її розвитку, наслідків прийняття політич- Політичне прогнозування 421 них рішень у різних політичних ситуаціях. Сценарії у сфері політичного прогнозування допомагають передбачити ймовірні ситуації, особливо конфліктні, підготувати і спланувати альтернативні рішення. Метод гри. Він орієнтує на конструювання певних політичних ситуацій, розроблення моделей управлінських структур, розподіл рольових функцій учасників певних подій, моделювання поведінки суб'єктів політики, прийняття оптимальних рішень, виявлення закономірностей і суперечностей у політичних процесах. Основою цього методу є теорія ігор, яку в 30-ті роки XX ст. обґрунтував американський учений Дж. Нойман. Він виходив з того, що за будь-яких обставин існує стратегія, яка веде гравця до успіху. У 50—60-ті роки XX ст. ця теорія, незважаючи на певну популярність, сприймалася як сукупність інтелектуальних вправ, а не як модель прийняття рішень. Глибоко зацікавились нею у 1994 р. і присудили Нобелівську премію з економіки трьом її прихильникам — Дж. Henry, Дж. Харсані та Р. Селтену. Поширеними засобами реалізації цієї теорії є гра з нульовою сумою, коли на кожного переможця припадає співмірний до його виграшу переможений, а також «перевтілення», що означає аналіз ситуації з точки зору іншого (суб'єкт оцінює ситуацію з позицій іншого, уявляє його ходи та їх наслідки). Гра допомагає наблизити неосяжне, «застати його зненацька» , «приручити», ввести в систему координат, у якій з ним можна було б співіснувати. Теорія ігор не пропонує рішень, а є способом мислення про майбутнє, засобом, що спонукає людей до самостійного мислення. Реалізуючи ігрові технології, варто пам'ятати, що гра значно частіше буває подібною до життя, ніж життя до гри. Гра в політиці є не лише методом дослідження політичних процесів, а й способом створення нових форм, зв'язків. Під час гри формуються нові правила та відносини, які з часом перетворюються на технології і перестають належати до ігрової сфери. Експертне оцінювання. Експертна функція супроводжує будь-яку людську діяльність, оскільки діяти на основі достовірного знання завжди краще. Політична експертиза є морально нейтральною процедурою, що не підлягає правовому оцінюванню. Експерт є виробником загально-значущого, суспільно корисного знання, яке використовують суспільство, окремі суб'єкти політики. Основними різновидами експертного оцінювання є експертне опитування (заповнення представниками провідних політичних 422 Прикладні політичні дослідження партій, відомими політологами спеціальних карт, які стосуються конкретної проблеми), індивідуальні передбачення експертів (використання оцінок експерта-лідера у сфері прогнозування), колективна експертна оцінка (узгодження думок експертів із певних напрямів розвитку зовнішньої та внутрішньої політики, розвитку політичної ситуації). Для прогнозування задіюють також методи спостереження, опитування тощо, використання яких залежить від поставлених завдань та відведеного строку на розроблення політичного прогнозування. Процедури та етапи прогнозування у сфері політики Підготовка і формулювання прогнозів є тривалим, складним, багатоетапним процесом. У 60-ті роки XX ст. у технологічному прогнозуванні емпірично сформувалися такі основні етапи здійснення прогнозів: 1. Розроблення програми дослідження, тобто перед -прогнозна орієнтація (ППО). У процесі ППО уточнюють об'єкт дослідження, вивчають його внутрішній зміст і характерні особливості. Це дуже важлива процедура, оскільки нерідко навіть назва об'єкта неоднозначна. Якщо, наприклад, об'єктом дослідження є опозиція, необхідно з'ясувати, про яку опозицію йдеться: парламентську чи позапарламентську, системну чи ситуативно орієнтовану, масову чи групову, організовану чи спонтанну тощо. Одночасно аналізують об'єкт прогнозування на відповідність основним принципам, забезпечують попередню верифікацію прогнозу шляхом зіставлення з прогнозами об'єктів-аналогів. Передпрогнозна орієнтація передбачає також визначення предмета і проблематики дослідження; аналіз характеру і масштабів прогнозу; формулювання мети і завдань, робочих гіпотез; визначення методів і процесу організації дослідження; з'ясування часових параметрів прогнозу. Не менш важливий аналіз проблем, що можуть визріти за певних умов. Для цього визначають коло експертів, принципи добору респондентів, шкали вимірювання, перелік робочих документів. Програма тактичного прогнозування загалом становить 2—3 авторські аркуші, стратегічного — 10—12. Доповненням до неї є короткий огляд спеціальної літератури, робочі документи: попередні контури (матриця) вихідної Політичне прогнозування 423 моделі; зразок анкет-інтерв'ю для уточнення і конкретизації параметрів вихідної, пошукової і нормативної моделей; зразок анкети опитування експертів; шкали вимірювання; інструкції інтерв'юеру, кодувальнику з опитування експертів та оброблення його матеріалів; перелік показників уточненої вихідної моделі; конспекти прогнозного тла і пе-редмодельного сценарію; робочі гіпотези пошукової моделі; проспект критеріїв побудови нормативної моделі. Кількість, обсяг і характер робочих документів залежать від мети і завдань дослідження. 2. Побудова вихідної (базової) моделі прогнозованого об'єкта методами системного аналізу. Відповідно до цього методу у прогнозуванні використовують об'єктний (вио кремлення підсистем шляхом поелементного поділу об'єк тів, що мають складну структуру) і функціональний підхо ди (членування об'єкта за функціональною ознакою). Функціональний підхід придатніший за незначної кілько сті елементів первинних об'єктів, з яких складається об'єкт прогнозування. Характеристики і взаємозв'язки передбачають групування подібних функцій і допомага ють відстежувати їх реалізацію поза належністю до пер винних об'єктів. Побудову базової моделі починають зі складання переліку індикаторів (можливих показників), застосовуючи порівняльний аналіз аналогічних моделей, опитування експертів, вивчення наукової літератури, соціологічне опитування. У попередньому переліку показників може бути до сотні (тисячі) одиниць. У процесі їх відбору із переліку залишають лише кілька десятків, які найточніше відображають досліджуваний об'єкт. Надалі у процесі підготовки базової моделі з кількісної інформації вибудовують динамічні ряди індикаторів за кожним показником, їх аналіз дає змогу виявити тенденції предмета дослідження, без чого неможливо зробити прогнозний діагноз — визначення адекватності застосування наступних операцій. Результатом цього є створення зручної моделі предмета дослідження з коментарями до неї, які визначають порядок подальшої роботи. 3. Збір даних контексту прогнозування («прогнозного тла»). Контекстом є сукупність зовнішніх стосовно об'єкта прогнозування значущих умов. Так, прогноз стабільності політичної системи передбачає врахування прогнозів еко номічного розвитку на перспективу. Кожний об'єкт прог нозування перебуває в певному середовищі, яке постійно змінюється, і є стосовно нього зовнішнім чинником. Тому 424 Прикладні політичні дослідження базова модель не може бути адекватною меті та завданням дослідження, якщо вона не відповідає аналогічній моделі прогнозного тла. Цю модель будують подібно до попередньої. Особливість її полягає в необхідності врахування всіх зовнішніх щодо об'єкта прогнозування чинників — науково-технічних, демографічних, економічних, соціологічних, культурологічних; внутрі- і зовнішньополітичних. Контекстуальні особливості передбачають урахування висновків фахівців, які не належать до групи, оскільки індикаційне поле прогнозного тла є безмежним і з нього набагато важче виокремити необхідний мінімум індикату-мів. Як правило, відбирають показники, що найсильніше впливають на динаміку показників профільної моделі. Наприклад, прогнозуючи можливість впровадження двопалатного парламенту в країні, необхідно дослідити його переваги і недоліки в інших країнах. 4. Побудова домодельних сценаріїв, що включає екстраполяцію динамічних рядів показників на час попередження у прогнозі з метою створення орієнтовної основи наступних операцій. У сценарії поетапно описують трансформацію об'єкта прогнозування, умови, за яких ці зміни відбуватимуться. Отримані сценарії впорядковують у взаємопов'язану сукупність, тобто систему сценаріїв. Розвинута система побудови сценаріїв постає як сце-наріотехніка — сукупність методологічних правил, методичних прийомів і процедур складання прогнозних сценаріїв розвитку подій. Своєї повноти сценування подій набуває у грі, коли учасники дослідження розігрують написані сценарії для отримання завершеної картини прогнозованої ситуації. Наприклад, під час побудови сценаріїв і застосування емпіричних показників для вивчення перспектив стабільності в африканських країнах колектив аналітиків Північно-Західного університету США послуговувався такими індексами та індикаторами: а) індекси характеристики політичного процесу (для країн, що розвиваються): питома вага урядових постів, які займають військові; кількість конституційних змін з мо менту здобуття незалежності; загальна кількість змін у структурі виконавчої влади; середня кількість військових переворотів у рік; кількість політичних партій; зміни у представництві еліт (регіональних, політичних, етнічних, економічних, релігійних та ін.), у державних органах; б) індикатори фінансового потенціалу режиму: бюджет відносно ВВП; зміни у співвідношенні доходів бюджету і ВНП; середньорічні темпи збільшення бюджетних дохо- Політичне прогнозування 425 дів; співвідношення загальної суми податкових надходжень урядових позик і різних видів допомоги до ВВП; частка прямих податків у доходах держави; зміна частки прямих податків у доходах держави; частка ВВП (бюджету), що витрачається на безплатну освіту; в) індикатори та індекси репресивного потенціалу правлячих кіл: чисельність збройних сил; частка особового складу ВМС і ВПС у збройних силах; темпи збільшення кількості збройних сил; чисельність поліцейського корпусу; рівень участі військових і поліцейських у громадських безпорядках (кількість випадків і чисельність учасників); відношення обсягу воєнних витрат до ВВП; темпи збільшення воєнних витрат у постійних цінах. 5. Створення гіпотетичних (попередніх) пошукових моделей методами пошукового аналізу з конкретизацією мінімального, максимального і найвірогіднішого значен ня. Результатом наукового прогнозу повинно бути не пе редбачення подій, а осмислення проблеми, яку слід роз в'язати засобами управління. Важливою його складовою є аналіз альтернатив, який забезпечує прийняття оптималь ного рішення, підвищення рівня його об'єктивності й ефективності. Такий аналіз сприятиме визначенню діапа зону (шкали) можливостей, з'ясуванню меж, за якими по чинається катастрофа.
426 Прикладні політичні дослідження Поле експертного знання залежить від особливостей проблеми, яка підлягає прогнозуванню, способу її формулювання, потенціалу експертів. Верифікація прогнозу передбачає: — оцінювання інформаційної якості опису об'єкта, процесу;
Верифікація є одним із найважливіших принципів з'ясування істинності та вірогідності наукових тверджень. У соціально-гуманітарній сфері вона найчастіше забезпечується емпіричними засобами або логічними доказами; 8. Вироблення рекомендацій для управлінських рішень на основі зіставлення пошукових і нормативних моделей. Прогноз є інформаційною базою для осіб, задіяних у сфері управління, тому робота над ним не може бути завершеною без вироблення рекомендацій на основі зіставлення пошукових і нормативних даних. Неприпустимо передовіряти цю роботу замовнику, оскільки рекомендації повинні бути максимально об'єктивними, а в нього може виникнути бажання підігнати прогнозні дані під свої інтереси. Формулювання рекомендацій передбачає розроблення вірогідних сценаріїв стану об'єкта у разі їх реалізації із зазначенням позитивних і негативних її наслідків. На цьому етапі готують попередній звіт дослідження, який охоплює документи, що засвідчують здійснення всіх попередніх процедур. Ці рекомендації повинні співвідносити пропоновані дії з часовими і матеріальними ресурсами потенційних ініціаторів політичної діяльності (бюджет, кадрове забезпечення, технічна оснащеність), враховувати дистанцію між ідеально спланованим рішенням і його адміністративним втіленням. Вони також мають бути максимально реалістичними. Політичне прогнозування 427 За результатами прогнозу вибудовують сценарії розвитку політичної ситуації (до п'яти варіантів вірогідних її змін). Можливості сприйняття суб'єктами політики прогнозних рекомендацій суттєво підвищуються, якщо сценарії супроводжуються конкретними пропозиціями щодо здійснення послідовної, поетапної стратегії. Обґрунтування конкретних кроків суб'єкта політики підвищує системність його політичної поведінки і сприяє утриманню тактичної ініціативи. Важливим чинником при цьому є й оцінювання ступеня політичного ризику. 9. Експертиза підготовлених прогнозу і рекомендацій, доопрацювання їх з урахуванням результатів обговорення; передавання їх замовнику. Передаючи результати прогно зування замовнику, слід враховувати те, що прогнозні вис новки можуть бути непопулярними на певний момент і не відповідати його бажанням. Однак прогнозист зобов'яза ний оперувати правдивою інформацією. Висновок як формалізований результат здійсненого прогнозу залежно від ситуації може містити конкретні оцінки, рекомендації або лише припущення. У ньому важливо зосередити увагу на найважливіших питаннях, послідовно описати сприятливі і несприятливі чинники реалізації прогнозу; порівняти властивості об'єктів прогнозування з відомими властивостями аналогічних об'єктів; визначити верхні і нижні межі їх розвитку. Зміст документа має бути зрозумілий, чіткий, термінологічно дисциплінований, позбавлений розмитих суджень, абстрактних понять, очищений від подвійної інтерпретації, жаргонних побутових виразів тощо. 10. Зіставлення матеріалів розробленого прогнозу з но вими даними прогнозного контексту і започаткування но вого циклу досліджень. Розроблення, обґрунтування прог нозу потребує немало часу. Однак оскільки політичне жит тя динамічно змінюється, зазнає змін і прогнозний контекст, що зумовлює необхідність започаткування ново го циклу дослідження об'єкта. Крім того, у політиці, яка тісно пов'язана зі сферою управління, доводиться мати справу з об'єктами, що потребують постійної уваги, по стійного передбачення соціальних наслідків впливу на них. Результати політичного прогнозування не можна розглядати лише з огляду на ступінь достовірності, точності прогнозу. Важливо знати, наскільки прогноз сприяє підвищенню обґрунтованості, об'єктивності, ефективності розроблених на його основі рішень. Прогнозування повинне бути таким же безперервним, як і визначення цілей, планування, управління загалом. 428 Прикладні політичні дослідження Політик, який прагне успіху, робить все для того, щоб прорахувати і змоделювати результати прийнятих рішень, використовуючи власний досвід, творчий потенціал, механізми та інструменти політики. Прогнозування в політиці є складною справою у процедурному і методологічному сенсах. Тому від початку прогнозування різних напрямів політичного розвитку необхідно чітко визначити його об'єкт, умови існування, взаємозв'язок із суміжними явищами, які впливають на прогнозовану систему і процес. Прогностична діяльність стосується різних сфер політичного життя, будь-яких суб'єктів політичного процесу, механізмів та інструментів здійснення політики. У кожному випадку ця діяльність поєднує в собі універсальні та специфічні елементи, потребує системних знань і креативного потенціалу, про що свідчить висвітлення деяких його напрямів. Попри безсумнівну необхідність прогнозування у сфері політики, його не слід абсолютизувати, оскільки воно має певні обмеження. Проте й не всі об'єкти однаково підлягають прогнозному оцінюванню. Це зобов'язує аналітиків і прогнозистів дбати про вдосконалення методик і процедур політичного прогнозування, щоб знання слугували суспільству, долаючи несправедливість. Розвиток політичної системи, формування державної політики Прогнозування розвитку політичних систем набуло поширення у зв'язку з масштабним всесвітнім процесом переходу одночасно кількох десятків країн світу від авторитаризму до демократії. У зв'язку з цим, на думку А. Пшеворського, Ф. Шміттера, Д. Лінца та ін. теоретиків, демократія постала як своєрідний політичний проект. Розуміння динаміки її розвитку потребує особливої уваги до з'ясування характеру правлячих еліт, політичних цінностей та ідеалів, технологій здійснення влади. При цьому надзвичайно важливу роль відіграє наявний досвід розвитку демократії як політичного проекту в розвинутих західних країнах. Прогнозуючи розвиток демократичних порядків у країні, слід спиратися на комплекс основних чинників, які впливають на даний процес. За твердженням російського Політичне прогнозування 429 політолога А. Мельвіля, на становлення демократії впливають такі змінні:
Важливою проблемою є прогнозування розвитку політичної системи на локальному рівні, що сприяє визначенню оптимальних шляхів поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів, виробленню основ регіональної політики, формуванню основних напрямів саморегуляції на рівні місцевого самоврядування. Прогнозування регіональної політики має ґрунтуватися не лише на загальнодемократичних принципах, а й враховувати регіональні варіанти демократичного вибору, пов'язані з економічними, соціальними, ментальними особливостями, рівнем самосвідомості населення певного регіону. Політичне прогнозування в даному напрямі має орієнтуватися на людину, мотиваційну сферу її діяльності. Оскільки політичні процеси невіддільні від процесів, що відбуваються у правових системах, особливої уваги потребує конструювання і передбачення ефективної правової політики, яка охоплює:
 430 Прикладні політичні дослідженняАналіз і прогнозування розвитку політичних систем супроводжується дослідженням характеру і завдань трансформації у сфері політичних відносин. Важливість прогнозування політичних відносин пов'язана з тим, що в сучасному суспільстві жоден соціальний інститут не може виникнути і сформуватися поза відносинами в політичній сфері. У процесі аналізу політичних відносин першочергову увагу звертають на їх сутнісні елементи, які домінують у конкретному випадку. Елементний склад політичних відносин включає: взаємодію суб'єктів і об'єктів політичних дій; політичні потреби, інтереси та цілі; політичну поведінку і політичну волю. У процесі формування державної політики в різних галузях сформувався досвід її поетапного аналітично-прогностичного супроводження (табл. 3.2). Таблиця 3.2 Аналітично-прогностичне супроводження політики
Політичне прогнозування 431 Продовження таблиці 3.2
432 Прикладні політичні дослідження Закінчення таблиці 3.2
На кожному із цих етапів важливо послуговуватися об'єктивною, достовірною інформацією, формулювати аналітично закономірні, некон'юнктурні висновки. Прогнозування механізмів виникнення, ескалації політичних конфліктів і запобігання їм У цій сфері політики прогнозування передбачає: всебічне вивчення і осмислення можливих культурних, історичних, соціально-економічних і політичних передумов виникнення конфліктів; відслідковування показників небезпеки ще в зародковій або на латентній стадіях протікання конфлікту. Основними показниками небезпеки виникнення конфлікту є:
4)формування «внутрішньогопролетаріату», показниками якого є абсентеїзм, соціальна апатія, протестні варіанти голосування та ін. Запобігання конфліктам засобом прогнозування передбачає аналіз різноманітних джерел інформації, що складають певну систему фактів і всебічно характеризують Політичне прогнозування 433 об'єкт. Результативність і достовірність прогнозу визначається її обсягами та правдивістю. Інформацію про конфлікти містять періодична преса, статистичні дані, політичні огляди, політичні заяви, результати анкетних опитувань, моніторинги громадської думки, матеріали наукових форумів та ін. Важливу роль при прогнозуванні конфліктів, як вважає Л. Юрженко, відіграє різнобічний аналіз контексту, на тлі якого він може спалахнути. Виділяють такі контексти:
Прогнозування у сфері політичних конфліктів передбачає розроблення технологій, розв'язання кризових ситуацій і досягнення консенсусу, що включає оптимальне втілення методик пошуку згоди між учасниками конфліктних ситуацій та забезпечення можливостей управління ними. Управлінню конфліктами часто сприяють ефективні переговори. З метою досягнення успіху в переговорному процесі політологи формулюють рекомендації суб'єктам щодо стилю їхньої поведінки у відносинах з аутсайдером чи сильним опонентом, визначають засоби досягнення взаєморозуміння з опонентом, пом'якшення його позиції, встановлюють правила інформування учасників переговорів. Вирішення, своєчасне прогнозування та професійне врегулювання конфліктів передбачає розроблення ефективних міждисциплінарних методик аналізу та експертизи конфліктних ситуацій: а) оцінювання схильності особистості або соціальної гру пи до ескалації чи продуктивного вирішення конфлікту; б) задіяння партнерських відносин, діалогічного потен ціалу групи та психологічної готовності об'єднаних у неї індивідів до співробітництва і пошуку альтернатив; в) визначення гостроти, стадії перебігу конфлікту, яв них і прихованих особливостей учасників, психологічного змісту конфлікту (культури, стереотипів поведінки, схильності до ініціатив учасників конфлікту).  434 Прикладні політичні дослідженняВажливе значення має з'ясування конфліктогенів — вербальних і невербальних (бездіяльність, байдужість, презирство) компонентів поведінки особистості чи групи, що сприяють виникненню та ескалації конфліктів (табл. 3.3). Таблиця 3.3 Можливі взаємозв'язки життєвих позицій зі стилями поведінки в конфліктній ситуації
Уміння виявляти особливості конфліктів, прогнозувати їхні наслідки пов'язане з психологічною і професійною готовністю фахівця до розв'язання цих завдань і управління конфліктами. Вирішальну роль у цьому питанні відіграє інтелектуальна здатність фахівця до аналітичної, прогностичної, оцінної діяльності та до прийняття рішень в експертуванні конфліктів. Передбачення і забезпечення результатів виборчих кампаній Прогнозування результату виборів передбачає: прогнозування спектру і могутності «сил», які братимуть участь у виборах або впливатимуть на них; прогнозування економічної і політичної ситуацій, які складатимуться на час проведення виборів; прогнозування стратегій, які реалізовуватимуться різними «силами»; прогнозування результатів реалізації різними силами їх стратегій. При цьому беруть до уваги: результати минулих виборів; недавні прецеденти в країнах, які мали подібну політичну ситуацію; результати досліджень громадської думки; можливі зловживання під час виборів з боку влади, учасників виборів, іноземних суб'єктів. Для прогнозування поведінки суб'єктів виборчого процесу зважають на такі характеристики: політичну орієнтацію, програму, лозунги; приховані інтереси; ресурсні можливості; підтримку відомих діячів; інтелектуальні Політичне прогнозування 435 можливості; застосовувані технології; відносини з владою; відносини із ЗМІ; первісну їх репутацію у виборців. Для точнішого спрогнозування виборів з'ясовують, хто, якими засобами і в якому напрямі впливатиме на них. При цьому враховують, що деякі суб'єкти розпочинають підготовку до виборів за кілька років до старту виборчої кампанії: «вирощують» чи нейтралізують певні політичні фігури, готують економічну і політичну ситуації, розраховують фінансові ресурси. У дослідженнях стану політичної свідомості населення, прогнозуванні поведінки громадян на виборах користуються методами експертних оцінок, екстраполяції, результатами соціологічних опитувань. Ефективним прогнозним засобом у виборчому процесі є екзит-пол, який досить точно орієнтує перевірку діяльності виборчих комісій, протидіє фальсифікаціям. Аналітично-прогнозне супроводження виборчої кампанії передбачає: попередні дослідження, які допомагають кандидатові прийняти рішення про участь у виборах або відмовитись від неї; моніторингові дослідження, які забезпечують відслідковування соціально-політичних орієн- . тацій виборців і фіксування змін у їхньому середовищі щодо ставлення до кандидатів; спеціальні дослідження — виявлення специфічних питань, які виникають під час виборчої кампанії (релігійна належність, сімейний стан, нау^ ковий потенціал кандидатів), а також впливу можливих у процесі виборчої кампанії нових чинників; підсумкові дослідження, за допомогою яких виявляють мотиви голосування, ефективність засобів пропагандистського впливу, розстановку політичних сил та іншу важливу інформацію. Прогнозування можливих наслідків політичних рішень У практиці політичного прогнозування використовують засоби інтелектуальної підтримки рішень, що ґрунтуються на застосуванні експертних систем. Особливу увагу при цьому приділяють дослідженням учасників політичних подій, що передбачає з'ясування групових взаємозв'язків, специфічних інтересів, сильних і слабких місць у позиціях, ресурсів політичної діяльності, співвідношення політичних сил, мотивації і цілей політичної діяльності. Для політичного прогнозування, пов'язаного із прийняттям політичних рішень, важливими є його наслідки, 436 Прикладні політичні дослідження щоб вчасно вплинути на розвиток подій, застосувавши ефективні механізми і процедури. Інформаційно-аналітична база підтримки політичних рішень включає такі елементи: а) оцінювання рівня інформованості учасників політич них подій про проблемну ситуацію, врахування його при оці нюванні їх сили впливу на прийняття можливого рішення; б) систематизація політичних подій з урахуванням їх ньої відповідності рівню активності різних учасників полі тичних подій; в) оцінювання ступеня політичної активності учасни ків подій на основі їхнього ставлення до рішення (за схе мою: висловлювання — наміри — дії); г) політичний моніторинг — відслідковування і попе редження найнебажаніших дій з боку учасників політич них подій щодо рішення, що готується; ґ) протидія опозиційним силам при прийнятті й реалізації політичного рішення; д) виявлення ієрархії дій (на підтримку і на протидію) учасників політичних подій з приводу прийняття політично го рішення (за схемою: головне — необхідне — другорядне); є) політичний контент-аналіз позицій прибічників і противників рішення із застосуванням політологічної технології «вісім коліс»; є) експертна оцінка для аналізу проблемної ситуації і вибору альтернатив рішення, що приймається; ж) прогнозування можливої долі політичного рішення, що готується, і результатів його реалізації; з) опрацювання всіх елементів алгоритму прийняття політичного рішення. У практичній політичній діяльності важливо спрогно-зувати наслідки політичного рішення, для чого може прислужитися прогностично-аналітична схема (анкета). I. Формулювання проблеми (наприклад: «Розв'язання парламентської кризи у поточному році»). II. Визначення альтернативних варіантів політичного розв'язання сформульованої проблеми. III. Питання для опитування: 1. Хто і що виграє від реалізації конкретного варіанта рішення? а) б) 2. Хто і що втратить від реалізації конкретного варіан та рішення? а) б) Політичне прогнозування 437 3. Які нові завдання постануть перед основними полі тичними гравцями? а) б) 4. Які нові обов'язки постануть перед основними полі тичними гравцями? а) б) 5. Яка нова політична ситуація може виникнути внас лідок прийнятого політичного рішення? а) б) 6. Які побічні соціальні ризики виникнуть у зв'язку із прийнятим рішенням? а) б) 7. Які нові рішення зумовлять прийняте політичне рі шення? а) |