Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
|
Шейнов В. П. Скрытое управление человеком (Психология мани-пулярования). — Минск, 2004. Шепель В. М. Имиджелогия: Секреты личного обаяния. — М., 1997. Шостром Э. Человек-манипулятор. Внутреннее путешествие от манипуляции к актуализации. — М., 2004. Штроо В. А. Защитные механизмы: от личности к группе // Вопросы психологии. — 1998. — № 4. 3. Прикладні політичні дослідження Прикладні знання про політику здобувають під час побудови відповідних моделей, застосування апробованих методологічних принципів і процедур. При цьому вони, на відміну від фундаментальних досліджень, орієнтовані на досягнення реального політичного ефекту. Найпоширенішими прикладними політичними дослідженнями є розроблення інформаційних матеріалів, прикладний політичний аналіз, політичне прогнозування, моделювання політичних процесів і політичне консультування. Прикладні дослідження у сфері політики розглядають не як одномоментні дії, а як систематичний аналітичний процес, який розпочинається з попереднього ознайомлення з інформацією й завершується наданням практичних аналітичних висновків. 3.1. Систематизація і оброблення інформації Для здійснення політичних досліджень, підготовки і прийняття політичних рішень необхідний значний обсяг інформації про політичні відносини, інститути та процеси. Основними засобами збору даних у прикладній політології є аналіз документів, спостереження та опитування. 366 Прикладні політичні дослідження Аналіз (грец. analysis — розкладання, розчленування) документів розкриває картину діяльності державних інститутів, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, політичних партій і рухів, громадських організацій, науково-дослідних установ, засобів масової інформації. Спостереження використовують під час безпосередньої участі дослідника у масових політичних заходах, прийнятті політичних рішень, вивченні політичних угруповань і окремих осіб. Опитування дає змогу з'ясувати громадську думку, судження політичних угруповань і окремих осіб про конкретні політичні події, процеси тощо. Аналіз документів і їх різновидів Різноманітними відомостями про важливі аспекти політичного життя країни, діяльність суб'єктів політичного процесу, характерні для суспільства у певний період норми і цінності, динаміку взаємодії між різними соціально-політичними групами, людьми дослідника збагачує аналіз документів. Кожен елемент структури суспільства оформлює свою діяльність та її результати документально. Про діяльність такого елементу політичної структури суспільства як держава свідчать конституція, національне законодавство; про діяльність партій, громадських організацій (спілок, асоціацій, союзів) — їх статути, програми, декларації, відозви, рішення керівних органів, виступи, заяви лідерів. Джерелом інформації про діяльність невеликих ланок суспільства, політичних груп є положення, що регламентують їх діяльність, зв'язки з різноманітними суб'єктами зовнішньої сфери, а також рішення керівних органів і списки учасників. Будь-яка політична інформація є результатом певної політичної діяльності і відображає класові, національні та інші відносини людей, їх інтереси, потреби, світогляд. На її зміст впливає також світоглядна позиція, місце в суспільній системі суб'єктів інформування (авторів документів). Одним із найдостовірніших і найавторитетніших джерел політичної інформації є політичний документ. Політичний документ (лат. documentum— повчальний приклад, взірець, доказ) — матеріальний об'єкт, який фіксує призначену для зберігання, передавання у часі та просторі інформацію. Належному орієнтуванню серед численних документів сприяє їх класифікація, основою якої є форма фіксування ін- Систематизація і оброблення інформації 367 формації. Від цього залежить мета використання документа та методи його аналізу. За формою фіксування документи поділяють на письмові; іконографічні (кіно-, відео-, фотодокументи); фонодокументи (аудіозаписи). Письмові документи. Цей вид документації є найпоширенішим. Його джерелами є архіви (державні, організацій і підприємств), статистична звітність, наукові видання, преса, особисті та приватні документи. Архів (грец. archeion — адміністративна установа, відомство) — сукупність листів, рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності особи, організації, установи, підприємства, а також спеціальні установи, де збирають, упорядковують і зберігають документальні матеріали. Статистичні (лат. status — стан, становище) дані — документи, які фіксують кількісні виміри масових суспільних явищ і процесів у їх зв'язку з якісними аспектами, їм притаманна методична суворість збору, оброблення даних, високий ступінь доступності для всебічного аналізу, що забезпечує обґрунтованість і достовірність отриманих на їх основі висновків. Статистичні дані мають певні переваги перед даними безпосереднього спостереження, оскільки статистичний облік є постійним, що дає змогу аналізувати інформацію за будь-які відрізки часу, порівнювати показники у різних часових вимірах, виявляючи на їх основі тенденції, динаміку змін тощо. Аналіз статистичних матеріалів є основою політичних висновків і узагальнень. Джерелами статистичної інформації є переписи населення, вибіркові опитування населення, статистична звітність державних органів статистики, а також державних, недержавних і громадських організацій. Наукові видання (журнали, звіти, публікації) є важливим джерелом інформації про загальний розвиток різних суспільних сфер, теоретичні та практичні результати досліджень, а також джерелом даних для вторинного аналізу. Преса (газетні, журнальні періодичні видання) забезпечує інформацією про соціальні та політичні групи, категорії, явища і процеси, є предметом дослідження як соціально-політичне явище. Інформація, яку вона містить, може сприяти відновленню громадсько-політичного тла, що супроводжує певну подію; вивченню громадської думки; уточненню офіційної оцінки; об'єктивному тлумаченню, висвітленню та інтерпретуванню подій. При цьому особливу цінність мають редакційні статті, інформаційні повідомлення про певні факти. 368 Прикладні політичні дослідження Вивчення матеріалів преси допомагає скласти уявлення про найактуальніші на ту чи іншу пору події та явища, осмислити їх суть і перебіг. Преса є надзвичайно важливим джерелом інформації при вивченні діяльності громадських організацій, політичних партій, окремих політиків. Поширеність видань на певній території, серед представників певних соціальних і вікових груп дає відомості для висновків про їх потреби, інтереси, політичні орієнтації. Аналіз політичної спрямованості конкретного видання свідчить про політичні уподобання їх власників, інвесторів, видавців. Особистими документами називають документи (листи, автобіографії, спогади, щоденники, промови та ін.), складені приватною особою за власною ініціативою. При роботі з ними увага аналітика може бути звернена на тематику, що зацікавила автора, факти, які з певних причин виявилися офіційно не зареєстрованими, а також на приховані причини історичних подій. Такі документи часто містять нерозголошені оцінки подій, справжні мотиви поведінки, вчинки людей. Особисті документи дають багато матеріалу для вивчення суспільної свідомості, механізмів виникнення і розвитку політичних настанов, розкривають залежність між середовищем і поведінкою індивіда; показують явище в історичному розвитку. Завдяки їм легше зрозуміти політичні інтереси і вчинки людей. Так, автобіографія розкриває історію її автора та події, характеризує індивідуальні психологічні особливості автора, соціально-політичний контекст, у якому він діє, відображає масштабні соціально-політичні процеси і явища в індивідуальній долі. При вивченні автобіографії слід зважати на мотиви її написання (намагання осмислити своє життя, спогади, матеріальна зацікавленість, адміністративна вимога, сповідальне бажання, самовиправдання, самоствердження). Всебічний аналіз подій допомагає встановити залежність між особистими якостями, рисами характеру автора автобіографії, його позиціями та прагненнями. Цінність автобіографії полягає у сповідальності, відкритості, навіть певній інтимності міркувань її автора про певні події, осіб з якими вони контактують і чия діяльність викликає суспільний інтерес. Приватні документи фіксують індивідуальні вияви суспільної свідомості, завдяки чому вдається відновити відсутні ланки у перебігу деяких подій, доповнити або зібрати загальну інформацію про окремих людей чи проілюструвати «типовий випадок». Наприклад, бібліотечні фор- Систематизація і оброблення інформації 369 муляри можуть містити інформацію про політичні уподобання читачів. Іконографічні документи (кіно-, відео- і фотодокументи, картини, інші твори мистецтва). Вони можуть бути проаналізовані як свідчення про політичні події, явища, факти, їх учасників. Фонодокументи. Вони є особливо цінними для реконструкції минулих подій. Наприклад, запис зборів або мітингу цікавий змістом виступів, безпосередньою реакцією слухачів. Ці документи містять лінгвістичну інформацію для аналізу структури і особливостей мислення, мови представників різних соціально-політичних груп, що є підставою для висновків про їхні настанови, цілі та можливі дії. Отже, документи і їх різновиди є незамінними інформаційними джерелами при вивченні діяльності партій, особистостей політиків, суспільної свідомості, історичного розвитку політичних явищ тощо. Особливості вивчення документальних джерел Аналіз документів характеризує досліджуване явище, його зв'язки з іншими явищами, внаслідок чого аналітик складає цілісне уявлення про нього. Цінними при дослідженні об'єкта або явища в його історичному розвитку є офіційні і неофіційні документи. При вивченні внутрішніх структурних характеристик, установок і суджень соціально-політичних груп або окремих людей доцільно поєднувати аналіз особистих документів та відповідей на спеціально поставлені запитання. У політологічній практиці використовують традиційний (якісний) і формалізований (кількісний, контент-ана-ліз) види аналізу документів, які доповнюють один одного, компенсують притаманні їм недоліки в отриманні достовірної інформації. Традиційний (якісний) аналіз документів. Цей вид аналізу пов'язаний з розумовими операціями, спрямованими на інтерпретацію відомостей, що містяться в документах. Як правило, кожен документ складається з певною метою. Інформація, яка цікавить дослідника, часто міститься у прихованій формі, яка не завжди відповідає меті аналізу. Тому дослідник опиняється перед необхідністю з'ясувати суть матеріалу, основних думок та ідей, відстежити їх генезис, зрозуміти логіку їх обґрунтування, побачити глибинні та приховані аспекти змісту, проінтерпретувати його. Сут- 370 Прикладні політичні дослідження тєвим недоліком цього аналізу є суб'єктивність інтерпретації аналітиком відомостей, які містяться в документі. Під час традиційного аналізу документа необхідно з'ясувати його загальну сутність; відомості про автора (авторів); мету створення; ступінь надійності документа; достовірність зафіксованих у ньому даних; суспільний резонанс; змістовність (мотиви, настанови, ціннісні уявлення), а також оцінити викладені у ньому факти, ціннісні настанови. Після цього роблять висновок про доцільність глибшого аналізу документа й окремих його положень. За традиційною методикою документ аналізують у зовнішньому і внутрішньому його вимірах. Зовнішній аналіз документів має на меті з'ясування історичного контексту, тобто обставин, що супроводжували його появу; встановлення виду і форми, часу і місця появи, автора, ініціатора, мети створення, надійності та достовірності змісту. Все це необхідно для раціонального тлумачення змісту документа, оскільки певні події можуть висвітлюватись у ньому тенденційно. Наприклад, вимоги цензури іноді змушують автора приховати свої погляди або висловити їх завуальовано, а протистояння на рівні керівництва організації можуть спричинити компромісність формулювання певних положень, які стосуються її діяльності. Внутрішній аналіз документа передбачає дослідження його змісту (розбіжностей між фактичним і літературним аспектами змісту), рівня компетенції автора у справах, про які він висловлюється, його особистого ставлення до описуваних фактів. Упередження, симпатії, світоглядна позиція автора документа часто породжують свідомі або несвідомі викривлення. Наприклад, автори, які дотримуються різних методологічних концепцій, вважатимуть суттєвими у поясненні конкретного явища різні факти. Специфіка окремих видів документів потребує спеціальних методів аналізу, залучення фахівців відповідних галузей знань. Так, для вивчення юридичних документів потрібен юридичний аналіз, що акцентує увагу на термінологічній визначеності уживаних у документі понять. Під час аналізу особистих документів актуальним є психологічний аналіз для отримання висновків про психологічні особливості автора, його ставлення до певного політичного явища. Формалізований аналіз документів (кількісний, кон-тент-аналіз). Суть його полягає у пошуку таких ознак документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які б достовірно відображали суттєві ознаки його змісту. Завдяки цьому зміст стає вимірюваним, доступним для об- Систематизація і оброблення інформації 371 числювальних операцій, а результати аналізу — об'єктивними. Основний недолік цього методу полягає у неможливості визначення цінності змісту документа за допомогою формальних (числових) показників. Кількісний аспект формалізованого аналізу полягає у підрахунку частоти вживання слів, тем, ідей. Однак нерідко тема, яка згадується лише раз, може бути значно важливішою, ніж та, яка порушується кілька разів. Тому кількісний підхід, безперечно, є об'єктивним, але він не позбавлений певної обмеженості, оскільки не бере до уваги теми та символи, про які рідко йдеться у тексті, або ігнорує їх оригінальність. До контент-аналізу вдаються за наявності великого і несистематизованого матеріалу, що ускладнює його використання; інтенсивного вживання у тексті важливих для мети аналізу категорій, а також за необхідності глибоко і всебічно дослідити мовні особливості джерела інформації; з'ясувати ознаки аналізованого об'єкта, причини, що зумовили появу відповідного тексту, головну ідею, яку намагається підкреслити комунікатор (відправник інформації) у своєму повідомленні; виявити найважливіші події, що впливали на автора у момент складання документа. Аналізуючи текст документа, дослідник звертає увагу на такі питання: а) особливості об'єкта, якому адресоване повідомлен ня. Зміст, інтонація, стилістичні прийоми повідомлення суттєво залежать від аудиторії, якій воно адресується. На підставі тексту повідомлення можна зробити висновок про стан і структуру об'єкта, зміни, що відбулися з ним; б) автора і причини, що спонукали його до створення по відомлення. Його зміст дає підстави для суджень про те, які події, процеси спонукали автора взятися за перо, яку мету він переслідував. Адже існує прямий зв'язок між змістом повідомлення, причинами, які його зумовили, й намірами, очікуваннями комунікатора (автора повідомлення); в) ефективність впливу комунікатора на адресата (особа, яка приймає повідомлення). Висновок, про це можна зроби ти, аналізуючи реакцію, зміну настанов адресата після того, як він отримав повідомлення. Порівнюючи написані ним у різний час повідомлення, можна з'ясувати, наскільки ефек тивним був вплив на нього надісланої інформації. Усе це дає підстави для оцінювання ефективності повідомлень, порів няння її з ефективністю інших. Для об'єктивності аналізу документа необхідно виробити його категорії, виокремити одиниці, а також встановити одиниці обліку результатів. 372 Прикладні політичні дослідження Категоріями аналізу є поняття, відповідно до яких сортують одиниці аналізу (одиниці змісту). Найкращим способом підвищення достовірності категорії є її вичерпне визначення (перерахування есіх елементів, що входять до неї, тобто частин змісту). Одиницею контент-аналізу (смисловою, якісною) є частина змісту, яку виокремлюють як елемент і яку можна включити в певну категорію. Смисловою одиницею контент-аналізу є політична ідея або політично значуща тема. У тексті вона може бути виражена одним словом, стійким словосполученням або може взагалі не мати термінологічного вираження і фігурувати описово чи приховуватися у назві глави, параграфа. У цьому зв'язку досліднику необхідно виокремити ознаки (показники), за якими визначають наявність у тексті значущої для дослідження теми або ідеї. Такими показниками можуть бути слова і словосполучення, які стосуються теми, терміни, імена людей, назви організацій, географічні назви, згадування історичних подій тощо. При цьому аналітик повинен уникати надмірного поділу тексту, його усталених формулювань. При вивченні політичних проблем смислові одиниці можуть включати: внутрішні і зовнішні міжнародні події; осіб і авторів, які описують ці події або є їх ініціаторами, пропагандистами; ставлення до подій (оцінки) у термінах «за — проти», «вигідно — невигідно», «добре — погано»; визначення об'єктів або суб'єктів, зацікавлених у розвитку цих подій; доцільність певних дій. Смислові одиниці містять цільові настанови діяльності громадських організацій, партій, осіб; переслідувані ними інтереси (політичні, економічні, партійні, національні, особисті); об'єкт спрямованої діяльності (лозунги, програми, цілі); спосіб досягнення мети (переконання, насилля, економічний тиск, моральний або політичний вплив); авторитети, яких залучають для аргументації (діячі, організації, друковані органи, логічні висновки, емоційні стереотипи); адресат діяльності або пропаганди (соціальні верстви, групи, на які спрямовано діяльність). До стандартних смислових одиниць контент-аналізу зараховують:
Систематизація і оброблення інформації 373 спрямованості інтересів, ціннісних орієнтацій, настанов ініціаторів повідомлення. Однак визначення теми часто ускладнене нечітким формулюванням їх у тексті. Аналітику доводиться визначати тему та її межі всередині тексту. Вибір теми як одиниці аналізу передбачає також внутрішній розподіл тексту на частини (одиниці контексту); 3) імена людей, географічні назви, назви організацій, згадування подій. їх виокремлення зумовлене впливом, який, на думку комунікатора, вони можуть мати на реципієнта (отримувача інформації). З іншого боку, частота вживання їх у повідомленні може слугувати показником значущості для досліджуваного об'єкта. Наприклад, газетні матеріали з проблем міжнародного життя розглядають по кожній зарубіжній країні за такими критеріями: а) частота інформації; б) обсяг інформації; в) зміст інформації; г) знак інформації; ґ) тип і характер інформації. Частоту інформації (а) визначають як частоту згадування країни або проблеми, вказаних у групі (в), частоту позитивних (негативних) оцінок, вказаних у групі (г), і частоту описово-оцінної інформації, вказаної у групі (ґ). Обсяг інформації (б) фіксують з огляду на кількість рядків тексту і питому вагу інформації про цю країну в загальному обсязі тексту. Зміст інформації (в) групують у повідомленнях, що стосуються природних умов, політичного і суспільного устрою, промисловості, сільського господарства, побуту і моралі, внутріполітичних акцій, ставлення до інших країн тощо (всього 28 категорій). Знак інформації(г) визначають як «позитивне» і «негативне», «збалансоване» і «нейтральне» ставлення, відповідно кодуючи як «+», «-», «+», «0». За критерієм тип і характер інформації (ґ) виокремлюють:
374 Прикладні політичні дослідження
Отримані дані підлягають оцінюванню та групуванню залежно від цільової спрямованості аналізу. При визначенні знаку інформації кодувальник керується не власними враженнями від тексту, а вираженим у ньому ставленням комунікатора до проблеми. Наприклад, під час вивчення позиції комунікаторів у ставленні до війни і миру виступи за збереження миру кодують як «+», нейтральні — як «+», а виступи, що створюють обстановку напруги, — як «-». Закодовані дані піддають статистичному обробленню, використовуючи спеціальні комп'ютерні програми. З часом контент-аналіз переорієнтувався на розкриття латентного (прихованого) змісту комунікації через вивчення реальних даних текстів як джерела інформації. Тому його почали розглядати як якісно-кількісний аналіз змісту текстового масиву, головним результатом якого є встановлення і вимірювання тенденцій політичної реальності. На сучасному етапі контент-аналіз використовує можливості комп'ютерної техніки. Так, моніторинг щоденних виступів прес-секретаря президента країни в Інтерне-ті забезпечує відстеження динаміки умонастроїв адміністрації, прогнозування її реакції на події міжнародного життя, а моніторинг щотижневих радіозвернень до нації президента, інтерв'ю його радників — визначення фігури впливу в адміністрації. Додаткові можливості щодо підвищення об'єктивності контент-аналізу відкриває залучення до нього інструментарію лінгвістики і психолінгвістики (вивчає закономірності мовлення і сприймання його людиною). Якщо результати контент-аналізу значною мірою залежать від здорового глузду кодувальника, то лінгвістика дає змогу глибоко проникнути у смислові відтінки мовних одиниць тощо. Вимоги до якості документальної інформації Кожне аналітичне завдання передбачає з'ясування того, які документи слід вивчити, щоб здобути достовірні факти про об'єкт. Це означає, що дослідник повинен роз- Систематизація і оброблення інформації 375 починати свою роботу з вибірки документів. Наприклад, при дослідженні ефективності діяльності організації може виникнути необхідність з'ясувати, як за певним критерієм вона себе оцінює. Зважаючи на це, корисними можуть бути матеріали друкованого органу організації або стінної газети, накази дирекції, стенограми засідань органів управління. До вибірки потраплять не всі матеріали названих джерел, а тільки ті, що безпосередньо стосуються досліджуваного явища. Наприклад, досліджуючи процес прийняття організаційного рішення, аналітик зважатиме тільки на документи, пов'язані з цим процесом, ігноруючи інші. Особливо важливим для аналітика є критичне ставлення до документів. Йому необхідні чіткі характеристики об'єкта або явища, які підлягають вивченню, щоб визначати адекватність, надійність, достовірність документів. Адекватність документа означає відповідність його предметові аналізу, тобто відображення в ньому характеристик об'єкта, які цікавлять дослідника. За необхідності оцінити ефективність діяльності організації як системи набір документів має всебічно представляти її. Надійність документа з'ясовують шляхом зіставлення даних змісту з іншими даними. З цією метою використовують: а) порівняння змісту документів, що мають одне дже рело. Для цього порівнюють характеристики повідомлень одного і того самого джерела в різні моменти часу, в різних ситуаціях і в різних аудиторіях. За такого варіанту пере вірки йдеться про обґрунтованість твердження про постій ність певних характеристик аналізованого джерела інфор мації. Порівняння повідомлень за одним або кількома кри теріями дає змогу зосередитися на характеристиках, які змінюються, і відокремити їх від стійких; б) використання незалежних джерел. У цьому разі оби рають значущі характеристики з двох або більше джерел інформації. Потім розбіжності в характеристиках порів нюють з розбіжностями у змісті повідомлень (повідомлен ня, що виходять із цих джерел, повинні мати однакову тему). Те, що у змісті не піддається спотворенню, зумовле ному специфікою джерела, можна вважати-достовірною інформацією; в) перевірки надійності змісту (зіставлення даних зі стандартами). Для цього отримані дані зіставляють з нор мативними уявленнями, які інколи мають різні формулю вання. Такими нормативними уявленнями можуть бути 376 Прикладні політичні дослідження стандарти або виведені індуктивно із даних змісту критерії, а також теоретичні висновки, експертні оцінки. Першою проблемою, з якою зіштовхується аналітик при оцінюванні достовірності документа, є його оригінальність. Перевірці підлягає достовірність не тільки оригіналу, а й копії документа. Встановивши його достовірність, аналітик, перед використанням документа у своїй роботі, повинен перевірити достовірність зафіксованої у ньому інформації (наскільки точно описані факти, зафіксовані показники певного процесу та ін.). Первинні документи, як правило, достовірніші за вторинні. Аналізуючи їх, важливо перевірити, чи справді автор документа був свідком зафіксованої події, чи він описав її на підставі отриманих з певних джерел відомостей, з'ясувати, коли зроблений запис (безпосередньо після події чи пізніше). Цілком очевидно, що нотатки учасника події надійніші, ніж нотатки, зроблені за розповідями, а нотатки за свіжими враженнями точніші, ніж через певний час. Оцінити масштаб, спрямованість свідомих і несвідомих викривлень у документі допоможе мета його складання. При цьому можна оцінювати документ з точки зору повноти інформації про описану подію, викривлень у ній (інформація може бути неповною, відображати подію поза контекстом, у якому вона відбувалася). Якщо, наприклад, аналітик має справу з протоколом зборів, в якому не зафіксовані поведінка і реакції їх учасників, то йому важко оцінити, як і чому вони прийняли саме це рішення. Для розуміння потрібна інформація про атмосферу, в якій вони відбувалися: спокійно, за заздалегідь передбаченою схемою чи бурхливо і стихійно. У цьому разі потрібно встановити умови, за яких відбулася подія, тобто доповнити інформацію. Оцінку достовірності зафіксованих у документі даних найкраще здійснювати шляхом послідовного аналізу джерел «помилок» у документах, які бувають випадковими або систематичними. Випадкові помилки (наприклад, помилки друку в статистичних звітах) менше впливають на результат аналізу, вони статистично самокомпенсуються; грубі помилки легко виявляються, оскільки вони різко дисонують з рештою матеріалу. Значно суттєвішими є систематичні помилки, серед яких виокремлюють помилки свідомі і несвідомі. Свідомі помилки часто зумовлюють наміри автора документа, який може намагатися представити події у більш або менш сприятливому світлі, ніж вони були насправді. Наприклад, політично заангажовані газети тенденційно описують події. Такі викривлення виявляють методом зов- Систематизація і оброблення інформації 377 нішнього аналізу, а деякі внутрішні суперечності змісту — завдяки внутрішньому аналізу. З цією метою з'ясовують політичну орієнтацію газети, автора, ініціатора публікацій, їх мету, контекст подій, кому із тих, хто створював документ, вигідно було подавати неправдиву інформацію. Викривлення правди в особистих документах може бути свідомим і несвідомим (наприклад, автор щоденника «добросовісно помиляється» щодо власних почуттів і мотивів власної поведінки). Елементарний такт також може обмежувати щирість особистих документів. Неточності в них з'ясовують, удаючись до зовнішнього їх аналізу, зіставлення змісту документа з іншими даними про особистість автора. Важливо знати і враховувати мотиви складання документа, ставлення автора до наведених ним фактів (торкаються вони його інтересів чи завдають йому шкоди, чи суперечать його точці зору, переконанням), інформацію про подію з незалежних джерел. Найважче ідентифікувати несвідомі методичні помилки автора. Для цього необхідно проаналізувати методику, за якою складено документ. Найчастіше такі помилки трапляються у статистичних документах. Вони можуть бути наслідком недосконалості методики спостереження, недоступності для спостерігача деяких показників процесу спостереження. Якісна підготовка документальної інформації має ґрунтуватися на врахуванні принципів додаткової її перевірки з використанням незалежних джерел; критичного ставлення до достовірності відомостей, що містяться в документах; порівняння даних, які надані різними документами; розрізнення свідомих і несвідомих помилок та їхнього впливу на якість наданої інформації. Все це потребує прискіпливої і неупере-дженої роботи, всебічної фахової підготовленості аналітика. Спостереження як засіб збору первинної політичної інформації Емпіричним методом дослідження дійсності, пізнання її завдяки безпосередньому з'ясуванню її параметрів з використанням таких властивостей людини, як відчуття, сприймання, уявлення, є спостереження. Спостереження (у політології) — метод збору первинної політичної інформації про об'єкт шляхом його безпосереднього сприйняття, прямої реєстрації всіх факторів, що стосуються цього об'єкта та значущих цілей аналізу. Характерними ознаками спостереження є планомірність, систематичність, цілеспрямованість. 378 Прикладні політичні дослідження Залежно від позиції дослідника розрізняють включене спостереження (дослідник імітує входження у політичне середовище, адаптується в ньому й аналізує події «зсередини») і просте (події реєструють «зі сторони»). В обох випадках спостереження може відбуватися відкрито та інкогніто (лат. incognitus — невпізнанний, невідомий) (замасковано). Різновидом включеного спостереження є стимулююче спостереження («спостерігаюча участь»), за якого дослідник створює певну експериментальну обстановку для того, щоб краще виявити малопомітні за звичайної ситуації стани об'єкта. За будь-якого підходу необхідно знати об'єкт спостереження (що спостерігати?), спосіб спостереження (як спостерігати?), спосіб фіксування даних (як фіксувати побачене?). Об'єкт спостереження визначають відповідно до мети аналізу. Орієнтирами спостереження можуть бути:
-— мета діяльності, політичні інтереси суб'єктів і груп. Ідеться про спільні та групові офіційні, неформальні цілі та інтереси; схвалювані і не схвалювані в певному середовищі; узгодженість або конфлікт інтересів і цілей; — структура діяльності відповідно до зовнішніх впли вів (стимули); внутрішніх усвідомлених намірів (мотиви); залучених для досягнення цілей засобів (за змістом засобів і за моральним їх оцінюванням); інтенсивністю діяльності (продуктивна, репродуктивна, напружена, спокійна) та за Систематизація і оброблення інформації 379 її практичними результатами (матеріальні і духовні продукти); регулярність і частота подій, що спостерігаються за різноманітними параметрами. Здійснюване за орієнтовним планом спостереження забезпечує структурування об'єкта, виокремлення в ньому різнорідних властивостей, елементів, функцій осіб або груп. Після попереднього аналізу даних уточнюють завдання спостереження, піддаючи одні аспекти подій більш детальному розгляду, а інші свідомо залишаючи поза увагою. Спостереження «збоку» (просте спостереження) передбачає поступове входження в об'єкт, який вивчається, з метою звикання людей до спостерігача та усунення недовіри до нього. Під час включеного спостереження важливо повноцінно вжитися у середовище, завоювати його довіру і симпатії. Найскладніша позиція спостерігача — учасника досліджуваної групи, особливо якщо ця група стабільна і нечисленна. У такому разі будь-яка нова особа своєю присутністю вносить у її діяльність певні зміни, здатні порушити картину її повсякденного життя. Тому дослідник має бути максимально уважним і обережним, намагатися нічим не відрізнятися від усіх інших її учасників; не виявляти підвищеного інтересу до того, що відбувається; більше слухати і спостерігати та менше ставити запитань. Його висловлювання повинні бути нейтральними і не мати оцінного характеру. Достеменно осягнути внутрішню логіку подій, які відбуваються у групі, можна лише після тривалої участі в її житті. Однак надто тривала й активна участь у групових процесах породжує звикання дослідника до процесів у ній. З часом поза його увагою опиняються суттєві особливості групи. Крім того, дослідник може зайняти чиюсь сторону або приєднатися до чиєїсь думки при обговоренні суттєвих для колективу питань. Відкрито виявивши свої погляди, він може втратити довіру певної кількості осіб. Внутрішнє його приєднання до чиєїсь позиції може знизити об'єктивність отриманих даних. Задля уникнення цього спостерігачеві необхідно застосувати різні способи перевірки даних «ззовні» — інтерв'ю, анкетування, обговорення побаченого з колегами. Іноді корисно на кілька днів перервати спостереження, щоб потім, повернувшись до нього, побачити ситуацію іншими очима. Включене спостереження добре контролюється шляхом збільшення кількості спостерігачів, які одночасно 380 Прикладні політичні дослідження аналізують одну ситуацію. Подальше порівняння їх даних дає змогу усунути наслідки побічних впливів (суб'єктивних і об'єктивних), виявити не побачені події. Крім того, спостерігачі мають змогу бачити дії один одного і реакцію тих, кого спостерігають, на присутність дослідників, що допомагає перевірити правильність своїх дій і, за необхідності, скоригувати їх. Незалежно від способу ведення нотаток у процесі спостереження їх слід щоденно впорядковувати за завданнями й орієнтирами спостереження, фіксувати й описувати ключові події, осіб, ситуації. Надійність (обґрунтованість і стійкість) даних підвищується завдяки дотриманню таких правил:
Завдяки безпосереднім враженням у процесі включених спостережень досліднику легше зрозуміти вчинки людей, дії соціальних спільнот. Однак він може втратити здатність об'єктивно оцінювати ситуацію, внутрішньо переходячи на позиції тих, кого вивчає, відчувши себе реальним співучасником подій. Іноді він виявляє поблажливість до них, уникає категоричних суджень («помилка усереднення»). Поширеною є й «помилка контрасту» — оцінювання дослідником інших крізь призму особливостей власного характеру. Наприклад, темпераментному здається, що інші люди є надто в'ялими, малоекспресив-ними. Тому він постійно має пам'ятати, що індивідуальні якості його характеру визначають особливості вражень про події і людей, враховувати це під час оприлюднення результатів спостереження. Систематизація і оброблення інформації 381 Спостереженню політичних явищ притаманні такі особливості: а) зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження. Ана літик спостерігає політичну дійсність, процеси і ситуації, будучи її частинкою, піддаючись впливам і змінам, яким піддається суспільство. Цей зв'язок з об'єктом спостере ження впливає на його сприйняття політичної дійсності, розуміння політичних процесів, ситуацій, дій індивідів, на інтерпретацію явищ. На сприйняття спостерігачем політичної дійсності (політичне світосприйняття) впливає його світогляд (система поглядів на світ), ставлення суб'єкта пізнання до об'єкта, який пізнається (проблеми), тобто має ціннісний характер; б) емоційність сприйняття спостерігачем соціальної дійсності. Емоційна забарвленість результатів спостере ження залежить від зв'язку спостерігача з об'єктом спо стереження. Наприклад, проглядаючи кадри, зроблені ві- деокамерою, не слід забувати, що її спрямовувала в певно му ракурсі людина. Ця особливість має бути врахована як джерело можливого викривлення даних спостереження. Об'єктивність політичного аналізу полягає не в усуненні суб'єктивних моментів, а в тому, щоб критерії наукового дослідження не замінювати емоційними, моральними та іншими ціннісними критеріями. Адже минулий досвід спостерігача впливає на вибір об'єкта спостереження, його точку зору, систему класифікації явищ, у якій одні факти здаються гармонійними і значущими, інші — дріб'язковими, тому він ними нехтує. Це означає, що спостерігач, який до початку спостереження вже має певний досвід (знання), у процесі сприйняття порівнює і зіставляє те, що відчуває, з тим, що він уже знає, а висновки узгоджує зі своїм досвідом. Сприйняття засноване на включенні щоразу нового враження до системи наявних знань. Спостерігаючи політичний процес, ситуацію, необхідно враховувати можливі викривлення результатів спостереження, спричинені як самим фактом спостереження, так і фактом присутності спостерігача, що може істотно змінити перебіг процесу (ситуації), особливо під час дослідження невеликих груп. На поведінку об'єктів спостереження можуть впливати й особистісні якості спостерігача, його ставлення до подій. Створюючи програму спостереження, слід подбати про логічність розподілу об'єкта спостереження на елементи, який би відповідав його природі, і відтворення цілого з частин. Цей поділ здійснюють у термінах, адекватних тим, |