Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 3.21 Mb.
|
|
Стратагеми управління — впливу — маніпулювання. Стратагемою називають стратегічний план, що передбачає створення для супротивника пастки або використання хитрощів. Стратагемна політика полягає в реалізації заздалегідь підготовленої стратагеми з використанням засобів і методів, запозичених не з норм і звичаїв міжнародного права, а з теорії військового мистецтва. Ґрунтується вона на принципі «мета виправдовує засоби». Основою стратагеми є будь-які хитрощі, прийоми, способи, інтриги, що застосовують з метою досягнення переваги. За словами В. М'ясникова, використання стратагемно-сті як основи активної, продуманої і прорахованої маніпу-лятивної політичної дії дає змогу передбачити ходи в політичній грі, а інколи не просто передбачити, а й запрограмувати їх, беручи за основу особливості ситуації та якості супротивника, що є зразком політичної далекоглядності, 320 Прикладні політичні технології Щ причому далекоглядності активної. Найчіткіше маніпулятивну основу стратагем описав майже дві з половиною тисячі років тому китайський полководець і державний діяч Сунь-Цзи у «Трактаті про військове мистецтво». Його поради дотепер використовують з певними інтерпретаціями у політичному маніпулюванні: якщо ти щось можеш, показуй супротивникові, ніби нічого не можеш; якщо ти користуєшся чимось, показуй, ніби ти цим не користуєшся; хоч ти близько, показуй, ніби ти далеко; хоча ти далеко, показуй, ніби ти близько; заманюй його вигодою; приведи його в розлад і бери його; якщо у нього всього повно, будь напоготові; якщо він сильний, ухиляйся від нього; збуди в ньому гнів, приведи його в стан розладу; прийнявши покірливий вигляд, виклич в нього завищену самооцінку; якщо його сили свіжі, втоми його; якщо в його рядах злагода, роз'єднай, постарайся посіяти розбрат; нападай на нього, коли він не готовий; виступай, коли він не чекає. Останнім часом активізувалася увага до надбань стра-тагемного мислення з метою створення стратегічного комплексу (матриці) дій, покликаних забезпечити в конкретній ситуації управлінський результат. За спостереженнями американських психологів Е. Арон-сона та Е. Пратканіса, тактичні прийоми переконання (маніпулювання) досягають максимального успіху, якщо їх реалізація відбувається з урахуванням таких головних стратагем впливу:
Політичне маніпулювання 321 Отже, стратагема є своєрідною матрицею політичної маніпулятивної дії, а стратагемність — специфічним сплавом стратегії та вміння розставляти приховані від противника пастки. Вона поєднує оцінку ситуації та використання специфічних для неї маніпулятивних прийомів. Стратагема не лише визначає набір методів, прийомів маніпулятивної дії, а й указує на можливість, доцільність, особливості (комбінація, послідовність) їх застосування. Методи та прийоми маніпулювання Будь-яка стратегія має спиратися на тактику. Тактика є сукупністю методів і прийомів, що забезпечують стратегічний успіх, досягнення поставленої мети. Стратегія реалізовується, як правило, через різні заходи та дії, які можуть розтягнутися на значний відрізок часу. Кожен конкретний крок реалізації маніпулятивної стратегії забезпечує рішення певної психологічної задачі, наприклад, залучення уваги, формування певного образу, формування певних соціальних установок, нагнітання визначеного негативно забарвленого стану або, навпаки, ослаблення напруженості, спонука активності або її блокування. Завдання можуть бути спрямовані на внесення змін/коректив у психічні процеси, мотиви діяльності, установки, стани та інші психологічні феномени, що забезпечують активність людини. їх реалізують за допомогою методів психологічної дії, що є специфічними способами рішення певної психологічної задачі. Методи маніпулювання. Психолог В. Дерюгін вважає, що система психологічної дії (впливу) охоплює такі методи, як атака, тиск, програмування, маніпулювання. Всі вони належать до одного маніпулятивного арсеналу, а відмінність між ними полягає лише у характері дії: атака — потужність/активність; тиск — демонстрація/інтенсивність; маніпулювання — двозначність/спритність; програмування — одноманітність/послідовність. Крім того, застосування цих методів можна розглядати як певні фази процесу маніпулятивного впливу: а) програмування — приховане кодування свідомості для підготовки об'єкта до необхідної маніпулятору дії; б) власне маніпулювання — спроба досягнути бажаного результату шляхом застосування низки прийомів, які вводять в оману, але не належать до силових дій; в) тиск — відверта «демонстрація біцепсів», відкритий шантаж; г) атака — використання всіх наявних ресурсів під час активної маніпулятивної дії. На практиці 322 Прикладні політичні технології 1 всі перелічені методи можуть органічно поєднуватися: атака + тиск, тиск + програмування, програмування + маніпулювання, маніпулювання + атака. Можливі навіть дуже парадоксальні комбінації: атака з елементами програмування; програмування з елементами атаки; тиск з елементами маніпулювання, маніпулювання з елементами тиску. Психологічна атака — метод нестандартної, різноманітної, мінливої; швидкої, активної; багатослівної, багатозначної; рухливої, пантомімічної дії на психіку людини з метою відключення логічного мислення: створення або чаруючого враження, або введення у стан розгубленості з метою домогтися від людини очікуваної реакції. Елементи психологічної атаки ОБРАЗИ ДІЇ СЛОВА ПОЛОЖЕННЯ різноманітність швидкість багатослівність рухливість мінливість активність багатозначність пантоміміка Психологічна атака може застосовуватися політиками, підприємцями, радіо- і телеведучими під час презентацій, рейдерських операцій, перехресних допитів, жорстоких переговорів тощо. Психологічна атака лежить в основі ліберократичного стилю/методу керівництва. Психологічний тиск — метод представницького, значного; сильного, інтенсивного; вказувального, ствердного; стійкого, стабільного впливу на психіку людини з метою змушення її до певних дій, що зумовлюють перехід на нижчі сходинки соціальної ієрархії. Елементи психологічного тиску ОБРАЗИ ДІЇ СЛОВА ПОЛОЖЕННЯ показність сила наказ врівноваженість значність інтенсивність твердження стабільність Психологічний тиск застосовують в армії, органах влади і управління; виправних установах; на деяких підприємствах, фірмах; у деяких сім'ях; під час цькування, шантажу тощо. Психологічний тиск лежить в основі автократичного стилю/методу керівництва. Психологічне маніпулювання — метод подвійного, композиційного; спритного, рішучого; двозначного; збалансованого впливу на психіку людини з метою поставити її у незручне становище, змусити обирати свою поведінку між двома альтернативами (добрим і поганим; добрим і кращим; поганим і ще гіршим; добрим і нейтральним; поганим і нейтральним), що є вигідним маніпулятору. Політичне маніпулювання 323 Елементи психологічного маніпулювання ОБРАЗИ ДІЇ СЛОВА ПОЛОЖЕННЯ подвійність спритність двозначність рівновага композиційність рішучість натякування збалансованість Психологічне маніпулювання застосовується політиками, ідеологами, вихователями; шахраями; в процесі переговорів, дискусій, диспутів; у передвиборних кампаніях тощо. Психологічне маніпулювання лежить в основі демократичного стилю/методу керівництва. Психологічне програмування — метод одноманітного, константного; точного, наполегливого; однозначного, унікального; нерухомого, інертного впливу на психіку людини з метою створення алгоритмів її інтелекту і формування стереотипів поведінки (з подальшим включенням потрібних програм через спецкоди доступу). Елементи психологічного програмування ОБРАЗИ ДІЇ СЛОВА ПОЛОЖЕННЯ одноманітність точність однозначність нерухомість константність наполегливість унікальність інертність Психологічне програмування застосовується в торговій і політичній рекламі; в процесі навчання, інструктажу; при кодуванні (знятті залежності); під час вербування до різних сект тощо. Психологічне програмування лежить в основі бюрократичного стилю/методу керівництва. Прийоми маніпулювання. До них можна зарахувати спосіб виконання або здійснення певних дій/акцій, метод інтерпретації/подання інформації, манеру поведінки, що має на меті встановлення контролю за думками, вчинками та діяльністю особи/групи/натовпу. За своїм змістом, складовими, їх взаємозв'язком та динамікою прийоми маніпулювання дуже подібні до спортивних прийомів, які визначаються як рух, захоплення, кидок або удар у спортивній боротьбі, двобої, тощо. На думку російського політтехнолога С. Фаєра, в основі тактичних маніпулятивних прийомів лежать один або декілька таких механізмів, що:
324 Прикладні політичні технології
У процесі політичного маніпулювання використовують різноманітні прийоми: аудійні, візуальні, комплексні. Домінують серед них текстові та усні форми комунікації, що зумовлено особливостями людського сприймання. Тому в політичному маніпулюванні важливу роль відіграє кодифікування інформації — структуризація інформаційного потоку, зміна його статусу, створення інформаційних схем. Усе це формалізує свідомість людей та орієнтує їх на чітко сформульовану мету. Маніпулювання інформацією має на меті формування і фіксацію у свідомості людини помилкової моделі дійсності. Досягають цього з використанням технологічних прийомів обробки, інтерпретації та подавання інформації для відповідного її сприйняття, формування бажаних настроїв, реакцій, стимулювання дії. Таких прийомів є кілька десятків, найефективніші серед яких утворюють своєрідне ядро технологічних елементів системи маніпулятивної дії. їх ефективність визначали на основі комплексного критерію, який охоплює: частоту використання в різних маніпу-лятивних технологіях та інформаційно-комунікативних ситуаціях; ступінь дієвості (ефект маніпулятивної дії на людину). На цій підставі виокремлено основні, найунівер-сальніші прийоми інформаційно-психологічної дії («азбука пропаганди»): «приклеювання (навішування) ярликів»; «сяючі узагальнення», або «блискуча невизначеність»; «перенесення» («трансфер»), «посилання на авторитети»; «свої хлопці», або «гра в простонародність»; «перетасовування», або «підтасовування карт»; «загальний вагон», «загальна платформа», або «фургон з оркестром». «Приклеювання (навішування) ярликів» передбачає підбір «ярликів» (образливих епітетів, метафор, назв, імен) з метою дискредитації особи, соціальної групи, організації, ідеї, соціального явища, предмета обговорення. Ці «ярлики» провокують у людей негативні емоції, асоціюються в Політичне маніпулювання 325 них з ганебними, соціально неприйнятними вчинками (поведінкою). «Сяючі узагальнення», або «блискучу невизначеність», як прийом реалізовують шляхом заміни назви соціального явища, ідеї, організації, соціальної групи, людини загальним родовим ім'ям, яке має позитивне емоційне забарвлення і викликає доброзичливе ставлення. Завдяки цьому відбувається стимулювання позитивної психоемоційної реакції через експлуатацію позитивних відчуттів та емоцій людей стосовно певних понять і слів (наприклад, «свобода», «демократія», «патріотизм», «співдружність», «мир», «щастя», «любов», «успіх», «перемога», «здоров'я» таін.). Це дає змогу приховати реальні наміри, створити позитивну атмосферу для просування вигідних рішень, оцінок і дій. «Перенесення («трансфер») полягає в непомітному, ненав'язливому для більшості людей поширенні значущості того, що вони цінують, на те, що хоче підтримати й розрекламувати ініціатор комунікації. За таким принципом відбувається і негативний «трансфер» (нав'язування, асо-ціювання об'єкта з негативними поняттями, соціально не схвалюваними явищами, подіями, діями, фактами, людьми тощо). Здійснюється це з метою підтримання (позитивний «трансфер») або дискредитації (негативний «трансфер») осіб, ідей, ситуацій, соціальних груп і організацій. «Посилання на авторитети» передбачає поширення думок і висловлювань осіб, які мають високий авторитет або викликають негативну реакцію серед певної категорії людей, на яких спрямована маніпулятивна дія. Поширювані висловлювання зазвичай містять оцінні думки і судження про людей, ідеї, події, програми, організації і виражають їх осуд або схвалення. У такий спосіб стимулюють формування в об'єкта маніпулятивної дії необхідного маніпуляторові (позитивного або негативного) ставлення. «Свої хлопці», або «гра в простонародність», означає підкреслену демонстрацію маніпулятором своєї єдності з аудиторією через зосередження її уваги на зачісці, манері говорити, одязі, марці цигарок, поглядах на життя, хобі тощо. Такі дії дають змогу налагодити контакт, увійти в довіру, створити імідж «людини з народу», здатної представляти народну думку на різних політичних рівнях. «Перетасовування», або «підтасовування карт», полягає у тенденційному, однобічному підборі, подаванні фактів і суджень (тільки позитивних або тільки негативних) opg Прикладні політичні технології за одночасного замовчування протилежних. Тенденційно добираючи та подаючи інформацію, підкреслюють привабливість або неприйнятність точки зору, програми, ідеї тощо. «Загальний вагон», «загальна платформа», або «фургон з оркестром», передбачає добір і поширення думок, висловлювань, фраз, які стимулюють одноманітну, стандартну поведінку, створюють враження, ніби так роблять усі («усі нормальні люди розуміють, що...», «жодна розсудлива людина не стане заперечувати, що...»). Так, спекулюючи на схильності людини до наслідування, примушують її підкорятися вимозі, зайняти певну позицію. У політичній практиці широко використовують і такі засоби маніпулятивного впливу:
тощо); 6) фальсифікація — поширення неправдивої інформа ції, яка містить викривлене або неправильне тлумачення явищ, подій і фактів. Основними її формами є лжесвідчен ня, фальшиві заяви і спростування, фабрикування фактів з намаганням видати їх за дійсні тощо; Політичне маніпулювання 327
14) підпорогове подавання інформації — поширення інформації з урахуванням особливостей її сприйняття, які не усвідомлюються комунікаторами і формуються на доре- флексивному рівні (зміна музичної теми у фонограмі в мить, коли в дикторському тексті подається матеріал, на який необхідно звернути увагу аудиторії). У публічних дискусіях, групових обговореннях, політичних ток-шоу, переговорах, виступах на мітингах і Демонстраціях, у засобах масової комунікації, у міжгрупо- 328 Прикладні політичні технології вих і міжособових конфліктах використовують такі організаційно-процедурні прийоми маніпулювання: а) програмування сприйняття і майбутньої реакції — формування і декларування приманок-кліше, своєрідних шаблонів очікування («Перед вами виступить незалеж ний експерт, відомий політик, легендарна особистість» тощо); б) обмеження доступу до інформації — вибіркове, не вчасне або неповне ознайомлення учасників обговорення з необхідною інформаційною базою (документами, умова ми, правилами тощо), «втрата», раптове «зникнення» важливих матеріалів; в) пристрасне редагування порядку денного — винесен ня на початок обговорення другорядних питань для забез печення прийняття необхідних рішень, коли залишати меться мало часу, учасники втомляться; г) формування необхідної установки на сприйняття — надання слова на початку обговорення авторитетним людям, які поділяють позицію маніпулятора, або особам, яких за вчасно підготували до виступу з метою створення необхідної тональності та спрямованості обговорення питання; ґ) деформування процедури обговорення — обмеження доступу до трибуни «небажаних» для маніпулятора осіб; недопущення повторного обговорення питань, з яких прийнято «необхідні» рішення, навіть за наявності нової інформації і фактів, які б могли кардинально змінити думку присутніх; спекуляції на формальних правилах процедури обговорення тощо; д) нагнітання напруженості під час обговорення — почергове надання слова радикальним, агресивно налаш тованим опонентам, які допускають взаємні образи; ство рення граничного емоційного напруження під час обгово рення з метою зриву прийняття небажаного для маніпуля тора рішення; є) тенденційне «дотримання» регламенту — обмеження виступів, у яких звучать небажана критика, «несанкціоновані» думки, негласний дозвіл на перебір регламенту тим, хто озвучує необхідну маніпуляторові позицію; є) оголошення перерви чи переходу до наступного питання без прийняття остаточного рішення з проблеми, яка щойно обговорювалася; ж) надання при голосуванні переваги «потрібному» рішенню — винесення на голосування пропозицій не в порядку надходження, а за прийнятністю для маніпулято- Політичне маніпулювання 329 ра з метою спонукання до голосування тих, хто не має чіткої позиції; з) вільне (пристрасне) редагування запропонованих пропозицій і остаточних висновків — зміна акцентів у бажаному для маніпулятора напрямі при викладанні позицій, поглядів опонентів, результатів обговорення. Отже, механізм політичного маніпулювання включає різноманітні взаємообумовлені стратагеми, методи і прийоми, дія яких спрямована на стимулювання участі особи-групи-маси в боротьбі за владу на боці, необхідному маніпуляторові. Уміло обрана стратагема дає змогу визначити адекватні ситуації, дії; метод — обрати оптимальний принцип і спосіб дії; прийом — визначити форму конкретної дії. Технологія реалізації мані пул ятивного впливу Будь-яка технологія в політиці охоплює сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення бажаного політичного результату. Технологія політичного маніпулювання передбачає впровадження у свідомість під виглядом об'єктивної інформації неявного, але бажаного для певних груп змісту; вплив на больові точки суспільної свідомості, збудження страху, тривоги, ненависті тощо; реалізацію певних задумів і приховуваних цілей, досягнення яких маніпулятор пов'язує з необхідністю підтримання громадською думкою своєї позиції. В основі технології політичного маніпулювання лежать три послідовні фази: 1. «Захоплення». Суть цієї фази полягає в ініціюванні маніпулятором психологічних процесів приєднання, втримання, тобто привернення уваги об'єкта до повідомлення, яке йому збирається надіслати маніпулятор, зосередження уваги на цьому повідомленні, здобуття довіри, усунення психологічного захисту. Починається ця робота із встановлення контакту з аудиторією, створення каналу, через який можна доносити необхідну інформацію, і приєднання — контакту, який ґрунтується на позитивному емоційному і мотиваційному ставленні до нього аудиторії, сам себе підтримує, відтворює без спеціальних великих зусиль маніпулятора. Залежно від характеру мотивації, завдяки якій виникає контакт, розрізняють «приєднання по» — контакт, який підтримується об'єктивними ознаками спільності (мовної, етнічної, вікової, професійної тощо) та 330 Прикладні політичні технології «приєднання до» — контакт, що має у своїй основі спільність цінностей, гасел, дій тощо. Умовою успішного контакту є демонстрування комуні-катором своєї єдності з аудиторією (застосування принципу «приєднання по»). Цьому сприяють звертання типу «колеги», «земляки», що приховано сигналізують «я свій, тому що я такий, як і ви». На етапі налагодження контакту маніпулятор, як правило, уникає, послуговуючись туманними словами і метафорами, різкого, відвертого і чіткого викладення власної позиції (ідеали, інтереси тощо), оскільки це може налаштувати аудиторію проти нього, ввімкнути психологічний захист тих, хто сповідує інші погляди, займає іншу позицію. Як свідчить практика, ефективними формами приєднання до аудиторії є гра на емоціях, заторкування й активізація архетипів (колективного несвідомого); поширення необхідної маніпуляторові інформації як конфіденційної, ретельно прорахована адресність звертання тощо. Після «захоплення» і «приєднання» важливим етапом у завоюванні аудиторії є «втримання», що досягається завдяки балансуванню маніпулятора між інтересами і потребами об'єкта маніпулювання, гри на відчуттях тривоги, страху, загрози. Для ефективного здійснення «захоплення» суб'єкту політичного маніпулювання необхідно подбати про привернення уваги через задіювання у людей зорового і слухового аналізаторів; стимулювання в них позитивних емоцій або якогось спрямованого переживання (зняття стану байдужості); формування доброзичливих вражень; актуалізацію інтересу (політичного, пізнавального, професійного, побутового тощо); використання методів психічного зараження, навіювання тощо. 2. «Прийом». На цій фазі основною метою є стимулювання мотивації об'єктів політичного маніпулювання. Для цього суб'єкт маніпулятивної діяльності використовує один або певне поєднання психологічних механізмів розвитку мотивації, серед яких: а) мотиваційна актуалізація — включення (демонстра ція) адекватних, суттєвих, доречних для виклику певного мотиву подразників. Наприклад, поява на сцені під час мітингу політичного лідера миттєво мотивує поведінку як його прихильників, так і противників; б) мотиваційне перемикання — формування мотива ції (інтересу) до об'єкта або діяльності шляхом перене сення позитивної мотивації з чогось важливого і прива бливого на об'єкт (діяльність), до якого (якої) потрібно Політичне маніпулювання 33І сформувати інтерес (мотивацію). Як свідчить політична практика, яскравість лідера часто переноситься на партію, яку він очолює, а авторитет партії може використовуватися для надання ваги окремим її представникам в очах народних мас; в) мотиваційне зумовлення — надання емоційного (мотиваційного) значення певному предмету, змісту через установлення його зв'язку з відповідною емоцією (пози тивною або негативною). Так, кольори партійних прапорів на мітингу відповідно налаштовують і на сприйняття слів промовців; г) мотиваційне зміщення — перетворення дії, яка рані ше була лише засобом задоволення інших потреб, шляхом пов'язування її з позитивними емоціями і переживання ми на самостійну (автономну) потребу або мотив, здатний спонукати до активності. Наприклад, частина «фальши вих демонстрантів», які приходили на мітинги лише за гроші, опинившись у вирі політичних подій, відчувши, що від них теж щось може залежати, починають діяти як борці за ідею. 3. «Фіксація». Змістом її є включення на основі «захоплення», «втримання», «стимулювання мотивації» механічних моделей поведінки — скорочених, типових схем регуляції поведінки, завдяки яким енергія дії маніпулятора швидко, фіксовано і точно перетворюється на енергію дії адресата. Фундаментальною ознакою цих моделей поведінки є постійне повторення складових їх дії, ніби «ці моделі були записані на магнітофонні стрічки, що знаходяться всередині людини/тварини» (Р. Чалдіні). При цьому спрацьовує формула «клац — задзижчало». Коли ситуація зобов'язує до залицяння, «грає» відповідна плівка; коли ситуація зобов'язує до материнства, починає «грати» плівка материнської поведінки. Клац — і починає програватися відповідний запис; дзижчання — і розгортається певна послідовність дій. Незручними для маніпулятора об'єктами є самодостатні особистості, які утвердили власне Я в науці, культурі, бізнесі, спорті на основі реальних досягнень, перемог. У таких людей, як правило, складається об'єктивна і критична самооцінка, основним рушієм їх дії є своєрідна «батарейка самодостатності»: «плюс» (здобутки, визнання, потенціали, намагання), «мінус» (недоліки, вади, недопрацювання), які, взаємодіючи, видають вибухову енергію. Професійні маніпулятори можуть використати і самодостатність, включивши об'єкт у кризову ситуацію, збільшивши його емоцій- 332 Прикладні політичні технології не напруження і в найвідповідальніший момент використавши спусковий гачок: «Якщо не ти, то — хто?». Отже, всі три фази — «захоплення», «прийом», «фіксація» — стимулюють зміни у поведінці об'єкта маніпулювання (людина, група, маса) шляхом поступового трансформування існуючої в його свідомості картини світу. Основною метою при цьому є створення умов для зомбу-вання: дії за принципом «клац — задзижчало». Роль спускового гачка, тобто чинника, здатного задіяти механізм психічного автоматизму, відіграють стереотипи, міфи, іміджі, чутки. Політичний стереотип У політиці, як і в багатьох інших сферах, реакцію, поведінку людини зумовлюють традиції, звички, канони, тобто певні політичні стереотипи. Політичний стереотип (грец. stereos— твердий і typos— відбиток, зразок) — спрощене стандартизоване, схематизоване, аксіоматичне й емоційно забарвлене уявлення про суб'єкт політики, соціальне, політичне явище. За словами американського публіциста В. Ліпмана, стереотипи є впорядкованими, детермінованими культурою картинками світу в голові людини, які економлять її зусилля при сприйнятті складних соціальних об'єктів, захищають її цінності, позиції і права. Для політичної практики неабияку цінність мають узагальнення особливостей соціальних стереотипів (політичні стереотипи є видом стереотипів соціальних), зроблені американським психологом Г. Тешфелом:
Політичне маніпулювання 333 За характером прояву стереотипи поділяють на стереотипи поведінки (набір стійких, регулярно повторюваних, характерних ознак та особливостей поведінки певної соціокультурної групи, що залежить від її цінніснно-нор-мативної системи) та стереотипи свідомості (віддзеркалюють ідеальні орієнтири й уявлення панівної ціннісно-нормативної системи, є основою для формування стереотипів поведінки, створюють моделі поведінки). Стереотипи є частиною механізму психологічного самозахисту людини, вони дають змогу економити час та енергію; пришвидшити реакцію на зміни у світі; прийняти рішення за дефіциту інформації; зберегти емоційні сили; захистити цінності групи, до якої належить людина. Це позитивна роль соціальних стереотипів. Водночас вони також негативно впливають на поведінку людини, оскільки зумовлюють спрощене, схематичне сприйняття світу, відмову від критичного сприйняття аналізу подій і явищ; породжують неадекватні емоційні реакції та дії; ускладнюють застосування творчих підходів при вирішенні суспільних проблем; стимулюють упереджене ставлення, неприязнь до нововведень; провокують загострення конфліктів (соціальних, національних, вікових, тендерних тощо). Основними формами соціальних стереотипів є: стандартні одноманітні способи осмислення і підходи до соціально-політичних явищ; стандарти поведінки (канони, норми, ритуали); узагальнений образ людини певної соціальної, етнічної, вікової групи; спрощене поняття, що виконує роль орієнтувального символа. Отже, модель (матриця) маніпулятивних дій на основі стеореотипізації полягає в обмеженні часу для сприйняття; відволіканні людей від осмислення подій, процесів, явищ; стимулюванні їх емоційного мислення, перевантаженні інформацією, посиленні розумової напруги. Під тиском цих чинників людина змушена думати, реагувати, діяти стереотипно. |