Прикладна політологія. Бойко О. Д. Прикладна політологія. Бойко О. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

• Название: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
• Анкор: Прикладна політологія. Бойко О. Д.doc
• Дата: 27.12.2017
• Размер: 3.21 Mb.
• Имя файла: Прикладна політологія. Бойко О. Д.doc
• Тип: Навчальний посібник; #13258
• страница: 29 из 39

Активний захист від політичного маніпулювання. Він має на меті викрити суб'єкта маніпулятивних дій і завдати удару у відповідь. Активний захист часто є продовженням пасивного. Здійснення його, як правило, проходить такі основні фази:

1. 
   встановлення факту маніпуляцій (аналіз змін у ситуації взаємодії, поведінці адресата маніпулятивної дії);
   
2. 
   оцінювання ситуації (виокремлення факторів та обставин, які сприяють або заважають маніпулятивній дії);
   
3. 
   усвідомлення змісту маніпуляції (з'ясування при­чин, мотивів, цілей, форм і методів маніпулятивної дії);
   
4. 
   встановлення контролю за емоціями;
   
5. 
   збивання темпу і ритму маніпулятивної дії шляхом демонстративного мовного або фізичного виходу з контакту;
   
6. 
   відновлення балансу стосунків шляхом подолання стереотипної автоматичної реакції на дії та слова маніпу­лятора; актуалізації вміння казати «ні», діяти без пояснень і поступок; підкресленого демонстрування само­стійності у поведінці тощо;
   
7. 
   зайняття і задекларування чіткої позиції у питанні, яке є предметом маніпуляції (позбавлення опонента можливості обирати, висувати альтернативу; ігнорування фактів і аргументів, які він наводить на користь своїх думок; симуляція гніву і нетерпіння);
   

358 Прикладні політичні технології

8. 
   виведення маніпулятора зі стану емоційної рівноваги;
   
9. 
   провокування маніпулятора до самовикриття (озву­чення мети маніпуляції). Ефективним провокативним за­собом є застосування «техніки зіпсованої пластинки», суть якої полягає у формулюванні та багаторазовому повторен­ні під час діалогу короткої фрази, яка містить важливе для опонента повідомлення. Ця техніка відома як «правило британського старшини»: спочатку скажіть їм, що саме ви збираєтеся їм сказати; потім скажіть їм те, що ви збираєте­ся їм сказати; потім скажіть їм, що саме ви їм сказали; і тоді вас, можливо, почують.
   

Суб'єкта маніпулятивної дії можуть вивести із рівнова­ги постійне наголошування на недоліках його заяв; вимога чіткої відповіді на пряме питання («Чого ви від мене дома­гаєтесь?»);

10. 
    викриття факту маніпуляції та розкриття її суті. Для цього важливо розкрити мету, спосіб, призначення, особливості застосування і можливі наслідки маніпуля­тивної дії; запропонувати маніпулятору зручну й безпечну для себе модель його поведінки з метою блокування подальших його спроб здійснення психологічного тиску;
    
11. 
    контрманіпулювання — відповідь, у якій викори­стовують увесь арсенал форм, методів і прийомів маніпу­лювання в умовах, створених суб'єктом маніпулятивних дій. Цей вид захисту застосовують, якщо після викриття факту маніпулювання не припиняються психологічний тиск і маніпулятивні дії. Під час контрманіпуляції доціль­но застосовувати різні прийоми і методи; швидко змінюва­ти тактику; використовувати маніпулятивні інструменти, які вдалося опанувати найкраще.
    

Основними етапами активного захисту від маніпулю­вання є аналіз (встановлення факту маніпуляції; оціню­вання ситуації; усвідомлення змісту маніпуляції); підго­товка (встановлення контролю за емоціями; відновлення балансу стосунків); дія (збивання маніпулятивного впливу з темпу і ритму; зайняття і задекларування чіткої й зрозу­мілої позиції з питання, що є предметом маніпулювання; виведення маніпулятора зі стану емоційної рівноваги; про­вокування його до «самовикриття»; викриття факту мані­пулювання та розкриття її суті; контрманіпуляція).

Усі форми захисту можуть бути ефективно використа­ні під час політичних переговорів, консультацій, дискусій, ток-шоу, зустрічей з виборцями тощо.

Комплексні моделі захисту від політичного маніпулю­вання. Аналіз багатовікового досвіду воєнного мистецтва,

Політичне маніпулювання 359

на думку Є. Доценка, дає змогу побачити однотипні моделі захисту людей як на війні, так і в побуті:

а) втеча і різні її форми — відступ, ухилення, за­
тримка;

б) маскування (завмирання) — прагнення стати неви­
димим для супротивника;

в) використання природних, створення штучних
перешкод і укриттів — стін, ровів, щитів;

г) атака агресора — активний захист, суть якого
зафіксована у класичному правилі воєнного мистецтва:
(кращий спосіб захисту — напад);

ґ) управління поведінкою, намірами реального або потенційного агресора — підлещування, хитрощі та ін.

Залежно від співвідношення активних і пасивних форм захисних дій ці моделі можна поєднати у пари, які віддзер­калюють шість стереотипних дій, що доповнюють одна одну: «втекти — вигнати», «сховатися — опанувати», «зачаїтися — ігнорувати». Кожна пара задає відповідні параметри захисту: дистанціювання з агресором, упра­вління дією, заволодіння інформаційним каналом.

Г. Грачов логічно продовжив напрацювання Є. Доцен­ка, дослідивши специфіку прояву базових установок під час впливу на особу інформаційно-психологічних чинни­ків у різних інформаційно-комунікативних ситуаціях (міжособових — дії особи на особу; контакт-комунікатив-них — дії на особу під час зборів, мітингів, видовищних заходів; медіа-комунікативних — дії на особу засобів масо­вої інформації).

Внаслідок цього базові захисні установки наповнились таким змістом:

1) відхід — збільшення дистанції, переривання контак­ту, вихід за межі досяжності дії. Цей вид захисту про­являється:

а) у міжособистісних ситуаціях — зміна теми бесіди на
безпечну, небажання загострювати відносини (уникнення
«слизьких тем», «гострих кутів»); прагнення ухилитися
від зустрічей з тим, хто є джерелом неприємних пережи­
вань (відмова, перенесення, ухиляння); уникнення трав­
муючих ситуацій, переривання зустрічей, бесід та ін.
Крайнім проявом такого підходу може стати повна зам­
кнутість, відчуженість, відмова від контактів;

б) у контакт-комунікаційних ситуаціях — покидання
під різними приводами мітингів, зборів, видовищних захо­
дів або відмова від участі та присутності на них;

360 Прикладні політичні технології

в) у медіа-комунікативних ситуаціях — відключення від певних каналів засобів масової інформації (перегляду теле-, радіопрограм, читання деяких газет, статей, рубрик);

2) вигнання (витіснення) — збільшення дистанції,
видалення, витіснення джерела дії втілюється:

а) у міжособистісних ситуаціях — вигнання з будинку
(пом'якшена форма — «бачити тебе не хочу», «іди, щоб я
тебе не бачив», «іди з очей геть»); звільнення з роботи; від­
правлення будь-куди з певного приводу; приниження,
осуд, насмішки; образа і провокування конфлікту, що зму­
шує джерело маніпулятивної дії перервати контакт, а
отже, збільшити дистанцію;

б) у контакт-комунікаційних ситуаціях — «зааплодо-
вування», переривання тих, хто виступає, насмішки,
репліки, образи, свист на їх адресу та інші демонстрацій­
ні дії, які змушують комунікатора перервати контакт і
віддалитися. Варіантами цього бувають закидання пред­
метами, інші фізичні дії. Така поведінка притаманна де­
яким категоріям учасників видовищних заходів і спор­
тивних уболівальників (поява на сцені, ігровому полі з
намаганням впливати на артистів, гравців, спортивних
суддів);

в) у медіа-комунікативних ситуаціях — відключення
від каналів інформації (м'які дії), спроби фізичного зни­
щення джерела комунікації (агресивні дії);

3) блокування — встановлення контролю за діями
нападника, виставляння перешкод на його шляху — вира­
жається:

а) у міжособистісних ситуаціях — відчуженість (офі­
ційність, ведення бесіди з використанням фізичних
перешкод, наприклад, через стіл, збільшення міжособово-
го простору); психологічні бар'єри (недовіра, настороже­
ність, ворожість); смислові і семантичні бар'єри («я вас
погано розумію», «мені важко зрозуміти, в чому суть...»),
рольові бар'єри («я на роботі», «я при виконанні службо­
вих обов'язків», «мені зараз ніколи, зайнятий, не зараз,
потім...»), приниження джерела дії («непрофесіонал»,
«слабкий фахівець», «несерйозний», «безвідповідаль­
ний», «пройдисвіт», «все це і так відомо», «в цьому немає
нічого нового», «не розуміє складності ситуації», «несе
нісенітницю», «гребе під себе») тощо;

б) у контакт-комунікаційних ситуаціях — посилення
негативізму, критичності, емоційна відчуженість, викори­
стання психологічних бар'єрів, приниження джерела
(внутрішнє осміяння, розвінчання авторитету тощо), не-

Політичне маніпулювання 361

уважність (відвернення і переключення уваги на інші об'єкти, не пов'язані зі змістом дії) тощо;

4) управління — контроль за процесом дії, вплив на її
характеристики і джерело — проявляється:

а) у міжособистісних ситуаціях — демонстрація загрози
(небезпеки); «підкуп» і прагнення «вмилостивити»: спроби
подружитися або стати членами однієї спільноти («своїх не
б'ють»); прагнення розчулити (плач, скарги, зітхання,
нещасний вигляд); ослабити або дестабілізувати активність;
спровокувати бажану поведінку. Крайній прояв — психоло­
гічне і фізичне підпорядкування іншого, зневага до нього;

б) у контакт-комунікаційних ситуаціях можливості
управління дуже слабкі. У деяких ситуаціях використову­
ють зворотний зв'язок як спосіб управління (наприклад, у
видовищних заходах реакцією на виступ можуть бути
аплодисменти, виклики на біс, прояви несхвалення, неза­
доволеності тими, хто виступає);

в) у медіа-комунікаційних ситуаціях управління прак­
тично неможливе. Іноді завдяки використанню зворотного
зв'язку як способу управління можлива зміна рейтингу
популярності певних каналів телебачення, зменшення або
збільшення продажу періодичних видань тощо;

5) завмирання (маскування) — контроль спотворенням
або скороченням подавання інформації, яка стосується
суб'єкта захисту — виражається:

а) у міжособистісних ситуаціях — маскування, обман,
приховування відчуттів, проявів емоцій, уникнення дій або
відмова від них, щоб не накликати біду. Крайня форма —
заціпеніння, тривожна пригніченість;

6) у контакт-комунікаційних ситуаціях — маскування.
Приховування проявів емоцій, уникнення дій або відмова
від них (особливо при перебуванні в натовпі, щоб не підда­
тися «ефекту натовпу», психічному зараженню та не скої­
ти необачних вчинків);

в) у медіа-комунікаційних ситуаціях — уникнення швидкої реакції, поспішних висновків і оцінок, а також від дій і вчинків, що провокуються інформаційним шля­хом (для подальшого раціонального аналізу з використан­ням додаткових даних);

б) ігнорування — контролювання інформації про джере­
ло дії, наявність або характер загрози (небезпеки); обмежен­
ня обсягу такої інформації або її спотворене сприйняття —
виражається:

а) у міжособистісних ситуаціях — ігнорування ін­формації, яка ускладнює або перешкоджає певній діяль-

362 Прикладні політичні технології

ності (такої, що перебільшує силу і можливості суперни­ка, труднощі досягнення мети, щоб людина відмовилася від своїх намірів тощо); ігнорування інформації за висо­кого емоційного накалу (у момент, коли опонент перебу­ває в стані емоційного збудження; адекватно відповісти йому — означає вступити в конфлікт, який пізніше важко, а нерідко неможливо владнати); адекватність сприйняття оцінки ситуації може знижуватися на основі стереотипізації («та він просто хуліганить», «перека­зиться, і все буде нормально»), применшення загрози, пояснення позитивними намірами («вона бажає мені добра») тощо;

б) у контакт-комунікаційних ситуаціях — ігнорування
інформації, яка є засобом маніпулювання особою у натов­
пі, місцях масового скупчення людей (для запобігання
підвищенню емоційного сприйняття; посилення тривож­
ності, навіюваності, схильності до психічного зараження;
для блокування емоцій, відчуттів, дій як спонтанної реак­
ції на заклики та інші дії, що стимулюють прояви певних
відчуттів, потреб, поведінки тощо);

в) у медіа-комунікаційних ситуаціях — ігнорування
інформації як засобу маніпулювання особою (чуток, дезін­
формації, фальшивих прогнозів, кон'юнктурних оцінок
та ін.).

Отже, захист від політичного маніпулювання може здійснюватися на різних рівнях (особа, група, суспільство) і в різних формах (несвідомий та свідомий — пасивний, активний, комплексний). Кожна людина надає перевагу певним формам і методам захисту від маніпулювання, які стають невід'ємною частиною її індивідуального стилю боротьби з труднощами, зовнішніми впливами і загроза­ми. Це переважно напівавтоматичне використання певно­го виду захисту або набору захисних дій є результатом складної взаємодії вродженого темпераменту; природи стресів, пережитих у ранньому дитинстві; форм захисту, зразками для яких (іноді свідомими вчителями) були бать­ки або інші авторитетні особи; досвіду застосування окре­мих форм і методів захисту.

Знання форм, методів, прийомів, способів політичного маніпулювання та засобів боротьби з прихованим психоло­гічним впливом, спрямованим на коригування суспільної свідомості не забезпечує автоматичної нейтралізації мані-пулятивної дії. Однак добре поінформована людина зуміє своєчасно розпізнати маніпулятивний акт, адекватно від-реагувати на нього.

Політичне маніпулювання 363

Запитання. Завдання

1. 
   Обгрунтуйте механізми викриття фактів політичних маніпуляцій під час виборчих кампаній.
   
2. 
   Які маніпуляції є особливо небезпечними з огляду на можливо­сті їх впливу на підсвідомість людини?
   
3. 
   Охарактеризуйте основні форми захисних механізмів людської психіки.
   
4. 
   У чому полягають особливості і сенс застосування адміністра­тивного ресурсу?
   
5. 
   Проаналізуйте дії маніпуляторів на основі досвіду здійснення виборів в Україні.
   

6. 
   Які риси української ментальності сприяють застосуванню маніпулятивних технологій у сфері політики?
   
7. 
   Наведіть приклади застосування штучних мішеней, що грунту­ються на механізмах психологічного регулювання.
   
8. 
   Яку роль відіграють політичні лідери у виборчому процесі? У чому полягають їх конструктивний і деструктивний впливи?
   
9. 
   На прикладі забезпечення іміджу конкретного політичного лідера покажіть дію технологій його формування.
   

10. Як вплинула "помаранчева революція" в Україні на характер
політичного маніпулювання?

Література

Аросон Э., Пратканис 3. Эпоха пропаганды: Механизмы убежде­ния, повседневное использование и злоупотребление. — СПб., 2003.

Брейкер X. Кто дергает за ниточки, или Как не позволить манипу-ляровать собой. — М., 2005.

Войт О. В., Смирнова Ю. С. Секретная психология. — Минск, 2006.

Гарифуллин Р. Психология блефа, манипуляций, иллюзий. — М., 2006.

Грачев Г. В. Информационно-психологическая безопасность лич­ности: состояник и возможности психологической защиты. — М., 1998.

Грачев Г. В., Мельник И. К. Манипулярование личностью: органи­зация, способы и технология. — М., 1999.

Грачев Г. В. Личность и общество: информационно-психологиче­ская безопасность и психологическая защита. — М., 2003.

Дерюгин В. И. Теневая психология. — М., 2003.

Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. — СПб., 2004.

Дубинин Б. В., Толстых А. В. Слухи как социально-психологиче­ский феномен // Вопросы психологии. — 1993. — № 3.

Душкина М. Р. Корпорация «Я» — психологическая безопасность. Противостояние влиянию в деловом общении. — М., 2005.

364 Прикладні політичні технології

Ендмюллер А., Вильгельм Т. Техники манипуляции: распознава­ние и противодействие. — М., 2006.

Ермаков Ю. А. Манипуляции личностью: Смысл, приемы, послед­ствия. — Екатеринбург, 1995.

Загальна психологія / За ред. академіка С. Д. Максименка. — Вінниця, 2004.

Захарова Ю. Б. О моделях психологической защиты на уровне межгруппового взаимодействия // Вестник Моск. ун-та. Серия 14. Психология. — 1991. — № 3.

Зенгер X. фон. Стратагемы. О китайском искусстве жить и выжи­вать. — М., 2004. — Т. 1.

Кара-Мурза С. Г. Манипуляции сознанием. — М., 2001.

Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія. — К., 2000.

Манипулятивные стратегии в политике, экономике, бизнесе и методы противодействия: Матералы конференции. — К., 2001.

Маслоу А. Мотивация и личность. — СПб., 1999.

Мельник И. К. Манипулярование личностью: организация, спосо­бы и технология. — М., 1999.

Назаретян А. П. Психология стихийного массового поведения. — М., 2001.

Панасюк А. Ю. Формирование имиджа: стратегия, психотехноло­гии, психотехники. — М., 2007.

Панкратов В. Н. Защита от психологического манипулирования. — М., 2004.

Политическая психология / Под общ. ред. А. А. Деркача, В. И. Жукова, Л. Г. Лаптева. — М., 2001.

Политология / Под ред. М. А. Василика. — Изд. 2-е. — СПб., 1999.

Реклама: внушение и манипуляция. — Самара, 2007.

Сидоренко Е. В. Тренинг влияния и противостояния влиянию. — СПб., 2006.

Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій. — К., 2006.

Фаер С. А. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы: PR-секреты общественных отношений. «Ловушки» в конкурентной борьбе. Механизмы политической карьеры. — Изд. 2-е. — К., 2001.

Цуладзе А. Политическая мифология. — М., 2003.

Чалдини Р. Психология влияния. — СПб., 2007.