Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
 Скачать 2.01 Mb.
|
|
§ І. Л. А. Кетлє про статистичні закономірності соціальних явищ Становлення і розвиток соціології відбуваються водно-час із поширенням соціальних досліджень різноманітних сфер суспільного життя. Емпіричні дослідження економіки, політики, демографічних процесів, громадської думки істотно стимулюють розвиток соціального пізнання, дають ціка- 243           вий матеріал для аналізу потреб, інтересів, цінностей і створюють можливості для розвитку емпіричних соціологічних досліджень і обслідувань.При всій близькості термінів «обслідування» і «дослідження» є сенс в окремих випадках не ототожнювати їх. Під соціальним обслідуванням слід розуміти вивчення, перевірку чи огляд обмежених у просторі й часі локальних соціальних процесів та явищ для збору певного емпіричного матеріалу з метою констатації стану окремих об'єктів чи прийняття вузькообмежених дій практичного характеру. Обслідування, як правило, не передбачає широких наукових узагальнень і висновків і пов'язане із суто практичними потребами. Соціальне дослідження — процес наукового вивчення соціального об'єкта з розкриттям істотних причинно-наслід-кових зв'язків між явищами, тенденцій і закономірностей їх розвитку в даній системі і у зв'язку з іншими соціальними факторами. Обслідування констатує-переважно явища, дослідження — їх сутність, причини та взаємозв'язки. Звичайно, таке розрізнення понять не претендує на повноту, але, на нашу думку, зробити це потрібно, оскільки значимість вивчення численних соціальних явищ в історії соціології істотно відрізняється за їх наслідками та значенням для соціального пізнання, у тому числі і для розвитку соціологічної теорії. Крім того, в контексті даного розділу, де розглядається саме цей процес, важливо розрізняти ті емпіричні соціальні дослідження, які відіграли свою роль для розвитку методології, методики, техніки, теорії і практики соціального та соціологічного пізнання, від тих, що мали вузькоутилітарне значення і не внесли нічого в соціальне пізнання. Попередній процес інтенсивного розвитку пізнання соціальних явищ накопичив такий інформаційний заряд, що XIX ст. переповнилося соціологічною «енергією», і соціологічні теорії, соціальні обслідування й дослідження лавиноподібно слідують одне за одним, несучи нові відкриття, знання, методи, підходи, які стимулюють подальший розвиток соціальної та соціологічної думки. Тож коротко розглянемо деякі проблеми і тенденції в розвитку емпіричних обслідувань і досліджень, характерних для XIX ст. Прискореними темпами відбувається розвиток статистичних і демографічних досліджень. Найяскравішою фігурою в цих галузях у XIX ст. був відомий бельгійський і французький учений А. Кетлє. 244 Ламбер Адольф Жак Кетлє (1796—1874) —математик, соціолог, демограф, один із засновників сучасної теорії статистики, вперше всебічно використав статистичні методи для вивчення різноманітних соціальних явищ у різних сферах суспільного життя. Він обгрунтував на практиці широкі можливості застосування «точних» кількісних методів до явищ соціального життя. Вперше в історії на основі конкретних статистичних закономірностей між соціальними явищами Кетлє прийшов до висновку, що немає принципових відмінностей у дослідженні закономірностей природничих і соціальних методами математичної статистики, оскільки і там і тут існують об'єктивні закони. Кетлє вводить поняття «середньої людини», під якою розуміє середню узагальнюючу величину, яка відображує узагальнені середні ознаки (вікові, інтелектуальні, моральні і т. п.). Основні принципи застосування статистики для вивчення соціальних процесів Кетлє вперше розкриває у своїй'праці «Про людину та розвиток її здібностей чи досвід соціальної фізики». На час виходу книги Кетлє його ім'я було досить відоме у Франції та інших країнах завдяки прогнозу кримінальних злочинів, який він у 1829 р. провістив на 1830 р. у пресі. Соціолог завбачив загальну кількість злочинів і їх окремі види та кількість за категоріями. Через рік Франція була приголомшена точністю збігу прогнозу та реальної картини злочинів за 1830 р. Це було торжество нової науки. Кетлє пише, що суспільство містить у собі зародки потенційної злочинності, оскільки в ньому мають місце умови, Що сприяють її розвиткові, а тому злочинець виступає ніби знаряддям. Суспільний стан немовби обумовлює кількість і певний порядок звершення вчинків. Це, на його думку, створює можливості для вдосконалення людей завдяки зміні установ, звичок, освіченості і всього того, що впливає на їх буття. Для таких висновків у Кетлє були підстави: проаналізувавши кількість вбивств, учинених у Франції протягом шести років, він виявив відносну сталість певних видів злочинів, засобів їх здійснення та співвідношення між ними. Кетлє підкреслював, що ці закономірності в суспільстві нічим не відрізняються від природних закономірностей фізичного світу, оскільки причинність у природі та суспільстві викликає відповідні наслідки. На його думку, соціальні закони притаманні суспільству як цілому, і саме тому вони впливають на довільні дії людини, яка має розглядатись як частина, елемент суспільного цілого. У суспільстві закономірність є наслідком прояву узагальненого індивідуального, 245          маси одиничних проявів, де індивідуальне втрачає свої специфічні характеристики, стирається і виступає у формі загального наслідку — закономірності. Таке глибоке розуміння механізмів прояву соціальних закономірностей цілком логічно вело Кетле до ідеї про «середню людину», чи «фіктивного» індивіда.Кетле пише, що незважаючи на те, що діяльність людини залежить від її волі, розуму, інтересів, ми можемо визначити певні закономірності та тенденції людської поведінки. Аналізуючи велику масу фактів індивідуальної поведінки й узагальнюючи їх методами математичної статистики, можна створити певний «фіктивний» тип людини, узагальнені середні характеристики якої будуть відображувати її точніше, ніж кожен індивідуальний випадок. Це і є та «середня людина», яку можна описувати як певну фізичну і духовну реальність на основі узагальнених даних. Зміни в суспільстві таким чином відображаються у зміні відповідних параметрів «середньої людини». Це була спроба введення середньостатистичних показників для систематичного всебічного вивчення соціальних процесів. Кетле розробив ряд математичних методів обробки емпіричного соціального матеріалу, зокрема йому належить розробка ймовірнісних методів, які дають змогу в певних межах давати досить точні прогнози розвитку суспільних процесів. В історію соціології ім'я Кетле не ввійшло, хоча і не зовсім справедливо, бо він раніше від О. Конта спробував створити особливу науку про суспільство, яку назвав «соціальною фізикою». Саме ця назва змусила Конта відмовитися від такого терміна і ввести новий — «соціологія». Про це вже йшлося вище. На відміну від Конта, який лише говорив про необхідність використання «соціальною фізикою» методів природничих наук, Кетле вважав, що її основним методом мусить бути статистичний метод дослідження соціальних явищ. Цей метод базувався на глибоких математичних принципах, на відміну від демографічних та статистичних досліджень XVII—XVIII ст. Кетлє встановив кореляцію між показни-- ками, розкрив фундаментальність соціальних закономірностей. Він відкрив і математично довів наявність загального та закономірного в соціальних процесах. На основі аналізу переписів населення, що набули значного поширення в європейських країнах, Кетле формулює загальнонаукові принципи їх проведення. Серед найістотніших принципів, які лежать і в основі сучасних переписів, 246 він виділяє такі: загальне охоплення переписом усіх осіб і груп населення країни без винятку, обов'язкове фіксування статі, віку, сімейного стану, професії переписуваного, здійснення перепису населення за єдиною програмою, ведення запису лише із слів опитуваного без будь-яких вимог підтвердження повідомлених даних на основі документів, посвідчень і т. п. § 2. Розвиток масових соціальних обслідувань. «Моральна статистика» і «соціальна гігієна» Після виходу в світ праці Кетлє в країнах Західної Європи розпочинається масове дослідження явищ злочинності, умов життя бідних верств населення, освіти, культури і т. д. Цей напрям соціальних досліджень і обслідувань одержує назву «моральної статистики». У Бельгії ці дослідження започатковують Кетлє та Е. Дюкпетьо, у Франції — А. Геррі. Французький правознавець Андре Геррі активно досліджував проблеми злочинності. В одній із перших праць — «Порівняльна статистика освіти і числа злочинів в різних округах» (1829)—він звернув увагу на те, що прямого зв'язку між рівнем освіти та злочинністю немає. У праці «Досвід моральної статистики Франції» Геррі аналізує дві групи злочинів — злочини проти особистості та проти власності і розкриває їх залежність від місця здійснення, пори року, на які випадає пік злочинності, розглядає фактори впливу віку, статі, освіти на здійснення злочинів та ін. Ге^ррі відзначає ряд тенденцій, які визнає і сучасна кримінологія: найвища доля злочинності припадає на великі міста і багаті департаменти Франції. Він показує, що злочинність досить стабільна в тих самих регіонах о тій же порі року. Зіставлення даних свідчить, що їх відхилення за кілька років складає дуже незначний процент (1—2). Така ж тенденція зберігається в поділі злочинців за статтю: з року в рік, зазначає Геррі, близько 80 % злочинців становлять чоловіки і майже 20 % — жінки. Тенденція абсолютної переваги кількості злочинів, що здійснюються представниками чоловічої статі, є всезагальною. Так, за даними судимості, співвідношення чоловіків і жінок у колишньому СРСР у 1965 р. становило 6 : 1, а в 1967 р.— 8 : 1. На основі узагальнення емпіричних даних стає можливою типологізація та класифікація злочинності, глибше знання її структури, Динаміки, причин і умов її існування, методів упередження та боротьби з нею. Створюються нові умови для розвитку кримінології. 247      Подібна ситуація складається в демографії та статистиці, де численні емпіричні обслідування та дослідження сприяли поглибленню їх теоретичного базису. Дослідження А. Кетлє підняли статистику та демографію на вищий рівень, відкрили нові можливості для розвитку їх ушир та вглиб, що особливо було характерно для статистики.Тривали і вдосконалювалися традиції та досвід соціальних емпіричних обслідувань в Англії. Ще в 1787. р. Девід Девіс використав анкету для вивчення сімейного бюджету англійських робітників, матеріали якої зібрані в праці «Дослідження сімейного бюджету трудящих класів Англії». Фредерік Мортон Іден після проведення опитувань, які тривали більше року, в 1797 р. опублікував звіт про становище бідноти в Англії. Понад третину століття, починаючи з 1791 р. видавалася монументальна праця Джона Сінклера «Статистичний опис Шотландії»,, яку дослідник писав на основі тривалих масових обслідувань сільських районів країни. Анкета містила понад 100 запитань, котрі дещо нагадують анкети Татищева й Ломо-носова про природні, історичні, економічні та інші факти, але, на відміну від них, анкета Сінклера містила переважну більшість демографічних запитань про вік, стать, види занять, інформацію про смертність населення, безробіття, ремісниче виробництво, сільськогосподарську діяльність та ін. Досвід дослідження Д. Сінклера був використаний у ряді країн Європи при проведенні загальних і спеціалізованих переписів та обслідувань. У цей період відбувається спеціалізація досліджень на сфери «моральної статистики», що займалася проблемами освіти, моралі, злочинності, та «соціальної гігієни (санітарії)», що поставила в центрі питання соціального здоров'я, медичного обслуговування, вивчення умов проживання та існування різних верств населення, особливо _знедолених. В Англії особливо популярними стають емпіричні обслідування становища робітників та люмпенізованих верств міського населення — бідноти, бродяг, безпритульних тощо. За результатами цих обслідувань вивчалися побутові умови — житло, харчування, матеріальне становище, стан середовища проживання, здоров'я, смертність і ін. Проблемами соціальної гігієни займалися Е. Чадуік (Англія), Л. Віллерме, А. Паран-Дюшатле (Франція), Р. Вірхов (Німеччина) та ін. «Моральна статистика» та «соціальна гігієна» відіграли певну роль у пробудженні інтересу громадської думки до становища широких мас у суспільстві, а пізніше вони стимулювали розвиток філантропії, допомоги найзлиденнішим 248 верствам населення. «Соціальна гігієна» стимулювала розвиток медично^ статистичної гігієни. З цими дослідженнями пов'язано використання і вдосконалення методів і техніки збирання масового £мпіричного матеріалу — спостереження, інтерв'ю, анкетних опитувань. Лікар, член статистичного товариства і секретар Манчестерської ради з охорони здоров'я Джейм Кей-Шаттлуорт на основі спостережень видав працю «Моральні і фізичні умови життя текстильних робітників Манчестера» (1832). За допомогою анкетних опитувань він зібрав матеріал про стан житла мешканців будинків, їхні професії, стан здоров'я тощо. Ця праця стала своєрідним зразком і моделлю для численних обслідувань такого роду та на тривалий час визначила напрям емпіричних досліджень. Відлуння цього впливу відчутне і в праці Ф. Енгельса «Становище робітничого класу в Англії». У соціальних обслідуваннях в Англії XIX ст., зокрема в «соціальній гігієні», криються зародки майбутньої урбаністичної соціології — соціології міста. Особливо великий внесок у цю справу пов'язаний з діяльністю англійського реформатора та підприємця ліберального напряму, члена статистичного товариства Англії Чарлза Бута (1840—1916), автора відомої праці «Життя і праця людей у Лондоні». Здебільшого він досліджує соціальні проблеми міста. Проаналізувавши матеріали переписів населення Англії за 80 років (з 1801 по 1881 р.), Бут виявив різку зміну в соціальній структурі Англії: внаслідок розвитку промисловості кількість робітників по відношенню до селян зросла вдвічі з 1851 по 1881 р. Бажання бачити «істинну картину» і збирати факти «такими, якими вони є», зумовило використання Бутом багатоманітної техніки збирання емпіричного матеріалу для характеристики того самого об'єкта, наприклад сім'ї. З цією метою він одночасно використовує для вивчення об'єкта спостереження матеріали перепису 1881 р., матеріали поліції, бесіди з 250 шкільними інспекторами про сім'ї дітей шкільного віку, що проживали на 34 000 вулиць Лондона, матеріали особистих спостережень. Ч. Бут — один з перших соціологів, що використав техніку включеного спостереження; він сам певний час жив у сім'ях робітників. Такі дані багаторічних систематичних і різноманітних обслідувань умов життя жителів великого міста давали досить повний різнобічний матеріал для характеристики соціальної структури міста, стану економічного і соціального життя населення, допомагали виділяти типологічні соціаль- 249         ні групи, аналізувати демографічні процеси народжуваності, смертності залежно від різноманітних чинників. Бут визначав одиниці спостереження також у залежності від проблеми і мети дослідження. Ними могли бути сім'я, глава сім'ї чи інші особи — носії інформації з досліджуваного питання.Цей дослідник уперше використав кольорові карти для відображення конкретних явищ і процесів у різних районах Лондона, що давало можливість наочного сприйняття масштабів явища (рівень бідності, етнічний поділ населення і т. д.): Нг^основі поділу населення залежно від умов його існування (район проживання, прибуток, тип житла, кількість кімнат, наявність слуг) Бут виділив три суспільні класи — «вищий», «середній» та «нижчий», причому за критерій він брав кількість кімнат і наявність слуг, решта ознак розглядалась як похідна. Через декілька десятків років класифікація класів стала широко використовуватися в західній соціології без посилань на її основоположника. В дослідженнях Ч. Бута було чимало матеріалу, неприйнятного панівними класами. Вони були досить серйозними для спростування, тому, можливо, в історії суспільствознавства його дослідження не дістали об'єктивної оцінки, їх соціальний та науковий резонанс був приглушений. ^ дослідженнях Бута брала участь Беатріса Вебб (1858— 1943), відома діячка соціалістичного руху, яка використовувала методику колективного інтерв'ю. Відоме дослідження послідовника Бута — Бенджаміна Сібома Раунтрі, яке він провів у кінці 90-х років в м. Норку серед робітників. На основі цього дослідження він написав працю «Бідність: дослідження міського життя» (1901), де показав, що частина робітників одержує платню, яка є нижчою за мінімум, необхідний для фізичного існування людини. |