Військова терапія_ч2_2023 (1). Навчальний посібник до практичних занять з внутрішньої медицини для студентів 5 курсу медичних факультетів спеціальностей Медицина, Педіатрія
 Скачать 1.57 Mb.
|
|
Етапне лікування гострої променевої хвороби Лікування уражених іонізуючим випромінюванням на етапах медичної евакуації здійснюється відповідно до основних напрямів терапії ГПХ з ура- хуванням інтенсивності потоку уражених, прогнозу для життя, штатних і та- бельних можливостей етапи. Організація терапевтичної допомоги ураженим іонізуючими випромінюваннями на етапах медичної евакуації регламенту- ється Вказівками по військово-польової терапії, Інструкцією по етапного лі- кування уражених з бойовою терапевтичною патологією та іншими керівни- ми документами. Як вже зазначалося, сучасна протипроменева терапія виявляється неефе- ктивною при вкрай важких формах і при IV ступеню кістковомозкової форми гострої променевої хвороби. Однак смертельні наслідки при цих формах на- ступають не відразу, а через кілька годин (церебральна форма) або доби (IV ступінь кістковомозковий форми, кишкова і судинно-токсемічна), і зосере- дження зусиль медичного персоналу на проведенні лікувальних заходів таким ураженим за рахунок обмеження і зниження обсягу і якості допомоги хворим з кістковомозковий формою гострої променевої хвороби I-III ступеня 29 не може вважатися правомірним. Основні зусилля мають бути спрямовані на лікування перспективних хворих, хворим же з вкрай тяжкими формами хво- роби слід проводити симптоматичне лікування, спрямоване на полегшення страждань. Уражені з гострою променевою хворобою I ступеня після купіру- вання первинної реакції залишаються встрою або повертаються в стрій; вони підлягають госпіталізації лише в періоді розпалу, тобто. через місяць після опромінення. Хворих з гострою променевою хворобою II-IV ступеню, а та- кож з вкрай важкими формами слід госпіталізувати з моменту встановлення діагнозу. На етапах медичної евакуації медична допомога надається в наступному обсязі: Перша медична допомога надається в порядку само- та взаємодопомоги, санітарами і санінструкторами роту вогнищі ураження або на ЕМЕ. Послідо- вність заходів подана з урахуванням їх пріоритетності: безпосередньо після ядерного вибуху для профілактики первин- ної раекції на опромінення військовослужбовцям прийняти з аптечки індиві- дуальної (АІ) протиблювотний засіб - метоклопрамід (0,01 г) або домперидон (0,01 г негайна евакуація постраждалого із зони радіоактивного забруд- нення, направлення у профільний медичний заклад при його транспортабельному стані (дотримуватись правил транспортування уражених); при небезпеці подальшого опромінення (перебування на місцево- сті, забрудненій радіоактивними речовинами) прийняти радіопротетор цис- тамін (6 таблеток одноразово) або індралін (3 таблетки одноразово); використання індивідуальних і колективних засобів захисту (рес- піратори, протигази тощо); при підозрі на пероральне надходження радіонуклідів - беззондо- ве промивання шлунка, достатнє пиття, ентеросорбенти; при комбінованому радіаційному ураженні - заходи щодо припи- нення дії на ураженого механічного або термічного факторів, зупинки кро- 30 вотечі: накладання імпровізованого (або стандартного) джута вище місця кровотечі; притискання артерії вище, вени - нижче рани за допомогою марлевого (по можливості стерильного) тампону безпосередньо у рані; усунення перешкод для вільного дихання: видалення з ротової порожнини сторонніх предметів і субстанцій (відкрити рот постраждалому; повернути його голову на бік; пальцем обгорнутим матеріалом, очистити по- рожнину рота протишокові заходи введення знеболюючого препарату - мета- мізол (анальгін) 1-2 мл при проникаючих пораненнях грудної клітки - оклюзивна повязка з метою зупинки надходження повітря всередину з використанням зовнішньої гумової обгортки індивідуального протихімічного пакета (або Halo), пункція плевральної порожнини при напруженому пневмотораксі; дезактивація рани (опіку), забрудненої радіоактивними речови- нами, шляхом промивання водою іммобілізація кінцівок при переломах, ушкодженні суглобів, опі- ках; бинтування, охолодження; у випадку забруднення радіоактивним йодом з метою попере- дження ураження щитоподібної залози - препарати стабільного йоду всере- дину (калію йодиду 0,125 г чи 5 % розчин йоду 3-5 крапель на склянку води) або нанесення 5 % розчину йоду на шкіру; часткова санітарна обробка відкритих ділянок шкіри, слизових рота, очей, глотки, струменем прохолодної (Своди при ймовірному за- раженні їх понад припустимий рівень, витрушування одягу поза зоною ура- ження. Долікарська медична допомога ставить замету усунення або ослаблення початкових проявів гострих променевих уражень, проведення заходів щодо ліквідації факторів, які загрожують життю уражених, підтримку діяльності життєво-важливих органів і систем та підготовку до евакуації. Надається за межами вогнища ураження особовим складом медичних пунктів батальйонів. 31 Долікарська медична допомога передбачає: при нудоті - повторно 1-2 таблетки метоклопраміду або домпери- дону, або ондансетрону, або диметкарбу; негайна евакуація постраждалого із зони ураження у профільний медичний заклад при транспортабельному його стані (дотримуються правил транспортування уражених); при необхідності подальшого перебування на місцевості з висо- ким рівнем радіації (у зоні зараження) - прийом повторно (через 4-6 годин пі- сля першого прийому) 4-6 таблеток цистаміну (не перевищуючи добову дозу у 12 таблеток) або діетилстільбестролу 1 табл. (0,05 г, або аміфостину 1 ампулу в/в; ліквідація проявів первинної реакції на опромінення (блювоти) - метоклопрамід (2 мл в/м) або аміназин (1 мл 2,5 % розчину в/м); у випадку інкорпорації радіонуклідів - беззондове промивання шлунка з наступним прийомом ентеросорбентів; при комбінованих радіаційних ураженнях - повторне введення знеболюючих (метамізол 1-2 мл або бупренорфін 0,03 % 1 мл, або налбуфін 1-2 мл) та антибіотиків (доксициклін 0,01 г або ципрофлоксацин 0,5 г при психомоторному збудженні, фобіях - психокорегуюча терапія (феназепам 0,005 г або діазепам 0,05 г при серцево-судинній недостатності - 0,9 % розчину натрію хлориду мл в/в, нікетамід (кордіамін 2 мл п/ш) або кофеїн-бензоат на- трію (20 % 1 мл в/м); при зараженні відкритих ділянок шкіри та обмундирування ра- діоактивними речовинами - часткова санітарна обробка. Перший рівень медичної допомоги (перша лікарська допомога) спрямо- вана на усунення важких проявів променевих уражень і підготовку уражених до подальшої евакуації. 32 Постраждалих, які надходять на етап лікарської допомоги сортують за принципом 1) необхідності спеціальної санітарної обробки; 2) необхідності і черговості надання лікарської медичної допомоги. Рівнем забруднення обмундирування, вище за який необхідно проводити санітарну обробку, є потужність експозиційної дози більше, ніж 50 мР/год. або 0,05 Р/год. на відстані 1-1,5 см від поверхні тіла. При зараженні шкіри та обмундирування радіоактивними речовинами (понад припустимі рівні) перед наданням першої лікарської допомоги саніта- рна обробка на майданчику спеціальної обробки може бути проведена у ви- гляді обробки відкритих частин тіла, промивання порожнин рота, глотки, очей (часткова санітарна обробка), або миття з милом під душем зі зміною білизни і обмундирування (повна санітарна обробка). Як визначено Керівництвом з воєнно-польової терапії, лікар, що проводить сортування, може прийняти одне з наступних рішень: сумнівне радіа- ційне ураження; вірогідне радіаційне ураження; наявне радіаційне ураження. За умови одночасного масового надходження на етапи медичної еваку- ації уражених з ГПХ, сортування проводять виходячи з прогнозу 1. Сприятливий прогноз доза менша за 2 Гр. - Група уражених за умови відсутності поранень, травм та опіків після усунення первинної реакції потребує амбулаторного нагляду. 2. Сумнівний прогноз доза 2-6 Гр. - Після надання невідкладної допомоги ця група уражених підлягає пер- шочерговій евакуації на етап надання спеціалізованої медичної допомоги. 3. Відносно несприятливий прогноз 6-8 Гр. - У випадках поодиноких уражень таза наявності ресурсів, постражда- лих терміново евакуюють на етап спеціалізованої медичної допомоги та про- водять агресивну масивну терапію. За умови масових санітарних втрат ця група уражених підлягає евакуації на етап надання спеціалізованої медичної 33 допомоги у другу чергу. 4. Абсолютно несприятливий прогноз доза більша за 8 Гр. - Уражені потребують проведення симптоматичної терапії. Перша лікарська допомога передбачає: > при зараженні шкірних покривів та обмундирування радіоактив- ними речовинами (понад припустимі рівні) -ЧСО; > при нудоті - повторно 1-2 таблетки метоклопраміду або домпери- дону, або ондансетрону; у випадку нестримної блювоти - метоклопрамід (2 мл в/м) або ондансетрон (8-12 мг в/в), або аміназин (1 мл 2,5 % розчину в/м); > при кровотечі та зневодненні - колоїдні розчини на основі . гідро- ксиетилкрохмалю (гекотон, гекодез тощо), желатини (волютенз), кристалоїд- ні розчини (0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера лактат, Хартмана, Дарроу, реосорбілакт) в/в; > при судинній недостатності: 0,9 % розчину натрію хлориду 200- 400 мл в/в, кордіамін (1 мл п/ш) або кофеїн-бензоат натрію (1 мл 20 % розчи- ну п/ш), або ефедрин (1 мл 5 % розчину в/м); > при гострій серцевій недостатності: в/в введення дофаміну (роз- вівши 5,0 мл 4 % розчину у 200 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, вводити зі швидкістю 20 крапель на хвилину); > при наявності судом - 1-2 мл 0,5 % розчину діазепаму (сібазон) або 1 мл З % розчину феназепаму в/м; > при шлунково-кишкових розладах: 1-2 таблетки ніфуроксазиду ОД г) або 1 таблетка ципрофлоксацину (0,5 г > при наявності лихоманки показане призначення антибіотиків: ципрофлоксацину 0,75 г, офлоксацину або норфлоксацину 0,4 г > при вираженій кровоточивості: 100 мл 5% розчину епсилон- амі- нокапронової кислоти в/в, 5 мл 1 % розчину амбену в/в, 2 мл 12,5 % розчину етамзилату натрію (дицинон) в/м, 1 мл вітаміну К (вікасол, мендіон) в/м. Опромінені у дозі до 2 Гр після усунення первинної реакції повертають- ся до своїх підрозділів; при наявності проявів розпалу хвороби їх спрямову- 34 ють, як і всіх хворих, опромінених у дозі понад 2 Гр, на етап надання спеціа- лізованої допомоги або до профільного лікувального закладу. Другий рівень медичної допомоги (кваліфікована медична допомога) спрямована на усунення важких проявів променевих уражень, що загрожу- ють життю, корекцію ускладнень і підготовку до подальшої евакуації. При надходженні уражених іонізуючим випромінюванням у процесі ме- дичного сортування виділяють постраждалих із зараженням шкіри й обмун- дирування радіоактивними речовинами понад припустимий рівень. їх напра- вляють у відділення спеціальної обробки, де проводиться повну санітарну обробку і надається, при необхідності, невідкладна допомога. У сортувально- евакуаційному відділенні, на підставі клінічних проявів ураження і даних фі- зичної дозиметрії, визначаються форма і ступінь важкості променевої хворо- би і стан транспортабельності. Нетранспортабельних уражених (гостра сер- цево-судинна недостатність, безперервна блювота з ознаками зневоднення) спрямовують у протишокове відділення, хворих з ознаками важкої токсемії, психомоторних розладів, судомно-гіперкінетичного синдрому - у госпітальне відділення, опромінених у дозі до 2 Гр, після усунення ЗПР повертають усвою частину, всіх опромінених у дозі понад 2 Гр, за винятком церебральної форми променевої хвороби, хворих з кістковомозковою формою ГПХ у пері- оді розпалу евакуюють у терапевтичні (гематологічні) клініки ВМКЦ, НВМКЦ. Кваліфікована медична допомога передбачає: при нестримній блювоті - ін’єкційні протиблювотні препарати: метоклопрамід - у добовій дозі 0,5-1 мг/кг, в/в, в/м у 2-3 прийоми або ондан- сетрону гідрохлорид - у дозі по 8-12 мг розчину, в/в кожні 12 годин, не біль- ше 32 мг на добу, або тропісетрону гідрохлорид 5 мг в/в (розвівши у •40 мл розчину) 1 раз надень, або хлорпромазин - у дозі 0,5 мг/кг, в/м, 2-3 рази надень у випадку різкого зневоднення - колоїдні розчини на основі гід- роксиетилкрохмалю (гекотон, гекодез тощо), желатини (волютенз), кристало- 35 їдні розчини (0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера лактат, Хартмана, Дарроу, реосорбілакт) в/в краплинно залежно від дефіциту ОЦК; при комбінованих радіаційних ураженнях додатково проводять заходи, що передбачені при пораненнях і травмах при гострій судинній недостатності - інфузії норадреналіну (в/в краплинно з розрахунку 2-4 мл 0,2 % розчину норадреналіну на 1 л розчину 5 % глюкози, зі швидкістю 40-60 крап./хв зобов язковим контролем рівня AT); при гострій серцевій недостатності: в/в введення дофаміну (роз- вівши 5,0 мл 4 % розчину у 200 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, вводити зі швидкістю 20 крапель на хвилину); при збудженні: феназепам (всередину по 0,05-1 мг 3 рази на добу) або діазепам 5-10 мг 2-3 рази на добу, або фенібут по 250 мг тричі на добу; при зниженні кількості лейкоцитів дол або появі клініч- них ознак інфекційних ускладнень (лихоманка, пневмонія, стоматит, тонзи- літ) призначають антибіотики широкого спектру дії - фторхінолони, цефало- спорини, аміноглікозиди або карбапенеми; за умови їх недостатньої кількості можуть використовуватись ампіцилін з оксациліном по 0,25-0,5 г кожні 4-6 годин (дог на добу кожного) або рифампіцин по 0,3 г 2 рази надень (дог на добу), або тетрациклін по 0,2 г 3-5 разів на добу (дог на добу) чи суль- фаніламідні препарати (сульфадиметоксин, сульфадимезин 1 г 4 рази надо- бу); пеніцилін (до 30 млн. ОД на добу) зі стрептоміцином (1 г на добу); при можливості проводять профілактичні заходи (ізоляція хворих, догляд за по- рожниною рота, скорочення травмуючих маніпуляцій); при кровоточивості застосовують інфузії амбену (5-10 мл 1 % ро- зчину в/в), епсилон-амінокапронової кислоти (до мл 5 % розчину в/в краплинно), 2 мл 12,5 % розчину етамзилату натрію в/м, 1 мл вітаміну К (ві- касол, мендіон) в/м; місцево - гемостатичну губку, тромбін, кровоспинну серветку; при прогресуючій анемії на фоні кровоточивості - переливання еритроцитарної маси або переливання крові; 36 при загрозі або розвитку набряку головного мозку: в/в вливання розчину маніту (з розрахунку 0,5-1,5 г сухої речовини на 1 кг маси тіла) або 25 % розчину магнію сульфату (10-20 мл повільно), салуретики (фуросемід по 40-80-100 мг в/в 3-4 рази на добу); при церебральній формі ГПХ проводять симптоматичне ліку- вання хворих з метою полегшення страждань, для чого використовують седа- тивні (феназепам 0,5-1 мг 3 рази на добу), протисудомні (діазепам 2 мл 0,5 % розчину, розведеному на 20 мл 0,9 % натрію хлориду з інтервалами у 10- 15 хв до максимальної сумарної дози ЗО мг (6 мл 0,5% розчину) і знеболюючі промедол 1-2 мл 1 % розчину п/ш) засоби; при токсемії: 200-400 мл 5 % розчину глюкози, дол ізотонічно- го розчину Рінгера-Локка або 500-1000 мл реополіглюкіну в/в краплинно; у прихованому періоді ГПХ хворі отримують полівітаміни, десе- нсибілізуючі засоби. Третій та четвертий рівні медичної допомоги (спеціалізована медична допомога, високоспеціалізоваш медична допомога) передбачає повне за обся- гом лікування постраждалих, усунення основних проявів променевих ура- жень та їх ускладнень і створення умов для найшвидшого відновлення боє- та працездатності. Надається лікарями-спеціалістами у ВМКЦ регіонів, НВМКЦ «ГВКГ» та в інших спеціалізованих лікувальних закладах МОЗ Ук- раїни (за необхідності). У гострому періоді опромінених негайно госпіталізують. Найефектив- ніше доставляти постраждалих авіацією з медичним супроводом. Вибір ме- дичних закладів зумовлюється низкою вимог: наявністю спеціалістів найви- щої кваліфікації з досвідом діагностики та лікування цитопенічної хвороби, у тому числі за умов променевої патології; об’єктивною спроможністю адеква- тних досліджень кровотворної системи з визначенням важкості й прогнозу променевих уражень; можливістю використовувати кров, її компоненти та кістковий мозок з терапевтичною метою; спроможністю застосування сучас- них методів дезінтоксикаційної терапії; наявністю умов профілактики інтер- 37 курентної інфекції, лікування місцевих променевих травм та динамічного до- зиметричного контролю. Спеціалізовані лікувальні заходи спочатку спрямовуються на виведення з організму постраждалих інкорпорованих радіонуклідів та продуктів розпа- ду тканин. Використовується інтенсивна дезінтоксикаційна терапія з проми- ванням шлунка, кишечника, форсованого діурезу, гемо- та ентеросорбції, призначення стабільного йоду. Паралельно за показаннями проводиться активна симптоматична терапія, корекція білкового та водно- електролітного обміну. У ході спостереження уточнюють дози зовнішнього -опромінення, оцінюють ступінь важкості стану, який є основою сортування хворих. Спеціалізоване лікування базується на принципах протиінфекційної та підтримуючої терапії, що передбачає ізоляцію пацієнта, очищення кишечника, призначення системних антибіотиків та замісну трансфузію клітинних компонентів крові. У разі прогнозування незворотної мієлодепресії застосо- вуються цитокіни, фактори росту кісткового мозку, трансплантація алогенно- го кісткового мозку. Схема терапії ГПХ індивідуалізується залежно від клінічної картини, провідного синдрому (або синдромів) у динаміці перебігу хвороби, стану мі- сцевих радіаційних уражень та ускладнень: при зараженні шкірних покривів та обмундирування радіоактив- ними речовинами (надприпустимі рівні) повна санітарна обробка; при внутрішньому зараженні радіонуклідами: деконтамінація та декорпорація ізотопів: промивання шлунка, сорбенти, проносні, застосування очисних клізм; використання комплексонів; форсований діурез; при клінічних проявах первинної променевої реакції: прокінети- ки, кортикостероїди, бензодіазепіни; при нестримній блювоті: парентерально протиблювотні, ізотоні- чний розчин натрію хлориду, реополіглюкін, глюкоза > при променевих ураженнях шкіри: кортикостероїдні, анти- гістамінні, антимікробні препарати, знеболювальні; 38 при лікуванні опікової хвороби: інфузійно колоїдні, кристалоїдні та метаболічні розчини, первинна хірургічна обробка, вентиляційна підтрим- ка, знеболювальні, антибіотики; при гострій серцево-судинній недостатності: симпатоміметики, неглікозидні кардіотоніки; при зневодненні: прості та складні розчини кристалоїдів, колої- дів; при неспокої, фобіях, болях заспокійливі та знеболюючі препа- рати для попередження інфекційних ускладнень: у латентному періоді - антибіотики, сульфаніламіди, створення асептичних умов при розвитку інфекційних ускладнень: антибіотики широкого спектру дії в максимальних терапевтичних дозах при явищах циститу та пієлонефриту: фторхінолонові препарати; при гемопоетичному синдромі: цитокіни та фактори росту, лей- коцитарна маса; при кровоточивості: інгібітори фібринолізу та засоби замісної те- рапії; при вираженій анемії, тромбоцитопенії: переливання еритроцита- рної маси, тромбоконцетрату, свіжозаготовленої крові, застосування еритро- поетину; при токсемії: форсований діурез; екстракорпоральні методи дето- ксикації; при загрозі чи розвитку набряку головного мозку: осмодіуретики, салуретики; при орофарингеальному синдромі: санація ротової порожнини, місцеві та системні^ протизапальні, антибактеріальні, противірусні, проти- грибкові засоби, знеболювальні та антигістамінні препарати, репаранти; при шлунково-кишкових розладах: дієта (у важких випадках - па- рентеральне харчування), гастроцитопротектори, сульфаніламіди, антибіоти- 39 ки, пре- і пробіотики, ферменти, спазмолітики, антидіарейні, салазопрепара- ти, репаранти. При відсутності ефекту консервативного лікування рекомендується тра- нсплантація кісткового мозку. Профілактика гострої променевої хвороби. При профілактиці медичні протирадіаційні засоби призначаються для послаблення вражаючої дії радіації на організм людини і запобігання зни- женню працездатності військовослужбовців при виконанні робіт в ході лікві- дації наслідків аварій в обстановці впливу на людину іонізуючого випромі- нювання. Всі ці засоби поділяються: 1. Засоби профілактики ОЛБ - радіопротектори. 2. Засоби профілактики інкорпорації радіоактивного йоду в щитовидну залозу. 3. Засоби збереження працездатності особового складу, що зазнали раді- аційного впливу (боротьба з первинною реакцією і профілактика психоемо- ційного перенапруги). 4. Засоби надання симптоматичної допомоги. 5. Засоби, що підвищують неспецифічну резистентність організму. Радіопротектори: Цистамін (РС-1) - основний радіопротектор застосовується всередину за 40 - 60 хв. до передбачуваного опромінення, початок дії через 40 - 60 хв., тривалість 4 - 6 годин. Разова доза 1,2 г, повторно можна не раніше ніж через 6 годин. Індралін (Б) - початок дії через 5 - 10 хвилин, тривалість дії 1 година. Разова доза 0,45 г всередину. Можливий повторний прийом через 1 годину, але в добу не більше 3 разів. Нафтизин (С) - початок дії через 5 - 10 хвилин, тривалість 2 години, вво- дять в м в дозі 1,0 - 1,5 мг не більше х разів на добу. Повторне введення не раніше ніж через 6 годин. 40 Біан - церебральний радіопротектор. Попереджає розвиток неврологіч- них і соматовегетативних проявів раннього періоду церебральної форми ГПХ. Застосовують при загрозі високих доз опромінення. Призначають по 0,5 г всередину. Тривалість дії до 24 годин. Профілактика ураження щитовидної залози. KI (йодистий калій) - призначають за добу до контакту з радіоактивним опроміненням в дозі 0,125 г 1 раз надень протягом 10 - 14 днів. Запивати молоком. Засоби, що зберігають працездатність (профілактика і купірування пер- винної реакції). Діметкарб - це рецептура, що включає протиблювотний засіб діметпра- мід (0,04 г) і психостимулятор сіднокарб (0,002 г. Призначають за 30 - 60 хвилин до опромінення пор Початок дії через 20 - 30 хв., Тривалість - 5 - 6 годин. Добова доза не більше 0,252 г. При дозі 4 - 6 Гр попереджає поява первинної реакції у 40 - 50% опромінених, ау решти значно послаблює прояви первинної реакції (при появі симптомів первинної реакції неефективний). Латран - призначають за 20 - 30 хвилин до опромінення в дозі 8 мг все- редину. Тривалість дії 5 - 6 годин. Попереджає блювоту при дозі опромінен- ня до 20 Гр. Диксафен - включає 40 мг діметпрамід, 20 мг кофеїну і 10 мг ефедрину. Призначають 1,0 м в, початок дії через 10 - 15 хвилин, тривалість - 4 - 5 го- дин. Призначають не більше 4 разів на добу для купірування блювоти. При дозі опромінення 4 - 5 Гр ефективний у 100% випадків. При великих дозах опромінення істотно послаблює прояви первинної реакції. Профілактика психоемоційного напруження. Феназепам - 0,5 мг 1 - 2 рази надень. Приймають за 1 - 2 дні до опромі- нення і 4 - 5 днів після початку радіоактивного впливу (тобто на період адап- тації до радіаційну обстановку. Симптоматична терапія. 41 Діметпрамід - протиблювотний засіб. Призначається в дозі 1,0 м в після виведення постраждалих із зони радіоактивного випромінювання, оскільки володіє сильною транквілізуючою і заспокійливою дією. Ефективно при опроміненні в дозі до 20 Гр. Дінетрол - складається з діметпрамід, промедолу і метацина. Признача- ють в дозі 1,0 м в для купірування блювоти і діареї. Ефективний в дозі до 50 Гр. Володіє сильною транквілізуючою і заспокійливою дією. Зофран - призначають в дозі 0,2% 5,0 в в для купірування блювоти. Три- валість дії до 6 годин. Призначають до 2 разів на добу. Не володіє транквілі- зуючою дією. Підвищення неспецифічної резистентності. Ця терапія призначається при пролонгованих, фракційних хронічних опромінюваннях в малих дозах. Використовуються адаптогени, вітаміни, по- передники нуклеїнових кислот, амінокислоти. Адаптогени - женьшень, елеутерокок, золотистий корінь, заманиха, ара- лія маньчжурська, лимонник китайський, пантокрин та ін. Починають прий- ом препарату за 10 днів до потрапляння в радіаційно забруднену зону по 20 - 30 крапель за 30 хв. до їди 3 рази вдень на протязі 20 днів. Рибоксин - призначають по 0,4 г 2 рази надень на протязі всього періоду перебування в радіаційно забрудненій зоні. Амітетравіт - до складу входить тіаміну хлорид - 0,0013, піридоксин - 0,008, аскорбінова кислота - 0,033, рутин - 0,017, D, триптофан - 0,1, гісти- дину гідрохлорид - 0,067. Призначають за 3 - 5 днів до введення на радіоак- тивно забруднену територію по 3 таблетки 2 рази надень на протязі 14 днів. Повторний курс через 3 - 4 тижні. Аммівіт - амінокислотний вітамінний комплекс (мг г вітаміни - тіамін (0,38), рибофлавін (0,01), пантотенова кислота (1,17), нікотинова кислота (0,21), піридоксин (0,06), фолієва кислота (0,16), біотин (0,0007), цианкобаламин (0,55), мезоінозін (45,56), вітамін С (15,0); 42 незамінні амінокислоти - валін (420), ізолейцин (440), лейцин (540), лі- зин (545), метіонін (120), треонін (380), триптофан (100), фенілаланін (300); замінні амінокислоти - аланін (210), аргінін (300), аспарагінова кислота, гістидин (180), гліцин (280), глютамінова кислота (940), пролін (290), серин (350), тирозин (405) , цистин (73); мікроелементи - залізо (1,5), калій (97,5), натрій (6,5), кальцій (9,3). Призначають по 15 мл 2 рази надень після їди, починаючи за 3 - 5 днів до впливу радіоактивного опромінення на протязі 3 тижнів. Полівітаміни - тетрафолевіт і гексавіт. Призначають під час перерви між курсами амітетравіта по 1 таблетці 3 рази надень або за відсутності амі- тетравіта - за 5-7 днів до і навесь період перебування в радіоактивно забруд- неній зоні. Заходи з ліквідації радіоактивних аварій проводяться в 2 етапи: 1. Короткочасна стабілізація обстановки. 2. Довготривале відновлення радіоактивної обстановки. Уперший період радіоактивного забруднення (коли не контролюється доза радіоактивного опромінення) за 30 хвилин до входу в радіоактивну зону приймають РС-1, йодистий калій, діметкарб, феназепам; за 5 - 10 хвилин - препарат Б або "С. При загрозі можливого опромінення у високій дозі за 30 - 40 хвилин до впливу радіації необхідно прийняти біан. При розвилася блювоті м в вводять діксафен або дінетрол або Латран. При нестримної блювоті діксафен може бути застосований в подвійній або потрійній дозі, але не більше 4,0 мл надо- бу. У другому періоді при дозі опромінення до 0,7 Гр за добу до виходу в радіоактивно забруднену зону призначають рибоксин, один з адаптогенів і вітамінно-амінокислотний комплекс. У перші 4 - 5 діб (період адаптації) при- значають феназепам. У перші 3 тижні після викиду радіонукліда, в перебігу 10 - 14 днів (але не більше 21 дня після аварії) необхідно приймати йодистий калій. |