Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів

• Название: Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів
• Дата: 30.03.2023
• Размер: 4.61 Mb.
• Имя файла: Rizhman-Ekonomika-pidruchnik.pdf
• Тип: Навчальний посібник; #1025372
• страница: 21 из 62

4.2.6. Суть НТП та інноваційної діяльності. Загальна характеристика
напрямів НТП
На сучасному етапі всі аспекти економічного зростання і соціальні досягнення людства тісно пов'язані з науково-технічним прогресом (НТП), що
ґрунтується на пізнанні природи і суспільства, застосуванні законів їх розвитку

191 у виробництві. НТП - це складне і багатогранне поняття, зміст якого можна визначити як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих знарядь і предметів праці, технологій виробництва, його організації й управління з метою досягнення більшого економічного і соціального ефекту.
В агропромисловому комплексі НТП здійснюється за такими основними напрямами: технічним, технологічним, агрохімічним, біологічним і організаційно-економічним. Кожний з них охоплює широке коло конкретних проблем, розробка яких відкриває перед підприємствами широкі можливості для подальшого вдосконалення виробництва, збільшення обсягу продажу товарів вищої якості й одержання більших прибутків. Наприклад, технічний
напрям НТП передбачає подальшу розробку теорії машин, автоматів і автоматизованих систем, комп'ютеризацію агропромислового виробництва, створення нових і вдосконалення існуючих систем машин для виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції тощо, а технологічний - розробку ресурсо-, водо- та енергозберігаючих технологій, теорії і методів програмування врожаїв сільськогосподарських культур і продуктивності тварин на основі нових технологічних рішень.
Агрохімічний напрям НТП пов'язаний з розробкою нових безпечніших для людей і навколишнього середовища видів мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин, досконаліших способів їх зберігання і внесення, з обґрунтуванням методів найповнішого використання поживних речовин з мінеральних добрив та ґрунтових запасів і досягнення на цій основі більшого економічного ефекту на кожну грошову одиницю витрат, пов'язаних з хімізацією виробництва. Біологічний напрям НТП ґрунтується на подальшому розвитку традиційної селекції, генної інженерії, розробці нових біотехнологій, пов'язаних з виробництвом незамінних амінокислот, нових штампів грибків, з пошуком нових і ширшим використанням уже відомих ентомофагів і ентомопатогенів, вермикультури, створенням принципово нових біологічних способів діагностики тяжких захворювань тварин тощо.
Особливого значення на сучасному етапі набуває організаційно-
економічний напрям НТП. Центральною ланкою цього напряму за останні роки (1999-2001) стала трансформація форм власності і реструктуризація колективних сільськогосподарських підприємств та створення на їх базі нових форм господарювання на селі, що функціонують на засадах приватної власності. З їх утвердженням постала проблема створення і впровадження в та- ких підприємствах принципово нового внутрішньогосподарського економічного механізму, який заінтересував би найманих працівників в ефективній праці, в досягненні високих результатів господарювання окремими виробничими підрозділами і підприємством у цілому. Розв'язуватися ця проблема повинна разом із подальшим удосконаленням орендних відносин на селі (майнових і земельних), а також із впровадженням адекватних статусу приватних підприємств їх організаційної будови та організаційної структури управління.
Крім розглянутих, важливими складовими ланками організаційно- економічного напряму НТП є вдосконалення форм організації й оплати праці, розробка більш точних методів планування і прогнозування виробництва,

192 обгрунтування об'єктивніших критеріїв оцінки ринкової позиції підприємств, забезпечення маркетингових переваг, удосконалення організації виробничих процесів тощо.
Для того щоб досягти вищої ефективності сільськогосподарського виробництва, забезпечити конкурентоспроможність продукції, аграрні підприємства здійснюють інноваційну діяльність. Досягнення НТП, його результати називають новинами, а впроваджені новини у виробництво -
нововведеннями. Діяльність підприємств щодо запровадження новин у відповідну сферу господарювання називають інноваційною діяльністю. За своїм характером вона є однією з форм інвестиційної діяльності. Зауважимо, що в економічній літературі ще не вироблено єдиних підходів до трактування
інноваційної діяльності; виокремлюється таке поняття, як інноваційний процес, робляться спроби обгрунтувати його відмінність від науково-технічного прогресу.
НТП - це більш широке поняття, ніж інноваційний процес (інколи називають його інноваційним розвитком). Під останнім розуміють сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.
Таке трактування інноваційного процесу, по суті, не відрізняється від поняття
НТП. Обгрунтованіше розглядати інноваційний процес (інноваційний роз- виток) як важливу змістовну складову НТП. Результатом цього процесу є
інновації, втілені в кардинально нові або істотно вдосконалені продукти, технології, соціальні послуги, організаційно-економічні рішення, що призводять до істотних змін у виробничій і/або в соціальній сферах.
Особливістю інноваційного процесу є те, що ця складова НТП на відміну від інших, де не створюються інновації, охоплює фундаментальні і прикладні дослідження, розробку і проектування, а також виробництво (безпосереднє створення) нового продукту, технології тощо. Як бачимо, суть інноваційного процесу зводиться до створення інновацій і доведення їх до стану, придатного для практичного використання.
Отже, інновації - це обов'язково новини, але, як бачимо, не всі новини є
інноваціями. Адже результат НТП - це не лише ті новини, що призводять до значних змін у виробництві та соціальній сфері і якими є інновації, але й ті вдосконалення, що справляють менш істотний вплив на кінцеві результати виробництва і соціальну практику. Такі новини називають локальними.
Скажімо, раціоналізаторські пропозиції є результатом НТП, але їх не можна розглядати як інновації, оскільки вони не в змозі істотно змінити виробничий процес і кардинально вплинути на його результати.
До локальних новин відносять, наприклад, поліпшення окремих техніко- експлуатаційних параметрів техніки, часткові прогресивні зміни в технології виробництва, вдосконалення організації виробництва тощо. Вони зумовлюють еволюційні перетворення в діяльності підприємств.
Для ефективного функціонування економіки потрібно, щоб новини запроваджувалися на макрорівні шляхом прогресивних міжгалузевих структурних зрушень і якісних змін у стані продуктивних сил. На мікрорівні завдяки нововведенням підприємства за необхідності істотно збільшують виробництво продукції, поліпшують її якість, досягають необхідної

193 стабільності в результаті пом'якшення впливу несприятливих природних умов,
істотно підвищують продуктивність праці, забезпечують економію ресурсів і, насамперед, енергоносіїв, а також охороняють довкілля, успішно вирішують соціальні питання, пов'язані з докорінною зміною умов праці, життя і побуту людей на селі.
В умовах ринкової економіки немало підприємств самі продукують нові
ідеї, виступаючи одночасно рушійною силою НТП і суб'єктом доведення цих
ідей до стадії практичного впровадження. Як правило, такі підприємства є власниками «ноу-хау», завдяки чому досягають міцного становища на ринку.
4.2.7. Основні риси НТП в ринковій економіці та важливість переходу
аграрної економіки на інноваційну модель розвитку
У ринковій економіці створюється адекватний її вимогам механізм НТП, основними рисами якого є високий ступінь свободи вибору напряму наукових досліджень і впровадження у виробництво їх досягнень; прийняття на себе науковими установами і підприємствами ризику від можливих негативних економічних результатів у процесі наукових розробок та їх реалізації в прак- тику; конкуренція між розробниками у виборі наукових підходів, шляхів і методів розв'язання народногосподарських
і соціальних проблем; децентралізований характер формування політики здійснення науково- дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), відповідно до якого весь інноваційний цикл відбувається в поєднанні приватно-підприємницької діяльності підприємств у галузі НТП з державною діяльністю. Остання здійснюється шляхом створення і фінансування державних програм науково- технічного прогресу.
У сучасних умовах побудови соціально орієнтованої ринкової економіки механізм НТП повинен стати органічною складовою ланкою ринкового механізму, стимулювати виробників науково-технічної продукції та її споживачів, забезпечувати продукування конкурентоспроможних на світовому ринку результатів НДДКР.
Як переконує досвід розвинутих країн Заходу, всі ланки НТП у ринковій економіці повинні бути орієнтовані на споживання. Саме на споживацькому ринку досягнення науково-технічного прогресу знаходять найповніше втілення, оскільки вони соціально орієнтовані в напрямі забезпечення позитивних змін в
інтенсивності праці, підвищення реальних доходів працівників і дієвості управління виробництвом, створення сприятливіших умов роботи і відпочинку членів трудового колективу, підвищення безпеки праці. Водночас слід пам'ятати, що розвиток НТП не можливий в умовах сильної інфляції й гіперінфляції (приклад - економіка України в 1991-1996 рр.), оскільки за таких обставин стають неприйнятними не лише великі, а й нерідко навіть незначні
інвестиційні проекти. Не можна прискорено розвивати НТП і без інтеграції
України в світові інформаційні потоки. Сучасна інформаційна інфраструктура - одна з найважливіших ланок НТП, без достатнього рівня розвитку якої гальмуватиметься розвиток ринкової економіки, освіти і самої науки, її

194 подальше розширене відтворення. Тому створення в Україні потужної інфор- маційної інфраструктури, що грунтується на широкому використанні сучасної обчислювальної техніки і засобів зв'язку, є одним з найактуальніших завдань, яке вимагає негайного вирішення, оскільки це дасть можливість підприємствам своєчасно, швидко і в доступній формі одержувати інформацію про новітні досягнення в тій галузі народного господарства, яка їх цікавить.
Є всі підстави стверджувати, що високий рівень розвитку американського сільського господарства досягнутий і завдяки повній поінформованості фермерів США про сучасні досягнення науки і техніки в цій галузі. Зокрема, результати наукових досліджень, інша інформація з проблем розвитку сільського господарства зберігаються в національній сільськогосподарській бібліотеці в Белтовіллі, що налічує близько 2 млн одиниць зберігання. В біб- ліотеці широко використовуються найновіші електронні інформаційні системи, які дозволяють одержати будь-яку інформацію з банку даних за допомогою підключеного до телекомунікаційної мережі комп'ютера.
При створенні нормального ринкового середовища виникають природні зв'язки НТП з економікою через систему ринкових саморегуляторів (цін, процентних ставок тощо). У результаті НТП розвивається саме за тими напрямками, в яких заінтересовані споживачі - підприємства, установи, інші юридичні, а також фізичні особи. Тобто ринкова економіка сприйнятлива до науково-технічного прогресу, а тому демонструє високі темпи його розвитку за двома напрямами:
• традиційним, коли задовольняються потреби споживачів у новій техніці, технології, організації виробництва, нових товарах і послугах;
• життєзабезпечуючим, коли наукові розробки та їх втілення спрямовані на збереження екосистеми, ліквідацію і недопущення негативних результатів від антропогенної діяльності, в тому числі й від негативних наслідків самого
НТП.
Для досягнення конкурентоспроможності продукції
АПК на внутрішньому і світовому ринках особливо актуальною стає проблема переведення аграрної економіки на інноваційну модель розвитку, її розв'язання значною мірою забезпечуватиметься створенням спеціальних інноваційних структур, головним завданням яких є сприяння розвитку інновацій, їх розповсюдженню і впровадженню у виробництво. В Україні уже здійснені перші кроки в цьому напрямі. Зокрема, Українська академія аграрних наук
(НААН), концерн «Віадук» - інноваційний провайдер на ринку генетичних ресурсів разом з Технопарком «Інститут монокристалів» з метою реалізації політики активізації інноваційних процесів в АПК для вирішення одного з ключових, наукоємних, комплексних завдань розвитку в Україні системи одержання генетичних ресурсів сільськогосподарських рослин і тварин та їх обігу створили у 2001 р. Агротехнополіс з виробництва і реалізації генетичних ресурсів, зокрема елітної насінницької, племінної та іншої продукції.
Агротехнополіс, за визначенням засновників, - це система відносин у формі об'єднання на підставі договорів про спільну діяльність юридичних та фізичних осіб, головною метою яких є створення умов і механізмів впровадження інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого

195 використання в наукоємних аграрних галузях, формування високоефективних
інтеграційних агроструктур - виробників конкурентоспроможної насінницької, племінної та іншої високоякісної сільськогосподарської продукції. Базовими виконавчими структурами Агротехнополісу є аг-ротехнопарки, які поєднують діяльність інноваційного провайдера (організація, основним завданням якої є просування новітніх технологій та інноваційних продуктів на ринку генетичних ресурсів) та операторів ринку; Агротехноінкубатори - інтегровані виробники елітної продукції, їх оригінатори і репродуктори; Агроінноваційні фонди, які забезпечують акумулювання коштів для фінансування інноваційних проектів по виробництву високо-технологічної сільськогосподарської продукції; спеціалізовані Агроконтрактові доми - дистриб'ютори інноваційного про- вайдера (дочірнє підприємство чи юридична особа), які здійснюють маркетингове дослідження ринку, контрактацію та реалізацію високотехнологічної сільськогосподарської продукції.
Наукове керівництво інноваційними проектами Агротехнопарків здійснює НААН. Вона спрямовує роботу своїх наукових установ та дослідної бази на розробку інновацій у галузі насінництва і племінної справи, а концерн
«Віадук» бере на себе обов'язки інноваційного провайдера проектів, ведення моніторингу інноваційних та інвестиційних проектів в аграрному секторі, роз- робку пропозицій щодо залучення інвестицій у високотехнологічні галузі АПК.
Технопарк «Інститут монокристалів» забезпечує супроводження виконання проектів Агротехнопарків згідно із Законом України «Про спеціальний режим
інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», сприяє виконанню проектів Агротехнополісу. З цією метою він делегує функції забезпечення виконання проектів в умовах спеціального режиму за тематикою агропромислового комплексу концерну «Віадук».
Модель Агротехнополісу передбачає рефінансування одержаних від спеціального режиму пільг у подальший розвиток виробництва насіннєвих та племінних ресурсів. Це дасть змогу інтенсифікувати наукові дослідження, досягти вищих результатів інноваційної діяльності.
4.2.8. Агрохімічний напрям НТП. Ефективність застосування мінеральних
добрив і фактори її підвищення
Агрохімічний напрям НТП особливо швидкого розвитку набув у другій половині XX ст. за такими чотирма напрямами: 1) створення нових і вдосконалення існуючих видів мінеральних добрив та збільшення доз їх внесення під сільськогосподарські культури; 2) виробництво нових поколінь засобів захисту рослин і тварин від хвороб і шкідників (інсектициди і фунгіциди), вдосконалення способів їх внесення; 3) створення нових поколінь засобів захисту рослин від бур'янів (гербіциди); 4) виробництво якісно нових стимуляторів росту і розвитку сільськогосподарських рослин і тварин, збільшення масштабів їх практичного застосування.
У збільшенні виробництва рослинницької продукції особливу роль відіграють мінеральні добрива. їх виробництво в Україні через кризовий стан

196 економіки, розрив міждержавних зв'язків з країнами СНД, насамперед, з
Росією, істотно скоротилося.
Отже, в 2008 р. виробництво мінеральних добрив скоротилося (головним чином через недопоставки з-за кордону сировини) на 54,6 %, або зменшилося в розрахунку на 1 га посівної площі із 156 кг у 2003 р. до 72 кг у 2008 р., тимчасом як за оцінками спеціалістів потрібно вносити їх у межах 180 кг/га.
Ускладнює становище та обставина, що скорочення виробництва відбувається на фоні істотного погіршення співвідношення між азотними, фосфорними і калійними добривами. Якщо структура виробництва NPK у мінеральних добривах 2003 р. становила 1:0,5:0,09 і оцінюється як дуже нераціональна (в наближеному варіанті це співвідношення повинне бути як 1:1,0:0,6), то в 2008 р. вона ще більше погіршилася - 1 : 0,03 : 0,01. Наведена інформація не означає, що саме в такому співвідношенні аграрні підприємства вносили добрива в
ґрунт, оскільки фосфорні й калійні добрива частково імпортувалися державою і частково аграрні підприємства закупали їх за кордоном. Проте це не знімає гостроти питання як з точки зору необхідності збільшення виробництва мінеральних добрив, так і з позиції докорінного поліпшення співвідношення між 1ЧРК.
Нині в Україні фосфорні добрива є найдефіцитнішими, а тому обмежують підвищення врожайності сільськогосподарських культур, оскільки її рівень формується за фактором, що знаходиться у мінімумі. Якщо, наприклад, у ґрунті
є запаси азоту і калію в доступній для рослин формі для формування, скажімо,
60 ц/га озимої пшениці, а фосфору - лише для 40 ц, урожайність за сприятливих умов становитиме максимум 40 ц/га. Як бачимо, при дефіциті фосфору чи будь- якого іншого поживного макроелемента істотно знижується ефективність використання інших видів добрив, і це потрібно враховувати аграрним підприємствам, щоб не допустити даремного витрачання ресурсів.
За оцінками спеціалістів, поліпшення фосфорного балансу може підвищити врожайність зернових на 20-30 % і завдяки цьому на тих же посівних площах збільшити виробництво зерна на 10-12 млн т. Наша держава має реальні можливості істотно поліпшити фосфорний баланс завдяки промисловій розробці виявлених у Донецькій області великих покладів фосфорит-глауконітових пісків з підвищеним вмістом фосфору і калію.
НТП в сфері виробництва мінеральних добрив повинен розвиватися в напрямі поліпшення їх якості, насамперед, істотного підвищення вмісту діючої речовини в туках. Це дозволить зменшити транспортні витрати на перевезення і зберігання добрив, їх внесення і, що дуже важливо, звести до мінімуму забруднення землі наповнювачами туків, що, як правило, мають кислу реакцію
і тим підвищують рН ґрунту. Важливо також повністю перейти на випуск гранульованих або великокристалічних добрив і розширити виробництво рідких. Це зменшить втрати туків при транспортуванні, підвищить їх екологічність, дасть змогу раціоналізувати процес підготовки і внесення добрив у ґрунт.
Сільськогосподарське виробництво чекає на створення принципово нових типів мінеральних добрив, які справляли б комбінований вплив на рослини, мали більш тривалий період післядії, не вимивалися з ґрунту, були

197 максимально екологічно безпечними. Водночас науково-технічні розробки повинні здійснюватися і в напрямі вдосконалення матеріально-технічної бази, що обслуговує технологічний цикл використання мінеральних добрив і пестицидів. Насамперед, є нагальна необхідність у забезпеченні аграрних підприємств сучасними механізованими складами для зберігання і приготування добрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин, новими, більш досконалими машинами для їх внесення, в збільшенні виробництва і вдосконаленні спецтранспорту для перевезення рідкого аміаку тощо.
При застосуванні мінеральних добрив рельєфно проявляється дія закону спадаючої доходності. Відповідно до його вимог підприємствам економічно вигідно вносити мінеральні добрива до такого обсягу, за якого вартість додатково одержаної продукції дорівнюватиме додатковим витратам, пов'язаним з придбанням і внесенням цього ресурсу в ґрунт. На практиці аграрні підприємства користуються нині рекомендаціями наукових установ про раціональні дози внесення добрив під окремі культури. Проте для досягнення більшої віддачі добрив рекомендовані дози їх внесення потрібно коригувати згідно з даними про фактичний вміст NPK в ґрунті в доступній для рослин формі. Такі дані деякі підприємства вже мають, що дозволяє їм найраціональніше використовувати добрива, досягати більшої віддачі від їх внесення. Водночас для досягнення максимального прибутку від даного ресурсу підприємствам потрібна додаткова науково-дослідна інформація про віддачу мінеральних добрив залежно від комбінації їх внесення під відповідну культуру в даних грунтово-кліматичних умовах.
Методика визначення найбільш прибуткової комбінації добрив уже розроблена економістами-аграрниками, тому головне нині - нагромадити необ- хідну інформацію про чутливість (віддачу) окремих культур до застосування різних доз добрив, узятих у різних комбінаціях. Через відсутність таких даних, а також з метою більш доступного викладу матеріалу наведемо гіпотетичний приклад пошуку найбільш прибуткової комбінації внесення азотних і фосфорних добрив під озиму пшеницю за умови, що в ґрунті є природний запас калію, достатній для забезпечення в ньому потреб цієї культури.
4.2.9. Ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин
Відомо, що посівам сільськогосподарських культур і багаторічним культурним насадженням, тваринам завдають шкоди близько 8000 різних комах, кліщів, гризунів, грибкових, вірусних, бактеріальних і нематодних захворювань. Вони істотно знижують урожайність культур і продуктивність тварин, погіршують якість продукції, а нерідко без необхідних заходів призводять до її повної втрати. Це дає підстави для висновку, що сільськогос- подарські шкідники і хвороби потрібно розглядати як один з найнегативніших факторів, який впливає на фінансовий стан аграрних підприємств і характер рішень, що ними приймаються.
Наука і сільськогосподарська практика виробили кілька напрямів боротьби із сільськогосподарськими шкідниками і хворобами, серед яких в

198 останні десятиріччя провідне місце почали займати хімічні засоби захисту рослин і тварин. Перш ніж прийняти рішення про вибір певного напряму, аграрні підприємства повинні мати повну інформацію про ефективність засобів
і способів боротьби з шкідниками і хворобами, а також знати, які з них є найбільш економічно вигідними в конкретних умовах господарювання (вид шкідників, хвороб, характер і масштаби ураження: епідеміологічні чи неепідеміологічні, можливі втрати від такого ураження тощо).
З економічної точки зору, проведення боротьби з шкідниками і хворобами є доцільним за умови, по-перше, коли заміна виробництва продукції, яка уражується шкідниками і хворобами, іншою галуззю принесе підприємству меншу економічну вигоду, ніж збереження існуючого виробництва; по-друге, коли витрати на боротьбу з шкідниками і хворобами з надлишком покриваються вартістю збереженого врожаю; по-третє, коли невжиття превентивних і прямих методів боротьби призведе до істотних втрат грошових надходжень, визначених з урахуванням зниження врожайності
(продуктивності) і падіння ціни на продукцію через погіршення її якості в поточному виробничому циклі або в майбутній період.
За роки кризи аграрні підприємства різко скоротили масштаби застосування хімічних засобів боротьби із сільськогосподарськими шкідниками
і хворобами через істотне зменшення поставок пестицидів за імпортом і скорочення обсягу власного виробництва. В 2000 р. виробництво хімічних засобів захисту рослин у 100 %-ому обчисленні за діючою речовиною становило лише 1,1 тис. т, або 26,8 % до 1995 р.
У 2000 р. в структурі споживання отрутохімікатів частка національного виробництва знизилася далеко за критичну межу і становила лише 2 %. Постала нагальна потреба в організації власного виробництва отрутохімікатів сучасних поколінь. Перші досить вагомі кроки в цьому напрямі уже зроблені в 2001 р.
Зокрема, на Черкаському заводі хімреактивів стали виробляти інсектициди
«Циклон» і «Дітокс». До кінця 2002 р. виробництво власних отрутохімікатів планується збільшити у 2-2,5 раза і довести частку вітчизняного виробництва до 40-42 %.
При застосуванні хімічних засобів боротьби потрібно враховувати
економічний поріг шкідливості. Під ним розуміють таку мінімальну щільність популяції шкідника, за якої витрати на боротьбу з ним скуповуються ціною збереженого врожаю. Науковими установами розроблені економічні пороги шкідливості для різних хвороб і шкідників за їх критичною кількістю на полях. Дотримання підприємствами цих рекомендацій дасть змогу, з одного боку, уникнути невиправданих витрат на застосування пестицидів, коли поширення шкідників і хвороб не перевищило визначеного порогу, а з іншого, - своєчасно використати запобіжні й прямі методи боротьби з ними і цим зберегти врожай та якість продукції. Але щоб досягти цього, необхідно своєчасно і якісно здійснювати фітосанітарну оцінку посівів, за результатами якої приймається одне з наведених альтернативних рішень.
Економічна ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин визначається за такою самою методикою, що й мінеральних добрив. Як переконують дослідні дані й практика, окупність витрат на застосування

199 пестицидів досить висока і досягає за відповідними культурами 200-600 %, а в окремих випадках - і більше.
Проте на практиці така економічна ефективність досягається не завжди.
Однією із найбільш поширених причин цього є низька культура застосування, зберігання і транспортування пестицидів. Зокрема, нерідко не витримуються строки і норми їх внесення, порушується кратність обробки посівів, допускається застосування отрутохімікатів при денній підвищеній температурі повітря, що збільшує небезпеку отруєння бджіл, нерідко своєчасно не попереджається населення. В багатьох господарствах відсутні спеціальні сховища і необхідні засоби для приготування пестицидів. У цілому в країні ще не налагоджена система їх транспортування. Часто хімічні препарати доставляються в великих місткостях, що надто ускладнює процес їх забору і перевезення в господарство і водночас створюються екстремальні умови для обслуговуючого персоналу. Тому важливо здійснювати малотарну розфасовку пестицидів, як це робиться в розвинених країнах, коли їх випускають у літрових або в дволітрових ємкостях.
Важливим напрямком розвитку НТП у галузі застосування пестицидів є підвищення якості препаратів. Нині в світі інтенсивно розробляються і в багатьох країнах на практиці використовуються пестициди п'ятого покоління, норми внесення яких становлять лише 15-20 г/га. Це дуже концентровані й високоактивні препарати, з якими слід кваліфіковано працювати. Потрібно перейти на випуск гранульованих, мікрокапсульованих, з направленим елек- трозарядом пестицидів, які помітно знижують забруднення навколишнього середовища і є значно безпечнішими для людей.
Існує необхідність в інтенсивному розвитку науково-технічно* го прогресу в напрямі розробки і застосування нової технології обробки посівів пестицидами завдяки використанню машин-обприскувачів нового покоління, що формують краплі в межах 80-300 мікрон. У світовій практиці такі машини вже є - це мало- й ультрамалооб'ємні обприскувачі, що дають змогу знизити дози внесення пестицидів на 25-50 %. Нині через недосконалість техніки отрутохімікати нерідко вносять нерівномірно, що значно знижує ефективність
їх дії, підвищує вміст цих речовин у продукції. У розвинутих країнах, незважаючи на великі масштаби застосування пестицидів, їх вміст у харчових продуктах щорічно зменшується, насамперед завдяки використанню нової техніки і технології внесення.
В Україні досить гостро стоїть проблема кадрів, які були б здатні грамотно, з дотриманням усіх вимог застосовувати сучасні хімічні препарати. В багатьох розвинених країнах прийняті національні програми застосування пестицидів, в яких особлива увага приділяється підготовці кадрів. Наприклад, датський фермер повинен пройти відповідний курс підготовки протягом 200 год., скласти іспит і одержати диплом, без якого жоден банк не дасть цьому фермеру кредит. Якщо в Україні в період функціонування лише двох типів підприємств - колгоспів і радгоспів - проблема спеціалістів, що мали певну підготовку в галузі застосування пестицидів, вирішувалася більш-менш задовільно, нині, у зв'язку зі створенням селянських (фермерських) господарств, інших приватних підприємств виникає нагальна потреба в

200 підготовці засновників або членів цих підприємств для роботи з даними от- рутохімікатами. Адже згадані підприємства нерідко безпосередньо виходять на виробників пестицидів, придбають їх і, не маючи необхідної професійної підготовки, можуть серйозно порушити правила внесення. Які негативні наслідки можуть бути, не важко передбачити. Тому необхідно організувати постійно діючі курси з підготовки фермерів, уповноважених осіб інших приватних підприємств з обов'язковою вимогою проходження цих курсів кожним, хто хоче самостійно господарювати на землі.
Слід зазначити, що застосування пестицидів повинне бути вкрай обережним. їх використання виправдане лише тоді, коли інші методи боротьби з шкідниками і хворобами не дають необхідного ефекту. Такий підхід до побудови системи захисту рослин і тварин є життєво необхідним, оскільки хімічні препарати сильно забруднюють навколишнє середовище, серйозно шкодять здоров'ю людей. Відомо, що при недосконалій техніці, яка нерідко використовується нині в господарствах, близько 97 % інсектицидів і фунгіцидів та 60-90 % гербіцидів не досягають об'єктів пригнічення, а потрапляють у
ґрунт, повітря, воду й уражають корисну флору, пригнічують біологічну активність ґрунту, гальмують природне відновлення його родючості. Особливо загрозливим є той факт, що в багатьох видах комах виникає стійкість до отрутохімікатів, а це вимагає все більших доз їх внесення, що призводить до збільшення витрат та інтенсивнішого забруднення довкілля. За повідомленням учених, уже 500 видів комах стали стійкими до отрутохімікатів і що пристосовуваність до пестицидів виникає за 10-30 поколінь. Зрозуміло, чим коротший цикл зміни поколінь, тим швидше шкідники стають стійкими до пев- ного отрутохімікату, з усіма випливаючими звідси негативними наслідками.
Дослідженнями зарубіжних і вітчизняних учених доведено, що пестицидам притаманна мутагенна активність, тобто здатність змінювати в неконтрольованому напрямі спадковість. Тому вони можуть спричинювати масову появу мутацій, що порушують генетичну чистоту сортів. Нерідко пестициди змінюють вміст у рослинах макро- і мікроелементів і цим погіршують якість продукції.
Тому в кожному аграрному підприємстві повинна запроваджуватися
інтегрована система захисту рослин, за якої перевага надається агротехнічним
і біологічним методам боротьби із сільськогосподарськими шкідниками та хворобами і лише за неможливості досягти необхідного результату використовуються хімічні методи захисту.
4.2.10. Біологічний напрям науково-технічного прогресу
Біологічний напрям НТП ґрунтується на новітніх досягненнях сучасної біології. Основні складові біологічного напряму НТП показані нарис. 4.5.

201
Рис. 4.5. Основні складові біологічного напряму НТП
Альтернативним хімічному способу захисту рослин від шкідників і хвороб є їх біологічний захист за допомогою ентомофагів та ентомопатогенів.
Нині найбільшого використання набув такий ентомофаг, як трихограма. її застосування на озимій пшениці проти совки забезпечує (за даними науково- дослідних закладів) прибавку врожаю на 1,6-2 ц/га, на кукурудзі проти стеблевого метелика - на 1,8-2,3, на капусті проти совки і білянки - на 20-30, на горосі проти совки і плодожерки - на 1,3-1,8, на цукрових буряках проти совки і лугового метелика - на 15-20 ц/га.
Особливо висока економічна ефективність досягається при застосуванні біологічного методу захисту рослин у закритому грунті, що являє собою унікальне екологічне середовище, в якому за допомогою цього методу можна повністю відмовитися від застосування отрутохімікатів. А це надто важливо, оскільки овочі з теплиць споживаються людьми в свіжому вигляді без термообробки. Найпоширенішими шкідниками в теплицях є білокрилка і паву- тинний кліщ, а їх природними ентомофагами - відповідно енкарзія і кліщ фітосейулюс. Личинки енкарзії живляться тільки яйцями, відкладеними білокрилкою, а кліщ фітосейулюс поїдає виключно павутинний кліщ. Там, де ці ентомофаги присутні в достатній популяції, білокрилки і павутинного кліща практично немає.
Кожне тепличне господарство для розведення енкарзії і фіто-сейулюса повинне мати спеціальні біолабораторії, витрати на утримання яких відносять до змінних витрат. Ефективність цього біометоду проявляється за двома напрямками:
• зменшуються витрати на боротьбу з цими шкідниками у 8- 10 разів порівняно з витратами на придбання отрутохімікатів і їх внесення (за один оборот овочі обробляються пестицидами 15- 20 разів за умови відсутності їх біологічного захисту);
• зростає урожайність овочів закритого грунту на 20-50 %.
У картоплярстві найбільш болючою проблемою є боротьба з таким грізним шкідником, як колорадський жук. Боротьба з ним вимагає великих витрат отрутохімікатів, коштів на їх придбання і внесення. Але вже тепер ці витрати можна скоротити на 60- 70 % завдяки застосуванню бактеріального препарату бітокси-бациліну. Важливо також, що в Україні інтродуковані
(завезені з інших країн і адаптовані) ентомофаги колорадського жука подізус і

202 періллюс.
Важливою ланкою біологічного напряму НТП є створення принципово нових сортів і гібридів рослин і тварин, що мають високий потенціал урожайності й продуктивності, підвищену стійкість до стресових явищ навколишнього середовища - посух, хвороб, шкідників, надмірного зволоження тощо. Такий потенціал урожайності і підвищена стійкість досягаються завдяки вдосконаленню традиційних методів селекції, а також шляхом застосування сучасних методів біотехнології- генної і клітинної інженерії в поєднанні з традиційними методами селекції. За останні роки в нашій державі створено нове покоління високопродуктивних і адаптованих до природно-кліматичних умов регіонів сортів багатьох культур. Серед них - сорт озимої пшениці
«Харус», що є стійким до несприятливих факторів і спроможний формувати урожай 100 ц/га і більше; сорти гороху Харківський янтарний та Харківський
302, які є стійкими до вилягання і можуть безпосередньо збиратися комбайном без скошування в валки; високоврожайні сорти ячменю «Фенікс» і «Джерело», гібриди содяшнику «Хортиця», «Адамс»», «Тиса».
Суть генної й клітинної інженерії полягає в цілеспрямованому перенесенні чужорідного генетичного матеріалу в клітини рослин і тварин, а також штучно спрямованих мутацій. Виведені трансгенні сорти мають низку цінних ознак: стійкість до шкідників, хвороб, вірусів і бактерій; стійкість до посух і підвищеної засоленості грунту; можливість продукування чоловічостерильних форм рослин; більш збалансований склад амінокислот; вміст крохмалю із заданими фізико-хімічними властивостями; варіабельність складу жирних кислот, завдяки чому стає економічно вигідним використовувати олійні культури для виробництва дизельного палива.
Наприклад, урожайність трансгенного стійкого до вірусу тютюну вища на 5-7
% і, крім того, його вирощування дало змогу відмовитися від 2-3 разового обприскування пестицидами. При вирощуванні стійких до багатьох шкідників трансгенних сортів бавовнику типу Болгард (міцна коробочка) 60 % фермерів
США відмовилися від використання інсектицидів, решта застосовувала їх лише раз, тоді як при вирощуванні традиційних сортів бавовнику їх потрібно обприскувати інсектицидами 4-6 разів. Уже отримані сорти бавовнику із забарвленим волокном будь-якого кольору. Методом генної інженерії в США створено і передано у виробництво гібриди кукурудзи, стійкі до пошкоджень
європейським стеблевим метеликом, та сорти картоплі групи «Новий лист», які не ушкоджуються колорадським жуком. Нині ведеться робота по створенню трансгенних рослин, які продукували б у процесі фотосинтезу органічні речовини, придатні для виробництва пластмас, що можуть розкладатися мікроорганізмами.
Уже одержані трансгенні (тобто несучі чужорідний ген) сіль- ськогосподарські тварини - свині, вівці, кролі. Проблема створення таких тварин складна і до кінця не вирішена, але водночас є досить перспективною, оскільки дає змогу створити тварини з високою енергією росту, підвищеною плодовитістю, здатністю ефективніше засвоювати корм і давати більше продукції.
Видатним досягненням генної інженерії є створення тварин методом

203 клонування. Це досягнення відкриває перед людством колосальні можливості, але водночас воно, як і досягнення генної інженерії в рослинництві, сприймається людством неоднозначно, оскільки не до кінця вивчені віддалені наслідки від практичного застосування результатів цих досягнень. Саме на цей аспект проблеми мають бути сконцентровані зусилля вчених-генетиків.
Практичного застосування набув такий метод біотехнології, як пересадка ембріонів і зігот для прискореного одержання високопродуктивних тварин.
Істотні досягнення біотехнології є у ветеринарії. За допомогою методів клітинної й генної інженерії створені імуноферментні діагностикуми для виявлення, лікування та профілактики таких грізних хвороб тварин, як ящур, ринотрахеїт, лейкози. Саме у ветеринарії досягнення в біотехнології є одними з найбільш значних.
За допомогою генної інженерії виведені штамми мікроорганізмів, що продукують деякі незамінні амінокислоти. Ведуться роботи з виведення штаммів, що інтенсифікують процес травлення кормів організмом тварин, а також штаммів, що продукують гормон їх росту. Застосування останнього підвищує приріст живої маси великої рогатої худоби на дорощуванні й відгодівлі на 10-15 %.
Прискореного розвитку набула така ланка біологічного напряму НТП, як створення біостимуляторів росту і розвитку рослин і тварин. Видатні досягнення тут здобуті українськими вченими Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, яким вдалося створити екологічно безпечні біостимуля-тори росту рослин нового покоління. Вони вищі за класом від усіх досі існуючих, оскільки діють на клітинному рівні. Застосування цих біостимуляторів дає змогу підвищувати врожай на 10-25 %, скоротити термін дозрівання, зменшити в рослинах вміст нітратів і важких металів, збільшити харчову цінність продукції, зменшити вихід некондиції, підвищити захисні властивості рослин, їх стійкість до захворювань, стресів, спричинених не- сприятливими погодними умовами. Це дозволяє знизити на 20- 30 % обсяг використання пестицидів.
В останні роки найбільшого поширення набув біостимулятор росту природного походження Емістим С. Його одержують шляхом штучного культивування мікроскопічних грибів із коріння женьшеню та обліпихи, під час якого утворюється унікальний комплекс ростових речовин. Цей біостимулятор ефективно стимулює ріст і розвиток практично всіх сільськогосподарських культур. Наприклад, застосування Емістиму С на значних площах озимої пшениці у виробничих умовах забезпечує приріст урожаю від 3,9 до 5,1 ц/га на фоні досить високої загальної врожайності 42-51 ц/га.
Застосування біостимулятора Потейтіну в Житомирській області забезпечило додаткове одержання бульб по 50 ц/га, причому в бульбах було на
30 % менше нітратів і на 30 % менше радіонуклідів. Водночас вміст крохмалю в них зріс.
Розглянуті біостимулятори, а також такі біостимулятори, як агростимулін, бетастимулін, зеастимулін, івін є не лише екологічно безпечними, а й низьковитратними - потрібно лише 10-15 мл препарату для обробки 1 т насіння або 5-10 мл для обприскування 1 га посівів.

204
Біостимулятори - це один з кардинальних шляхів збільшення виробництва. За своїм впливом гектарна доза регуляторів прирівнюється до дії мінеральних добрив на рівні 25 кг КРК діючої речовини. За даними дослідного господарства
«Тучинське» Рівненської державної сільськогосподарської дослідної станції, 1 грн витрат на біостимулятори росту рослин повертається додатковою продукцією вартістю 18-20 грн.
За останні роки в Україні набуває поширення такий вид біотехнології, як
вермикультура - промислове виробництво гумусних добрив, що грунтується на використанні дощових черв'яків червоної популяції, виведених у Каліфорнії
(СПІА) і придатних до промислового розведення. Дощові черв'яки мають лише
їм притаманну властивість - утворювати, меліорувати і структурувати грунт.
Саме вони створили чорноземи, і за переконанням учених, їх наявність повинна розглядатися як тест «здоров'я» грунту. Проте слід пам'ятати, що дощові черв'яки дуже чутливі до антропогенної діяльності людей - ущільнення грунту під дією важкої техніки, внесення пестицидів і добрив, особливо аміачної селітри і сульфату амонію. Саме через це в багатьох земельних ділянках дощові черв'яки повністю або майже зникли, ґрунт став «мертвим» через істотне ослаблення зоофауни, яка стає неспроможною переробити органічну речовину на гумус. За таких обставин на цих землях внесення гною залишається малоефективним. Тому стає очевидною важливість і необхідність біовиробництва гумусу за допомогою дощових черв'яків, поставленого на промислову основу.
Унікальним є те, що черв'яки здатні перетравлювати органічну масу, а це надто важливо для утилізації гноєвих стоків великих тваринницьких комплексів, у тому числі свинарських. Вони також перетравлюють солому, листя, тирсу, комунальні відходи очисних споруд міст, відходи м'ясокомбінатів тощо. За даними дослідників, переробивши 1 т органічної речовини, каліфорнійські черв'яки створюють 600 кг гумусу і, розмножуючись, дають 100 кг біомаси, яка є висококалорійним білковим кормом для тварин. Одержаний біогумус в 15-20 разів ефективніший за будь-яке органічне добриво, оскільки здатний відновляти «мертвий» ґрунт, має всі необхідні для рослини поживні речовини в збалансованій формі, а також високу вологовмісткість - здатний утримувати до 70 % води. Важливо й те, що поживні речовини біогумусу повільно розчиняються, а тому не вимиваються з фунту.
Технологія виробництва біогумусу не складна. Можуть викорис- товуватися закриті приміщення, просто неба в гноєвих буртах тощо.
Економічна ефективність такого виробництва дуже висока. Здійснювати омоложення ґрунту біогумусом раз у чотири роки - гарантія одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур.
Існують й інші складові біологічного напряму НТП, наприклад, створення безвідходної технології в промисловому птахівництві.

205
4.3. Розширене відтворення і нагромадження в аграрних
підприємствах
4.3.1. Суть і особливості розширеного відтворення
Виробництво матеріальних благ (засобів виробництва і предметів споживання) є необхідною умовою існування і розвитку людського суспільства.
Цей процес відбувається безперервно і повинен періодично проходити одні й ті самі стадії виробництва, розподілу, обміну і споживання. Суспільство не може перестати споживати, так само воно не може перестати виробляти. Тому будь- який суспільний процес виробництва, який розглядається в постійному зв'язку і в безперервному відновленні, є водночас процесом відтворення.
Отже, відтворення в сільському господарстві - це постійне повторення
і безперервне відновлення процесу сільськогосподарського виробництва.
Відтворення буває розширене, просте і звужене. Розширене відтворення у
сільському господарстві - це систематичне збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, що дає змогу не тільки забезпечити досягнутий рівень розвитку суспільства, а й виробляти додаткові засоби виробництва і предмети споживання. Воно може відбуватися у двох формах -
екстенсивній та інтенсивній. За першої розширення масштабів виробництва здійснюється за рахунок залучення додаткових ресурсів (збільшення посівних площ, поголів'я худоби та ін.), а виробництво ведеться при незмінному технічному рівні. Інтенсивне відтворення передбачає збільшення виробництва сільськогосподарської продукції на основі зростання вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, впровадження досягнень науково- технічного прогресу.
Просте відтворення означає повторення процесу виробництва в тому самому обсязі. У сільськогосподарських підприємствах воно характерне для розвитку додаткових галузей.
Звужене відтворення характеризується зменшенням виробництва окремих видів продукції чи розвитку окремих галузей. Зменшення, навіть повна ліквідація виробництва деяких видів продукції в окремих підприємствах можуть зумовити зміни в спеціалізації. Метою розширеного відтворення в народному господарстві є забезпечення сталого зростання і вдосконалення структури суспільного виробництва, швидкий розвиток галузей, які визначають науково-технічний прогрес, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції промислових товарів народного споживання, розширення сфери об- слуговування населення. Створення сприятливих умов для розвитку цього процесу прискорює темпи розширеного відтворення в агропромисловому комплексі на основі розвитку продуктивних сил і вдосконалення виробничих відносин.
Розширене відтворення в сільському господарстві здійснюється на основі дії об'єктивних економічних законів і є складовою частиною розширеного відтворення в усьому народному господарстві України, проте має свої особливості, які зумовлені специфікою сільськогосподарського виробництва.

206 1. Головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля, яка просторово обмежена і штучно не відтворюється. Тому обов'язковою умовою розширеного відтворення в сільськогосподарському виробництві є раціональне використання землі і проведення заходів з підвищення її родючості.
2. У сільському господарстві економічний процес відтворення тісно переплітається з природними (біологічними) процесами відтворення організмів рослин і тварин. Процес відтворення в сільському господарстві відбувається за схемою: земля-рослина (тварина) - техніка - людина. В умовах науково- технічного прогресу раціональне використання і дбайливе ставлення до при- родних ресурсів є складовою частиною діяльності сільськогосподарських підприємств і одним з найважливіших факторів їх економічного розвитку.
3. У сільському господарстві період виробництва продукції і робочий період не збігаються, тому на процес розширеного відтворення значний вплив має сезонність виробництва, особливо в галузях рослинництва. Це вимагає значної концентрації матеріальних і трудових ресурсів у певні періоди, розвитку підсобних галузей організації агропромислової інтеграції, зокрема, з переробки сільськогосподарської продукції. Поглиблення спеціалізації і раціональне співвідношення рослинницьких і тваринницьких галузей сприяють вирівнюванню сезонності сільськогосподарського виробництва.
4. Особливістю процесу відтворення в сільському господарстві є те, що значна частина засобів виробництва відтворюється в самій галузі у натуральній формі. Частина сільськогосподарської продукції не набуває тут товарної форми, залишається в галузі і вступає в новий цикл уже у вигляді засобів виробництва.
Це насіння, корми, молодняк худоби, птиці, органічні добрива та інша про- дукція. З розвитком науково-технічного прогресу частка цих засобів виробництва зменшується, проте їх економічне значення і вплив на ефективність сільськогосподарського виробництва зростають. Тому подальший розвиток сільського господарства пов'язаний з формуванням засобів виробництва на основі розширеного відтворення виробничих засобів у натуральній формі.
5. Розширене відтворення в сільському господарстві відбувається за абсолютного зменшення зайнятих трудових ресурсів. Весь обсяг приросту валової продукції забезпечується підвищенням продуктивності праці. Розши- рене відтворення в умовах підвищення рівня фондо- і енергоозброєності працівників вимагає постійного збільшення чисельності кваліфікованих кадрів, особливо механізаторських, зміцнення принципу матеріальної заінтересованості в підвищенні продуктивності праці.
6. Важливою соціально-економічною особливістю відтворення в сільському господарстві є наявність різних форм власності, що вносить певні відмінності в організацію розподілу валового продукту і відшкодування спожитих засобів виробництва.
Підприємствам з різноманітними формами власності потрібно створити рівні економічні умови, необхідні для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і піднесення ефективності господарювання.
Особливості відтворення у сільському господарстві приводять до того, що дія економічного закону розширеного відтворення набуває своєрідного

207 характеру, а процес відтворення має свою специфіку. Розширене відтворення у сільському господарстві - багатогранний процес. Як складова частина відтворення в народному господарстві воно включає відтворення сукупного суспільного продукту, засобів виробництва, трудових ресурсів і виробничих відносин.
Процес відтворення у сільському господарстві відбувається на основі діалектичної єдності в розвитку продуктивних сил, що передбачає вдосконалення засобів виробництва і підвищення кваліфікації робочої сили та виробничих відносин. На сучасному етапі в подальшому розвитку АПК і вирішенні продовольчої проблеми центральне місце займає перебудова виробничих відносин на селі, яка повертає селянинові становище господаря на землі, заінтересованого у збільшенні виробництва продукції та підвищенні її якості.
4.3.2. Показники розширеного відтворення
Розширене відтворення в сільському господарстві передбачає постійне відновлення, вдосконалення і нагромадження факторів виробництва для підтримки його безперервності і розвитку. Воно включає такі взаємопов'язані процеси: систематичне зростання валової і чистої продукції сільського господарства; безперервне відновлення і розширення виробничих фондів; відтворення робочої сили, підвищення матеріального і культурного рівня життя працівників сільського господарства; відтворення і розвиток виробничих відносин, які є рушійною силою всього процесу відтворення в агропромисловому комплексі.
Розширене відтворення у сільському господарстві вимірюється економічними показниками, які поділяються на натуральні і вартісні, факторні та результативні. Динаміку розширеного відтворення елементів виробничого процесу (земельних і виробничих факторів, робочої сили) відображають
факторні показники, а результативні - наслідки виробництва, зокрема, збільшення валової і чистої продукції сільського господарства.
Для характеристики розширеного відтворення насамперед використовують показники, які відображають збільшення виробництва валового продукту сільського господарства. В галузях рослинництва і тваринництва масштаби розширеного відтворення характеризуються підвищенням урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці, а також зростанням обсягів виробництва окремих видів продукції в натуральному виразі: зерно, цукрові буряки, молоко, м'ясо тощо.
До вартісних показників належать збільшення вартості валової і товарної продукції сільського господарства, зростання валового, чистого доходу і прибутку сільськогосподарських підприємств. Результативні показники роз- ширеного відтворення можуть виражатися, зокрема, з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.
Показники розширеного відтворення виробничих фондів сільського
господарства - це зростання суми основних виробничих фондів

208 сільськогосподарського призначення та запасів, а також підвищення фондозабезпеченості підприємств і фондоозброєності праці аграрних працівників.
Розширене відтворення в сільському господарстві характеризують також
натуральні показники - підвищення рівня енергоозброєності праці і енергозабезпеченості господарств, розширення площ меліорованих земель, посівів сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень, зростання кількості органічних і мінеральних добрив, які вносять на 1 ґа ріллі, збільшення поголів'я худоби і птиці та зміцнення кормової бази тваринництва.
Розширене
відтворення
трудових
ресурсів
характеризується збільшенням чисельності кваліфікованих працівників, механізаторів і спеціалістів сільськогосподарського виробництва, а також витрат на підготовку кадрів та підвищення їх кваліфікації. При цьому важливими показниками процесу відтворення трудових ресурсів є збільшення оплати праці і суспільних фондів споживання як основи підвищення матеріального і культурного рівня життя аграрних працівників.
На основі збільшення виробництва валового продукту сільського господарства, розширеного відтворення виробничих фондів і трудових ресурсів відтворюються виробничі відносини. Розвиток і вдосконалення виробничих відносин на селі відбувається в умовах реалізації сучасної аграрної політики, а також під впливом соціально-економічних змін у народному господарстві.
Суб'єктами ринку продовольства є всі категорії сільськогосподарських підприємств і господарств, підприємства харчосмакової галузі, заготівельні організації, комерційні структури, оптова і роздрібна торгівля, аграрні біржі тощо. Ефективність їх функціонування визначається системою факторів.
Що стосується факторів ефективності виробництва, то це система умов
(чинників), кожен з яких так чи інакше впливає на результативність господарювання. В узагальнюючому плані вони являють собою комплекс природно-кліматичних, організаційно-економічних, науково-технічних, соціальних й політичних умов функціонування продуктивних сил і виробничих відносин. Взаємодіючи в сукупності, вони зумовлюють рівень ефективності виробництва в цілому по народному господарству, в галузевих продуктових підкомплексах, окремих господарюючих структурах і галузях виробництва.

209