Тексти лекцій. Навчальнометодичний посібник для студентів вищих навчальних закладів Луганськ дз лну імені Тараса Шевченка
 Скачать 2.15 Mb.
|
|
Диспрактичний варіант Диспрактичний варіант спостерігається у 17,7% дітей з астенічною формою, він характеризується вираженими порушеннями тонкої моторики. Нижче наводиться історія хвороби. Регіна, 8,5 років, учениця першого класу Мати здорова. Батько — хронічний алкоголік, скандаліст, лякав дівчинку; коли їй було 3,5 року, пішов з сім'ї. Дівчинка від першої вагітності, що протікала з важкою нефропатією. Ходить з 1 року 2 місяців, говорить — з 1 року 6 місяців, фрази — після двох років. Відставала в розвитку. У ранньому віці була неспокійною, рухливою. У 6-7 місяців чотири рази важко хворіла на пневмонію. Пізніше перенесла вітряну віспу, свинку, коклюш. Виховувалася в дитячому садку. Насилу піддавалася дисципліні, мало грала з дітьми, була дуже невмілою, надмірно рухливою, настирною й упертою. Не могла тривало займатися однією справою. До школи не опанувала ні читання, ні рахунок, не навчилася користуватися олівцем. З 7,5 років — в масовій школі. Програму не засвоює. Не може зосередитися на роботі. Через 2-3 хв. виснажується, перестає виконувати завдання, розмальовує зошит, ламає ручки, встає, ходить по класу і т. ін. Пам'ять слабка, не зуміла вивчити жодного вірша. Не відповідає на питання, що вимагають шкільних знань та елементарних суджень. Вивчила декілька букв, але не зливає їх в склади. Не може скласти слово навіть з відомих їй букв. Рахункові операції робить тільки в межах першого десятка на конкретному матеріалі. Не змогла запам'ятати усі цифри, плутала знаки арифметичних дій. Не освоїла рішення навіть найпростіших завдань, не може їх записати. Особливо великі труднощі для дівчинки представляє процес навчання письму. Хвору почали учити писати з 5,5 років, проте і до 8 років вона не опанувала цю навичку. Її письмова продукція — це окремі, не пов'язані між собою друкарські букви, якими замінює при диктуванні цілі слова й речення. У написаних нею словах пропущена більшість голосних букв, а багато інших замінені. Зразок її письма: «Ркн» (Регіна), «я уч зау в 1 до мау» (я вчуся в першому класі). Вона спотворює зображення букв, пише їх то маленькими, то дуже великими й не дотримується лінійок. Мати багато допомагала дівчинці у виконанні домашніх завдань, проте без видимих успіхів. Вона освоїла навички самообслуговування, орієнтується в побутових питаннях, але й тут її знання неглибокі. Про роботу матері знає лише те, що та наряди виписує, а про батька — що він пішов, оскільки побився з матір'ю. У відділенні відзначалися значні труднощі в поведінці: персоналу не підкорялася, не виконувала вимоги режиму. Завжди була разом з дітьми, відрізнялася зайвою рухливістю, пустотливістю, самостійно нічим не могла зайнятися. Була ласкавою, тягнулася до лікарів, просила показати картинки, пограти з нею, але довго займатися одним і тим же не могла. Легко виснажувалася, навіть граючи в настільні ігри. Будучи поміченою в поганій поведінці, обіцяла виправитися, але відразу забувала про це. Сварилася з дітьми, зачіпала їх, заважала їм грати. У класі матеріал не засвоювала, легко відволікалася, була недостатньо продуктивна, майже не докладала зусиль при виконанні завдань. Під впливом лікування стала спокійніша, краще і чистіше писала, але в цілому шкільні навички давалися важко. Дівчинка інтелектуально понижена. Простими узагальнюючими поняттями оперує, але назвати домашніх тварин і пояснити, чим вони відрізняються від інших, не може. Не називає дні тижня. Назв деяких місяців не знає. Повторити ряд послідовних рухів їй не вдається. Букви знає, але склади зливати в слова не вміє. У слові «кішка», наприклад, назвала усі букви, а прочитати його не змогла. У відповідь на прохання прочитати робить вигляд, що читає, вигадує або переказує зміст раніше нею засвоєного матеріалу. Рахункові операції до 10, з помилками і за допомогою дидактичного матеріалу. До моменту виписки правильно навчилася писати тільки палички й прості склади («ау»). Стала дещо спокійніша. Програму першого класу не освоїла, незважаючи на індивідуальні заняття. Психологічне дослідження: інтелект дівчинки за шкалою Стэнфорд-Біне 57. Перемикання уваги незадовільне, зосередження також погане. Завдання по Пьерон-Рузеру виконувала впродовж 8 хв. 43 сек. зробила 24 помилки. Не навчилася автоматизувати ряди, не здатна правильно відтворити проби Хеда. У сторонах тіла не орієнтується. Виконання проби Бендер відрізняється фрагментарністю, схематичністю, утрудненням в зображенні кутів, частковими переворотами. Малювання людини не вдається, оскільки хвора опускає істотні деталі, порушує пропорціональність фігури і т. д. Не здатна відтворити 6 діагональних ліній. Грубо порушено просторове аналітико-синтетичне мислення. На виконання 9 з 12 фігур з кубиків Гольдштейна-Ширера знадобилося 30 хв. Працювала методом проб і помилок. Дослідження розвитку моторики показало її значне відставання від віку (приблизно на чотири роки). Резюме. Слід зазначити алкоголізм батька, вагітність матері, ускладнену переживаннями й важкою нефропатією, а також неодноразові захворювання дівчинки в ранньому віці. Клінічна картина й дані психологічного дослідження дозволяють зробити висновок, що в цьому випадку відзначається диспрактичний варіант, про що говорить неможливість освоєння не лише процесів письма в цілому, але навіть і окремих його елементів протягом декількох років навчання. Особливі труднощі дитини у виконанні завдань за методикою Бендер, Гуденеф (малювання людини), безпорадність в конструктивних операціях (методика Гольдштейна-Ширера) і різке відставання моторного розвитку підтверджують наявність диспрактичних порушень. Дисмнестичний варіант Дисмнестичний варіант зустрічається у 11,6% дітей з астенічною формою розумової відсталості. Його відмінність — виражені розлади пам'яті, що помітно контрастують з іншими, відносно більше підлягаючими зберіганню психічними процесами. Ілюструє цю підгрупу наступна виписка з історії хвороби. Наташа, 9 років Мати здорова, дід з боку матері — психічно хворий. Батько — алкоголік, бешкетник, пішов з сім'ї, коли дівчинці було 4 роки. Молодша сестра 3 років здорова. Вітчим добре ставиться до дитини. Дівчинка від 4-ої вагітності, що протікала з легким токсикозом, грипом та ангіною в першій половині. Пологи в строк, сухі. Народилася в асфіксії. Фразове мовлення — після 3 років. Розвиток протікав із затримкою. Навіть у 4 роки плутала назви кольорів і широко поширених предметів. У 7 років неправильно вживала поняття «сьогодні» і «завтра». Навички самообслуговування розвивалися із затримкою. Була неспокійною, дратівливою, часто були аффект-респираторні напади. Виховувалася в яслах і дитсадку, була запальною, вередливою, відзначалися нічні страхи, снохождіння, нічний енурез. Тричі хворіла на дизентерію, лежала в лікарні. Перенесла вітряну віспу, свинку, краснуху. З 7 років — в інтернаті, устигала погано, переведена в другий клас з недостатніми знаннями. У класі зосереджено працювати не уміє, швидко відволікається, скаржиться на втому. Не може вивчити короткий вірш, швидко забуває розказаний учителем матеріал. Під час уроку швидко втрачає інтерес до теми заняття, ходить по класу, ховається під парту. Украй неохайна і неакуратна — то не надіне шапку, то шарф, то кофту. Навичок особистої гігієни не освоїла. У життєвих питаннях орієнтується задовільно, розповідає про свою сім'ю, про інтернат. Дівчинка дещо розв'язна, вередлива й кокетлива, подруг не має, свариться через дрібниці. Після переходу на програму другого корекційного класу та під впливом лікувально-педагогічних заходів покращала успішність, дещо упорядкувалася поведінка, вона стала спокійніша, менше відволікається, рідше вступає в конфлікти. Зменшилися запальність і примхливість. Стала продуктивніше працювати на занятті з працетерапії. Хвора інфантильно-грацильної статури. Інтелект відповідає легкій дебільності. Круг уявлень звужений, плутає, які тварини домашні, а які — дикі, приказки не осмислює. Різницю між поняттями визначає за другорядними ознаками. Елементарні узагальнення утворює важко. Судження примітивні. Не знає ніяких назв міст і річок; живучи в Санкт-Петербурзі, не знає, де річка Нева. Завдання з класифікації виконує незадовільно, не може об'єднати рослини. Зате об'єднує усе те, що їдять: курку, капусту, вишню. Із завданнями за методикою Гольдштейна-Ширера впоралася впродовж 15 хв. Аналіз пропонованих зразків фігур дається важче, ніж подальший синтез моделі з кубиків. Тест Пьерона-Рузера виконувала 3 хв. 24 с., часто відволікалася. У тимчасових уявленнях орієнтована недостатньо. Копіювання фігур за методикою Бендер робить з помилками, порушує їх розташування. При малюванні людини значну кількість істотних деталей не зображує. Пам'ять погана. Запропоновану фразу з 14 слів і ряди цифр запам'ятовує з помилками. Особливо ускладнено відтворення того, що запам'ятовувався раніше. Не може згадати ніяких віршів, почавши розповідати казку, говорить: «Забула». Тільки з підказками їй вдається викласти деякі епізоди з проглянутого напередодні фільму. Є елементи амнестичної афазії. Не завжди відразу згадує назви предметів, що рідко зустрічаються в ужитку, попри те, що призначення й назви цих предметів їй відомі. Моторний розвиток (за шкалою Озерецького Н. І.) відстає від хронологічного віку на 1,5-2 роки. Не знає, як роблять хліб, як отримують матеріали для одягу, погано розуміє сенс прочитаних їй коротеньких текстів. Насилу освоює сенс арифметичних дій, не може вирішити простих типових завдань, не знає складу числа. Рахункові операції з числами понад 10 їй не вдаються. Таблицю складання та віднімання не запам'ятовує. Резюме. Спадковість обтяжена. Вагітність ускладнена захворюваннями матері й токсикозом. Пологи були важкими, дівчинка народилася в асфіксії, розвивалася із затримкою, завжди була неспокійною і багато хворіла. Уся основна симптоматика відповідає астенічній формі. Наявність же серед інших психічних порушень глибших розладів пам'яті, елементів амнестичної афазії дозволяє розглядати її як представницю дисмнестичного варіанту цієї форми. АТОНІЧНА ФОРМА РОЗУМОВОЇ ВІДСТАЛОСТІ Загальні особливості атонічної форми Описані розумово відсталі діти, у яких переважають порушення уваги. У частини з них увага не притягується зовсім. Змусити їх зосередитися може тільки наполегливе звернення, і те лише на короткий час. У відсутності стимуляції вони не здатні ні сприймати, ні репродукувати свій досвід. У інших є хвороблива рухливість уваги, будь-які нові роздратування їх негайно відволікають. Вони перескакують від одного враження до іншого, не переживши сприйняте досить глибоко. Спостерігаються поєднання олігофренії з психічними відхиленнями, що розцінювалися як шизофренічні. Разом з олігофренією, що поєднується з аутизмом, зустрічаються форми порушення контакту, які пов'язані або з грубим розладом уваги, або з надмірною, непогасною рухливістю. М. О. Гуревич (1934) і Н. И. Озерецький (1938) описують стани резидуально-органічного ґенезу, при яких є западання одних інтелектуальних функцій при збереженні інших, нездатність до напруги уваги, слабкість зосередження, швидка виснажуваність, незвичайна відволікаємість, уповільнення або прискорення течії уявлень, утруднення в навчанні шкільним навичкам. Один з варіантів (гіперкінетичний синдром) характеризується постійним руховим збудженням, моторною недостатністю фронтального типу, моріоподібною поведінкою, недорозвиненням мовлення та інтелекту. Нестійкість поведінки дітей в цих випадках зв'язується то з «поганою інтеграцією психіки», то з незвичайною мінливістю її функціонального стану, то з некоординованістю психічних проявів. Особливостями емоційності у них вважають катастрофічні реакції при фрустраціях. Відзначається погана концентрація уваги. С. С. Мнухін (1962) у деяких олігофренів описує своєрідні порушення психіки, що вважаються характерними для шизофренії. Особливості клінічної картини у них виражаються в різкому послабленні інтересів, цілеспрямованої активності й контактів з оточенням, у відсутності прямих звернень, щедрою, але позбавленою змісту й мети мовної продукції, схильності до ехолалії. Хворі ні на чому не фіксують увагу, безцільно ковзають відсутнім поглядом по тому, що відбувається навколо них, а з іншого боку — годинами застряють на стереотипній метушні з яким-небудь предметом. Навіть якщо психічне недорозвинення не глибоке, діти не зв'язують окремі елементи ситуації і не прагнуть зробити це. У цьому розділі описуються діти з атонічною формою розумової відсталості, складові 3% від числа, що поступали розумово відсталих дітей в психіатричну лікарню. У їх клінічній картині на перший план разом з розумовою відсталістю виступає різко виражена нездатність до психічної напруги, що особливо проявляється у формі надмірної відволікаємості, майже повній нездатності до зосередження, що часто досягає міри апрозексії. Хворі не можуть зосередитися на скільки-небудь значний період часу, їх об'єкти уваги дуже швидко змінюють один одного. Якщо в їх поле зору потрапляє який-небудь предмет, то вони беруть його в руки, нашвидку ковзаючи по ньому поглядом або, дивлячись в інший бік, відволікаються чим-небудь і без жалю розлучаються з тим, що у них в руках, для того, щоб протягнути руку за іншою річчю, з якою поступають так само. Все-таки співрозмовникам вдається стимулювати увагу багатьох дітей, завдяки цьому вони виявляються здатними в тій чи іншій мірі освоювати навчальні навички. Половина дітей під впливом постійних спонукань у процесі індивідуального заняття освоює читання, письмо, а частина з них і рахункові операції. Багатьом дітям стимуляція не допомагає. Для них практично будь-яка психічна напруга — непосильне завдання. Вони зазвичай не відповідають ні на заклик, ні на звернене до них питання. І тільки повторні, наполегливі і часто гучніші оклики, а іноді і дотики примушують дітей якось відреагувати. Їх первинні відповіді нерідко виявляються випадковими, але потім більшість з них дають адекватні реакції, показуючи тим самим не лише розуміння питання, але нерідко і знання суті справи, за якою до них звертаються. Недостатність психічної напруги дітей виявляється також в їх низькій активності або навіть повній бездіяльності. Все ж в умовах сім'ї частина таких дітей в змозі під спостереженням і при спонуканні батьків мити підлогу, приносити воду, залишаючись при цьому нездібними до навчання. Поведінка цих дітей непослідовна, а часто і явно нецілеспрямована, «польова» і залежна від ситуації. Моторне занепокоєння або незначна метушливість нерідко складаються з елементарних рухів, що повторюються, або дій. У 1/3 хворих стереотипії займають помітне місце. Одні постійно стрижуть папір, вертять в руках коліщатка, мотузок, відкривають і закривають водопровідний кран, двері і т. ін., інші обертаються на одному місці, ляскають в долоні, розмахують руками, а треті — повторюють одні й ті ж слова або вирази. Майже половина дітей часто здійснює безглузді вчинки. Діти гримасують, приймають неприродні пози, збирають непотрібні папірці, не утримуються у рамках режиму, ставлять безглузді питання, вигадують нові слова і т. ін. Їх нецілеспрямована, неспокійна, одноманітна, а іноді й безглузда поведінка, що утрудняє виховання та навчання — перешкода в освоєнні навичок самообслуговування. Близько 20% хворих не можуть існувати без постійної допомоги зовсім, а 40% дітей обслуговують себе лише частково. Для цих дітей характерна неможливість встановлення з ними справжнього контакту. Одні не вміють, хоча і прагнуть, вступити в спілкування з однолітками, інші — майже постійно перебувають наодинці. У цих дітей є й інші порушення афективно-вольової сфери. Разом з недостатньою диференційованістю, грубістю почуттів частина дітей відрізняється недостатньою чуйністю і невмінням реагувати на переживання навколишніх людей. Проте для більшості з них емоції матері, бабусі, батька — достатній стимул, що викликає адекватні, хоча, можливо, і примітивні почуття. У той же час їх інтереси до ігор, розваг і занять дітей недостатньо яскраві й швидко згасаючі. Різко понижена здатність до живих емоційних реакцій виявляється тільки у деяких хворих. В усіх інших мають місце емоції різної міри вираженості й більшої або меншої вибірковості. Афективне життя більш ніж у половини дітей супроводжується епізодично вираженою збудливістю, дратівливістю або виснажуваністю. Багато дітей у процесі своєї хаотичної активності тягнуть предмети, що попадаються на очі, в рот, а деякі проробляють це постійно. У них спостерігається гіперсексуальність, що проявляється «ексгібіціонізмом» або мастурбацією. У 25% цих дітей потяги — розгальмовані, а у меншої частини — різко ослаблені. Мовне недорозвинення спостерігається у 25% хворих. Рідке користування мовленням через недостатню активність зустрічається ще в 25%. Частина дітей схильна до стереотипій і до ехолалій. Бідність їх психіки не є перешкодою до виникнення резонерства. В усіх дітей є ті або інші порушення цілеспрямованості, темпу, змістовності мовлення, а також вимови. Вони дуже часто мають хороший слух і музичну пам'ять. У 75% дітей виявляється недорозвинення моторики. Половина дітей не здатна опанувати тонкими моторними навичками: самостійною їжею, одяганням, застібанням ґудзиків, шнуруванням черевик, малюванням, письмом. У частини дітей рухи й дії значно уповільнені. У половини дітей є або неврологічна мікросимптоматика, або грубі осередкові враження: парези, гіперкінези та апраксія. Екстрапірамідна симптоматика виявляється у 3% дітей, м'язова гіпотонія — дуже поширене явище. Понад 1/4 складають діти з диспластичною будовою тіла. У походженні атонічної форми розумової відсталості грає роль ряд чинників. Так, спадкова обтяженість цих хворих психозами, епілепсією і розумовою відсталістю має місце у 20%, хронічний алкоголізм і психопатії — ще у 20% хворих; 11 % дітей народилися від літніх батьків. Серйозні соматичні захворювання матерів відзначаються в 20% випадків. Перинатальна патологія відмічена майже у половини хворих. Важкі (менінгоенцефаліт — в 25%, дизентерія — в 18%, коклюш — в 6%) або багаторазові захворювання на першому році життя спостерігаються у половини дітей. У 10% дітей в ранньому віці у зв'язку з різними вредностями була відмічена тимчасова втрата навичок, що дещо згладилася надалі. Психічне недорозвинення у 2/3 відповідає легкій, а у 1/3 — помірній і важкій розумовій відсталості. Тільки 45% дітей змогли навчатися грамоті. Описувана форма має аспонтанно-апатичний, акатизичний і моріоподібний варіанти. |