уроки 10 кл глазова. О. П. Глазова рідна мова планиконспекти уроків 10 клас Перший семестр
 Скачать 0.93 Mb.
|
|
Тема. Одиниці мови: основні звуки мовлення, значущі частини слова, слово, словосполучення, речення, складне синтаксичне ціле. Мета: повторити та систематизувати знання про вказані одиниці мови; повправляти у різних видах мовного аналізу; розвивати логічне мислення, пам'ять, уміння виділяти головне. Тип уроку: комбінований (повторення вивченого; узагальнення та систематизація здобутих знань). Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ І. Повідомлення мети уроку. ІІ. Повторення ключових питань. Виконання вправ на матеріалі повторення. ◊ Робота з підручником. Виконання вправи 5. ◊ Робота біля дошки. Записати речення. Вказати слова, які розрізняються одним звуком. Дати відповіді на запитання:
На сон співала мати колискову й наспівувало поле колоскову. (А.Бортняк.) Ласкавим теплим дотиком весна збудила ліс. І вже пухнастим котиком біліє верболіз. (П. Дорошко.) Видумав чорт моду, сам у воду, а ви розбирайтесь. (Нар. творч.) ◊ Визначити, скількома звуками розрізняються подані слова. Які це звуки – голосні чи приголосні? Пояснити, у чому полягає відмінність між голосними та приголосними звуками. Син – сон; сум – сам; рік – рак; звір – твір; впереміж – впереміш, мимохіть – мимохідь, смак – знак; сніг – сміх; шибка – лапка. ◊ Утворити анаграми (перегрупувати звуки так, щоб утворилися слова з іншим лексичним значенням). Врода, кордон, барліг, радо, яруга, збоку, лунко. ◊ Подані слова передати фонетичною транскрипцією. Назвати звуки голосні (наголошені, ненаголошені) та приголосні (тверді, м’які, дзвінкі, глухі). Зробити фонетичний розбір виділеного слова (усно). Веселка, осінній, сіль, джміль, ґедзь, в’їжджаємо, яблуня, батьківщина. ІІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого. ◊ Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (визначення фонеми – с. 7.) ◊ Згрупувати записані на дошці спільнокореневі слова. Назвати відомі вам морфеми. Уболівальник, більшенький, побілілий, безболісний, перебільшення, побілений, щонайбільший, білесенький, болиголов, збільшувати, білизна, білосніжний, зболений. ◊ Робота з підручником. 1) Виконання вправи 7 (ІІ, відповіді на питання). 2) Опрацювання теоретичного матеріалу (визначення морфеми, значущих частин слова – с. 7). ◊ Словниковий диктант. Виділити у словах значущі частини. Виділені слова розібрати за будовою (усно). Дати відповідь на запитання:
Узвишшя, україністика, українство, дзвіниця, священик. С л о в н и к. Україністика – сукупність наук, що вивчають мову, літературу, культуру українського народу. Українство – спільнота українців світу. ◊ Робота з підручником.
с. 9). ◊ Робота біля дошки. Записати словосполучення та сполучення слів, пояснити різницю між ними. Вказати предикативні сполучення. У словосполученнях (сполученнях повнозначних слів із підрядним зв’язком) визначити головне й залежне слова. Вказати сполучення слів із сурядним зв’язком. Українська гостинність; щиро вітати; традиції і звичаї; охоче зустрічати; минуле застерігає; врахувати помилки; життя триває; народна мудрість; батьки і діти; дослухатися до порад; розбудовувати державу; народ очікує; відчувати відповідальність; почуватися впевнено; молодь наполягає; історична справедливість. ◊ Пояснювальний диктант. Із записаних речень виділити кілька словосполучень (усно). Пояснити, чому не становлять словосполучення підмет та присудок, а також однорідні члени речення. Відповідь проілюструвати прикладами із записаних речень. Яка ти невмируща, Україно, з снопом пшеничним, з поглядом Дніпра! (Б. Степанюк) О краю, визначений Богом для щастя, щедрості й добра, що вмився водами Дніпра! Чому ти гнешся, мов тополя, на проклятущих на вітрах? (І. Цюпа.) Сміється сміх. …Сміється так дитинно, стопричинно, сміється українно – ми живі… А доки ми сміємось – будем жити. (І. Драч.) ◊ Робота з підручником. Самостійне опрацювання теоретичного (с. 10). З’ясувати вид кожного з речень пояснювального диктанту (попередньої вправи) за метою висловлювання, інтонацією, будовою. Опрацювання теоретичного матеріалу (визначення складного синтаксичного цілого (ССЦ) та тексту – с. 11). ІV. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил. ◊ Прочитати. Довести, що поданий запис є текстом. Вказавши в тексті одне зі складних синтаксичних цілих (ССЦ), визначити в цьому автосемантичне речення (таке, що виражає найважливішу інформацію). Виділені слова записати фонетично транскрипцією. Ці ж слова розібрати за будовою. Нині у світі триває процес глобалізації, який у майбутньому передбачає розшарування держав, націй на кілька груп. Будуть нації, здатні на продукування технологій. Від цього нація матиме і великий зиск, і значний авторитет. Будуть нації, неспроможні продукувати власні технології, проте вони зможуть активно використовувати технології, створені націями першої групи. Але будуть і нації, що залишаться пасивними спостерігачами перетворень у світі. Увага до нашого минулого, взагалі до знань, освіти, науки – це перша і головна передумова, щоб Україна опинилася серед націй перших двох груп. Тож державі необхідно спрямувати зусилля на становлення нової, молодої генерації українства в Україні. (З газети) С л о в н и к. Глобалізація – поширення певного процесу на всю земну кулю. Технологія – сукупність прийомів і способів одержання, обробки і переробки сировини, матеріалів, напівфабрикатів або виробів у різних галузях промисловості, будівництва тощо. Генерація – покоління. V. Підбиття підсумків уроку. VІ. Домашнє завдання. § 1, вправа 18. Урок № 5 Тема. Звуки мови. Мета: узагальнити та систематизувати знання з фонетики, повправляти в застосуванні мовних умінь та навичок, що базуються на розумінні фонетичних закономірностей; розвивати логічне мислення, уміння виділяти головне, дикцію. Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ І. Повідомлення теми і мети уроку. ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил. ◊ Робота з підручником.
◊ Робота біля дошки. Подані слова записати фонетичною транскрипцією. Визначити кількість звуків та букв, пояснити розбіжність між цією кількістю. Тінь, майбуття, знання, течія, якщо, сім’я, єднання. ◊ Робота з підручником. Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу (Фонетична транскрипція – с. 15). ◊ Пояснювальний диктант. Виділені слова передати фонетичною транскрипцією, пояснити фонетичні явища, які в них відбулися (уподібнення, подовження, спрощення). Утомила тебе відчайдушна ходьба, за місце під сонцем іде боротьба. (В.Березінський). Щоби вам не судилась найтяжча судьба, найстрашніша клятьба – полюбити раба! (І. Франко.) Як згадаю про руки мамині – хліба у світі легкого нема мені! (П. Осадчук.) Доростай, мій сину, до Людини – не буває вищого звання! (П. Камінський.) Духовності прошу! Як в погребі – вікна. Покращання душі залежить і від нас. (Б. Нечерда.) Хто скаже, що таке чекання? Ми літа ждем, ми ждем весну, ждемо жаданого світання чекаєм справжнього кохання, нитки надії прядемо. Ми ненавидимо чекання – і все життя чогось ждемо. (Є. Летюк.) Спасибі гостелюбним хазяям, хай ім щастить у всіх на світі тижнях! (М. Рильський.) Кохайте щиро правдоньку – і дасть вам Бог одрадоньку щасливого життя. (Л. Глібов.) Стислість корисна завжди і всюди, особливо у серйозних справах. (Г. Ліхтенберг.) Була, як ніч, душа моя, як ніч, безрадісна, осіння… (Олександр Олесь.) Верби послали тіні химерні… (В.Симоненко.) Туман возліг на безшелеснім ставі, закутав ліс аж до вершечків крон. (В. Гужва.) ◊ Робота з підручником. Опрацювання таблиці «Уподібнення в групах приголосних» (с. 187). ◊ Диктант із коментуванням. Слова, у яких відбулося уподібнення, підкреслити. Вказати слова з орфограмою «Спрощення в групах приголосних». В житті не буває «потім» і не буває «якби». В кожній звичній роботі – смак боротьби. (Н. Нікуліна.) Йдучи в широкий світ, візьми з собою пісню… Хай розмете вона ворожу тьму зловісну! (Г. Кривда.) Я знову пішов би дорогами тими, які у дитинство мене привели б, ковтнув би од печі солодкого диму, сп’янів би од ніжного запаху лип. (М. Подолян.) Мигтять мимо траси дерева беззахисно голі. (А. Кичинський.) На вокзалах стільки стрічань, скільки сліз і скільки розлук! (В. Цілий.) І втікала, як лисиця, не спитавши, де спиниться, осінь. (М. Сингаївський.) ◊ Вибірковий диктант. Виписати слова, у яких відбулося спрощення. Чому не слід виписувати виділене слово? Назвати слова, у яких спрощення на письмі не передається. Минулому не кинеш кладку: усе відходить, все мина. І залишаються на згадку лиш рідні, чесні імена. (П. Сиченко.) Хто такі були фронтовики? Переможці, що пішли в віки, струсонувши капосний Берлін, побажавши добрих перемін… (О. Матійко.) Бороніть молодих, бо химери підступні, облесні! (О. Корсовецький.) Як надійшла щаслива доля, збудила весняну снагу, моя душа, немов тополя, зазеленіла на снігу. (Д. Павличко.) Як синій дим, повільно гусне вечір. (В. Мороз.) Тут плин Дніпра і часу плин відчуєш болісно і зримо. (Б. Дегтярьов.) От я порушив ваш канон з віків: зробив сонет з шістнадцяти рядків… (І. Багряний.) ◊ Фонетичний диктант. Передати речення фонетичною транскрипцією. Пояснити, чому у виділеному слові не відбувається подовження. Кохання починається з очей. Пізнати Зосю по волоссю. Не кожна Настя має щастя. (Нар. творч.) ◊ Робота з підручником. Опрацювання таблиці «Подовження і спрощення в групах приголосних» (с. 189). ◊ До поданих слів дібрати слова з чергуванням голосних або приголосних звуків. Сіль, радість, школа, Київ, Голосіїв, рука, дорога, вухо, донька, лисичка, ковбаска. ◊ Робота з підручником. Опрацювання таблиці «Чергування звуків» (с. 184 - 185). ◊ Диктант із коментуванням. Вказати слова, у яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування звуків. Виділені слова виписати, поділити на склади та на частини для переносу. Підкреслені слова записати фонетичною транскрипцією. Зробити їх фонетичний розбір (усно). Коло чистої криниці райдуга цвіте. Принеси по райдузі повні відра радості. (П. Марченко.) Квітнева днина серед неба намітку із хмаринок тче. (В. Біляїв.) Після дощу розморена земля лежить у слухає, що робиться у світі. (В. Грінчак.) ◊ Бесіда.
ІІІ. Підбиття підсумків уроку. ІV. Домашнє завдання. § 2, вправа 24 (ІІ). Уроки № 6, 7 ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ Створення власних висловлювань. Складання діалогів відповідно до запропонованої ситуації Мета: систематизувати та узагальнити знання про види мовленнєвої діяльності, дати уявлення про особливості діалогічного мовлення, повправляти у складанні та розігруванні діалогів на задану тему в запропонованій ситуації спілкування; розвивати мислення, мовлення, пам'ять, комунікативні вміння, дикцію, спроможність правильно інтонувати фразу; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів. Обладнання: підручник, таблиці. ХІД УРОКІВ І. Повідомлення мети і завдань уроків. ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого. ◊ Робота з підручником.
ІІІ. Виконання вправ із застосуванням узагальнених знань. ◊ Прочитати. Пояснити, про який з видів мовленнєвої діяльності йдеться в кожному з речень. Який з видів мовленнєвої діяльності є продуктивним, який – рецептивним? Менше говори, то більше почуєш. Як напише писака, що не злиже й собака. Він язик припинати не звик. Перо страшне не в гусака, а в дурака. Сто раз пожалієш, що сказав, і тисячу раз, що написав. Де розумом не дійду, у книжці знайду. Сказана брехня – патока, а почута правда – перець. Дуже грамотний: слово «корова» пише з м’яким знаком. На грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся. Як частуєш, такі й слова чуєш. (Нар. творч.) Написане слово – це бідняк, який пробиває собі шлях у світ власними зусиллями, у той час, як усне, живе слово досягає вищих посад завдяки рекомендаціям її світлості княгині фантазії та її камердинерів – очей та вух. (Л. Фейєрбах.) Щоб навчитися читати, я витратив 80 років, проте не наважуся стверджувати, що повністю досягнув мети. (Й.-В. Гете.) Оратори, які не можуть зупинитися, - справжні мучителі слухачів; оплески, які лунають у довгоочікуваному кінці, сприймаються як подяка за те, що нарешті вони замовкли. (І. Бехер.) ◊ Вільний диктант. Назвати види мовленнєвої діяльності, до яких ви вдалися у процесі роботи над вільним диктантом. Наші пращури з особливою увагою ставилися до слова, вірили в його магічну силу, жили переконанням, що добре слово потрібне людині, як хліб і сіль, як жива вода (так писав Олександр Довженко). Очевидно, непроста кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». Мовна поведінка народу, без сумніву, пов’язана з його загальною культурою, народними традиціями. На мовному рівні вчені виявили такі психологічні ознаки українців: доброзичливість, шанобливість до співрозмовників, почуття власної гідності. (За С. Богдан) ІV. Вивчення нового матеріалу. ◊ Пояснення вчителя. Усне мовлення (говоріння) – ситуативно вмотивований і ситуативно зумовлений процес. Ситуація спричиняє мотив (мету) спілкування: виникає потреба щось з’ясувати, необхідність щось повідомити, до чогось спонукати. Мотив спричинює найрізноманітніші вияви спілкування: запитання – відповідь; прохання – згода (відмова), пропозиція і згода (незгода), нерозуміння і пояснення тощо. Ситуацію спілкування можна показати у вигляді таблиці:
При говорінні здійснюється перехід від внутрішнього мовлення (мовлення подумки, у максимально згорнутій формі, у якому реальне фізичне звучання замінюється його відображенням у свідомості мовця) до мовлення зовнішнього (мовлення для співрозмовників). У процесі аудіювання (слухання-розуміння) здійснюється перехід від зовнішнього мовлення до внутрішнього. Діалогічне усне мовлення передбачає розуміння співрозмовниками реальної ситуації спілкування, зорове сприйняття співрозмовниками один одного (міміки, жестів), сприйняття інтонаційного оформлення мовлення. Зорієнтувавшись у ситуації спілкування, кожен зі співрозмовників планує своє висловлювання (планування відбувається у внутрішньому мовленні). Цю частину підготовки до спілкування можна показати за допомогою таблиці:
Усне діалогічне мовлення здійснюється за умови безпосереднього контакту співрозмовників, кожен з яких почергово то слухає-сприймає, то говорить. Тому, щоб навчитися діалогу, необхідно досконало оволодіти такими видами мовленнєвої діяльності, як аудіювання та говоріння. Діалогічне мовлення є ланцюгом реплік, що породжуються в процесі спілкування двох або декількох осіб. Розрізняють репліку-стимул, яка спонукає співрозмовника до відповіді або дії, та репліку-реакцію, що звучить у відповідь. Зберігаючи у внутрішньому мовленні початок розмови (зміст попередніх реплік), кожен зі співрозмовників, знову-таки у внутрішньому мовленні, планує «смислові згустки» наступної репліки. Плануючи репліки, слід передовсім намітити основну тезу спілкування і логічно просуватись до бажаної кінцівки. Діалогу властиві такі ознаки: граматична неповнота речень, використання простих синтаксичних конструкцій, різних речень за метою висловлювання тощо. V.Виконання вправ на закріплення. ◊ Розказати, що потрібно взяти до уваги, щоб зорієнтуватися в ситуації спілкування, і що визначити перед тим, як вступати в спілкування, якщо:
◊ Скласти та розіграти за особами діалог, можливий за кожної з окреслених вище ситуацій. VІ. Підбиття підсумків уроків. VІ. Домашнє завдання. Сформулювати умови трьох-чотирьох ситуативних вправ на складання та розігрування діалогів (орієнтовні теми: дотримання правил мовного етикету сучасними школярами; джерела здобуття навчальної інформації сучасними школярами (підручники, довідники, Інтернет); роль і перспективи комп’ютерної техніки в сучасній школі тощо). У процесі виконання домашнього завдання використовувати подані вище таблиці. Підготуватись до виконання самостійно складених вправ (попарно). Д л я д о в і д о к. Мовний етикет – національно специфічні правила мовної поведінки, що реалізуються в системі стійких виразів (етикетних формул), усталених для використання в різних ситуаціях спілкування для ввічливого контакту із співрозмовником (під час вітання, звертання, знайомства, висловлення подяки, прощання тощо). Урок № 8 |
в офіційній обстановці
ДЕ Спілкуємося? у неофіційній
обстановці
итуація спілкування ХТО адресат?
повідомлення
спілкування? з’ясування
ЕМУ
СНОВНУ ДУМКУ
ОРМУ висловлювання 
діалог чи монолог)