уроки 10 кл глазова. О. П. Глазова рідна мова планиконспекти уроків 10 клас Перший семестр
 Скачать 0.93 Mb.
|
|
Тема. Основні норми української літературної вимови. Мета: систематизувати знання про норми української орфоепії, продовжити формування орфоепічних умінь та навичок; розвивати слухову й зорову пам'ять, логічне мислення, дикцію; виховувати увагу до художнього слова та повагу до його творців. Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ І. Повідомлення теми і мети уроку. ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого. ◊ Пояснення вчителя. Літературна мова – це найдосконаліша форма загальнонародної мови, яка відзначається високим ступенем нормативності. Цим літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови – діалектам, жаргонам, просторіччю, які мають обмежену сферу вживання. Існують такі різновиди мовних норм: фонетичні, лексико-фразеологічні, морфологічні, орфографічні, синтаксичні, пунктуаційні, стилістичні. Орфоепічна норма – це мовна норма у сфері вимови й наголосу: ходжу (не хожу), Інцидент (не інциНдент), одинАдцять (не одИнадцять); чимало пам’ятОк (не пАм’яток). Орфоепічні норми складаються історично разом із формуванням національної мови, коли в життя суспільства збільшується питома вага усного мовлення. Володіння орфоепічними нормами сприяє швидшому порозумінню людей. ◊ Робота з підручником. Опрацювання таблиці «Основні норми правильної вимови» (с. 185 - 186). ◊ Правильно вимовити записані на дошці слова. Пояснити особливості вимови кожного з них. Крило, межа, голубка, веселка, зимівля, казка, стежка, джміль, дзвін, сміється, змагаєшся, лисичці, мишці, боротьба, косьба, вокзал, зшити, зціплювач, розступитися, розмежувати, розставити, щасливий, проїзний піщаний. ◊ Правильно вимовити слова. Виділені слова передати фонетичною транскрипцією. Балет, лекція, Лета, проблема, телеграма, педагогіка, регіон, Ґріґ [ґр’іґ], гуманізм [гуман’ізм], конґломерат, Ґете [ґете], Гюґо [г’уґо], Кельн [кел’н], Челенджер. ♦ Усно переказати тричі прослуханий текст. Викладені в ньому думки проілюструвати виписаними під час прослухання прикладами. Деякі мовці, зрадівши з поновлення літери ґ, почали активно вживати позначуваний нею звук. На жаль, уживають його часто недоречно, кожен запроваджує норму на власний розсуд. Думаючи, що в кожному іншомовному слові треба вимовляти [ґ], такі мовці уподібнюються оперетковому героєві, котрий, намагаючись надати слову латинського звучання, додавав до нього -ус (бабус, лопатус). Правило щодо використання літер г і ґ було добре розроблене в правописі 1929 року, забороненому в запалі боротьби з «буржуазним націоналізмом» у 1933 році. За тим правописом у словах грецького походження треба писати й вимовляти [г] (бо так вимовляють самі греки): ген, гігант, гімн, логіка, трагедія. Тобто в усіх грецизмах, якими є слова з компонентами гео-, гідро-, гіпер-, геліо-, голо-, -граф, -лог та ін. У новіших запозиченнях з латинської та інших мов [г] вживається на місці h, а [ґ] на місці g. Отже, слід писати й вимовляти: ґатунок, ґільйотина, ґума, але гуманізм, Гайдн. Особливу увагу слід звернути на слова, де є обидва звуки: Геґель, Гюґо. (За О. Пономарівим) ◊ Бесіда.
ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил. ◊ Фонетичний диктант. Прочитати речення, дотримуючи орфоепічних норм. Життя біжить, як музика дзвенить. (Нар. творч.) Життя – як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає. (Л. Костенко.) Гілки дерев чорніють, наче ґрати. (О. Грязнов.) ◊ Робота з підручником. Виконання вправи 37. ◊ Попереджувальний диктант. Позначити в словах орфограми «Уподібнення приголосних», «Подовження пом’якшених приголосних» та «Спрощення у групах приголосних». Розповісти про особливості вимови слів з позначеними орфограмами. Нам боротьба – святий двигун прогресу. (В. Поліщук.) Гойдає темну тінь ріка – уже напасник не втіка: коротка люлька в козака, та довга шабля в козака! (М. Стельмах.) За рікою синіють оселі, сонце вислало шлях по Десні. (М. Стельмах.) Чи не серце там ото упало у гарячу вечора долонь? (О. Влизько.) Як не жили, а рвались до джерел, до тих людських, в яких краса творіння… Тож свого роду маєте коріння й знаходите самі себе тепер. (А.Луценко.) І все ж встає на повен зріст народ мій терпеливий і вірить ще у благовіст - настане день щасливий. (Л. Закордонець.) Правила парусом донька рибалки, коси у неї лляні, руки умілі, натруджені змалку, твердо лежать на стерні. (І. Гончаренко.) ◊ Диктант із коментуванням. Пояснити особливості вимови виділених слів. Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту й безумство, і я довідався, що все це марнота і гонитва за вітром, бо у великій мудрості – велика журба, хто додає знання, додає страждання. (Екклезіаст, 1: 17 – 18). Допоки й світ – живе він боротьбою: як не сусідом, то сама з собою людина б’ється, як із кимсь чужим. (М. Карпенко.) ◊ Робота з підручником. Виконання вправи 38 (колективне). ◊ Вибірковий диктант. Виписати слова, в яких є звуки [дж], [дз], [дз’]. Правильно вимовити ці слова. Назвати в кожному з них звуки та букви. Відтоптався джміль на конюшні і медові відспівав жнива. (Л. Талалай.) Розквітлої медунки кущик бджолу ліловим цвітом вабить. (Л. Камінецький.) І тьмяним золотом уже ренети спілі видзвонюють у київських садах. (Н.Кащук.) Така дзвінка глибінь блакитні, мов розмальована емаль… (В.Кобилянський.) Лезом точеним біля річки передзвонює осока. (Д.Кононенко.) Листя передзвін стих, подаленів. (Я. Лесів.) Джерело в піску степовім не озветься срібним словом. (Л. Боровиковський.) Дзижчить літак – розгублений комар, комаха їх величності висот. (В. Коротич.) Поганий дзиґар одне показує, а інше б’є. Порожній посуд здаля дзвенить. (Нар. творч.) ◊ Робота біля дошки. У заздалегідь записаних на дошці словах поставити наголос. Звіритися зі словником. Слова з подвійним наголошенням підкреслити (їх підкреслено). Діалог, виразний, глядач, оглядач, кілометр, сантиметр, апостроф, дефіс, арахіс, читання, питання, заслання, вигнання, Євангеліє, вимова, помилка, кулінарія, асиметрія, черговий, олень, черга, волошковий, простий, диспансер, ведмедиця. ◊ Вибірковий диктант. Виписати парами слова, які різняться наголосом (омографи). Яку роль відіграє наголос у цих словах? Хай не переводяться Васильки у роду, як васильки у полі. (В.Василашко.) Розминаєш між пучок пучок полину – і приходить Вітчизна. (П.Вольвач.) Із городів укинулись в городи. Замість братерства братерство в ціні. (Г. Білоус.) Давай, дорога, звертай правіше! Петляє, скаче, знов на бік ляга… Нерівна – але тим вона пряміша і тим навіки рідна, дорога. (А.Бортняк.) У далі покликав Далі, покликав у сині простори, ніщо нас тепер, Сальвадоре, не втримає вже на землі. (О. Башкироаі.) Світла вранішня метелиця замете мої стежки… Щось минеться, перемелеться, щось навіки, на віки. (Ю. Герасименко.) Не оплачу вину свою – оплачу, ціну сльозам ніхто іще не склав. (В. Омелянчук.) Немає моря глибшого, ніж Час. Все квапимось із «ніколи» в «ніколи». (Л. Костенко.) Д л я д о в і д о к Омографи – слова або різні форми одного слова, що однаково пишуться, але по-різному вимовляються. Сальвадор Далі – видатний іспанський художник, прихильник сюрреалізму. ◊ Подані пари слів увести до самостійно складених речень (усно). Відомість (документ) – відомість (звістка); похідний (інвентар) – похідний (слово); прострочити (платіж) – прострочити (спідницю); лікарський халат( - лікарський (рослини). ІV. Підбиття підсумків уроку. V. Домашнє завдання. § 4, вправа 41. Уроки № 9, 10 ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ Сприймання чужого мовлення. Конспектування висловлювань, що сприймаються на слух. Тематичні виписки, тези, конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-публіцистичної статті). Мета: узагальнити знання про такі способи фіксації прочитаного, як тематичні виписки, план, тези та конспект; удосконалювати вміння фіксувати зміст писемного мовлення; розвивати усне й писемне мовлення, удосконалювати навички колективної та самостійної роботи з підручником, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів. Обладнання: підручник. ХІД УРОКІВ І. Повідомлення мети і завдань уроків. Мотивація навчання. ІІ. Вивчення нового матеріалу та виконання вправ на закріплення вивченого. ◊ Пояснення вчителя. Якщо аудіювання та читання є рецептивними видами діяльності, то письмо, як і говоріння, є видом продуктивним. Проте в навчальній діяльності доводиться вдаватися до таких підвидів письма, як аудіювання-письмо (учень слухає-сприймає та записує: план, конспект, диктант, переказ), читання-письмо (учень читає та записує: план, тези, конспект, реферат, анотацію). У процесі підготовки відповіді на уроці, доповіді, реферату вдаються до такої форми читання-письма, як тематичні виписки. Їх роблять після читання та осмислення змісту певного розділу підручника або посібника (наукової статті, монографії тощо). Тематичні виписки роблять відповідно до заздалегідь складеного плану або тез доповіді, реферату тощо. Найчастіше виписки оформлюють у вигляді цитат із точним посиланням на джерело. Про механізми, що спрацьовують у процесі аудіювання та читання, йшлося раніше. Письмо має ті ж механізми, що й говоріння. Однак якщо у процесі говоріння мовець основну увагу надає змістові висловлювання (мовне оформлення здійснюється автоматично), то в процесі письма увага того, хто пише, має розподілятися між змістом та письмовим оформленням: триває наполегливий пошук адекватних змістові виражальних засобів мови, хоч правильне написання за умови відповідного рівня підготовленості також здійснюється автоматично. Результатом письма, а також його підвидів (аудіювання-письма та читання-письма) є тексти різного виду складності. ◊ Робота з підручником.
ІІІ. Підбиття підсумків уроків. ◊ Бесіда.
ІV. Домашнє завдання. Вправа 181. Урок № 11 Тема. Знаки письма. Мета: повторити та систематизувати знання з графіки; розвивати зорову пам'ять, логічне мислення, уміння користуватись таблицями, уміння виділяти головне, роботи висновки; виховувати повагу до усної народної творчості, до влучного й мудрого слова. Тип уроку: комбінований (повторення вивченого; узагальнення та систематизація здобутих знань). Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ І. Повідомлення теми і мети уроку. ІІ. Повторення вивченого та виконання вправ на матеріалі повторення. ◊ Робота з підручником. Опрацювання таблиці «Знаки письма» (с. 17). ◊ Робота біля дошки. Записати слова. Вказати літери, за допомогою яких позначається на письмі м’якість попередніх приголосних звуків. Пояснити, для чого вживається апостроф. Виділене слово передати фонетичною транскрипцією. Записані на дошці слова прочитати за алфавітом. Доля, любов, синє, мідь, яблуня, сьогодні, об’єднаність. ІІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення. ◊ Словниковий диктант. Слова, у яких кількість букв та звуків не збігається, підкреслити. Пояснити таку розбіжність. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією. Успіня, Євангеліє, дев’ять, яєчня, джерельце, прищучити, щасливий, по-братньому, востаннє, численний, туманність. ◊ Робота з підручником. Виконання вправи 29, ІІ (дати відповіді на питання). ◊ Узагальнювальна бесіда.
ІV. Вправи на застосування узагальнюючих правил. ◊ Навчальний диктант. Підкреслити слова, у яких кількість букв і звуків не збігається. Пояснити невідповідність. Русь-Україна, Україна-Русь знов обирає і дорогу, й віру… Якому ж то помолиться кумиру, щоб на добро сей вибір обернувсь?.. Уже ж її карали досхочу і небеса, й князі, царі й гетьмани, на тілі в неї – невигойні рани, в душі у неї – камінь од плачу! (М. Карпенко) ◊ Попереджувальний диктант. Вказати знаки, які вживаються при написанні слів (дефіс, апостроф), та розділові знаки. Де п’ють, там і б’ють. Пияцтво розум з’їдає. Так-сяк, а вийшло ніяк. То не штука – вбити крука: злови-но живого! Кожному свій черв’як серце точить. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Було б здоров’я, а все інше буде. (Нар. творч.) ◊ Прочитати. Назвати знаки, які вживаються при написанні слів. Пояснити вживання дефіса й апострофа. Розкрити значення кожного з поданих фразеологізмів. Два-три з них увести до самостійно складених речень. Водити (забувати) хліб-сіль. П’яте колесо до воза. Кидати вогнем-блискавицею. Грати в кота-мишки. Накивати п’ятами. З-під палиці. Стук-грюк – аби з рук. Вибивати ґрунт з-під ніг. А все таки вона крутиться! Дев’ятий вал. Без кінця-краю. V. Підбиття підсумків уроку. VІ. Домашнє завдання. § 3, вправа 31. Урок № 12 Тема. Стилістичні засоби фонетики. Мета: повторити та систематизувати знання про такі засоби фонетики, як алітерація, асонанс, звукова анафора та рима; формувати вміння визначати особливості фонетичної організації висловлювань та визначати мету вживання вказаних засобів у художньому та розмовному стилях; формувати вміння аналізувати мовні явища, доводити свою думку, вдосконалювати логічне та образне мислення, дикцію. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання. ІІ. Активізація опорних знань. ◊ Робота з підручником. Виконання вправи 26. ІІІ. Вивчення нового матеріалу. ◊ Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (алітерація, асонанс – с. 16). ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого. ◊ Прочитати (прослухати). Вказати алітерацію. Які звуки алітеруються в кожному з прикладів? З’ясувати стилістичну роль такого засобу фонетики, як алітерація. Тиша. Тиша. Вітер жито колише. Заплелося в колосся мовчазне стоголосся. (В. Швець.) Я так давно у житі не лежав, у голубому просто неба житі. Жита однакові в усіх держав. Та тільки дома запитає поле неначе в серце колоском уколе: «А ти давно у житі не лежав?» (Л. Горлач.) До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, - до думи дума доруша. Стобальним, стоглобальним болем до неба дибиться душа. До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! (М.Вінграновський.) Жовте листячко лежить, сніг по ньому шепелить… Сніг Сніг… Перший сніг… Сніг по листі шепелить… (В. Поліщук.) Тужавіє живиця, жолудь жовкне, журливість жовтня жебонить джерельцем… І журавлиний жаль збентежено не мовкне – курличе ностальгію чиєсь серце. (М. Горбаль.) Над ожинами, понад жоржинами журавлина жура моя… (А.Мойсієнко.) Чорно, чорно уночі. Чорні очі у сичів, чорні очі, чорні крила, чорна тінь усіх накрила… (Г. Чубач.) Вічний дощ до скла прилип, не одліпиш цілий липень. (І. Жиленко.) До липи слава липне, як слива-прилипуха. А лепеха в липні до лопуха липне, і лепече лопух, що від щастя оглух, залипаючи в липовий пух. (П. Осадчук.) В білих льолях сплять лілеї… (М.Вінграновський.) Малинова мелодія. Минуле не минає. Малинове відлуння з весною на вустах. (В. Чуйко.) ◊ Прочитати (прослухати). Які голосні повторюються, створюючи певну мелодію? Як зветься такий засіб фонетики? Яка стилістична роль такого асонансу? Чи може асонанс поєднуватися з алітерацією? Наведіть приклади. Зорі в морі у прозорій хтось розсипав у воді. Стиха диха хвиля тиха, колисає, заплітає їх в мережки золоті. (С. Черкасенко.) Поїхав Данило в долину по глину, в долину полинну аж ген за село. Усілося сонце на згорблену спину, вгорнуло старого в шовкове тепло. (Л. Горлач.) ◊ Робота з підручником. Виконання вправи 27. ◊ Прочитати (прослухати). Довести, що в поетичних рядках наявна звукова анафора (повторення початкових звуків рядка у вірші або першого звука у слові). Худеляє хуга хуртовинна. (І. Драч.) Лисніє липовий липневий липець, липучий і лискучий в білім збанку. (Б.-І. Антонич.) Літає літо легко ластівками, обнявши обіруч обжинком обрій. (М. Горбаль.) Затоплю недолю дрібними сльозами. Затопчу неволю босими ногами. (Т. Шевченко.) У вирі вирію вирла вирлаті вирують… (Є. Гуцало.) Зелене злинуло й злиняло, відзеленіло назавжди. (Б. Чепурно.) Сірим степом сині роси сивий спокій сонно носе… (О. Слісаренко.) З солодких слів сплітався сон солодкий. (М.Горбаль.) Стебельце сивої осоки стискається судомою самоти. (В. Чуйко.) Д л я д о в і д о к. Анафора, або єдинопочаток – повторення тих самих звуків (слів або синтаксичних конструкцій) на початку віршових рядків, частин фрази, речень, абзаців, розділів твору. ◊ Прочитати (прослухати). Вказати вжиту в поетичних рядках звукову епіфору (повторення кінцевих звуків у закінченнях слів віршованого рядка). Такі у Слові видноколи, що їх збутися ніколи! (С. Жикол.) Де ти, мій козаче? Чуєш, вітер плаче… Там, де ми любились, верби пожурились… (Т. Буркацька.) Коли читає вірші графоман, мені вчувається, мов гупа барабан. Слова у віршах – начебто солдати, яких ведуть колонами на страту. (О. Завгородній.) Д л я д о в і д о к. Епіфора – повторення тих самих слів, словосполучень, звукосполучень у закінченнях суміжних віршових рядків, строф, речень, абзаців. ◊ Записати рядки строфою, вказати слова, що римуються. З’ясувати роль рими (звукового повтору, побудованого на співзвучності кінцевих слів або їхніх частин. Пояснити значення виділених слів. Які віршові розміри вам відомі? Слова повинні буть покірні чуттям і помислам твоїм, і рими мусять бути вірні, як друзі в подвигу святім. (М. Рильський.) Земляки ріднесенькі, за нестачі рим геть для вас роблюся я автором нудним. Принесіть, не гаючись, мені з дому клей – я шматок анапесту вклею на хорей. (Р. Качурівський.) Душа поезії – не рима, не брязкальце для диваків. Її субстанція незрима палахкотить поміж рядків. Ти чуєш, як вона співає, як хилить вітром комиші? А не знайшов – її немає і не було в твоїй душі. (Л. Первомайський.) Пишіть собі квадратами, драбинкою, півколами, із римами багатими чи біднувато-голими, та людською мовою, чистою, здоровою, мовою великою, не бідно-калікою! (О. Ющенко.) В пручання слів – пручання гілки, що стане горлечком сопілки… (І. Прокоф’єв.) С л о в н и к. Анапест – трискладова стопа з останнім наголошеним складом. Хорей – двоскладова стопа з наголосом на першому складі. Субстанція – основа, сутність чого-небудь. V. Підбиття підсумків уроку. VІ. Домашнє завдання. § 2 (с. 16), вправа 27 (ІІ). Урок № 13 |