Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності

• Название: Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
• Дата: 18.08.2022
• Размер: 3.48 Mb.
• Имя файла: 116_xgi.docx
• Тип: Документы; #648285
• страница: 12 из 59

Період праці

Втома являє собою фізіологічний стан, який характеризується погіршанням кіль­кісних і якісних показників діяльності, супроводжується певними суб’єктивними від­чуттями стомлення та відновлюється після відпочинку.

З фізіолого-гігієнічної точки зору втома розглядається як складний цілісний про­цес, в основі якого знаходиться захисна за своїм змістом реакція кори головного мозку, що обмежує працездатність людини завдяки наявності певних фізіологічних механізмів центрального (гальмування основних нервових процесів, розлади коор­динуючої здатності ЦНС, зниження інтенсивності передачі нервових імпульсів тощо) та місцевого (зменшення постачання кисню, накопичення метаболітів, виснаження енергетичних компонентів забезпечення діяльності тощо) генезу.

Разом з тим втому не можна трактувати як виключно негативне явище - її слід вважати невід’ємним наслідком тренування і, отже, своєрідною передумовою наступ­ного збільшення функціональних можливостей організму. Проте, якщо відновлення трудової або якої-небудь іншої діяльності відбувається на тлі втоми, що поступово на­копичується, втома може переходити у стан перевтоми, який, безсумнівно, необхідно трактувати як патологічне зрушення у стані здоров’я, стан передзахворювання тощо.

Основні форми трудової діяльності. Важливою проблемою сучасної фізіології та гігієни праці слід вважати проведення об 'єктивної оцінки і класифікації основних форм трудової діяльності.

Існує багато різноманітних класифікацій провідних форм трудової діяльності. Про­те найбільш прийнятними для фахівця медичного профілю є фізіологічна, медико-ви- робнича та психологічна класифікації.

Фізіологічна класифікація розроблена на підставі встановлення та вивчення за­гальних фізіологічних закономірностей трудового процесу, який здійснюється. Від­повідно до неї виділяють:

• 
  форми праці, що потребують значної м ’язової активності (найбільш влас­тивою для подібних форм трудової діяльності рисою є повна або практично повна відсутність механізованих засобів праці);
  
• 
  групові або конвеєрні форми праці (головною особливістю цих форм трудової діяльності праці прийнято вважати чіткий розподіл трудового процесу на дискретні робочі операції, що характеризуються заданим ритмом виконання та суворою послі­довністю здійснюваних операцій);
  
• 
  механізовані форми праці (відмітною рисою професій, які відносяться до означе­ної групи, є використання певних засобів механізації виконуваних трудових процесів);
  
• 
  форми праці, пов ’язані з частково або повністю автоматизованим виробни­цтвом (форми трудової діяльності, що відносяться до цієї групи, відрізняє застосу­вання технологічних процесів, для яких властивим є автоматизоване виконання усіх або цілого ряду виробничих операцій);
  
• 
  форми праці, пов ’язані з управлінням виробничими процесами та керуван­ням виробничими механізмами (провідним чинником щодо залучення форми тру­дової діяльності до цієї групи є виконання працівником типових дій, пов’язаних з управлінням певним контингентом підлеглих або з керуванням певними технічни­ми пристроями);
  
• 
  форми інтелектуальної (розумової) праці (до цієї групи відносять форми тру­дової діяльності, що пов’язані з необхідністю прийому, аналізу та переробки інфор­мації і, як наслідок, потребують виняткового напруження сенсорного апарату, уваги, пам’яті, активації процесів мислення та емоційної сфери).
  

Наступна класифікація - медико-виробнича, згідно з якою всі існуючі професії необхідно розподілити на певні групи на підставі урахування особливостей їх впливу на організм працівника.

Відповідно до неї виділяють наступні групи трудової діяльності:

• 
  професії, в яких практично або повністю відсутні несприятливі виробничі чинники (пов’язані з інтелектуальною працею, виробничою діяльністю у сфері об­слуговування, приладобудування тощо);
  
• 
  професії, що характеризуються помірним або непостійним впливом неспри­ятливих чинників на організм людини (кухар, кондитер тощо);
  
• 
  професії з комплексом виражених несприятливих виробничих чинників, відміт­ною рисою яких є постійний вплив на організм працівника (ткаля, вишивальниця тощо).
  
• 
  професії з важкими та шкідливими умовами праці (металург, шахтар тощо).
  

Велике значення для об’єктивної оцінки трудової діяльності має психологічна кла­сифікація професій, в основі якої знаходиться урахування 4 провідних ознак, а саме: особливості предмета праці, особливості мети праці, особливості характеру знарядь, що використовуються, та особливості умов праці.

Перша з них, а саме: предмет праці - є головною ознакою, на основі урахування особливостей якої усі існуючі форми трудової діяльності поділяють на 5 типів:

• 
  людина - техніка (інженер, слюсар, водій тощо);
  
• 
  людина - природа (агроном, ветеринар, тваринник тощо);
  
• 
  людина - знакова система (оператор ЕОМ, фінансист, математик тощо);
  
• 
  людина - художній образ (архітектор, художник, дизайнер тощо);
  
• 
  людина — людина (лікар, журналіст, учитель тощо).
  

Урахування другої класифікаційної ознаки,, а саме: визначення мети праці, виходячи із психологічного трактування трудового процесу, дозволяє поділити професії на 3 класи:

• 
  професії класу ⁱⁱT^yy (від “гносіо” - пізнаю, дізнаюсь), мета яких полягає в об­стеженні, розрізненні, перевірці та оцінці об’єкта праці (лікар, інженер, слідчий, то­варознавець тощо);
  
• 
  професії класу ⁱⁱIJ^yy, метою яких є певне перетворення предмету праці (слю­сар, токар, водій тощо);
  
• 
  професії класу ⁱⁱK^yy_y мета яких полягає у пошуку та конструюванні визначено­го об’єкта (модельєр-конструктор, селекціонер, винахідник тощо).
  

Залежно від характеру знарядь праці, що використовуються, а це третя класифі­каційна ознака, всі форми трудової діяльності можна поділити на 4 відділи:

• 
  професії відділу ручної праці (землекоп, вантажник, різноробочий тощо);
  
• 
  професії відділу механізованої праці (токар, слюсар, зварювальник тощо);
  
• 
  професії відділу автоматизованої праці (оператор АЕС, диспетчер тощо);
  
• 
  професії відділу інтелектуальної праці (лікар, учитель, письменник тощо).
  

Виходячи із особливостей четвертої класифікаційної ознаки, а саме: характерис­тик умов праці - визначають ще 4 групи професій:

• 
  професії групи ⁱⁱM^yy, що характеризуються підвищеними вимогами до мораль­них якостей працівника (лікар, суддя, працівник правоохоронних органів тощо);
  
• 
  професій групи ^(І3^УУ, для яких властивим є виконання трудової діяльності у звичних мікрокліматичних умовах (бухгалтер, офіціант, бібліотекар тощо);
  
• 
  професії групи ⁱⁱH^yy, для яких властивим є виконанням трудової діяльності у незвичних умовах мікроклімату (сталевар, водолаз, льотчик-випробувач тощо);
  
• 
  професії групи ⁱⁱB^УУ, що характеризуються виконання певних видів праці на відкритому повітрі в різний час і за різних погодних умов (сільський механізатор, моряк, лісник тощо).
  

Отже, знання основних закономірностей фізіологічних змін у функціональному стані організму працівника, що відбуваються під час виконання трудової діяльності, визначення основних видів та класифікаційних ознак провідних форм трудової ді­яльності створює передумови до проведення поглибленого вивчення особливостей впливу численних чинників виробничого середовища на організм людини, дозволяє чітко визначити та об’єктивно обґрунтувати адекватні та ефективні заходи профілак­тичного змісту і характеру.

Основні форми трудової діяльності. Важливою проблемою сучасної фізіології та гігієни праці слід вважати проведення об’єктивної оцінки і класифікації основних форм трудової діяльності.

Існує багато різноманітних класифікацій провідних форм трудової діяльності. Про­те найбільш прийнятними для фахівця медичного профілю є фізіологічна, медико-ви- робнича та психологічна класифікації.

Фізіологічна класифікація розроблена на підставі встановлення та вивчення за­гальних фізіологічних закономірностей трудового процесу, який здійснюється. Від­повідно до неї виділяють:

• 
  форми праці, що потребують значної м 'язової активності (найбільш влас­тивою для подібних форм трудової діяльності рисою є повна або практично повна відсутність механізованих засобів праці);
  
• 
  групові або конвеєрні форми праці (головною особливістю цих форм трудової діяльності праці прийнято вважати чіткий розподіл трудового процесу на дискретні робочі операції, що характеризуються заданим ритмом виконання та суворою послі­довністю здійснюваних операцій);
  
• 
  механізовані форми праці (відмітною рисою професій, які відносяться до означе­ної групи, є використання певних засобів механізації виконуваних трудових процесів);
  
• 
  форми праці, пов ’язані з частково або повністю автоматизованим виробни­цтвом (форми трудової діяльності, що відносяться до цієї групи, відрізняє застосу­вання технологічних процесів, для яких властивим є автоматизоване виконання усіх або цілого ряду виробничих операцій);
  
• 
  форми праці, пов ’язані з управлінням виробничими процесами та керуван­ням виробничими механізмами (провідним чинником щодо залучення форми тру­дової діяльності до цієї групи є виконання працівником типових дій, пов’язаних з управлінням певним контингентом підлеглих або з керуванням певними технічни­ми пристроями);
  
• 
  форми інтелектуальної (розумової) праці (до цієї групи відносять форми тру­дової діяльності, що пов’язані з необхідністю прийому, аналізу та переробки інфор­мації і, як наслідок, потребують виняткового напруження сенсорного апарату, уваги, пам’яті, активації процесів мислення та емоційної сфери).
  

Наступна класифікація - медико-виробнича, згідно з якою всі існуючі професії необхідно розподілити на певні групи на підставі урахування особливостей їх впливу на організм працівника.

Відповідно до неї виділяють наступні групи трудової діяльності:

• 
  професії, в яких практично або повністю відсутні несприятливі виробничі чинники (пов’язані з інтелектуальною працею, виробничою діяльністю у сфері об­слуговування, приладобудування тощо);
  
• 
  професії, що характеризуються помірним або непостійним впливом неспри­ятливих чинників на організм людини (кухар, кондитер тощо);
  
• 
  професії з комплексом виражених несприятливих виробничих чинників, відміт­ною рисою якш є постійний вплив на організм працівника (ткаля, вишивальниця тощо).
  
• 
  професії з важкими та шкідливими умовами праці (металург, шахтар тощо).
  

Велике значення для об’єктивної оцінки трудової діяльності має психологічна кла­сифікація професій, в основі якої знаходиться урахування 4 провідних ознак, а саме: особливості предмета праці, особливості мети праці, особливості характеру знарядь, що використовуються, та особливості умов праці.

Перша з них, а саме: предмет праці - є головною ознакою, на основі урахування особливостей якої усі існуючі форми трудової діяльності поділяють на 5 типів:

• 
  людина - техніка (інженер, слюсар, водій тощо);
  
• 
  людина - природа (агроном, ветеринар, тваринник тощо);
  
• 
  людина - знакова система (оператор ЕОМ, фінансист, математик тощо);
  
• 
  людина - художній образ (архітектор, художник, дизайнер тощо);
  
• 
  людина - людина (лікар, журналіст, учитель тощо).
  

Урахування другої класифікаційної ознаки,, а саме: визначення мети праці, виходячи із психологічного трактування трудового процесу, дозволяє поділити професії на 3 класи:

• 
  професії класу “Г” (від “гносіо” - пізнаю, дізнаюсь), мета яких полягає в об­стеженні, розрізненні, перевірці та оцінці об’єкта праці (лікар, інженер, слідчий, то­варознавець тощо);
  
• 
  професії класу “П”, метою яких є певне перетворення предмету праці (слю­сар, токар, водій тощо);
  
• 
  професії класу “К”, мета яких полягає у пошуку та конструюванні визначено­го об’єкта (модельєр-конструктор, селекціонер, винахідник тощо).
  

Залежно від характеру знарядь праці, що використовуються, а це третя класифі­каційна ознака, всі форми трудової діяльності можна поділити на 4 відділи:

професії відділу ручної праці (землекоп, вантажник, різноробочий тощо);

професії відділу механізованої праці (токар, слюсар, зварювальник тощо);

професії відділу автоматизованої праці (оператор АЕС, диспетчер тощо);

професії відділу інтелектуальної праці (лікар, учитель, письменник тощо).

Виходячи із особливостей четвертої класифікаційної ознаки, а саме: характерис­тик умов праці - визначають ще 4 групи професій:

професії групи “М”, що характеризуються підвищеними вимогами до мораль­них якостей працівника (лікар, суддя, працівник правоохоронних органів тощо);

професій групи “3”, для яких властивим є виконання трудової діяльності у звичних мікрокліматичних умовах (бухгалтер, офіціант, бібліотекар тощо);

професії групи “Н”, для яких властивим є виконанням трудової діяльності у незвичних умовах мікроклімату (сталевар, водолаз, льотчик-випробувач тощо);

професії групи ^tiB^fy_i що характеризуються виконання певних видів праці на відкритому повітрі в різний час і за різних погодних умов (сільський механізатор, моряк, лісник тощо).

Отже, знання основних закономірностей фізіологічних змін у функціональному стані організму працівника, що відбуваються під час виконання трудової діяльності, визначення основних видів та класифікаційних ознак провідних форм трудової ді­яльності створює передумови до проведення поглибленого вивчення особливостей впливу численних чинників виробничого середовища на організм людини, дозволяє чітко визначити та об’єктивно обґрунтувати адекватні та ефективні заходи профілак­тичного змісту і характеру.

Так, зокрема, основні медичні спеціальності, ураховуючи особливості фізіологіч­ної класифікації слід віднести до форм інтелектуальної (розумової) праці, виходячи з основних положень медико-виробничої класифікації - до професій, що характеризу­ються помірним або непостійним впливом несприятливих чинників на організм лю­дини, беручи до уваги провідні принципи побудови психологічної класифікації - до типу “людина-людина”, класу “Г”, відділу професій інтелектуальної праці, групи “М”. Таке трактування дозволяє отримати достатньо чітке уявлення про головні гі­гієнічні, фізіологічні та психологічні закономірності процесів засвоєння професійно- значущих знань, навичок та в умінь, необхідних для успішної професійної діяльності у галузі охорони здоров’я та фармацевтичній галузі, визначити найбільш доцільні за­соби запобігання виникненню зрушень у стані здоров’я медичних працівників, що мають професійно-зумовлений характер.