Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
 Скачать 3.48 Mb.
|
|
Організація навчання з охорони праці Запроваджувати до виробництва комплекс заходів з охорони праці мають фахівці, які володіють належним рівнем знань та умінь, а дотримуватися відповідних вимог та повсякденних правил з техніки безпеки - виконавці робіт, які зобов ’язані мати необхідний мінімум знань та умінь. Зрозуміло, що досягнення таких умов ґрунтується на відповідній базовій освіті, однак з часом рівень знань необхідно регулярно поповнювати, внаслідок того, що змінюються законодавства, впроваджуються нові виробничі технології та процеси, і внаслідок цього змінюються вимоги, правила та інструкції щодо створення безпечних умов праці. Закон України “Про охорону праці” зобов’язує здійснювати обов’язкове навчання населення, професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці. Реалізація державної політики у галузі охорони праці, і зокрема, в ході організації навчання з охорони праці, також підтверджується змістом статті 18 згаданого Закону, яка визначає, що: усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі її здійснення проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків тощо; працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному відборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік - перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці; посадові особи згідно з переліком Державного комітету з нагляду за охороною праці до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на 3 роки) проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охорони праці. Слід відзначити, що Міністерство освіти і науки України має організовувати вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, яке обов’язково повинно ураховувати особливості відповідних галузей. І нарешті, необхідно зазначити, що на виконання Закону “Про охорону праці” Державний комітет України з нагляду за охороною праці відповідним наказом №15 від 26.01.2005 року затвердив Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, яке є обов’язковим для посадових осіб, спеціалістів, учнів, вихованців та студентів і поширюється на всі підприємства, установи і організації, а також навчально-виховні заклади незалежно від форм власності та видів їх діяльності. Особливості організації навчання та інструктажу працівників з питань охорони праці. Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і проводиться з учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів, а також з працівниками у ході здійснення їх трудової діяльності. Усі працівники при прийомі на роботу, а також в процесі здійснення професійної діяльності проходять на підприємстві навчання та інструктаж з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки у разі виникнення аварій. Працівники відповідно переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці №123 від 30.11.1993 року, або в тому разі, якщо є потреба у проведенні професійного відбору, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в терміни, що встановлені відповідними галузевими нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік. Особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю або суміщають професії, навчаються і інструктуються як за місцем їх основних професій, так і за місцем роботи за сумісництвом. Перед перевіркою знань з охорони праці на підприємстві організовуються заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці. Складений перелік, має бути узгоджений із службою охорони праці і затверджений керівником підприємства. У складі комісії з перевірки знань з питань охорони праці повинно бути не менше З осіб, які у встановленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з нагальних питань охорони праці. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються протоколом (додаток 33). Особам, які під час перевірки знань з питань охорони праці показали задовільні результати, видаються спеціальні посвідчення. Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання і перевірки знань з питань охорони праці, забороняється. На підприємствах на основі Типового положення з урахуванням специфіки виробництва розробляються і затверджуються їх керівниками відповідні Положення про навчання, інструктаж та перевірку знань працівників з питань охорони праці, формуються пла- ни-графіки проведення цієї роботи, з якими повинні бути ознайомлені усі працівники. Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з охорони праці на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах (цех, дільниця, лабораторія, майстерня тощо) - на керівників цих підрозділів. Контроль за навчанням і забезпечення періодичності перевірки знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких покладені ці обов’язки керівником (правлінням) підприємства. Вивчення основ охорони праці в навчально-виховних закладах. Вивчення основ охорони праці проводиться в усіх навчально-виховних закладах системи освіти за програмами, що розробляються і затверджуються Міністерством освіти і науки за погодженням з Державним комітетом з нагляду за охороною праці. Учні загальноосвітніх шкіл вивчають спеціальний курс “Охорона життя та здоров’я дітей”. На всіх стадіях навчання та інструктажів у школярів має виховуватися почуття відповідальності за особисту безпеку та безпеку оточуючих. Професійні навчально-виховні заклади повинні формувати у майбутніх працівників знання та навички з безпеки праці, відповідальне ставлення до охорони життя і здоров’я людей на виробництві тощо. Особлива увага при цьому приділяється навчанню професіям, характерною рисою яких є здійснення трудової діяльності в небезпечних та шкідливих умовах. Студенти медичних, технічних, будівельних, сільськогосподарських, економічних і педагогічних вищих навчальних закладів вивчають дисципліни “Безпека життєдіяльності” та “Охорона праці в галузі”, а також відповідні розділи з охорони праці у структурі спеціальних дисциплін, наприклад, в ході вивчення предметів “Гігієна та екологія”, “Медицина катастроф”, “Соціальна медицина та організації охорони здоров’я” тощо. В інших вищих навчальних закладах вивчається курс “Безпека життєдіяльності” та проводиться навчання студентів з охорони праці під час вивчення відповідних розділів спеціальних дисциплін. Дипломні проекти і курсові роботи студентів технічних, будівельних та сільськогосподарських вищих навчальних закладів (факультетів) повинні вміщувати питання з безпеки життєдіяльності та охорони праці. Формою контролю знань студентів після закінчення вивчення курсу з охорони праці є іспит, диференційований залік або залік. До початку колективної трудової діяльності у позанавчальний період (студентські загони, табори праці та відпочинку, виробничі учнівські бригади тощо) студенти, учні та вихованці вивчають основи законодавства про працю та відповідні нормативні акти з охорони праці у своїх навчально-виховних закладах. Навчання студентів і учнів з питань охорони праці стосовно конкретних видів діяльності проводиться на підприємствах, де ці роботи виконуються, за програмами, що розроблені цими підприємствами. Відповідальність за виконання програм, використання у повному обсязі відведеного для цього навчального часу, якість навчання студентів, учнів та вихованців з питань охорони праці несуть керівники навчально-виховних закладів. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників під час підготовки, перепідготовки або одержання нової професії. Навчання та перевірку знань з питань охорони праці під час підготовки, перепідготовки, одержання нової професії, а також підвищення кваліфікації на підприємстві організовують працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким доручено проведення цієї роботи. Навчальні програми з питань охорони праці передбачають запровадження теоретичних та практичних занять. Теоретичне навчання здійснюється в межах спеціальної навчальної дисципліни “Охорона праці у галузі” або відповідного розділу з технології виробництва в обсязі не менше 20 годин. Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою проводиться тільки у навчальних закладах (професійно-технічних училищах, навчально-курсо- вих і навчально-виробничих комбінатах тощо). Дисципліна загального курсу “Охорона праці у галузі” вивчається учнями професійних навчально-виховних закладів в обсязі не менше ніж 30 годин. Крім того, специфічні питання охорони праці, пов’язані з виконанням робіт з підвищеною не- безпекою, вивчаються в курсі спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва. Для перевірки знань працівників з питань охорони праці на підприємстві наказом його керівника утворюється постійно діюча комісія. На підприємстві з великою чисельністю працівників можуть утворюватися декілька комісій. Головами комісій призначаються заступники керівника підприємства або керівники та заступники керівників його окремих структурних підрозділів. Перевірка знань з питань охорони праці працівників підприємств, де немає можливості утворювати таку комісію, проводиться за договором в комісіях споріднених підприємств. До складу комісії входять фахівці служби охорони праці, а також енергетичної, технічної, юридичної та інших спеціальних служб, які пройшли в установленому порядку перевірку знань з питань охорони праці, представник профспілкової організації, членом якої є працівник, тощо. У разі незадовільного результату повторна перевірка знань працівника проводиться протягом одного місяця. При незадовільних результатах повторної перевірки знань працівника працевлаштовують згідно з чинним законодавством. Працівники, які мають перерву в роботі за професією більше одного року, проходять навчання з питань охорони праці до початку відновлення самостійної роботи. Працівники допускаються до самостійної роботи лише після вступного інструктажу на робочому місці, стажування і набуття навичок безпечних методів праці. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та спеціалістів з охорони праці. Посадові особи відповідно до Переліку посад, затвердженого наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці № 94 від 11.10.1993 року, до початку виконання своїх обов’язків і періодично, один раз на 3 роки, згідно з наказом керівника відповідного підприємства проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Причому головним чином перевіряються знання тих нормативних актів про охорону праці, виконання яких входить до їх службових обов’язків. Навчання з питань охорони праці посадових осіб проводиться в навчальних закладах, які після перевірки їх матеріальної бази, навчально-методичного забезпечення та знань викладачів з питань охорони праці наглядовими органами за охороною праці, одержали від Державного комітету з нагляду за охороною праці дозвіл на проведення цієї роботи (додаток 34). Інші посадові особи та спеціалісти можуть проходити навчання безпосередньо на підприємстві. Тематичний план і програма, підготовки та перевірки знань посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці наведений у додатку 35. Перші заступники та заступники керівників міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об’єднань підприємств, що створені за галузевим принципом, Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівники структурних підрозділів, які організовують виробничий процес, спеціалісти служби охорони праці, члени комісій з перевірки знань з охорони праці цих органів, а також викладачі охорони праці вищих навчальних закладів проходять навчання та перевірку знань з питань охорони праці в науково-інформаційному та навчальному центрах Державного комітету з нагляду за охороною праці. Очолює комісію з перевірки знань цих категорій посадових осіб голова (заступник голови) Державного комітету з нагляду за охороною праці. До складу комісії також входять керівники відповідних центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, концернів, корпорацій та інших об’єднань підприємств, що створені за галузевим принципом, а також представники органів державного нагляду за охороною праці та відповідних профспілок. Інші посадові особи та спеціалісти вказаних органів, а також керівники і члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб підприємств, які безпосередньо підпорядковані цим органам, перевірку знань з питань охорони праці проходять в комісіях своїх органів. Очолює комісію заступник керівника органу, в обов’язки якого входить управління охороною праці, або керівник служби охорони праці цього органу. До складу комісій входять керівники служби охорони праці, виробничо-технічних підрозділів цих органів, представники органів державного нагляду за охороною праці, а також відповідних профспілок. Керівники підприємств, які не мають вищестоящої господарської організації, а також члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці таких підприємств навчання з охорони праці проходять в комісіях місцевих органів державної виконавчої влади або місцевих органів Державного комітету з нагляду за охороною праці. Очолює комісію відповідно заступник керівника місцевого органу державної виконавчої влади, до функціональних обов’язків якого входить управління охороною праці в регіоні, керівник служби охорони праці цього органу або керівник (заступник керівника) місцевого органу Державного комітету з нагляду за охороною праці. До складу комісії входять працівники служби охорони праці місцевого органу державної виконавчої влади, представники місцевих органів державного нагляду за охороною праці та відповідних профспілок. На підприємстві для перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів створюється постійно діюча комісія. Очолює її керівник (його заступник) підприємства або керівник (його заступник) служби охорони праці. До складу комісії входять керівники (їх заступники) служби охорони праці, виробничо-технічних служб, представники місцевих органів державного нагляду за охороною праці, а також профспілкового комітету (комітетів). На підприємствах з великою кількістю працівників можливе створення декількох постійно діючих комісій з перевірки знань з питань охорони праці. Посадові особи, спеціалісти невеликих підприємств, де немає можливості провести навчання та створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці, а також спеціалісти, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, проходять навчання у відповідних місцевих навчальних закладах або на подібних за профілем виробництва підприємствах, а перевірку знань з питань охорони праці - в комісіях при місцевих органах державної виконавчої влади або при місцевих органах Державного комітету з нагляду за охороною праці. Працівники, які показали незадовільні знання, повинні протягом одного місяця пройти повторну перевірку знань з питань охорони праці. Особи, які під час повтор ної перевірки знань показали незадовільні знання, працевлаштовуються згідно з чинним законодавством. Загальне керівництво та контроль за проведенням перевірки знань посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці здійснюють міністерства, відомства, концерни, корпорації та інші об’єднання підприємств, що створені за галузевим принципом, а також служби охорони праці місцевих органів Державної виконавчої влади. Позачергова перевірка знань посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці проводиться: у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів з охорони праці; при введенні в експлуатацію нового устаткування або впровадженні нових технологічних процесів; під час переведення працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці; за вимогою працівника органу Державного нагляду за охороною праці, вищестоящої господарської організації, а також місцевого органу Державної виконавчої влади, якщо виявлено незнання посадовою особою або спеціалістом з профілю нормативних актів про охорону праці. Інструктаж з питань охорони праці. Інструктажі з питань охорони праці проводяться під час організації роботи з охорони праці як на підприємствах, так і у навчальних закладах. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці на підприємствах поділяються на декілька видів, а саме: на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться: з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від рівня їх освіти, стажу роботи за цією професією та посади; з працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів, які вперше в’їжджають на територію підприємства; з учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству (рішенням правління) покладено ці обов’язки. На великих підприємствах окремі питання вступного інструктажу можуть висвітлювати відповідні фахівці. Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або у приміщенні, що спеціально для цього обладнане, з використанням сучасних технічних засобів навчання та наочних посібників (плакати, натурні експонати, макети, моделі, кінофільми, діафільми, відеофільми тощо). Вступний інструктаж проводиться за програмою, що розроблена службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва та затверджується керівником підприємства (виробництва). Орієнтовний перелік питань для складання програми вступного інструктажу наведений у додатку 36. Запис про проведення вступного інструктажу здійснюється у спеціальному журналі (додаток 37), а також в документі про прийняття працівника на роботу. _Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи: з працівником, новоприйнятим (постійно або тимчасово) на підприємство; з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; з працівником, який буде виконувати нову для нього роботу; з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві; зі студентом, учнем та вихованцем, який прибув на виробничу практику. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спеціального фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації та орієнтовного переліку питань первинного інструктажу (додаток 38). Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства або відповідного структурного підрозділу. Усі працівники, в тому числі випускники професійних навчальних закладів, навчально-виробничих (курсових) комбінатів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2-15 змін (в залежності від характеру виробництва і рівня кваліфікації фахівця) пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих спеціалістів, які призначаються наказом (розпорядженням) по підприємству (цеху, дільниці, виробництву). Керівник підприємства (цеху, дільниці, виробництва) має право своїм наказом або розпорядженням звільнити від проходження інструктажу працівника, який має стаж роботи за своєю професією не менше 3 років, і перемішується із одного цеху в інший, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він буде працювати, не змінюється. Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на квартал, на інших роботах - 1 раз на півріччя. Як правило, повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на охорону праці; у разі порушення працівником нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварії або отруєння; на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищестоящої господарської організації або державної виконавчої влади у випадку, якщо ви явлено незнання працівником безпечних методівл прийомів праці або нормативних актів про охорону праці; у разі наявності перерви у професійній діяльності працівника понад ЗО календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, понад 60 днів - для інших видів робіт. Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначається в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення. Цільовий інструктаж проводиться з працівником: у разі виконання разових робіт, що не пов’язані з безпосередніми обов’язками за фахом; при ліквідації аварії або стихійного лиха; під час проведення робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл або інші подібні документи; у разі проведення екскурсій на підприємствах. Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт. Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання тощо). Причому їх здійснення обов’язково повинне закінчуватися перевіркою знань шляхом усного опитування, за допомогою технічних засобів навчання, а також на підставі перевірки набутих навичок безпечних методів ведення праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. Про проведення первинного, повторного, позапланового і цільового інструктажів, особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу (додаток 39). При цьому обов’язковими є підписи як тих, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою. У разі необхідності первинний, повторний, позаплановий інструктажі можуть проходити у встановленому порядку на іншому спорідненому за технологією підприємстві, де є необхідні для цього умови Керівник підприємства за необхідності має право запросити до себе для проведення інструктажів відповідних спеціалістів іншого, спорідненого за технологією підприємства. Оформлення інструктажів, стажування та допуск до роботи працівника у таких випадках проводиться в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці підприємства. Керівник підприємства зобов’язаний видати працівникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці. Перелік професій та посад працівників, які звільняються від первинного, повторного та позапланового інструктажів, затверджується керівником підприємства, після узгодження з державним інспектором Державного комітету з нагляду за охороною праці. До цього переліку можуть бути віднесені особи, діяльність яких не пов’язана з обслуговуванням обладнання, використовуванням певного інструментарію, збереженням сировини та матеріалів тощо. Атестація робочих місць Атестація робочих місць являє собою комплекс адміністративних, інженерно- технічних та санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на визначення відповідності робочого місця фахівця технологічним, ергономічним та санітарно-гігієнічним вимогам, а також вимогам безпеки праці. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року “Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” атестація робочих місць проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності та господарювання, в тому випадку, якщо технологічний процес, обладнання, сировина та матеріал, які використовуються, є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їх нащадків як у теперішній час, так і в майбутньому. Основна мета атестації робочих місць полягає у регулюванні відносин між роботодавцем або уповноваженим ним органом і працівниками в галузі реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Атестація робочих місць проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству організації у термін, передбачений колективним договором (угодою), але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства (організації) Позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виробничого органу, органів державного нагляду за охороною праці за участю закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я. До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції державного технічного нагляду тощо. Атестація робочих місць передбачає^ установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку чинників виробничого середовища і характеру праці та їх відповідність стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру відповідно до загальноприйнятої гігієнічної класифікації; обґрунтоване віднесення робочого місця до певної категорії за ступенем шкідливості та важкості праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за діяльність, яка здійснюється у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад, що передбачають пільгове пенсійне забезпечення працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки праці. Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованими органами Державного стандарту і Міністерства охорони здоров’я за списками, що узгоджуються з органами Державного комітету з нагляду за охороною праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій. Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці та соціальної політики разом з Міністерством охорони здоров’я. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству (організації) і зберігається впродовж 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пільг і компенсацій, пенсій за віком на пільгових умовах, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників. Атестація проводиться згідно з наведеним вище порядком та методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці та соціальної політики України №41 від 1.09.1992 року та головним державним санітарним лікарем України. Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавства та нормативні акти з питань охорони та гігієни праці. Для організації і проведення атестації робочих місць керівник підприємства видає наказ, в якому: визначаються мета і завдання атестації; затверджується склад, призначається голова та секретар постійно діючої атес- таційної комісії, окреслюються її повноваження та у разі необхідності визначається склад цехових (структурних) атестаційних комісій; установлюється термін і графіки проведення підготовчих до атестації робіт у структурних підрозділах підприємства; визначаються особливості взаємодії із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (з експертизи умов праці, з санітарно-епідеміологічною службою тощо); визначаються проектні та науково-дослідні установи для проведення науково-технічної оцінки умов праці і участі у розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів. До складу атестаційної комісії рекомендується включити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів та охорони праці, органів охорони здоров’я підприємства, працівників громадських організацій тощо. В ході своєї діяльності атестаційна комісія: -здійснює організаційне та методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх її етапах, формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу та організовує її вивчення; -визначає і в установленому порядку залучає до проведення атестації всі необхідні організації; -організовує виготовлення планів розташування обладнання у кожному з підрозділів; визначає межі робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер; -складає перелік робочих місць, які підлягають атестації; -порівнює технологічний процес, що застосовується, склад обладнання, сировину і матеріали, які використовуються, із передбаченими у проектах; -визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і небезпечних чинників виробничого середовища та організовує їх дослідження; -виявляє та прогнозує процеси створення шкідливих і небезпечних умов на робочих місцях; -установлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт; -складає “Карту умов праці ” на кожне робоче місце або групу робочих місць, що атестуються (додаток 40); -проводить атестацію та складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці; -уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг та компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на ці цілі; -організовує розробку заходів щодо поліпшення умов праці і оздоровлення працівників; -виконує функції щодо призначення нового складу комісії у разі проведення позачергової атестації. Під час вивчення чинників виробничого середовища і трудового процесу визначаються характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням, встановлюються, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, нормативні значення (гранично-допустима концентрація (ГДК), гранично-допустимий рівень (ГДР), гранично-допустима доза (ГДД) тощо) параметрів виробничого середовища і трудового процесу та виявляються шляхом лабораторних досліджень або розрахунків фактичні значення факторів виробничого середовища і трудового процесу, які підлягають порівнянню. Лабораторні і інструментальні дослідження проводяться відповідно до стандартів державної системи забезпечення єдності вимірювань, системи стандартів безпеки праці та методичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров’я. Прилади і обладнання для вимірювання повинні відповідати метрологічним вимогам та перевірятися у встановлені терміни. Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних чинників, визначення психофізіологічних факторів проводяться у процесі здійснення професійної діяльності в характерних (типових) для працівників виробничих умовах. Результати вимірювань показників шкідливих і небезпечних виробничих чинників оформлюються протоколами за формами, що передбачені Державним комітетом з нагляду за охороною праці або затверджені Міністерством охорони здоров’я України. Обов’язково визначається тривалість (% від тривалості зміни) дії виробничого чинника, який досліджується. Оцінка результатів лабораторних досліджень та інструментальних вимірювань здійснюється шляхом порівняння фактично визначених величин з нормативними (регламентованими) показниками. Ступінь шкідливості та небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу визначається за загальноприйнятими критеріями. У разі наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин різно- спрямованої дії кожну з них слід враховувати як окремий самостійний фактор, що підлягає кількісній оцінці. У разі наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин односпрямованої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених ГДК підсумовується. Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості означеної групи речовин визначається, виходячи з наявної величини перевищення, з урахуванням класу небезпечності найбільш токсичної речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина. Оцінка умов праці при наявності двох і більше шкідливих та небезпечних виробничих факторів здійснюється за найбільш високим класом і ступенем. Атестація робочих місць повинна проводитися з урахуванням особливостей впливу всіх чинників виробничого середовища і факторів трудового процесу на працівників відповідно до основних положень гігієнічної класифікації праці, а також на підставі вивчення супутніх факторів технічного і організаційного рівня умов праці, ступеня ризику пошкодження здоров’я тощо. Оцінка технічного рівня забезпечення робочого місця проводиться шляхом аналізу: відповідності технологічного процесу, будівель і споруд - проектам, обладнання і нормативно-технічній документації - характеру та обсягу виконуваних робіт; технологічної оснащеності робочого місця (наявність технологічного обладнання та інструментарію, контрольно-вимірювальних приладів та їх технічного стану, забезпеченість робочого місця підйомно-транспортними засобами тощо); відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення, інструментарію та засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці; особливостей впливу діючого технологічного процесу на організм працівників. Під час оцінки організаційного рівня забезпечення робочого місця аналізуються: ступінь раціональності планування (відповідність площі, яка зайнята робочими місцями, нормам технологічного проектування, рівень раціонального розміщення обладнання і оснащення), а також його відповідність стандартам безпеки праці, санітарним нормам і правилам; ступінь забезпечення працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту та їх відповідність стандартам безпеки праці, організація роботи захисних споруд, контрольних приладів і пристроїв тощо. На основі комплексної оцінки робочі місця мають бути віднесені до одного із класів умов праці: з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці; із шкідливими і важкими умовами праці; з нешкідливими умовами праці. Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, які наведені в таблиці 1. Інші пільги і компенсації встановлюються залежно від умов праці за діючими законодавчими актами. Таблиця 1 |