Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
 Скачать 3.48 Mb.
|
|
Таблиця 64 з Визначення категорії приміщення залежно від характеристики речовин та матеріалів, що використовуються ахаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші та майданчики, вестибулі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину; застосовувати на шляхах евакуації горючі матеріали для облицювання стін та стель, драбин та драбинних майданчиків; забивати, заварювати, закривати на навісні замки або болтові з’єднання зовнішні евакуаційні двері, що важко зачиняються з середини; зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових маршів або закладати їх. У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасне перебування не більше 50 чоловік. Сходові клітки (внутрішні і зовнішні) коридори, проходи та інші шляхи евакуації повинні бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм. Освітлювачі евакуаційного освітлення, за умов перебування людей у будинку, мають вмикатися з настанням присмерків. Світлові покажчики “Вихід” повинні знаходитися у справному стані. У всіх виробничих адміністративних, складських та допоміжних приміщеннях на видних місцях повинні бути вивішені таблички із зазначенням осіб, відповідальних за пожежну безпеку, інструкції щодо заходів пожежної безпеки та номери телефонів виклику пожежної охорони. Для запобігання скипанню або викиду хімічних речовин, що є пожежо- і вибухонебезпечними, необхідно створювати штучний поступовий вакуум. Причому в цехах на відкритих установках і майданчиках необхідно перевіряти наявність та готовність первинних засобів пожежогасіння. Процеси галоїдування (хлорування, бромування) повинні бути забезпечені самостійними системами припливно-витяжної, місцевої та аварійної вентиляції, що передбачають вилучення повітря з нижньої зони приміщень. Причому в приміщеннях, де вони відбуваються, мають бути розташовані аварійні шафи з запасом протигазів та кисневі ізолюючі апарати, які застосовуються у разі виникнення аварійних випадків. Приміщення для гідрування, в яких можна користуватися тільки інструментом, що виключає іскроутворення, повинні бути оснащені сигналізаторами, котрі сповіщають про появу вибухонебезпечних концентрацій воднево-повітряних сумішей. Розглядаючи вимоги до процесів нагрівання речовин електричним струмом, необхідно зазначити, що електронагрівальні елементи, проводи і кабелі, захисні, пускові і регулюючі прилади повинні відповідати усім вимогам забезпечення електронебезпеки. Перед пуском установки для електронагріву горючих речовин необхідно переконатися у наявності в апараті продукту, що нагрівається. Забороняється включати електронагрів при зниженому рівні рідини в апараті або у разі відсутності циркуляції продукту, що нагрівається. Переносні засоби для нагріву горючих речовин слід застосовувати тільки у крайньому випадку, причому використовувати їх для нагріву легкозаймистих речовин заборонено. В ході організації процесів сушіння необхідно забезпечити, щоб для кожної сушарні були встановлені граничнодопустимі норми завантаження матеріалу, який висушується, та граничнодопустимий температурний режим роботи. Сушильний агент і режими сушіння обираються з урахуванням особливостей вибухопожежонебезпеч- них властивостей матеріалу. Робота сушарень безперервної дії допускається тільки за наявності справної системи блокування, яка забезпечує автоматичне вимкнення обігріву (калориферів, випромінювачів, електродів тощо) у разі раптової зупинки конвеєра або витяжного вентилятора. У вибухонебезпечних сушарнях мають застосовуватися лише вибухобезпечні вентилятори, а притвори дверей повинні виконуватися з металів, які не утворюють іскри при ударі. Сушіння пастоподібних матеріалів має здійснюватися у закритих апаратах безперервної дії під розрідженням (вакуумом). Під час здійснення процесів подрібнення, просіювання, таблетування, гранулювання та нанесення покриття необхідно забезпечити, щоб всі люки і отвори, розташовані на розмелодробарних агрегатах і трубопроводах з пилом, були щільно закритими. Завантаження подрібненої речовини у таблетпреси та гранулятори не повинно перевищувати граничної маси, що зазначена в паспорті заводу-виробника. Розміщення виробничого обладнання для подрібнення, просіювання, змішування, таблетування та гранулювання речовин, які відрізняються великим пилоутворенням, повинно створювати всі необхідні підстави для максимального скорочення довжини шляхів їх транспортування. Машини, апарати та інше устаткування, при роботі яких утворюється значна кількість пилу, повинні бути укриті, максимально ущільнені і обладнані аспіраційними приладами, що виключають надходження запиленого повітря у виробничі приміщення. Апарати для подрібнення і змішування здрібнених речовин мають бути обладнані системою подачі інертного газу та засобами справно діючого блокування, яке дозволяє виконувати пуск машин тільки після подачі інертного газу і вимикає подачу газу тільки після зупинки машини. Очищення машин і прибирання приміщень від пилу слід проводити залежно від характеру пилу з використанням засобів механізації або вологим методом (змив пилу водою, підтримання підлоги у вологому стані) з використанням пневматичних засобів (стаціонарні пиловідсмоктувальні установки). При гасінні осередків пилу, що горить, для запобігання його звихренню і вибуху необхідно використовувати розпорошену воду і змочувачі. Процеси ампулоформування та ампулозапаювання повинні здійснюватися у суворій відповідності до Правил безпеки робіт у газовому господарстві. У разі використання кисню в ампулоформувальному та ампулозапаювальному обладнанні експлуатація кисневих балонів має здійснюватися згідно з Типовою інструкцією з охорони праці при наповненні киснем балонів та поводження з ними споживачів. Забороняється виконувати перевірку герметичності газової мережі або відшукувати виток газу, застосовуючи відкритий вогонь. При появі запаху газу слід негайно виключити газовий пальник та перекрити центральний вентиль подачі газу в приміщення. Перед пуском в роботу обладнання для фасування та пакування готової продукції необхідно провести його зовнішній огляд, перевірити справність контрольно-вимірю- вальних та регулювальних приладів, арматури, теплоізоляції, захисних або обгороджувальних пристроїв. Забороняється захаращувати приміщення, призначені для фасування та пакування (проходи, підходи до обладнання, первинних засобів пожежогасіння тощо), готовою продукцією або пакувальними матеріалами. Зберігання матеріалів для фасування готової продукції (папір, картон, вата, склотара, алюмінієва фольга) у приміщенні для пакування та фасування допускається у кількості, яка не перевищує добової потреби. При виникненні пожежі необхідно зупинити подачу готової продукції та пакувальних матеріалів, вимкнути або знеструмити виробниче обладнання, що працює, та викликати пожежну команду. Забороняється застосовувати у технологічних процесах речовини і матеріали з невідомими показниками пожежної безпеки. Розглядаючи вимоги пожежної безпеки до складів, які є обов’язковою виробничою структурою не тільки фармацевтичних підприємств, але й аптечних закладів, необхідно зазначити, що у ході зберігання на їх території різноманітних матеріалів повинні враховуватися пожежонебезпечні, фізико-хімічні та токсикологічні властивості, ступінь сумісності, а також ознаки однорідності вогненебезпечних речовин, котрі підлягають зберіганню. Тому будинки і споруди складів для зберігання легкозаймистих та горючих речовин повинні бути не нижче II ступеня вогнетривкості. Будинки для зберігання горючих речовин у тарі можуть бути висотою не більше трьох поверхів, а для зберігання легкозаймистих речовин - тільки одноповерховими. Відкриті склади для зберігання легкозаймистих та горючих речовин слід розміщувати тільки на тих майданчиках, що мають більш низьку відмітку за рельєфом відносно прилеглих будинків та населених пунктів. У випадку неможливості виконання цієї вимоги мають бути передбачені додаткові заходи, які виключають можливість розливу означеної групи речовин у разі виникнення аварії на території населеного пункту, підприємства тощо. Майданчики, на яких розміщують резервуари, повинні мати гладеньку поверхню для забезпечення можливості безперешкодного стоку пролитої рідини. Нерівності, вибоїни або ями мають бути негайно усунені. Випадково пролиті легкозаймисті та горючі речовини слід негайно прибрати у спеціальні контейнери, а місця розливу засипати піском. На кожний резервуар повинна бути складена технологічна карта, в якій вказуються його номер, особливості призначення, тип, максимальний рівень наливу, мінімальний залишок, а також швидкість наповнення і спорожнення. Якщо в резервуарі зберігається продукт, що вимагає підігріву, необхідно проставити в карті максимальну температуру, яка може бути досягнута. Для запобігання впливу сонячних променів наземні резервуари для зберігання легкозаймистих речовин повинні бути пофарбовані світлою фарбою. На складах резер- вуарного парку має бути розміщений у повній готовності запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подачі в кількості, що необхідна для гасіння пожежі в найближчому резервуарі. Слід зазначити, що зберігання легкозаймистих та горючих речовин у тарі може здійснюватися лише в будинках (сховищах), під навісами і на відкритих майданчиках. В таких випадках навіс слід влаштовувати тільки з негорючих матеріалів. He дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках речовин з температурою спалаху нижче 45 °С. Зберігати рідини необхідно тільки у справній тарі. У сховищах дозволяється зберігати рідини в скляних бутлях, що розміщені в кошиках. Кошики з бутлями допускаєть ся розміщувати групами не більше 10 бутлів у кожній, в два ряди по 5 бутлів у кожному ряді. Між групами бутлів має бути передбачений прохід шириною не менше 1 м. Укладку бочок з легкозаймистими та горючими речовинами у сховищах слід виконувати з прокладками між ярусами пробками уверх. Прийом на збереження пошкоджених бочок, бочок без пробок або бочок, закритих пробками, які не відповідають тарі, суворо забороняється. В процесі експлуатації резервуарів необхідно постійно здійснювати контроль за їх герметичністю, станом прокладок фланцевих з’єднань, справністю дихальних клапанів та вогнеперешкоджувачів. При температурі повітря вище 0 °С перевірки повинні проводитися не рідше 1 разу на місяць, при температурі повітря нижче 0 °С - не рідше 2 разів на місяць. Дихальні клапани і сітки мають очищуватися від бруду, а в зимовий час - від льоду. Під час зберігання горючих порошків і лікарської рослинної сировини слід ураховувати, що порошкоподібні та подрібнені матеріали повинні знаходитися у закритих сухих приміщеннях, захищених від потрапляння атмосферних опадів і ґрунтових вод, причому засоби зберігання і кількість продукції обов’язково мають бути узгоджені з пожежною охороною. Подрібнена продукція, що надходить на склад у мішках, барабанах, бочках або в іншій тарі, повинна зберігатися на стелажах, які необхідно розміщувати таким чином, щоб було виключене змішування різноманітних речовин у ході їх складування та транспортування. Стелажі, призначені для укладки подрібнених речовин у тарі, повинні бути вогнетривкими і мати написи про гранично допустимі для них навантаження. He допускається сумісне зберігання речовин, що при взаємодії один з одним викликають займання і вибух, а також речовин, для яких використовують різноманітні засоби пожежогасіння. При зберіганні порошків, які плавляться під час горіння, необхідно передбачити наявність приладів, що перешкоджають вільному розтіканню розплаву підлогою з приміщення у приміщення або на сходові майданчики. Подрібнені і порошкові матеріали не можна зберігати на відстані ближче 1 м від опалювальних приладів. Лікарську рослинну сировину необхідно зберігати у сухому приміщенні, яке добре вентилюється. Складування слід виконувати тільки на стелажах, встановлених на відстані не менш ніж 0,15 м від підлоги з висотою укладки не більше ніж 2-2,5 м для ягід, плодів, насіння і бруньок та 3-4 м - для іншої сировини. Штабелі розміщуються виходячи із розрахунку: відстань від стін - не менше 0,25 м, відстань між штабелями - не менше 0,5 м; ширина центрального проходу - не менше 2 м. Різану лікарську сировину слід зберігати у тканинних мішках, порошки - у подвійних мішках, внутрішній з яких є паперовим, а зовнішній - тканинним. Лікарську рослинну сировину, яка містить ефірні олії, необхідно зберігати в ізольованому приміщенні у добре закупореній тарі. Будинки складів для зберігання хімічних речовин повинні бути не нижче II ступеня вогнетривкості, причому кількість хімічних речовин, що перебуває у відсіках складу, має бути узгоджена з пожежною охороною і занесена до цехової інструкції щодо заходів пожежної безпеки. Всі роботи з хімічними речовинами слід виконувати акуратно, щоб не пошкодити їх упаковку. На кожній тарі з хімічною речовиною повинен бути напис або бирка з її назвою та вказівкою відносно найбільш характерних властивостей (“вогненебезпечні”, “отруйні”, “хімічно активні” тощо). У місцях для зберігання не допускається розфасовувати і видавати хімічні речовини. Цей процес має здійснюватися тільки у спеціальних приміщеннях. Хімічні речовини потрібно зберігати за принципом однорідності відповідно до їх фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей. З цією метою склади розбиваються на окремі приміщення (відсіки), які ізолюються один від одного протипожежними вогнетривкими перегородками. Тверді та рідкі хімічні речовини слід зберігати у закритих сухих приміщеннях або під навісом у тарі, яка відповідає існуючим вимогам, передусім технічного характеру, та кліматичним умовам. Під навісом дозволяється зберігання тільки тих хімічних речовин, які внаслідок впливу атмосферного повітря або води не розкладаються, не розігріваються і не запалюються. В приміщеннях, де зберігаються речовини, здатні плавитися у разі виникнення пожежі, необхідно передбачати розміщення приладів, що обмежують вільне розтікання розплаву (бортики, пороги з пандусами тощо). Ізольовано одна від одної повинні зберігатися хімічні речовини, при горінні і розкладі яких виділяються токсичні пари і гази, що ускладнять процеси гасіння і евакуацію речовин, котрі знаходяться у приміщенні і для яких застосовуються різні засоби пожежогасіння. Мішки, барабани, бочки та інша тара з хімічними речовинами, що надходять на склад, повинні зберігатися на стелажах або в штабелях, виготовлених з вогнетривких матеріалів, у справному стані. Складувати хімічні речовини біля опалювальних приладів не допускається. Стелажі і штабелі повинні знаходитися на відстані не менше ніж 1 м від нагрівальних приладів. Склади для речовин, що бурхливо реагують з водою (карбіди, лужні метали, гідрат натрію тощо), а також склади для порошкоподібних і подрібнених полімерних матеріалів, сажі, графіту повинні розміщуватися в сухих одноповерхових приміщеннях, що добре вентилюються, з покривом, який легко скидається. Всередині цих приміщень не має бути розташовано ніяких водяних, парових та каналізаційних труб. Покрівлі і стіни не повинні пропускати атмосферних опадів, фундамент має захищати будівлю від ґрунтових вод. Порошки, здатні самозайматися (алюмінієвий, цинкові, магнієві, фосфорні), повинні зберігатися в окремих відсіках у герметично закритій тарі. У разі зберігання азотної і сірчаної кислот необхідно вжити заходи щодо уникнення їх зіткнення з деревиною, соломою, речовинами органічного походження тощо. Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у скляні бутлі. На складах і під навісами, де зберігаються кислоти, необхідно мати готові розчини крейди, вапна або соди для негайної нейтралізації випадково пролитих кислот. Лужні метали слід зберігати в ізольованих відсіках (секціях), у торці складського будинку в металевих банках або контейнерах під шаром захисного середовища (інертні гази, мінеральні масла, гас, парафін). При зберіганні в одній секції складу різноманітних лужних металів, кожний з них повинен розташовуватися на окремо му стелажі. У відсіках, суміжних з відсіками лужних металів, дозволяється зберігати лише негорючі хімічні речовини. Для перевезення хімічних речовин у тарі необхідно використовувати тільки справний транспорт, обладнаний з урахуванням їх властивостей протипожежним інвентарем і нейтралізуючими засобами. Автотранспорт, що використовується для вантажно-розвантажувальних робіт, забороняється залишати на території складів після закінчення роботи. Під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт не можна допускати пошкодження тари, її падіння з висоти, проливу рідини, розсипання речовин тощо. Вантажопідйомні механізми, що застосовуються у ході здійснення вантажно-розвантажу- вальних робіт, повинні бути у справному стані. Після закінчення роботи електроустаткування в усіх складах повинно бути зне- струмлене. Вимикаючий рубильник має розташовуватися поза приміщенням складу в шафі, у спеціальній ніші з отвором, що закривається, або на опорі, яка стоїть окремо. Завідувач складу після закінчення роботи повинен обійти всі приміщення і впевнитися в їх пожежобезпечному стані, вимкнути електромережу і закрити склад. Забороняєш ь ся: проводити на складах роботи, не пов’язані зі зберіганням хімічних речовин; входити персоналу у складські приміщення, де зберігаються хімічні речовини, що вступають в реакцію з водою, у сирому (вологому) одязі і взутті; застосовувати для закриття бутлів з кислотою пробки з органічних матеріалів (деревина, тканина, солома тощо). Потенційними причинами виникнення пожежі у лабораторних приміщеннях, які є невід’ємним компонентом підприємств фармацевтичної галузі, можуть бути: порушення правил і норм зберігання та застосування легкозаймистих і горючих речовин; порушення правил проведення зварювальних і вогненебезпечних робіт; порушення правил експлуатації опалювальних і вентиляційних приладів та систем; паління. Тому співробітники лабораторій повинні володіти основами забезпечення пожежної безпеки під час застосування хімічних речовин та матеріалів, які використовуються, і дотримуватися заходів безпеки при роботі з ними. Так, зберігання в лабораторіях речовин і матеріалів повинно виконуватися тільки згідно з асортиментом. He допускається сумісне збереження речовин, хімічна взаємодія яких може викликати спалахування, пожежу або вибух. Загальний запас легкозаймистих речовин та лужних металів, що одночасно зберігаються в кожному робочому приміщенні, не повинен перевищувати добової потреби. Посудини, в яких проводились роботи з ними, після їх закінчення мають оброблятися пожежобезпечними розчинами. Під час роботи з легкозаймистими та горючими речовинами в лабораторії забороняється: захаращувати робочі столи і шафи посудом з цією групою речовин; утримувати рідини поблизу газових пальників або інших нагрівальних приладів; допускати розлив і розбризкування легкозаймистих та горючих речовин (при випадковому їх витоку необхідно негайно вимкнути всі джерела відкритого вогню, електронагрівальні прилади та засипати місце витоку піском, згодом забруднений пісок слід зібрати дерев’яною лопатою або совком і вилучити з приміщення); виконувати кип’ятіння або нагрівання легкозаймистих речовин на відкритому вогні. Кип’ятіння або нагрівання може виконуватися тільки на водяній бані або електроплитці закритого типу; нагрівати або переганяти у скляному посуді більше ніж 0,5 л легкозаймистих речовин; вносити пористі порошкоподібні та інші речовини, що подібні до них, у нагріті легкозаймисті та горючі речовини; зберігати рідке повітря і кисень в одному приміщенні з означеною групою речовин, жирами і маслами; утримувати в одному приміщенні балони з киснем разом з горючими газами; виливати рештки легкозаймистих та горючих речовин у каналізаційну систему. Відпрацьовані рідини збираються в спеціальну герметично закриту тару, яка наприкінці робочого дня передається з лабораторії для регенерації або знищення. Банки з лужними металами необхідно розміщувати у металевих ящиках з кришками, стінки та днища яких викладені азбестом. Балони зі стисненими, зрідженими та розчиненими газами слід розташовувати поза межами лабораторій у металевих шафах. Речовини, які виділяють кисень, не можна нагрівати і змішувати з горючими речовинами. Столи, на яких виконується робота з вогнем, повинні бути оббиті листовою сталлю, обкладені метлахською плиткою або покриті іншим вогнетривким матеріалом, що важко згорає. Штепсельні розетки на столах мають розміщуватися на їх торцях. Робочі столи і витяжні шафи, призначені для роботи з пожежо- і вибухонебезпечними речовинами, повинні бути покриті матеріалом, який не згорає, для роботи з кислотами, лугами та іншими хімічними активними речовинами - матеріалами, стійкими до їх впливу, і обов’язково мати бортики. Всі роботи в лабораторії, пов’язані з можливістю виділення шкідливих і вибухопо- жежонебезпечних парів, газів та аерозолів, слід виконувати тільки у витяжній шафі, що обладнана електроосвітленням у вибухозахищеному виконанні. Приміщення лабораторій обладнуються централізованою припливно-витяжною системою вентиляції та витяжними шафами з верхніми або нижніми відсмоктувачами автономної системи витяжної вентиляції та бортиками, що відвертають протікання рідини на підлогу. Обмін повітря в лабораторному приміщенні повинен бути розрахований таким чином, щоб фактична концентрація вибухопожежонебезпечних та шкідливих газів, пари і пилу у повітрі не перевищувала 20 % від нижньої концентрації границі займання та ГДК шкідливих речовин. У приміщеннях лабораторій, крім систем загальнообмінної припливно-витяжної та місцевої вентиляції, має бути передбачена природна вентиляція (кватирки, фрамуги). Припливно-витяжна вентиляція в усіх лабораторних приміщеннях вмикається за хвилин до початку роботи і повинна вимикатися після закінчення робочого дня. Проводити будь-які роботи при зламаній або вимкненій вентиляції забороняється. Газові крани робочих столів і витяжних шаф повинні бути розміщені біля їх передніх країв та змонтовані таким чином, щоб усунути можливість випадкового відчи- нення. Після закінчення роботи крани на газопроводах повинні закриватися. Виконувати перевірку герметичності газової мережі вогнем забороняється. Перевірка має здійснюватися тільки з використанням мильного розчину. В приміщеннях лабораторії забороняється: порушувати вимоги протипожежного режиму підприємства; приєднувати до газових кранів зламані гумові шланги або з’єднувати їх з пальниками через скляні трубки; експлуатувати газові прилади у випадку несправності або відсутності тяги; мити підлогу, столи та інше лабораторне устаткування бензином, гасом або іншими легкозаймистими речовинами; прибирати випадково розлиті вогненебезпечні рідини при запалених пальниках і включених нагрівальних приладах; залишати без нагляду діючі апарати, прилади, пальники та електроприлади; викидати у раковини самозаймисті речовини (металевий калій, натрій, фосфор тощо). їх слід збирати в окремий посуд (наповнений для калію і натрію гасом, для фосфору - водою) або знищувати. Монтаж, наладка, експлуатація електроустановок та їх обслуговування повинні здійснюватися з урахуванням існуючих правил пожежної безпеки, а також інструкцій заводів-виробників електрообладнання. Електрообладнання за своїм типом та виконанням повинно відповідати особливостям приміщень, де воно розташоване, та характеристикам зовнішнього середовища. Електричні машини з частинами, які нормально іскрять за умовами праці, повинні розміщуватися на відстані не менше ніж 1 м від горючих матеріалів або відокремлюватися від них екранами з негорючих матеріалів. На електродвигуни, освітлювачі та інші електричні машини, апарати і обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинне бути нанесене маркування, що вказує ступінь їх захисту. Прилади для підключення пересувного та переносного електрообладнання розміщують поза межами вибухонебезпечних зон. Рівень вибухозахисту такого електрообладнання повинен відповідати тому класу вибухонебезпечної зони, де воно застосовується. Пускорегулююча апаратура електроприводів основного виробництва, вентиляційних, освітлювальних та інших систем, контрольно-вимірювальні та автоматичні регулюючі комплекси, системи дистанційного управління технологічними процесами, стаціонарні пристрої пожежної сигналізації мають бути зосереджені в окремих ізольованих приміщеннях, що визначають як пункти управління. ДОДАТКИ Додаток 1 до Типового положення про службу охорони праці Форма 1-ОП СЛУЖБА ОХОРОНИ ПРАЦІ (найменування підприємства, установи, організації, якій належить служба охорони праці) ПРИПИС Nq від “ ” 20 року Кому (прізвище, ім'я по батькові, посада особи, якій видається припис) Відповідно до Закону України “Про охорону праці” з метою створення належних безпечних і здорових умов праці пропоную Вам усунути такі порушення та недоліки:
Порушення, що вказані в пунктах припису, призвели до створення виробничої ситуації, що загрожує життю (здоров’ю) працюючих. Керуючись статтею 15 Закону України “Про охорону праці”, забороняю з годин “ ” 20 року експлуатацію (виконання робіт) (вказати назву об’єкта, дільниці, цеху, виробництва, машини, механізму, устаткування) Зупинені роботи можуть бути поновлені з мого письмового дозволу після усунення вказаних порушень. Про виконання припису після закінчення вказаних у ньому термінів прошу письмово повідомити мене. Припис видав (прізвище, ім’я та побатькові, посада) (підпис) (У разі відмови від підпису в одержанні припису робиться запис: “Від підпису відмовився” та вказується дата) Охорона праці в медицині та фармації |