Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності

• Название: Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
• Дата: 18.08.2022
• Размер: 3.48 Mb.
• Имя файла: 116_xgi.docx
• Тип: Документы; #648285
• страница: 54 из 59

Перелік та площа приміщень аптечних закладів для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення
ані щодо переліку та площі приміщень аптечних закладів для зберігання лікар­сяких засобів і виробів медичного призначення наведені в табл. 61.

Приміщення	Аптека, яка здійснює тільки реалізацію про­дукції, M2	Аптека, яка здійснює виготовлення та реа­лізацію продукції, M2
Матеріальна лікарських засобів	11,5	15,0
Матеріальна легкозаймистих та го­рючих рідин	4,0	4,0
Матеріальна засобів гігієни і саніта­рії та виробів медичного призначення	6,0	6,0
Матеріальна лікарської рослинної сировини	4,0	4,0
Матеріальна допоміжних матеріалів і тари	-	8,0

Таблиця 61


Примітка: В аптеці з мінімальною площею приміщень допускається суміщення матеріальної засобів гігієни і санітарії, виробів медичного призначення та матеріальної допоміжних матеріалів і тари.




Складування, зберігання та реалізація різноманітної аптечної продукції у великих об’ємах має здійснюватися за умов, якщо:

• 
  продукція складована у приміщеннях, які відповідають всім вимогам норма- тивно-технічної документації;
  
• 
  продукція розміщується у суворій відповідності до правил розмежування за токсикологічними групами та призначенням;
  
• 
  у приміщеннях (місцях збереження) створено належний температурно-воло- гісний, вентиляційний та світловий режими;
  
• 
  налагоджено виконання всіх вимог щодо порядку зберігання та реалізації вог­ненебезпечної і вибухонебезпечної продукції;
  
• 
  відпрацьовано порядок проведення утилізації та знищення неякісних лікар­ських засобів і виробів медичного призначення;
  
• 
  створені умови для безпеки та охорони праці персоналу.
  

За особливостями технологічного процесу при виробництві лікарських засобів та їх реалізації обов’язковим є улаштування складської зони, що об’єднує у своїй структурі приміщення для прийняття, складування та зберігання, відбору проб для контролю якос­ті і відпуску сировини, допоміжних речовин, матеріалів та готових лікарських засобів.

В приміщеннях для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначен­ня повинна підтримуватися певна температура та вологість повітря, періодичність перевірки яких становить не рідше 1 разу на добу. Для спостереження за цими пара­метрами складські приміщення необхідно забезпечити термометрами і гігрометрами, які розміщуються на внутрішніх стінах сховища на достатній відстані від нагріваль­них приладів на висоті (1,5-1,7 м) від підлоги та не менше 3 м від дверей. У кожному

з них має бути заведена карта обліку температури і відносної вологості.

Для підтримання чистоти повітря приміщення слід обладнати припливно-витяж­ною вентиляцією з механічним спонуканням.

У випадку, якщо приміщення, призначені для зберігання лікарських засобів та ви­робів медичного призначення, неможливо обладнати припливно-витяжною вентиля­цією, рекомендується зробити в них кватирки або фрамуги.

Аптечні склади та аптеки обладнуються приладами центрального опалення. He допускається здійснювати опалення приміщень газовими приладами з відкритим по­лум’ям або електронагрівальними приладами з відкритою електроспіраллю.

На складах, розташованих у кліматичній зоні з великими відхиленнями від допус­тимих норм температури і відносної вологості повітря, приміщення для зберігання лі­карських засобів і виробів медичного призначення повинні бути обладнані кондиціо­нерами та забезпечені необхідною кількістю стелажів, шаф, піддонів та підтоварників. Встановлення стелажів здійснюється таким чином, щоб вони знаходилися на відстані 0,6-0,7 м від зовнішніх стін та на відстані не менше ніж 0,5 м від стелі і не менш ніж 0,25 м від підлоги. Стелажі по відношенню до вікон повинні бути розташовані таким чином, щоб проходи були освітлені, а відстань між стелажами становила не менше ніж 0,75 м для забезпечення вільного доступу до товару.

Приміщення аптечних складів (баз) повинні утримуватися у чистоті, підлога при­міщень періодично (але не рідше одного разу на день) має прибиратися вологим спо­собом із застосуванням дозволених миючих засобів.

Лікарські засоби і вироби медичного призначення у приміщеннях для їх зберігання необхідно розташовувати з урахуванням найбільш повного використання площ, ство­рення найкращих умов праці для аптечних працівників та забезпечення можливості застосування засобів механізації. Лікарські засоби і вироби медичного призначення слід розташовувати на стелажах, в шафах, та у разі такої необхідності, на підлозі, по­передньо підклавши під них піддон, підтоварник або спеціальну плиту.

He рекомендується розташовувати поруч лікарські засоби, співзвучні за назвою, а також сильнодіючі лікарські засоби для внутрішнього вживання, які суттєво відрізня­ються вищими дозами.

У приміщеннях для зберігання лікарські засоби розміщуються окремо у суворій відповідності до певних токсикологічних груп\ список А (отруйні та наркотичні речо­вини), список Б (сильнодіючі речовини) та загальний список.

Лікарські засоби за списками А та Б повинні зберігатися згідно з діючими наказами:

• 
  відповідно до певних фармакологічних груп;
  
• 
  залежно від способу вживання (внутрішнє, зовнішнє);
  
• 
  відповідно до агрегатного стану (рідкі окремо від сипучих, газоподібних тощо);
  
• 
  відповідно до фізико-хімічних властивостей лікарських засобів та впливу різ­
  

них факторів навколишнього середовища;

• 
  з урахуванням установлених термінів придатності для лікарських засобів;
  
• 
  з урахуванням характеру різних лікарських форм.
  

Вироби медичного призначення слід зберігати окремо за наступними групами:

• 
  гумові вироби;
  
• 
  вироби з пластмас;
  
• 
  перев’язувальні засоби та допоміжні матеріали;
  
• 
  вироби медичної техніки.
  

В процесі зберігання слід проводити візуальний нагляд за станом тари, зовнішніми ознаками лікарських засобів і виробів медичного призначення не рідше одного разу на місяць. У разі пошкодження тари необхідно негайно усунути її дефекти або пере­класти її вміст в іншу тару. У випадку зовнішніх змін лікарських засобів потрібно провести контроль їх якості згідно з вимогами Державної фармакопеї та інших нор­мативно-технічних документів з метою визначення придатності останніх до викорис­тання в установленому порядку.

В приміщеннях для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначен­ня, а також на території складу (бази) необхідно систематично проводити заходи бо­ротьби з гризунами, комахами та іншими шкідниками.

Розглядаючи вимоги, які пред 'являються до зберігання різних груп лікарських за­собів і виробів медичного призначення, слід відзначити, що всі лікарські засоби у за­лежності від фізичних і фізико-хімічних властивостей та особливостей впливу на них різноманітних факторів зовнішнього середовища, розподіляються на такі, що: вима­гають захисту від світла, вологи, дії випаровування, підвищеної або зниженої темпе­ратури, дії газів, які містяться в навколишньому середовищі, відносяться до категорії пахучих або використовуються як дезінфікуючі засоби.

До числа лікарських засобів, які вимагають захисту від світла, належать: анти­біотики, галенові препарати (настоянки, екстракти, концентрати з рослинної сирови­ни), рослинна лікарська сировина, органопрепарати, вітаміни та вітамінні препарати, кортикостероїди, ефірні та жирні олії, дражировані препарати, солі йодисто- та бро- мистоводневої кислот, галогензаміщені сполуки, нітро- та нітрозосполуки, нітрати та нітрити, аміно- та аміносполуки, фенольні сполуки, а також похідні фенотіазину.

Такі лікарські засоби слід зберігати в тарі із світлозахисних матеріалів (скляна тара оранжевого кольору, металева тара, упаковка з алюмінієвої фольги або полімерних

матеріалів, забарвлених у чорний, коричневий або жовтогарячий колір), у темному приміщенні або в шафах, пофарбованих усередині чорною фарбою і з щільно підігна­ними дверцятами або у щільно збитих ящиках із щільно припасованою кришкою.

Для зберігання особливо чутливих до світла лікарських речовин (нітрат срібла, прозерин тощо) скляну тару обклеюють чорним світлонепроникним папером.

До лікарських засобів, які вимагають захисту від дії вологи, належать: гігроскопіч­ні речовини та препарати (наприклад, ацетат калію, сухі екстракти, рослинна лікарська сировина, гідролізуючі речовини, солі азотної, азотистої, галогеноводневої і фосфорної кислот, солі алкалоїдів, глікозиди, антибіотики, ферменти, лікарські речовини, які харак­теризуються за фармакопейною статтею як такі, що дуже легко розчиняються у воді, а також лікарські речовини, вміст вологи в яких не повинен перевищувати рівень, установ­лений Державною фармакопеєю та іншою нормативно-технологічною документацією.

Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії атмосферних парів води, слід збе­рігати у сухому приміщенні в прохолодному місці, в щільно запакованій тарі з водо- паронепроникних (скло, метал, алюмінієва фольга, товстостінна пластмасова тара) матеріалів або в скляній тарі з герметичною упаковкою, залитою зверху парафіном.

Лікарські засоби означеної групи, що знаходяться в упаковці з полімерної плівки та призначені для постачання підвідомчої аптечної мережі, в центральних районних аптеках слід зберігати в заводській упаковці, в інших аптеках - лікарські засоби слід перекласти у скляну або металеву тару.

Серед лікарських засобів цієї групи особливої уваги вимагає організація зберіган­ня таких препаратів, як гіпс палений, гірчиця в порошку та гірчичники, які у разі поглинання вологи перетворюються з дрібного порошку у дрібні зерна та втрачають свої властивості, і отже, стають непридатними до вживання у медичній практиці. Щоб запобігти їх псуванню:

• 
  гіпс палений слід зберігати в добре закритій тарі (наприклад, у щільно збитих дерев’яних ящиках або бочках, обкладених всередині поліетиленовою плівкою);
  
• 
  гірчицю в порошку слід зберігати в герметично закритих банках;
  
• 
  гірчичники слід зберігати в пачках та упаковках в пергаментному папері або поліетиленовій плівці, які розміщують у щільно укупорену тару (картонні ємності, обклеєні всередині полімерною плівкою).
  

До числа лікарських засобів, які вимагають захисту від звітрювання, випарову­вання та дії підвищеної температури, належать: легкоплавкі речовини, бактеріальні препарати (вакцини, сироватки, бактеріофаги, антитоксини), антибіотики, органопре­парати, гормональні препарати, вітаміни та вітамінні препарати, препарати, які міс­тять глікозиди, медичні жири і масла, а також мазі на жировій основі).

Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії підвищеної температури, слід збері­гати при кімнатній (18-20 °С) або прохолодній (12-16 °С) температурі. В окремих ви­падках вимагається забезпечення більш низької температури зберігання (наприклад, для препаратів АТФ така температура становить 3-5 °С), що повинно бути вказано на етикетці або в інструкції до застосування препарату.

Бактеріальні препарати необхідно зберігати у промисловій упаковці окремо за най­менуваннями при температурі, вказаній для кожного з них на етикетці або в інструкції

до застосування. Бактеріальні препарати одного і того ж найменування зберігають за відповідними серіями, з урахуванням терміну придатності та забезпеченням візуаль­ного огляду не рідше, ніж один раз у 3 місяці.

Антибіотики слід зберігати у промисловій упаковці при кімнатній температурі, якщо відсутні інші вказівки на етикетці.

Органопрепарати зберігають у захищеному від світла прохолодному сухому місці при температурі від 0 до 15 °С, якщо немає яких-небудь інших вказівок на етикетках або інструкціях до вживання.

До числа лікарських засобів, які вимагають захисту від дії зниженої темпера­тури, належать речовини, фізико-хімічний стан яких після замерзання змінюється і, при наступному нагріванні до кімнатної температури, не відновлюється (40 % розчин формальдегіду, розчин інсуліну тощо).

Тому 40 % розчин формальдегіду (формалін) слід зберігати при температурі не нижче +9 °С. У разі появи осаду розчин витримують при кімнатній температурі, потім обережно зливають і використовують, виходячи з фактичного вмісту формальдегіду.

Льодяну оцтову кислоту необхідно зберігати при температурі не нижче +9 °С. У разі появи осаду кислоту витримують при кімнатній температурі до розчинення оса­ду. У випадку, коли осад не розчиняється, рідку частину кислоти зливають та вико­ристовують, виходячи із фактичного вмісту оцтової кислоти в препараті.

Медичні жирні олії вимагають зберігання при температурі не нижче +10 °С. У разі появи осаду їх витримують при кімнатній температурі, зливають та перевіряють на відповідність до вимог, викладених в Державній фармакопеї.

До групи лікарських засобів, які вимагають захисту від дії газів, що містяться в навколишньому середовищі, належать: речовини, які реагують з киснем повітря, різні сполуки аліфатичного ряду з ненасиченими міжвуглецевими зв’язками, циклічні спо­луки з боковими аліфатичними групами та ненасиченими міжвуглецевими зв’язками, фенольні та поліфенольні речовини, морфін та його похідні з незаміщеними гідро­ксильними групами, гетерогенні та гетероциклічні сполуки із вмістом сірки, фер­менти та органопрепарати, речовини, які реагують з вуглекислим газом повітря, солі лужних металів та слабких органічних кислот (наприклад, барбітал-натрій, гексенал тощо), препарати, що містять багатоатомні аміни (наприклад, еуфілін); окис та пере­кис магнію, їдкий натр тощо.

Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії газів, слід зберігати в герметично укупореній тарі з матеріалів, непроникних для газів, заповненій по самі вінця.

Лікарські засоби, які легко окислюються киснем повітря, повинні зберігатися у сухому приміщенні в скляній тарі з герметичною укупоркою, що залита парафіном.

Особливу увагу слід звернути на створення оптимальних умов для зберігання солей барбітурової кислоти, які необхідно зберігати в герметично укупореній тарі, залитій парафіном, з матеріалів, непроникних для атмосферних парів та вуглекислого газу.

Групу пахучих лікарських засобів складають як леткі, так і практично нелеткі речо­вини та препарати, що мають сильний запах. Такі речовини слід зберігати ізольовано у герметично закритій тарі, непроникній для запаху, окремо за найменуваннями.

До групи барвних лікарських засобів належать речовини, розчини та суміші яких залишають забарвлений слід на тарі, закупорювальних засобах, устаткуванні та ін-

тих предметах, що змивається внаслідок застосування звичайної санітарно-гігієніч­ної обробки (брильянтовий зелений, метиленовий синій, індигокармін тощо). Барвні лікарські засоби необхідно зберігати у спеціальній шафі в щільно закупореній тарі, окремо за найменуваннями. Для роботи з барвними речовинами для кожного засобу, насамперед, необхідно виділити спеціальні ваги, ступку, шпатель та інвентар.

Лікарська рослинна сировина повинна зберігатися в сухому, добре вентильовано­му приміщенні, в чистій сухій, без сторонніх запахів та однорідній для кожної партії сировини тарі, безпосередньо в аптечних закладах - в скляній, металічній тарі, або в ящиках з кришкою, на складах (базах) - у пакунках, мішках, паперових багатошаро­вих або тканинних ящиках. Для пакування фасованої лікарської рослинної сировини використовуються картонні пачки, поліетиленові або паперові пакети, обгортки папе­рові, контурні сотові упаковки тощо.

Оптимальними мікрокліматичними параметрами для зберігання лікарської рос­линної сировини слід визнати такі: температура повітря - 18-20 °С, відносна воло­гість повітря - 30-40 %.

У приміщеннях з великою кількістю оздоблювального скла сировина повинна збе­рігатися на стелажах, які встановлюються на відстані не менше ніж 15 см від підло­ги. Оптимальні умови для штабелювання: для ягід, насіння та бруньок - не більше 2,5 м, для листя, квіток та трав - не більше 4 м, для інших видів сировини - понад

4. 
   м. Штабель повинен бути розміщений на відстані не менше ніж 25 см від стін скла­ду, проміжки між штабелями мають становити не менше ніж 80 см.
   

На кожному штабелі повинна бути етикетка (розміром 20 х 10 см) із назвою сирови­ни, підприємства відправника, року та місяця заготівлі, номера партії, дати надходжен­ня для рослин, що містять серцеві глікозиди, дані про біологічну активність тощо.

Лікарські рослини можуть містити цілий комплекс різноманітних природних речо­вин. Тому кількісна перевага деяких з них у рослині передбачає забезпечення особли­вих умов для зберігання лікарської рослинної сировини. Так, лікарську рослинну си­ровину, яка містить ефірні масла, зберігають ізольовано в добре запакованій тарі. Де­які гігроскопічні трави, листя та плоди необхідно зберігати у скляній або металевій тарі, що герметично закупорена і, у разі необхідності, залита парафіном (наприклад, листя наперстянки тощо).

При зберіганні лікарської сировини, що вміщує поживні речовини, для запобіган­ня її псуванню різноманітними амбарними шкідниками, рекомендується розташову­вати у місцях зберігання флакон з хлороформом, в корок якого вставлено трубочку для звітрювання парів хлороформу.

Готові лікарські рослинні збори зберігають в аптеках та на аптечних складах (базах), дотримуючись загальних правил. Особливу увагу при цьому слід приділяти лікарській рослинній сировині, яка містить серцеві глікозиди, для якої згідно з вимогами Держав­ної фармакопеї встановлено більш суворі правила та терміни зберігання, а також про­ведення повторного контролю з метою визначення рівня біологічної активності.

Отруйну та сильнодіючу лікарську сировину зберігають в окремому приміщенні або в окремій шафі під замком.

Трави, корені, кореневища, насіння, плоди, які втратили нормальне забарвлення, запах та необхідну кількість діючих речовин, уражені пліснявою, попсовані амбарни­

ми шкідниками тощо, у залежності від рівня ураження або бракують, або використо­вують після додаткової переробки.

Зберігання готових лікарських форм повинно відповідати вимогам Державної фар­макопеї, які ставляться до зберігання лікарських засобів з врахуванням властивостей інгредієнтів, що входять до їх складу

Всі готові лікарські форми повинні зберігатися в оригінальній упаковці, етикеткою назовні. На стелажі, полиці, шафи, де вони знаходяться, має прикріплятися стелажна картка, на якій зазначається найменування препарату, серія, термін придатності та кількість лікарських засобів. Картка віддруковується на цупкому папері і заводиться на кожну серію, що надходить. Такий підхід надає можливість здійснювати адекват­ний контроль за її своєчасною реалізацією. Крім того, у відділі повинна знаходитися картотека за термінами придатності. Препарати, які підлягають повторному контро­лю, зберігаються окремо від інших до отримання результатів лабораторного аналізу.

Таблетки і драже зберігаються ізольовано від інших лікарських форм у заводській упаковці, яка уберігає їх від зовнішніх дій і розрахована на відпуск окремим хворим та лікувальним закладам. Зберігання таблеток і драже повинно здійснюватися в сухо­му, а якщо необхідно - у захищеному від світла місці.

Щорічно таблетки і драже необхідно перевіряти з метою встановлення первинних ознак їх розкладання. Щоб уникнути розвалювання нижніх шарів таблеток під вагою верхніх, маса упаковки не повинна перевищувати 3 кг.

Лікарські форми для ін’єкцій слід зберігати у прохолодному, захищеному від світ­ла місці в окремій шафі або ізольованому приміщенні у спеціальній тарі, що ураховує їх крихкість.

Рідкі лікарські форми (сиропи, настоянки) повинні зберігатися в герметично уку- пореній, заповненій доверху тарі у прохолодному, захищеному від світла місці. При зберіганні настоянок осади, що випадають, відфільтровують і, якщо відфільтрована рідина після перевірки якості відповідає діючим вимогам Державної фармакопеї, її вважають придатною до вживання.

Плазмозаміщуючі та дезінтоксикаційні розчини зберігають ізольовано при темпе­ратурі в межах від 0 до 40 °С у захищеному від світла місці.

Екстракти зберігають у скляній тарі, запакованій нагвинчуваною кришкою та кор­ком з прокладкою, в захищеному від світла місці. Рідкі та густі екстракти зберігають при температурі 12-15 °С. Осади, які випадають в рідких екстрактах з часом відфіль­тровують і, якщо екстракти після перевірки відповідають вимогам Державної фарма­копеї, їх вважають придатними до вживання.

Мазі та лініменти зберігають у прохолодному, захищеному від світла місці в щіль­но запакованій тарі. У разі необхідності умови зберігання комбінують в залежності від властивостей інгредієнтів. Наприклад, препарати, які мають в своєму складі леткі та термолабільні речовини, зберігають при температурі не вище 10 °С.

Зберігання супозиторіїв повинно здійснюватися у сухому, прохолодному та захи­щеному від світла місці.

Зберігання препаратів в аерозольних упаковках повинно проводитися при темпера­турі -35 °С у сухому, захищеному від світла місці, подалі від вогню та опалювальних приладів. Аерозольні упаковки слід оберігати від ударів та механічних пошкоджень.

Для зберігання гумових виробів медичного призначення в приміщеннях необхідно забезпечити:

• 
  захист від світла, особливо прямих сонячних променів, високої (понад 20 °С) та низької (нижче 0 °С) температури повітря, повітря з високою швидкістю руху (про­тяги, механічна вентиляція), впливу нагрівальних приладів, механічних пошкоджень (стискування, згинання, скручування, витягування тощо);
  
• 
  умови для попередження висихання і деформації препаратів та втрати їх елас­тичності, при відносній вологості не менш ніж 65 %;
  
• 
  ізоляцію від дії агресивних речовин (йод, хлороформ, хлористий амоній, лі­зол, формалін, кислоти, органічні розчинники, змазувальні масла, луги, хлорамін Б).
  

Приміщення для зберігання гумових виробів слід розташовувати не на сонячній стороні, а в напівпідвальних темних або затемнених приміщеннях. Для підтримуван­ня у сухих приміщеннях підвищеної вологості рекомендується ставити посудини з

2. 
   % водним розчином карболової кислоти та вуглекислим амонієм, який сприяє збе­ріганню еластичності гуми.
   

Гумові вироби (крім пробок) не можна укладати в декілька шарів, внаслідок того, що предмети, які знаходяться в нижніх шарах, здавлюються і зліплюються. Шафи для зберігання гумових виробів повинні мати щільно закриті дверці та цілком гладеньку поверхню всередині. Внутрішнє упорядкування шаф залежить від виду гумових ви­робів. Тому повинні бути передбачені шафи для зберігання гумових виробів у лежа­чому положенні (бужі, катетери, пузирі для льоду), які обладнуються висувними шух­лядами з таким розрахунком, щоб можна було розміщувати предмети на всю довжину, вільно, не допускаючи їх згинання, сплющування або скручування, а також зберіган­ня виробів у підвішеному стані (джгути, зонди, іригаторні трубки), які обладнуються вішалками, розташованими під кришкою шафи. Вішалки повинні бути змінними, з тим щоб їх можна було виймати з підвішеними предметами. Для укріплення вішалок установлюється накладка з виїмкою.

Гумові вироби розміщують у сховищах за найменуваннями та термінами придат­ності, причому на кожну партію гумових виробів прикріплюють ярлик з вказівкою найменування та терміну придатності.

Зберігання лікарських засобів та виробів медичного призначення обов’язково має проводитися з урахуванням терміну їх придатності, тобто терміну, протягом якого вони зберігають терапевтичний ефект і знаходяться в умовах, що відповідають вимо­гам діючої нормативно-технічної документації.

Терміни придатності мають бути вказані на упаковках для всіх лікарських засо­бів. Якщо в нормативно-технічній документації на лікарські засоби зазначено “Пре­парат контролюється щорічно” або “Активність контролюється щорічно”, на упаков­ці, крім “Придатний до...”, ставиться відповідний напис.

Дезінфікуючі засоби (хлорамін Б тощо) слід зберігати в герметично закупореній тарі, у захищеному від світла місці в ізольованому приміщенні, подалі від місць для зберігання пластмасових, гумових та металевих виробів, а також приміщень для одер­жання очищеної води.

Особливої уваги заслуговують вимоги щодо порядку зберігання та поводження з лікарськими засобами і виробами медичного призначення, які мають вогненебезпеч­

ні та вибухонебезпечні властивості. В залежності від фізико-хімічних властивостей вогненебезпечні речовини поділяються на легкозаймисті та легкогорючі, а вибухоне­безпечні - на вибухові та вибухонебезпечні, що здатні утворювати вибухові суміші та стислі гази.

З метою попередження будь-яких негараздів під час зберігання вогне- та вибу­хонебезпечних засобів у складських або аптечних умовах установлюються особливі вимоги, і, в першу чергу, кожен, хто поступає на роботу, повинен пройти вступний та первинний інструктаж на робочому місці з питань поводження з вогне- та вибухоне­безпечними речовинами, стислими газами, техніки безпеки та протипожежної безпе­ки, надання першої допомоги потерпілому від нещасного випадку тощо.

He рідше одного разу на рік необхідно проводити перевірку знань у співробітників з питань зберігання лікарських засобів, які мають вогне- та вибухонебезпечні власти­вості, техніки безпеки та протипожежної безпеки. З цією метою створюється кваліфі­каційна комісія. Результати перевірки повинні бути оформлені протоколом.

Всі аптечні заклади та аптечні склади повинні мати і зберігати у належних місцях первинні засоби гасіння пожежі в кількостях, узгоджених з місцевими органами дер­жавного пожежного нагляду.

В аптеках та на аптечних складах (базах) мають бути розроблені, узгоджені з дер­жавним пожежним наглядом та затверджені адміністрацією правила пожежної безпе­ки для певного закладу, складені та розміщені в доступних для ознайомлення місцях поетапні плани евакуації на випадок виникнення пожежі або стихійного лиха.

Складські приміщення для зберігання вогне- та вибухонебезпечних речовин пови­нні повністю відповідати будівельним нормам та правилам проектування і, отже, бути ізольованими, захищеними від дії прямих сонячних променів, атмосферних осадів і ґрунтових вод, обладнаними механічною припливно-витяжною вентиляцією тощо.

Приміщення для зберігання легкозаймистих вогненебезпечних речовин мають бути побудовані з вогнетривких матеріалів, та розташовані на відстані не менше, ніж 20 м від інших складських будівель і 50 м від житлових приміщень.

^Лікарські вогне- та вибухонебезпечні засоби слід зберігати за принципом поді­бності, тобто відповідно до їх фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей, характером упаковки тощо.

У разі відсутності окремих сховищ для легкозаймистих речовин допускається їх збе­рігання в загальних вогнетривких будівлях, а також у будівлях, поділених на секції при обов’язковій ізоляції приміщень, виділених для зберігання означених речовин, від сусід­ніх приміщень вогнетривкими стінами, які відповідають вимогам пожежної безпеки.

Необхідну кількість вогненебезпечних речовин для поточних витрат допускається тримати у фасувальних кімнатах складів або аптек при суворому дотриманні заходів пожежної безпеки, причому залишкові кількості вогненебезпечних речовин по закін­ченні роботи мають бути повернені на місце основного зберігання.

Підлога складів та розвантажувальних майданчиків повинна мати тверде та рівне покриття, що виключає наявність вибоїн та інших нерівностей (забороняється вико­ристовувати дошки або залізні листи для вирівнювання підлоги) та забезпечує зручне і безпечне пересування людей, вантажів та транспортних засобів, а також простоту і легкість прибирання складських приміщень.

Приміщення складів для зберігання вогне- та вибухонебезпечних лікарських засо­бів повинні бути обладнані вогнетривкими стійкими стелажами, які установлюють на відстані 25 см від підлоги та стін, причому ширина стелажів не має перевищувати 1 м, а повздовжній прохід між ними навпаки має перевищувати 1,35 м.

Електропроводка, освітлювальна арматура та електрообладнання повинні бути у ви­бухонебезпечному стані з розміщенням вимикачів та кнопочних автоматів у коридорі.

В аптеках для зберігання вогне- та вибухонебезпечних речовин передбачається ізольоване приміщення, яке повинно бути заблоковано охороною та пожежною сиг­налізацією.

Приміщення для зберігання легкозаймистих та горючих речовин повинні бути роз­ташовані на першому поверсі, мати у зовнішній стіні віконний отвір не менш ніж 1,1 м² при ширині або висоті не менш ніж 0,75 м, залізобетонні перекриття, стіни з вогнетривких матеріалів з межею вогнестійкості не менш ніж 0,75 години, цементо­вану підлогу з ухилом від дверей та двері з межею вогнестійкості не менш ніж 0,6 години, зовнішній вихід з будівлі або ізольований вихід від всіх інших приміщень всередині будівлі в коридорі.

В аптеках, розміщених у будівлі іншого призначення, кількість вогненебезпеч­них речовин, які зберігаються у нерозфасованому вигляді, не повинна перевищува­ти 100 кг.

Легкозаймисті рідини у кількості понад 100 кг необхідно зберігати в окремо роз­міщеному будинку у скляній або металевій тарі, ізольованій від приміщень для збері­гання вогненебезпечних речовин інших груп.

Під особливою увагою та постійним суворим контролем повинні знаходитися при­міщення для приймання, відпуску і фасування лікарських засобів та медичних ви­робів з вогне- та вибухонебезпечними властивостями. У разі надходження подібного товару необхідно терміново його розподілити за місцями основного зберігання. Під час приймання особливу увагу слід звертати на стан укупорки тари індивідуального зберігання. Категорично забороняється одночасне розфасування декількох лікарських речовин в одному приміщенні. Кількість речовин на робочому місці фасувальника не повинна перевищувати змінної потреби. Наприкінці робочого дня залишки речовин мають бути повернені у приміщення основного зберігання. Після закінчення фасуван­ня кожного найменування лікарських засобів приміщення ретельно провітрюється.

На складах основного зберігання для вогне- та вибухонебезпечних речовин ззовні, а також на дверях кожного приміщення для зберігання і роботи з названими речо­винами та всередині цих приміщень повинні бути зроблені незмивні чіткі написи: “Вогненебезпечно”, “Вибухонебезпечно”, “Палити забороняється”, “У випадку по­жежі дзвонити по телефону 01” тощо.

Загалом, на склада х легкозаймисті талегкогорючі вогненебезпечні речовини повин­ні зберігатися окремо від інших матеріалів.

Слід підкреслити, що основною небезпечною властивістю таких речовин є лет­кість, легке випаровування та легке займання від будь-якого зовнішнього джерела (відкритий вогонь, електричний розряд тощо). Тому зберігання та роботу з вогне­небезпечними речовинами слід проводити дуже обережно і подалі від вогню. У разі

необхідності нагрівання речовин, що визначені, цей процес повинен проводитися на водяних банях або електроплитках із закритою спіраллю.

Пари більшості легкозаймистих рідин можуть справляти виражений шкідливий вплив на організм. Тому ємності з цими речовинами повинні бути щільно закупоре­ні. Забороняється зберігати легкозаймисті та горючі речовини у відкритій тарі.

Легкозаймисті рідини (спирт етиловий, скипидар, ефір тощо) зберігають у щільно закупореній міцній скляній або металевій тарі, щоб запобігти випаровуванню рідин з посудини.

Бутлі, балони та інші великі ємності з легкозаймистими та горючими рідинами повинні бути розміщені на полицях у декілька рядів з використанням різних про­кладних матеріалів. Складування цих речовин біля опалювальних приладів не допус­кається. Відстань від стелажа штабеля до нагрівального елемента повинна бути не менш ніж 1 м.

Бутлі з легкозаймистими та горючими рідинами мають зберігатися в тарі, що за­хищає їх від ударів, або в балоноперекидачах в один ряд. В аптеках на робочих місцях може зберігатися така кількість речовин, яка не перевищує змінну потребу. При цьо­му ємності повинні бути щільно закриті.

Забороняється зберігання легкозаймистих та горючих рідких речовин у тарі за­повненій по вінця. Ступінь заповнення повинен становити не більше 90 % від об’є­му. Спирти у невеликих кількостях зберігаються в металевих ємностях, які заповню­ють не більше як на 95 % об’єму.

Забороняється сумісне зберігання легкозаймистих речовин з мінеральними кисло­тами (сірчана та азотна кислоти тощо), стисненим та зрідженим газами, легкозаймис­тими речовинами (перев’язувальний матеріал, рослинна олія, сірка), а також з неорга­нічними солями, які утворюють з органічними речовинами вибухонебезпечні суміші (хлорат калію, перманганат калію, хромат калію тощо).

Ефір медичний та ефір для наркозу зберігають у фабричній упаковці в темному прохолодному місці (подалі від вогню та нагрівальних приладів).

Хлорид кальцію не є горючою речовиною, проте під час контакту з рідкими мас­лоподібними органічними продуктами може викликати їх займання, а з аміаком та солями амонію - вибух, тому його зберігання повинно здійснюватися ізольовано з урахуванням описаних вище властивостей.

В ході роботи з легкозаймистими рідинами необхідно дотримуватися особливої обережності, а також постійно спостерігати за станом тари, її герметичністю і справ­ністю. У разі виявлення несправності тари слід терміново вжити заходи щодо негай­ного їх усунення або речовини, які в ній містилися, перекласти в іншу тару тощо.

Пробки бочок допускається відгвинчувати та загвинчувати тільки інструментами з м’якого металу, який не дає іскор при ударі, за допомогою дерев’яних молотків. При відкатці бочок та їх завантаженні у сховище необхідно бути обережним, щоб уникну­ти удару бочки та утворення іскор.

Окремі легкозаймисті рідини (спирт, ефір медичний тощо) мають властивості щодо утворення під час зберігання статичної електрики, яка може викликати спалах ріди­ни. Тому фасування таких рідин на складі слід проводити в окремих приміщеннях, обладнаних засобами протипожежного захисту. При їх зливанні та фасуванні мета­

левий посуд повинен мати заземлення. Тару, звільнену від легкозаймистих рідин, слід залишити на деякий час відкритою.

Вибухонебезпечні речовинні повинні зберігатися на ізольованому вогнестійкому складі у спеціальних приміщеннях (відсіках), ізольованих вогнетривкими стінками.

При зберіганні вибухонебезпечних речовин слід вжити заходів проти забруднення їх пилом, який може бути причиною вибуху.

Крім того, ємності з вибухонебезпечними речовинами (штангласи, бляшані барабани, склянки тощо) необхідно щільно закривати для уникнення попадання пари в повітря.

Перманганат калію при взаємодії з пилом, сіркою, органічними маслами, ефірами, спиртом, гліцерином, органічними кислотами та іншими органічними речовинами стає вибухонебезпечним. Тому зберігати його на складах слід у спеціальному відсіку в бляшаних барабанах, а в аптеках - у штангласах з притертими пробками окремо від вищеназваних засобів. Нітрат срібла зберігається у невеликих кількостях (на скла­дах - до 5 кг, в аптеках - до 50 г) ізольовано від отруйних речовин.

Розчин нітрогліцерину, що відомий як вибухова речовина, необхідно зберігати в аптеках або на аптечних складах у невеликих добре закупорених склянках або мета­левій посудині в прохолодному темному місці з дотриманням застережних засобів від вогню. Пересувати посуд з нітрогліцерином та відважувати цей препарат слід осо­бливо обережно, тому що випаровування пролитого нітрогліцерину загрожує вибу­хом. Крім того, слід урахувати, що попадання навіть невеликих кількостей на шкіру може викликати сильний головний біль.

Ефір під час зберігання (особливо при контакті з повітрям) утворює перекиси, які у разі струсу, удару, тертя або підвищення температури також можуть зумовлювати вибух, тому робота з ним потребує особливої обережності.

Категорично забороняється зберігання всіх вибухонебезпечних речовин разом з кислотами та лугами.

Переносити балони з вибухонебезпечними та легкозаймистими рідинами необхід­но тільки удвох у спеціально пристосованих клітях або корзинах із справними руч­ками. Корзини з великими бутлями і ящики або кліті (понад 20 кг), а також речови­ни, які вміщені в тверду тару, необхідно переміщати тільки на спеціальних візках з м’яким ходом коліс.

Під час зберігання азотної та сірчаної кислот мають бути вжиті заходи до недопущен­ня їх зіткнення з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.

У приміщення, в яких зберігаються вибухонебезпечні та вогненебезпечні речо­вини, при аваріях електроосвітлення категорично забороняється входити з гасовими лампами та свічками. В таких випадках слід користуватися тільки електроліхтарем.

Зрозуміло, що викладені вимоги мають бути адаптовані до конкретних вироб­ничих умов та технологічних процесів. Крім того, необхідно зазначити, що навіть при правильному зберіганні лікарських засобів і предметів медичного призначення певна їх кількість при несвоєчасній реалізації або за інших обставин підлягає ути­лізації та знищенню. Виконання таких заходів має велике значення, зокрема вна­слідок того, що:

• 
  нереалізована аптечна продукція може без потреби займати цінні виробничі (складські) площі;
  
• 
  створюються умови для порушень вимог щодо зберігання аптечної продукції, і тому можливе їх розщеплення та подальше псування з виділенням шкідливих речо­вин, що можуть призвести до погіршання умов праці;
  
• 
  своєчасна та правильно виконана утилізація, або знищення неякісних лікар­ських засобів, має велике екологічне значення.
  

Ще одним надзвичайно важливим аспектом забезпечення оптимального збері­гання лікарських засобів і виробів медичного призначення та поводження з ними є виконання фахівцями фармацевтичної галузі правил проведення утилізації та зне­шкодження неякісних лікарських засобів, які є обов’язковими для всіх установ, закла­дів, організацій, підприємств незалежно від форми власності та видів їх діяльності. Підтвердженням важливості таких заходів став наказ Міністерства охорони здоров’я України № 199 від 07.07.1996 року.

Вищезазначені правила поширюються на вітчизняні та закордонні лікарські засо­би, термін придатності яких закінчився або які не можуть бути застосовані за своїм призначенням у зв’язку з тим, що не відповідають вимогам нормативно-технічної до­кументації, а також на наркотичні і психотропні засоби, що входять до Переліку нар­котичних засобів і психотропних речовин та їх аналогів.

Наявність неякісних лікарських засобів, включаючи ті, термін придатності яких за­кінчився, встановлюється працівниками Державної інспекції з контролю якості лікар­ських засобів Міністерства охорони здоров’я України, експертами Фармакологічного комітету або фармацевтами, які відповідають за одержання і зберігання лікарських засобів. Факт наявності неякісних лікарських засобів фіксується спеціальним актом.

У разі виходу на ринок лікарських засобів вітчизняного виробництва, які не відпо­відають вимогам нормативно-технічної документації з вини виробника, вони поверта­ються виробнику. Причому всі матеріальні витрати при цьому лягають на виробника.

Проте слід зазначити, що термін придатності лікарських засобів, які мають висо­ку хімічну стійкість та високу залишкову цінність і, головне, не змінили зовнішнього вигляду, може бути подовжений.

Дозвіл на подовження терміну придатності з визначення нового терміну придат­ності надає Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів на підставі здійснення аналітичних досліджень, проведених у спеціальних контрольно-аналітич- них лабораторіях.

Організацію і фінансування досліджень з метою визначення можливості подо­вження терміну придатності лікарських засобів здійснює на договірних засадах уста­нова, якій належать відповідні лікарські засоби.

Неякісні лікарські засоби можуть бути використані як сировина для промисловос­ті, тобто можуть підлягати утилізації.

Утилізація лікарських засобів здійснюється після одержання дозволу відповід­но до існуючого порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспор­тування, використання, захоронения, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біо­логічних агентів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №440 від 20.06.1995 року.

Всі роботи, пов’язані з утилізацією неякісних лікарських засобів, здійснюються на договірних засадах.

Неякісні лікарські засоби, що не можуть бути утилізовані, та такі, термін придат­ності яких не може бути подовжений, підлягають знищенню.

Керівник установи (лікарні, аптеки, аптечного складу тощо), в якій виявлені не­якісні лікарські засоби, видає наказ про необхідність їх знищення.

У разу надходження неякісних лікарських засобів по лінії гуманітарної допомоги, експертна комісія Фармакологічного комітету приймає рішення щодо їх придатніс- ті для подальшого медичного використання. В такому випадку лікарський засіб має бути повернений до країни-відправника або підлягає знищенню, що фіксується від­повідним актом комісії, яка складається з представників Фармакологічного комітету, митних органів та одержувача гуманітарної допомоги. Одержувач вживає організа­ційних заходів до забезпечення знищення неякісних лікарських засобів.

Вибір методу знищення неякісних лікарських засобів визначається з урахуванням ступеня їх небезпечності для здоров’я населення та навколишнього середовища.

Лікарські засоби, які належать до сильнодіючих, а також антибіотики, вакцини та сироватки знищуються на полігонах захоронения токсичних промислових відходів або у спеціалізованих виробничих комплексах, узгоджених з державною санітарно- епідеміологічною службою в установленому порядку.

Знищення малотоксичних лікарських засобів здійснюється окремо за кожним на­йменуванням шляхом надання їм нетоварного вигляду (механічне пошкодження твер­дих лікарських форм та упаковок від ліків, змішування рідких та пастоподібних пре­паратів з піском тощо) з наступним вивезенням на полігон побутових відходів.

Факт знищення лікарського засобу оформляється відповідним актом.

Розділ 8. Пожежна безпека в медичній та фармацевтичній галузях