Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності

• Название: Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збереження здоровя громадян у процесі виконання трудової діяльності
• Дата: 18.08.2022
• Размер: 3.48 Mb.
• Имя файла: 116_xgi.docx
• Тип: Документы; #648285
• страница: 55 из 59

8.1. Пожежна безпека як складова охорони праці в медичній галузі

Пожежа являє собою неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральних і матеріальних збитків, а іноді призводить і до загибелі людей. Отже, пожежна безпека (протипожежна профілактика) — це сукупність організаційних, інженерно-технічних та медичних заходів, спрямованих на запобігання виникнення пожежі, створення умов для швидкого та ефективного гасіння пожежі тощо.

Аналіз середньорічних показників причин виникнення пожеж у різних галузях виробництва та в побуті дозволяє виявити, що 46,1 % з них пов’язані з необереж­ним поводженням з вогнем, 22,3 % - з порушеннями правил монтажу та експлуатації електромереж і електрообладнання, 7,2 % - з пустощами дітей, 5,7 % - з підпалами, 19,7 %- з іншими (несправність виробничого устаткування, порушення технологіч­ного процесу тощо) причинами.

Найбільша кількість пожеж виникає у житловому секторі (до 75-80 % від загаль­ної кількості) і зумовлює великі матеріальні збитки, які складають десятки мільйо­нів гривень. He можна не зазначити, що і в установах Міністерства охорони здоров’я кількість пожеж є досить великою (до 250-500 впродовж кожних 5 років), причому завдана ними матеріальна шкода сягає 1-2 мільйонів гривень. Основними причинами такого стану є невиконання керівниками та посадовими особами прямих функціо­нальних обов’язків щодо забезпечення протипожежного захисту підвідомчих об’єктів та ігнорування встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

У нашій країні розроблено досить великий перелік законодавчих актів, наказів, по­ложень, інструкцій та інших офіційних матеріалів стосовно протипожежного захисту, визначення організаційної структури державного управління пожежною охороною.

Разом з тим, узагальнюючи зміст численних офіційних матеріалів і видань щодо протипожежної профілактики, необхідно в першу чергу звернути увагу на основні обов ’язки керівників та посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, до чис­ла яких слід віднести:

• 
  розроблення комплексу заходів щодо забезпечення пожежної безпеки на під­приємстві, в установі, в організації;
  
• 
  розроблення та затвердження відповідно до державних нормативних актів по­ложень, інструкцій та інших нормативних документів з пожежної безпеки, які діють в межах підприємства, а також здійснення контролю за їх виконанням;
  
• 
  організацію навчання працівників з питань пожежної безпеки;
  
• 
  утримання у справному стані засобів протипожежного захисту і зв’язку, по­жежної техніки, обладнання та інвентарю, який має використовуватися лише за при­значенням;
  
• 
  проведення службових розслідувань випадків пожеж, які виникли.
  

Кожний працівник має володіти правилами поведінки при пожежі, вміти користува­тися первинними засобами пожежогасіння та знати їх місцезнаходження.

У разі виникнення пожежі працівники повинні негайно повідомити про це пожеж­ну охорону телефоном “01” і керівництво підприємства та розпочати ліквідацію по­жежі усіма наявними засобами.

Тому основний комплекс протипожежних заходів, як правило, повинен включати:

• 
  погодження проектів будівництва та реконструкції із пожежною інспекцією;
  
• 
  відкриття новобудов або реконструйованих споруд лише після дозволу по­жежної інспекції;
  
• 
  експлуатацію споруд, обладнання та механізмів відповідно до протипожеж­них вимог (згідно з правилами, інструкціями тощо);
  
• 
  виконання будь-яких робіт лише підготовленими, в тому числі з питань по­жежної безпеки, фахівцями;
  
• 
  установлення адміністративної відповідальності керівників усіх структур (го­ловний лікар, завідувачі відділень та служб) за адекватне виконання необхідних про­типожежних заходів:
  

• 
  інструктаж персоналу та пацієнтів;
  
• 
  забезпечення споруд (відділень) засобами пожежно-охоронної сигналізації та засобами пожежогасіння;
  
• 
  створення в установі (закладі) медичної або фармацевтичної галузі відповід­них структур пожежогасіння, добровільних дружин та ланок пожежогасіння;
  

• 
  затвердження заходів протипожежної профілактики.
  

Слід усвідомити, що профілактика пожеж, як і інших виробничих негараздів, яв­ляє собою справу не тільки керівників закладів та їх відділень. Необхідно досягти свідомого розуміння, що лише добросовісне виконання кожним медичним праців­ником своїх функціональних обов’язків на підставі суворого дотримання правил по­жежної безпеки та охорони праці зумовлює надійну профілактику пожеж. Це також відноситься до пацієнтів, які повинні бути ознайомлені з правилами перебування у лікувально-профілактичних закладах або установах аптечної мережі та дотримувати­ся вимог щодо запобігання пожеж.

У справі профілактики пожеж велику роль відіграє громадськість. Саме вона створює первинні ланки та пости пожежогасіння. Активісти первинних ланок поже- жогасіння разом із керівником структурного підрозділу лікувально-профілактичного або аптечного закладу:

• 
  розробляють плани заходів щодо профілактики пожеж;
  
• 
  слідкують за дотриманням вимог пожежної безпеки;
  
• 
  контролюють наявність засобів пожежогасіння, їх справність та своєчасну заміну;
  
• 
  засвоюють правила роботи із засобами пожежогасіння та правила поведінки
  

під час пожеж;

• 
  оформляють відповідні наочні та агітаційні матеріали.
  

Головні лікарі, завідувачі відділень та структурних підрозділів закладів медичної або фармацевтичної галузей повинні всіляко підтримувати ініціативу громадських структур у питаннях профілактики пожеж та заохочувати їх діяльність.

Однак реалізація основних обов’язків керівників та посадових осіб щодо забезпе­чення пожежної безпеки вимагає наявності належних знань, що базуються на діючому законодавстві, дотримання якого є обов’язковим і для роботодавців, і для виконавців.

Саме на це спрямований Закон України ⁱⁱTlpo пожежну безпеку”, введений в дію Постановою Верховної Ради від 17.12.1993 року. Відповідно до прийнятого закону розроблено цілий ряд законодавчих актів, що є обов’язковими для всіх громадян, під­приємств, установ і організацій.

Особливої уваги серед них, насамперед, заслуговують "Правила пожежної безпе­ки в Україні ”, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №400 від 22.06.1995 року. Цей нормативний акт з питань пожежної безпеки (НАПБ А. 01.001-95) визначає загальні вимоги з пожежної безпеки і зобов’язує всі міністерства погоджува­ти галузеві правила пожежної безпеки з Головним управлінням державної пожежної охорони. Окремі положення та зміст затверджених правил наведені нижче.

Обов’язки підприємств у галузі пожежної безпеки. Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних, медичних та ціло­го ряду інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових витрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних під­розділів та успішного гасіння пожеж.

Відповідно до Закону України “Про пожежну безпеку” забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповно­важених керівниками осіб, якщо інакше не передбачено відповідним договором.

Забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунк­тів, будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підпри­ємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, проектні та будівельні організації.

Обов’язки власників підприємств та уповноважених ними органів, а також оренда­рів щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються згідно зі статтею 5 Закону України “Про пожежну безпеку”

Власники підприємств зобов 'язані:

• 
  розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впрова­джувати досягнення науки і техніки та позитивний досвід пожежогасіння;
  
• 
  відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджу­вати положення, інструкції та інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх реалізацією;
  
• 
  забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;
  
• 
  організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропа­ганду заходів щодо їх забезпечення;
  
• 
  у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами держав­ного пожежного нагляду;
  
• 
  утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, по­жежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призна­ченням;
  
• 
  створювати у разі потреби згідно із встановленим порядком підрозділи по­жежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;
  
• 
  подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів і продукції, що ними виробляється;
  
• 
  здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення і га­сіння пожеж та використання для цієї мети виробничої автоматики;
  
• 
  своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техні­ки, систем протипожежного захисту та водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;
  
• 
  проводити службове розслідування випадків пожеж.
  

Повноваження у галузі пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів та ін­ших виробничих об’єднань повинні визначатися їх статутами або договорами між підприємствами, що утворили ці об’єднання.

Фінансування робіт у разі нового будівництва, реконструкції, реставрації, капі­тального ремонту будинків та інших об’єктів, розширення і технічного переоснащен­ня підприємств може проводитися лише за наявності позитивного висновку комплекс­ної експертизи державного пожежного нагляду.

Експертиза (перевірка) проектно-кошторисної документації з питань пожежної безпеки виконується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про по­рядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи” №1308 від 17.08.1998 року, а також Порядку про­ведення експертизи проектної та іншої документації щодо пожежної безпеки, затвер­дженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №641 від 22.11.1994 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №326/536 від 27.12.1994 року.

Початок роботи новоствореного підприємства, введення в експлуатацію нових або реконструйованих виробничих, житлових та інших об’єктів, впровадження нових технологій, передача у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, меха­нізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів Державного пожежного нагляду забороняється.

Посадові та фізичні особи, винні у порушенні встановлених правил, несуть адміні­стративну, кримінальну або іншу відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки. Забезпечення по­жежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудо­вих договорах (контрактах) та статутах підприємств.

Керівник підприємства повинен визначити обов’язки посадових осіб щодо забез­печення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

Обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засо­бів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних посадових доку­ментах (функціональних обов’язках, інструкціях, положеннях тощо).

На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (ін­струкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, в тому числі визначені:

• 
  можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню та побутових на­грівальних приладів;
  
• 
  порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних (в тому числі зварю­вальних) робіт;
  
• 
  правила проїзду та стоянки транспортних засобів;
  
• 
  місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та го­тової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);
  

-порядок прибирання горючого пилу та відходів, зберігання промасленого спецо­дягу і шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

-порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

-порядок огляду і зачинення приміщень після закінчення роботи;

-порядок проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з по­жежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та за­

нять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

• 
  порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, вогнегас­ників тощо);
  
• 
  дії працівників у разі виявлення пожежі.
  

Для об’єктів з перебуванням людей вночі (підприємства, лікарні тощо) інструкції мають передбачати два варіанти дій відповідно у денний та нічний час.

З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини та добровільні пожежні команди згідно з існуючим положенням.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем здійснення професійної ді­яльності повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки (вступний, пер­винний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий). Посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на 3 роки мають проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань по­жежної безпеки, забороняється. Обслуговуючий персонал лікувально-профілактич­них закладів зі стаціонаром та закладів медичної освіти і аптечної мережі повинен кожного року проходити курс навчання правилам пожежної безпеки за відповідною програмою.

Вимоги щодо пожежної безпеки до територій, будівель, приміщень та спо­руд. Розглядаючи загальні вимоги пожежної безпеки територій, будівель, приміщень та споруд, слід відзначити, що:

• 
  їх території слід утримувати в чистоті, а дороги, проїзди та проходи до буді­вель, споруд, пожежних вододжерел, зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, по­жежного інвентарю мають бути завжди вільними;
  
• 
  забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів;
  
• 
  протипожежні розриви між спорудами повинні відповідати вимогам будівель­них норм;
  
• 
  будівництво на території нових споруд (у тому числі тимчасових) може здій­снюватися лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню екс­пертизу в органах державного пожежного нагляду;
  
• 
  територія закладів, установ та інших об’єктів повинна мати зовнішнє освіт­лення, яке забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, пожежного обладнан­ня, входів до будинків та споруд;
  
• 
  на територіях закладів та установ на доступних місцях повинні бути встанов­лені таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони, знаки місць роз­міщення первинних засобів пожежогасіння, схема руху транспорту;
  
• 
  розводити багаття та спалювати відходи на відстані менше 15 м від будівель та споруд не допускається;
  
• 
  суворо забороняється паління на території та поблизу об’єктів із легкозаймис­тими речовинами, горючими газами та горючими речовинами, а також у приміщеннях дитячих дошкільних, шкільних та лікувально-профілактичних закладів.
  

Усі будівлі, приміщення та споруди повинні своєчасно очищуватися від горючо­го сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті. Протипожежні системи, установки та устаткування (пожежна автоматика, протипожежне водопос­тачання тощо) мають постійно утримуватися у справному робочому стані. Дерев’яні конструкції в будинках усіх ступенів вогнестійкості повинні підлягати вогнезахисній обробці. Для всіх будівель і приміщень виробничого або складського призначення, а також лабораторій, повинна бути визначена категорія щодо вибухонебезпечності та пожежної небезпеки.

У будівлях, приміщеннях, спорудах забороняється:

• 
  прибирати приміщення і прати одяг із застосуванням бензину, гасу, легкозай­мистих речовин, горючих газів та речовин;
  
• 
  відігрівати замерзлі труби паяльними лампами та іншими засобами із застосу­ванням відкритого вогню;
  
• 
  розкладати та залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали тощо.
  

Під час організації і проведення заходів з масовим перебуванням людей слід дотри­муватися наступних вимог:

• 
  при кількості людей понад 50 осіб використовувати лише приміщення, що забезпечені не менше ніж двома евакуаційними виходами та не мають на вікнах глухих ґрат;
  
• 
  особи, яким доручено проведення масових заходів, перед їх початком зобов’я­зані ретельно оглянути приміщення і переконатися у повній готовності та справності протипожежних заходів (протипожежний інвентар, засоби зв’язку тощо);
  
• 
  на 1 особу в залах повинна бути виділена площа не менше ніж 0,75 м²;
  
• 
  двері на шляхах евакуації повинні відчинятися у напрямку виходу з будівель (приміщень).
  

Допускається улаштування дверей з відчиненням усередину приміщення тільки у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санітарних вузлах, на балконах, лоджіях, зовнішніх евакуаційних сходах (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки).

У разі наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замика­тися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються. Килими, килимові доріжки та інше покриття підлоги у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні на­дійно кріпитися до підлоги і бути помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність тощо.

Сходові марші повинні мати справну огорожу з поручнями, котрі не повинні змен­шувати встановлену будівельними нормами їх ширину.

У сходових клітках (за винятком незадимлюваних) дозволяється встановлювати прилади опалення, як правило на висоті 2,2 м від поверхні проступків та сходових маршів, сміттєпроводи, електрощити, поштові скриньки та пожежні крани за умови, що це обладнання не зменшує нормативної ширини проходу сходовими майданчи­ками та маршами. У незадимлюваних сходових клітках допускається встановлювати прилади опалення.

Сходові клітки та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм і правил щодо улаштування електроустановок. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будівлі людей.

Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, у разі наявності у примі­щенні людей повинні постійно освітлюватися електричним світлом.

В готелях, театрально-видовищних та лікувальних закладах, приміщеннях інших громадських і допоміжних будівель, де можуть перебувати одночасно понад 100 осіб, у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 праців­ників (або якщо площа перевищує 150 м²), евакуаційні виходи повинні бути позначені світловими покажчиками з написом “Вихід” білого кольору на зеленому фоні, підклю­ченими до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що переключаються на нього автоматично у разі зникнення живлення в основних джере­лах електроенергії.

Світлові покажчики “Вихід” повинні постійно бути справними. У глядацьких, ви­ставкових та інших подібних приміщеннях (залах) їх слід вмикати на весь час пере­бування людей (проведення заходу).

На випадок відключення електроенергії обслуговуючий персонал будівель, де у ве­чірній та нічний час можливе масове перебування людей (театри, кінотеатри, готелі, гуртожитки, ресторани, лікарні, інтернати, дитячі дошкільні заклади тощо), повинен мати електричні ліхтарі. Кількість ліхтарів визначається адміністрацією, з урахуван­ням особливостей об’єкта, наявності чергового персоналу, кількості людей у будівлі (але не менше одного ліхтаря на кожного працівника, який чергує на об’єкті у вечір­ній або нічний час).

He допускається:

• 
  улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні і під­йомні двері, а також такі двері, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;
  
• 
  захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші, вестибулі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою про­дукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;
  
• 
  забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з’єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;
  
• 
  застосовувати на шляхах евакуації горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів;
  
• 
  розташовувати у тамбурах виходів, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для ве­дення торгівлі, а також зберігання, в тому числі тимчасового, будь-якого інвентарю;
  
• 
  захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на бал­конах і лоджіях, переходи у суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини;
  
• 
  знімати драбини, що встановлені на балконах (лоджіях);
  
• 
  улаштовувати на сходових клітках приміщень кіоски або ларки, а також ви­ходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати газопроводи, повітроводи, трубо­проводи з легкозаймистими та горючими речовинами;
  
• 
  улаштовувати в загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій;
  
• 
  зберігати у шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;
  
• 
  розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски тощо;
  
• 
  встановлювати телекамери у проходах таким чином, щоб вони перешкоджали евакуації людей;
  
• 
  робити засклення або закладання жалюзі і отворів повітряних зон у незадим- люваних сходових клітках;
  
• 
  знімати передбачені проектом двері вестибулів, холів, тамбурів і сходових кліток;
  
• 
  заміняти армоване скло на звичайне у дверях та фрамугах всупереч передба­ченому за проектом;
  
• 
  знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати двері у відчиненому положенні;
  
• 
  зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;
  
• 
  розвішувати у сходових клітках на стінах стенди, панно тощо;
  
• 
  улаштовувати слизьку підлогу на шляхах евакуації.
  

Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання. Електроуста­новки, що використовуються, повинні відповідати вимогам чинних правил технічної експлуатації та техніки безпеки електроустановок. Будівельну частину електроуста­новок слід виконувати відповідно до пожежних вимог будівельних норм.

Відстань від повітряних ліній електропередач до будівель і споруд, які містять ви- бухопожежонебезпечні та пожежонебезпечні приміщення, до вибухо- і пожежонебез- печних зон зовнішніх установок, а також горючих дахів та близьких частин будівель, і споруд, що виступають, місць зберігання горючих матеріалів повинна відповідати величинам, визначеним правилами улаштування електроустановок.

Протипожежні відстані від повітряних ліній слабкострумових мереж (радіо, теле­фонного зв’язку, сигналізації) до зовнішніх установок з вибухопожежонебезпечними зонами для всіх класів відповідно до правил улаштування електроустановок мають бути такими, як і для повітряних ліній електропередач напругою до 1 кВ.

Електричні машини, апарати, обладнання (апарати керування, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники), електропроводи та кабелі за виконанням і ступенем захисту повинні відповідати класу зони (за прави­лами улаштування електроустановок) і мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання, інших аварійних режимів тощо.

Телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприй­мачі, пристрої та обладнання установок автоматичної і ручної пожежної сигналізації, охоронної сигналізації, установок пожежогасіння, централізованої системи опові­щення про пожежу та інші подібні слабкострумові споживачі електроенергії можуть застосовуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах лише за умови від­повідності рівня їх вибухозахисту класу зони, крім випадків, обумовлених відповід­ними нормативними документами.

Над вибухонебезпечними зонами будь-якого класу не допускається розміщувати електрообладнання (світильники, прожектори, з’єднувальні коробки тощо) без засо­бів вибухозахисту та прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами із вико­ристанням способів, що не є припустимими у вибухонебезпечних зонах відповідно до правил улаштування електроустановок.

Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або елек­тротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.

На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нане­сені знаки, що вказують ступінь їх захисту згідно з чинними стандартами.

З’єднання та відгалуження жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допо­могою опресовування, зварювання та паяння або шляхом використання спеціальних затискувачів (гвинтових, болтових тощо).

Місця з’єднання жил проводів і кабелів, а також з’єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків.

Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками або сітками.

Електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі та інші побутові електро­прилади мають вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсель­них з’єднань заводського виготовлення.

He дозволяється:

• 
  проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, штабелями лісу, складами паливно-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів;
  
• 
  відкрите прокладання електропроводів і кабелів транзитом через пожежонебез- печні і вибухонебезпечні зони будь-якого класу та ближче 1 м і 5 м від них відповідно;
  
• 
  експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі екс­плуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;
  
• 
  залишення під напругою кабелів та проводів із струмопровідними жилами;
  
• 
  застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам пра­вил улаштування електроустановок, що пред’являються до переносних (пересувних) електропроводок;
  
• 
  застосування для опалення приміщень нестандартного (саморобного) елек- тронагрівного обладнання або ламп розжарювання;
  
• 
  користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з’єднуваль­ними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;
  
• 
  підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгор­тання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріала­ми, експлуатація їх зі знятою освітлюваною арматурою (розсіювачами);
  
• 
  використання електроапаратури та приладів в умовах, які не відповідають ре­комендаціям підприємств-виготовлювачів;
  
• 
  застосування у пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінес­центних світильників з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих ма­теріалів;
  
• 
  використання у пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарю­вання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами, що виготовле­ні з горючих матеріалів;
  
• 
  залишення без догляду при виході з приміщення увімкнених в електромережу нагрівальних приладів, телевізорів, радіоприймачів тощо;
  
• 
  складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткуван­ня та під електрощитами;
  
• 
  використання роликів, вимикачів, штепсельних розеток для підвішування одя­гу та інших предметів, заклеювання ділянок електропроводки папером або горючими тканинами;
  
• 
  застосування для електромереж радіо- та телефонних проводів;
  
• 
  використання побутових електронагрівних приладів (прасок, чайників, кип’я­тильників тощо) без негорючих теплоізоляційних підставок та в місцях (приміщен­ня), де їх застосування не передбачено технологічним процесом;
  
• 
  заклеювати шпалерами електропроводи і кабелі, які відкрито прокладені.
  

В усіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та

електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, які за вимогами технології працюють цілодобово).

При цьому в будівлях, крім житлових будинків, усі електроустановки, що працю­ють цілодобово, повинні бути заживлені самостійними лініями, починаючи від увід­ного пристрою в будівлю (споруду). Кожна така електроустановка повинна мати свій апарат захисту (запобіжник або автоматичний вимикач). Вимикання електропоста­чання повинно виконуватися від одного загального комутаційного апарата (вимика­ча), до якого є вільний доступ електротехнічного персоналу і який розміщений біля виходу (входу) будівлі.

На кожному об’єкті повинен бути встановлений порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів на випадок пожежі. При цьому електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та евакуаційного (аварійного) освітлення мають бути невідключеними.

Власник підприємства зобов’язаний забезпечити обслуговування та безпечну тех­нічну експлуатацію електроустановок. Особа, призначена відповідальною за проти­пожежний стан об'єкта (енергетик), зобов'язана:

• 
  організовувати і проводити профілактичні огляди та планово-попереджуваль­ні ремонти електрообладнання і електромереж, а також своєчасно усувати порушен­ня, які можуть призвести до пожежі;
  
• 
  забезпечувати правильність застосування електрообладнання та електропро­водок;
  
• 
  організувати навчання та інструктаж чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.
  

Розглядаючи вимоги з пожежної безпеки щодо експлуатації опалення, вентиляцій­них систем, каналізації та газового обладнання теплових мереж, електроприладів і ліфтів, необхідно зазначити, що за кожну з таких систем призначаються відповідаль­ні особи, які забезпечують безпечну експлуатацію означених систем (мереж).

Опалювальні системи (установки), вентиляційні установки, газове обладнання по­винні відповідати протипожежним вимогам стандартів, будівельних норм і правил та інших нормативних актів. Тому:

• 
  робота печей у будівлях і спорудах та на інших об’єктах з цілодобовим пере­буванням людей повинна припинятися не менше ніж за 2 години до сну;
  
• 
  до обслуговування приміщень котелень та інших тепловиробних установок за­бороняється допускати сторонніх осіб та осіб, які не пройшли спеціального навчання;
  
• 
  забороняється експлуатувати установки у разі підтікання рідкого палива або витікання газу із систем паливоподачі.
  

Залежно від умов виробництва (експлуатації) обладнання означених систем має під­лягати своєчасному профілактичному огляду. Усі металеві повітропроводи, трубопрово­ди, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та ви­бухонебезпечні речовини, повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики.

Газові плити у приміщеннях, як правило, слід установлювати біля стін (перегоро­док) з негорючих матеріалів на відстані не менше 0,06 м від них. У разі встановлення

газових плит біля стін (перегородок) з горючих матеріалів необхідно забезпечити їх ізоляцію негорючими матеріалами, штукатуркою або покрівельною сталлю. Відстань між плитою та неізольованими стінами (перегородками) з горючих матеріалів пови­нна бути не менше 1 м.

Виявивши у приміщенні запах газу, слід негайно припинити його подавання, ви­кликати відповідну аварійну службу і провітрити приміщення. До усунення несправ­ності у приміщенні забороняється запалювати сірники, палити, застосовувати відкри­тий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади.

Серед вимог щодо утримання технічних засобів протипожежного захисту необ­хідно, насамперед, визначити обов’язковість встановлення у будівлях установок по­жежної сигналізації та автоматичних установок пожежогасіння за правилами, що за­тверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №779 від 20.11.1997 року.

Усі системи (установки) пожежної сигналізації мають бути справними та надійни­ми в експлуатації, причому організація, що здійснює їх технічне обслуговування, несе безпосередню відповідальність за їх стан у випадку, якщо вони не спрацювали.

На об’єкті повинна вестися експлуатаційна документація, в якій необхідно реє­струвати:

• 
  зміст, терміни та виконання проведення технічних оглядів та планово-попе­реджувальних ремонтів;
  
• 
  дату і обставини санкціонованих та помилкових спрацювань установок по­жежної сигналізації;
  
• 
  дату і результати контрольних перевірок та періодичних випробувань систем пожежної сигналізації.