Курсовая работа. Організація як система її властивості і характеристики
 Скачать 172.57 Kb.
|
Основні рекламні витрати
Джерело: [розроблено автором] Ціна. Для того, що підвищити власну конкурентоспроможність та посилити свої позиції на ринку, підприємство застосовує у діяльності різні організаційно–економічні заходи, спрямовані на вдосконалення торгової стратегії. В якості предмета цінової стратегії виступає тільки один важливий елемент – торгівельна націнка, яку підприємство формує самостійно, виходячи із особливостей ринку та умов власної діяльності. Таким чином, стратегія цінової політики ТОВ «Панорама» має складатися із вироблення розуміння націнки на товари, які реалізуються, та паралельна розробка заходів із корегування цін відповідно до особливостей ринку. ТОВ «Панорама» вже застосовує параметричні методи формування ціни продаж, що базується основі вивчення попиту, націнки та поточних цін. Внаслідок цього основна мета ТОВ «Панорама» – встановлення оптимальної ціни на товар, яка буде дозволяти компенсувати витрати підприємства на придбання товарів, витрати та сплату податків. Окремої уваги заслуговують питання внутрішнього ціноутворення, що становить основу формування системи критеріїв оцінки діяльності центрів відповідальності. 1. Методи формування цін для зовнішніх продажів У практиці формування цін використовуються поширені прийоми і методи: Витратний. Цей метод буде найбільш доцільним при виході ТОВ «Панорама» на ринок Білорусі. Широко був використаний в нашій країні при плановій економіці. Суть його полягає в тому, що при визначенні мінімальної ціни необхідно враховувати рівень собівартості і частку прибутку в структурі ціни. Даний метод простий і знаходить застосування тоді, коли вироблена продукція унікальна, немає конкурентів і найближчим часом не передбачається. Перевагами такого підходу є: Використання простих і зрозумілих розрахунків; Прийняття рішень про ціноутворення може бути делеговане бухгалтерії, яка має інформацією про витрати; Застосування методу не потребує знання попиту на продукцію, який складно точно визначити; Надбавка на прибуток може бути скоригована з урахуванням цін конкурентів. Недоліки витратного методу: Інформація про витрати носить історичний характер і не враховує їх змін в майбутньому; Непрямі витрати можуть бути розподілені між виробами, не враховуючи реального споживання ресурсів і рівня ділової активності підрозділів; Застосування надбавки на прибуток має на увазі, що продукт буде проданий з прибутком, що неможливо гарантувати до досягнення рівня беззбитковості; Даний метод ігнорує інформацію про попиті на продукт, який є одним із значущих чинників, що впливають на ціну. Завищення ціни призведе до зниження попиту і обсягу продажів. «Дурне проходження за конкурентом». Метод в основному застосовують невеликі фірми, які не можуть оплачувати дорогі дослідження ринку збуту продукції. Тут підприємство встановлює ціни на свою продукцію, орієнтуючись на компанію – лідера. У той же час підприємство втрачає самостійність при прийнятті управлінських рішень. Комбінований. Метод включає як аналіз собівартості продукції, так і маркетингові дослідження. Він найскладніший і дорогий, але в той же час і найнадійніший. Його можуть дозволити собі великі фірми, що мають досить серйозні маркетингові дослідження [50]. В системі ціноутворення після формування ціни відбувається етап її коригування, враховуючи життєвий цикл виробленого товару, розмір інфляції і по можливості створюючи знижки для покупців. Чи не знижуючи обсягів продажів, необхідно проводити гнучку цінову політику з акцентом на знижки. Підприємство для збереження або збільшення прибутку може вдатися до мінімізації витрат. Ефективне використання інструменту знижок за прискорення оплати дозволяє скоротити витрати на обслуговування боргу і підвищити ліквідність бухгалтерського балансу і платоспроможність підприємства і оборотність його активів. Надання знижок має бути економічно вигідним, а для цього потрібно, щоб зниження ціни одиниці продукції як мінімум компенсувалося зниженням собівартості одиниці продукції. При зниженні виручки від продажів за рахунок знижки повинно бути менше або рівним зниження собівартості під впливом збільшення обсягу виробництва і продажів. Зниження собівартості без вдосконалення технологій можливо завдяки «ефекту масштабу» в рамках наявної виробничої потужності, тобто без збільшення постійних витрат. Тому, чим більше частка постійних витрат в собівартості продукції, тим більший «ефект масштабу» може бути отриманий. Щоб рішення про надання знижки було як мінімум беззбитковим, необхідно розрахувати маржинальний дохід на одиницю реалізованої продукції. Цей показник знаходиться як різниця ціни одиниці продукції і величини прямих змінних витрат, що включаються в собівартість. Зміна ціни в часі враховуючи етапи життєвого циклу товару і інфляції необхідно використовувати теорію маркетингових досліджень, згідно з якою виділяють 4 фази життєвого циклу продукту: запровадження (вихід на ринки), ріст, зрілість, стадія занепаду. При використанні першого підходу передбачає визначення прибутку здійснюється при різних обсягах виробництва і реалізації продукції, при цьому вирішальним фактором є аналіз беззбитковості. На першій і останній стадіях життєвого циклу товару доцільно застосовувати метод зіставлення граничних показників, так як на цих стадіях при плануванні обсягів виробництва (реалізації) продукції закладено поняття граничної ефективності, тобто забезпечується позитивна величина граничної прибутку (граничний дохід – гранична собівартість продукції). Для коригування ціни з урахуванням інфляції необхідно ціну товару розбити на частки, відповідних витрат на покупку матеріалів і сировини, заробітну плату і інших витрат. Кожна частка коригується відповідно до їх інфляційним змінами знаходиться загальний індекс, за допомогою якого ціна в момент укладення договору про постачання змінюється і тим самим визначається ціна в момент фактичної його поставки покупцю. При формуванні цін необхідно також врахувати заходи державного регулювання цін, що застосовується в більшості країн, але не використовується в нашій країні з її нестійкою і розбалансованою економікою. Заходи державного регулювання можуть вплинути і позитивно, якщо виготовляється продукція є дотаційною, або негативно, якщо держава обмежує верхні рівні цін. 2. Внутрішнє (трансфертне) ціноутворення. На окрему увагу заслуговують питання формування внутрішніх (трансфертних) цін. Трансферна ціна – це ціна, за якою продукти або послуги передаються між структурними підрозділами підприємства. Міра, в якій трансферна ціна покриває витрати і вносить свій вклад в прибуток (внутрішню) залежить від стратегії підприємства. Проблеми внутрішнього ціноутворення обумовлені тим, що трансферна ціна є доходом одного відділу, який надає продукцію або послугу, і витратами іншого відділу, який отримує від цього вигоду, причому в цілому по компанії не буде ні зростання прибутку, ні збільшення витрат. Основними цілями трансфертного ціноутворення є: організація внутрішніх розрахунків – для підприємств, що входять до складу групи компаній або розрахунок облікових цін для передачі напівфабрикатів і послуг між відділами всередині однієї компанії; регулювання грошових потоків всередині групи компаній з метою забезпечення фінансування одних видів бізнесу за рахунок інших; мотивація менеджерів на забезпечення прибутковості роботи компанії незалежно від того, продає організаційна одиниця продукцію стороннім організаціям або здійснює тільки допоміжні функції всередині компанії при обліку за центрами відповідальності. Результативність діяльності таких підрозділів визначається показниками прибутку, тому основним завданням внутрішнього ціноутворення є обґрунтування такої ціни, яка була б прийнятна і для центрів прибутку і для центрів витрат. Визначення трансфертних цін є потенційним джерелом внутрішніх розбіжностей, оскільки центи прибутку, призначаючи більш високі ціни, можуть підвищувати свій прибуток за рахунок інших центрів. На практиці використовуються наступні методи розрахунку трансфертних цін, заснованих на: на ринковій ціні; на знижку з ринкової ціни (метод подвійних цін); на граничній собівартості або на граничній собівартості з націнкою; на повній собівартості або на повній собівартості з націнкою; на договірну ціну, яка може бути заснована на будь–якому з вищенаведених варіантів. При найкращому варіанті рішення трансферна ціна повинна бути встановлена на такому рівні, який дозволяє впоратися з проблемами пріоритету показників ефективності діяльності конкретного підрозділу (центру відповідальності). Трансферна ціна повинна забезпечити таку ціну продажу, яка дає можливість підрозділу–постачальника отримати бажаний дохід, а підрозділу–споживачу понести допустимі витрати за отриманий продукт. В цілому по компанії, трансферна ціна повинна бути встановлена на такому рівні, який дозволяє дати «комерційну» оцінку результатів роботи центру прибутку, тобто стимулювати керівників центрів прибутку до угоди щодо доходу від переданих товарів і послуг в умовах максимізація прибутку компанії. У табл. 3.6 зображено пропозиції щодо удосконалення цінової стратегії для підприємства ТОВ «Панорама». При вдосконалені цінової стратегії підприємства, яким є ТОВ «Панорама» необхідно врахувати основні моменти: фінансово–господарська діяльність підприємства потребує методів, що будуть оптимізувати розрахункові доходи; коли встановлюється ціна на товар, треба застосовувати одну із двох стратегій: лідерства або рух за лідером; біль докладний аналіз характеру цінової стратегії на нові товари допоможе правильно сформувати цінову політику із урахуванням фаз життєвого циклу товарів; розробка цінової стратегії вимагає активного застосування у діяльності ТОВ «Панорама» порівняльного аналізу за параметрами витрати та якість, витрати та прибуток. Таблиця 3.6 Пропозиції щодо удосконалення цінової стратегії ТОВ «Панорама» при виході на ринок Білорусі
Джерело: [розроблено автором] Ціна на товар встановлюється відповідно до умов ринку Білорусі і основними принципами позиціонування на ньому, рекомендується використовувати цінову стратегію проникнення на ринок для покращення впізнаваності бренду і створення попиту. Така політика застосовує порівняно низькі ціни, що робить можливим проникнення фірми на нові ринки і створення попиту. До такої політики вдаються тоді, коли на ринку існує досить високий рівень конкуренції і коли його можна поділити на сегменти, виділити ті з них, де еластичність попиту є високою, а споживачі не сприймають низьку ціну як свідоцтво низької якості товару. Внаслідок цього основне завдання стратегії ціноутворення для ТОВ «Панорама» має бути наступне: управління конкурентоспроможністю продукції. Це обумовлює врахування купівельної спроможності ринку та ціни фірм-конкурентів. |