Синев. Ось чому цей підручник для студентів педагогічних університетів, які готуються для професійної освітньокорекційної діяльності при порушеннях у дітей інтелектуального розвитку, має назву Корекційна психопедагогіка
 Скачать 1.06 Mb.
|
|
4.2. Установи для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку раннього та дошкільного віку Для корекційної педагогіки аксіоматичним є положення про те, що чим раніше буде діагностовано дефект розвитку дитини і розпочнеться відповідне комплексне медико-психолого-педагогічне втручання з метою його виправлення, тим ефективнішим таке втручання буде. Так, відомі російські дослідниці в галузі дошкільної олігофренопсихології та олігофренопедагогіки О.А.Катаєва та О.А.Стребелєва, констатують, що вже у немовлячому віці (від 2 місяців до 1 року) розумово відстала дитина набуває суттєвих вторинних відхилень у психічному та мовленнєвому розвиткові: "Розумова відстала дитина першого року життя має низку відхилень у розвитку: 1. Сензитивний період формування багатьох психічних процесів втрачений. 2. Розвивальний вплив дорослого, як правило, не здійснюється, і зона найближчого розвитку не розширюється. 3. Вторинні дефекти виявляються вже наявними. Чи може розумово відстала дитина першого року життя розвиватися інакше? - запитують автори і відповідають: - безумовно. І.П.Павлов говорив, що найголовніше, найсильніше і постійне враження від вивчення вищої нервової діяльності нашим (формування умовних рефлексів - В.С.) методом - це надзвичайна пластичність цієї діяльності, її величезні можливості: ніщо не залишається нерухливим, непіддатливим, а все завжди може бути досягнуте, змінюватися на краще, аби були здійснені відповідні зусилля". Світова практика накопичила певний досвід ранньої діагностики відхилень розвитку, ранньої педагогічної допомоги розумово відсталим дітям, зокрема щодо створення програм такої допомоги (Австралія, Нідерланди, Німеччина, США, Росія та ін.). В Україні така робота знаходиться в стадії інтенсивного розвитку, і вже зараз існують спеціалізовані центри, де створений цікавий і корисний досвід (Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів, Миколаїв, Одеса та ін.), який засвідчує, зокрема, що найкращими умовами для корекційного розвитку дитини з інтелектуальними вадами є її перебування у родині разом з одержанням кваліфікованої медичної і психолого-педагогічної допомоги у спеціальних реабілітаційних центрах, фахівців яких спроможні надати таку допомогу не тільки дитині, але й навчити цьому її батьків. Зокрема, схвалена постановою Кабінету міністрів України № 1545-2000 "Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів" визначає, що центри ранньої соціальної реабілітації (ЦРСР) дітей з вадами психофізичного розвитку мають бути максимально наближені до місця їх проживання, функціонувати спільно з органами державної влади, охорони здоров'я, освіти, соціального захисту населення, громадськими організаціями. Фахівці центрів узгодженою "командою", до складу якої входять лікарі, психологи, корекційні педагоги, зокрема логопеди, соціальні працівники, з урахуванням рівня розвитку і можливостей дітей складають для кожної з них індивідуальні реабілітаційні програми, до реалізації яких активно залучаються батьки. Дитина перебуває в центрі у денний час, що також є формою соціальної підтримки сім'ї. Центри, як вже згадувалося, проводять з представниками родин розумово відсталих дітей значну освітньо-консультативну та психолого-корекційну роботу. В діяльності ЦРСР має бути забезпечене виконання основних вимог до ранньої реабілітації, зокрема: своєчасне виявлення факторів дизонтогенезу і структури інтелектуального дефекту; комплексне використання медичних, психологічних, педагогічних, логопедичних та ін. засобів корекційного впливу на розвиток дитини; адекватність впливів особливостям функціональних змін; постійний моніторинг процесу розвитку; безперервність та достатня тривалість реабілітаційних впливів; пріоритет використання не медикаментозних засобів перед медикаментозними та ін. "Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів" звертає увагу на те, що одним з принципів діяльності ЦРСР є доступність, гуманність та економічність їх системи. При цьому доступність полягає у тому, що кожна дитина з порушеннями розвитку, в тому числі розумово відстала, та її родина можуть отримати компетентну допомогу за місцем проживання, а члени родини брати посильну і постійну участь в реалізації корекційно-реабілітаційних програм. Той факт, що дитина залишається в сім'ї, у звичних умовах спілкування з найближчими людьми, біологічно і психологічно рідними, які можуть її оточити щирою любов'ю і милосердям, є свідченням гуманістичності функціонування системи ЦРСР. До того ж, їх фахівці допомагають, перш за все психологічно, батькам розумово відсталої дитини протидіяти негативним стресовим факторам, пов'язаним з наявністю у сім'ї такої дитини, а при необхідності центри сприяють батькам у вирішенні соціально-правових та ін. проблем. Економічний аналіз шляхів вирішення проблеми ранньої реабілітації розумово відсталих дітей свідчить, що створення ЦРСР доцільно і в цьому відношенні. Світовий і вітчизняний досвід роботи центрів підтверджує, що системна реалізація індивідуальних реабілітаційних програм з використанням, зокрема, науково обґрунтованих комплексних корекційно-педагогічних впливів, впроваджених вже з 1 року життя дитини, істотно змінює на краще перспективи її подальшого розвитку і майбутньої соціалізації. Такі програми, перш за все, мають враховувати ті суттєві вади психофізичного розвитку, які характерні для розумово відсталих дітей раннього віку (від 1 до 3 років), кожна з яких може розглядатися в якості відповідної сфери спрямування спеціальних корекційних зусиль. Олігофренопсихологи, зокрема, визначають, що: 1. "У розумово відсталих дітей розвиток прямоходіння відбувається неоднаково: у половини дітей воно розвивається своєчасно у межах норми. У іншої половини спостерігається суттєве відставання, яке компенсується, як правило, в межах раннього віку. Разом з тим у дітей тривалий час зберігається невпевненість, хиткість ходи, нестійкість. 2. Розвиток предметних дій (тобто таких, коли предмет використовується у відповідності з його функціональним призначенням - В.С.) у розумово відсталих дітей, у ранньому віці, фактично тільки починається. В основному мають місце маніпуляції. У частини дітей виникають деякі стандартні предметні дії (тільки при самообслуговуванні) або намагання оволодіти ними. Предметна діяльність у ранньому віці не виникає. 3. Розвиток мови і спілкування також затримується. У більшості дітей активна мова не виникає, пасивна мова розвивається краще. Вона може чинити деякий вплив на діяльність і поведінку дитини в межах добре знайомих побутових ситуацій. У деяких дітей з'являються окремі викривлені слова. У поодиноких випадках має місце мова, яка формально відповідає віковій нормі, але "порожня". В той же час тенденції розвитку розумово відсталої дитини такі ж самі, що й при нормальному інтелекті. Багато що у розвитку дитини - відставання у оволодінні предметними діями, відставання і відхилення у розвитку мови і пізнавальних процесів - у значній мірі носить вторинний характер. При правильній організації життя розумово відсталої дитини, що вимагає якомога ранішнього включення спеціального навчання, багато з дефектів розвитку можуть бути відкориговані і навіть попереджені". У дошкільному віці (3-7 років) розумово відсталі діти отримують корекційно-педагогічну допомогу у різних формах її організації. Так, закон України "Про дошкільну освіту" від 11 липня 2001р. №2628-111, (із змінами і доповненнями) передбачає створення для дітей від 2 до 7 (8) років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, дошкільних навчальних закладів (ясла-садок) компенсуючого типу. Для більшості розумово відсталих дошкільників такі навчальні заклади функціонують як спеціальні, а якщо розумова відсталість поєднується з хронічними захворюваннями, в тому числі психоневрологічними, передбачені санаторні дошкільні заклади компенсуючого типу. Крім того, існують дошкільні сади комбінованого типу, для складу яких можуть входити спеціальні групи для дітей з порушеннями інтелекту та затримкою психічного розвитку, а також центри розвитку дитини, де забезпечується при потребі корекція фізичного або розумового розвитку дітей, які виховуються дома або відвідують інші заклади. Згідно Положення про дошкільний навчальний заклад, затверджено постановою Кабінету міністрів України №305 - від 12 березня 2003 p., порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу, організація корекційно-відновлювальної роботи, специфіка діяльності визначаються Міністерством освіти і науки за погодженням з міністерством охорони здоров'я (стаття 17), що підкреслює необхідність узгодження і єднання зусиль медиків і педагогів у корекційному вихованні розумово відсталих дошкільників. Стаття 18 згаданого Положення передбачає також обов'язки дошкільних навчальних закладів щодо роботи зі сім'ями розумово відсталих дітей, які такі заклади не відвідують: "Дошкільний навчальний заклад здійснює соціально-педагогічний патронат сім'ї з метою забезпечення умов для здобуття дошкільної освіти дітьми дошкільного віку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, але не відвідують дошкільних закладів, та надання консультаційної допомоги сім'ї". Дошкільний навчальний заклад бере на облік дітей з розумовими вадами, які перебувають в ньому короткотривале чи під соціально-педагогічним патронатом. Для роботи з розумово відсталими дітьми в дошкільних навчальних закладах компенсуючого чи комбінованого типу та групах при спецшколах розробляються у відповідності до Державної базової програми дошкільної освіти спеціальні програми і методики, за якими здійснюється корекційне виховання та навчання з предметно-практичної, соціально-побутової, комунікативної діяльності, просторової орієнтації, сенсорного (слухове, зорове, дотикове відчуття та сприймання), мовленнєвого, моторно-рухового, фізичного розвитку дошкільників з різними ступенями глибини інтелектуальних порушень, а також дошкільної корекційної педагогіки, яка озброює практиків дійовими технологіями корекційно виховного впливу на дитину з урахуванням її індивідуальних особливостей та перспектив подальшого освітнього маршруту. Намагаючись досягти максимально можливого розвивального ефекту в роботі з розумово відсталими дошкільниками щодо попередження виникнення небажаних вторинних ознак ушкодженого розвитку, формування необхідних вмінь і навичок, психічних і фізичних можливостей, виправлення вже неправильно сформованих новоутворень особистості тощо, спеціальні і дошкільні заклади, головним чином, орієнтовані на підготовку дитини зі сталими інтелектуальними вадами до навчання у спеціальній (допоміжній) школі або до інтегрованого навчання за спеціальними програмами. Зміст дошкільного виховання і навчання розумово відсталих дітей розрахований на чотирьохрічний термін (з 3-4 до 7-8 років) і включає, виходячи з провідних для цих вікових періодів ВИДІВ діяльності і завдань корекційного розвитку, такі розділи, як "Формування елементарних математичних уявлень", "Розвиток мовлення", "Ігрова діяльність", "Образотворче мистецтво", "Конструювання", "Трудове виховання", "Музичне виховання", "Фізичне виховання". Відповідні заняття, виходячи з кількості годин на тиждень, визначених навчальними планами для кожного з чотирьох років дошкільного виховання, передбачаються у розкладі занять на навчальні дні тижня (з понеділка по п'ятницю). Діти дошкільного віку з помірною і тяжкою розумовою відсталістю, а також з ускладненнями останньої фізичними вадами, які унеможливлюють самостійне пересування та самообслуговування, можуть отримувати побутові послуги, медичну та корекційну педагогічну допомогу, починаючи з 4-х річного віку у дитячих будинках-інтернатах системи соціального захисту. 4.3. Навчальні заклади для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку шкільного віку У зазначених вище дитячих будинках-інтернатах, які знаходяться у веденні Міністерства праці та соціальної політики, відповідні категорії розумово відсталих дітей (головним чином з глибокою імбецильністю) можуть перебувати, згідно з Положенням, до 18 років, тобто і в шкільному віці, і в таких випадках будинки-інтернати забезпечують їх засобами навчання, виховання і корекції, що має сприяти розвиткові їх адаптивних можливостей і елементарній соціально-трудовій реабілітації. При цьому педагогічний процес здійснюється у кількісно невеликих навчальних групах (у шкільному віці - до 10 чоловік), за програмами, узгодженими з Міністерством освіти і науки України. Враховуються особливості суттєво ушкодженого психічного і фізичного розвитку дітей-імбецилів: хаотичність, невпорядкованість, безсистемність мислення, здатність лише до елементарних ситуативних узагальнень; малий обсяг пам'яті, значні викривлення при відтворенні інформації; нестійкість і не цілеспрямованість уваги; важкі мовні розлади, помітні порушення всіх основних компонентів мовленнєвого розвитку; грубі порушення моторики, що проявляється у несформованості координації рухів, тощо. Але і в цих випадках орієнтуються на значні потенційні можливості розвитку зазначеної категорії дітей: "При створенні сприятливих умов і врахуванні специфіки роботи більшість імбецилів активно включаються у навчальний процес, виконують інструкції вчителя, легше переходять з одного виду діяльності на інші" - зазначає авторитетний вчений в галузі роботи з цією категорією розумово відсталих дітей О.Г.Малер. В роботі з дітьми помірного ступеня розумової відсталості -імбецилами, основним принципом їх навчання є його практична спрямованість, що базується на навчанні самообслуговуванню, побутовій та елементарно-виробничій праці. Враховуючи доцільність використання у вихованні імбецилів концепції тренування, побудованої на методиках вироблення умовних рефлексів, слід пам'ятати про можливість і важливість формування у них здатності до довільної уваги, елементарних самостійних умовисновків, усвідомлення і планування простих видів практичної діяльності, вмінь користуватися мовою як засобом спілкування та ін., тобто всього того, на чому заснована педагогічно-корекційна концепція розуміння. Принципово важливо у роботі з дітьми імбецилами пам'ятати, що вони є потенційно (і мають стати актуально) носіями свідомості як суто людської якості. Тому апеляція до їх розуму і найголовніший акцент на його розвиткові у єдності перцептивних, мисленнєвих, анемічних, мовленнєвих, мотиваційних та ін. компонентів зберігає своє значення у роботі з імбецилами як найважливіша умова корекційного виховання. На це у свій час звертав увагу Л.С.Виготський, підкреслюючи, що навіть глибоко розумово відстала дитина, яка все ж таки здатна оволодіти певним рівнем пізнавальної діяльності, мовлення і практично-трудових дій, повинна і може отримати від виховання дещо більше, якісно інше, ніж набір автоматичних навичок і звичок. Отже, при розумовій відсталості, яка за ступенем глибини ураження інтелектуально-пізнавальних здібностей відповідає імбецильності, навіть у варіантах, близьких до ідіотії, діти підлягають корекційному навчанню і вихованню у спеціальних дитячих будинках-інтернатах, а також у класах, які створюються при певному типі спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Виходячи з положення про такі школи (див. додаток), функціонування яких передбачено Законом України "Про загальну середню освіту", серед їх основних видів існують спеціальні школи (школи-інтернати) для дітей з затримкою психічного розвитку (інтенсивної педагогічної корекції), а також спеціальні школи (школи-інтернати) для розумово відсталих дітей. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат), регламентуючи їх види і структуру, визначає їх ступеневий склад: І ступінь - початкова школа (для розумово відсталих дітей та для дітей з ЗПР та ТПМ - підготовчий, 1-4 класи); II ступінь - основна школа (для розумово відсталих та для дітей з ЗПР та ТПМ - 5-9 (10) класи); НІ ступінь - старша школа з ,, профільним спрямуванням навчання (для розумово відсталих та для дітей з ЗПР і ТПМ - не передбачений; для інших видів спецшкіл -глухих, сліпих і т.д. - 11-13 класи з профільним спрямуванням навчання). Положенням передбачені особливості функціонування спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів), спільні для всіх їх типів Стосовно освіти дітей з вадами інтелектуального розвитку виділимо такі: - школи можуть входити до складу навчально-виховних комплексів, утворювати об'єднання з дошкільними та позашкільними навчальними закладами для задоволення освітніх, культурно-освітніх потреб вихованців; - школи можуть мати у своєму складі дошкільні групи; - у школі-інтернаті можуть навчатися розумово відсталі діти, які проживають вдома, якщо школа функціонує без інтернатного утримання дітей, в ній створюються умови подовженого дня; - для дітей 6-7 років, які потребують корекції розумового розвитку, але не отримали дошкільного виховання, яке б забезпечувало їх готовність до шкільного навчання, у спеціальних відкриваються підготовчі класи; - для дітей, в яких розумова відсталість поєднується з порушеннями слуху, або зору, або опорно-рухового апарату, створюються окремі класи у складі спеціальних шкіл відповідного типу. - у спеціальних школах (школах -інтернатах) для розумово відсталих дітей з незначною розумовою відсталістю (на рівні дебільності) можуть відкриватися за наявності контингенту учнів окремі класи для дітей з помірно розумовою відсталістю (на рівні імбецильності), куди приймаються, як правило, діти з 7 років за результатами відповідного психолого-медико-педагогічного обстеження; - випускники 9-річних спеціальних шкіл для розумово відсталих дітей, яким стан психічного і фізичного здоров'я дозволяє оволодіти певною професією відповідно до кваліфікаційного розряду, можуть, за рекомендаціями лікарів і шкільних психолого-медико-педагогічних комісій, побажаннями своїми та батьків, продовжити навчання у 10 класі з поглибленою професійно-трудовою підготовкою; такі класи відкриваються при спеціальних школах відповідного типу (допоміжних) за наявності у них належної навчально-матеріальної бази. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) передбачає також: - створення у таких закладах шкільних психолого-медико-педагогічних комісій, які мають здійснювати динамічне вивчення особливостей психофізичного розвитку, забезпечення найбільш сприятливих умов корекційного навчання, виховання, розвитку, професійно-трудової підготовки, визначення подальшого освітнього маршруту тощо; - порядок надання дітям медичних послуг, їх матеріально-побутового забезпечення, правового захисту; - забезпечення логопедичної допомоги за наявності у школі не менше 15 дітей різного віку із загальним недорозвиненням мовлення вводиться посада вчителя-логопеда, який проводить відповідні корекційно-логопедичні заняття; - психологічне забезпечення навчального процесу фахівцями з практичної психології, а організацію роботи з соціально-педагогічного патронату - соціальним педагогом тощо. (див. додаток). Спеціальні школи (інтернати) для розумово відсталих дітей, як і інші типи таких освітніх закладів, можуть бути різної форми власності, в тому числі приватної, в яких утримання учнів здійснюється за рахунок засновника (власника) та інших не заборонених законодавством України джерел фінансування. Але гарантується можливість одержання якісних освітньо-корекційних послуг та соціальний захист всіх дітей з вадами розвитку в спеціальних закладах, де "їх утримання здійснюється за рахунок держави. Регламентовані Положенням про спеціальні загальноосвітні школи питання про порядок їх комплектування, організації навчально-виховного процесу, особливостей спеціальної корекційної та лікувально-профілактичної роботи, управління навчальним закладом будуть далі детально розглянуті у відповідних розділах підручника. В Україні накопичений значний позитивний досвід корекційного навчання, виховання розвитку аномальних, в тому числі розумово відсталих, дітей в умовах спеціальних шкіл, шкіл-інтернатів. Це, зокрема, підтверджують зарубіжні фахівці, які ознайомилися з цим досвідом. Так, канадський вчений д-р Майкл Родда зазначив у виступі на міжнародній конференції з проблем спеціальної освіти (Київ, 2004 p.): "Україна відрізняється від Канади і більшості західних демократій тим, що вона зберегла загальну систему спеціальних шкіл для дітей з різними вадами. Ці школи є безцінним сховищем знань і досвіду щодо цих дітей... Україна зараз стоїть на порозі прийняття серйозних рішень стосовно інклюзивного навчання. Такі програми дійсно корисні для багатьох учнів. Але не для всіх і не в будь-який час". Погоджуючись з цією точкою зору, директор інституту спеціальної педагогіки АПН України В.І.Бондар зазначає, що в Україні експериментально досліджуються можливості навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку (в тому числі, розумово відсталих) у загальноосвітньому просторі. Науково-практичний пошук здійснюється за двома напрямами. "Перший - інтегроване навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітньої школи. Згідно цієї моделі при загальноосвітній школі організується спеціальні класи (класи компенсуючого типу) для дітей з конкретними порушеннями психофізичного розвитку. В них навчальний процес здійснюється роздільно за спеціальними навчальними планами, програмами, підручниками та супроводжується обов'язковими заняттями з корекційного блоку. У вільні від навчання години учні спільно зі здоровими однолітками беруть участь у різних сферах шкільного життя. Другий - інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками. Навчальний процес тут здійснюється диференційовано за індивідуальними програмами, посильними для дітей, і за умов кваліфікованої спеціалізованої корекційної допомоги. Тому, крім учителя, у навчальному процесі активну участь бере помічник (асистент) вчителя, який володіє корекційно-компенсаторними технологіями. Він здійснює превентивне і корекційне сприяння та надає психологічні і корекційні послуги. Меншою, ніж у звичайних класах, є наповнюваність учнів". Таким чином, для окремих категорій дітей з порушеннями інтелектуального розвитку - із затримкою психічного розвитку та з легким ступенем розумової відсталості - є можливість навчатися за освітніми програмами спеціальних шкіл відповідних типів в умовах звичайних масових шкіл, або в спеціальних класах таких шкіл (інтегроване навчання) або в класах разом з дітьми, які мають нормальний інтелектуальний розвиток, за індивідуальними програмами (інклюзивне навчання). Враховуючи світовий досвід освіти дітей з вадами інтелекту і утрудненнями в навчанні (особливо з ЗПР та незначною розумовою відсталістю ступеню легкої дебільності), можна прогнозувати розвиток в Україні умов для їх інтегрованого та інклюзивного навчання поряд з удосконаленням функціонування системи спеціальних освітніх закладів. Але навіть при вирішенні відповідних організаційних, економічних і правових питань слід пам'ятати, що інтегроване та інклюзивне навчання дітей, які потребують корекції інтелектуального розвитку, можливе за умов: - ранньої діагностики і корекційно-виховної та психологічної підготовки дитини до навчання разом з нормальними підлітками, включаючи формування відповідної готовності у батьків; - готовність педагогічного колективу звичайної загальноосвітньої школи до роботи в умовах інтегрованого навчання і надання дітям з вадами психічного розвитку кваліфікованої корекційної допомоги; - належного науково-методичного забезпечення цього процесу з урахуванням прогресивного світового досвіду та національних особливостей; - створення у школах відповідних побутових і матеріально-технічних умов для здійснення корекційного навчання; - формування адекватного ставлення суспільства до осіб з обмеженими пізнавальними можливостями, їх інтегрованого та інклюзивного навчання. |