Синев. Ось чому цей підручник для студентів педагогічних університетів, які готуються для професійної освітньокорекційної діяльності при порушеннях у дітей інтелектуального розвитку, має назву Корекційна психопедагогіка
 Скачать 1.06 Mb.
|
|
4.4. Корекціоно-реабілітаційна допомога особам з розумовою відсталістю у післяшкільні періоди соціалізації У післяшкільному віці розумово відсталі молоді люди в залежності від стану психофізичного розвитку, соціально-адаптивних можливостей і здоров'я потребують, як правило, тієї або іншої корекційно-реабілітаційної допомоги і можуть її отримувати у різних формах. Так, для випускників спеціальних допоміжних шкіл або шкіл (класів) інтенсивної педагогічної корекції (для дітей з ЗПР) є можливість продовжити навчання у різних типах навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту: професійно-технічних училищах відповідного профілю (в яких для випускників спеціальних допоміжних шкіл можуть створюватися спеціальні групи), навчально-виробничих центрах, центрах підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсових комбінатах, училищах-заводах, училищах-агрофермах тощо. При незначній розумовій відсталості, не обтяженій іншими суттєвими ускладненнями розвитку, прогноз соціально-трудової адаптації випускників спеціальних шкіл досить оптимістичний, хоча, безумовно, необхідна постійна дбайлива увага з боку державних установ та громадських організацій, соціальних служб, підприємств різних форм власності, а також самих освітніх закладів до післяшкільної долі молодих людей цієї категорії. Щодо осіб з більш глибокими чи ускладненими ступенями і формами розумової відсталості, які мають у юнацькому і дорослому віці статус інваліда, їх післяшкільний шлях потребує особливого соціального супроводу. "У силу своїх особливостей ця людина не зможе жити абсолютно самостійно, - пише Р.І.Кравченко на підставі багатьох спостережень, - мова йде про людей з розумовою відсталістю, у яких, крім зниженого інтелекту, спостерігається значне зниження адаптаційних навичок і вмінь: комунікативних навичок, навичок догляду за собою, соціальних навичок, умінь оперувати числами, а також умінь робити адекватні висновки, проявляти ініціативу, пристосовувати для своїх потреб предмети оточуючого середовища та інших... Як людині зі слабким зором потрібні окуляри, тому, хто погано чує, - слуховий апарат, а паралізованому інвалідові - коляска, так розумово відсталій людині потрібні корекційні заняття з кваліфікованими педагогами, на яких він мав би можливість підтримувати той рівень розвитку, якого одного разу досяг: вміння читати, писати, рахувати, виконувати дії з самообслуговування, користування транспортом, приготування їжі, звичку вставати рано, збиратися до виходу з дому вчасно, планувати свій робочий тиждень, звертатися на "Ви" до людей старших себе, відрізняти будні від свят і багато, багато іншого". Для післяшкільного навчання розумово відсталих інвалідів співробітниками Київського товариства допомоги інвалідам і особам з інтелектуальною недоступністю "Джерела" розроблені і успішно реалізуються програми з курсів "Поведінка у складних умовах", "Одиниці виміру" та ін. При навчанні за цими програмами та в інших формах роботи звертається увага не лише на формування певних практичних навичок у інвалідів з розумовою відсталістю, але й на розвиток їх особистісного потенціалу, потреб творчого самовираження, спілкування тощо. Важливо дуже тактовно вирішувати завдання і щодо розвитку такого компоненту самосвідомості дорослих осіб з розумовою відсталістю, як самооцінка і рівень домагань: "Усвідомлення соціального статусу для такої людини пов'язане з тонкою та кропіткою роз'яснювальною роботою для того, щоб виробити адекватну самооцінку можливостей та обмежень і щоб невідповідність очікувань не призвела у майбутньому до значного стресу." У світовому досвіді, який все більше і більше використовується Україною, представлені різноманітні форми, зміст і методики освітньої корекційно-виховної, досудової роботи з дорослими розумово відсталими особами у спеціальних чи інтегрованих освітніх установах, клубах, курсах, лікувально-педагогічних інтернатах, професіональних спеціалізованих майстернях тощо. Віковий діапазон розумово відсталих осіб, які можуть бути включені у таку роботу, охоплює всі періоди післяшкільної соціалізації, включаючи літній вік. Наприклад, у відомому в усьому світі русі Спеціальних Олімпіад (Special Olympics), які проводяться з метою реабілітації та розвитку адаптивних можливостей інвалідів з розумовою відсталістю, передбачена участь спортсменів у віці від 8 до 80 років. Узагальнюючи низку спеціальних досліджень з проблеми управління соціалізацією дорослих розумово відсталих осіб, О.Шпек стверджує, що для них існують можливості пізнавального розвитку, які виходять за межі розвитку дитини, але ці можливості можуть бути реалізовані лише за умови, коли особистість розумово відсталого постійно стимулюється і забезпечується організовані освітні процеси. Вони мають бути орієнтовані за своїм змістом на життєві запити розумово відсталих дорослих в галузі професійної освіти, естетичного виховання, між-статевих стосунків, спілкування, досудових занять, релігійної освіти та ін., враховуючи індивідуальні особливості тих, кому педагогічні послуги пропонуються, і спрямовані на подальший розвиток особистості, її соціальної самостійності і самокерованої нормативної поведінки. В практиці післяшкільної освітньо-виховної роботи з розумово відсталими людьми вироблені певні "правила", своєрідні принципи корекційної психоандрогогіки, а саме: - до дорослих треба ставитися як до дорослих, з повагою до їх рішень, з активізацією їх участі у обговоренні проблеми та прийнятті таких рішень; - необхідно враховувати потребу дорослих розумово відсталих людей у емоційно позитивному спілкуванні, взаємодії з іншими людьми; "Ця надзвичайно сильна потреба, - підкреслює О.Шпек, -пояснюється занепокоєнням соціальною ізоляцією, до якого, як правило, схильні дорослі з розумовою відсталістю" (О.Шпек, с 362); - освіта розумово відсталих дорослих вимагає чіткої орієнтації на конкретні вчинки у реальних ситуаціях; - практична спрямованість освіти не виключає, а навпаки, передбачає збагачення мовленнєвої діяльності розумово відсталих дорослих, залучення їх до посильної творчості, еврістичності тощо; - корисним є запровадження певних форм освіти розумово відсталих дорослих в інклюзивних варіантах спільно з людьми, які не мають порушень інтелектуального розвитку; - забезпечуючи емоційно насичений фон освітніх занять, слід враховувати динаміку працездатності їх учасників, необхідність охоронно-валеологічного режиму, попередження конфліктних ситуацій, постійні позитивні підкріплення успіхів тощо; - і у дорослому віці на розумово відсталих людей досить сильно впливає оточення, обстановка в якій проводяться заняття, особистість вчителя та інші фактори естетико-етичного характеру. 4.5. Комплектування установ для дітей з вадами інтелектуального розвитку Спеціальні корекційні установи для дітей дошкільного і шкільного віку з порушеннями інтелекту (затримка психічного розвитку, розумова відсталість) комплектуються на підставі всебічного комплексного обстеження дитини, здійснюваного відповідними психолого-медико-психологічними консультаціями (ПМПК). Такі консультації утворюються на різних рівнях - від районного до центрального - і згідно відповідного Положення є державними діагностико-корекційними структурами, діяльність яких спрямована на: - виявлення, облік, діагностичне обстеження дітей віком до 18 років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; - направлення таких дітей до спеціальних дошкільних і загальноосвітніх або лікувальних закладів відповідного виду, або до установ та закладів системи Міністерства праці та соціального захисту населення; - надання індивідуальної корекційної допомоги та визначення програм навчання відповідно до особливостей типу дизонтогенезу дитини; - проведення консультативно-просвітницької роботи з батьками (або особами які їх замінюють), педагогами, медичними та соціальними працівниками та ін. щодо питань навчання, виховання, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку. ПМПК, які діють у масштабах районну, міста, області, країни, здійснюють організаційно-методичне керівництво шкільними психолого-медико-педагогічними комісіями, утворюваними в кожній загальноосвітній спеціальній школі. Шкільні комісії мають забезпечити динамічне вивчення особливостей психофізичного розвитку кожного учня з метою визначення адекватних умов, форм і методів загальноосвітнього та професійно-трудового навчання і корекційної роботи, а також прийняття рішень щодо переведення дітей з одного класу до іншого в межах одного й того ж виду спеціальної школи. В разі необхідності шкільні комісії готують документи для психолого-медико-педагогічних консультацій з обґрунтованими рекомендаціями щодо переведення дитини до іншого виду загальноосвітнього або лікувально-реабілітаційного закладу. Самі ж спеціальні загальноосвітні школи комплектуються учнями за направленнями обласних, міських управлінь освіти і науки, якщо про доцільність визначеного освітнього маршруту для конкретної дитини є висновок відповідної ПМП консультації. Районна (міська) ПМПК здійснює своєчасне виявлення та облік дітей з вадами психофізичного розвитку - і тих, які перебувають на обліку в дитячих медичних закладах, і тих, які проявляють труднощі у навчанні, перебуваючи у дошкільних і шкільних загальноосвітніх установах. Ці ж комісії проводять основне психолого-медико-педагогічне обстеження дітей з метою виявлення наявності і типу порушення їхнього психофізичного розвитку, встановлення діагнозу і визначення подальшого освітнього та реабілітаційного маршруту. Якщо районна (міська) ПМПК зустрічається з випадками складних у діагностичному плані порушень психофізичного розвитку, то така дитина направляється на обстеження у обласну консультацію, де виробляються відповідні рекомендації, а розгляд конфліктних та найбільш діагностичних складних випадків для визначення провідного порушення, що спричинило відхилення у психофізичному розвитку дитини, підтвердження, уточнення та зміна раніше встановленого діагнозу, визначення форм, методів корекційної освіти, абілітації та реабілітації відповідно до індивідуальних особливостей психофізичного розвитку дитини - є прерогативою центральної психолого-медико-педагогічної консультації. Остання здійснює у відношенні до обласних ПМПК методичні та організаційно-контрольні функції, проводить моніторинг та експертизу діагностичних методик, інновацій у галузі діагностичної та корекційної роботи при різних утрудненнях і порушеннях процесів розвитку і соціалізації дитини, вивчає, узагальнює та розповсюджує прогресивний практичний досвід вирішення діагностико-корекційних проблем, веде банк даних зі створенням єдиної системи обліку дітей зі психофізичними порушеннями та розвитку мережі спеціальних дошкільних, шкільних, реабілітаційних та інших закладів для роботи з такими дітьми. Центральна і обласні ПМПК у своїй організаційно-управлінській діяльності опирається на такі принципи, як гуманістична спрямованість, державні гарантії, системність і комплектність, морально-професійна відповідальність і деонтологічна досконалість, колективна взаємодія, доступність послуг, конфеденціальність, безпечність для здоров'я і морально-психологічного стану клієнтів, пріоритет інтересів дитини. Слід підкреслити, що висновок ПМПК будь-якого рівня - Центральної Республіканської (АРК), обласної, районної (міської) - має рекомендаційний характер і є підставою для направлення дітей органами управління освіти і охорони здоров'я, праці та соціального захисту населення до відповідних освітніх, реабілітаційних, лікувальних установ за згодою батьків (осіб, які їх замінюють). Правильне, науково обґрунтоване і організаційно вдосконалене комплектування спеціальних шкіл і дошкільних закладів для дітей з порушенням психофізичного, зокрема інтелектуального розвитку - одна з найважливіших проблем корекційної педагогіки та спеціальної психології, вирішення якої залежить від кваліфікованого диференційованого підходу до відбору дітей з різними аномаліями в розвитку, які перешкоджають навчанню в масовій школі. Адже якщо дитину помилково направити до закладу, тип якого не відповідає особливостям її розвитку, їй можна нанести суттєву шкоду. При комплектуванні спеціальних закладів існують певні труднощі, пов'язані з тим, що при різних аномальних станах спостерігаються схожі прояви у пізнавальній діяльності дітей. Наприклад, у дитини, що слабко чує, як вторинні ознаки дефекту можуть виникнути такі порушення мовного розвитку і пізнавальної діяльності, які іноді помилково розцінюють як ознаки первинної розумової відсталості. Зрозуміло, що при направлені такої дитини до допоміжної школи умови навчання і виховання у цьому закладі гальмуватимуть її розвиток. Таким чином, перш ніж направляти дитину до відповідного навчального закладу, спеціалісти повинні розібратися в структурі її дефекту, визначити первинні симптоми, з'ясувати їх причини. Система раціонального комплектування спеціальних закладів перебуває у прямій залежності від методів ранньої диференційованої діагностики аномалій розвитку. Дефектологія досягла значних успіхів у методах виявлення і оцінки порушень слуху, зору, опорно-рухового апарата на ранніх етапах розвитку дитини. Поряд з цим у діагностиці порушень розумового розвитку за останні десятиріччя зміни не такі помітні, хоча діти з вадами інтелектуального розвитку становлять біля 80% усіх аномальних дітей, а при порушеннях слуху, зору, опорно-рухового апарата все частіше відмічаються й недоліки розумового розвитку як додатковий дефект. У цьому випадку має місце ускладнений дефект, а не його вторинний прояв у вигляді порушення інтелекту. Особливі труднощі являє розрізнення розумово відсталих дітей і дітей з затримкою психічного розвитку. Дефектологією розроблено систему принципів обстеження і добору дітей до спеціальних навчально-виховних закладів. Основні з них такі: 1. Принцип комплексності обстеження дитини означає, що достовірний висновок щодо особливостей її дефекту може бути зроблено лише на підставі спільного висновку різних спеціалістів (педагога-дефектолога, логопеда, психолога, лікаря-психоневролога або психіатра, оториноларинголога, офтальмолога і лікарів інших спеціальностей, якщо це необхідно). В ході обстеження визначається характер психічних відхилень, стан слуху, зору, мови, фіксуються особливості пізнавальної діяльності й емоційно-вольової сфери дитини. Спільне обговорення даних медичного і психолого-педагогічного обстежень дитини необхідне для правильного визначення типу установи, до якої вона повинна бути направлена. Зазначений принцип означає також, що у обстеженні дитини мають бути використані у системо-комплексі різні методи і методичні прийоми діагностики особливостей розвитку. 2. Принцип всебічності і цілісності передбачає вивчення причин аномального стану і структури дефекту (залежність, взаємозв'язок, взаємозумовленість його проявів), тому що окремі прояви і симптоми не дають повної картини аномалії розвитку дитини. У ході обстеження аналізуються особливості кожного пізнавального процесу дитини (сприймання, предметно-практичного, наочно-образного, словесно-логічного мислення, логічної пам'яті, уяви); мовний розвиток (активний і пасивний словниковий запас, граматична будова мови, розуміння мови та ін.); просторова орієнтація; емоційно-вольова сфера; увага; інтереси, критичність і самокритичність, самостійність; фізичний розвиток, розумова працездатність, сформованість шкільних знань і навичок. Усебічне й цілісне вивчення дитини надає змогу визначити структуру дефекту, відмежувати його первинні й вторинні ознаки, збережені та більшою чи меншою мірою вражені сторони розвитку, встановити зв'язки між різними особливостями в картині аномального розвитку. 3. Відповідно до принципу динамічності вивчення дитини обстеження організується таким чином, щоб виявити потенційні можливості її розвитку, а не тільки ті особливості, які відображають вже сформовані здібності. Продуктивним способом динамічного вивчення є надання дитині в процесі обстеження різноманітних видів педагогічної допомоги. При цьому звертається увага на те, як дитина використовує ту чи іншу допомогу, чи переносить показаний дорослим спосіб розв'язання на виконання аналогічних нових завдань. Таким чином, динамічне вивчення дитини передбачає якісний аналіз різноманітних видів її діяльності — як самостійної, так і здійснюваної за допомогою педагога. Все це дає можливість визначити не тільки рівень актуального розвитку, а й зону ближнього розвитку дитини, що має важливе значення для диференційованої діагностики, зокрема з метою більш точного відмежування розумової відсталості від станів, подібних до неї за деякими проявами особливостей пізнавальної діяльності. 4. У процесі обстеження дитини важливо додержуватися принципу індивідуального підходу, який означає, що з обстежуваною дитиною необхідно встановити контакт, створити максимально сприятливі умови для діяльності з урахуванням її стану на момент обстеження, різних індивідуальних особливостей. Це дає змогу попередити помилки у визначенні діагнозу, які можуть бути пов'язані з тим, що дитина надмірно замкнута у незвичній для неї обстановці або дуже схвильована. 5. Принцип цілеспрямованості і конкретності вивчення дитини передбачає проведення обстеження у чіткому і послідовному напрямку з'ясування найбільш вагомих для діагностики показників. 6. Принцип об'єктивності оцінки результатів вивчення дитини вимагає від команди спеціалістів запобігання помилки "поспішного узагальнення", сумлінної перевірки отримуваних в процесі діагностики даних. Реалізації цього принципу сприяє також аналітико-синтетична оцінка якісних і кількісних результатів, зіставлення незалежних характеристик дитини, отриманих від різних осіб. 7. Принцип прогностичності і дієвості вивчення означає, що за результатами діагностики має бути зроблений ймовірний прогноз розвитку дитини з позицій реального оптимізму і вироблені практично значущі рекомендації щодо подальшої роботи з нею. Ці принципи забезпечують достатньо високий теоретичний рівень комплектування навчально-виховних закладів для аномальних дітей, відповідають основним методологічним позиціям корекційної педагогіки. Як зазначалося, практичне комплектування спеціальних закладів, тобто відбір аномальних дітей, здійснюють психолога медико-педагогічні консультації. Відповідними положеннями встановлено склад Центральної, республіканської, обласної, міської та районної ПМІЖ: - завідувач (призначається з числа кваліфікованих фахівців в галузі корекційної освіти - олігофренопедагог, сурдопедагог, тифлопедагог та ін.); - дитячий лікар психіатр; - лікар невролог; - практичний психолог, фахівець з питань інтелектуального розвитку дитини; - практичний психолог, фахівець в галузі девіантної (такої, що відхиляється від норми) поведінки дітей; - учитель-логопед; - учитель-олігофренопедагог; - учитель-сурдопедагог; - учитель-тифлопедагог; - секретар. Дозволяється проводити засідання ПМПК (як виїзні у загальноосвітні чи дошкільні навчальні заклади) у скороченому вигляді з обов'язковою участю дитячого лікаря-психіатра, учителя-дефектолога, практичного психолога. Діагностичне обстеження здійснюється з ініціативи ПМПК нижчого рівня підпорядкування, де раніше обстежувалася дитина, щодо якої остаточного діагнозу не встановлено, адміністрацій шкіл та дошкільних закладів, а також батьків (осіб, які їх замінюють). Для вивчення дитини на неї обов'язково подаються такі документи: свідоцтво про народження; витяг з історії розвитку (хвороби) - медична картка; розгорнута характеристика із загальноосвітнього чи дошкільного закладу, де вона перебувала; зошити з рідної мови, математики (якщо дитина навчалася), малюнки; результати попереднього обстеження дитини лікарями, логопедами, психологами, педагогами (картка стану здоров'я і розвитку дитини). У своїй роботі ПМПК керується відповідними нормативними документами та інструкціями щодо прийому дітей з психофізичними вадами до різних видів закладів. Так, положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) визначає, що направлення дітей до відповідного виду таких освітніх закладів здійснюється на підставі медичних показань і протипоказань. Зокрема, до спеціальної школи для розумово відсталих дітей зараховуються, як правило з 7 років, діти з відповідним діагнозом з такими медичними показаннями: - легка розумова відсталість; - помірна розумова відсталість; - органічна деменція різного походження, яка відповідає легкій та помірній розумовій відсталості. Це ж положення встановлює низку протипоказань, зазначаючи, що до спеціальної школи для розумово відсталих дітей не зараховуються: - діти з тяжкою, глибокою розумовою відсталістю, органічною деменцією різного походження з вираженою дезадаптацією, відсутністю навичок самообслуговування; - діти з психічними захворюваннями, у яких, окрім розумової відсталості, спостерігаються інші тяжкі нервово-психічні порушення; - діти з розумовою відсталістю або органічною деменцією з вираженими і стійкими психопатоподібними розладами; - діти з розумовою відсталістю з частими денними або нічними судомними нападами; - діти з шизофренією із стійкими психотичними розладами; - діти зі стійким денним і нічним енурезом, енкопрезом; - діти з різними відхиленнями у психічному розвитку, пов'язаними з первинним порушенням слуху, зору, опорно-рухового апарату; -діти із затримкою психічного розвитку, пов'язаною із залишковими явищами органічних уражень головного мозку або соціальною (педагогічною) занедбаністю. Передбачені також показання і протипоказання щодо зарахування до спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) інтенсивної педагогічної корекції дітей із затримкою психічного розвитку. Так, до даного типу спецшкіл можуть зараховуватися діти з такими клінічними характеристиками: - затримка розвитку за типом конституціонального (гармонічного) психічного і психофізичного інфантилізму; - затримка розвитку соматогенного походження з явищами стійкої соматичної астенії, соматогенної інфантилізації; - затримка розвитку психогенного походження у разі патологічного розвитку особистості невротичного характеру з явищами психічної загальмованості, психогенної інфантилізації. При цьому до шкіл інтенсивної педагогічної корекції не зараховуються діти з такими клінічними формами і станами: - розумова відсталість; - органічна деменція різного походження; - виражені вади слуху, зору, опорно-рухового апарату; - психопатія і психопатоподібні стани різного характеру; - різні нервово-психічні розлади, що не зумовлюють порушень пізнавальної діяльності і шкільної неуспішності; - педагогічна (соціальна) занедбаність, що не зумовлена порушеннями пізнавальної діяльності. Нагадаємо, що діти з ЗПР, які навчаються у 1-4 класах шкіл інтенсивної педагогічної корекції, у міру відновлення здоров'я, досягнення стабільних успіхів у навчанні переводяться до загальноосвітньої школи. Підставою для цього є рекомендація відповідної ПМПК. Вимогою до діяльності ПМПК є те, що обстеження дитини здійснюється у присутності батьків (осіб, які їх замінюють). З метою комплексного всебічного вивчення дитини медико-педагогічні комісії використовують різні методи психолого-педагогічного обстеження: бесіду з дитиною, спостереження за її діяльністю (зокрема ігровою), аналізу стану шкільних знань і навичок (читання, письма, лічби, розв'язування задач), експериментальне дослідження пізнавальних процесів (завдання на порівняння, узагальнення, класифікацію та ін.). У бесіді з батьками дитини або особами, що їх замінюють, члени комісії з'ясовують детальний анамнез дитини, тобто відомості про історію її розвитку на різних етапах (включаючи вагітність і пологи), про спадковість, перенесені захворювання, особливості розвитку мови, моторики, навчання, поведінки. Анамнестичні відомості значною мірою допомагають встановити діагноз дитини. У випадках, коли медико-педагогічна комісія на основі одноразового обстеження не може встановити остаточний діагноз, дитина направляється до спеціальної школи (допоміжної) строком не більше одного навчального року в діагностичний клас, де вона проходить глибше і триваліше обстеження. За динамікою її розвитку стежить ПМПК з наступним переглядом попереднього діагнозу. При обласних психолого-медико-педагогічних центрах також створюються діагностичні або навчально-реабілітаційні класи, одним з основних принципів діяльності яких є принцип єдності діагностики і корекції. Практика свідчить, що функціонування таких класів, де на кожну дитину реалізується індивідуальна комплексна програма вивчення, навчання і корекції розвитку з урахуванням основної для даного віку діяльності - ігрової, - цілком себе виправдовує. Далі наводимо зразки деяких з основних видів документації, яку ведуть ПМПК. |