Основи медичних знань
 Скачать 2.57 Mb.
|
|
Застосування гірчичників З відтяжних засобів найчастіше застосовуються гірчичники й бан ки. Гірчичники подразнюють шкіру й викликають прилив крові до неї. У результаті рефлекторної реакції виникає гіперемія глибше розміще них внутрішніх органів. Гірчичники використовують для зменшення болю і як протизапальний засіб. Гірчичник фабричного виробництва - це прямокутний кусок па перу, вкритий шаром гірчичного борошна. Треба вміти відрізняти при датний фабричний гірчичник від непридатного. Коли гірчична маса тримається на папері міцно, у сухому вигляді не має запаху (кислого або тухлого), а при змочуванні зразу появляється специфічний гострий запах гірчичної олії - це свідчить про те, що гірчичник доброякісний. Зберігати готові гірчичники треба в сухому місці; ті^ які довго зберіга лися, не діють. Перед застосуванням гірчичник змочують у теплій воді не вище 40 °С і прикладають до відповідної ділянки шкіри. Гірчичники можна прикладати на різні ділянки тіла у таких випад ках: до потиличної частини шиї при приливі крові до голови (у хворих 203 на гіпертонію), до литкових м'язів при гарячкових захворюваннях (грип, бронхіт та ін.), на грудну клітку при захворюваннях органів дихання (бронхіт, запалення легенів), на ділянку серця при нападі стенокардії, на поперекову ділянку та інші частини тіла при міозиті, радикуліті. Орієнтиром дієвості гірчичника є почервоніння шкіри. Хворий у цей момент відчуває печію і теплоту, які поступово збільшуються. В осіб із ніжною шкірою, підвищеною чутливістю і при тривалому застосуванні викликається надмірне подразнення шкіри. При цьому шкіра стає темно-червоною, а іноді виступають пухирці. Знявши гір чичники, обтирають шкіру теплою водою, щоб видалити частинки гірчичної маси. Повторно ставити гірчичник на те саме місце через короткий строк не рекомендується. Не можна ставити гірчичники на запалену шкіру, застосовувати їх при шкірних захворюваннях. Ставлення та знімання банок Сильнішим відтяжним засобом, який діє на кровообіг, є банки. Вони викликають прилив крові до певної ділянки шкіри з глибше роз міщених тканин і органів. Переповнення судин кров'ю призводить до розриву останніх. У товщі шкіри утворюються крововиливи. Кров, що вилилася, розкладається, продукти її розпаду всмоктуються, збуджу ючи кровотворення і діяльність інших органів та тканин. Іноді після банок підвищується температура тіла. Для ставлення банок є такі протипоказання: активна форма тубер кульозу, легенева кровотеча, захворювання шкіри, злоякісні захворю вання, при сильному збудженні хворого і судомах. Банки - це колбоподібної форми скляночки із стовщеними края ми й розширеним півкруглим дном. Найчастіше їх застосовують при запаленні легень і бронхів, у цих випадках їх ставлять на грудну кліт ку, але не на ділянку серця. Іноді банки застосовують при запаленні сідничного нерва і ставлять тоді за ходом нерва, а також на поперек для зменшення болю. Правила ставлення банок Попередньо переглянуті, вимиті й витерті насухо банки ставлять на спеціальний піднос біля ліжка хворого (обов'язково треба переві рити, як відшліфовані краї банок). Шкіру лежачого хворого змазують вазеліном. Потім на металевий стержень туго намотують вату, яку змо чують у спирті й підпалюють. При цьому необхідно пильно стежити, щоб спирт не капав на білизну і тіло хворого. 204  Мал. 47. Ставлення банок. Банку тримають отво ром донизу, поблизу від поверхні тіла хворого, а вату, яка горить, вводять у порожнину банки на кіль ка секунд. Потім банку швидко приставляють до шкіри (мал. 47). Потрібно, щоб банка нагрівалася рів номірно. Перегріті її краї можуть викликати опік шкіри. Майже негайно піс ля охолодження повітря в банці в неї втягується шкіра. При цьому відбувається підшкірний кро вовилив. Зазвичай ставлять одночасно не більше 12 банок (їх кількість залежить від тієї ділянки, на яку потрібно поставити банки). Банки за лишають на тілі хворого приблизно 15 хвилин. Орієнтиром є інтенсив ність крововиливу. Для того, щоб зняти банку, треба однією рукою відхилити її вбік, а з протилежного боку другою рукою злегка натиснути на шкіру так, щоб повітря проникло в її порожнину. На місцях присмоктування утворюються темно-червоні й темно-лілові плями - сліди крововиливів. При повторному застосуванні ба нок вибирають місця, які залишилися вільними від крововиливів після першої серії банок. Після закінчення процедури чистою сухою ватою стирають вазелін, яким була змазана шкіра, після чого хворий повинен лежати вкритим не менше 30 хвилин. Застосування міхура з льодом, примочок для локальних змін інтенсивності кровообігу При забоях, болях, початкових стадіях запалення, укусах комах для зниження болю і зменшення запальних явищ на шкірі застосову ють міхур із льодом або холодні примочки, які викликають звуження поверхневих і глибоких кровоносних судин і, значить, зменшують кровонаповнення тканин. При приготуванні холодних примочок кусок марлі, складеної в кілька разів, змочують у холодній воді й віджимають, а потім приклада ють до відповідної ділянки шкіри. Примочки кладуть на 2-3 хв, а потім 205 міняють. Бинтом вони не закріплюються. Звичайно, поки одна примоч ка лежить на потрібному місці, другу занурюють у воду. Дія міхура з льодом не відрізняється від дії холодних примочок, однак у міхурі довше зберігається низька температура. Холод застосо вують при різкому головному болі, при гарячкових станах, які супро воджуються маренням хворого (кладуть на голову), або при розвитку гострих запальних захворювань черевної порожнини, наприклад, при гострому апендициті. При цьому треба стежити, щоб міхур не протікав і не викликав надмірного охолодження шкіри. Міхур наповнюють дрібними кусочками льоду до половини об'єму й витісняють з нього повітря. Якщо немає льоду, міхур можна наповни ти снігом. У хворих зі зниженням чутливості шкіри може виникнути різке її переохолодження, тому під міхур підкладають рушник або прости радло. При розставанні льоду утворюється вода, її зливають і міхур знову наполовину наповнюють льодом. 1.9. ОСНОВНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ, НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ ПРИ НИХ, ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА 1.9.1. Анатомія і фізіологія серцево-судинної системи, її вікові особливості Кровообіг відіграє важливу роль у життєдіяльності організму Кров доставляє клітинам поживні речовини й забирає продукти обміну, які повинні бути виведені з організму. Система кровообігу складається із серця і судин (мал. 48-50). Серце – це порожнистий м'язовий орган. М'яз серця має здатність скорочуватися і розслаблятися - розтягуватися. Серце поділене м'язовою  207 перегородкою на праву й ліву половину, з яких кожна поділяєть ся, у свою чергу, на передсердя і шлуночок. Основним відділом сер ця є шлуночки, завдяки скороченню яких кров рухається по артеріях. Мускулатура лівого шлуночка більшої товщини, ніж правого, який на гнітає кров тільки в судини легень. Внутрішня поверхня серця вистелена тонкою оболонкою - ендо кардом. Зовнішня його поверхня вкрита двома листками навколосер цевої сумки - перикарда. Серце розміщене в центрі грудної клітки між третім ребром і ниж нім кінцем грудини, 2/3 його містяться в лівій половині грудної клітки. Справа і зліва від серця розміщуються легені. Нижньою частиною сер це прилягає до діафрагми, передньою поверхнею - до грудної стінки, а задньою - до стравоходу, аорти й до інших великих судин та нервів (органів середостіння). Серце має кровоносну систему, яка живить його, - коронарні вінцеві судини. Цикл серцевої діяльності складається зі скорочення
З лівого шлуночка серця виходить найбільша кровоносна судина - аорта, яка згодом розгалужується на дрібніші гілки - артерії. Найдрібніші з них - капіляри — густо пронизують усі тканини й органи. В міру розгалуження кровоносних судин стінки їх тоншають. Стінки капілярів настільки тонкі, що через них із крові легко проходять пожив ні речовини й кисень, необхідні для живлення клітин і тканин. У зво ротному напрямку через стінку капілярів у кров надходять продукти клітинного обміну й вуглекислота. Вони видаляються спочатку по капілярних венах, які зливаються в більші венозні судини, що несуть кров у напрямку до правого передсердя. Течії крові по венах сприяє не гативний тиск (нижчий від атмосферного) у грудній порожнині. Через те що в периферичних венах тиск позитивний, кров із місць із більшим тиском направляється в місця з меншим тиском, тобто ру хається від периферії до грудної клітки, до серця. При вдиху тиск у грудній клітці ще більше знижується, що також сприяє просуванню крові до серця. Скелетні м'язи, які скорочуються, стискують вени й видавлюють кров у напрямку до серця. З правого передсердя кров надходить у правий шлуночок, а з нього по легеневій артерії в її розгалуження і легеневі капіляри, які в альвео лах контактують із повітрям. Тут кров насичується киснем, звільняєть ся від вуглекислоти. З легеневих капілярів вона збирається в легеневі 208  209  Голова і руки  Права легеня  Печінка Нирки Товстий кишечник Головний мозок 1 Внутрішні органи Тіло, ноги ■*-— Перерозподіл крові в організмі людини М'язи при скороченні  Кровоносна вена «М'язове серце» Капіляри Венули і Артеріоли Мал. 50. Схема анатомічної будови серцево-судинної системи люді 210 вени, по яких вливається у ліве передсердя, звідти в лівий шлуночок і знову через аорту розноситься по всьому тілу. Великим колом кровообігу називають шлях крові по артеріях із лі вого шлуночка до всіх органів і тканин, а потім по венах до правого передсердя. Малим колом кровообігу називають шлях крові з правого шлуночка по легеневих артеріях до легень, а звідти по легеневих венах у ліве передсердя. Кров в аорту надходить під тиском, який не є сталим: при систолі - скороченні - лівий шлуночок викидає кров в аорту і тиск у ній підви щується, під час діастоли - розслаблення - тиск в аорті падає. Ці коливання кров'яного тиску в аорті передаються в артерії. При цьому спочатку відбувається розтягнення стінок артерій, а потім вони спадаються і внаслідок еластичності скорочуються. При обмацуванні артерій це визначається як пульсова хвиля. Протягом усього життя людини серце, діючи подібно до насоса, проштовхує кров по судинній системі. При одному скороченні кожен шлуночок викидає приблизно 70-80 мл крові. Це ударний об'єм серця. Протягом 1 хв серце людини скорочується приблизно 70 разів. Кількість крові, що викидається шлуночками за 1 хв, називається хвилинним об'ємом серця. У дорослої людини він становить приблизно 5 л, а в семирічної дитини - трохи більше ніж 2 літри. Серце людини, яка прожила 70 років (середня тривалість життя), перекачує за всі ці роки 155 000 000 л крові. Таку велику роботу воно може виконувати завдяки тому, що за час діастоли відділів серця й загальної паузи в кожному цик лі серцевий м'яз встигає відновлювати працездатність. Це пов'язано з тим, що серце постачається кров'ю. Серцевий м'яз дитини споживає велику кількість кисню: дитина грудного віку використовує на 1 кг маси тіла у два-три рази більше кисню, ніж доросла людина. Ось чому для дитини будь-якого віку важ ливе тривале перебування на свіжому повітрі. Навіть у дитини, що си дить спокійно, спостерігається серцева аритмія: спочатку короткочасне прискорення серцебиття, потім поодинокі рідкі удари, які збігаються з видихом. Це так звана дихальна аритмія. Вона зникає до 13-15 років і знову проявляється у віці 16-18 років, після чого в здорової людини більше не спостерігається. Ритм серцевих скорочень у дітей дещо інший, ніж у дорослих. У ді тей серцевий цикл коротший: у семирічної дитини він триває 0,63 с, а в дорослої людини - 0,8 секунди. Порівняльну характеристику серцевої діяльності дітей і дорослих наведено в табл. 211 Загальні відомості про ритм серцевих скорочень у дітей і дорослих
З таблиці 1 видно, що систола шлуночків у дітей більш коротко часна, ніж у дорослих, зате частота скорочень серця в дитячому віці більша, ніж у зрілому. На частоту серцевих скорочень впливають всі психічні й емоційні переживання (крик, неспокій, радість, переляк і т. ін.). Зміна частоти серцевих скорочень. У дитячому віці частота серце вих скорочень у дівчаток і хлопчиків неоднакова. Наприклад, при фізич ному навантаженні у хлопчиків 7-9 років частота серцевих скорочень може збільшуватися до 184, у 12-13 років - до 206, а у юнаків 16-18 ро ків - до 196 ударів за 1 хвилину. У дівчаток у віці 8-9 років при виконан ні м'язової роботи частота пульсу може збільшуватися до 187, в 14-15 років - до 206, а у дівчат 16-18 років - до 200 ударів за 1 хвилину. Чим більше треноване серце, тим відносно більше зростають сила його скорочень й ударний об'єм. Під час м'язової роботи поліпшується кровопостачання серцевого м'яза, але не слід забувати про деякі функ ціональні зміни, які настають при цьому в серцево-судинній системі. Так, під час фізичної роботи відбувається розширення кровоносних судин м'язів і до них притікає більше крові. Водночас в органах че ревної порожнини судини звужуються, і кровопостачання цих органів зменшується. Якщо інтенсивну м'язову діяльність, наприклад біг або стрибки, раптово припинити, то може статися дефіцит крові в серці. Кров'яний тиск при цьому падає, пульс стає сповільненим, дитину ну дить, у неї паморочиться в голові, вона може знепритомніти. Серце має свій автоматизм, тобто воно може скорочуватися без впливу зовнішнього фактора. Ця здатність здійснюється внаслідок на явності в м'язі серця особливої провідникової системи, морфологічно відмінної як від м'язової, так і від нервової тканини. Автоматичні ско рочення серця є результатом періодично виникаючих вогнищ збуджен ня у вузлах провідникової системи. Однак регуляція діяльності серця здійснюється центральною нервовою системою. 212 У довгастому мозку міститься судиноруховий центр, діяльність якого перебуває під постійним контролем кори головного мозку, що пристосовує кровообіг до вимог зовнішнього середовища. Нормальна життєдіяльність організму можлива тільки при відповідності між ді яльністю різних органів і кількістю крові, яка протікає через них. При захворюваннях серця міокард виснажується і не може вики дати достатню кількість крові в кровоносні судини. Розвивається так звана недостатність кровообігу. При ослабленні лівого шлуночка від тікання крові з малого кола кровообігу (з легень) у велике сповільнене, тому кров застоюється в малому колі. Яскравою зовнішньою ознакою цього є задишка, ціаноз. При недостатності правого шлуночка пору шується відтікання крові з великого кола кровообігу. Появляються набряки, збільшується печінка, у черевній і плевральній порожнинах скупчується рідина. При розвитку недостатності серця й підвищенні застою в малому та великому колах кровообігу порушується виділення води з організму, тому при застої крові рідкі складові її частини проникають через стінку судин у тканини, виникає олігурія, тобто зменшене виділення сечі. Ознакою недостатності серця є прискорення числа серцевих скоро чень - тахікардія. Часто захворювання серця супроводяться відчуттям болю у ділянці серця. Воно спостерігається при порушенні діяльності нервової системи (невроз), при ураженні перикарда (перикардит), при спазмі вінцевих артерій (стенокардія). Результат багатьох захворювань багато в чому залежить від роботи серця і судин, тому дуже важливо вміти стежити за їх станом і при по требі швидко й правильно здійснювати лікувальні заходи. 1.9.2. Критерії оцінювання функціонального стану серцево-судинної системи - пульсу та артеріального тиску Частота серцевих скорочень (ЧСС). Пульс та його дослідження У дорослої здорової людини серце за хвилину скорочується в се редньому 70-80 разів. Частота серцевих скорочень залежить від чис ленних факторів. Цей параметр різко збільшується при фізичному на вантаженні, емоційному напруженні, підвищенні температури тіла. 213 У молодих людей частота серцевих скорочень підвищується під час вдиху - дихальна аритмія. На частоту серцевих скорочень впли ває положення тіла: у вертикальному положенні вона найвища, у си дячому - найнижча, а у горизонтальному - серце скорочується ще по вільніше. Частота серцевих скорочень залежить від віку. У новонароджених вона досягає 140 ударів за хвилину, у дітей 1 року - 100—120, в 10 років - 80, у 20 років - 70-80, а у людей старечого віку знову збільшується до 90-95 ударів за хвилину. Збільшення частоти серцевих скорочень називається тахікар дією, а зменшення - брадикардією. Брадикардія найчастіше буває у спортсменів у стані спокою - 50 ударів за хвилину («наполеонівський пульс»). Частота скорочень серця регулюється нервовою системою і гормона ми. Так, вона збільшується під впливом симпатичних нервів і гормону щитоподібної залози - тироксину. Парасимпатичний нерв (блукаючий) сповільнює діяльність серця. Кора великих півкуль теж впливає на частоту серцевих скорочень. Цим можна пояснити передстартову тахікардію у спортсменів. |