Палеха Загальне документознавство. Палеха Ю.І. Загальне документознавство
 Скачать 2.22 Mb.
|
13. Особливості машиночитаних документівМашиночитані документиМашиночитаний документ, за логікою самого слова, означає, що для користування ним необхідні спеціальні технічні засоби. Це документ, призначений для автоматичного зчитування інформації, що міститься в ньому. Основою машиночитаних документів є матеріальні носії інформації, завдання яких полягає в "перекодуванні" повідомлення, що сприймається людиною, у його модифікацію (насічки на грамплатівках, поляризація намагнічених часток на магнітній стрічці, інжекція електронів тощо) для зберігання та передачі в просторі та часі. Класифікація машиночитаних документів у залежності від їх носіїв уже була розглянута в другому модулі даного посібника (ЗМ 8). Якщо в першому класі машиночитаних документів зображення чи текст сприймаються людиною в такому ж вигляді (у тій же знаковій системі), у якому воно було записане на носії, хоча й з використанням технічних засобів, то в другому - знакова система зовсім інша. Перший вид машиночитаних документів називають ще репродуктивними, оскільки їх зміст можна безпосередньо споглядати - видно кадри фотоплівки, негативні копії тощо. Перші засоби розмноження документів саме й функціонували на репродуктивному відтворенні оригінал-макету й називалися також аналоговими" Зупинимося більш детально на технотронних, а саме на електронних документах та визначенні їх місця в ієрархії документних форм. Електронний документ, як найбільш наочний приклад технотронного документа, існує від свого зародження в бінарному (двійковому) виді й призначений для "прочитання" тільки за допомогою технічних засобів. При цьому в цифровій формі можуть фіксуватись усі різновиди інформаційного повідомлення (текстові, звукові, візуальні), тобто всі електронні документи, поза залежністю від знакової системи відтворення, мають однознакову "матрицю". Таке уточнення дає можливість визначити місце електронних документів у загальній системі документів (схема 3.7).  Схема 3.7. Місце електронних документів у загальній системі документів До особливостей електронних документів відносяться: - існування матриці у формі, що безпосередньо не сприймається людиною (у вигляді цифрових кадрів) і яка є відмінною від її відтворення на екрані монітора; - можливість зосередження в одному документі кількох форм подання повідомлень (текст, звук, зображення, включаючи динамічне); - можливість "міграції" повідомлення з одного носія на інший без будь-яких змін, а також можливість існування одного й того ж тексту в різних форматах; - можливість багаторазового перекодування вихідного тексту, застосування різних способів його фіксації та відтворення; - уніфікація носія для всіх видів інформації; - динамічний характер деяких видів електронних документів, що надає можливість його створювачам (а іноді й користувачам) вносити в них зміни; - можливість багатоканального та одночасного доступу до одного й того ж примірника документа; - відсутність індивідуального носія для масивів документів, записаних на жорсткому диску комп'ютера. Візуальною формою подання електронного документа є відображення інформації, яку він містить, технічними засобами (комп'ютерне оснащення, програмне забезпечення тощо) або на папері (у спосіб переведення його в друковану форму за допомогою сучасних технічних пристроїв) у формі, придатній для сприймання його змісту людиною. Електронний документ та його основні специфічні характеристикиІнформаційна культура суспільства, що відроджується у наш час, складається з мистецтва спілкування за допомогою електронних засобів, уміння оперативної передачі наукової інформації, її накопичення, впровадження найновіших досягнень у повсякденне життя. Розвиток інформаційних технологій та мережі Інтернет ініціювали дискусії та дослідження щодо концепції електронного документа, його відмінностей та особливостей порівняно з традиційним документом на паперовому носії. Деякі науковці вважають, що електронний документ, відомий своїми метаданими, тобто інформацією, яка зумовлює його соціальну визначеність та розуміння (зміст, контекст, структура). Інші, електронні документи або комбінація електронних документів, створювані фізичними або юридичними особами, є доказом дій або взаємодії та містить інформацію про зміст дій та певні взаємодії. Визначення поняття "електронний документ" в нормативних документах наведено в таблиці 3.9. Усі застосування визначення "електронні" ("е-") можна узагальнити за такими ознаками як подання інформації в цифровому вигляді (текст, звук, зображення статичне або те, що рухається у цифрових форматах), необхідність програмних та апаратних засобів для її сприймання людиною (тобто, комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення), необхідність телекомунікаційних засобів для отримання та розповсюдження інформації. Основними елементами, що виділяються в структурі електронного документа є його зміст, реквізити і носій. Зміст електронного документа - це документована інформація (відомості про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від форми їх подачі). Реквізити електронного документа повинні розміщуватись відповідно до чинних нормативних документів та стандартів. Зокрема, відповідно до ДСТУ 4163-2003, таких обов'язкових реквізитів п'ять: - найменування організації-творця документа; - місцезнаходження організації-творця документа (або поштова адреса); - найменування документа; -дата виготовлення документа; - код особи, що виготовила або затвердила документ. Таблиця 3.9 Трактування терміна "електронний документ"
Як підклас технотронних документів, електронні документи мають такі загальні властивості як: - неможливість відтворення поза технічними засобами; - наявність загального носія для групи документів; - необхідність кодування для фіксації й перекодування для відтворення змісту; - можливість багаторазового запису різних текстів на тому самому носії. Специфічними властивостями електронного документа можна назвати такі: - незалежність інформативної складової (зображення, звуку, тексту) від конкретного матеріального носія; - наявність загальної системи кодування (бінарний код), однакової для фіксації документів будь-якої знакової системи (тексту, звуку, зображення, графіки); - практична неможливість вичленовування деяких електронних документів із програмної оболонки й загальних масивів (наприклад, у базах даних); - відсутність індивідуального носія для кожного з документів, розміщених на окремому комп'ютері або сервері; - "інтерактивність" документа (можливість втручання користувача в його текст і структуру, робити за своїм розсудом перекомпонування матеріалу або його додавання). Відповідно до останньої специфічної властивості електронного документа постає питання його цілісності. Але, крім того, відомо, що при передачі документа по каналах комунікації відбувається його розчленовування на дрібні складові, які потім з'єднуються в цілісний об'єкт на комп'ютері одержувача. При цьому не виключаються технічні збої, у результаті яких документ може бути деформований. Усі електронні документи містять програмне забезпечення, однак критичність впливу цього фактора не однакова для їхнього використання. Одні з них можуть бути адекватно сприйняті практично на будь-якому комп'ютері, але для роботи з іншими потрібна установка спеціальних додатків, поза якими електронний документ не може функціонувати. Носій електронного документа - це матеріальний об'єкт, на якому інформація може бути записана і відтворена в електронно-цифровому вигляді. Носієм електронного документа може бути перфокарта, перфострічка" магнітні та оптичні носії, а також накопичувачі інформації на енергонезалежній флеш-пам'яті. Документи на перфорованих носіях інформаціїПерфораційна карта (перфокарта) являє собою прямокутник стандартних розмірів з тонкого еластичного картону, призначений для запису інформації шляхом пробивання отворів. На лицьовій стороні перфокарти (рис. 3.1) нанесена цифрова сітка, яка розділяє її на вертикальні колонки і горизонтальні ряди - рядки, що визначають положення пробивань (отворів). Перфораційні карти використовувались при формуванні масивів інформації у лічильно-аналітичних машинах, у системах керування потоковими лініями, верстатами та іншим обладнанням.  Рис. 3.1. Перфораційна карта Запис інформації на перфокарту здійснювався оператором за допомогою електромеханічного пристрою - перфоратора. Наявність отворів означало код 1, а його відсутність - код 0. Уважається, що перша лічильно-аналітична машина з уведенням інформації на перфокартах була створена в США в п'ятдесятих роках XX ст. Перфострічка - стрічка з певною структурою - пробитими отворами (нагадує перфокарту), на яку нанесена певна інформація у вигляді математичних чи логічних значень. На сьогоднішній день практично не використовується, хіба що на телетайпах у віддалених поштових відділеннях чи в програмних верстатах. Документи на магнітних носіях інформаціїДо магнітних носіїв інформації відносять магнітну стрічку, магнітний диск (жорсткий та гнучкий), магнітну карту. Магнітна стрічка - носій інформації у вигляді прозорої плівки з феромагнітним покриттям. Якість запису на магнітній стрічці залежить від швидкості руху стрічки (в аудіотехніці) та відносної швидкості переміщення стрічки та магнітної голівки (у відеотехніці): чим швидкість руху магнітної стрічки більша, тим вища якість та менше викривлень (перекручень). Магнітна карта - носій інформації у вигляді гнучкої пластини з феромагнітним покриттям. Швидкість запису на магнітній карті (2x10 біт/сек.) в 30-40 разів перевищує швидкість найдієвіших перфокарткових засобів. Наявність захисної плівки запобігає пошкодженням. Магнітний диск - носій інформації у вигляді диска з феромагнітним покриттям. Жорсткі диски-вінчестери значно перевищують гнучкі диски. Вони більш надійні та забезпечують швидкий доступ до інформації. Характеристику магнітних носіїв наведено в таблиці 3.10. Таблиця 3.10. Види магнітних носіїв
Документ на оптичному носії (оптичний документ) - це інтегрований вид документа, який може ввібрати в себе всі переваги та можливості книги, мікро-, діа-, відеофільмів чи аудіозапису одночасно. Оптичні документи належать до новітніх матричних носіїв інформації, засновані на оптичних засобах запису, зчитування та відтворення за допомогою сфокусованого лазерного променя. Переваги оптичного документа зазначені в таблиці 3.11. Таблиця 3.11. Переваги оптичного документа
Оптичні носії мають ряд особливостей, що дозволяють розглядати їх як перспективні носії для довготривалого зберігання інформації (див. таблицю 3.12). Оптичний диск - це носій інформації діаметром 8-12 см, та завтовшки 1,2 мм. У залежності від можливостей використання для запису та зчитування оптичні диски діляться на два види: 1) накопичувальні, призначені для запису інформації безпосередньо користувачем та її подальшого зберігання; 2) накопичувальні, розраховані тільки на зчитування інформації. До оптичних документів належать оптичні компакт-диски, відеодиски та голографічні документи. Таблиця 3.12
Характеристика окремих видів оптичних документів подана в таблиці 3.13. Таблиця 3.13. Види оптичних документів та їх характеристика
Голографічні документиГолографія (метод точного запису, відтворення та зміни хвильових полів), дозволяє забезпечити дуже високу щільність запису при збереженні максимальної швидкості доступу до даних. Голографічний образ (голограма: грецьке hob- весь, повний; graph - запис; gramma - лінія) кодується в один великий блок даних, що записується усього за одне обертання. Для зчитування чи запису блоків голографічно збережених на світлочутливому матеріалі (за основний матеріал прийнятий ніобат літію, LiNb3) даних ("сторінок") використовуються лазери. Теоретично, тисячі таких цифрових сторінок, кожна з який містить до мільйона біт, можна помістити в пристрій розміром зі шматочок цукру. Причому теоретично очікується щільність даних у 1ТБ на кубічний сантиметр (TB/sm3). Практично, дослідники очікують досягнення щільності порядку 10GB/sm3, що теж вражає, якщо порівнювати з магнітним способом - порядку декількох MB/sm2 (це без обліку самого механічного пристрою). За такої щільності запису оптичний шар, що має товщину близько 1cm, дозволить зберігати близько 1ТВ даних. А якщо врахувати, що така запам'ятовуюча система не має частин, що рухаються, і доступ до сторінок даних здійснюється паралельно, можна сказати, що пристрій буде характеризуватися щільністю в lGB/sm3 і навіть вище. Поява у недалекому майбутньому задач, що вимагатимуть швидкого і якісного збереження та передачі інформації, змушує вже зараз звертатися до пошуку нових технічних рішень. Голограма - це надскладна мікроструктура, що створює візуальне відчуття об'ємності зображення. Запис голографічної інформації відбувається у процесі лазерної інтерференційної зйомки. Ця технологія дозволяє отримувати елементи з надзвичайно яскравим і чітким зображенням. Голографічний документ - це оптичний об'єкт, який змінює кольори по всьому райдужному спектру видимого діапазону світла. При зміні кута зору спостерігача, змінюється форма й видимі розміри зображень (анімація) об'єктів голограми, які стають об'ємними. Однією з головних переваг голографічного документа є висока якість збереження записаної інформації. У той час як дефект на поверхні магнітного диска чи магнітної стрічки руйнує важливі дані, дефект у голографічному середовищу не приводить до втрати інформації, а викликає "потускніння" голограми. Для зміни кута нахилу променя використовує акустично-оптичний дефлектор (кристал, властивості якого змінюються при проходженні через нього звукової хвилі), то за загальними оцінками, час витягу суміжних сторінок даних складе менш 10ms. Документи на флеш-накопичувачах пам'ятіФлеш-пам'ять винайдена в 1984 р. доктором Фуджіо Масуока з компанії Toshiba. Перші чипи флеш-пам'яті з'явились в 1988 році. Еволюційно флеш-пам'ять являє собою різновид енергонезалежного напівпровідникового запам'ятовуючого пристрою з електронним стиранням. Реалізується флеш-пам'ять завдяки логічним елементам (чипам), згрупованим в багаторівневі сота, що можуть зберігати ту чи іншу інформацію. Первинними сотами таких чипів є польові транзистори з двома ізольованими затворами: керуючим і плаваючим. Під впливом керуючого сигналу створюється канал для руху заряджених частин від джерела. При цьому електрони, які мають значну енергію, переборюють опір ізолятора й попадають на плаваючий затвір. Цей процес називається інжекцією. На плаваючому затворі формується "схоронений" заряд, котрий може зберігатись протягом багатьох років. У разі подачі на управляючий затвір високого мінусового заряду, схоронені електрони з плаваючого затвору будуть "стікати" ("тунелювати"). На відміну від жорсткого диска флеш-пам'ять витримує обмежену кількість циклів стертя та запису. Основними користувачами мікросхем флеш-пам'яті є виробники мініатюрних "карток". Перевагою флеш-пам'яті над звичайною - є її енергозалежність, при включенні енергії зміст пам'яті зберігається. Перевагою над жорсткими дисками, CD-ROM та DVD є відсутність рухомих частин, що дозволяє зробити записану інформацію більш компактною й доступною для користувача. Порівняльна характеристика параметрів документів на різних носіях
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||