Педагогіка як наука педагогіка1 наука про виховання людини на всіх етапах її становлення
 Скачать 0.7 Mb.
|
|
16.Види і сучасні концепції навчання У дидактиці на основі тeopiї пізнання й сучасних досягнень психологічної та педагогічної наук розроблена й активно використовується низка концепцій навчання, опанування знань, навичок та вмінь. Деякі автори, наприклад В. Оконь i І. П. Пiдласий, визначають ці концепції: як дидактичні системи, під якими розуміється комплекс внутрішньо узгоджених тверджень, що базуються на єднocтi цілей, змісту i дидактичних принципів, які стосуються способів i організації роботи вчителя та учнів. «Дидактичні системи характеризуються внутрiшньою цiлicнiстю структур, створених єднicтю цілей, органiзацiйних принципів, змicту, форм i методів навчання» . Педагогічні поняття концепції навчання i дидактичні системи тотожнi за змiстом, у зв'язку з цим правомiрним є використання як першого, так i другого поняття. І. П. Пiдласий видiляє три дидактичнi системи, якi принципово різняться мiж собою: «1) система Й.Ф. Гербарта; 2) дидактична система Дж. Дьюї; 3) досконала система». Отже, можна видiлити три групи концепцій навчання: традиційну, педоцентристську, сучасну. Кожна група складається з певних напрямiв i педагогiчних теорiй. Цей подiл здійснено на основі розуміння дидактичного процесу - об’єкта i предмета дидактики. У традиційний системі навчання домінантну роль вiдiгpає викладання – дiяльнicть педагога. До цієї групи вiдносять класно-урочну систему Я. А. Коменського, вiльне виховання Ж.-Ж. Руссо, концепцiю навчання бідноти І. Г. Песталоццi, теорiю матеріальної освіти Г. Спенсера. У педоцентристськiй концепції: головний акцент робиться на вченнi – діяльності учня. В основі цієї концепції педоцентризм Дж. Дьюї. До цiєї групи можна вiднести концепцiю трудової школи нiмецького педагога, теоретика трудовоїї школи Г. Кершенштайнера (1854-1932), концепцію школи дії нiмецького педагога, теоретика експериментальної педагогiки В. Лая (1862-1926). Сучасна дидактична система виходить iз того, що викладання й учення становлять процес навчання, а їхні різноманітні та змістові відношення в структурі цього процесу є предметом дидактики. До сучасних дидактичних концепцій можна віднести такі: теорія поетапного формування розумових дій (ТПФРД), програмоване, проблемне, виховальне, розвиткове, особистicно орієнтоване i особистicно розвиткове навчання, педагогіку спiвробiтництва, гуманicтичну педагогiку тощо Ці теорії, у свою чергу, зачіпають такі основні проблеми: 1. джерела знань, навчань і навичок людини, його здібностей; 2. динаміка процесу навчання; 3. умови та чинники інтелектуального розвитку людини в процесі навчання; 4. рушійні сили і етапи пізнавального розвитку дитини. Спеціальна психолого-педагогічна теорія, що обгрунтовує таку побудову навчальної діяльності, при якому за порівняно короткий термін на основі зовнішніх, предметних дій, організованих за певними правилами, формуються знання і вміння, була розроблена П.Я. Гальперіним. Вона отримала назву теорія планомірного (поетапного) формування знань, умінь і розумових дій. 17. Дайте характеристику дистанційного навчання Дистанціійне навчаіння — сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) від тих, хто навчає (викладачів, визначних постатей у певних галузях науки, політиків), до тих, хто навчається (студентів чи слухачів). Застосовується під час підготовки як у ВНЗ, так і в Бізнес-школах. Основними принципами дистанційного навчання є інтерактивна взаємодія у процесі роботи, надання студентам можливості самостійного освоєння досліджуваного матеріалу, а також консультаційний супровід у процесі дослідницької діяльності. Дає змогу навчатися на відстані, за допомогою диспутів експертів із кількох країн, за відсутності викладача. Назва говорить само за себе - навчання на відстані. Це не обов'язково має на увазі сотні кілометрів між викладачем і студентом. Дистанційне навчання - це перш за все відсутність необхідності ходити в який-небудь учбовий заклад в строго наказаний розкладом час, виконувати програму курсу в установленому порядку. ДН забезпечує можливість вчитися тоді, коли Вам це зручно, в тому темпі і в такі терміни, які ви вибираєте самі. При цьому не потрібно витрачати час на дорогу. ДН на сучасному світі здійснюється за допомогою таких технологій, як Інтернет в голосовому і текстовому режимах, e-mail, телефонний і факсимільний зв'язок, відеоконференції і, звичайно ж, традиційна пересилка учбових матеріалів звичайною поштою (друкарських, аудіо, відео і електронних учбових матеріалів). Ці технології утворюють сполучну ланку між студентом і викладачем, яких можуть розділяти тисячі кілометрів, і забезпечують можливість щоденного спілкування. Вчитися дистанційно можна самостійно і в on-line класі. Ви маєте можливість самі вибрати, коли вчитися - вранці або увечері, взимку або весною. ви можете вибирати, чи займатися Вам удома або в одному з центрів дистанційного навчання. ДН може бути так само ефективно, як і традиційна форма навчання, особливо, якщо технології і метод навчання підібрані адекватно завданням, бажанням і можливостям студента і викладача. Особливо ефективними є спілкування між студентами і своєчасні контакти викладачів і студентів. Вважається, що дистанційне навчання - це єдино можливий спосіб придбати нові знання і навики для тих, хто велику частину дня зайнятий на роботі, з дітьми або з сім'єю. Людина, "без відриву від виробництва" і не ризикуючи втратити хорошу роботу, має можливість підвищити кваліфікацію або придбати нові знання. ДН - це вихід і для тих, хто живе у віддалених районах країни. Система дистанційного навчання дозволяє набути необхідних навичок і нові знання за допомогою власного персонального комп'ютера і виходу в мережу Інтернет. Сучасні технології дозволяють дістати доступ до освіти і людей, страждаючих фізичними недугами. Тепер завдяки ДН реально вивчити будь-який предмет, не покидаючи власної квартири і навіть не встаючи з крісла. Важливо знати, що дистанційне і заочне навчання - це не одне і те ж. Заочне навчання має на увазі загальний для всіх учбовий план, загальні терміни здачі контрольних і курсових робіт, складання іспитів в певні терміни. Дистанційна освіта, на відміну від заочної, має на увазі індивідуальний підхід до кожного студента. Кожен такий студент прикріпляється до викладача, завдання якого - займатися навчанням, консультувати по складних темах і питаннях, перевіряти контрольні роботи і тести, допомагати студентові готуватися до іспитів. Спілкування з вашим викладачем-куратором передбачається постійно - по телефону, через мережу Інтренет або за допомогою інших засобів зв'язку. Ще одна відмінність полягає в тому, що при дистанційному навчанні ви маєте можливість самі вибирати послідовність вивчення предметів і темп роботи. ви самі можете вирішувати, скільки часу витратити на вивчення того або іншого курсу. "Дистанційний" студент отримує комплект матеріалів відразу при зарахуванні на заняття. Слід зазначити, що в такий комплект входять не тільки підручники, але і тексти лекцій, практикуми, завдання для самостійної роботи на різних носіях - традиційних паперових, CD, аудіо- і відеоносіях. Ефективність ДН досягається шляхом якнайповнішого і точнішого узгодження вимог і можливостей студента. Враховуються всі обмеження, з якими стикаються викладач і студент. Зазвичай, навчання проводиться з використанням декількох засобів спілкування одночасно, що дозволяє студентові одночасно з навчанням бути в курсі всіх технологічних новинок. Ефективність дистанційного навчання заснована на тому, що студенти самі відчувають необхідність подальшого навчання, а не піддаються тиску батьків, обставин, начальства і ін. Слід також відмітити, що ефект немало залежить від того, наскільки регулярно займається студент. Це пояснюється тим, що неможливо сформувати систему знань при нерівномірному учбовому навантаженні. Проте при цьому жорстка звітність - це важливий аспект системи ДН. За кожен пройдений розділ курсу студент повинен звітувати перед викладачем і поки цього не відбудеться, рухатися в навчанні далі студент не зможе. За зарубіжною статистикою, більшість ДН-студентів - це люди після 25 років, які вже працюють і хочуть поглибити свої професійні знання, не кидаючи при цьому роботу. Проте дистанційна форма навчання підходить практично всім. 18. Охарактеризуйте особливості класно-урочної системи навчання Класно-урочна система навчання — це така організація навчального процесу, при якій учні групуються по класах і основною формою навчання є урок. Зміст навчання в кожному класі визначається навчальними планами і програмами. Уроки проводяться за розкладом, складеним на основі навчального плану. Навчальні приміщення в школі називаються класними кімнатами, навчальними кабінетами, лабораторіями, майстернями, агроділянками. Класно-урочна система є найважливішим винаходом у дидактиці. Вона здолала довгий і складний шлях, прийшовши на зміну індивідуальному навчанню, яке широко застосовувалося в школах стародавнього світу і середньовіччя. Урок залишається основною формою організації навчального процесу в нашій школі. Під терміном "урок" розуміють таку організацію навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, загалом одного віку й рівня підготовки, впродовж певного часу і відповідно до розкладу. Традиційними елементами уроку, які по-різному реалізуються у навчанні предметів і за різних технологічних підходів є: а) вступна частина (організація уваги учнів, орієнтація на певну діяльність тощо); б) перевірка виконання домашнього завдання (усна чи письмова); в) пояснення, вивчення і "закріплення" нового "матеріалу"; г) завдання додому; ґ) поточне оцінювання; д) підсумки роботи на уроці тощо. Такий погляд на складові уроку, як неважко здогадатися, ґрунтується на традиційному розумінні навчального процесу як, переважно, лише засвоєння інформації. У всіх цих елементах простежується увага до її закріплення в пам'яті дитини. Очевидно, що акцент на цьому аспекті едукації послаблює увагу до субпроцесів розвитку і виховання. І вже одна ця обставина спонукає поставити "давні істини" щодо будови уроку під сумнів. Прийнято також уважати, що урок має відповідати організаційним, дидактичним, етичним та санітарно-гігієнічним вимогам. Вони мають універсальний характер і реалізуються в будь-якій системі освіти. Організаційні вимоги зорієнтовані на те, щоб урок будувався за чіткою і зрозумілою логікою, наслідком якої було б вирішення поставлених завдань та досягнення загальної мети, передбачав раціональне використання часу, забезпечував дисципліну і високу працездатність учнів. Уважається, що кожен урок повинен мати своє логічно визначене місце і функцію в системі або низці уроків. Дидактичні вимоги стосуються методично грамотного визначення мети уроку та вибору методів діяльності, способів підвищення мотивації навчання, врахування психологічних закономірностей процесів засвоєння інформації, розвитку та навчання учнів, відповідного (ефективного) застосування засобів навчання тощо. Етичні вимоги передбачають, щоб стосунки учасників процесу навчання базувалися на засадах педагогічної моралі (тактовності, поваги до людини, почутті гідності, справедливості, вимогливості, принциповості тощо). Учитель поєднує любов до своєї праці з любов'ю до дітей. Постійно перебуваючи в фокусі уваги дітей, він мусить бути особливо само вимогливим, творчим, сумлінним, захопленим своєю працею. Санітарно-гігієнічні вимоги. Деякі з цих вимог визначені відповідними інструкціями (наприклад, про сприятливий для здоров'я дітей режим праці та розклад уроків, про наявність відповідної площі й кубатури класної кімнати, про вимоги до меблів, зокрема до парт, до освітлення класу тощо). Проте є тут і такі моменти, які вчитель постійно повинен мати на увазі й забезпечувати сам. Працездатність і втомлюваність дітей дуже залежить від методів навчання, які він застосовує. Одним із них, до яких наша школа звикла, є довготривале "тихо-сидіння" дітей на уроці — тижнями, місяцями, роками. Дітей також стомлює одноманітно-монотонна робота, брак свіжого повітря, зловживання екранними засобами тощо. У всіх цих вимогах до уроку повинен діяти психологічний супровід: адміністрація школи, шкільний психолог, учитель та ін. ґрунтують свої дії на глибокому знанні вікової та педагогічної психології й здатні поєднувати ці знання з практикою роботи. 19. Визначте предмет і завдання дидактики. Назвіть її основні категорії. Перша наукова праця з теорії навчання. Дидактику розуміють як науку про викладання і навчання, про закономірності, що діють у сфері предмета Ті дослідження, про залежності, що обумовлюють хід і результати процесу навчання; на цій основі вона встановлює відповідні закономірності, визначає методи, організаційні форми й засоби навчання учнів. Іншими словами — дидактика – це наука про навчання і освіту, їх мету і завдання, зміст, методи, форми, засоби, організацію, досягнуті результати. Предметом дидактики є процеси освіти і навчання, які нерозривно пов'язані з вихованням і є його органічною складовою. Суспільство постійно турбується про те, щоб накопичений попередніми поколіннями досвід, знання, уміння, навички, якими воно володіло на досягнутому ступені розвитку, найбільш надійними і плідними шляхами і засобами засвоювались молодими підростаючими поколіннями. Цій меті і слугує освіта й навчання як планомірно здійснювані процеси озброєння людей знаннями, уміннями і навичками, що відображають накопичений і узагальнений досвід людства. Завдання дидактики на всіх етапах її історичного розвитку полягало в тому, щоб: а) визначати зміст освіти нових поколінь; б) знаходити найбільш ефективні шляхи озброєння їх корисними знаннями, уміннями і навичками; в) розкривати закономірності цього процесу. Тому зрозуміло, що дидактика визначається як теорія освіти і навчання. Враховуючи, однак, ту обставину, що процес навчання завжди пов'язаний з вихованням, перш за все розумовим і моральним, є підстави означувати дидактику як теорію освіти і навчання, а, разом з тим, і виховання. Сюди відноситься, перш за все, формування світогляду учнів. Предметом дидактики на сучасному етапі її розвитку с процес освіти і навчання, взятий в цілому, тобто зміст освіти, що реалізується в навчальних планах, підручниках, методи й засоби навчання, організаційні форми навчання, виховна роль навчального процесу, а також умови, що сприяють активній творчій діяльності учнів і їх розумовому розвитку. Розрізняють загальну і предметні дидактики. Основними поняттями загальної дидактики як науки є: "викладання", "навчання", "навчальний предмет", "навчальний матеріал", "навчальна ситуація", "метод навчання", "учитель", учень", "урок" та ін. Це - специфічні поняття дидактики як науки. Дидактика оперує й іншими поняттями, а саме, "освіта", "просвіта", "самоосвіта", "виховання" тощо. Викладання – впорядкована діяльність педагога, спрямована на реалізацію мети навчання (освітні завдання), забезпечення інформованості, виховання, усвідомлення і практичного використання знань. Учіння (навчання) – процес, в якому на основі пізнання, вправ і набуття досвіду виникають нові форми поведінки і діяльності, змінюються раніше набуті. Навчання – впорядкована взаємодія педагога з учнями, спрямована на досягнення визначеної мети. Навчальний (дидактичний) процес містить наступні головні ланки взаємодії: Нагадаємо коротко сутність деяких інших категорій дидактики. Освіта – система набутих у процесі навчання знань, умінь, навичок, способів мислення. Знання – сукупність ідей людини, в яких виражається теоретичне оволодіння певним предметом. Уміння – оволодіння способами (прийомами, діями) використовувати засвоєні знання на практиці. Навички – уміння, доведені до автоматизму, високого ступеня досконалості. Мета (навчальна, освітня) – те, до чого прагне навчання; майбутнє, на яке спрямовані всі зусилля. Зміст (навчання, освіти) – система наукових знань, практичних умінь і навичок, способів діяльності і мислення, якими учням необхідно оволодіти в процесі навчання. Організація – впорядкування дидактичного процесу за певними критеріями, надання йому необхідної форми з метою найкращої реалізації визначених завдань. Форма – спосіб існування навчального процесу, оболонка для його внутрішньої сутності, логіки і змісту. Форма, в першу чергу, пов'язана з кількістю учнів, місцем і часом навчання, порядком його здійснення і ін. Метод – шлях досягнення мети і завдань навчання. Засіб – предметна підтримка навчального процесу. Засобами є голос (мова) вчителя, його майстерність в широкому розумінні, підручники, шкільне обладнання і т.д. Результат (продукти навчання) – це кінцеві наслідки навчального процесу, ступінь реалізації визначеної мети. Вважається, що термін "дидактика" запропонував німецький педагог В. Ратке (1571-1635). Першою фундаментальною працею з теорії навчання була "Велика дидактика" Яна Амоса Коменського (1592-1670), написана у 1632 р. і опублікована в 1657 р. Видатний чеський педагог не випадково назвав дидактику Великою, оскільки вона містить універсальну теорію "вчити всіх усьому". 20. Назвіть спільні і відмінні характеристики процесів навчання і пізнання Процес пізнання розуміють як цілеспрямоване відображення об'єктивної реальності у свідомості людини. Між процесами навчального та наукового пізнання є спільні та відмінні риси. Спільним є те, що вони здійснюються за однаковою схемою: живе спостереження об'єкта навчання чи пізнання - осмислення істотних особливостей та зв'язків цього об'єкта - застосування і перевірка здобутих знань на практиці; обидва мають одну ціль - пізнання істини, об'єктивної реальності; однаково спрямовані на пізнання законів та закономірностей об'єктивного світу. Відмінні риси полягають у тому, що: а) у процесі навчання учні не відкривають нові знання, а засвоюють уже пізнані істини; б) під час вивчення певного об'єкта він може бути представлений моделлю; в) у той час, коли на наукове пізнання об'єктів дослідження вчені в окремих випадках витрачають десятки чи й сотні років, то під час навчання на пізнання їх витрачається значно менше часу; г) якщо в процесі наукового пізнання здобуваються нові знання, істинність яких ще треба перевірити, то під час навчання у такій перевірці потреби немає. Однак учнів необхідно залучати до наукової пізнавальної діяльності, вчити використовувати методи, форми та принципи дослідження, що сприяє формуванню наукового мислення. |