Перелік теоретичних питань до Державного іспиту з технології лікарських засобів
 Скачать 486 Kb.
|
|
Поняття про стабілізацію ін'єкційних лікарських засобів. Механізм стабілізації розчинів солей слабких основ і сильних кислот, солей сильних основ і слабких кислот (на конкретних прикладах). Для підвищення стійкості лікарських форм для ін'єкцій використовують стабілізацію фізичними, хімічними і комплексними методами Стабілізація фізичними методами: -кип 'ятіння води з наступним швидким її охолодженням; -насичення води для ін'єкцій вуглецю диоксидом чи інертними газами; -перекристалізація вихідних речовин; -обробка розчинів адсорбентами. В умовах аптек найбільш розповсюджений метод кип'ятіння води з наступним швидким її охолод-женням. Кип'ятінням води з наступним швидким охолодженням досягають також зниження вмісту в ній вуглецю диоксиду. Це дуже важливо для розчинів препаратів, що розкладаються в присутності двоокису вуглецю, нерідко з утворенням осаду. Стабілізатори - речовини, що підвищують хімічну стійкість лікарських речовин у розчинах для ін'єкцій. Вибір стабілізатора залежить від природи речовини і характеру хімічного процесу, що відбувається в розчині. Лікарські речовини орієнтовно можна поділити на 3 групи: Розчини солей, утворені слабкими основами і сильними кислотами. Розчини солей, утворені сильними основами і слабкими кислотами. Розчини легкоокислюваних речовин (стабілізуються антиоксидантами). Якщо сіль утворена слабкою основою і сильною кислотою, то як стабілізатор, що пригнічує процес гідролізу солей і омилення складних ефірів, рекомендується додавати кислоту хлористоводневу. Кількість НСІ, необхідна для стабіліз розчину, залежить від власт. преп. Найбільш узвичаєна норма витрати стабілізатора - 10 мл 0,1 М розчину нсі на 1 л. При виготовленні невеликих кількостей розчинів для забезпечення точного дозування доцільно готувати 0,01 М розчин стабілізатора за прописом: 0,42 мл розведеної (8,3 %) НСІ на 100 мл розчину. Розчин розливають у невеликі флакони по 10 мл з нейтрального скла, стерилізують. У порівнянні з 0,1 М розчином НСІ цього стабілізатора (0,01 М) додають у 10 разів більше. Термін зберігання його не більше 5 діб. Стабілізація розчинів солей, утворених сильними основами і слабкими кислотами. До цієї групи відносяться: натрію нітрит, кофеїн-бензоат натрію, натрію тіосульфат, еуфілін та ін. Для стабілізації розчинів солей сильних основ і слабких кислот рекомендуєть¬ся додавати стабілізатори основного характеру - 0,1 М розчин натрію гідроксиду чи натрію гідрокарбонату. Для стабілізації 1 л 10 і 20 % розчину кофеїн-бензоату натрію рекомендується додавати 4 мл 0,1 М розчину натрію гідроксиду, а до ЗО % розчину натрію тіосульфату -натрію гідрокарбонат у кількості 20 г на 1 л. Розчин натрію тіосульфату, маючи середовище близьке до нейтрального, при незначному зниженні рН розкладається, виділяючи сірку і сірчистий ангідрид. Еуфілін - це комплексна сіль слабкої кислоти (теофілін) і слабкої основи (етиленді¬амін). Він легко розкладається в кислому середовищі. Додавання натрію гідроксиду до розчину також приводить до розкладання еуфіліну. Антиоксиданти для ін’єкційних лікарських засобів. Механізм їх стабілізуючої дії в розчинах для парентерального застосування з речовинами, що легко оксидуються (наведіть приклади). Стабілізація розчинів речовин, що легко окисляються: к-а аскорбінова, вікасол, натрію саліцилат, салюзид, стрептоцид розчинний, сульфацил-натрій, тіаміну хлорид, етилморфіну гідрохлорид, адреналіну гідротартрат, похідні фенотіазнну, новокаїнамід. Прямі антиоксиданти сильні відновники, які мають вищу здатність до окслення, ніж стабілізовані ними ЛР:ронгаліт, натрію сульфіт, натрію метабісульфіь, к-а аскорбінова, тіосечовина, цистеїн, метіонін. 0,1г натрію метабісульфіту+до р-у натрію салішилату 10% розчинів к-ти аскорб. 5 і 10%. Непрямі антиоксданти – р-н, які звязують у недисоційовані сполуки катіони метавів/Сu, Fe,Ni, Co та ін.,що потрапляють у р-н Лр як домішки з ЛП і за каталізаторами окислювальних проц. Іони важких металів, беручи участь у ланцюговій ОВР, здатні відривати електрони від різних іонів, переводячи останні в радикали. Утворений радикал може реагувати з киснем, утв пероксдіний радикал, який далі братиме участь у ланцюговій р-ції. Частково відновлений при цьому іон важкого металу може легко окислюватися киснем у початкову фотму, після чого процес повторюєтья. Непрямі антиоксиданти є комплексоутворювачі: багатоосновні карбонові к-и, оксикислоти/лимонна, виннокамянна, саліцилова/, трилон Б та кальцієва сіль трилону Б /тетацин/, унітіол, а/к, тіосечовина. Трилоном Б стабілізуютьс салюзид. Унітіол – р-ни тіамуну броміду та хлориду. Запропоновано викор-ти ВМС/поліглюкин, поліетилнегліколь, пропіленгліколь/: відбув-ся проникнення низькомолекулярних р-н всередину молекул високополімеру, що обумовлює зменшення їх реакційної здатності. Особливості технології розчинів глюкози для ін'єкцій. Контроль стерильності розчинів для парентерального застосування згідно вимог ДФУ. Приготування розчинів глюкози 5,10,25 і 40%. У луж-у сер-щі –окислення та полімеризацію=оксикислоти: гліколова, оцтова, мурашина(пожовтіння) при рН1,0-3,0 утв-ся д-глюконова к-а, 5-оксиметилфурфурол(пожовтіння). Заздалегідт готують стабілізатор Вейбля: Стабілізатора Вейбеля – 5% від обєму розчину. За ДФ: натрію хлориду 0,26г/1л; 0,1н к-ти хлористоводневої до рН 3,0-4,0. замінивши термічну стерилізацію на стерилізуючу фільтрацію, можна приготувати 5% р-н глюкози зі строком придатності 3 роки без стабілізатора. Rp:Sol/ Glucosi40%-100ml. Наприклад глюкоза містить 9,8%води.X=(ax100)/(100-б) Де Х-необхідна кількість глюкози, а-кількість глюкози б/в указана в рецепті; б-процентний вміст води в глюкозі за даними аналізу. В асептичній квмнаті в мірній колбі 100мл розчинюять глюкозу „для інєкцій”+стабілізатор і доводять до 100мл водою для фнєкцій. Р-н стерилізують до 100 мл 100ºС 1 год (120ºС-8хв). Тоді вторинний контроль Особливості технології розчинів кислоти аскорбінової для ін'єкцій. Постадійний контроль якості лікарських препаратів для парентерального застосування згідно наказу МОЗ України №812 від 17.10.2012 р.” Про затвердження Правил виробництва (виготовлення) та контролю якості лікарських засобів в аптеках”. Випускається в ампулах5% 1-5мл при рН=1-4(кисле) розкл до альдегіда і фурфурола(жовте забарвл) для стабілізації дод NaHCo3. до рН=6-7, утв сліль аскорбін кисл та NaHCo3. Також дод антокислювачі натрію сульфіт безводний-0,2% обо натрію метабісульфіт і ампулюють в струмені СО2 стерилізують текучим паром 100С 15 хв. Метод стабілізаціх запропон Ружициким – комбінав. Антоксидант-трилонБ+ натрію сульфіт, що продовж термін зберіг до 2 р ЕДТА як відємний кат. Пастад контроль якості р-в д\інєкцій: 1. перевірка прав прописування і сумісності інгр. Оф-ння рец блакна 2. -//-доз і норми відпуску ЛЗ 3.оцінка як р-ну до і після стерилізаціх а)оц докум-ції(відпов рец паспорту письмового контр ППК) б)якісний і кільк аналіз(хім контр) в) органолептичн контроль г) відсутність мех домішок д) опитувальний контроль е)відхелення в обємі є)оц як упаковки ж)оформл до відпуску. А. Результати повного хім котр реєстр в журналі включаючи визн рН ізотонуючих та стабіліз р-н. Б. До і після стериліз не пізніше 3-х годин від початку піготовленння. Повтор стериліз недопускається-реєстр. В. Алюмінієвий ковпачок не повинен прокручуватись Г. Не дозволяється одночасно виготовляти декілька розчинів д\інєкцій. Забезпечення стабільності очних крапель і примочок у процесі приготування. Використання і зберігання очних крапель. Класифікація стабілізаторів для очних крапель. Стабільність. При виготовленні очних крапель і особливо при їх стерилізації велика увага повинна бути приділена хімічній стійкості скла, оскільки лужне скло (наявність силікату натрію) надає воді лужної реакції, при стерилізації рН може досягати 10,0. Швидкість руйнування препаратів залежить не тільки від температури стерилізації, але й значною мірою від рН середовища. Для зберігання стабільності більшість розчинів вимагають низького значення рН (близько 5,0). Виходячи з цього, виникає необхідність виготовлення очних крапель на буферних розчинниках. При використанні буферних розчинів досягається підвищення хімічної стабільності, терапевтичної активності, а також зменшення подразнюючої дії очних розчинів. ДФ XI рекомендує як розчинники при виготовленні очних крапель застосовувати стерильні ізотонічні розчини, що мають консервуючі та буферні власти¬вості. Але ці розчини можна застосовувати тільки за вказівкою лікаря. Розчин стерилізують при 100 °С 30 хвилин. Упаковують у флакони під обкатку. У герметичній упаковці розчин зберігає стабільність протягом 18 місяців. Обґрунтування необхідності пролонгування дії очних крапель і способи його досягнення згідно вимог ДФУ. Пролонгування забезпечує збільшення часу контакту з тканинами ока, скорочує частоту інстиляцій очних крапель. Способи пролонгування: • Включення до складу вязких речовин: олій, абрикосових камеді • Включення до складу синтетичних ВМС (метилцелюлози 0,5-2%, натрієвої солі карбоксиметилцелюлози 0,5-2%, полівінілу 1,5%, поліглюкіну • Використання біорозчинних полімерів. Вимоги до лікарських засобів з антибіотиками. Особливості приготування присипок з антибіотиками. Антибіотики-нізькомол хіміотерапевт реч продуковані:м/о або одерж з природ джерел, а також їх синт аналог або пох, що мають здат подавляти в орг хвор збуд захв або затр розв злоякісних новоутворень. Антибіотики повинні: бути акт відносно 1-го або декількох патог МО; добре всмокт і розпад в орг.; бути нетоксич. Вимоги, що висуваються до лікарських форм з антибіот: 1.Пригот лік форм з А в асепт умов. Вид ЛФ повинен забезп стаб антибіот як у процесі технології, так і при зберіганні. 2.ЛФ пов забезп необх конц А в макроорг при його мін дозуванні. Розрахунки антибактеріальн активності антибіотиків (ОД)А акт вираж в один дії (ОД) У деяких А (стрептоміцин, еритроміцин та ін) одиниц дії відповідає 1 мкг хімічно чистого препарату в вигляді основи, кислоти або солі. 1 Од хім чистого крист бензилпеніциліну відповідає 0,5988мкг чистої крист натрієвої солі бензилпеніцилінну. В 1 мкг хім чистої натрієвої солі теоретично містить 1670 ОД. Якщо в рецепті виписано 200000ОД бензилпеніциліну, то за масою ця кількість складатиме: 200000:1670=120мг=0,12г Або корист даними таблиці: 1млн ОД-0,6г бензилпеніциліну 200000 ОД- х г бензилпеніциліну Технолог порошків з А. В осн, в аптеці гот скл і порошки, що вик в хір, дерматол, стомат практ за заг правилом пригот скл порошків. До простериліз і охолодж порошк в асепт умовах дод А. Rp.Benzylpenicilini-natrii 200000OD Ephedrini hydrorochloridi 0.2 Streptocidi Sulfametazini ana 2.0 Ut, fiat pulvis subtilissimus D.S. Для вдування в порожнину носа кожні 2 години. Порошок для вдування з термолаб А. У стер ступці розтирають 2,0 г стрептоциду з 2,0 г сульфадимезину. Суміш висипають на капсулу. Залишивши в ступці приблизно 0,2г, вносять 0,2г ефедрину гідрохлор й ретельно переміш у декілька прийомів при розтир із раніше відсипаною на капсулу сумішшю. Одержану суміш стерил 150С протягом год, після чого в асепт ум дод 0,12г бензилпеніциліну натрію, дотримуючись кільк співвідн. Фармацевтичні несумісності, їх класифікація. Обов’язки провізора-технолога стосовно неправильно виписаних рецептів згідно наказу МОЗ України №360 від 19.07.05 р. Поняття про фармацевтичні несумісності. Дві групи: 1.Включ взаємод, що проявляються до приймання ліків(фармацевтичні несумісності); 2. Розгляд взаємодії, що відбув після прийом ліків, тобто прох в орг(фармакологічні несумісності). Фармацевт несум: хімічні, фізичні. Рецепт в якому пропис несум ЛР провізор вилуч його, ставить штамп “Рецепт недійсний”, реєструє в спец журналі і повід лікаря який повинен виписати хворому інший рецепт. Провізор відпов за відпуск ліків пригот за несумісним прописом. Фармаколог несум- це таке поєднання ЛР, яке призводить до зниження або повної втрати лік ефекту або посилює його токсичність чи проявлення його небаж побічної дії. Фармаколог несумісн:фармакодинамічні, фармакокінетичні, метаболічні. Фармаколог дія проявл у вигляді синергізму(одночасна дія), антагонізму(протилежна). Види антагонізму: прямий, непрямий, односторонній, двосторонній, конкурентний, частковий. Як антагонізм можна назвати таке поєднання: атропін і гіосціамін паралізують блукаючий нерв, у той час як морфін його збджує. Одночасно ці засоби є синергічними як заспокоюючі нервову систему, зменш збудж кори голов мозку. Антаг: лобелін і морфін- лобелін збудж дих центр, а морфін їх пригнічує Фізичні (фіз-хім) несумісності-це несум, при яких відбув зміна тільки фіз стану ЛР, що входить у преп. Причини:1. Вплив світла, 2. Вплив вис або низ Т, 3. Нерозч ЛР або погіршення умов їх розчинності, 4. Незміш інгрид, 5. Коагуляція колоїдних систем, 6. Відволожування і розплавлення складних порошків, 7. Адсорбція ЛР. 8. Розшарування емульсій, 9. Легкість інгридієнтів Rp.Kalii bromidi 3.0 Cordiamini 10ml Sol.Citrati spirituosae 1% 15ml M.D.S. По 25 кр 3 рази на день. (КВr не розч в пропис кількості рідини. За згодою лік його необх замін NaBr). Rp. Dimexidi 10.0 Aquae Calcis 10 ml Lanolini anhydrici 15.0 M.D.S. змазувати ногу (вип к-ті рідин не зміш з ліноліном, для одерж стаб мазі слід 7,5 ланоліну замін на 7,5 олії соняшникової). Хімічні несумісності: причини їх виникнення і зовнішніх проявів (наведіть приклади). Це такі несум, які супроводж иепередбач хім р-ями одночасно пропис лік зас. Класиф: 1. За візуальними ознаками р-й, що відбув: утвор осаду, зміна кольору і запаху, вид газів, зміни, що відбув без видимих зовн проявів. 2. За типом хім р-ї: ОВР, обмінного розкладу, гідролізу, нейтралізації. Дібазол, папаверіна і хініна гідрохлор несум в рідкій ЛП з Br, І, бензоатами і саліцилатами. Дімедрол і спазмолітин несум в рідких преп з йодидами і саліц, а з бромідами і бензоатами лише в краплях. В якості одного з способ для подолання несум замість крапель випис мікстурою. Зміна консист ЛП: для усунення використ заміна ЛФ або виділення одного з компонентів (тверднення колодію з резорцином зникає при введенні наступних порцій колодію). Rp.: Infusi radicis Althaeae 180ml Chlorali hidrati 6,0 Natrii hydrocarbonatis 4,0 M.D.S. По 1 ст.л. 3 рази на день. Під впливом NаНСО3 з хлоралгідрату виділяється хлороформ. ЛП мутніє і, зявл хар запах, за згодою лік з пропису можна виключити NаНСО3, тоді пропис стане раціональним. Причини хімічних несумісностей, що протікають зі зміною забарвлення, із виділенням газу. Реакції, що протікають без помітних зовнішніх проявів. Зміна заб та вид газів відбув в результаті р-ї витіснення слабких к-т і (лугів сильнішими, ОВР при поєднанні натрію нітриту, солей амонію, карбон і гідрокарб. Н202 і різними компон, при руйнув хлоралгідрату, гексаметилентетраміну і газопод р-н. Rp.: Ac. ascorbinici 3,0 Sol. Hexamethilentetramini 3% 180 ml M.D.S. по 1 ст л 3 рази на день. Гекса... розклад з вид формальдегіду (запах). Зміни без вид проявів можуть виник в ЛП і які містять антиб, серц глік, ферменти, віт, солі алкалоїди і азот основ, в рез р-ї гідролізу, ОВР та ін. Несум поєднання часто з антиб (чутливі до рН). Пеніцилін досить стійкий відносно окисл, (Н2О2 здатен інактивувати). Інакт важкими мет. Водні розч стрептоміцину стійкі при рН 3-7, а в лужн серед інакт. У преп серц глік під вплив к-т і лугів відбув гідроліз. Rp: Inf. foliorum Digitalis 0,5 200ml Ac. hydrochloridi 4ml M.D.S. пo 1 ст л 3 р/д. Під вплив НСІ- гідр серц глік наперстянки. Активн зниж через дек год на 50-60, а через добу- на 80%............ Фізичні (фізико-хімічні) несумісності; причини їх утворення і шляхи подолання (наведіть конкретні приклади). Причини: 1. Вплив світла; 2. Вплив високих і низьких температур; 3. Нерозчинність лікарських речовин або погіршення умов їх розчинності. 4. Незмішуваність інгредієнтів; 5. Коагуляція колоїдних систем; 6. Відволожування і розплавлення складних порошків. 7. Адсорбція лікарських речовин; 8. Розшарування емульсій; 9.Летючість інгредієнтів. Дуже часто поряд з фізичними явищами в подібних прописах протікають і хімічні реакції: коагуляція колоїдних розчинів під впливом електролітів і утворення солей металів з білковими кислотами одночасно; відволожування порошкових сумішей в результаті реакції нейтралізації між речовинами кислотного та лужного характеру і т.п. Тому більш правильно ці несумісності називати фізико-хімічними. Rp.: Sol. Acidi borici 2 % 50 ml Spiritus camphorati 10 ml Misce. Da. Signa. Змазувати уражені ділянки шкіри Після змішування двох рідин утворюється 10% спирт, в якому камфора дуже погано розчиняється і випадає в осад. За згодою лікаря необхідно камфорний спирт відпустити окремо. Незмішуваність інгредієнтів може бути причиною несумісності у випадках комбінування речовин різних по консистенції, агрегатним станом, при поєднанні гідрофобних речовин. Зустрічається в рідких лікарських формах, мазях, рідше в пігулках і супозиторіях. Найбільш часто вони зустрічаються при поєднанні водних розчинів з гідрофобними рідинами. Rp.: Natrii bromidi 4,0 Validoli 2,0 Aquae purificatae 200 ml Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 2-3 рази в день Валідол - рідина, нерозчинна у воді. При збовтуванні не отримується однорідна рідина: мікстура буде розшаровуватися, забезпечити правильну дозу валідолу неможливо. За згодою лікаря валідол слід відпустити окремо (в краплях або таблетках). |