Перелік теоретичних питань до Державного іспиту з технології лікарських засобів
 Скачать 486 Kb.
|
|
Хімічні несумісності, що протікають з утворенням осадів. Реакції нейтралізації та омилення в різних лікарських формах (наведіть приклади). Причини утв осадів: 1. Осадж алкалоїдів, азотистих основ, серц глікозидів, дубильних реч, пох барбітурової к-ти, САП, сполук важких металів, антибіот. 2. Витіснення слабких к-т із солей сильнішими к-ми, р-ї ОВ, нейтраліз, обміну. Осади утвор в рез обмінних р-й між солями важких металів. Rp: Sol. Aethacridini lactatis 1:500 Aquae Plumbi aa 100 ml M.D.S. ІІримочка. Несумісності в лікарських препаратах, що містять алкалоїди, серцеві глікозиди, антибіотики. Можливі шляхи подолання несумісностей у рідких і м'яких лікарських формах. Утв осадів алкалоїдів відбув під впливом лугів, аміаку і водорозчинних карбонатів, гідрокарбонатів, боратів, барбітуратів, солей сульфаніламідів, важких Me, дуб р-н. Алкалоїди-основа і можуть витісняти в осад інші основи алкалоїдів, що є слабшими основами. Rp.: Sol. Aethyl morphyni hydrocloridi l%-10ml, Codeini 0,15. M.D.S. По 15 крапель 3 р/д. Кодеїн pН=9,5 (р-я сильно-лужна) утв осад основи етил морфіну. Утв осадів серц глікозидів відбув при поєдн з важк Ме, дуб р-мн, солями алкалоїдів і галогенами. Серц глікозиди чутливі до дії к-т, кислореагуючих рідин, лугів і окислювачів (частково або повністю піддаються гідролітичному розщепленню з утв отруйних осадів) Антибіотики: осади - під дією к-т, лугів, спиртів, солей, важк Me, ферментів, не рекоменд зміш пеніцил мазі з цинк, ртут, і свинцевою. Нагрівання антибіот призвод до інактивації, особливо швидко водні розчини. Вітаміни - для жиророзч вітам треба врах легку окисл киснем повітря. Водорозч вітам руйн в лугах і нейтрал роз-нах, інактив під впливом окислювачів і відновників особливо в лужному с-щі. Зустріч взаємод солей алкалоїд з інш р-ми без видим змін. Rp.: Sol Sulfacili-nalrii 20% 10 ml, Pilocarpini hydrocloridi 0,1 M.D.S. Очні краплі. Сульфацил-натрію створ луж с-ще, в якому пілокарпін перетвор в ізопілокарпін, фізіолог активність в декілька разів менша. Зовнішньо ЛП не змін (р-ни які утв розчинні у воді.) Фізичні та хімічні несумісності в твердих лікарських формах, можливі шляхи їх подолання. Фізичні несумісності – це несумісності, при яких відбувається зміна тільки фізичного стану лікарських речовин, що входять у препарат. Причини фізичних несумісностейможуть бути 1. Вплив світла; 2. Вплив високих і низьких температур; 3. Нерозчинність лікарських речовин або погіршення умов їх розчинності. 4. Незмішуваність інгредієнтів; 5. Коагуляція колоїдних систем; 6. Відволожування і розплавлення складних порошків. 7. Адсорбція лікарських речовин; 8. Розшарування емульсій; 9. Легкість інгредієнтів. Вплив відносної вологості повітря на відволожування порошків Суміші, які відволожуються при відносній вологості До 50-55% Понад 70% Гексаметилентетрамін + натрію саліцилат Анальгін + антипірин Глюкоза + гексаметилентетрамін Кислота аскорбінова + кислота нікотинова Глюкоза + еуфілін Кислота нікотинова + еуфілін Калію бромід + натрію гідрокарбонат Кислота нікотинова + натрію гідрокарбонат Кислота аскорбінова + гексаметилентетрамін З метою усунення несумісності в порошкових сумішах використовують такі технологічні прийоми: 1. Виділення з лікарської форми одного із взаємодіючих компонентів (крім лікарських речовин списку А та Б), виписавши його на окремому рецептурному бланку. 2. Заміна за погодженням з лікарем реакційноздатного компонента його фармакологічним аналогом. 3. Введення в суміш допоміжних речовин – вологорегуляторів Класифікувати хімічні несумісності можна двояко: 1. За візуальними ознаками реакцій, що відбуваються: утворення осаду, зміна кольору, зміна запаху лікарських препаратів і виділення газів, зміни, що відбуваються без виділення зовнішніх проявів. 2. За типом хімічної реакції: * окисно-відновні; * обмінного розкладу; * гідролізу; * витіснення; * нейтралізації. Промислова технологія ліків. Загальні принципи організації виробництва ліків у промислових умовах. Правила GMP. ПТЛ- наука про теоретичні основи і виробничі пронеси переробки лікарської сировини у лікарські препарати шляхом надання їм відповідної лікарської форми. Вона базується на теоретичних пониженнях фізики, математики, мікробіології, фізичної й колоїдної хімії, а також фармакогнозії, фармацевтичної хімії та інших дисциплін. Принципи.Виробництво ліків на фармацевтичних підприємствах організовується за цеховим принципом і складається зі спеціалізованих цехів, пов'язаних між собою. Нормативна документація — це документи, що встановлюють правила, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або її результатів. Правила GMP: : усі виробничі процеси мають бути чітко визначені; їх потрібно систематично переглядати з урахуванням набутого досвіду; необхідно, щоб була продемонстрована можливість постійно виробляти ЛП необхідної якості згідно зі специфікаціями; критичні стадії виробничого процесу та істотні зміни процесу повинні пройти валідацію; мають бути в наявності всі засоби для GMP, включаючи навчений персонал, який має належну кваліфікацію. Нормативно-технічна документація у виробництві готових лікарських засобів. Типи промислових регламентів, їх розділи. Промислове виробництво ліків регламентується відповідною нормативно-технічною документацією (НТД), затвердженою за встановленим порядком. НТД має забезпечувати підвищення якості та ефективності лікарських препаратів, постійно удосконалюватися на основі досягнень науки і техніки і вчасно переглядатися з метою заміни застарілих показників відповідно до потреб охорони здоровя населення, оборони країни та експорту. В Україні існують однакові вимоги до змісту, порядку розробки, погодження і затвердження НТД на хіміко-фармацевтичну продукцію медичного призначення, а також продукцію ветеринарного призначення і харчові добавки, вироблені хіміко-фармацевтичними підприємствами й фармацевтичними фабриками. Нормативна документація - це документи, що встановлюють правила, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або її результатів. НТД на лікарські препарати, лікарську рослинну сировину і вироби медичної техніки поділяють на такі категорії: 1. Технологічні і технічні регламенти. 2. Державна фармакопея (ДФ). 3. Аналітична нормативна документація. 4. Державні стандарти (ГОСТ, ДСТ У). 5. Галузеві стандарти (ОСТ), Галузевий стандарт України (ГСТ У). 6. Технічні умови (ТУ У). 7. Керівний нормативний документ (КД) - інструкції, методичні вказівки тощо. 8. Виробничі технологічні інструкції. Аналітична нормативна документація (АНД) - фармакопейні статті, документи про методи аналізу, а також інша аналітична документація, яка дозволяє контролювати якість лікарського засобу. Матеріальний баланс, його значення при складанні технологічного регламенту виробництва. Розрахунок питомих норм витрат, ступеню використання сировини і матеріалів (рівняння матеріального балансу). Матеріальний баланс — співвідношення між кількістю вихідної сировини, матеріалів, напівпродуктів і проміжної продукції, використаних у виробництві, і кількістю фактично отриманої готової продукції, побічних продуктів, відходів і втрат, тобто співвідношення теоретично можливого і практично отриманого виходу готової продукції. Це співвідношення ілюструється рівнянням матеріального балансу, яке має вигляд: С1 = (С2 + С3 + С4) + С5, де С1 — кількість вихідної сировини; С2 — кількість готової продукції; С3 — кількість побічних продуктів; С4 — кількість відходів; С5 — кількість втрат. М.б. лежить в основі регламенту виробництва і дає можливість оцінити рівень організації технологічного процесу, порівняти ефективність його проведення на різних виробництвах, що випускають однойменну продукцію. Тобто чим менша частка в М.б. різного роду втрат, тим більш правильний процес виробництва. Таким чином, М.б. характеризує досконалість технологічного процесу, а отже, має велике практичне значення. М.б. складається на підставі проведеного експерименту на одиницю продукції, що випускається, на один виробничий потік або потужність усього виробництва. Для нових виробництв його складають за даними проекту, для діючих виробництв — за досягнутими показниками роботи в останній рік перед затвердженням регламенту. Його переглядають лише в разі включення в технологічний процес (чи виключення з нього) операцій або стадій, що впливають на витрати сировини чи кількість відходів. М.б. може бути поданий як у вигляді алгебраїчного рівняння, так і у формі таблиць надходження й витрат матеріалів, що є характерним для технологічних регламентів виробництва ЛП. Процеси та апарати фармацевтичного виробництва. Подрібнення, просіювання та змішування сипких матеріалів у промисловому виробництві. Основні процеси+ апарати:Апарат – механічний пристрій, що призначений для проведення різних технологічних процесів. 1. випарювання (апарат-випарник), 2. сушіння, 3.подрібнювання(апарати- траворізки, валки, млини), 4. просіювання (апарати-вібраційні, хитні, обертові сита), 5. змішування (апарати-змішувачі). Фізико-хімічні та технологічні властивості сипких матеріалів (порошків та гранулятів). Порошкоподібні лікарські субстанції є грубо дисперсійними системами і складаються з частинок різних форм і розмірів. Більшість із них є кристалічними системами; аморфний стан зустрічається рідше. Фізичні властивості порошків визначаються питомою і контактноюповерхнею і дійсною щільністю. Питома поверхня — сумарна поверхня, яку займає порошкоподібна речовина, а контактна поверхня — поверхня, яка утворюється при зіткненні між собою частинок порошку. Дійсна щільність порошку визначається відношенням масипрепарату до його обєму при нульовій пористості порошку. За коефіцієнтом контактного тертя (f) побічно роблятьвисновок про абразивність таблетованої маси. Чим більше йогозначення, тим більш стійким до зносу має бути прес-інструмент таблеткових машин.Для таблетування важливе значення мають також хімічні властивост і вихідних речовин, такі як: наявністькристалізаційноїводи, розчинність, змочуваність і гігроскопічність. Змочуваність. Під змочуваністю порошкоподібних лікарськихречовин мається на увазі їхня спроможність взаємодіяти з різними рідинами (ліофільність) і насамперед із водою (гідрофільність). Плинність (текучість, сипкість) — здатність порошкоподібної системи висипатися з лійки або «текти» під дією сили власної ваги і забезпечувати рівномірне заповнення матричного каналу. Характеристика таблеток як лікарської форми, класифікація таблеток. Таблетки— тверда лікарська форма, що містить однудозу однієї або більше діючих речовин, отримана пресуваннямпевного обєму частинок. Таблетки призначені для приймання всередину. Деякі таблетки ковтають цілими, деякі попередньо розжовують,інші ж розчиняють або диспергують у воді перед вживаннямабо залишають у роті, де діюча речовина вивільняється. З а с п о с о б о м о д ержа н н я в промислових умовахрозрізняють два класи таблеток: 1. Пресовані, які одержують шляхом пресування лікарськихпорошків на таблеткових машинах з різною продуктивністю. Цейспосіб є основним. 2. Формовані, або тритураційні таблетки, які одержують формуваннямтаблетованої маси. Тритураційні таблетки містять невеликі дози лікарських речовин і наповнювачів: їхня маса може становити до 0,05 г. Таблетки класифікують також з а к о н с т р у к т и в н о юо з н а к ою: 1. За складом: прості (однокомпонентні) і складні (багатокомпонентні). 2. За структурою будови: каркасні, одношарові і багатошарові (не менше двох шарів), із покриттям або без нього. Залежно від призначення і способу застосування таблетки поділяють на такі групи: Oriblettae — таблетки, застосовують перорально. Лікарськіречовини всмоктуються слизовою оболонкою шлунка або кишечнику. Ці таблетки приймають усередину, запиваючи водою. Пероральнагрупа таблеток є основною. Resoriblettae — таблетки, застосовують сублінгвально; лікарські речовини всмоктуються слизовою оболонкою порожнини рота. Implantabulettae — таблетки, виготовленіасептично, застосовуютьсядля імплантації. Розраховані на уповільнене всмоктування лікарських речовин з метою пролонгування лікувального ефекту. Injectabulettae — таблетки, виготовлені асептично, застосовуютьсядля одержання інєкційних розчинів лікарських речовин. Solublettae — таблетки, використовуються для приготуваннярозчинів різного фармацевтичного призначення. Dulciblettaebacilli, boli, uretratoria, vagitoria — пресованіуретральні, вагінальні і ректальні лікарські форми Способи виробництва таблеток. Типи таблеткових машин. Способи+ машини:1. прямим пресуванням.Етапи: -підготовка сировини (подрібнення, просіювання, сушка);- змішування;- пресування. Машини: Основними типами таблеткових машин є ексцентрикові, або ударні, і ротаційні. 2. з попередньою грануляцією. рануляція являє собою направлене укрупнення частинок, тобто це процес перетворення порошкоподібного матеріалу в зерна певної величини, що необхідно для: 1) поліпшення сипкості таблетованої суміші, 2) поліпшення пресованості, 3) запобігання розшаруванню, 4) забезпечення точності дозування, 5) зменшення запиленості робочих приміщень. Машини: дражувальний котел 3. з покриттям. Покриття таблеток залежно від їх складу і способу нанесення поділяють на три групи: 1 — дражовані покриття; 2 — плівкові покриття; 3 — пресовані покриття. Основне призначення дражованих покриттів — оберігання таблеток від дії зовнішніх чинників, поліпшення зовнішнього вигляду таблеток, маскування неприємного смаку і запаху препаратів Машини: “Драйкота” або РТМ-24 Д. Класифікація, номенклатура і призначення допоміжних речовин у виробництві таблеток. Допоміжні речовини, застосовувані у виробництві таблеток До допоміжних речовин ставляться такі вимоги: вони повинні бути хімічно індиферентними; не повинні негативно впливати на організм хворого, а також на якість таблеток при їх виготовленні, транспортуванні і зберіганні. Наповнювачі (розріджувачі) додаються для одержання певної маси таблеток. При невеликому дозуванні лікарської речовини (зазвичай 0,01—0,001 г) або при таблетуванні сильнодіючих, отруйних та інших речовин їх можна використовувати з метою регулювання деяких технологічних показників (міцності, здатності розпадатися і т. ін.). Зв'язувальні речовини. Частинки більшості лікарських речовин мають незначну силу зчеплення між собою, тому при їх таблетуванні потрібно застосовувати високий тиск, що часто є причиною несвоєчасного зносу прес-інструмента таблеткових машин і одержання неякісних таблеток. Розпушувальні речовини. Розпушувачі додають до складу таблеток також у тому випадку, якщо препарат нерозчинний у воді або якщо таблетка здатна цементуватися під час зберігання. У разі використання як розпушувач суміші натрію гідрокарбонату з кислотою лимонною або винною необхідно враховувати їх взаємодію у вологому середовищі, а отже, правильно вибирати порядок їх уведення при вологій грануляції у таблеткову масу. Антифрикційні речовини. гранули можуть прилипати до стінок матриці і пуансонів внаслідок тертя, що розвивається в контактних зонах частинок із прес-іструментом таблеткової машини. Для зняття або зменшення цих небажаних явищ застосовують антифрикційні речовини, подані групою ковзних і змащувальних. Ковзні речовини, адсорбуючись на поверхні частинок (гранул) усувають або зменшують їхню шорсткість і тим самим підвищують їхню плинність (сипкість). Змащувальні речовини полегшують виштовхування таблеток із матриці. Коригувальні речовини додають до складу таблеток з метою поліпшення їхнього смаку, кольору і запаху. Барвники уводять до складу таблеток насамперед з метою надання їм товарного вигляду, позначення терапевтичної групи лікарських речовин, наприклад, снодійних, отруйних Барвники, дозволені до застосування у фармацевтичній технології, ділять на такі групи: — мінеральні пігменти (титану діоксид, феруму оксид), використовують у вигляді тонкоздрібнених порошків; * барвники природного доходження (хлорофіл, каротиноїди), що мають такі вади: низьку барвну здатність, незначну стійкість до світла, окисників і відновників, до зміни рН, дії температур. 57. Способи гранулювання у виробництві таблеток. Устаткування для гранулювання. Способи + устаткування:1.Грануляція в дражирувальному казаніСпосіб одержання гранул у дражирувальному казані полягає в наступному: лікарські речовини, розріджувач і розпушуючі речовини завантажуються в дражирувальний казан і перемішуються при швидкості обертання до 32 об/хв; через пульверизатор у казан розприскується вода або інша склеююча рідина, що попадає на поверхню маси, утворюючі з порошками при обертанні казана гранули; швидкість обертання казана плавно зменшується і у казан подається струмінь теплого повітря (70°С) для сушіння гранул. Якість гранул і їхні властивості залежать від наступних параметрів процесу гранулювання дражируванням: величини і розподілу по розмірам часток порошку, швидкості обертання гранулятора, - кількості гранулюючої рідини, умов сушіння. Гранулят опудрюють ковзними речовинами. родуктивність до 50 кг/година. Гранули при цьому мають більше сферичну форму в порівнянні із протертими гранулами. Недоліком цього способу при його простоті й досить високої продуктивності є небезпека злипання маси в ком при нерівномірному обертанні казана. 2. Грануляція розпиленням Грануляція распилюючим висушуванням здійснюється шляхом пульверизації в распилюючій сушарці водної суспензії допоміжних речовин, екстрактів, антибіотиків, ферментів Розпилення проводять за допомогою форсунки, тобто виходять крапельки заданого розміру. Сушіння - час 30 сек.: повітря нагрівається газом, електрикою або парою. Контакт із підвищеною температурою (200°С) короткочасний. Распилююча сушарка складається камера сушарки; форсунка; шнек для вивантаження висушеного матеріалу; циклон; рукавний фільтр; вентилятор; калорифер. 3. Грануляція у псевдозрідженому шаріАпарат СГ-30 складається з вертикальної колони, що має звужену (робочу) частину (внизу) і розширену (вгорі). Повітря в колону подається вентилятором, що проходить через нагрівач і через решітку та у вигляді струменів попадає в камеру. Швидкість цього потоку в нижній частині колони, настільки висока, що частки, що потрапили в цей потік, негайно підкидаються вгору і сушаться.Готовий гранулят збирають через жолоб у приймач. Одержують гранулят 1-1,5 мм. |