Перелік теоретичних питань до Державного іспиту з технології лікарських засобів
 Скачать 486 Kb.
|
|
Таблетки покриті оболонками. Призначення та характеристика покриттів, способи їх нанесення. Покриття таблеток оболонками має багатостороннє значення і переслідує такі цілі: 1) захист таблеток від екстремальних чинників зовнішнього середовища (ударів, стирання тощо); 2) захист від дії чинників навколишнього середовища (світла, вологи, кисню і вуглекислоти повітря); 3) маскування неприємного смаку і запаху лікарських речовин, що містяться в таблетках; 4) захист від фарбувальної здатності лікарських речовин, що містяться в таблетках (наприклад, таблетки активованого вугілля);5) захист лікарських речовин, що містяться в таблетках, від кислої реакції шлункового соку; 6) захист слизової оболонки рота, стравоходу і шлунка від подразливої дії лікарських речовин; 7) локалізація терапевтичної дії лікарських речовин у певному відділі шлунково-кишкового тракту; 8) запобігання порушень процесів травлення в шлунку, можливих при нейтралізації шлункового соку лікарськими речовинами основного характеру; 9) пролонгування терапевтичної дії лікарських речовин у таблетках тощо Таблеткові покриття в залежності від їхнього складу і способу нанесення поділяють на такі групи: Пресовані (або сухі) покриття. Плівкові покриття. Дражовані покриття (нанесення цукрової оболонки). Плівкоутворювачі, що створюють кишковорозчинні покриття, нерозчинні в шлунковому соку - шелак, ефіри целюлози, похідні фталевої кислоти, сополімери стиролу з бутилакрілатом, метакриламіда (94%) і метакрилової кислоти (6%) у вигляді розчинів в ацетоні, хлороформі, етиловому спирті, етилацетаті або сумішах цих розчинників; Процес дражирування складається з 4-х основних стадій: 1. Ґрунтовка (обволікування). Таблетки двоопуклої форми завантажують у дражирувальний казан на 30-40% його обєму. Переміщуючі таблетки зволожують цукровим сиропом і рівномірно обсипають спочатку борошном і через 3-4 хвилини основним карбонатом магнію або окисом магнію. Через 25-35 хв у казан подають гаряче профільтроване повітря з температурою 40-50°С протягом 25-40 хв. (повторюють 2-3 рази). 2. Нашаровування (тестовка). Заґрунтовані таблетки поливають цукровим сиропом і обсипають сумішшю борошна з основним магнію карбонатом. У казан подають гаряче повітря на 30-40 хв. (проводять 2-4 рази). Надалі нашаровування здійснюють тільки сумішшю сиропу й борошна, без застосування основного магнію карбонату (проводять до 13-14 разів). Для фарбування оболонки в останні порції цукрового сиропу додають барвники. 3. Шліфування. Здійснюють за допомогою невеликої кількості цукрового сиропу з додаванням 1% желатину, 1% МЦ у процесі обертання казана. 4. Глянцювання. Масу для глянцювання невеликими порціями вносять в обертовий казан доти, поки поступово оболонка не придбає рівномірний блиск. Часто стінки обдуктора попередньо покривають шаром воску й у такому казані проводять глянцювання Оцінка якості таблеток (міцність, розпадання, розчинення, середня маса, однорідність дозування і т.і.). Однорідність дозування Таблетки, порошки для парентеральною застосування, суспензії для ін'єкцій. Препарат витримує випробування, якщо вміст у кожній його однодозовій одиниці перебуває в межах 85 — 115% від середнього вмісту. Препарат не витримує випробування, якщо вміст у більш як одній одиниці виходить за вищезазначені межі або якщо вміст хоча б в одній одиниці виходить за межі 75 — 125 % від середнього вмісту.Якщо вміст в одній одиниці препарату виходить за межі 85 — 115%, але перебуває у межах 75 — 125 %, визначають вміст у кожній з 20 додаткових однодозо- вих одиниць препарату, відібраних за статистично обгрунтованою схемою. Препарат витримує випробування, якщо вміст не більш як в одній з проаналізованих ЗО одиниць виходить за межі 85 — 115 % і в жодній одиниці не виходить за межі 75 — 125 % від середнього вмісту.МІЦНІСТЬ Методика. Таблетку поміщають між затискачами, беручи до уваги її форму, а також розділювальну лінію і напис, якщо вони є. Для всіх вимірів таблетка має бути орієнтованою однаково стосовно напрямку сили, що прикладається. Виміри проводять для 10 таблеток. Перед кожним виміром ретельно вилаляють усі фрагменти попередньої таблетки.СЕРЕДНЯ МАСА 20 одиниць дозованого лікарського засобу або вміст кожного з 20 контейнерів, у випадку одно лозових лі-карських засобів в індивідуальних контейнерах, відби-рають за статистично обгрунтованою схемою, зважують кожну окремо і розраховують середню масу. Лікарський засіб витримав випробування, якщо не більше двох індивідуальних мас відхиляються від середньої маси на кличину, яка перевищує значення, зазначене у Таб.г 2.9.5.-1. При цьому жодна індивідуальна маса не має відхилятися від середньої маси на величину, що у два рази перевищує значення, зазначене вТабл. 2.9.5.-1.РОЗЧИНЕННЯ Прилади з лопаттю і кошикомПоміщають зазначений обєм середовища розчинення у посудину, збирають прилад, нагрівають середовіїде роз-чинення до (37.0 ± 0.5) °С і видаляють термометр.По мішають одну одиницю випробовуваного препарату в прилад. Для приладу з лопаттю: перед початком обертання лопаті поміщають препарат на дно посудини; тверді дозовані форми, що при цьому можуть спливати, поміщають на дно посудини горизонтально за допомогою підхожого пристрою, наприклад, дроту' або скляної спіралі.Для приладу з кошиком: препарат поміщають у сухий кошик, який опускають у відповідне положення перед початком обертання.Слід ужити заходів для недопущення наявності бульбашок повітря на поверхні препарату. Обертання лопаті або кошика із зазначеною швидкістю (±4 %) починають негайно. РОЗПАДАННЯ Методика. У кожну з шести трубок помішають одну таблеткуі. якщо зазначено, помішаютьдиск: опускають кошик у посудину з рідиною, зазна-ченою в загальних та окремих статтях. Вмикають при-лад, по закінченні зазначеного часу кошик виймають і досліджують стан таблеток або капсул.Препарат витримав випробування, якщо всі таблетки розпалися.Обладнання. Допускається підтримувати [температуру рідини від 35 °С до 39 °С. Лікарські засоби для парентерального застосування. Медичне скло. Виготовлення ампул. Лікарські засоби для парентерального застосування — це стерильні препарати, призначені для введення шляхом ін'єкцій, інфузій або імплантацій в організм людини або тварини. До них належать водні та неводні розчини, емульсії, суспензії, порошки і таблетки для одержання розчинів та імплантації, ліофілізовані препарати, які вводяться в організм парентеральне (підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенне, ретробульбарно або субкон'юнктивально, у різні порожнини тощо). Сьогодні серед усіх готових лікарських засобів, що випускаються вітчизняною фармацевтичною промисловістю, на частку парентеральних препаратів припадає майже 30 %. Ін'єкційні лікарські форми посідають чільне місце в номенклатурі лікарських засобів. На ін'єкційні препарати в різних фармакопеях світу припадає від 10 % до 15 % статей. Парентеральні лікарські засоби (ПЛЗ) — порівняно молода лікарська форма. Класи й марки ампульного скла Залежно від якісного і кількісного складу, а також отриманих властивостей нині розрізняють два класи і декілька марок скла, що використовується у виробництві ін'єкційних лікарських-форм. •До вітчизняних марок (сортів) ампульного скла належать НС — нейтральне й АБ — безборне скло. Ампульне скло марки НС-3 є найбільш хімічно,стійкими нейтральним склом, завдяки невеликій кількості бору оксиду (6 %,). Це скло використовується для виготовлення ампул і флаконів для розчинів речовин, що піддаються гідролізу, окиснюванню тощо (наприклад .розчини солей алкалоїдів). Нейтральне скло марки HC-l містить більшу кількість бору оксиду і меншу натрію оксиду порівняно а марками НС-2 і НС-2А і використовується для ампулування лікарських речовин, менш чутливих до лугів (розчини натрію хлориду, магнію сульфату, кальцію хлориду тощо). Нейтральне скло марок НС-2 і НС-2А в наш час використовуються в основному для виготовлення флаконів для крові та інфузійних препаратів. Безборне ампульне скло марки АБ-1 є лужним і використовується для вготовлення ампул і флаконівв які поміщають стійкі в масляних розчинах речовини, тому при цьому вилужування практично не відбувається СНС-1 —-г світлозахисне нейтральне скло для виготовлення ампул із розчинами світлочутливих речовин; ХТ і ХТ:1 — термічно і хімічно стійке скло, що використовується для виготовлення шприців «РЄКОРД». Виробництво ампул здійснюється зі скляних трубок (дроту медичного) і включає такі основні стадії: виготовлення склрдроту, миття і, сушіння дроту, виготовлення ампул. Склодріт виготовляється на скляних заводах із медичного скла. Якість дроту регламевтується такими показниками: рівностінність, прямолінійність, відсутність забруднень. Дріт має бути однорідним (без бульбашок повітря і механічних включень), правильної форми в поперечному розрізі (коло, а не еліпс) і однакового діаметра по всій довжині Підготовка ампул до наповнення. Способи миття, наповнення та запаювання ампул. Підготовка ампул до наповнення: 1) Розкривання капілярів – для однакової висоти у напівавтоматах стрічкового чи роторного типу обертальними дисковими ножами 2) Відпалювання ампул - для зняття залишкових напруг у тунельних печах швидко нагрівають, витримують і охолоджують 3) Миття ампул. Миття ампул: зовнішнє – душовим способом гарячою перефільтрованою або знесоленою водою температури 60 ºC, яка подається струменем під тиском на ампули в касетах; внутрішнє – такими способами: вакуумний (простий вакуумний, турбовакуумний, парокондинсаційний і вихревий); ультразвуковим і віброультразвуковим; термічним; шприцевим. 1) Вакуумний спосібоснований на заповненні ампул водою шляхом створення різниці тисків всередині ампули і ззовні, з наступним її вилученням за допомогою вакууму. 2) Турбовакуумний спосібє більш ефективний за вакуумний за рахунок різкого миттєвого гасіння розрідження і ступеневого вакуумування. 3) Пароконденсаційний спосіб. Принцип миття близький до попередніх, але розрідження створюється конденсацією пари в конденсаторі змішування. 4) Вихревий спосіб. Принцип миття як у вакуумному способі, лише перепад тисків після чергового гідроудару ступенево зростає за рахунок збільшення розрідження в апараті. 5) Ультразвуковий спосіб. Проходження ультразвуку в рідкому середовищі супроводжується почерговими стисканнями, розрідженнями і великими змінними прискореннями. 6) Віброультразвуковий спосіб. Принцип той же, лише додається механічна вібрація. 7) Термічний спосіб. Попередньо ампули миють вакуумним способом, заповнюють дистильованою водою 60-80 ºC і капілярами вниз поміщають для нагрівання 300-450 ºC. Вода закипає і під тиском пари вилучається з ампул. 8) Шприцевий спосіб. В ампули, які розміщені капілярами вниз, вводяться порожнисті голки, через які під тиском подається гаряча вода. Технологічні стадії виробництва, фільтрування та стерилізація ін’єкційних розчинів. Технологія інєкційних препаратів — це складне багатостадійне виробництво, що включає як основні, так і допоміжні процеси. Стадія приготування розчину включає такі операції: розчинення,ізотонування, стабілізацію, уведення консервантів, фільтрування. Залежно від властивостей лікарських речовин деякі з операцій можуть бути виключені, наприклад ізотонування, стабілізація, уведення консервантів. Фільтрувальні матеріали перед застосуванням повинні бутиобовязково промиті до повного видалення розчинних речовин,твердих частинок або волокон. Вибір фільтрувальних перегородок зумовлюєтьсяфізико-хімічнимивластивостями фільтрованого розчину (розчинювальна здатність рідкої фази, леткість, вязкість, рН середовища та ін.), концентрацією і дисперсністю твердої фази, вимогами до якостіфільтрату, масштабами виробництва тощо. У залежності від механізму затримування частинок pозрізняють фільтpи глибинні (пластинчасті) і повеpхневі, або мембpанні. Зараз у технології лікарських форм промислового виробництва застосовують три групи методів стерилізації — механічну, хімічну, фізичну — або їх комбінацію. Ізотонування та стабілізація ін’єкційних розчинів. Особливості виробництва ін’єкційних розчинів з речовин, що вимагають спеціального очищення та термолабільних речовин. Розчини для ін'єкцій готують відповідно до вимог ДФ, наказів МОЗ, інструкцій. Технологічний процес виготовлення розчинів для ін'єкцій складається з наступних стадій 1. Підготовчі роботи. 2. Готування розчину (стабілізація, ізотонування при необхідності). 3. Фільтрування і фасування. 4. Стерилізація розчину. 5. Контроль готової продукції. 6. Оформлення. Для підвищення стійкості лікарських форм для ін'єкцій використовують стабілізацію фізичними, хімічними і комплексними методами. Стабілізація фізичними методами: - кип 'ятіння води з наступним швидким її охолодженням; - насичення води вуглецю діоксидом чи інертними газами; - перекристалізація вихідних речовин; - обробка розчинів адсорбентами. Інфузійні розчини. Вимоги до інфузійних розчинів. Класифікація. При втраті кові, поруш вод електроліт баланс необхідно вводити підв обєми плазмозамін рідин.Класифікація: 1.Регул вод-сольовії і кисл-лужн рівноваги здійснюють корекцію скл крові при зневодненні:р-н Рінгера, р-н РінгераЛокка,Лактосіль,Ацесіль,ДисільТрисіль,хлосіль. 2.Гемодинамічні і протишокові:поліглюкін,реополіглюкін, желатиноль,декстран 3Дезінтокаційні:гемодез,полідез,Сприяють вивед токсинів. 4.Для парентерального живлення:гідролізін,амінопептид,поліамін 5.Кровозамін з функцією перенесення О2 признач для відновлення дих функц крові. 6.Комплексні кровозамінники. Вимоги для плазмозамінн. р-нів: Заг вимога-повністю виводити з організму, непорушуюч фукцій органів, мати постійні фіз-хім властивості.Одна з умов інфуз розч при знач крововтратах є дотрим фізіолог відпов:*відпов осмот тиску, р-ну, що ввод осм тиск рідин орг(ізотонія)*певну конц*співвід іонів (ізоіонія)* *рН(ізогідрія)*певна вязкість. Таким чином плазмозам р-ни-це р-ни,які за осм т, іонним скл і знач рН близькі до плазми крові. Ізотон р-ни-це р,які мають осмот тиск,рівний осмот тиску рідин орг-му. Введ в орг рідин з ін осм т виклик біль. Для корекції є осморегулюючі системи. При введ гіпертон р-нів-рух води з еритроцита в плазму для вирівнювання тиску-плазмоліз.Якщо ввод гіпотон р-н=рідина рух в кліт-розбух-розрив(гемоліз)Ці процеси призводять до смерті, тому доц вводити ізотон розчини. Ізоіонія-плазмозамін повинен мати іони у певному співвідношенні.Плазма крові містить:К-збудж блукаючий нерв- на серц мяз, Са-заг стимул дія, Мg2-підв перистал кишечника, РО4.З метою живлення кл і ств необхідні окисно віднов потенціалу у фіз розч дод глюкозу.Недолік: короткочасна дія(2 год) для його усунення дод реч, що підв вязкість до 1,6 сантилуаз за рах білків. Ізогідрія-р-ни рН яких відпов рН плазми крові або ін рідин.Сироватка крові рН=7,34-7,36, спиномозк рід=7,71-7,85. Для підтрим рН вик.Буферні системи: карбонатна,фосфатна, білкова система амфолітів(реч, що мають одночас власт кисл і основ.Для корекції вязкості інф р-нів дод донорську кров, гетгрогенний білок, високомол реч(ВМР)). Капсули як лікарська форма. Оболонка та наповнювачі для капсул. Капсули (від лат. capsula — футляр або оболонка) — тверді лікарські засоби з твердою або м'якою оболонкою різної форми і місткості (визначення ДФУ). Це дозована лікарська форма, яка складається з діючих і допоміжних речовин, поміщених в оболонку, та містить одну дозу діючої речовини. Залежно від вмісту пластифікаторів і за технологічним принципом розрізняють два типи капсул: тверді (Capsulae durae operculatae) та м'які (Capsulae molles). ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ І ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН Для одержання капсул застосовують плівкоутворювальні високомолекулярні сполуки, здатні утворювати еластичні плівки,, що характеризуються певною міцністю: зеїн, парафін, жири і воскоподібні речовини, метилцелюлоза, етилцелюлоза, поліетилен, полівінілхлорид, натрію альгінат, солі кислоти акрилової та ін. Одним із найбільш поширених формоутворювальних матеріалів для виробництва капсул є желатин. Желатин легко і швидко засвоюється навіть при тяжких порушеннях функцій шлунково-кишкового тракту, нетоксичний і не виявляє побічних реакцій. Однак він є неоднорідною речовиною і являє собою систему різних фракцій, генетично зв'язаних одна з одною, які відрізняються лише різним ступенем складності. Таким чином характерною властивістю желатину (від лат. gelare — застигати) є здатність його розчинів застигати при охолодженні, створюючи твердий гель; На цій властивості желатину ґрунтується виготовлення желатинових капсул. Для одержання стабільної капсульної оболонки до складу желатинової основи можуть входити різні допоміжні речовини, дозволені до застосування: пластифікатори, стабілізатори, консерванти, ароматизатори, барвники і пігменти. З метою поліпшення структурно-механічних властивостей і забезпечення відповідної еластичності, збільшення міцності і зменшення крихкості оболонок доскладу желатинової маси вводять пластифікатори. Для цього використовують багато речовин, із них найбільш популярними е гліцерин, сорбіт, ПЕО-400, поліетиленгліколь, поліпропілен, поліетиленсорбіт (3—15 %) з оксіетиленом (4—40 %), гексантропол та ін. Для одержання твердих капссул у желатинову масу додають невелику кількість пластифікаторів (0,3—1,0 %), для м'яких — їх кількість збільшується до 20—45 %. У деяких випадках желатинові капсули стають більш стійкими при частковій або повній заміні в складі оболонки гліцерину сорбітом, ПЕО-400 або іншими пластифікаторами. Методи виготовлення твердих та м`яких капсул. Принципи роботи обладнання для виробництва капсул. Методи отримання желатинових капсул: 1) Крапельний метод.Принцип отримання капсул крапельним методом на автоматі типу "Mark". Розплавлена желатинова маса з термостатованої ємності (5) по трубопроводу що обігрівається, надходить у концентричну трубчасту форсунку (1). Через центральний отвір цієї форсунки (2) виходить рідкий лікарський засіб (6), а через концентричний отвір форсунки одночасно з лікарським засобом під тиском видавлюється розплавлена желатинова маса. Рідкий наповнювач заповнює капсулу, що утворюється з концентричного потоку желатинової маси, а запечатування капсули відбувається за рахунок природного поверхневого натягу желатину. Під впливом пульсатора (3) утворені краплі відриваються і надходять у циркуляційну систему (4), заповнену охолодженим маслом вазеліновим. Тут відбувається формування, охолоджування і переміщення капсул. Далі капсули відокремлюють від масла, промивають спиртом ізопропіловим і сушать у спеціальних сушильних камерах, у які подається повітряний потік із швидкістю 3 м/с, що дозволяє видалити промивну рідину і вологу з оболонки капсули. 2) Ротаційно-матричний методПринцип роботи автоматичної лінії "Leiner". Підготовлена желатинова маса з реактора - термостата (1) подається по двох трубопроводах, що обігріваються, (4), у праву і ліву розподільні ємності-термостати (5). Желатинова маса, проходячи через систему охолоджуваних валів (9), застигає з утворенням желатинової стрічки. Товщина желатинової стрічки регулюється за допомогою заслінки-затвора (7), яка регулює висоту зазору, через який маса подається на барабани. Для кращого ковзання на обидві сторони желатинової стрічки наноситься шар масла вазелінового. З валів стрічка поступає на штампувальні барабани (15) з матрицями (14). У момент зіткнення прес-форм і суміщення протилежних матриць через канал у клиновидному пристрої (11) відбувається дозування лікарської речовини, що призводить до втискування желатинової стрічки в матриці, утворення половинок капсули, які тут же склеюються між собою. Отримані капсули подаються на промивку спиртом ізопропіловим, після чого висушуються спочатку в сушарці барабанного типу при температурі 24 °С, а потім у тунельній сушарці протягом 12-18 годин до вмісту вологи в капсулах не більше 10 %. |