Перелік теоретичних питань до Державного іспиту з технології лікарських засобів
 Скачать 486 Kb.
|
|
Способи промислового виробництва емульсій та суспензій. Характеристика обладнання для їх виробництва. Стандартизація. Здійснюється такими способами: змішуванням, розмелюванняму рідкому середовищі, подрібненням за допомогою ультразвуку. Вибір способу приготування цих лікарських форм залежитьвід очікуваного ступеня дисперсності лікарських і допоміжнихречовин, що туди входять. Змішування фаз. Простим змішуванням фаз можна отриматилише емульсії, які легко утворюються. Вони, як правило, грубо- і полідисперсні і для підвищення стійкості потребують додаткової гомогенізації. З цією метою використовують різні мішалки загального типу —якірні, планетарні, пропелерні та інші, будова і принцип роботияких вже розглядалися в цьому виданні.Крім мішалок загального типу, в деяких випадках застосовуються різні конструкції спеціальних мішалок, наприклад дискові, барабанні. Дискові мішалки являють собою конструкцію з двох дисків,укріплених на невеликій відстані один від одного на вертикальномувалі і які обертаються з великою швидкістю в напрямних Кожен з дисків має отвориспеціальної форми і є суцільно плоским,звужуючись до периферії. Діаметр диска складає 0,1—0,15 від діаметра апарата. З метоюусунення обертання рідини на кришці посудини,в якій проводять перемішування, встановлюютьсятри вертикальні перегородки. Розмелювання в рідкому середовищі. Для приготування суспензій і емульсій, що містять тверді речовини, застосовують роторнопульсаційні апарати (РПА) і колоїдні млини різних конструкцій. При одержанні дисперсних систем РПА можуть бути занурені в реактор із середовищем, що обробляється, або поза реактором.мГомогенізація в РПА досягається інтенсивною механічною дією на частинки дисперсної фази, яка спричиняє турбулізацію і пульсацію суміші. Існують удосконалені конструкції РПА з окремоюподачею компонентів середовища, що обробляється, по спеціальних каналах статора, із лопатями і диспергувальними тілами (кулі,кільця тощо) на роторі або статорі, із роликовими підшипникамив обоймах, із рифленими поверхнями робочих частин і зазорами різного виду між ними. Чим менший зазор між обертовими і нерухомимициліндрами, тим вищий одержуваний ступінь дисперсност і.У РПА таких конструкцій набагато підвищується ефективністьдиспергування. Зі збільшенням вмісту твердої фази в суспензіях підвищуєтьсяефективність диспергування в РПА, оскільки має місце додатковеінтенсивне механічне тертя частинок дисперсного середовища. Потім отримана концентрована суспензія змішується з іншоючастиною дисперсійного середовища.За допомогою РПА можна поєднувати операції диспергуваннята емульгування, що забезпечує одержання багатофазних гетерогенних систем, таких як емульсійно-суспензійні лініменти стрептоциду,синтоміцину тощо. Терапевтичні лікарські системи. Класифікація трансдермальних терапевтичних систем (ТТС). Системи крізьшкірного введення – лікувальні пластирі, мембранні та матричні ТТС. Терапевтичними системами (ТС) називаються пристрій або дозована лікарська форма, що вивільняє лікарську субстанцію із запрограмованою швидкістю через окремі проміжки часу. ТС з кожним днем знаходить все ширше застосування в медицині. За с п о с о б о м п р и г о т у в а н н я ТТС поділяють на двігрупи: 1) багатошарові пластирі, що складаються з окремих шарів(підкладки; резервуара, тобто шару, що містить активний інґредієнт і речовину, здатну його розчинюватити і уповільнювативсмоктування через шкіру; мембрани — полімерного шару, що регулює швидкість вивільнення ЛР; адгезивного (клеючого шару),до якого додана перша порція ЛР, що потрапляє на шкіру відразуж після приклеювання пластиру; поверхневої захисної плівки,що знімається перед застосуванням); 2) це теж багатошаровий пластир, але шар резервуара і мембрана зєднані в один загальний шар, який містить як ЛР, такі речовини, які сприяють розчиненню і які регулюють вивільненняЛР в шкіру із шару, а також клеючий шар і поверхневу захиснуплівку. Роль мембран відіграють різні полімерні плівки, які сприяютьдозованому виходу ЛР із резервуара і тканини, одержані із поліпропілену, кополімеру етилену і вінілацетату, блок-кополімерів, силіконові смоли та ін. Вони застосовуються з лікарськими речовинами,що проникають через шкіру в загальний кровотік.ЛР дифундує через оболонку, епідерму і звичайно через шкіру в кровяне русло. Таким чином, ЛР надходить поступово, зменшується її побічна дія. Найпростіший приклад — перцевий пластир. Каучук, що регулює швидкість вивільнення діючої речовини — капсаїцину використовується як резервуар. Дія забезпечується протягом 3 діб. Промислове виробництво мазей. Класифікація мазевих основ та мазей. Виробництво. Стадії: 1. санітарна обробка виробничих приміщень; 2. підготовка сировини і матеріалів (лікарських речовин, основи, тари, упаковки та ін.);3. уведення лікарських речовин в основу; 4. гомогенізація мазей 5. стандартизація готового продукту; 6. фасування, маркування та упаковування готової продукції. Класифікація маз. основ: поділяють на чотири групи: гідрофобні, абсорбційні, водозмивні, водорозчинні. Класифікація мазей:1) Мазі поверхневої дії . Не всмоктуються шкірою, дія яких обмежується переважно шаром епідермісу чи поверхнею слизової. До них відносяться покривні, захисні і косметичні мазі. 2) Мазі глибокої дії. Всмоктуються шкірою і поділяються на проникаючі та резорбтивні. Розчинники для медичних розчинів. Вимоги до них. Етиловий спирт, визначення його концентрації, облік та зберігання у промислових умовах. Розчинники: хімічні сполуки або суміші, здатні розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однорідні системи - розчини, що складаються з двох чи більшого числа компонентів. Як розчинники в медичній практиці для готування розчинів застосовують: воду очищену, етиловий спирт, гліцерин, жирні і мінеральні олії, рідше - ефір, хлороформ. Вимоги: 1) повинні бути стійкими при збереженні, хімічно і фармакологічно інди-ферентні; 2) мати високу розчинюючу здатність; 3) не повинні мати неприємний смак і запах; 4) бути дешеві, загальнодоступні і мати простий спосіб одержання не повинні бути вогненебезпечними і леткими; 5) не повинні служити середовищем для розвитку мікроорганізмів. Визн. конц. спирту: за допомогою спиртометрів, рефрактометричним методом або за щільністю спиртового розчину. Зберіг спир: Зберігають спирт у добре закупорених ємностяхв прохолодному місці, подалі від вогню. Облік??? Заст. засобиелектронногообліку,якізастосовуютьсяв технологіївимірюваннякількостіспирту,повинніматичинні свідоцтва про повірку, видані органами ЦОВМ, мати пломби згідно зі схемоюпломбування,щовиключаєможливістьнесанкціонованого втручання в роботу приладу обліку. Сиропи. Особливості їх промислового виробництва. Сиропи-густі прозорі рідини, які містять одну або декілька діючих речовин, розчинених у концентрованих водних розчинах сахарози або інших цукрів. Виробляють додаванням лікарських речовин, настойок, екстрактів до цукрового сиропу або розчиненням цукру в водних розчинах лікарських речовин, рослинних соках, витяжках із свіжої чи висушеної рослинної сировини. Ароматні води. Способи виробництва ароматних вод. Водні або водно спиртові розчини ефірних олій називають ароматними водами. Ароматні води – прозорі або слабо опалесцюючі рідини, мають специфічний запах речовин, які входять до їх складу. Терапевтичну дію мають гіркомигдалева, вода кропу і м’ятна вода. Одержують методом перегонки з водяною парою. Для підвищення стійкості перегнаних ароматних вод до їх складу вводять етанол (до 10%), у воду гіркомигдалеву – до 20%. Стандартизують ароматні води за вмістом ефірних олій, визначають відповідність зовнішнього вигляду, запаху, кольору, тотожність і чистоту. Галенові препарати, їх характеристика та класифікація. Екстракція і основні стадії екстрагування. Фактори, що впливають на процес екстракції. ГАЛЕНОВІ ПРЕПАРАТИ являють собою специфічні складні комплекси, отримані з рослинної або тваринної лікарської сировини, в яких міститься незначна кількість БАР. Напр. в екстракті красавки тропанових алкалоїдів, що обумовлюють його фармакологічну дію, всього 1,5%; вологи в густому екстракті — не більше 25%; решту (до 73,5%) складають так звані баластні речовини, що екстрагуються разом з БАР. Проте супутні речовини не слід розглядати як повністю баластні, оскільки вони можуть специфічно впливати на фармакодинаміку Г.п., які інколи діють інакше порівняно з хімічно чистою речовиною, виділеною з цієї ж сировини До Г.п. відносять також витяжки зі свіжих рослин, соки консервовані або згущені та ін. Особливу групу Г.п. являють новогаленові препарати (повністю або частково звільнені від баластних речовин). Г.п. названі за прізвищем визначного римського лікаря і фармацевта Клавдія Галена (131–201), який вперше висунув припущення, що в лікарській сировині рослинного й тваринного походження є речовини з лікувальною дією (корисні) та некорисні, навіть шкідливі, від яких слід позбавлятися. СТАДІЇ ПРОЦЕСУ ЕКСТРАГУВАННЯ І ЇХ КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ У процесі екстрагування відбувається масопередача, тобто перехід однієї або кількох речовин з однієї фази (сировини) в іншу (екстрагент). Масопередача із сировини з клітинною структурою — складний процес, в якому можна виділити три стадії: 1) «внутрішню дифузію», що включає всі явища перенесення речовин усередині частинок сировини; 2) перенесення речовини в межах безпосередньо дифузійного пограничного шару 3) перенесення речовини рухомим екстрагентом (конвективна дифузія). Екстрагування із зневодненої сировини з клітинною структурою починається проникненням екстрагента в матеріал, змочуванням речовин, що знаходяться усередині клітини, розчиненням їх та десорбцією. Далі відбувається молекулярне перенесення розчинених речовин — спочатку в екстрагент, що знаходиться в міжклітинному просторі, потім в екстрагент який заповнює мікро-і макро тріщини, і, нарешті, на поверхню шматочків матеріалу; ОСНОВНІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ПОВНОТУ І ШВИДКІСТЬ ЕКСТРАГУВАННЯ * Гідродинамічні умови. * Поверхня розділення фаз F «тверда лікарська сировина — рідина» залежить від .ступеня здрібнення сировини і буде тим більшою, чим менші розміри частинок * Різниця концентрацій у сировині С1 та екстрагенті С4 є рушійною силою процесу екстракції. Час (тривалість) екстрагування. * В'язкість екстрагента. * Температура. * Додавання поверхнево-активних речовин (ПАР). * Вибір екстрагента. * Пористість і порозність сировини. Масообмін. Молекулярна та конвективна дифузія. Фактори, що впливають на процес масообміну. МАСООБМІН — процес переносу речовини з однієї фази в іншу в нерівноважних бінарних або багатокомпонентних системах. М. включає масовіддачу (перенос речовини від поверхні розподілу фаз всередину фази) та масопередачу (перенос речовини з однієї фази в другу через поверхню розподілу фаз). Молекулярна дифузія – це зумовлений хаотичний рухом молекулярний процеспоступового проникнення речовин (рідких чи газоподібних), які межують одне з одним і знаходяться в мікроскопічному спокої - взаємне проникнення двох речовин. Конвективне перенесення - відбувається в результаті струшування, зміни температури, перемішування і т.д., тобто внаслідок причин, як викликають переміщення рідини, а разом з нею і розчиненої речовини, в турбулентному потоці. Цей процес полягає у перенесенні речовин у вигляді окремих невеликих об'ємів розчину, при чому всередині цих малих об'ємів має місце і молекулярна дифузія. Фактори * Гідродинамічні умови. * Поверхня розділення фаз F «тверда лікарська сировина — рідина» залежить від .ступеня здрібнення сировини і буде тим більшою, чим менші розміри частинок * Різниця концентрацій у сировині С1 та екстрагенті С4 є рушійною силою процесу екстракції. Час (тривалість) екстрагування. * В'язкість екстрагента. * Температура. * Додавання поверхнево-активних речовин (ПАР). * Вибір екстрагента. * Пористість і порозність сировини. Екстрагенти, їх характеристика та вимоги до них. Етиловий спирт. Одержання, ректифікація та рекуперація етанолу. Екстрагенти - це рідини або скраплені гази, які здатні екстрагувати з рослинної або тваринної сировини певні хімічні компоненти. При цьому екстрагент і екстрагована речовина не повинні хімічно взаємодіяти між собою. ВИМОГИ ДО ЕКСТРАГЕНТІВ Екстрагент у процесі екстракції БАР відіграє особливо важливу роль. Він має здатність проникати крізь стінки клітини, вибірково розчиняти біологічно активні речовини і виходити за межі рослинного матеріалу. Тому до екстрагентів висувають конкретні вимоги, обумовлені специфічними особливостями фармацевтичного виробництва. Отже, екстрагент повинен: — максимально розчиняти лікарські речовини і мінімально — баластні речовини; — проникати у пори матеріалу і крізь стінки клітин, забезпечувати високу змочувальну здатність; — перешкоджати розвиткові у витяжці мікрофлори; — мати низьку температуру кипіння, легко регенеруватися; — бути мінімально токсичним і вогнебезпечним; --- бути доступним за вартістю. Спирт як екстрагент: — є розчинником багатьох сполук, що не витягаються водою, наприклад жирів, алкалоїдів, хлорофілу, глікозидів, ефірних масел, смол та ін.; — має антисептичні властивості (у спирто-водних розчинах з концентрацією понад 20 % не розвиваються мікроорганізми та цвіль); — чим міцніший спирт, тим менш можливі в його середовищах гідролітичні процеси. Спирт інактивує ферменти; — достатньо леткий, тому спиртові витяжки легко згущуються і висушуються до порошкоподібних речовин. Для зберігання термолабільних речовин випарювання й сушіння проводять під — є лімітованим продуктом, відпускається фармацевтичним виробництвом за встановленим порядком; — значно важчий ніж вода, проникає крізь стінки клітин, віднімаючи воду в білків та слизуватих речовин, перетворюючи їх на осади, що закупорюють пори клітин, а відтак погіршує дифузію. Чим нижча концентрація спирту, тим легше він проникає всередину клітин; — фармакологічно неіндиферентний; проявляє як місцеву, так і загальну дію, що необхідно враховувати при виробництві витяжок; — вогненебезпечний. Отже, спирт як екстрагент має ширший діапазон витягу БАР порівняно з водою, причому його екстрагуюча здатність залежить від концентрації. При екстрагуванні етанолом з концентрацією не менше 70 % одержують витяжки, вільні від біополімерів (білків, слизу, пектинів). Рекуперація – в перекладі з латинської – повернення, отримання знову – технологічний прийом з метою повернення у виробництво частини цінних розчинників із відпрацьованої сировини, конденсатів. В фармацевтичному виробництві при отриманні вилучень із рослинної або тваринної сировини в якості екстрагента широко застосовується етанол, якого в матеріалі після екстрагування залишається більша кількість. Для того щоб запобігти втрат етанолу для зниження собівартості готової продукції і забезпечення рентабельності виробництва проводять часткову або повну його рекуперацію. Ректифікація – виправлення, очистка – заключається в розділі суміші взаємнозмішуваних рідин з близькою температурою кипіння на індивідуальні компоненти. В широкому розумінні перегонка – це процес який включає часткове випаровування розділеної маси з наступною конденсацією парів, яка проводиться одноразово або багаторазово. Процес ректифікації може протікати при атмосферному тиску, а також при розрідженні для зменшення температури кипіння р маси, що розділяється. Ректифікацію проводять в установках, які складаються з ректифікаційної колони, перегінного куба, дефлегматора, конденсатора-холодильника і збірника дистиляту. Ректифікаційна колона – це циліндричний апарат висотою від 15 – 30м, діаметром від 1 до 6 м. Методи екстракції рослинної і тваринної сировини. Обладнання для екстрагування. Видалення баластних речовин із витяжок. ЕКСТРАКЦІЯ — процес добування однієї або кількох речовин (компонентів) зі складних систем (рідких або твердих) селективним розчинником, який називається екстрагентомМетоди екстракції:1. мацерацією, ремацерацією,перколяцією, реперколяцією, циркуляційним екстрагуванням, протитечійним екстрагуванням із циркуляційним перемішуванням, безперервним протитечійним екстрагування з переміщенням сировини та екстрагенту, вихрову екстракцію, екстракцію з використанням електромагнітних коливань, ультразвуку, електричних розрядів, електроплазмолізу, електродіаліз. Видалення баластних речовин проводять методом фракційного осадження. Настоянки. Технологічні стадії виробництва, способи одержання та устаткування для виробництва настоянок. Стандартизація настоянок. Технологічні стадії одержання настоянок: підготовка сировини й матеріалів, екстрагування, очищення витяжки, стандартизація, фасування й упакування. Способи одержання настоянок: статичні й динамічні. 1) Статичні способи екстракції характеризуються періодичним введенням екстрагента в сировину, 2) Динамічні - постійною зміною екстрагенту або безперервним рухом і екстрагента і рослинного матеріалу. Устаткування: мацератор, прес, перколятор Стандартизація: 1.Аналіз вмісту діючих речовин. Проводяться якісний і кількісний аналізи. 2.Стандартизація за сухим залишком. 3.За вмістом спирту. 4.Визначення щільності. ДФУ I (2.2. 5) - пікнометрично або за допомогою ареометра.5.Важкі метали 6.Метанол,2-пропанол..7.Мікробіологічна чистота. |